Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Шпора з кримінально-виконавчого права - файл 1.doc


Шпора з кримінально-виконавчого права
скачать (529.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc530kb.23.11.2011 00:55скачать

1.doc

1   2   3   4   5   6

48.Обов'язки власника підприємства, установи, організації або

уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженим

покаранняу виді громадських робіт.

Стаття 39. Обов'язки власника підприємства, установи,

організації або уповноваженого ним органу за
місцем відбування засудженими покарання у виді
громадських робіт

1. На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання
у виді громадських робіт покладається:

погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку
об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів
цих робіт;

контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт
та дотриманням правил техніки безпеки;

своєчасне повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про
ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його
на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані, у стані
наркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадського
порядку;

ведення обліку та щомісячне інформування
кримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованих
засудженим годин і його ставлення до праці.

2. У разі систематичного несвоєчасного подання інформації про
виконання громадських робіт або нездійснення контролю
відповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а
також невиконання інших вимог цієї статті кримінально-виконавча
інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про
притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

3. У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських
робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до
законодавства про страхування від нещасного випадку.

^ 49.Обчислення строку покарання у виді громадських робіт

Стаття 43. Обчислення строку покарання у виді виправних робіт

1. Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється
роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з
його заробітку провадилося відрахування. Число днів,
відпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днів,
які припадають на кожний місяць встановленого судом строку
покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів
і відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для заліку
невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання
триває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості
робочих днів. Початком строку відбування покарання вважається
день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку
засудженого.

2. У строк відбування покарання зараховується час, протягом
якого засуджений не працював з поважних причин і за ним відповідно
до закону зберігалася заробітна плата, а також час, коли
засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі,
організації, та час, протягом якого засуджений перебував на обліку
в державній службі зайнятості і йому було надано статус
безробітного.

3. У строк відбування покарання не зараховується час хвороби,
викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або
діями, пов'язаними з ним, грубим порушенням правил техніки
безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час
відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного
арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як
запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування
покарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у
встановленому законом порядку.

^ 50.Порядок виконання покарання у виді виправних робіт.

Стаття 41. Порядок виконання покарання у виді виправних
робіт

1. Покарання у виді виправних робіт відбувається на
підприємстві, в установі, організації незалежно від форми
власності за місцем роботи засудженого.

2. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на
основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за
їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.

3. Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.

4. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше
десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або
звернення його до виконання.

5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених;
роз'яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль
за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і
власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній
роботі із засудженим; контролює поведінку засуджених; вносить
подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу
засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої
інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук
засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали
до органу внутрішніх справ для оголошення розшуку таких
засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл
на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягом
строку відбування ними покарання.

6. Засуджені зобов'язані: додержуватися встановлених порядку
та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці;
з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;
повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця
проживання; періодично з'являтися на реєстрацію до
кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки
засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений
строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші
обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно
прибути за викликом і які документально підтверджені.

^ 51.Умови відбування покаранняу виді виправних робіт

Стаття 42. Умови відбування покарання у виді виправних робіт

1. Протягом строку відбування покарання засудженим
забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути
наданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за
наявності довідки з нового місця роботи про можливість його
працевлаштування.

2. Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт,
надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку
відбування покарання.

3. Час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт
зараховується в загальний стаж роботи.

4. Засудженим забороняється без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

5. Стосовно особи, яка стала непрацездатною після
постановлення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція вносить
подання до суду про заміну виправних робіт штрафом.

6. Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду
досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною,
кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про
звільнення такої особи від відбування покарання.

^ 5 2. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або

уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженим покарання у виді виправних робіт.

Стаття 44. Обов'язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу за
місцем відбування засудженими покарання у виді
виправних робіт

1. На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання
у виді виправних робіт покладається:

щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини
заробітної плати і перерахування утриманої суми в доход держави;

додержання порядку та умов відбування покарання, передбачених
цим Кодексом;

своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про
ухилення засудженого від відбування покарання, переведення
засудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення;

щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про
кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі,
організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих
днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду,
кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за
листком непрацездатності та з інших причин.

2. У разі систематичного неправильного або несвоєчасного
відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання
інших вимог цієї статті кримінально-виконавча інспекція надсилає
матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних
осіб до відповідальності згідно із законом.


^ 53.Обчислення строку покарання у виді виправних робіт.

1. Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється

роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з

його заробітку провадилося відрахування. Число днів,

відпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днів,

які припадають на кожний місяць встановленого судом строку

покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів

і відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для заліку

невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання

триває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості

робочих днів. Початком строку відбування покарання вважається

день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку

засудженого.
2. У строк відбування покарання зараховується час, протягом

якого засуджений не працював з поважних причин і за ним відповідно

до закону зберігалася заробітна плата, а також час, коли

засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі,

організації, та час, протягом якого засуджений перебував на обліку

в державній службі зайнятості і йому було надано статус

безробітного.
3. У строк відбування покарання не зараховується час хвороби,

викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або

діями, пов'язаними з ним, грубим порушенням правил техніки

безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час

відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного

арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як

запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування

покарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у

встановленому законом порядку.
6.1. Початком строку відбування покарання у виді виправних

робіт є день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку

засудженої особи, але не раніше ніж вирок набрав чинності (частина

1 статті 43 Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ).
6.2. Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється

роками, місяцями і днями, протягом яких засуджена особа працювала

і з її заробітку провадилося відрахування.
6.3. Число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути

не менше за число робочих днів, які припадають на кожний місяць

встановленого судом строку покарання.
6.4. Обчислення строку відбування покарання проводиться на

підставі відомостей про роботу засудженої особи на підприємстві,

які кожного місяця надсилаються власником підприємства до

інспекції.
6.5. У відомостях зазначаються кількість робочих днів за

графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих

засудженою особою робочих днів, кількість і причини

невідпрацьованих нею днів згідно з графіком, кількість днів

тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності та з інших

причин, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду.

Такі відомості підписуються керівником підприємства та бухгалтером

і скріпляються печаткою.
6.6. У разі, коли засуджена особа працює у приватного

підприємця, у якого відсутні бухгалтер та печатка, такі відомості

можуть бути надані тільки за підписом приватного підприємця. У

такому випадку після взяття на облік засуджена особа подає до

інспекції копію трудового договору (трудовий договір обов'язково

укладається в письмовій формі і в тижневий строк з моменту

фактичного допущення працівника до роботи реєструється в державній

службі зайнятості за місцем проживання роботодавця (статті 24, 241

Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) та у відділі

реєстрації фізичних осіб державної податкової інспекції).
6.7. Якщо кількість днів, які зараховуються у строк

відбування покарання в даному місяці, перевищує кількість робочих

днів за графіком, то в строк відбування покарання зараховується

один календарний місяць.
6.8. Якщо засуджена особа не відпрацювала необхідної

кількості днів і відсутні підстави, встановлені

Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ) для заліку

невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування виправних

робіт триває до повного відпрацювання засудженою особою

призначеної кількості робочих днів.
6.9. У строк відбування виправних робіт також зараховується:

6.9.1. Час, протягом якого засуджена особа не працювала з

поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася

заробітна плата.

6.9.2. Час, коли засудженій особі не надавалася робота на

підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по

підприємству (або витягом з нього) за підписами керівника та

бухгалтера, скріпленими печаткою.

6.9.3. Час, протягом якого засуджена особа перебувала на

обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус

безробітної, що підтверджується відповідною довідкою щокварталу.

6.9.4. Час, протягом якого засуджена особа перебувала під

вартою у зв'язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні

роботи. У строк відбування виправних робіт зараховується один день

ув'язнення за три дні виправних робіт відповідно до частини

четвертої статті 338 Кримінально-процесуального кодексу України

( 1003-05 ).
6.10. У строк відбування покарання не зараховується:

6.10.1. Час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або

токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим

порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі

тілесних ушкоджень.

6.10.2. Час відбування адміністративного стягнення у виді

арешту або виправних робіт.

6.10.3. Час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої

кримінальної справи у період відбування виправних робіт у

випадках, коли вина в учиненні злочину доведена у встановленому

законом порядку.
6.11. Час відбування засудженими особами покарання у виді

виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи, запис до

трудової книжки про відбуття строку покарання не вноситься

(частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України

( 1129-15 ).

^ 54.Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, засуджених до

виправних робіт та порядок їх застосування.

8.1. Власник підприємства стосовно осіб, засуджених до

покарання у виді виправних робіт, може застосовувати заходи

заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.
8.2. Працівник інспекції за зразкову поведінку і сумлінне

ставлення до праці стосовно засудженої особи може застосовувати

такі заходи заохочення:

8.2.1. Подання до суду матеріалів на засуджену особу щодо

умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини

покарання штрафом на підставі частини другої статті 46

Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ).

8.2.2. Зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування

покарання.
8.3. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженої

особи від відбування покарання у виді виправних робіт або заміну

невідбутої частини покарання штрафом готується інспекцією спільно

із спостережною комісією або службою у справах дітей стосовно

засудженої особи, яка відбула установлену Кримінальним кодексом

України ( 2341-14 ) частину строку покарання та сумлінною

поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення. Подання

разом з особовою справою засудженої особи надсилається для

розгляду до суду за місцем відбування нею покарання (частина 3

статті 46 Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ).
8.4. До особової справи засудженої особи додається

характеристика на неї від власника підприємства. Викладена в ній

думка враховується при остаточному вирішенні питання про

направлення до суду подання на засуджену особу.
8.5. Усебічно вивчивши матеріали про поведінку засудженої

особи на виробництві та в побуті, ставлення до праці за період

відбування покарання, інспекція надсилає до суду її особову справу

та подання про умовно-дострокове звільнення.

Крім цього, до суду надсилаються такі матеріали:

копія облікової картки (оригінал облікової картки залишається

в інспекції для контролю за своєчасним перерахуванням утриманих

коштів у дохід держави);

довідка про відбутий строк покарання засудженою особою на день

направлення матеріалів до суду.
8.6. Час щорічної відпустки у строк відбування покарання

зараховується з урахуванням думки трудового колективу та

характеристики на засуджену особу від власника підприємства.
8.7. За наявності підстав за десять днів до надання

засудженій особі щорічної відпустки працівник інспекції виносить

мотивовану постанову (додаток 39 до цієї Інструкції) про

зарахування її часу до строку відбування покарання та про

перерахування підприємством утриманих коштів із заробітку

засудженої особи за час відпустки в дохід держави. Постанова про

це негайно направляється на підприємство, оскільки заробітна плата

за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її

початку (стаття 21 Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ), а

копія постанови долучається до особової справи засудженої особи.
8.8. Щорічна відпустка, незалежно від форми власності

підприємства, надається строком не менше двадцяти чотирьох

календарних днів (стаття 6 Закону України "Про відпустки"

( 504/96-ВР ), тому в такому випадку до строку відбуття покарання

зараховується один календарний місяць.
^ 55.Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до

виправних робіт та порядок їх застосування.

8.9. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді

виправних робіт до засудженої особи може застосовуватися

інспекцією застереження у виді письмового попередження про

притягнення до кримінальної відповідальності (частина 4 статті 46

Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ).
8.10. Перед накладенням стягнення засуджена особа дає

письмове пояснення про причини допущеного порушення, яке потім

долучається до її особової справи.
8.11. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання

у виді виправних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали,

що свідчать про ухилення, для вирішення питання про притягнення

засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до

частини другої статті 389 Кримінального кодексу України

( 2341-14 ) (доставлення такого засудженого до прокуратури та до

суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ). Копії

цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи
8.12. Ухиленням засудженої особи від відбування покарання у

виді виправних робіт є:

невиконання встановлених обов'язків;

порушення порядку та умов відбування покарання;

вчинення проступку, за який її було притягнуто до

адміністративної відповідальності;

допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також

більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява

на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного

сп'яніння.
8.13. Порушником визнається також засуджена особа, яка не

з'явилась без поважної причини до інспекції або зникла з метою

ухилення від відбування покарання, а також засуджена особа, яка

виїхала без дозволу інспекції за межі України.
8.14. При підготовці подання прокуророві про вирішення

питання щодо притягнення засудженої особи до кримінальної

відповідальності, в ньому вказуються конкретні факти ухилення

засудженої особи від відбування призначеного судом покарання

(кількість прогулів; час, протягом якого засуджена особа не

приступила до роботи або не з'являлась без поважної причини до

інспекції; заходи впливу, які застосовувалися до неї; наявність у

засудженої особи адміністративних стягнень тощо).
8.15. Разом з поданням до прокуратури направляються:

копія вироку;

копія облікової картки (завірена підписом працівника

інспекції та скріплена печаткою);

довідка про допущені порушення і вжиті заходи впливу;

довідка про відбутий строк покарання на день направлення

подання до прокуратури;

інші матеріали, що свідчать про ухилення засудженої особи від

відбування покарання.

^ 56.Порядок виконання покарання у виді службових обмежень для

військовослужбовців. Умови відбування цього покарання.

1. Суд, який постановив вирок про службове обмеження для

військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє

копію вироку командиру військової частини, де проходить службу

засуджений військовослужбовець.
2. Після одержання копії вироку командир військової частини

видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань в

доход держави з грошового утримання засудженого

військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути

підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не

зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового

військового звання. Наказ оголошується по військовій частині і

доводиться до відома засудженого військовослужбовця.
3. Про прийняття вироку до виконання командир військової

частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок.
4. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку

службового обмеження для військовослужбовця командир військової

частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням

дати припинення.
5. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових

обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською

комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби із

зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби

у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням

командира військової частини і висновком військово-лікарської

комісії.

^ 57.Обчислення строку виконання покарання у виді службового

обмеження для військовослужбовців.

Покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців є строковим, тобто його виконання обмежується певними рамками в часі, які визначаються вироком суду в кожному конкретному випадку, вихо­дячи з положень ч. 1 ст.58 КК України, де встановлено, що службові об­меження застосовуються на строк від шести місяців до двох років.

Вибачте, але я ніде не можуь знайти того питання((((

Ше пошукаю((((
5 8. Особливості відбування покаранняу виді арешту військовослужбовцями.

1. Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають

покарання на гауптвахті.
2. На гауптвахті роздільно тримаються:
засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу

окремо від інших категорій військовослужбовців;
засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,

мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців

рядового складу;
засуджені військовослужбовці, які проходять службу за

призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять

службу за контрактом.
3. Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на

гауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після

одержання розпорядження суду про виконання вироку.
4. Порядок і умови відбування арешту засудженими

військовослужбовцями визначаються цим Кодексом та

нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.
5. Час відбування арешту до загального строку військової

служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання

не зараховується, крім випадків, передбачених частиною восьмою

цієї статті.
6. Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець

не може бути представлений до присвоєння чергового військового

звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце

служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків

визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.
7. Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту

виплачується оклад за військове звання.
8. За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до

засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи

заохочення у виді подяки, дострокового зняття раніше накладеного

стягнення чи зарахування часу відбування арешту в загальний строк

військової служби повністю або частково.
9. За порушення порядку відбування покарання до засуджених

військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у виді

догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб.
10. Правом застосування заходу заохочення у виді зарахування

часу відбування арешту до загального строку військової служби

користується начальник органу управління Військової служби

правопорядку у Збройних Силах України. Правом застосування інших

заходів заохочення і стягнення користуються начальник органу

управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

і начальник гарнізону.

^ 59.Порядок і умови виконання покарання у виді тримання в

дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

1. Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців виконується дисциплінарним батальйоном.

Організаційну структуру і чисельність дисциплінарного батальйону

визначає Міністерство оборони України.
2. Загальне керівництво дисциплінарним батальйоном здійснює

Міністр оборони України.
3. Направлення і прийняття засуджених військовослужбовців у

дисциплінарний батальйон здійснюється у порядку, визначеному

Міністерством оборони України.
4. Строк відбування покарання у виді тримання в

дисциплінарному батальйоні військовослужбовців обчислюється з дня,

визначеного вироком суду, з урахуванням відповідно до статті 72

Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) часу тримання

засудженого в місцях попереднього ув'язнення.
5. До засуджених військовослужбовців, які тримаються в

дисциплінарному батальйоні, застосовуються основні засоби

виправлення і ресоціалізації відповідно до положень цього Кодексу,

а також із ними проводиться військове навчання.
6. Особи, які відбувають покарання в дисциплінарному

батальйоні, виконують обов'язки та користуються правами,

встановленими законодавством для військовослужбовців строкової

служби Збройних Сил України, з обмеженнями, передбаченими цим

Кодексом.
7. Відпустки, передбачені для військовослужбовців строкової

служби, засудженим військовослужбовцям не надаються.
8. Пропозиції, заяви та скарги засуджених військовослужбовців

розглядаються у порядку, визначеному законодавством.

бО.Порядок направлення та прийому засуджених у дисциплінарний батальйон.

до дисциплінарного батальйону засудженого направляють після набуття вироком законної сили. Направлення засу­дженого до місця відбування покарання здійснюється командиром військової частини в триденний строк і обов'язково під конвоєм.

Згідно з п.15 Положення командир військової частини (начальник гарнізону) надсилає в дисциплінарний батальйон через начальника кон­вою відповідні документи (супровідний лист; копію вироку суду та роз­порядження про його виконання, а у разі зміни вироку — і копію ка­саційної ухвали суду; обліково-послужну та службові картки і медичну книжку; військовий квиток; продовольчий, речовий та харчовий атес­тати; особисті речі та їх опис).

Засуджених, яких направляють до дисциплінарного батальйону, за- ,, безпечують предметами обмундирування, якими вони користувалися, згідно з нормами постачання. В той же час ст.72 КВК України встанов­лює, що під час відбування покарання в дисциплінарному батальйоні всі засуджені військовослужбовці незалежно від їх військового звання і характеру попередньої служби перебувають як рядові і носять єдину встановлену для даного дисциплінарного батальйону форму одягу.

Про прибуття засудженого в дисциплінарний батальйон та одержан­ня перелічених в описі документів і предметів командир дисциплінар­ного батальйону повідомляє командира військової частини, з якої при­був засуджений.

Гроші та цінності, що належать засудженому, начальник конвою здає до фінансової служби дисциплінарного батальйону, де вони зарахову­ються на особистий рахунок засудженого. Ордени, медалі, нагрудні значки та документи на них зберігають у штабі дисциплінарного ба­тальйону, а інші особисті речі засудженого — у спеціальній коморі.

Засуджених зараховують до списків змінного складу дисциплінар­ного батальйону з дня їх прибуття і утримують за рахунок військових частин, з яких вони прибули.
^ 61. Розміщення та режим утримання засуджених у дисциплінарному батальйоні.

У зв'язку з тим, що по своїй суті дисциплінарний батальйон є військовим підрозділом, мають місце деякі особливості його просторо­вої структури і обладнання приміщень. Питання розміщення засудже­них у дисциплінарних батальйонах регламентуються розділом 3 Поло­ження про дисциплінарні батальйони у Збройних Силах України, де встановлено, що дисциплінарний батальйон розташовується окремо від інших військових частин гарнізону. Усі службові та житлові приміщен призначені для розташування підрозділів охорони, обслуговування, пжантів дисциплінарних рот, квартири військовослужбовців, склади °трілецької зброї та боєприпасів розміщують поза теріторією (зоною), тримають засуджених.

Територія (зона), на якій розташовані жилі та інші будівлі і спору-яи призначені для розміщення та обслуговування засуджених, повин-на'бути обгороджена міцним парканом суцільного заповнення заввиш­ки не менш як 2,5 метра. Зверху на паркані влаштовують козирок з ко­лючого дроту. На паркані або в забороненій смузі розміщуються також технічні засоби охорони.

Двері контрольно-пропускних пунктів і вхідні ворота у розташуванні дисциплінарного батальйону мають бути завжди зачинені на замок, їх відчиняють тільки за розпорядженням чергового батальйону. Вікна і двері приміщень, в яких розміщують засуджених, обладнують металевими ґра­тами. У приміщеннях уночі обов'язково горить чергове освітлення.

На роботу і заняття за межі розташування дисциплінарного батальй­ону засуджених виводять у складі відділення чи взводу під охороною озброєного конвою і командою відповідних командирів, про що обо­в'язково робиться запис у книзі виходу та повернення засуджених. Ав­томобільний транспорт, який в'їжджає та виїжджає з території (зони), оглядає черговий батальйону.

Слід також зазначити, що відповідно до п.26 Положення у винятко­вих випадках засудженим, які стали на шлях виправлення, може бути дозволено пересування без конвою, якщо це необхідно за характером роботи, яку вони виконують. Дозвіл на пересування без конвою оформ­ляє наказом командир дисциплінарного батальйону.

Стаття 72 КВК України встановлює, що засуджені військовослуж­бовці під час відбування покарання у дисциплінарних батальйонах зо­бов'язані виконувати вимоги режиму, встановлені КВК України і нор­мативно-правовими актами Міністерства оборони.

До елементів режиму відносять пит.62-65 даного переліку, або ст..73-80КВК
^ 62.Побачення і телефонні розмови засуджених військовослужбовців

1. Засуджені військовослужбовці мають право на

короткострокові і тривалі побачення.
2. Короткострокові побачення з родичами чи іншими особами

надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у

спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника

дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у

дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону.
3. Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами

один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного

проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного

батальйону. На час тривалого побачення засуджені

військовослужбовці звільняються від роботи і занять.
4. У порядку, встановленому командиром дисциплінарного

батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести телефонні

розмови з близькими родичами. На прохання засудженого

військовослужбовця короткострокове або тривале побачення може бути

замінено телефонною розмовою.
5. Для одержання правової допомоги засудженим

військовослужбовцям можуть надаватися побачення з адвокатом або

іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на

надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної

особи, наодинці. Таке побачення не може бути обмежене в часі.

бЗ.Листуванн я засуджених військовослужбовців.

Засудженим військовослужбовцям дозволяється відправляти і

отримувати листи та телеграми без обмеження їх кількості. Вручення

листів, що надходять, проводиться представником дисциплінарного

батальйону, в присутності якого засуджений військовослужбовець

зобов'язаний їх розпечатати. Зміст листів перевірці не підлягає.

Виявлені при цьому заборонені вкладення вилучаються. Розпечатувати

листи, які відправляють засуджені, заборонено.

^ 64.Короткочасні виїзди засуджених військовослужбовців за межі

дисциплінарного батальйону.

1. У зв'язку з винятковими обставинами (смерть або тяжка

хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне

лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди майну засудженого

військовослужбовця та його сім'ї) засудженому військовослужбовцю

може бути дозволено короткочасний виїзд за межі дисциплінарного

батальйону на строк до семи діб, не враховуючи часу, необхідного

для проїзду в обидва кінці.
2. Дозвіл на короткочасний виїзд дає командир дисциплінарного

батальйону з урахуванням особи і поведінки засудженого

військовослужбовця. Час перебування засудженого

військовослужбовця за межами дисциплінарного батальйону

зараховується до строку відбування покарання. Оплату проїзду

засудженому військовослужбовцю забезпечує дисциплінарний

батальйон.

^ 65.Одержання засудженими військовослужбовцями посилок (передач)

і бандеролей.

1. Засуджені військовослужбовці мають право на одержання

посилок (передач) і бандеролей без обмеження їх кількості.
2. Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім'я

засуджених військовослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду

та вручення їх засудженому військовослужбовцю встановлює командир

дисциплінарного батальйону.
3. У разі виявлення в посилці (передачі) чи бандеролі речей

або предметів, які засудженому військовослужбовцю мати заборонено,

їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і

зберігають разом з іншими його особистими речами до закінчення

строку відбування покарання. При цьому вогнепальну і холодну

зброю, боєприпаси, отруйні речовини, наркотичні засоби,

психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори, інші предмети,

вилучені з цивільного обігу, вилучають і засудженому

військовослужбовцю не повертають. У разі виявлення таких предметів

складається акт, а про їх вилучення командир дисциплінарного

батальйону негайно повідомляє прокуророві.

  1. ^ Організація праці та виховна робота із засудженими у дисциплінарному батальйоні.

Питання організації праці засуджених військовослужбовців у дис­циплінарних батальйонах регулюються ст. 77 КВК України та розділом 4 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України.

За загальним правилом всі засуджені військовослужбовці обов'яз­ково залучаються до праці на підприємствах, будівництві та інших і об'єктах Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарно­го батальйону, як правило, з використанням техніки.

Праця засуджених організовується з дотриманням правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, що встановлені законо­давством про працю та відповідними нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

За результатами праці засуджені військовослужбовці отримують за­робітну плату відповідно до законодавства про працю. Нараховані суми заробітку засудженим військовослужбовцям зараховуються у встанов­леному порядку на їх особисті рахунки.

Відповідно до ст. 78 КВК України та п. 42 Положення про дис­циплінарний батальйон у Збройних Силах України військове навчан­ня засуджених військовослужбовців організовується та здійснюється за спеціальною програмою, яка розробляється Міністерством оборони України. Для проведення занять створюється відповідна навчально-матеріальна база. Заняття з бойової підготовки проводять з навчальною зброєю без багнета і затвору.

Стаття 79 КВК України визначає, що соціально-виховну роботу з засудженими військовослужбовцями організовує та здійснює команду­вання дисциплінарного батальйону. Вона ведеться відповідно до КВК і нормативно-правових актів Міністерства оборони України. Команди­ри військових частин, з яких прибули засуджені військовослужбовці, зобов'язані підтримувати постійний зв'язок з командиром дисциплінар­ного батальйону, виявляти інтерес щодо поведінки колишніх підлеглих і допомагати їх ресоціалізації.

Частина 2 ст.79 КВК України надає можливість місцевим органам виконавчої влади і громадським організаціям також брати участь у соціально-виховній роботі в дисциплінарних батальйонах, що розташо­вані на їх території.

Як зазначено в п. 40 Положення про дисциплінарний батальйон У Збройних Силах України, соціально-виховну роботу із засудженими військовослужбовцями проводять з урахуванням їх психологічних особ­ливостей, рівня освіти та ставлення до релігії. Вона повинна бути спрявана на формування у засуджених вірності Вітчизні та військовому бов'язку, зміцнення військової дисципліни та запобігання вчиненню

правопорушень.

До основних форм соціально-виховної роботи з засудженими в дис­циплінарних батальйонах слід відносити:

  • заняття з гуманітарної підготовки та інформування особового складу;

  • індивідуальну роботу, яку проводять офіцери, прапорщики та сер­
    жанти на основі глибокого вивчення особистості кожного засуджено­
    го, його ділових, моральних та психологічних якостей;

  • правове виховання;

— організацію лекцій, доповідей, бесід, вечорів запитань і відпо­відей, тематичних і літературних вечорів, читання газет та інших періо­дичних видань, художньої літератури, перегляд телевізійних передач та демонстрацію кінофільмів виховної спрямованості;

- залучення засуджених до участі в художній самодіяльності, спор­
тивно-масовій, бібліотечній та клубній роботі

  1. ^ Заохочення, що застосовуються до військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні.

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та військової

служби до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані

такі заходи заохочення:
подяка;
зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;
надання одного додаткового короткострокового побачення чи

телефонної розмови на місяць;
нагородження цінним подарунком або премією в розмірі

місячного грошового забезпечення;
зарахування до числа тих, хто виправляється.
2. Засуджені військовослужбовці, які сумлінною поведінкою і

ставленням до праці та військової служби довели своє виправлення,

можуть бути представлені командиром дисциплінарного батальйону в

установленому законом порядку до умовно-дострокового звільнення

від відбування покарання.

^ 68. Дисциплінарні стягнення, що застосовуються до військоюслужбовців у дисциплінарному батальйоні.

1. За порушення встановленого порядку відбування покарання до

засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі

дисциплінарні стягнення:

зауваження;

догана;

сувора догана;

призначення в наряд на роботу - до п'яти днів у вільний від

роботи і навчання час;

арешт з триманням на гауптвахті - до десяти діб;

виключення з числа тих, хто виправляється.

2. Засуджені військовослужбовці, заарештовані в

дисциплінарному порядку, відбувають арешт на гауптвахті в

одиночних камерах дисциплінарного батальйону згідно з вимогами

Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

^ 69.Матеріально-побутове та медичне забезпечення засуджених військовослужбовців.

1. Створення житлово-побутових умов для засуджених

військовослужбовців та їхнє медичне забезпечення здійснюються

відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил

України.

2. Засуджені військовослужбовці забезпечуються речовим майном

та продовольством за нормами, встановленими для

військовослужбовців строкової служби.
3. Щомісячне грошове забезпечення засуджених

військовослужбовців у розмірі окладу, встановленого за першим

тарифним розрядом для солдатів, матросів першого року строкової

служби, зараховують на їхні особові рахунки.
4. Хворих засуджених військовослужбовців у разі потреби

направляють на лікування до госпіталю під вартою. Охорона

засуджених військовослужбовців у межах госпіталю здійснюється

начальником гарнізону за місцем дислокації госпіталю.

^ 70. Порядок звільнення військовослужбовців з дисциплінарного батальйону.

Порядок звільнення з дисциплінарного батальйону визначається розділом 7 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Си­лах України.

Відповідно до п.59 зазначеного Положення засуджених звільняють з дисциплінарного батальйону за таких підстав:

- після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;

  • в силу акта амністії; І

  • у зв'язку з помилуванням;

  • у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнен­
    ня від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за
    іншими підставами, встановленими законом.

За загальним правилом час перебування засуджених військовеслужбовців у дисциплінарному батальйоні до строку військової служ­би не зараховується. Тому осіб, звільнених з дисциплінарного батальй­ону, направляють для подальшого проходження служби, як правило, в ті ж військові частини і підрозділи, в яких вони проходили службу до за­судження.

Командир дисциплінарного батальйону повідомляє командира військової частини про відправлення звільненого військовослужбовця і надсилає на його адресу службову характеристику цього військово­службовця.

Пункт 62 Положення встановлює підстави, за наявності яких звіль­неним з дисциплінарного батальйону військовослужбовцям час відбуван­ня покарання може бути зараховано в строк військової служби. Так, коман­дуючий військами оперативного командування, командуючий Військово-морскими Силами України мають право зараховувати час перебування в дисциплінарному батальйоні до строку військової служби_ особам, які оволоділи військовою спеціальністю, добре знають і чітко виконують вимоги військових статутів та бездоганно несуть службу після звільнення з дисциплінарного батальйону;

- особам, звільненим з дисциплінарного батальйону, якщо вони,
відбуваючи покарання, твердо стали на шлях виправлення, виявили ви­
соку дисциплінованість і чесне ставлення до праці та військової служби.

Клопотання про зарахування часу перебування в дисциплінарному батальйоні до строку військової служби може бути подано:

  • командиром частини (корабля), до якої прибув звільнений з дис­
    циплінарного батальйону, не раніше як через чотири місяці після при­
    буття його до частини (на корабель);

  • командиром дисциплінарного батальйону щодо осіб, ровесники яких
    звільнені в запас, за один-два місяці до закінчення строку покарання.

Клопотання про зарахування часу перебування в дисциплінарному батальйоні до строку строкової військової служби зазначеним особам, звільненим умовно-достроково, доповідають відповідному командую­чому не пізніше як через три дні після постановлення судом ухвали.

Військовослужбовців, що відбули покарання або звільнені умовно-достроково і яким час перебування у дисциплінарному батальйоні за­раховано до строку строкової служби, та осіб, що підлягають звільнен­ню у зв'язку з амністією або помилуванням, звільняють з військової служби в запас безпосередньо з дисциплінарного батальйону, якщо вони вже відслужили встановлені Законом України «Про загальний військо­вий обов'язок та військову службу» строки військової служби.

Військовослужбовців, щодо яких командиром дисциплінарного ба­тальйону порушено клопотання про зарахування часу відбування пока­рання до строку строкової військової служби, після звільнення з дис­циплінарного батальйону до прийняття рішення виводять із зони три­мання засуджених і розміщують у підрозділах забезпечення.

Деякі особливості має порядок звільнення засуджених військово­службовців за станом здоров'я. Як зазначено в ст. 85 КВК України, за­суджені військовослужбовці, які відбувають покарання у вигляді три­мання в дисциплінарному батальйоні і визнані військово-лікарняною комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби зі знят­тям з військового обліку або непридатними до військової служби в мир­ний час, звільняються судом від покарання за поданням командира дис­циплінарного батальйону і висновком військово-лікарняної комісії. Осіб, щодо яких судом винесено ухвалу про дострокове звільнення від подальшого відбування покарання за станом здоров'я, командир дис­циплінарного батальйону достроково звільняє з військової служби і направляє до військового комісаріату або військової частини, звідки в°ни прибули ( п. 65 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України)

Звільнені з дисциплінарного батальйону отримують у штабі ба­тальйону такі документи: довідку про звільнення, обліково-послужну картку, військовий квиток, медичну книжку, продовольчий, речовий т^' грошовий атестати. Службову характеристику і послужну картку надод* лають до військової частини поштою. Ордени, медалі, нагрудні значки та документи на них, гроші та цінності, а також інші особисті речі ви­дають звільненому під розписку. Предмети обмундирування та взуття, що стали непридатними до вжитку, замінюють на придатні до носіння.;

Звільнених з дисциплінарного батальйону забезпечують проїздни-ми документами, грішми для продовольчо-дорожніх потреб або армій­ським сухим пайком та милом за встановленими нормами, і вони са­мостійно прямують до військових частин або до місця проживання. Про прибуття звільненого до військової частини її командир повинен негай­но повідомити командира дисциплінарного батальйону.

Осіб, які відбули покарання у дисциплінарному батальйоні або до­строково звільнені з нього, визнають такими, що не мають судимості^ а умовно-достроково звільнених визнають такими після закінчення невідбутої частини строку покарання

^ 71,Орган,який виконує покарання у виді конфіскації майна. Його

завдання та функції.

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Дер­жавною виконавчою службою за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу"

( 202/98-ВР ) примусове виконання рішень здійснюють державні

виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного

управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній

Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських

управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення),

районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних

управлінь юстиції (далі - державні виконавці
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або

у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах

державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в

порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу

яких включаються державні виконавці одного або кількох органів

державної виконавчої служби. За наказом Міністерства юстиції

України або Головного управління юстиції Міністерства юстиції

України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та

Севастопольського міських управлінь юстиції на керівника групи

можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом,

у виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст

обласного значення), районних в містах відділів державної

виконавчої служби відповідних управлінь юстиції
Інші органи, установи, організації і посадові особи

здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому

числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за

дорученням державного виконавця.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і

неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

^ 72. Дії державного виконавця щодо виконання вироку про конфіскацію майна.

Процес виконання покарання у виді конфіскації майна подібний до процесу примусового виконання покарання у виді штрафу. Тому не­обхідно зупинитись лише на особливостях виконавчого провадження під час виконання покарання у виді конфіскації майна. Згідно із ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відкриття виконав­чого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, строк для добровільного виконання не встановлюється, тобто законо­давством передбачено негайне виконання виконавчих документів про конфіскацію майна. У зв'язку з цим згідно із ст. 25 вищезазначеного Закону, якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, зазначених у ст. 18 цього Закону. Крім того, за виконавчим документом про конфіскацію майна державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше ніж у 5-ден-ний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого про­вадження.

Після одержання виконавчого листа державний виконавець негай­но перевіряє наявність майна, зазначеного в опису, виявляє інше май­но, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. При наявності довідки про те, що опису майна не провадилося, державний виконавець вживає заходів до виявлення майна засудженого, що підлягає конфіс­кації, і при його виявленні складає опис цього майна. В разі застосуван­ня конфіскації всього майна — необхідно говорити про його розшук у різних місцях знаходження, і в цьому випадку загальний акт опису може складатися з актів опису в окремих приміщеннях, де мешкала особа, а також включати акти опису, проведені у гаражі або автомобілі, належ­них особі, тощо.

Згідно з п. 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій при конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна дер­жаві акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розпис­ку (на першому примірнику) боржнику, представнику податкових ор­ганів (якщо він був присутній) або надсилаються їм. Тобто в цьому ви­падку не тільки боржник, а й податкові органи можуть виявити пору­шення законності під час проведення опису майна засудженого, що потребує негайного реагування на такі факти.

Якщо у державного виконавця крім виконавчого листа про конфіс­кацію майна є інші виконавчі документи про майнові стягнення з за­судженого, то спочатку задовольняються у встановленій законом чер­говості пред'явлені до засудженого інші вимоги. Порядок задоволення претензій до засудженого за рахунок його майна, що підлягає конфіс­кації, встановлений у ст. 44 Закону України «Про виконавче проваджен­ня». Наприклад, у першу чергу можуть задовольнятися вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальни­ка; у другу чергу — вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридич­ної допомоги, вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних 'їхньому майну злочином; у третю чергу — вимоги щодо податків і не­податкових платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'яз­кового страхування; у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги в порядку надходження виконавчих документів.

Іншими словами, лише після задоволення усіх вимог попередніх черг, що пред'явлені до засудженого, виникає можливість безпосередньо ви­конувати покарання у виді конфіскації майна. У цих нормах закріпле­не відоме положення, відповідно до якого при всіх умовах у першу чер­гу встановлюються і реалізуються відновлювальні і компенсаційні май­нові правовідносини і лише потім — конфіскаційні.

державні виконавці здійснюють облік, попередню оцінку, а також несуть відповідальність за зберігання конфіскованого майна до передачі його для подальшого розпорядженняБезпосередня оцінка конфіскованого майна провадиться комісією, яка утворюється в складі державного виконавця, представників державних податкових шспекцій, фінансових органів та органів (організацій), які здійснюють Розпорядження цим майном. Усі Примірники акта підписуються членами комісії та затверджуються в термін не пізніше трьох днів після його складання керівником чи заступ ником керівника відповідного відділу Державної виконавчої служби України.

. Акт опису, оцінки та пе­редачі майна є підставою для реалізації конфіскованого майна через торгові біржі та аукціони, безоплатної передачі, знищення. Безпосеред­ньо механізм розпорядження майном, що підлягає конфіскації за виро­ком суду, встановлено в п. 9 вищезазначеного Порядку. Тобто са­мостійно вживати заходів з реалізації конфіскованого майна державний виконавець не вправі. У цьому одна з істотних відмінностей механізму примусового виконання покарання у виді штрафу від процесу виконан­ня конфіскації майна.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам вико­навчий лист з відміткою щодо виконання вироку про конфіскацію май­на повертається суду, який постановив вирок. День надходження до суду зазначених документів вважається моментом закінчення виконання вироку суду в частині конфіскації майна.


^ 73.Порядок іу мови виконання покарання у виді обмеження волі.

Порядок і умови виконання й відбування покарання у виді обмежен­ня волі регулюється главами З, 13 КВК України та Правилами внут­рішнього розпорядку установ виконання покарань. Згідно із ст. 11 КВК України кримінально-виконавчими установами відкритого типу є ви­правні центри, які організовуються й ліквідуються Державним депар­таментом України з питань виконання покарань. Межі виправного цен­тру визначають управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування. Про встановлені межі виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справТериторія виправного центру, як правило, обладнується огорожею суцільного заповнення з полегшених конструкцій та контрольно-пропу­скним пунктом. У виправному центрі обладнуються чергова частина, гур­тожитки, їдальня, лазня з пральнею, дезкамерою та сушильнею, амбула­торія зі стаціонаром, ларьок, перукарня, приміщення для зберігання постільних речей, спецодягу та особистих речей засуджених, майстерня з ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника виправного центру, його заступників, начальників відділень соціально-психологічної служ­би, працівників оперативної служби, відділу нагляду та безпеки, кімна­ти виховної роботи, спортивний майданчик, дисциплінарний ізолятор, виробничі об'єкти. Приміщення дисциплінарного ізолятора відгород­жується від інших споруд парканом суцільного заповнення. Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, за­суджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засудже­них, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82 (заміна невідбутої частини покарання більш м'яким), 389 (ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі) КК України. Засуджені відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміні­стративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження. Якщо на території проживання засуджених відсутній виправний центр, то вони можуть бути направлені у виправ­ний центр іншої адміністративно-територіальної одиниці.

Направлення засуджених до виправного центру можливе у двох фор­мах: самостійно і під вартою. За загальним правилом особи, засуджені до обмеження волі, прямують до місця відбування покарання самостійно, але за рахунок держави. Кримінально-виконавча інспекція згідно з ви­роком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання і не пізніше трьох діб із дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. В окремих випадках суд, вра­ховуючи особистісні дані засудженого, окремі обставини кримінальної справи або невиїзд до виправного центру без поважних причин, може направити засудженого до місця відбування покарання у порядку, вста­новленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У таких випадках засуджений звільняється з-під варти при прибутті до виправного центру.

У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання ор­ганом внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після затримання засуджений направ­ляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

А також ст..59-66КВК, які визначають порядок і умови відбування покарань
^ 74.Місця відбування покарання у виді обмеження волі.

1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у

виправних центрах, як правило, у межах

адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця

проживання до засудження.

2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого

самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів

у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.
3. Управління (відділи) Державного департаменту України з

питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях,

місті Києві та Київській області за погодженням з органами

місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.

^ 75.Процедура направлення засуджених до обмеження волідля

відбування покарання.

1. Особи, засуджені до обмеження волі,прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно.

Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389 Кримінального кодексу України, направляються виправною колонією чи кримінально-виконавчою

інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин

порушення порядку слідування до місця відбування покарання.
У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

5. У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання органом внутрішніх справ за оданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

^ 76.Обов'язки адміністрації виправного центру.

1. Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання

умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводить із засудженими соціально-виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення;

здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.

2. Порядок здійснення зазначених повноважень визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
^ 77. Обов'язки власника пщприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі.

1. Власник підприємства, установи, організації або

уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження

волі зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної

праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю,

спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку і

створити необхідні побутові умови.
2. Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність

на роботі з невідомих причин власник підприємства, установи,

організації або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно

повідомити адміністрацію виправного центру.
3. Власнику підприємства, установи, організації або

уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється

звільняти їх з роботи, крім таких випадків:
звільнення від відбування покарання на підставах,

передбачених Кримінальним кодексом України ( 2341-14 );
переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в

установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до

іншого виправного центру;
набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що

відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення

волі;
неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

^ 78.Правове регулювання праці засуджених до обмеження волі.

Згідно із ст. 60 КВК України засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів. Але можливе та­кож їх працевлаштування на договірній основі і на підприємствах, в уста­новах чи організаціях усіх форм власності, але за умови забезпечення на­лежного нагляду за їхньою поведінкою і щоденного повернення до виправ- 1 ного центру. Це дає можливість забезпечити засуджених відповідною роботою у разі її відсутності на виробництві виправного центру, сприяє бажанню засуджених працювати за раніше обраною професією чи спе­ціальністю. У свою чергу, якщо власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган залучає до роботи засуджених до обмежен­ня волі, то він зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільне корис­ної праці за місцем роботи з урахуванням стану здоров'я та, за можливості, спеціальності, організовувати, у разі необхідності, первинну професійну підготовку і створити відповідні побутові умови.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з ро­боти, переведення на іншу роботу. Тобто на засуджених поширюється, у першу чергу, більша частина норм Кодексу законів про працю України та іншого законодавства, які регулюють робочий час і час відпочинку, нормування та оплату праці, гарантії й компенсації, трудову дисципліну, охорону праці тощо. Відповідно до цих норм засуджені до обмеження волі мають право на щорічну оплачувану відпустку, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пільги, які надаються при праці жінкам і молоді, державне соціальне страхування та ін.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу міст цевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, ор­ганізації або уповноваженим ним органом тільки за погодженням з адміністрацією виправного центру. Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, за­бороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків: 1) звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених КК України; 2) пе­реведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправ­ного центру; 3) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі; 4) неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.
79. Медичне обслуговування та матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі

Стаття 63. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі

1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами і закладами охорони здоров'я.

2. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров'я.

Стаття 64. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі

1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.

2. Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру.

3. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах.

4. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням.

5. Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.

80 Соціально-виховна робота із засудженими до обмеження волі

Стаття 65. Соціально-виховна робота із засудженими до обмеження волі

1. З особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі, адміністрацією виправного центру, а також власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені, і громадськими організаціями проводиться соціально-виховна робота.

2. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

81. Участь засуджених до обмеження волі у самодіяльних організаціях

Стаття 66. Участь засуджених до обмеження волі в самодіяльних організаціях

1. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати участь в їх роботі.

2. У виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок.

82. Обчислення строку покарання у вигляді обмеження волі

Стаття 58. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі

1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального кодексу України, зараховується час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру

83. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі

Стаття 67. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі

1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:

  • подяка;

  • нагородження похвальною грамотою;

  • грошова премія;

  • нагородження подарунком;

  • дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

  • дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні.

2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

^ 84 . Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі

Стаття 68. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі

1. До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:

  • попередження;

  • догана;

  • сувора догана;

  • призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку і прилеглої до нього території;

  • заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців;

  • заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців;

  • поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.

2. Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до статті 390 Кримінального кодексу України.

^ Стаття 69. Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі

1. Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно та відображаються в особовій справі засудженого.

2. При заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення.

3. Дозвіл на виїзд до близьких родичів на святкові, неробочі та вихідні дні може бути наданий засудженому не більше одного разу на місяць.

4. При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

5. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

6. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення.

7. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.

8. Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на встановлений час для:

  • одержання медичної допомоги;

  • придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;

  • відвідання лазні, пральні або перукарні;

  • одержання поштових відправлень;

  • відвідання установ і організацій, навчальних закладів.

85. Порядок і умови виконання покарання у вигляді арешту

Стаття 51. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

1. Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

2. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

3. Засудженим до арешту забороняється:

побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.
4. Засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

5. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до однієї години, а неповнолітнім - до двох годин.

6. За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами

86. Місце відбування покарання у виді арешту


1   2   3   4   5   6



Скачать файл (529.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации