Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект лекцій з менеджменту малого бізнесу - файл Конспект лекций.doc


Конспект лекцій з менеджменту малого бізнесу
скачать (163.2 kb.)

Доступные файлы (1):

Конспект лекций.doc794kb.29.08.1997 12:10скачать

Конспект лекций.doc

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
^

11.5 Створення холдингових компаній в процесі корпоратизації та приватизації в Україні


Прикладом створення нового підприємства способом об‘єднання ресурсів є холдингові компанії, діяльність яких регулюється Положенням про холдингові компанії Указом Президента України від 11 травня 1994 року N 224/94.

Положення дає визначення основним термінам:

Холдингова компанія - суб'єкт, що володіє контрольними пакетами акцій інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Холдинг—специфічна організаційна форма об'єднання інвести­ційних ресурсів, яка безпосередньо не зай­мається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти для придбання контрольного пакета акцій інших підприємств (акціонерних товариств), які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Це дає право холдингу здійснювати контроль за діяльністю підприємств, контрольний пакет акцій яких вона має у власності. Об'єднані у холдингу суб'єкти підприємництва зберігають свою юридичну самостійність, проте вирішення ключових питань діяльності належить холдинговій компанії

Контрольний пакет акцій - кількість акцій (пай, частка у уставному фонді), що надає право холдингової компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом, що господарює. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір складає менш чим 51 відсоток, приймає Антимонопольный комітет України з урахуванням конкретних особливостей установчих документів і структури основних фондів підприємства.

Дочірнє підприємство - суб'єкт, що проводить господарську діяльність, а контрольним пакетом акцій володіє холдингова компанія.

Холдингові компанії можуть створюватися в результаті:

- рішення органаів, уповноважених керувати державним майном;

- поглинання одного суб'єкта іншим (придбання контрольного пакета акцій) у процесі приватизації. При цьому господарський об'єкт, що поглинає, визнається холдинговою компанією, а поглинений - дочірнім підприємством.

Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.

Проекти установчих документів і планів розміщення акций компаній підлягають узгодженню з Антимонопольним комітетом України.

Порядок створення холдингової компанії в процесі корпоратизації

Засновником холдингової компанії може бути:

- підприємство;

- орган, уповноважений керувати державним майном.

Підприємство - засновник холдингової компанії - в орган, уповноважений керувати державним майном, подає:

    • обґрунтування доцільності створення холдингової компанії;

    • перелік підприємств і їхніх структурних підрозділів, що

    • пропонується перетворити в холдингову компанію і її дочірні

    • підприємства;

    • проект статуту холдингової компанії.

Засновник холдингової компанії повинний дістати згоду Антимонопольного комітету України і Міністерства економіки України на створення холдингової компанії.

Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об'єднання в статутному фонді контрольних пакетов акцій дочірніх підприємств і інших активів.

При проведенні корпоратизації підприємств планами розміщення акцій передбачається передача контрольних пакетов акцій у статутний фонд холдингової компанії.

Підготовку до продажу акцій холдингової компанії здійснють засновники і державні органи приватизації в порядку, встановленому Указом Президента України від 18 березня 1994 року N 98 "Про порядок підготовки до продажу акцій відкритих акціонерних товариств, що створені шляхом корпоратизації".

Особливості створення холдингової компанії в процесі приватизації

Засновником холдингової компанії в процесі приватизації може бути державний орган приватизації, підприємство, орган, уповноважений керувати державним майном, відкрите акціонерне товариство.

Засновник холдингу подає в державний орган приватизації разом з документами рішення зборів трудових коллективів про згоду на створення холдингової компанії.

Державний орган приватизації створює холдингову компанію у формі відкритого акціонерного товариства після прийняття рішення про приватизацію підприємств (про продаж акцій товариств), на базі яких пропонується створити холдингову компанію.

До проведення перших загальних зборів акціонерів холдингової компанії повноваження Спостережної ради і контролюючого органа холдингу покладаються на осіб, яких призначає засновник

Обмеження на створення і діяльність холдингової компанії

Створення холдингових компаній у процесі корпоратизації і приватизації не допускається в таких галузях:

- торгівля товарами споживання і продукцією виробничо-технічного призначення;

- виробництво і переробка сільськогосподарської продукції;

- суспільне харчування і побутове обслуговування населення;

- автомобільний транспорт (крім підприємств, що виконуюють міжнародні перевезення).

Поглинання одного суб'єкта іншим не допускається:

    • якщо суб'єкт, що поглинається, і холдингова компанія реалізують третім особам взаємозамінні товари (роботи, послуги) і їх сукупна частка на ринку перевищує 35 відсотків;

    • якщо холдингова компанія є споживачем товарів, що виробляє суб'єкт, що поглинається, і частка суб'єкта на ринку перевищує 35 відсотків;

Поглинання господарських суб'єктів у процесі приватизації здійснюється за згодою Антимонопольного комітету України.

Холдингова компанія, більш 25 відсотків акцій якої належать державі, не має права збувати продукцію дочірніх підприємств, віддавати право на збут продукції інших дочірніх підприємств (крім експортних операцій) та регулювати ціни на товари (роботи, послуги) дочірніх підприємств.

Холдингові компанії раз у рік публікують в засобах інформації зведення про баланси, прибутки і збитки, а також про приналежним їм частках (акціях, паях) інших підприємств за формою, установленою Міністерством фінансів України та Антимонопольним комітетом України.

Тема 12 Як створити фірму

12.1 Методи пошуку підприємницької ідеї

12.2 Три способи входження в світ бізнесу

12.3 Основні розділи бізнес-плану

12.4 Напрямки пошуку джерел фінансування
^

12.1 Методи пошуку підприємницької ідеї


Особливістю підприємницької діяльності є постійний пошук ідеї бізнесу. Джерела підприємницької ідеї виходять від досліджень інтересів споживачів, домогосподарств, фірм, уряду.

Споживач є вихідним пунктом формування ідеї виготовлення нового продукту, надання послуг. Дослідження потреб споживача приводить до ініціювання ідеї бізнесу.

Детальний аналіз діяльності підприємств дає змогу знайти можливості для вдосконалення продукції шляхом вивчення переваг та недоліків бізнес-процесів.

Ефективним джерелом ідей є власні результати досліджень і розробок.

Оцінка нової ідеї проводиться за дослідження комплексу питань:

  • рівень конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

  • потреби споживачів, майбутній попит на продукцію;

  • виробничі можливості фірми;

  • можливості залучення фінансових коштів;

  • управлінські та професіональні здібності керівників.

Науково – обгрунтовані методи пошуку підприємницької ідеї:

Індивідуальні методи творчого пошуку:

Метод аналогії – передбачає використання подібних фактів до відомого рішення.

Метод інверсії – спецефічний метод, що передбачає пошук ідей від протилежного.

Метод ідеалізації – ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми.

Колективні методи пошуку підприємницької ідеї:

Метод мозкового штурму – творча співпраця групи спеціалістів для вирішення проблеми за допомогою проведення дискусії з конкретного кола питань, при цьому забороняється критика, негативні коментарі щодо виступів опонентів, підтримка нових ідей.

Метод конференції ідей – допускає критику у формі реплік або коментаря.

Метод колективного блокнота – поєднує індивідуальне обгрунтування ідеї з колективною оцінкою. Кожний учасник отримує блокнот, в якому викладена суть вирішувальної проблеми. Протягом часу, звичайно місяць, кожний учасник обговорення записує власні ідеї щодо вирішення проблеми. Блокноти отримує керівник проекту. Після узагальнення інформації організовується творча дискусія і приймається рішення щодо нової підприємцької ідеї.

Методи активізації пошуку:

Метод контрольних запитань – ініціювання вирішення обговорюваної проблеми з допомогою питань, сгупованих у блоки.

Метод фокальних об‘єктів – перенесення ознак випадково вибраних об‘єктів на об‘єкт, що потребує вдосконалення, тобто фокальний об‘єкт.

Метод морфологічного аналізу – використання комбінаторики, тобто дослідження всіх можливих варіантів, виходячи з закономірностей будови (морфології) об‘єкта, що підлягає вивченню і аналізу. Шляхом комбінування варіантів отримується низка рішень.

Обгрунтування цілей підприємництва

При створенні підприємства визначаються конкретні цілі діяльності суб‘єкта бізнесу, тобто кінцевий стан господарювання, якого фірма сподівається досягти на певний момент у майбутньому.

Формування цілей підприємництва передбачає виробництво визначеної кількості групи товарів, задоволення виявлених в регіоні потреб у сукупності товарів, робіт, послуг, обслуговування категорії клієнтів.

Підприємці ставлять короткотермінові та довгострокові цілі, планується тактика і стратегія становлення, функціонування і розвитку справи.

Тактика підприємця полягає щоб на початковому етапі діяльності накопичити початкову суму власного капіталу, яка буде використана для подальшого розвитку.

Цілі, які обираються, повинні бути конкретними і реальними, формуватись і визначатись у певних показниках, точно вимірюватись:

  • прибутковість (обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, відношення прибутку до обсягу продажу);

  • продуктивність або ефективність (виробіток на одного працівника, витрати на виробництво одиниці продукції);

  • продукція (зміна номенклатури і асортименту, впровадження нових видів продукції);

  • виробничі потужності ( поточна величина, можлива динаміка у майбутньому);

  • персонал (підвищення рівня кваліфікації, зниження плинності, поліпшення умов праці);

- ринок (обсяг продажу, частка на ринку).

Нагромаджений відчизняний і світовий досвід господарювання свідчить про те, що підприємець при входженні до сфери бізнесу має подолати визначені кроки, направлені на формування ефективного бізнесу:

    • пошук господарсько-ринкової ніші на відчизняному і світовому ринку;

    • вибір форми підприємницької;

    • розробка стратегій і тактики бізнесу, виходячи з ситуації на ринку;

    • придбання засобів реалізації проекту– техніки, предметів праці, найом працівників;

    • встановлення ринкової ціни на продукований виріб;

    • започаткування виробництва, визначення каналів збуту власної продукції.



^

12.2 Три способи входження в світ бізнесу


Для підприємця-початківця є три способи ввійти у світ бізнесу:

  • почати з “пустого місця”;

  • купити діючити фірму;

  • придбати франшизу.

Перший шлях являється трудомістким, вимагає професійного досвіду, витрат на реєстрацію, відкриття рахунків, отримання ліцензій, дозволів, придбання основних засобів, пошук кваліфікованих працівників.

Купівля існуючого підприємства знижує ризик проведення успішної діяльності за умови ретельної перевірки стану та можливостей підприємства. Перевагами є зменшення витрат часу, сил, дій, направлених на завоювання ніші на ринку, визначеного кола споживачів, підготовку кваліфікованого персоналу. Значно спрощується залучення додаткового капіталу – гарантією для кредиторів є минула діялність підприємства.

Третій спосіб входження – покупка франшизи забезпечує набуття професійних знань за допомогою програм навчання, які проводять франчайзери; входження нових підприємств на ринок з продукцією, яка завоювала споживача; можливість закупівлі обладнання у франчайзора, за цінами нижче ринкових, але використання франшизи не забезпечує захисту від можливої невдачі.

^

12.3 Основні розділи бізнес-плану


Формою конкретизації підприємницької ідеї є бізнес-план фірми - розгорнутий документ, у якому представлені го­ловні напрямки діяльності, ресурси, умови і результати підприємництва.

Залежно від періоду планування розрізняють: стратегічний (довгостроковий) бізнес-план — на період більше року; опе­ративний (короткостроковий) бізнес-план — на рік і менше (квартал, місяць). В залежності від ступеня новизни підприємницької діяльності розрізня­ють: бізнес-план створення фірми або її підрозділу; бізнес-план розвитку діючого економічного суб'єкта (реалізації нової підприємницької ідеї).

Головне призначення бізнес-плану - обгрунту­вання розміру, доцільності й прибутковості інвестицій у підприєм­ництво. Розмір інвестицій перевищує можливості підпри­ємця і вимагає залучення позичкових коштів.

Комерційна акція (приватизація державного підприємства, створення приватної фірми, залучення інвестицій, перехід на нову технологію, організація випуску нової продукції тощо) вимагає ретельної підготовки до проведення в життя. Результатом роздумів, критичного аналізу та пошуків відповідей на питання реалізації нової ідеї є бізнес-план.

Бізнес-план розкриває сторони запроектованого комерційного заходу, дозволяє передбачати заходи для реалізації нової ідеї, визначити фінансове забезпечення та можливість одержання прибутку, є формою експертної оцінки доцільності та ефективності проведення проекту.

За сучасних умов господарювання бізнес-план є ро­бочим інструментом, що використовується в усіх сферах підприєм­ництва. До основних завдань розробки бізнес-плану належать:

- оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її силь­них та слабких сторін;

- визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

- обгрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, концепції розвитку в період реалізації;

- оцінка кон'юнктури ринку та рівня конкуренції; можливого господарського ризику;

- пошук партнерів для розробки й реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;

- прогнозування (приблизні розрахунки) очікуваних результатів в перший та наступні три-пять років.

Бізнес-план відображає результати досліджень і організаційної роботи з метою обгрунтування діяльності фірми на ринку і спирається на:

- проект виробництва товару (продукту чи послуг);

- всебічний аналіз виробничо-господарської діяльності фірми (ситуаційний аналіз);

- аналіз ринково-конкурентної ситуації і можливих прогнозованих її змін;

- результати вивчення організаційних, техніко-економічних та фінансових важелів,

- діагностику і прогнозування зовнішньої та внутрішньої по­літичної ситуації.

Особливістю бізнес-пла­ну як стратегічного документа є узго­дження поставлених завдань і реальних фінансових можливостей.

Обгрунтований бізнес-план є підґрунтям бізнес-пропозиції, що використовується у процесі переговорів з партнерами; у підборі на роботу кваліфікованих фахівців; для залучення інвесторів і кредиторів.

Зміст і методологія розробки бізнес-плану

Обсяг та ступінь конкретизації розділів бізнес-плану визначають­ся специфікою і сферою діяльності, масштабами бізнесу.

На практиці не існує стандартної форми бізнес-плану, розробка є процесом створення моделі підприєм­ницької діяльності. Чим менше похибок буде зроблено при прийнятті обгрунтування, тим менше проблем постане перед фірмою у процесі реалізації.

Розробка розпочинається з розділу «Про­дукція (послуги) фірми».

Ціль - пере­конати клієнтів у перспективності бізнесу, описуються переваги та особливості пропоно­ваного продукту. Акцентується увага на властивостях продукту та вигодах, які може мати клієнт, придбавши продукцію.

Розділи «Оцінка ринку збуту» і «Конкуренція» вміщають результати дослідження ринку, обгрунтування місця розміщення бізнесу, визначення власної конкурентної позиції, розрахунок матриці конкурентного профілю з метою об'єктивної оцінки конкурентів, оцінки місткості ринку, прогнозування обсягу річного продажу.

Завдання розділу «Маркетинг» висвітлює стратегію виходу на ринок, фіксуєть­ся характеристика маркетингової діяльності, політика ціноутворення, опис каналів збуту продукції, рекламної програ­ми, сервісу та гарантійного обслуговування продукції.

У розділі «Виробничий план» розглядаються основні виробничі операції, машини і устаткування; сировина, матеріали, комплектуючі вироби; виробничі і невиробничі при­міщення. Основна увага приділяється характеристиці вироб­ничого процесу, формуванню мате­ріально-технічної бази і запасів ресурсів.

“Організаційний та юридичний плани” містять відповіді на блоки питань: орга­нізаційна схема управління; потреба у різних категоріях пер­соналу; мотивація, оплата праці; консалтингові послуги; форма влас­ності й організаційно-правова форма бізнесу, що започатковується.

Розділ «Оцінка ризику і страхування» висвітлює типи можливих ризиків, способи реагування на загрози бізнесу, заходи щодо нейтралізації або мінімізації можливих негативних наслідків.

Ключовим розділом бізнес-плану є “фінансовий план” узагальнює результати попередніх розрахунків, обґрунтовує потребу в інвес­тиціях, визначає економічну . Фінансовий план включає три складові: план доходів і джерел отримання фінансових коштів; умов і строків повернення вкладеного капіталу і отримання очікуваних доходів.

Джерелами отримання коштів можуть бути комерційні кредити, банківські позики, кошти від продажу об­лігацій, кошти приват­них інвесторів. Мають бути визна­чені умови і порядок отримання коштів, відсоток плати за кредит, частка участі у прибутку підприємця.

Після завершення розробки розділів бізнес-плану складається резюме, у якому пояснюються відмітні риси майбутнього бізнесу, переваги та основні фінан­сово-економічні показники. При оформленні бізнес-плану резюме розміщують на початку. Потенційні інвестори мають можливість прийняти рішення щодо інвестування підприєм­ницького проекту.

На доповнення до плану доходів і витрат інвестори вимагають провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості, визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції покривають (відшкодовують) витрати, пов'язані з реалізацією. Точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок доходів.
^

12.4 Напрямки пошуку джерел фінансування


Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати стартовий капітал. Суспільство не може перешкоджати намаганню підприємця накопитити власний капітал для подальшого розвитку бізнесу, оскільки сумарний обсяг підприємницького капіталу визначає рівень національного багатства.

Під капіталом розуміють матеріальні та грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання, організаторські навички, потенціал власного досвіду підприємця, які використовуються в процесі виробництва, надання послуг, є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал охоплює капіталоутворюючі елементи:

Технічні засоби виробництва (Те)– будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту, інструменти, які використовуються підприємцем як обєкти власності, на правах оренди, лізингу, тимчасового користування.

Матеріальні оборотні елементи виробництвао)– сировина і матеріали, пристосування і інструменти.

Оборотні кошти у грошовій формі (Мое) – фонд оплати праці, кошти на придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку в банку.

Інтелектуальна власність (Він)– підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції, спосіб надання товару нових властивостей і якісних характеристик.

Отже, величину підприємницького капіталу можна обчислити за формулою:

КНеооеін;



^ Рисунок 12.1 Економічний склад підприємницького капіталу

Залежно від того, хто надає грошові кошти для інвестування розрізняють підприємницький і позичковий капітал. Підприємницький капітал – сума грошей, що вкладається у конкретне діло (виробництво) з метою отримання прибутку або прав управління підприємством. Позичковий капітал не вкладається в розвиток виробництва, а надається іншій особі в тимчасове користування на засадах повернення і сплати певного відсотка. Капітал є спецефічним товаром, а його ціною вважається депозитна (облікова) ставка чи позичковий відсоток.

Початковим прийнято називати капітал, який вкладається у бізнес з початку практичної реалізації підприємницького проекту. Розмір стартового підприємницького капіталу як сукупності витрат в грошовій формі, необхідних для реалізації проекту, визначається на основі економічних розрахунків в процесі розробки бізнес-плану.

Джерела формування підприємницького капіталу:

- фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності (власної або успадкованої);

- особисті заощадження (у грошовій, речовій, товарній формі);

- позичкові кошти у вигляді позики і кредитів.

Позика – вид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення якої одна сторона позикодавець передає іншій стороні позичальнику у тимчасову власність гроші або товари (речі), а позичальник зобовязується повернути зазначену суму в обумовлений строк. Позика надається на умовах повернення, але без комерційного зиску.

Кредит – господарсько-економічна операція надання однією стороною (юридичною особою) іншій юридичній або фізичній особі грошей чи певного товару в борг (строкове користування на засадах повернення), і за певну плату (сплату встановленого відсотку від загальної суми кредиту).

Кредитні операції є багатонаправленими і вибір виду кредиту залежить від фінансових можливостей позичальника.

За ознакою залежності від форми забезпечення (застави) відокремлюють бланкові позички без матеріального чи фінансового забезпечення та вексельні, підтоварні, фондові кредити - кредитні опе­рації, що здійснюються під заставу векселів, товарних цінностей (майна) і цінних паперів.

Кредити мають різні строки повернення, існують онкольні кредити- кредити до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора.

Коротко-, середньо- та довго, строкові кредити надаються відповідно на термін: до одного року від одного до п'яти років, понад п'ять років.

Поширеними є сільськогосподарські креди­ти, які отримують колективні господарства і фермери для прид­бання сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Кредити посередникам фон­дового ринку та іпотечні кредити, що надаються під заставу цінних паперів і нерухомості.

На етапі реалізації підприємницького проекту підприємець приймає рішення щодо вибору способу формування підприємницького капіталу. Рішення має базуватись на резутатах порівняльного аналізу доступних можливостей формування.

Наприклад, при започаткуванні ідеї існує по­треба у капіталі. Для прийняття остаточного рішення можна по­будувати схему можливих джерел формування капіталу. Ілюстра­тивний приклад наведено у таблиці 12.1. Необхідні пояс­нення:

(1)—сегментним є рішення, що приймається по кожному конк­ретному пункту табличної схеми визначенням найбільш доцільного варіанта з усіх наявних («+»—варіант, якому надається перевага);

(2) спільним є виробництво (кооперація), що здійснюється на основі договору, за яким підприємець отримує право користуватись будівлею, але певну частину виготовленої продукції передає партнеру-власнику;

^ Таблиця 12.1 Схема можливих варіантів формування підприємницького капіталу

^ Елементи капіталу


Можливі джерела


Витрати на річне погашення, тис. гривень


Сегментне рішення

(1)


1. Будівля


• Оренда

• Купівля

• Спільне виробництво (2)

100

600

150

+


2. Обладнання офісів


• Оренда, лізинг

• Купівля


20

200


+


3. Устаткування цеху


• Купівля (3)


200


+


4. Верстати, прилади та інструменти


• Лізинг

• Купівля


50

500


+


5.Автомобільний транспорт


• Лізинг

• Купівля


30

300


+


Загальна потреба у капіталі, у тому числі:

-на початок реалізації проекту

- на кінець року (4)


Підсумкові джерела:

купівля - 1;

купівля - 3

оренда - 2; лізинг - 4;

лізинг - 5



900

800

100

200


X

X

X

X

Джерело капіталу


Підсумки господарської' діяльності

• Кредит банку

•Позичкові кошти партнерів



100

500

300



X

X

X


(3) — для обладнання цеху можливість — купівля технічних засобів виробництва;

(4) — сума витрат на кінець року охоплює платежі за оренду обладнання офісів (20 тис. грн.) та лізинг верстатів, приладів, інстру­ментів (50 тис. грн.), автомобільного транспорту (30 тис. грн.).

У таблиці наведено умовний приклад формування підприєм­ницького основного капіталу. Так же обчислюється величина оборотного капіталу, враховуючи у розрахунках конкретні склад­ники і можливі варіанти джерел фінансування.

При формуванні стартового (початкового) підприємницького капіталу підприємець має враховувати вели­чину у вартісному виразі та прогнозовану економічну вигоду від вкладення у власне діло. Для цього визначаються очікувані прибутковість підприємницько­го проекту і строк окупності капіталу (інвестицій), розрахований з використанням показника чистого прибутку.

Реальна можливість сформувати необхідний стартовий капітал разом з бажанням і здатністю започаткувати власне діло є обов'язко­вою передумовою здійснення потрібної суспільству ефективної підприємницької діяльності, активне і вміле використання сприяти­ме розвитку економіки України і підвищенню добробуту населення.

^

Джерельна база:


Основна література, яка є в бібліотеці ІПСТ


  1. Іванов Ю.Б., Кравченко І.Ю., Хоменко О.В. Вступ до бізнесу – К: Лібра, 1995 – 252с.

  2. Кармін М.І. Правові основи підприємництва: навчальний посібник –К: Наукова думка, 2000 – 188с.

  3. Кісельов А.П. Основи бізнесу – К: Вища школа, 1998 –191с.

  4. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: посібник – К: Академія, 2002 – 280с.

  5. Оберемчик В.Ф. Стратегія підприємництва – К:МАУП, 2000-128с.

  6. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: навчальний посібник – К:КНЕУ, 1998 – 352с.

  7. Покропивний С.Ф. Бізнес-план: навчальний посібник – К:КНЕУ, 1999-208с.

  8. Скворцов М.Н. Бізнес-план підприємства - К: Вища школа, 1995 – 189с.

  9. Сухова Д.В., Чернова Н.А. Практикум по разработке бизнес-плана: учебное пособие – М: Финансы и статистика, 2001- 160с.

  10. Соболь М.С. Підприємництво (початок бізнесу) – К: Вища школа,1994 – 176с.

  11. Шевеленко С.Д., Федів І.І. Підприємництво і підприємницька діяльність: навчальний посібник – К:Вища школа, 1997 – 224с.


Додаткова література

  1. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики – К: Академія, 2002 – 280с.

  2. Дж. Ричмен. Современный бизнес – М: Республика, 1989 – 450с.

  3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. /Редкол.: ... С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін.— К.: Видавничий центр "Академія", 2000

  4. Закон України "Про банкрутство" // Нове законодавство України. Випуск 4,- К., 1993.

  5. Закон України "Про власність "//Нове законодавство України. Випуск 2.- К., 1992.

  6. Закон України "Про господарські товариства"// Нове законодавство України. Випуск 3.— К., 1993.

  7. Закон України "Про підприємництво"// Нове законодавство України Випуск 2,- К., 1992

  8. Закон України "Про підприємства в Україні" // Нове законодавство України. Випуск 3.— К., 1992.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18



Скачать файл (163.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации