Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Глінка І.В., Довгопола Н.О. Предметний тиждень. Трудове навчання - файл 1.doc


Глінка І.В., Довгопола Н.О. Предметний тиждень. Трудове навчання
скачать (34698.3 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc34699kb.24.11.2011 12:45скачать

содержание

1.doc

  1   2   3   4
І. В. Глінка, Н. О. Довгопола





Харків

«Скорпіон»

2004

ББК 74.268.3 Г 54

Автори: І. В. Глінка - викладач кафедри методики початкового навчання ХДПУ ім. Г. С Сковороди

Н. О. Довгопола - викладач кафедри методики початкового навчання ХДПУ ім. Г. С Сковороди

Рецензенти: Н. О. Воскресенська - кащг пед. наук, професор кафедри мето­дики початкового навчання ХДПУ ім. Г. С Сковороди В. В. Гребенюк- учитель-методист НВК № 181 м. Харкова

^ Глінка І. В., Довгопола Н. О.

Г 54 Предметний тиждень. Трудове навчання. 1-4 кл.: Методичний посібник для вчителів. - X.: «Скорпіон», 2004. - 80 с

ISBN 966-7504-70-0

У посібнику розкрито питання методики організації проведення пред­метного тижня з трудового навчання у 1-4 класах. Запропоновані різно­манітні форми виховної роботи під час проведення позакласних заходів: свята, гуртки, ігри, конкурси та вікторини. Посібник може бути викорис­таний учителями початкових класів, організаторами з виховної роботи та студентами факультетів початкового навчання педагогічних вузів.

ББК 74.268.3

© Глінка І. В., 2004
© Довгопола Н. О., 2004
ISBN 966-7504-70-0

© Видавництво «Скорпіон», 2004

ВСТУП

Із здобуттям незалежності перед Україною постало питання створення системи освіти, яка б відповідала завданням нової держави, оскільки якість людського розвитку, рівень освіченості і культури всього насе­лення набувають вирішального значення для її економічного та соціаль­ного поступу.

Процес становлення змісту освіти, загальної середньої зокрема, спря­мований на забезпечення умов для інтелектуального, соціального, мораль­ного і фізичного розвитку, саморозвитку і самореалізації кожної особис­тості як громадянина України, формування покоління, спроможного до толерантного сприйняття світу, гармонійного безконфліктного життя в ньому, здатного навчатись упродовж життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства.

Невід'ємною частиною особистісно-орієнтованої моделі освіти є пред­мет «Трудове навчання».

Метою предмета, як сказано у Програмі, є розвиток особистості через залучення школярів до творчої праці, засвоєння знань про властивості оброблюваних матеріалів, вивчення засобів праці, формування конструк­тивного підходу до вирішення трудових завдань і навчання безпеки праці.

Трудове навчання - процес багатобічній. На виховання працелюб­ності в дітей діють різні чинники: приклад дорослих, навчальна діяль­ність, заняття в гуртках, бесіди, читання книг, газет, перегляд кінофіль­мів, діафільмів, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, збори, свята, ігри тощо. Але головне - це сама праця, безпосередня участь у ній школярів. Що повинен робити вчитель, щоб дитяча праця стала змістовною, форму­вала пізнавальну активність дитини?

  1. Підбирати такий зміст, який відбивав би нові перспективні та конкрет­ні виховні задачі школи та класного колективу і вів до досягнення поставленої мети.

  2. Наповнювати працю пізнавальним та творчим змістом, розкривати суспільне та практичне значення праці.

  3. Ставити творчі та достатньо важкі задачі, що потребують морально-вольових зусиль дітей і розкривають допитливість, бажання подолати труднощі, досягти успіху.

  4. Використовувати в системі такі трудові завдання, які потребують засто­сування на практиці знань, раціональних дій, уміння користуватися інструментами, пристосуваннями, що підвищують продуктивність праці.

Заняття молодших школярів в урочний та позаурочний час можливо проводити у визначених організованих формах: масових, групових, індивідуальних. Це нетрадиційні уроки, свята, вікторини, конкурси, змагання, гуртки та клуби, «майстерні й фабрики» та ін.

Саме тому проведення предметного тижня є актуальним, важливим і своєчасним.

До структури посібника вміщено такі розділи:

  • Інформаційний розділ допомагає вчителю провести презентацію заходів предметного тижня.

  • Навчальний розділ містить нетрадиційні уроки з трудового навчання.

  • Розділ позакласних заходів включає різні види та форми позаурочної виховної роботи з трудового навчання.

  • Підведення підсумків предметного тижня.

План (орієнтовний) проведення тижня трудового навчання в 1-4 класах

/. Презентації:

  • Зустріч з батьками учнів «Діло майстра величає».

  • Виступи молодших школярів «Моя улюблена професія».

2. Газети:

  • Цікава інформація. '

  • Рубрики: «Чи знаєш ти, що ...?»;

«Народ скаже, як зав'яже»; «Сторінка для кмітливих»; «Умілі руки».

3. Нестандартні уроки:

  • Урок-змагання;

  • Урок-екзамен;

  • Урок-конкурс;

  • Урок-мандрівка.

  1. Зустрічі молодших школярів зі старшокласниками.

  2. Виставка творчих робіт учнів 1-4 класів.

  3. Позакласні заходи:

  • Свята та ранки;

  • Бесіди;

  • Усні журнали;

  • Гуртки;

  • Ігри;

  • Виставка учнівських робіт;

  • Конкурси та вікторини.

Примітка. Запропонований план може бути змінений з урахуванням спе­цифіки навчального закладу, використанням матеріалів за розділами.

^ РОЗДІЛ І. ІНФОРМАЦІЙНИЙ

Складається із декількох частин:

Частина 1.

Запитання для інтерв'ю та експрес-опитування готують учителі початкових класів, заступники директора школи з виховної роботи, психолог, актив старшокласників за 1-2 тижні до проведення.

  • Ексклюзивне інтерв'ю з батьками учнів «Діло майстра величає».

  • Експрес-опитування учнів:

а) «Яку професію ти обрав би?»

б) «Які знання необхідні для оволодіння нею?»

в) «Що ти знаєш про професії лікаря, вчителя, конструктора, архі­тектора тощо?»

• Спецвипуск «Чим більше науки - тим розумніші руки» (результати
ексклюзивного інтерв'ю та експрес-опитування у стінгазеті).

Частина 2.

  • Виготовлення плакатів, листівок, газет, присвячених тижню трудового навчання.

  • Виставка творчих робіт учнів 1-4 класів.

Назви газет: «Чомучко», «Умілі руки», «Усякий труд почесний», «У світі цікавих професій», «Твори, майструй, вигадуй» тощо. Частина 3. «Цікаве про працю» - зустрічі молодших школярів зі старшокласниками.
^ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ГАЗЕТ АБО КОРОТКИХ ВИСТУПІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ ПЕРЕД УЧНЯМИ 1-4 КЛАСІВ

Рубрика «Чи знаєш ти, що...?»

Без цього графічного інструмента в наш час не можуть обійтися ні конструктор, ні художник, ні топограф, ні картограф, ні дизайнер, не кажучи вже про учнів. Це олівець.

Яка ж історія виникнення олівця?

Відомо, що в Стародавній Греції першими олівцями були звичайні дерев'яні, загострені з кінців палички, якими писали на дошках, поверхні котрих були покриті тонким шаром розтопленого воску. Прообразом олів­ця вважають графітову паличку, якою користувалися для малювання і письма в епоху розвитку давньогрецької культури. Але із занепадом античного світу втрачено і секрет виготовлення такої палички.

Кілька століть тому було помічено, що окремі метали, як то свинець та срібло, якщо ними провести по поверхні твердих предметів, лишають після себе темнуваті сліди. З таких металів почали виготовляти загострені кружечки або палички. Вважають, що саме такими «олівцями» малював і робив ескізи своїх знаменитих картин та винаходів великий італійський художник і вчений Леонардо да Вінчі.

Історики вважають, що перший «справжній» олівець було виготовлено в Англії 1565 року, коли знавці руд, графства Комберленд, знайшли

поклади графіту. Місцеві майстри почали розпилювати графітові поклади на тонкі стержні і вставляти їх у дерев'яні затискачі або в очеретяні трубочки. Такі олівці швидко припиняли своє існування, бо запасів цієї сировини вистачало не надовго.

Утретє олівець народився наприкінці XVIII ст., коли француз Ніколя Жак Конте запропонував спосіб «одягання» графітового стержня в дере­в'яний одяг.

Американський винахідник із міста Конкород сконструював верстат, призначений для виготовлення дерев'яного одягу в умовах масового виробництва. З того часу олівець розпочав свою тріумфальну ходу пла­нетою. В Європі та Америці виникли спеціалізовані фабрики з виготов­лення олівців.

Має свою фабрику і Україна. Вона розташована в місті Слов'янську на Донеччині.

Нині на світі виробляють близько 400 різних типів і видів олівців. За призначенням їх поділяють на шкільні, канцелярські, для малювання та ін. Кожен із цих видів має 15 ступенів твердості, яка позначається на його дерев'яному корпусі такими буквами: Т - твердий, М - м'який, ТМ або СТ - середньої твердості. Чим більше число, яке стоїть на грані олівця поруч із буквою, тим твердіший або м'якіший цей олівець.

Зараз до нас потрапляють олівці з інпіих країн. У багатьох із них тверді олівці позначаються буквою Н, а м'які - В.

Учні початкових класів використовують ТМ, М, 2М.

^ Хто господарі ліній?

Відомо, що жодна людина не може обійтися без таких інструментів та пристроїв, як олівець, лінійка, шаблон або трафарет, циркуль.

Звичайній лінійці з поділками на сантиметри і міліметри понад двохсот років. Але під час розкопок Помпеї археологи знаходили ретельно обстру­гані й відшліфовані дощечки. Як потім було визначено, за допомогою таких інструментів античні архітектори виконували свої креслення.

У середньовіччі німецькі монахи для розмітки ліній і текстових стовпчиків на сторінках пергаментних книг користувалися тонкими свинцевими пластинками.

У книжках XVIII ст. досить часто трапляється «каракса». Так нази­вали своєрідну лінійку, яка нагадувала собою рамку з туго і паралельно натягнутими нитками з розміром книжкової сторінки. Поклавши на сторінку паперу «караксу», переписувач водив уздовж ниток кістяною паличкою, продавлюючи на папері лінії - рядочки.

1789 року у Франції академікам було доручено зробити і запровадити нову систему мір. Тоді за одиницю довжини взяли одну сорокамільйонну частину географічного меридіана, який проходить через Париж. Після цього в Парижі виготовили дві титанові лінійки завширшки 25 мм і завдовжки 1 м. Цей вимір став еталоном міри довжини і його називали «республіканським метром». Дерев'яні лінійки з метричними поділками спочатку були у розпорядженні академіків. Потім їх виготовляли для паризьких студентів. У звичайні шкільні класи лінійка прийшла тільки на початку XIX ст.

У Росію «республіканські» лінійки потрапили 1812 року, але до їх ви­робництва перейшли тільки після 1899 року, коли за ініціативою Д. Мен­делєєва в Росії почалося поступове впровадження метричної системи мір.

Другий наш вірний помічник креслення - циркуль - має не менш давнє походження, ніж лінійка. На стінах і куполах храмів та будинків, на різному посуді (чашках, кубках) древніх вавілонян й ассирійців інколи в малюнках трапляються ідеально правильні лінії кола, що без циркуля й лінійки провести було б просто неможливо. А існували ці країни, як відомо, близько трьох тисяч років тому.

У попелі, що засипав древнє місто Помпею під час виверження вулка­на, археологи виявили багато бронзових циркулів. Найдавніший - заліз­ний циркуль, було знайдено під час розкопок древнього кургану у Франції. Древні русичі полюбляли візерунки з маленьких правильних кружечків, які малювали за допомогою циркуля. Такий циркуль археологи знайшли під час розкопок у Новгороді.

Циркуль завжди був незамінним помічником креслярів, археологів і будівельників. Сьогодні існує багато найрізноманітніших циркулів, за допомогою яких проводяться креслення кіл, візерунків, розмітка деталей і перенесення розмірів.

Учні початкових класі теж повинні добре оволодіти прийомами крес­лення кіл і дуг за допомогою звичайних учнівських циркулів, які в роботі завжди тісно пов'язані з олівцем.

Під час розмітки деталей не обійтися без олівця, лінійки, косинця і цир­куля. На уроках трудового навчання, коли учні ще не ознайомилися з прийо­мами розмітки за допомогою вимірювальних інструментів, вони вико­ристовують для розмітки прості за формами й невеликі за розмірами шаблони.

Шаблон (нім. Schablone) - це зразок, за яким виготовляються однорідні вироби, або інструмент чи пристрій для перевірки правильності форми та розмірів готових виробів. Шаблони використовують тоді, коли дово­диться багаторазово розмічати й вирізати однакові деталі.

Трафарет (італ. Trafaretto - буквально продірявлене) - це свого роду тонка картонна, пластмасова або металева пластинка, в якій прорізані лінії, рисунки, букви, цифри або цілі написи, які слід відтворити на мате­ріалі. Розмітку на трафареті проводять майже так само, як і за шаблоном, лише з тією різницею, що обводять його по внутрішньому контуру.

Чи знаєш ти, що виробництво паперу і картону бере свій початок у Ста­родавньому Китаї (І-ІІ ст. н.е.). Вважають, що папір винайшов китайський учений Цай Лунь. Застосування паперу в Європі відноситься до Х-ХІ ст. У XVI ст. почали виготовляти папір у Росії. До появи паперу писали на різних матеріалах: так, у Китаї писали на шовку і бамбукових дощечках, в Єгипті - на папірусі, в країнах Малої Азії - на пергаменті. Крім цих матеріалів, застосовували для письма дощечки, каміння, берест тощо.

Сировиною для виготовлення паперу є деревина, солома, ганчір'я, макулатура. Для виготовлення високоякісного паперу використовують макулатуру, ганчір'я, целюлозу, а ще потрібні: каніфольний клей, каолін (біла глина), тальк, гіпс, барвники.

Що таке орігамі?

Мистецтво виготовлення іграшок із паперу виникло в Китаї - бать­ківщині паперу, звідки у VII ст. до н. є. воно потрапило до Японії. Там і отримало назву - відому тепер усьому світові - орігамі, що в перекладі з японської означає «складання з паперу». Суть цього мистецтва полягає в умінні створити з квадратного клаптика цікаву річ.

Після того як у XVIII ст. європейці відкрили Японію, орігамі набуває популярності й на іншому континенті. З'являються тисячі аматорів цієї справи, школи та центри мистецтва, музейні експозиції. Нині такі центри є у Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Молдові, Росії. В Україні відомі два такі центри - у Києві та Полтаві, школи ж діють у багатьох містах.

Виникнення орігамі пов'язано з поховальним культом у Китаї. Спочат­ку разом із покійником спалювали і його речі, але потім із певних меркан­тильних інтересів на стрічках білого паперу записували назви речей. Пізніше поряд із ними з'явились і паперові фігурки, які вказували знову ж на деякі речі. Однак у Китаї орігамі не набуло такого поширення як у Японії, де воно знайшло обгрунтування у філософії дзен - буддизму та розумінні всесвіту, що пов'язується із символом квадрату.

У Японії складання орігамі - це сімейний ритуал. Подарувати свій виріб - означало виявити повагу до певної особи. Уміння виготовляти паперові фігурки у японців передається жінками з покоління в покоління.

Цьому навчають дітей із раннього дитинства. Якщо хтось раптово захво­рів, тоді вся родина сідає до столу і складає фігурку. Вважають, якщо недуга легка, то вона проходить до кінця ритуалу. Ще й дотепер вірять, що вісім традиційних фігурок із білого паперу захищають дім від злих духів.

Під час шиття, вишивання, в'язання і плетіння використовують такі матеріали: тканину, нитки, пряжу, стрічки, шнури, тасьму, сутаж.

А чи знаєш ти, що...?

Тканина складається з ниток, щільно переплетених між собою. А нитка - це тісно скручені волокна, що можуть бути як натуральними (природними), так і штучними (синтетичними). Від того й волокнисті мате­ріали, виготовлені з пряжі відповідних волокон, поділяються на дві групи: натуральні та штучні або хімічні. Щоб виготовити будь-яку нитку, необ­хідно мати сировину - волокна, які треба щільно скрутити між собою.

Натуральні волокна бувають рослинного (бавовняні, лляні, луб'яні) і тваринного (шовкові, вовняні) походження.

У наш час з'явилися нові види ниток, породжені хімією: штучні і син­тетичні. Штучні нитки одержують із природних полімерів - бавовняної деревної та іншої целюлози, рослинних або молочних білків шляхом їх спеціальної обробки різними хімічними речовинами. До таких належать нітрошовкові, віскозні, ацетатні та інші. Синтетичні нитки одержують шляхом хімічної обробки різних речовин: нафти, вугілля, нафтових газів, відходів сільського господарства, з яких виготовляють нейлон, капрон, лавсан та ін.

Нитки необхідні для з'єднання окремих деталей у цілісний виріб, для оздоблення виробів вишивкою. їх розрізняють за товщиною. Найтовщі нитки визначаються № 10, потім ідуть № 20, 30, 40, 50, 60, 70 і 80 -найтонші.

Нитки для вишивання випускають різних кольорів під назвами ірис і муліне. Ірис змотують у клубки, а муліне - у мотки. Одна товста нитка муліне називається пасмою. У пасмі знаходяться шість тонесеньких ниточок.

Шиття - це скріплення одного шматка тканини з іншим за допомогою нитки та голки. До винайдення голки тканину просто обгортали навколо тіла, утворюючи одяг.

У Стародавньому Єгипті люди не тільки користувалися голками та нитками, але й уміли вишивати.

А понад ^ III тисяч років тому індуси вже знали, як різати тканину, розкроювати її, шити з неї одяг.

Голка - це дуже маленький інструмент, загострений на одному кінці й з от­вором на другому, який служить для того, щоб заправляти в нього нитку.

Людина винайшла голку задовго до відкриття металів. Спершу її виго­товляли з риб'ячих кісток, проколюючи дірку в тупому кінці кістки. Таки­ми голками первісна людина шила собі одяг із шкіри тварин. . Знайдені давні голки були зроблені й з кісток птахів, і колючок дерев та кущів, потім із бронзи. Як тільки відкрили срібло та золото, голки почали виготовляти з них. Але такі цінні метали зовсім не годилися для виготовлення такого маленького інструменту.

Перші голки не мали вушка з отвором. Люди просто загинали кінчик голки і в той загин управляли нитку.

У нашій країні до XVII ст. сталевих голок не було. Шпичаки колючого куща чи риб'яча кістка, як і раніше, служили для бідняків засобом для шиття. Лише у XVIII ст. наші майстри навчилися виготовляти гарні голки.

Нині у процесі виготовлення голка проходить через руки понад 20 робітників.

Цікаво знати. Щоб голки не падали і не розсипалися, зручно зберігати їх у коробці, на дні якої лежить магніт.

Від іржі врятує мило. Можна намилювати кінчики голок або зберігати їх у шматочку мила, як у подушечці.

Першу швейну машинку створили у 1755 році, вона була недосконала, тому довго не змогла існувати.

У 20-х роках XIX ст. француз Варфоломій Тімон'є створив свою швейну машинку. Але французи не оцінили винахід, бо цей «звірок», як називали машинку, замінивши працю 20 швачок, робив пошиття одягу дешевшим, що не подобалося ремісникам, які не хотіли втрачати своїх грошей. Машинку Тімон'є просто знищили.

У 1845 р. американський винахідник Е. Хоу винайшов швейну машин­ку з човником. Це був дорогоцінний винахід! Ще й зараз швейні машинки працюють за цим принципом.

А російський електротехнік В. М. Чиколев створив першу модель електричної швейної машинки, яку в наш час має майже кожна госпо­диня, ще у 1872 р.

Всякий труд почесний. Діло майстра величає. Без охоти немає роботи. Без труда - нема плода. Кінець - ділу вінець. Робота сама за себе скаже. У вмілого руки не болять. Де хотіння - там уміння. Сказано - зроблено. Не почавши - не закінчиш. Кінець діло хвалить. «Нехай» - поганий чоловік. Бджола мала, а й та працює.

Що це: «Два кінця, два кільця, а посередині цвях?» Звичайно ж, ножиці! Історія їх виникнення дуже цікава. У VIII ст. якомусь майстрові потала­нило з'єднати два ножі за допомогою стержня - цвяшка, держаки загнути кільцями, і вийшли ножиці, які майже не відрізняються від сучасних.

Найдавніші ножиці в Східній Європі було знайдено під Смоленськом. Учені визначили, що ними працювали кожум'яки Київської Русі в X ст.

Ножиці виготовляли із заліза, сталі та срібла. Леза загартовували, щоб вони мали стабільну міцність.

Є чимало різновидів ножиць. Ними підстригають кущі, обрізають дерева, ними працюють перукарі, швачки, закрійники, будівельники...

У Німеччині винайшли ножиці-велетні, якими розрізають автомобілі. Є електричні ножиці, що ріжуть товсту шкіру, гуму, лінолеум і навіть пластик зі швидкістю 20 метрів за хвилину.

У сучасних швейних майстернях працюють найсучасніші лазерні ножиці. За одну хвилину вони розрізають 60 метрів тканини.

Дротики, тобто спиці, винайшли відважні кочівники тисячі років тому. Археологи знайшли в давньоєгипетській гробниці плетену шкарпетку, якій 5 тисяч років!

Плетіння довгий час було виключно чоловічою справою в усьому світі від Сходу до Заходу. Сміливі рицарі після здійснення подвигів, повер­нувшись у замок, зручно вмощувалися біля камінів плести панчохи.

У 1589 році англійський священик Вільям Лі винайшов в'язальну машину, яка й донині майже не змінилася.

Ніж старший за виделку і ложку на декілька... мільйонів років. При розкопках, поряд зі скелетами мамонта, археологи знаходили й ножі з вулканічного скла, якими прадавні люди розроблювали тушу. Вчені визначили, що цим ножам близько трьох мільйонів років.

Ножі з м'якого металу вперше були виготовлені на Кіпрі в IV тисячо­літті до нашої ери.

Але як приклад для споживання страви, ніж увійшов на кухню тільки в XIV ст. і то лише в оселях багатіїв.

У XVII ст. французький кардинал Ришельє наказав заокруглити кінчики ножів для їжі - так з'явився столовий ніж нашого часу.

Макраме, або вузликове плетіння, є одним із видів рукоділля. Вва­жають, що цей вид художньої діяльності був поширений на Сході вже в IX ст. до нашої ери. Як свідчать археологічні знахідки, вузликове пле­тіння знали в різних країнах світу: в Стародавньому Єгипті, Китаї, Перу, Греції. Використовували техніку плетіння для прикрас житла та одягу.

Вважають, що першими, хто почав займатися вузликовим плетінням, були моряки. Перебуваючи в далекому плаванні, вони плели риболовецькі сіті, канали, різноманітні прикраси. Відомо близько чотирьох тисяч мор­ських вузлів. Багато з них перейшли в художнє ремесло - макраме.

Вузликове плетіння в різний час називалося по-різному: квадратне плетіння, вузликове мереживо, вузликова бахрома тощо. І лише в XIX ст. це плетіння стали називати макраме. Походить це слово від турецького «макрама», що означає шарф чи серветка з каймою.

У нашій країні цей вид рукоділля з'явився наприкінці XIX ст. - на початку XX ст. Наші бабусі прикрашали торочками весільні рушники, білосніжні скатертини та серветки. Складовою частиною народного вбрання були ажурні шалі та хустки, прикрашені каймою та китицями.

Нині дедалі частіше зустрічаються вироби, виконані цією технікою. Це елегантні сумки, ремінці, мереживні комірці, кашпо, декоративні настінні прикраси, газетниці, скатертини, віконні занавіски тощо. Можли­вості для творчості в цьому виді рукоділля не обмежені.

^ Рубрика «Народ скаже, як зав'яже» Прислів'я та приказки

Чим більше науки - тим розумніші руки.

Кожна робота легка, коли охоче її робити.

Добрий початок - половина діла.

Маленька праця краща за велике безділля.

Не журись та за діло берись.

Добра праця ніколи не пропаде.

За будь-яке діло берись уміло.

Щоб мати, треба працювати.

Хто трудиться, той не журиться.

Сім раз відміряй, один - відріж.

При роботі швидко час минає.

Не мудруй багато, а працюй завзято.

З праці радість; з безділля смуток.

Чого навчишся, те ніколи не пропаде.

Мудрим ніхто не народився, а навчився.

Взявся за діло - доведи до кінця.

Без роботи день роком стає.

Хто добре працює, тому й щастить.

Більше роби та менше говори.

Краще добре робити, ніж гарно говорити.

Люби труд змалу, слухатимеш увесь вік похвалу.

Не відкладай на завтра, що нині мусиш зробити.

Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй.

Кому робота служить, той ні про що не тужить.

Невмілій швачці і голка з ниткою заважають.

Рубрика «Сторінка для кмітливих» Ребуси, кросворди, загадки


^ РЕБУСИ


КРОСВОРДИ




2













 







 







 







 













 







4




 







 

1

 

3

 

 







 




 







 




 







 




 







 













 













 









Кросворд № 1

По горизонталі: 1. Матеріал, з якого виготов­ляють зошити, підручники, альбоми для малю­вання, газети.

По вертикалі: 2. Основний матеріал для виго­товлення паперу. 3. Матеріал для письма, який у Стародавньому Єгипті виготовляли з трав'я­нистої рослини. 4. Товстий твердий папір.

Відповіді: 1. Папір. 2. Деревина. 3. Папірус. 4. Картон.














3




























 



















2







 




4




5




1

 

 

 

 

 

 

 

 

 




 













 




 







 













 




 







 

6

 

 

 

 

 

 







 
























Кросворд № 2

По горизонталі: 1. Поєднання різних елементів в одне ціле. 6. Композиція з різних трав, квітів, гілок та інших природних матеріалів.

По вертикалі: 2. Плід дуба. 3. Інструмент для проколювання отворів у різних природ­них матеріалах. 4. Плід сосни або ялини. 5. Частина дерева, на якій розміщуються листя, квіти та плоди.

Відповіді: 1. Композиція. 2. Жолуді. 3. Шило. 4. Шишка. 5. Гілка. 6. Ікебана.

Кросворд № З











2




4

3







 




 

1

 

 

 

 

 

 







 




 

 







 




 

 







 







 















По горизонталі: 1. Усунення недоліків, дефектів на тканині або іншому матеріалі.

По вертикалі: 2. Процес ремонту одягу, що передбачає перекриття новими нитками протертих місць. 3. Спеціальне пристосування, на яке натя­гують тканину для полегшення процесу штопки. 4. Клаптик тканини, який пришивають на порва­ному місці.

Відповіді: 1. Ремонт. 2. Штопка. 3. «Грибок». 4. Латка.














5




7



















 




 




9







3




 

6

 

8

 




2

 




 

 

 

 

 

1

 

 

4

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 




 

 

 




 




 

 




 

 

 




 




 

 




 




 















  1   2   3   4



Скачать файл (34698.3 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации