Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Курс лекцій з методики викладання іноземних мов - файл 1.doc


Курс лекцій з методики викладання іноземних мов
скачать (277 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc277kb.16.11.2011 04:18скачать

1.doc

  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.М.КОЦЮБИНСЬКОГО


ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ


КУРС ЛЕКЦІЙ


З МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ


У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ


(ДЛЯ СТУДЕНТІВ 4 КУРСУ


заочної форми навчання)


ВІННИЦЯ –2010

У посібнику представлені розділи програми курсу методики, призначені для вивчення на 4 курсі інституту іноземних мов – методика формування мовленнєвих умінь аудіювання, читання, говоріння, письма; види уроків; типи і види контролю; планування навчального процесу; історія розвитку методики; сучасні методи навчання іноземних мов. У лекціях враховані загальноосвітні, виховні та розвиваючі цілі вивчення іноземних мов.


ПЕРЕДМОВА


У цьому посібнику пропонується короткий виклад одинадцяти тем загальної методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Він є своєрідним узагальненням досвіду вітчизняної та зарубіжної методичних шкіл.

У лекції 1 розглядається проблема навчання аудіювання як виду мовленнєвої діяльності, зокрема висвітлюються труднощі аудіювання, намічаються шляхи їх подолання.

Лекція 2 присвячена опису технології навчання різних видів читання, характеристики цих видів, та етапів розвитку уміння читання.

У лекції 3 показана методика навчання іншомовного діалогічного мовлення методом “знизу-догори”, розглядаються характерні типи діалогічних єдностей, мікродіалогів та діалогів, вербальні опори та мовленнєві ситуації, що забезпечують комунікативний підхід до формування цього складного вміння.

Навчання усного монологічного мовлення розглядається у лекції 4, дається лінгвістична та методична характеристика основних функціонально-смислових типів мовлення (розповідь, опис, міркування).

Лекція 5 розкриває технологію навчання іншомовного писемного спілкування, а саме: навчання написання приватного та ділового листа, автобіографії, заяви, листівки.

У лекції 6 розглядається основна одиниця навчально-виховного процесу –урок, його типи та структура.

У лекції 7 характеризуються види планів (включаючи поурочний), які забезпечують планомірне здійснення навчально-виховного процесу.

Лекція 8 присвячена опису контролю знань, умінь та навичок з іноземної мови; типів, видів, та функцій контролю в навчальному процесі. Окремо характеризуються та наводяться приклади різних видів тестових завдань.

У лекціях 9-10 характеризуються сучасні методи навчання іноземних мов – сугестопедія, метод активізації резервних можливостей особистості, комунікативний метод.

У лекції 11 дається короткий історичний огляд методів навчання іноземних мов (перекладних, прямих, усного методу Г. Пальмера, методичної системи навчання читання М.Уеста, аудіо-лінгвального, аудіо-візуального методів).

Всі лекції супроводжуються списками рекомендованої літератури з проблеми.

Посібник призначається для організації самостійної роботи студентів заочних відділень педагогічних інститутів - майбутніх вчителів іноземної мови – освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр” і “спеціаліст”.

У цьому посібнику пропонується короткий виклад одинадцяти тем загальної мет


Лекція 1.

Навчання аудіювання.


  1. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності.

  2. Труднощі аудіювання.

  3. Цілі та зміст навчання аудіювання.

  4. Етапи навчання аудіювання. Система вправ для навчання аудіювання.




    1. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності.

Аудіювання –розуміння сприйнятого на слух усного мовлення.

У процесі навчання іноземної мови (ІМ) аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є метою та засобом навчання ІМ, служить для досягнення практичної, освітньої, розвиваючої та виховної цілей навчання.

Аудіювання є метою навчання. Учень повинен розуміти зміст аудіо тексту при його одноразовому пред’явленні. Тексти містять певну кількість слів, що не вивчалися. Учні мають навчитися здогадуватися про значення невідомих слів за контекстом та звуковою формою цих слів, а також розуміти загальний зміст повідомлення, ігноруючи несуттєву інформацію.

Як засіб навчання ІМ аудіювання дає можливість оволодіти звуковою стороною ІМ, (фонемним складом та інтонацією), сприяє засвоєнню лексичного складу мови та її граматики, полегшує оволодіння говорінням, читанням і письмом.

Аудіювання пов’язане з іншими видами мовленнєвої діяльності.

Воно має безпосередній зв’язок з говорінням. Говоріння та аудіювання –дві взаємопов’язані сторони усного мовлення. Фази аудіювання та говоріння в спілкуванні чергуються. Аудіювання –не тільки сприймання інформації, але й підготовка у внутрішньому мовленні відповідної реакції на почуте.

Аудіювання та читання пов’язані їх належністю до рецептивних видів мовленнєвої діяльності (МД), де проходить сприймання, розуміння та активне перекодування інформації: в аудіюванні – через слуховий канал, в читанні – через зоровий. Читання – це перекодування графічної мови у звукову: навіть читаючи про себе людина ніби чує текст, який сприймає.

Аудіювання пов’язане і з письмом. У процесі графічного оформлення висловлювання людина промовляє і чує те, що пише.


  1. ^ Труднощі аудіювання.

1.Недостатньо розвинуті індивідуально-психологічні особливості учнів: кмітливість, уміння слухати та швидко реагувати на сигнали усної комунікації (паузи, логічні наголоси, риторичні запитання, вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко схоплювати тему повідомлення).

^ Спосіб подолання труднощі: Розвивати зазначені індивідуально-психологічні особливості, формувати механізми ймовірного прогнозування.

2. Занадто швидкий темп мовленнєвих повідомлень.

^ Спосіб подолання труднощі: Сповільнювати швидкість пред’явлення за рахунок збільшення тривалості пауз між смисловими частинами. (Середній темп мовлення в англійській, німецькій та французькій мовах –250 складів за хвилину).

3.Одноразовість пред’явлення, пов’язана зі специфікою перебігу природного усно мовленнєвого спілкування.

^ Спосіб подолання труднощі: навчити учнів перепитувати, просити повторити, уточнювати.

4. Великий обсяг тексту.

Спосіб подолання труднощі: необхідно починати з текстів невеликої тривалості звучання та поступово її збільшувати. Проте прагнути до спеціального збільшення обсягу аудіотексту недоцільно.

5. Використання ТЗН.

6.Лінгвістичні труднощі: діалогічне мовлення є особливо складним; складність синтаксичного оформлення; наявність незнайомих явищ.

^ Способи подолання лінгвістичних труднощів: важливо вчити сприймати обидві форми говоріння; полегшувати аудіотексти або націлювати учнів на зняття таких труднощів (шляхом установки на загальне розуміння змісту); градуйовано вводити незнайомі лінгвістичні явища та вчити учнів їх розуміти.

7. Недостатнє знання предмета мовлення.

^ Спосіб подолання труднощі: необхідно підбирати тексти, що базуються на знайомому для учнів предметі мовлення. Але одночасно містять і елементи новизни.


  1. ^ Цілі та зміст навчання аудіювання.

Розвиток уміння аудіювання починається з першого року навчання та продовжується протягом усіх років навчання. Випускник середньої школи повинен навчитися сприймати на слух усне мовлення як при безпосередньому спілкуванні, так і в звукозапису. На різних етапах навчання змінюється обсяг аудіо текстів (тривалість їз звучання) та ступінь їх складності. Матеріал для аудіювання – фабульні тексти, описи, розповіді, повідомлення. Необхідно навчати різних видів розуміння тексту: 1) повного розуміння, 2) загального розуміння, 3) критичного розуміня.

Зміст навчання аудіювання включає:

  1. лінгвістичний компонент (складається з мовного матеріалу: фонетичного, лексичного та граматичного мінімумів, ситуативно й тематично об’єднаних мовних зразків);

  2. психологічний компонент (аудитивні навички та вміння, які забезпечують учням користування іноземною мовою з метою усного спілкування);

Аудитивні навички та вміння:

Фонетичні навички аудіювання: сприймання й розпізнавання окремих звуків, звукосполучень, інтонаційних моделей.

^ Лексичні навички аудіювання: навички розпізнавання звукових образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння.

Граматичні навички аудіювання: навички розпізнавання на слух граматичних форм і прогнозування граматичних структур.

Уміння аудіювання:

  • визначати найбільш інформативні частини повідомлення;

  • усувати прогалини в розумінні за рахунок прогнозування на рівні тексту;

  • співвідносити текст з ситуацією спілкування;

  • членувати аудіотекст на смислові частини і визначати головну думку кожного з них;

  • письмово фіксувати основну частину інформації;

  • простежувати логічну послідовність подій і дотримуватися її при передачі змісту тексту;

  • виділяти в тексті логічні ланки: експозицію, зав’язку, кульмінацію, розв’язку тощо.

Навчальне уміння виконувати вправи включає :

  • уміння розуміти інструкцію перед слуханням аудіо тексту;

  • уміння орієнтуватися на заголовок тексту;

  • уміння утримувати в пам’яті завдання, поставлене до прослухування;

  • уміння передати зміст почутого в логічній або хронологічний послідовності.

3)методологічний компонент (пов’язаний з оволодінням учнями раціональними прийомами навчання аудіювання, пізнання нової мови, формування навичок самостійної роботи).


  1. ^ Етапи навчання аудіювання. Система вправ для навчання аудіювання.

І. Етап навчання аудіювання на рівні фрази.

ІІ. Етап навчання аудіювання на рівні понад фразовому.

ІІІ. Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту.


До системи вправ входять дві підсистеми: 1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання; 2) вправи для розвитку вмінь аудіювання.

1 підсистема включає три групи вправ:

1) вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонетичного та фонематичного слуху);

2) вправи для формування лексичних навичок аудіювання;

3) вправи для формування граматичних навичок аудіювання.

Мета 1 підсистеми – сформувати слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Сюди входять не комунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи.

А) Некомунікативні вправи: на сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, лексичної одиниці, граматичної структури.

Умовно-комунікативні вправи: аудіювання повідомлень на рівні фрази, запитань.

Вправи цієї групи спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів.

Б). ^ Спеціальні вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання.

До ІІ підсистеми входять 2 групи вправ:

А) вправи, що готують учнів до аудіювання тексту;

Б) вправи в аудіюванні тексту.

Мета вправ ІІ підсистеми –розвинути в учнів уміння аудіювання. До цієї підсистеми входять умовно-комунікативні (аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні) та комунікативні (вправи на аудіювання текстів з метою одержання інформації).


Етапи роботи з текстом.

У процесі навчання аудіювання учитель має передбачити три етапи роботи з текстом для аудіювання:

    1. формулювання інструкції,

    2. презентація аудіоматеріалу;

    3. контроль розуміння прочитаного.

Інструкція містить конкретне завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації. Правильна і точна інструкція може підвищити ефективність сприймання на 25%.

Контроль розуміння аудіо тексту може здійснюватися вербальним та невербальним способом.

Невербальні способи контролю:

  • виконання дій;

  • використання цифр;

  • використання сигнальних та облікових карток;

  • виготовлення схем, креслень.

Вербальні способи контролю:

1). Рецептивні:

  • підтвердження або спростування тверджень учні (так-ні);

  • вибір пунктів плану до тексту;

  • тести з вибором відповіді.

2). Репродуктивні:

  • відповіді на запитання;

  • переказ змісту тексту рідною або іноземною мовами;

  • переклад окремих слів, словосполучень, речень;

  • укладання плану;

  • формулювання запитань до тексту;

  • бесіда на основі змісту тексту.


Рекомендована література:

Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. –Ніколаєва С.Ю. та ін., К., 1999.

Скляренко Н.К., Онищенко Е.И., Захарова С.Л. Обучение речевой деятельности на английском языке в школе. –К.: Радян. школа, 1988.

Демяненко М.Я., Лазаренко К.А., Мельник С.В. Основы методики обучения иностранным язикам. –К.: Вища школа, 1984.


Лекція 2.

Навчання читання

  1. Психофізіологічні механізми читання

  2. Зміст навчання читання як виду мовленнєвої діяльності.

  3. Труднощі навчання читання іноземною мовою.

  4. Вправи для навчання читання.

  5. Етапи роботи з текстом.




    1. Психофізіологічні механізми читання.

Читання –це рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння того, що читається, і відноситься до писемної форми мовлення.

Психофізіологічну основу читання складають операції зорового сприйняття тексту і його розуміння. При читанні інформація поступає через зоровий канал. Зорові відчуття спричиняють дію внутрішнього мовленнєворухового аналізатора. Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім проговорюванням. При цьому людина чує те, що вона читає.

Акт читання відбувається тоді, коли очі читця рухаються уздовж рядка. Цей рух відбувається стрибкоподібно: зупинка для фіксації сприйнятого –стрибок – зупинка – стрибок. Досвідчений читач робить на рядку 4-6 зупинок тривалістю кожної 0,2 сек. Під час зупинок очей сприймається відрізок рядка більший, ніж одне слово. Вважається, що для впізнавання слова достатньо сприйняти його загальну конфігурацію та 3-4 чітко видимі літери, а решта літер під час зупинки очей впадає в зону периферійного (бокового) зору.

Одночасно з поступальним рухом очей відбуваються і регресивні рухи, кількість яких залежить від рівня сформованості навичок читання, морфолого-синтаксичних труднощів тексту та ін. Регресивні рухи не переривають процес читання, тому що пам’ять утримує сприйняте раніше. Читець в момент регресій повертається назад, щоб уточнити деталі, переконатися в правильності прочитаного. У процесі навчання читання слід домагатися, щоб кількість фіксацій та регресивних рухів очей була мінімальною, а їх тривалість короткочасною.

Одночасно сприйнятий текст зазнає смислової переробки на різних рівнях у такій послідовності: значення слова співвідноситься зі значеннями інших слів, встановлюється контекстуальне значення, слова об’єднуються в синтагми, синтагми – в речення, речення –в більші смислові утворення, а останні –в цілісний мовленнєвий твір.. Мінімальною смисловою одиницею тексту вважають синтагму.

Процес осмислення включає роботу пам’яті та такі розумові операції: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизацію, антиципацію.

Мотивом читання є спілкування, а метою – отримання необхідної інформації.


^ 2.Зміст навчання читання як виду мовленнєвої діяльності.

Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності передбачає читання текстів з метою одержання необхідної інформації у ході ознайомлювального, вивчаючого та переглядового читання. Психологи розрізняють кілька рівнів розуміння тексту:

1-4 – пов’язані з оволодінням технікою читання (рівень значення);

5 –повне розуміння тексту;

6 –оцінка та розуміння емоційного забарвлення тексту;

7 – узагальнення ідейно-тематичного змісту.

а)Ознайомлювальне читання (читання з розумінням основного змісту тексту). Цей вид читання найбільш розповсюджений у всіх сферах життя і здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які несуть інформацію про культуру, побут, традиції країни, мова якої вивчається. Це читання про себе. Учні повинні розуміти основний зміст тексту при повноті розуміння –75%. Темп читання для англійської мови –180 сл/хв., німецької –150 сл./хв. У процесі роботи над текстом потрібно навчити учнів виконувати такі дії:

  • прогнозувати зміст за заголовком або початком тексту;

  • здогадуватися про значення незнайомих слів по контексту;

  • ігнорувати окремі незнайомі слова, які не перешкоджають розумінню основного змісту;

  • визначати смислові частини тексту та зв’язки між ними;

  • користуватися у процесі читання наявним коментарем, словником, довідником.

б)Вивчаюче читання ( читання з повним розумінням тексту. Мета такого виду читання – максимально повне і точне розуміння інформації тексту і критичне осмислення інформації. Це – вдумливе читання, яке здійснюється в темпі –50-60 сл./хв. Матеріалом для читання служать нескладні автентичні або адаптовані тексти різних жанрів (науково-популярні, публіцистичні, художні, тексти прагматичного характеру: інструкції, рецепти), що містять значущу для учнів інформацію та мовні і смислові труднощі. Учні виконують дії:

  • розуміння прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;

  • зіставлення здобутої інформації зі своїм досвідом;

  • висловлювання власної думки про прочитане;

  • передача почерпнутих відомостей;

  • коментування окремих фактів.

в)Вибіркове/переглядове читання (читання з метою пошуку необхідної інформації.

Мета цього виду читання – навчитися швидко переглянути текст для того, щоб знайти конкретну інформацію (Темп читання –500сл./хв.), сконцентрувати на ній свою увагу, намагаючись зрозуміти її повністю або основний зміст. Матеріалом для читання служать тематично пов’язані тексти, які несуть нову або цікаву інформацію.


  1. Труднощі навчання читання іноземною мовою.

Об’єктивні труднощі.

а) Об’єктивні труднощі орфографічної системи.

  • кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові;

  • різночитання однакових букв та буквосполучень;

  • кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють (англ.26 букв дають 104 графеми, німецькі 26 букв – більше 80 графем);

  • наявність “німих” букв у словах;

  • передача одного й того ж звука різними буквами й буквосполученнями.

б) обєктивні мовні труднощі

  • наявність багатозначних та конвертованих слів;

  • непрямий порядок слів;

  • звороти з дієприкметниками та дієприслівниками;

  • умовні безсполучникові речення;

  • герундіальні звороти;

  • складні речення та конструкції.

Суб’єктивні труднощі: недостатньо сформовані лексична, граматична навички, навички техніки читання.

  1. Вправи для навчання читання.

Згідно з етапами формування навичок та вмінь виділяють три групи вправ:

І – вправи для формування навичок техніки читання;

ІІ – вправи для формування мовленнєвих навичок читання;

ІІІ – вправи для розвитку вмінь читання.

Розглянемо вправи для навчання різних видів читання.

^ Вправи для навчання ознайомлювального читання.

  • Прочитати заголовок (початкові речення) і сказати, про що може розповідатись у тексті.

  • Дати відповіді на запитання вчителя щодо основного змісту тексту.

  • Вибрати з кількох запропонованих найбільш прийнятний заголовок.

  • Прослухати твердження і виправити неправильні.

  • Вибрати з ряду малюнків ті, що ілюструють зміст тексту.

  • Коротко передати основний зміст рідною мовою.

  • Висловити свою думку про зміст тексту, дати йому оцінку (рідною мовою).

Вправи для навчання вивчаючого читання.

  • Відповісти на запитання вчителя щодо основного змісту та його деталей.

  • Визначити у тексті смислові віхи та виписати найбільш суттєву інформацію.

  • Скласти план тексту, підібрати до кожного пункту плану речення з тексту, які його уточнюють.

  • Виконати письмовий переклад тексту.

  • Виконати тест множинного вибору, альтернативний чи поєднувальний тест.

Вправи для навчання вибіркового/переглядового читання.

  • Швидко перегляньте текст, знайдіть необхідну інформацію та уважно прочитайте її у всіх деталях.


^ 5. Етапи роботи з текстом.

І. Повідомлення вчителем деяких фактів з життя та діяльності автора, назви проблеми, бесіда про те, які книги даного автора учні читали.

ІІ. Підготовча робота до читання тексту – передтекстові вправи на зняття мовних та смислових труднощів.

ІІІ. Читання тексту про себе.

IV. Контроль розуміння прочитаного – післятекстові вправи.

V. Завершальний етап роботи з текстом.

а) підготовка до переказу;

б) переказ.


Рекомендована література

Конспект лекції.

Методика...1999. –С. 187-191.

Настольная книга преподавателя иностранного язика /Маслыко Е.А., Бабинская П.К., Будько А.Ф. и др.. –Минск: Высшейшая школа, 2001. –С.94-148.

Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях. –М.: Просвещение, 2000. –С.193-211.

Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. –К.: Перун, 2000.


Лекція 3.

Навчання діалогічного мовлення.

1.Характеристика діалогічного мовлення як виду мовленнєвої діяльності.

2.Підходи до навчання діалогічного мовлення.

3.Система вправ для навчання ДМ.


^ 1. Характеристика діалогічного мовлення як виду мовленнєвої діяльності.

Під діалогічним мовленням розуміють обмін висловлюваннями, що породжуються у процесі розмови між двома та більше співбесідниками.

До психологічних характеристик діалогічного мовлення відносять вмотивованість, зверненість, ситуативність, емоційну забарвленість, спонтанність, двосторонній характер мовлення.

^ Лінгвістичні характеристики діалогу: еліптичність, наявність готових речень, заповнювачів пауз, скорочені та слабкі форми слів.

Діалогом називають форму мовлення, у процесі якої відбувається безпосередній обмін взаємопов’язаними та взаємозумовленими висловлюваннями. Першоелементом діалогу є репліка. Репліки бувають різної протяжності – від однієї до кількох фраз. Найбільш типовою вважається однофразова репліка.

Розрізняють такі види реплік: репліка-спонукання, репліка-реакція. Студенти повинні оволодіти вмінням формулювати репліку-спонукання, тобто розпочинати розмову і відповідати реплікою-реакцією: реагувати на висловлювання співрозмовника реплікою-реакцією, яка б містила також і спонукання щоб підтримати розмову. Навчання ДМ починається з навчання реплікування. Потім переходять до навчання створення діалогічних єдностей.

Діалогічна єдність – сукупність реплік, які характеризуються структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю називають діалогічною єдністю. Діалогічна єдність (ДЄ) вважається одиницею навчання ДМ.

Єдність декількох ДЄ, що характеризуються синтаксичною та комунікативною завершеністю, називають структурою діалогу.

Найпоширеніші види ДЄ:

-запитання-відповідь;

запитання-контрзапитання;

повідомлення-повідомлення;

повідомлення-запитання.

^ Класифікація діалогічних єдностей (за комунікативно-логічним принципом – в залежності від характеру першої репліки):

1 група –повідомлення-повідомлення, повідомлення-запитання, повідомлення-спонукання;

2 група – спонукання-згода, спонукання-відмова, спонукання- запитання;

3 група –запитання-відповідь, запитання-контрзапитання.

Проаналізуємо види діалогічних єдностей, що входять до складу діалогу:

  • Hello, I’d like a pound of apples.

  • Here you are. Anything else?

  • No, thank you.

  • 40p, please.

  • Here you are.

  • Thank you, goodbye.

  • Goodbye.

ДЄ Вид ДЄ

1-2 Повідомлення- повідомлення+спонукання

- Hello, I’d like a pound of apples.

- Here you are, anything else?

2

-No, thank you.

- 40p, please. Відмова – повідомлення

3-4

  • Here you are.

  • Thank you, good-bye. Повідомлення –повідомлення+ повідомлення

  • Good-bye.


Найпоширеніші функціональні типи діалогу:

Діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями,

діалог-обговорення.


    1. Підходи до навчання діалогічного мовлення.

1.Згідно з дедуктивним підходом (згори донизу) навчання ДМ починається із засвоєння діалогу-зразка з його наступним варіюванням і створенням власних діалогів.

2. Індуктивний підхід (знизу-догори) передбачає шлях від засвоєння елементів діалогу до самостійного його ведення на основі навчально-мовленнєвої ситуації.

В процесі навчання ці підходи треба інтегрувати.

Розглянемо навчання ДМ з позицій індуктивного підходу.

Етапи навчання ДМ Система вправ

  • Нульовий/підготовчий - вправи для навчання реплікування

(навчання реплікування)

  • Перший етап

(оволодіння певними ДЄ) - вправи на засвоєння ДЄ певних типів

  • Другий етап

(оволодіння мікродіалогом) - вправи на створення мікродіалогів

  • Третій етап

(навчання вести діалог) - вправи на створення діалогів різних

функціональних типів

3. ^ Система вправ для навчання ДМ.

Розглянемо приклади згаданих груп вправ.

1 група вправ. Мета –навчання “реплікування”, тобто швидко й адекватно реагувати на подану вчителем репліку. Вправи 1 групи –умовно-комунікативні, рецептивно-репродуктивні та репродуктивні вправи на імітацію зразка мовлення(ЗМ), підстановку у ЗМ, трансформацію ЗМ, відповіді на запитання, повідомлення/запит інформації, спонукання до дії, тощо. Типові режими роботи –учитель-учень, учитель-клас, учень-учитель.

Вправа на імітацію ЗМ.

Учитель: Я захоплююсь фігурним катанням. Скажіть, що ви цікавитесь тим же видом спорту, що й я.

^ T: I am fond of skating.

P: I am fond of skating too.

Вправа на підстановку у ЗМ:

Учитель: Скажіть, що ви захоплюєтесь іншим видом спорту.

T: I am fond of football.

P: I am fond of hockey.

tennis

aerobics

Вправи на трансформацію ЗМ:

а) інформативний вид:

  • повідомлення інформації: -I am fond of tennis.

- My friend is fond of tennis too.

  • перепитування, уточнення: - I am going to watch a hockey match.

- What do you say you are going to watch?

- контрпропозиція, порада: - I go in for boxing.

- You’d better go in for tennis.

-приєднання, солідарність: - I am going to the football match.

- I think I’ll go to the football match, too.

- підтвердження: -I hear Dinamo Kyiv is playing tonight.

- That’s right. It is playing with Manchester United.

- обіцянка: - Could you buy two tickets for the football match?

- Sure, I promise to buy them.

Б)негативний вид трансформаційних вправ:

- Dinamo Kyiv is sure to win the game.

  • I don’t think Dinamo Kyiv will win the game.

в) Імперативний вид трансформаційних вправ.

  • Dinamo Kyiv is playing tonight.

  • Go and buy two tickets for the match. (наказ)

Johny, be so kind as to buy two tickets for the match, please. (прохання)

What do you say to our going to the match today? (запрошення)

г) Емоційний вид трансформаційних вправ.

  • Dinamo Kyiv will win tonight.

  • Dinamo Kyiv can’t win tonight. (сумнів)

Dinamo Kyiv may win tonight. (невпевненість).

г) Вправи на самостійне вживання зразка мовлення.

T: You are foreign tourists who are interested in sports. I am your guide. Tell me what you are interested in and I will recommend you where to go.

P: -I am interested in football.

T: - Let’s go to the football match today.


^ II група вправ. Мета –навчання самостійного вживання різних видів ДЄ. Ця група включає умовно-комунікативні рецептивно-продуктивні вправи на обмін репліками. Режим роботи –учень1 –учень2. Учні працюють одночасно на місцях та в русі, використовуються прийоми “каруселі” “рухомі шеренги”, “натовп”.

Впр.1. A group of foreign teenagers have come to your school. Tell them what you are interested in. They will tell you about their interests.

P1: -I am interested in football. –P2- I am interested in football too.

Впр.2. ^ If your interests are alike, invite your guests to go to the football |hockey match.

P1: I am interested in football.

P2 -Why don’t we go to the football match today?

III група вправ. Мета – навчити об’єднувати засвоєні ДЄ у мікро діалоги. Сюди входять комунікативні рецептивно-продуктивні вправи нижчого рівня, які допускають використання штучних опор (підстановка таблиця, структурно-мовленнєва схема мікро діалогу, функціональна схема мікро діалогу).

Перед виконанням вправ цієї групи доцільно дати прослухати учням мікродіалог-зразок.

A: What are you interested in?

B: -I am interested in football. What about you?

A: I am interested in football too. Let’s go to the fooball match today.

B: Who is playing?

A: Dinamo ( Kyiv ) and Real (Madrid).

B: Great! Could you buy two tickets for the game?

A: Sure! No doubt Dinamo will win.

B: Thank you for the invitation.

A: You are welcome.

Впр. 1. ^ Invite you foreign guest to the football/hockey match. Tell him about your interests, ask him what he is interested in.

Структурно-мовленнєва схема за діалогом:

A: What are you interested in?

B: I am interested in … What about you?

A: I am interested in … too. Let’s go to the … match today.

B: Who is playing?

A:… and …

B: …! Could you buy … tickets for the game?

A: … No doubt …

B: Thank you for the invitation.

^ Впр.2. Invite another of your foreign guests to the football/ hockey match. Use the scheme of the dialogue.

Функціональна схема за мікродіалогом з вправи 1.

Партнер 1 Партнер 2


Запитання (про інтереси

партнера)



Повідомлення (про свої інтереси)+

Запитання ( про смаки партнера)



Повідомлення про свої інтереси

+пропозиція (куди піти)



Запитання




Відповідь






Вираження захоплення+прохання

обіцянка





^ 4 група вправ. Мета – навчити учнів створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованої комунікативної ситуації. Впрви цієї групи – комунікативні рецептивно-продуктивні (вищого рівня). Допускаються лише природні опори (театральні афіші, розклади руху потягів, плани-схеми міст, сіл, географічні карти тощо.)

^ Впр.1.

1 партнер. Ви – гід з туристичної фірми, який працює з іноземними туристами. Складіть культурну програму туриста, з’ясуйте його смаки, запропонуйте відвідати відповідний спортивний захід /театр/ музей; допоможіть вибрати й придбати квитки на матч/концерт.

2 партнер. Ви –іноземний турист, що вперше прибув в Україну. Обговоріть зі своїм гідом культурну програму. Оскільки ви цікавитесь спортом, а у Вінниці проходить Європейський чемпіонат з хокею на траві, домовтеся про відвідання матчу збірної України та збірної Португалії.

Рекомендована література

Конспект лекції.

Методика...2002. –С.146-167.

Настольная книга преподавателя иностранного язика /Маслыко Е.А., Бабинская П.К., Будько А.Ф. и др.. –Минск: Высшейшая школа, 2001. –С.94-148.

Пассов Е.И. Основи коммуникативной методики обучения иноязычному общению. –М.: Рус.язык, 1989.- 276с.

Скалкін Л.В. Вправи з розвитку усного комунікативного мовлення. –К.: Радянська школа”, 1978. –125.

Чинні програми середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. –2000.

Лекція 4


Навчання монологічного мовлення

  1. Суть і характеристика монологічного мовлення.

  2. Види монологічних висловлювань.

  3. Етапи формування монологічних умінь.

  4. Система вправ для навчання монологічного мовлення.




  1. Суть і характеристика монологічного мовлення.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Особливості монологічного мовлення (ММ):

а) комунікативні –виконує такі комунікативні функції:

- інформативну;

  • впливову (спонукання до дії, переконання щодо справедливості тих чи інших думок, переконань);

  • експресивну (емоційно-виразну) –використання спілкування для опису стану, в якому знаходиться мовець);

  • розважальну;

  • ритуально-культову (виступ на ювілеї).

б) психологічні:

  • однонаправленість (не розраховане на мовну реакцію вголос);

  • зв’язність (відповідність темі та володіння мовними засобами між фразового зв’язку);

  • тематичність;

  • контекстуальність;

  • відносно безперервний спосіб мовлення;

  • послідовність і логічність.

в) мовні особливості:

  • структурна завершеність речень;

  • розгорнутість та різноструктурність фраз;

  • досить складний синтаксис;

  • зв’язність (використання мовних засобів між фразового зв’язку);

Уміння монологічного мовлення:

  • правильно складати одну завершену фразу;

  • комбінувати різноструктурні фрази;

  • трансформувати, розширювати, доповнювати вже засвоєні мовленнєві зразки;

  • вільно викладати свої думки;

  • обговорювати факти, події;

  • розкривати причинно-наслідкові зв’язки подій та явищ;

  • описувати предмети, явища, людей;

  • послідовно розповідати про події;

  • користуватися засобами між фразового зв’язку.

Отже, метою навчання монологічного мовлення у школі є формування певних монологічних умінь, а саме: правильно з погляду мовних засобів, логічно й послідовно, комунікативно вмотивовано, творчо користуватися засвоєним мовним матеріалом для вираження своїх думок іноземною мовою.


  1. ^ Види монологічних висловлювань.

Основні види монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум.

В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок.

Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому описуються людина, пророда, погода, предмети тощо, вказується просторове розміщення предметів, перераховуються їхні ознаки.

Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді – про факти з життя самого оповідача. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі.

Монолог-міркування (роздум) спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідного судження робиться висновок.

  • синтаксичні особливості мнологу-опису:

  • переважна використання простих і складносурядних речень з перелікові-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком;

  • вживання граматичних структур із зворотом there is/ there are;

  • вживання переважно таких часово-видових форм як Present Continious, Present Indefinite, Past Indefinite;

  • синтаксичні особливості монологу-розповіді:

  • видо-часові форми дієслова в Past Indefinite, Past Perfect;

  • сполучники, сполучникові прислівники, адвербіалії;

  • прості й складнопідрядні речення з підрядними часу.

  • Синтаксичні особливості монологу-повідомлення:

  • прості розповідня речення;

  • дієслова в Present Indefinite, Present Perfect.

  • Синтаксичні особливості монологу-роздуму:

Складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку.


  1. Етапи формування монологічних умінь.

Уміння монологічного мовлення формуються у ході 3-х етапів. Мета 1 етапу – навчити учнів продукувати зразки мовлення рівня фрази та об’єднувати їх у понадфразові єдності (ПФЄ). Кожен учень вимовляє одну фразу та приєднує її до інших фраз, сказаних його однокласниками. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені у мовному відношенні. На цьому етапі можна запропонувати учням опори – слова, словосполучення, граматичні структури. Наприклад. Для тексту-розповіді такими опорами можуть бути in the morning, at first, then, after an hour, soon, finally; для тексту-роздуму – firstly, secondly, finally; для опису характерні there is, there are.

На 2 етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих. Зображальні опори: окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні картинки, композиції на магнітній дошці.

Вербальні зорові опори: підстановча таблиця, логіко-структурна схема, висловлювання-зразок у звуковому чи зоровому (друкований текст) варіанті.

Мета 3 етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в обсязі, передбаченому програмою.


  1. ^ Система вправ для навчання монологічного мовлення.

Згідно з трьома етапами формування умінь монологічного мовлення виділяють три групи вправ:

Мета 1 групи вправ – навчити учнів об’єднувати засвоєні раніше зразки мовлення рівня фрази у висловлювання понадфразового рівня. Сюди відносяться умовно- комунікативні продуктивні вправи на приєднання (коли продукована учнем фраза приєднується до фрази, висловленої вчителем), та на об’єднання структурно-однотипних і різнотипних ЗМ. Вони виконуються в режимах “учитель-учень”. “учень-клас”.

Напр.: Let’s describe our school. I’ll begin. You join your sentences to mine. –Це вправа на приєднання.

До вправ 1 групи належать також мовні вправи на усвідомлення учнями засобів між фразового зв’язку, характерних для певного типу монологу. Це вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку, їх виписування, з’єднання за їх допомогою 2-3 речень.

Вправи 2 групи.

Мета вправ цієї групи –навчити учнів будувати висловлювання понад фразового рівня (мікромонологи). Це- продуктивні умовно-комунікативні вправи першого рівня, в яких допускається використання різних опор. Режим роботи – “учень-клас”, “учень-учень”, “учень-група учнів”.

Слабшим учням пропонуються різні опори,які поступово усуваються. Найефективніші для навчання монологічного мовлення опори:

Повні вербальні опори:

підстановча таблиця, з кожної частини якої учень вибирає мовленнєві одиниці згідно з навчально-мовленнєвою ситуацією. ЇЇ можна використати для навчання монологу-опису, монологу-повідомлення.

Часткові вербальні опори:

Підстановчі таблиці відкритого типу:




nose






his

eyes

is






hair

are






cheeks





  1   2   3



Скачать файл (277 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации