Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Мікроекономіка (на укр. яз) - файл 1.doc


Лекции - Мікроекономіка (на укр. яз)
скачать (1447 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1447kb.24.11.2011 13:26скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Реклама MarketGid:
Загрузка...
План:

1.Вступ до мікроекономіки:

1.Предмет, суб’єкти і об’єкти мікроекономіки

2.Місце мікроекономіки в системі економічних наук

3.Обмеженість ресурсів та безмежність потреб споживача

4.Методи мікроекономічного аналізу

5.Кругообіг доходів і продуктів в економічній системі

2.Попит і пропозиція. Еластичність

1. Загальна характеристика ринку

2. Попит. Функція попиту

3. Закон попиту

4. Пропозиція

5. Закон пропозиції

6. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

7. Поняття еластичності

8. Еластичність пропозиції

9. Практичне застосування теорії еластичності

^ 3. Теорія поведінки споживача.

  1. Корисність. Теорія корисності.

  2. Крива байдужості. Карта кривих байдужості

  3. Гранична норма заміщення.

  4. Бюджетне обмеження та його особливості.

  5. Рівновага споживача та її умови.

  6. Лінія "доход – споживання". Крива Енгеля та її різновиди.

  7. Лінія "ціна – споживання" та її зв’язок з кривою попиту.

8.Ефект заміщення. Ефект доходу.

^ 4.Теорія виробника

  1. Двухфакторна виробнича функція

  2. Ізокванта. Карта ізоквант.

  3. Гранична норма технологічного заміщення (MRTS).

  4. Ізокоста. Мінімізація витрат та її умови.

  5. Масштаби виробництва та їх зміна. Мінімальний розмір підприємства.

  6. Рівновага виробника.

^ 5.ТЕОРІЯ ВИТРАТ

1.Фірма як суб’єкт мікроекономіки. Прибуток як мета діяльності фірми.

2. Теорія виробництва. Поняття виробничої функції.

3. Теорія витрат виробництва і прибутків.

4. Теорія граничних витрат.

5. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

6. Витрати виробництва в довгостроковому періоді.

7. Технологічна та економічна ефективність.

6.ринок досконалої конкуренції
^

1.Умови функціонування ринку досконалої конкуренції

2.Попит та пропозиція конкурентної фірми


3. Рівновага на ринку досконалої конкуренції

4.Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді

5. Максимізація прибутку фірми

^ 7. РИНОК МОНОПОЛІЇ

  1. Характерні особливості ринку монополії

  2. Попит на продукт монопольної фірми

  3. Доходи і витрати монополіста

  4. Результати діяльності монопольної фірми

  5. Короткострокова монопольна рівновага

  6. Довгострокова монопольна рівновага

  7. Показники монопольної влади

  8. Принципи ціноутворення в умовах монопольної влади

  9. Антимонопольна політика

^ 8. РИНОК МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ.

    1. Умови ринку монополістичної конкуренції

    2. Моделі рівноваги монополістичної конкуренції

    3. Нецінова конкуренція і її інструменти

^ 9. РИНОК ОЛІГОПОЛІЇ

  1. Умови функціонування ринку Олігополія

  2. Особливості поведінки олігополіста

  3. Моделі рівноваги олігополії

  4. Моделі олігополістичного ціно утворювання

^ 10. РИНОК ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

  1. ринок праці

  2. ринок капіталу

  3. ринок землі

11. ЕФЕКТИВНІСТЬ РИНКОВОЇ системи.

  1. Аналіз ефективності у сфері виробництва

  2. Ефективність у сфері споживання

Тема: 1. Вступ до мікроекономіки:

1.Предмет, суб’єкти і об’єкти мікроекономіки

2.Місце мікроекономіки в системі економічних наук

3.Обмеженість ресурсів та безмежність потреб споживача

4.Методи мікроекономічного аналізу

5.Кругообіг доходів і продуктів в економічній системі
^

1. 1. ПРЕДМЕТ, СУБ`ЄКТИ ТА ОБ`ЄКТ МІКРОЕКОНОМІКИ


Предмет мікроекономіки.

Мікроекономіка вивчає взаємодію окремих економічних суб`єктів та досліджує механізм функціонування конкретних ринків.

Мікроекономіка розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючим суб`єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.

До основних суб`єктів мікроекономіки належать:

1) Домогосподарства. Це група людей, які об`єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім`я. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об`єднання з іншими громодянами. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кіцевих потреб. Власне заради задоволення цих потреб і функціонує економічна система. Тому на ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства – це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;

2) Підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб`єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку. Слід звернути увагу, що поняття “підприємство” у мікроекономіці значно ширше, ніж це визначено у законодавстві, зокрема у Законі України “Про підприємства”. Якщо для законодавства важливо, щоб підприємство було обов`язково юридичною особою, пройшло державну реєстрацію тощо, то для дослідника мікроекономічних проблем усе це не має значення. Головне, щоб підприємство самостійно приймало рішення про випуск продукції, придбання ресурсів, ціни та ринки збуту і, вибираючи альтернативні варіанти, керувалося метою максимізації прибутку;

3) Держава. У мікроекономіці розглядається як сукупність органів влади, що є координатором економічного життя. Дослідник мікросистеми абстрагується від того, що держава – власник значної кількості підприємств, організовує виробництво товарів громадського користування тощо. Найсуттєвішим для нього є її координаційна роль.

Об’єктом мікроекономіки вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання ресурсів з метою одержання самої більшої вигоди.

^

1. 2. МІСЦЕ МІКРОЕКОНОМІКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК


Мікроекономіка є однією зі складових сучасної фундаментальної науки про господарство, яка майже три століття носила назву «політична економія», а на межі XIX-XX століть стала називатись «економікс», що в перекладі з англійської трактується нині як «економічна теорія».

Назва «політична економія» закріпилась за наукою після виходу в світ праці француза Антуана Монкретьєна «Трактат політичної економії» (1615 р.), а назва «економікс» - завдяки праці англійського вченого Альфреда Маршалла «Принципи економікс» (1890 р.). останнім часом поширюється вживання інших аналогів «економікс» - «аналітична економіка», «теоретична економіка». Кожна з цих назв відбиває певні зміни в самому змісті науки.

Політична економія, яка досягла своїх вершин у працях таких геніальних вчених як Адам Сміт («Дослідження про природу та причини багатства народів», 1776 р.) та Карл Маркс («Капітал», 1867-1894 рр.), прагнула проникнути в глибинну сутність економічних процесів, пояснити їх природу та суперечності. В ній переважав якісний аналіз і об’єктивний підхід до вивчення економічних взаємозв’язків. Вона відкрила об’єктивні економічні закони, які управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ незалежно від волі і свідомості самих учасників цих процесів. В основі всієї науки лежала теорія трудової вартості, започаткована англійцем Вільямом Петті. Представники класичної політекономії здійснювали свої дослідження переважно на рівні окремих товаровиробників, в сучасні й термінології – на мікрорівні. Проте вони описали також деякі процеси, що відображають взаємозв’язки на рівні всього суспільства. Так, французьким вченим Франсуа Кене була створена модель суспільного відтворення (господарського кругообігу) – перша спроба зясувати умови макроекономічної рівноваги. К.Маркс розвинув цю ідею у своїх числових схемах реалізації суспільного продукту і обґрунтував умови розширеного відтворення суспільного капіталу.

Економікс віддає перевагу кількісному аналізу і суб’єктивно-психологічному підходу до вивчення ринкових сил. Вона зосереджує свою увагу на зовнішніх явищах, узагальнює поведінку учасників ринкових відносин, враховуючи їх психологію, бажання, смаки, очікування. В основі всіх досліджень лежить теорія граничної корисності, обґрунтована представниками австрійської школи К.Менгером, Є.Бьом-Баверком, Ф.візером.

Економікс ставила за мету обґрунтувати виключно економічну мотивацію господарської діяльності, зосередилась на вивченні ринкового господарства, основою якого є приватна власність, намагаючись не помічати тих соціальних конфліктів, які час від часу виливались у революції.

Однак криза 1929 р. і Велика депресія 1929-33 рр. змусили вчених звернути увагу на проблеми, характерні для економіки в цілому. Дослідження Джона Мейн ара Кейнса, узагальнені в книзі «загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936 р.), значно поглибили знання про економіку в цілому, тобто на макрорівні, і сприяли виділенню двох великих розділів економікс – мікроекономіки та макроекономіки. У другій половині XX ст. відбуваються якісні зміни в економічному житті світового співтовариства. Зростання взаємозв’язку та взаємозалежності національних економік, інтернаціоналізація обміну і виробництва, утворюється єдиний економічний організм, що функціонує за законами ринкової економіки. Розвиток цих процесів зумовив відокремлення від мікро - та макроекономіки – міжнародної економіки, яка вивчає закономірності взаємодії національних економік у сфері міжнародного обміну, виробництва і розподілу факторів виробництва на мікро – та макрорівнях.
^ 1. 3. Обмеженість ресурсів та безмежність потреб споживача.

Закон обмеженості ресурсів. У самій серцевині аналітичної економіки лежить факт обмеженості ресурсів. Економісти досліджують способи, за допомогою яких товари виробляються і споживаються, бо люди хочуть споживати значно більше, ніж економіка може виробити. Якби можна було виробляти безмежну кількість кожного блага, аби були задоволені людські потреби, людям нічого було б турбуватися про обмежені ресурси. Фірмам не треба було б думати про ефективне використання робочої сили і матеріалів, урядам – боротись за податки і видатки. Крім того, оскільки кожний з нас мав би стільки, скільки хоче, ніхто не турбувався б про розподіл доходів серед різних людей і класів. У такому разі не існувало б економічних благ, що обмежені або дефіцитні, до того ж, всі блага були б безкоштовними.

Жодне суспільство не досягло безмежних можливостей. Блага обмежені, тоді як потреби здаються безмежними. Дослідження схем споживання виявляє, що люди хочуть і потребують центрального опалення і вентиляції, кіно і компакт дисків, вільного часу і самотності, автомобілів і ПК, чистого повітря і чистої води, безпечних фабрик і інших незліченних товарів і послуг. Якщо підсумувати всі наші потреби, то виявляється, що просто не існує достатньо товарів та послуг, аби задовольнити малу частку споживчих потреб кожної людини.

У самій серцевині аналітичної економіки є безперечна істина, яка називається законом обмеженості ресурсів. Цей закон стверджує, блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання. Все в економіці випливає з цього факту. Оскільки ресурси обмежені, то потрібно дослідити, як суспільство вибирає для виробництва набір товарі та послуг, як різні товари виробляються і як призначаються ціни і хто має споживати товари, які суспільство виробляє.

^ Крива виробничих можливостей. У якийсь певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість товарів і послуг з її обмежених ресурсів: певну кількість бензину, певну кількість нафти для опалення, певну кількість літаків тощо. Однак більшу кількість одного продукту не можна виробляти без зменшення обсягу виробництва іншого.

В економічній науці цю обмеженість виробничого потенціалу країни зображають межею виробничих можливостей (МВМ). МВМ відбиває максимальні кількості товарів або послуг, які можуть одночасно вироблятись за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.

^ Графік виробничих можливостей. На графіку виробничих можливостей вертикальна і горизонтальна лінії відповідають двом змінним – благо А і Б. Часто ці лінії називають віссю Y та Х.


Благо А (Y)

80
60
40
20


0 10 15 20 Благо Б (Х)

Рисунок 1: Крива виробничих можливостей
Нахил лінії показує зміну однієї змінної, що відбувається внаслідок зміни іншої. Точніше, це зміна змінної Y по вертикальній осі на одиницю зміни змінної Х по горизонтальній. Ключовими пунктами є:

  • Нахил можна виразити через число. Він визначає зміну Y на одиницю зміни Х.

  • Якщо лінія пряма, її нахил всюди однаковий.

  • Нахил лінії показує, прямий чи обернений зв'язок між Y і Х. прямий зв'язок має місце, коли змінні переміщуються в однаковому напрямі (або зростають, або спадають); обернений зв'язок спостерігається, коли змінні рухаються в протилежних напрямах (одна зростає, інша спадає і, навпаки). Таким чином, від’ємний нахил відображає обернену залежність, через те, що збільшення Х спричиняє зменшення Y.


^ 1. 4. Методи мікроекономічного аналізу

Загальнонаукові методи:

  • синтез;

  • порівняльний аналіз;

  • індукція;

  • наукова абстракція;

  • дедукція;

  • аналогія;

  • графічне зображення;

  • моделювання;

  • абстрагування;

  • функціональний аналіз;

  • припущення при інших умовах;

  • рівноважний підхід .

Методи статистики і динаміки:

  • економічні змінні;

  • економічна модель;

  • граничний аналіз


У мікроекономіці використовують моделі двох типів:


Оптимізаційні моделі застосовують при дослідженні поведінки окремих еко­номічних суб'єктів. Основний метод граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізму.


^ Рівноважні моделі використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб’єктами



Одними з основних методів дослідження в мікроекономіці є методи індукції, дедукції.

Індукція — це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків і узагальнень. Економіст у даному випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін.

Дедукція — це висування гіпотез на основі не систематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів із подальшою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків (гіпотез) до фактів.

Абстрагування — це навмисне спрощення досліджуваного об'єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, при розгляді домогосподарства ми не враховуємо смаки, уподобання та переваги кожного члена сім'ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею.

Велике значення у мікроекономіці має функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характеристикою, тобто функція.

^ Припущення „при інших рівних умовах” мікроекономіки формулює економічні закони, в яких вказується, що настання одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умовах. Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни призводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте не можна.

Важлива риса мікроаналізу – рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану.

У мікроекономічних дослідженнях особливо широко використовуються методи статики і динаміки

.
^ Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом.


Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.


До специфічних методів мікроекономіки належать граничний аналіз і мікроекономічне моделювання.

^ Граничний аналіз – базується на використанні математичного поняття границі функції для пояснення складної взаємодії різних факторів, що впливають на процес. Як правило, всі фактори, за винятком одного, який досліджується, приймають як дані, незмінні і вивчають наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина.Граничний аналіз складає основу моделювання поведінки споживача і виробника, ринкового попиту і пропозиції.

^ Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури.

Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Іншими словами, вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов приведуть до зміни економічних результатів. Вона досить далека від реального життя, оскільки не відображає всього різноманіття впливів. Разом з тим, вона розкриває сутність певної економічної реальності в цілому.

^ Економічні змінні – це натуральні величини, які можуть якимось чином вимірюватись, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень. Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.
^ 1. 5. ДВОФАКТОРНА МОДЕЛЬ КРУГОПОТОКУ РЕСУРСІВ, ПРОДУКТІВ І ДОХОДУ.

СХЕМА КРУГОПОТОКУ З УРАХУВАННЯМ ДЕРЖАВНОГО ТА ЗАРУБІЖНОГО СЕКТОРІВ.

В основі економічного аналізу лежить модель кругопотоку, яка відображає взаємопов’язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між економічними суб’єктами.

^ Двофакторна модель кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів відображає замкнену національну економіку, що містить лише два суб’єкти – домогосподарства та фірми. На верхній частині рисунку 3 показано ринок ресурсів. Тут домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами (працею, землею, капіталом, підприємницьким хистом), постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме за їхньою допомогою виробляють товари й послуги.


Рисунок 3: Двофакторна модель кругопотоку ресурсів, продуктів і доходу
Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Водночас платежі фірм за прибдані ресурси є їхніми витратами.

Ця схема кругопотоку містить два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє відображає рух ресурсів, товарів і послуг – потік за годинниковою стрілкою. Зовнішнє – грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків – проти годинникової стрілки.

Із цієї моделі випливає, що виторг фірм дорівнює величині доходів домогосподарств.

^ Схема кругопотоку з урахуванням державного і зарубіжного секторів.

У сучасній ринковій економіці держава тісно взаємодіє з двома іншими економічними суб’єктами – домогосподарствами та фірмами. Тому до схеми кругопотоку доходів та продуктів уведемо державний сектор (рисунок 4). Також в схемі кругопотоку необхідно врахувати експортно-імпортні операції.




Рисунок 4: Схема кругопотоку с урахуванням державного й зарубіжного сектора

1 і 2 – відповідно доходи і витрати (плата за ресурси)

3 – споживчі видатки

4 – виторг

5 – державні закупівлі

6 і 8 – податки

7 і 9 – відповідно трансферти і субсидії

10 – державні позики

11 – заощадження

12 – інвестиційні кошти

13 – інвестиційні видатки

14 і 15 – відповідно імпорт та експорт

16 – чистий приплив капіталу
Контрольні питання:

  1. Що вивчає мікроекономіка?

  2. Охарактеризуйте суб’єкти мікроекономіки.

  3. Поясніть появу поняття "Мікроекономіка"

  4. Сформулюйте суть кривої виробничих можливостей.

  5. Зазначте методи мікроекономічного аналізу.

  6. Яка різниця між моделями мікроекономіки?

  7. Що таке функціональний аналіз?

  8. Чи однакові твердження "економічне моделювання" та "економічна модель"?

  9. Побудуйте двофакторну модель кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів.

  10. Навіщо потрібен закон обмеженості ресурсів?

Тема: 2.Попит і пропозиція. Еластичність

1. Загальна характеристика ринку

2. Попит. Функція попиту

3. Закон попиту

4. Пропозиція

5. Закон пропозиції

6. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

7. Поняття еластичності

8. Еластичність пропозиції

9. Практичне застосування теорії еластичності
^ 2. 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ

Ринок – сукупність економічних відносин між господарюючими суб’єктами щодо організації виробництва то обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

^ Сутність ринку – форма організації відносин товарного обміну між людьми. Загальним підґрунтям існування, функціонування і розвитку ринку є товарна форма виробництва, основу якої становить суспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників, відкритість матеріально й економічно відособлених господарських одиниць.
Ринок і його основні властивості

Суспільний поділ праці. Передбачає спеціалізацію виробників на виготовленні певного продукту чи наданні послуг.

^ Економічне відокремлення виробників. Товарний обмін і товарний обіг є відчуженням власного товару і присвоєння чужого, тобто переходом належності, володіння, розпорядження і користування від чужого покупця до продавця і ,навпаки, від продавця до покупця.

^ Відокремленість й економічно відособлених господарських одиниць. Господарські одиниці виробляють продукцію на продаж.

Товарний обіг. Товарний обмін, що здійснюється за допомогою грошей на засадах взаємооплатності, еквівалентності та взаємної згоди учасників процесу.

Попит. Платоспроможна потреба, тобто кількістю товарів, яку споживач готовий купити за певну ціну.

Пропозиція. Кількість товарів, яку виробники доставили на ринок і готові продати за певну ціну.

Торгівля. Діяльність людей щодо здійснення товарного обміну й актів купівлі-продажу, яка охоплює всі форми товарного обігу.

^ Транспортні витрати. Витрати, пов’язані з продажем товару, пошуком інформації про ринки і умови руху товарів, визначенням умов і оформленням торговельних угод, виявленням якості товарів, розробленням системи стандартів.

^ Трансакційні витрати. Виникають у процесі використання власності.

  • власне витрати (пов’язані з функціонуванням власності)

- міжнародний

  • додаткові витрати (пов’язані з координацією розподілу власності зацікавленими сторонами)
  1   2   3   4   5   6   7   8   9



Скачать файл (1447 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации