Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект лекцій з менеджменту малого бізнесу - файл Конспект лекций.doc


Конспект лекцій з менеджменту малого бізнесу
скачать (163.2 kb.)

Доступные файлы (1):

Конспект лекций.doc794kb.29.08.1997 12:10скачать

Конспект лекций.doc

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18
^

Діяльність спільних підприємств в Україні


Україна як незалежна держава, що продекларувала і здійснює курс ринкових перетворень, має невеликий досвід здійснення спільного підприємництва. За 1991-1995 роки створено понад 3 тисячі спільних підприємств. Частка українських партнерів у статутному фонді коливалась від 40 до 90% і в середньому дорівнювала 57%.

У створенні спільних підприємств на території України взяли участь майже 40 країн світу. Найбільш активні (за кількостю створених підприємств) – США, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Польща, Угорщина, Болгарія, Італія, Канада.

Тенденції розвитку спільного підприємництва в Україні:

  • висока динаміка створення, розширення масштабів, видів і сфер діяльності;

  • створення на двосторонній основі, здійснення виробничої діяльності;

  • орієнтація на продукування видів продукції, якими світовий ринок насичений (комп‘ютерна техніка, офісні меблі);

  • обережність іноземних партнерів щодо участі у великих проектах (обробна промисловість), зумовлена відсутністю надійних гарантій правового захисту, стратегією виходу на малознайомий ринок;

  • активна участь у формуванні малих зарубіжних фірм, зорієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або комерційну вигоду від разових операцій;

  • зосередження у науково-виробничих і промислових центрах України, зокрема Києві, Київській, Львівській, Донецькій і Одеській областях.

Проблеми функціонування малих спільних підприємств:

  • участь іноземних партнерів у структурній перебудові економіки України є односторонньою, зумовлена заінтересованістю у місцевій сировині, металі та продуктах первинної переробки;

  • масштабне технологічне переоснащення виробництва ускладнюється завдяки внутрішній орієнтації інвестиційної політики іноземних фірм як каналу доступу до науково-технічного потенціалу українських суб‘єктів господарювання;

  • обмеження участі у прискореній диверсифікації виробництва господарських утворень;

  • порушення політичної стабільності;

  • відсутність і недосконалість законодавчих актів;

  • слабка гнучкість організаційних структур;

  • консерватизм в оцінці пропозицій, багатоступінчатість і повільність прийняття рішень;

  • деформоване і з порушенням ринкових принципів ціноутворення;

  • нерозвинутість внутрішньонаціональної інфраструктури;

  • неактивне входження України у міжнародні політичні та економічні структури;

  • недостатня конвертованість валюти;

  • жорстка система забезпечення матеріально-технічними і фінансовими ресурсами;

  • відсутність системи реальних економічних стимулів;

  • інерційність економічного мислення та брак досвіду;

  • мовно-культурологічні перешкоди.

Діяльність спільних підприємств в Україні регулюється законами “Про підприємства в Україні”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування” та ін. окремими постановами Кабміну, нормативними актами Національного банку, Мінфіну, Мінзовнішніх зв‘язків, Державної податкової адміністрації.

Таким чином, головною метою створення спільного підприємства в нашій країні є широке залучення прогресивних іноземних технологій, додаткових матеріальних і фінансових ресурсів, управлінського досвіду, розвитку експортної бази країни і скорочення нераціонального імпорту. Розвиток спільних підприємств справляє позитивний вплив на макрорівень економіки, і на задоволення потреб населення України в певних видах промислової продукції, сировинних товарах і продуктах.
Тема 6 Зовнішньоекономічна діяльність суб‘єктів малого бізнесу

6.1. Зовнішньоекономічна діяльність малих підприємств.

    1. Регулювання, органи управління.

    2. Форми міжнародної торгівлі

    3. Зовнішні торгівельні посередники

    4. Основні положення зовнішньоекономічних договорів

    5. Правила “INKOTERMS”, сутність, механізм застосування.
^

6.1. Зовнішньоекономічна діяльність малих підприємств


Одним із основних напрямів діяльності сучасного підприємства є діяльність, пов‘язана з переміщенням через національні кордони товарів, послуг, капіталів, фінансів, технологій.

Актуальність зовнішньоекономічної діяльності посилюється інтеграцією України у світове співтовариство.

Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність”регламентує участь України у міжнародному поділі праці, окремі сторони регулюються Законами України “Про загальні засади створення і функціонування ВЕЗ”, “Про єдиний митний тариф”, “Про порядок розрахунків в іноземній валюті”, “Про регулювання товарообмінних бартерних операцій”, “Про заходи щодо здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту”, “Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”.

Суб‘єктами ЗЕД в Україні можуть бути фізичні і юридичні особи, їх об‘єднання, структурні одиниці іноземних суб‘єктів гсподарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження в Україні, спільні підприємства, зареєстровані в Україні.

До видів ЗЕД належать згідно з законодавством України:

- експорт-імпорт капіталу, товарів, робочої сили;

  • надання суб‘єктами України послуг іноземним партнерам: транспортних, виробничих, експедиційних, консультаційних, маркетингових, посередницьких, управлінських, аудиторних та інших, які не заборонені Законами України;

  • наукова, виробнича, та інша кооперація з іноземними партнерами;

  • міжнародні фінансові операції,

  • створення закордоном суб‘єктами ЗЕД України банківських, кредитних установ,

  • міжнародна спільнопідприємницька діяльність;

  • проведення виставок, ярмарок, конференцій;

- підприємницька діяльність, пов‘язана з наданням патентів, ліцензій, товарообмінні операції, продаж та обмін валюти на валютних аукціонах, біржах, міжбанківському валютному ринку, роботи на контрактних основах фізичних осіб України з іноземними суб‘єктами господарської діяльності на території України, і за її межами.

Принципи ЗЕД:

  • виключне право України на самостійну і незалежну зовнішню діяльність;

  • обов‘язок неухильно виконувати міжнародні договори і зобов‘зання;

  • свобода зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

  • юридична рівність суб‘єктів;

  • верховенство закону;

  • захист державою інтересів суб‘єктів.

Суб‘єкти ЗЕД несуть майнову та кримінальну відповідальність, до них можуть застосовуватись спеціальні санкції – накладення штрафів, застосування антидемпінгових процедур, застосування індивідуального режиму ліцензування, тимчасове зупинення ЗЕД.

    1. ^

      Регулювання ЗЕД, органи управління


Регулювання ЗЕД – втручання адміністративних органів в підприємницьку діяльність за допомогою механізму адміністративного впливу. Регулювання здійснюється з метою забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання структурних змін в економіці, створення сприятливих умов для залучення України у світову економіку. Регулювання здійснюється за допомогою, постанов Уряду, рішень недержавних органів управління економіки.

Органи управління ЗЕД:

6.2.1. Верховна Рада України

до компетенції ВРУ належать:

- прийняття, зміна і скасування законів стосовно ЗЕД;

- затвердження основних напрямків зовнішньоекономічної політики України;

- розгляд, затвердження і зміна структури органів державного регулювання ЗЕД;

- ратифікація Міжнародних договорів,

- становлення спеціальних режимів ЗЕД на території України;

- затвердження нормативів валютного виторгу між державою та місцевими органами влади, ставок та умов оподаткування, митних тарифів, зборів і процедурі;

- затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню і квотуванню, або забороняється.

6.2.2 Кабінет Міністрів України

має такі повноваження:

- здійснює заходи в галузі політики України відповідно до чинного законодавства;

- координує діяльність міністерств, державних комітетів і відомств щодо регулювання і здійснення ЗЕД, узгоджує роботу торговельних представництв України закордоном;

- приймає нормативні акти з питань управління ЗЕД;

- проводить переговори та підписує міжурядові угоди з питань діялності, забезпечує їх виконання всіма органами підпорядкованими Кабміну України;

- забезпечує складання платіжного балансу, валютного балансу, а аткож реєстрацію міжнародних спільних підприємств;

- розробляє заходи, спрямовані на раціональне використання Державного валютного фонду України.

6.2.3. Національний банк України

- забезпечує збереження і належне використання золото-валютного резерву України та державних цінностей, що використовуються у міжнародній підприємницькій діяльності;

- представляє інтереси України у відносиних з центральними банками інших держав, між банками та іншими фінансово-кредитними установами, укладає міжбанківські угоди;

- регулює курс національної валюти стосовно грошових одиниць інших країн.

- здійснює облік і розрахунки по кредитах, операції з централізованими валютними ресурсами, що надаються Державним валютним фондом України.

6.2.4. Міністерство зовнішньоекономічних зв‘язків і торгівлі України

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики у процесі виходу суб‘єктів господарювання на ринок, координацію діяльності у сфері міжнародного бізнесу;

- контролює виконання суб‘єктами ЗЕД законів та міжнародних договорів України;

- проводить заходи нетарифного регулювання;

6.2.5. Державний митний комітет

здійснює митний контроль згідно з чинним законодавством України.

6.2.6. Органи місцевого управління

Вирішують питання стимулювання чи припинення діяльності суб‘єктами господарювання, розташованим на підвідомчій території.

Основні методи регулювання:

Тарифне регулювання – систематизований перелік ставок податку, якими оподатковуються товари при переміщенні через митний кордон України.

В Україні застосовують декілька видів мит:

^ За способом нарахування:

Адвомерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом;

Спецефічне – нараховуються у грошовому виразі на одиницю товару, що оподатковується;

Комбіноване – поєднує адвомерне та специфічне види митного оподаткування.

За способом переміщення:

Ввізне – при ввозі на територію України;

Вивізне – при вивозі з території України;

Сезонне – встановлюється визначений термін (може бути ввізним і вивізним).

Як засіб захисту вітчизняних підприємств:

Спецефічне захисний засіб від ввозу товарів, що можуть завдати шкоду відчизняному виробнику;

Антидемпінгове – запобіжний засіб ввозу в Україну товарів, за ціною, нижчою від світової;

Компенсаційне – застосовується у випадках ввезення товарів, при виробництві яких використовувались субсидії.

До нетарифних методів регулювання відносять кількісні обмеження (ліцензування, квотування).

Ліцензія – право на експорт протягом встановленого строку експортувати (імпортувати). Бувають генеральні, відкриті (багаторазова, але в певних межах, обсягах, на певний термін), разові (при перетинанні кордону один раз) ліцензії.

Квоти – граничний обсяг певної категорії товарів, які експортуються або імпортуються. Бувають глобальні (без зазначення країни), групові (група країн), індивідуальні.

Квоти та ліцензії обмежують самостійність підприємців і застосовуються у випадках:

  • папіри розрахункового балансу;

  • порушення рівноваги по певних товарах;

  • порушення суб‘єктами правових норм відповідно до Міжнародних угод.

Крім кількісних до нетарифних методів відносять ускладнення митних процедур, збільшення необхідної документації, підвищення вимог до якості, встановлення технічних, санітарних, екологічних стандартів.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18



Скачать файл (163.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации