Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект лекцій з менеджменту малого бізнесу - файл Конспект лекций.doc


Конспект лекцій з менеджменту малого бізнесу
скачать (163.2 kb.)

Доступные файлы (1):

Конспект лекций.doc794kb.29.08.1997 12:10скачать

Конспект лекций.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
^

1.3 Суб‘єкти і об‘єкти малого бізнесу


Відповідно до ст.2 Закону України “Про підприємництво” суб‘єктами підприємницької діяльності можуть бути:

  • громадяни України та інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності;

  • юридичні особи – підприємства (організації) усіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”.

Правоздатність – здатність мати цивільні права та обов‘язки, виникає в момент народження громадянина і припиняється зі смертю. Дієздатність – здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов‘язки. Наступає у повному обсязі із настанням повноліття (18 років).

Щодо юридичних осіб і громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Законодавство України передбачає обмеження щодо здійснення підприємництва. Не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, арбітражу, внутрішніх справ, нотаріату, органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств і організацій.

Указом Президента України від 27.05.93 “Про деякі питання проходження служби в органах державної виконавчої влади” заборонено займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо або через посередників службовим особам Адміністрації Президента, Кабінету міністрів, інших центральних органів державної і виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій.

Заборонено безпосередньо займатися малим бізнесом керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів місцевого самоврядування (Декрет Кабміну). Однак це не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав (доходи від своєї частки майна в статутному фонді товариства).

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, установленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини не можуть виступати співзасновниками товариств, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках керівні та посади хз матеріальною відповідальністю.

Підприємці мають право самостійно приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству.

^ 1.4 Функції малого бізнесу

Значення малого бізнесу найкраще проявляється в притаманних функціях. Економічна література відокремлює такі функції малого бізнесу: ресурсну, організаційну, творчу і соціальну.

Ресурсна функція забезпечує формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних і інформаційних ресурсів. Малий бізнес сприяє економії і раціональному використанню ресурсів. Пояснюється наявністю господарського ризику, який вимагає аналізу рентабельності проектів та розрахунку економічних показників.

Організаційна функція полягає у формуванні конкурентного середовища, допомагає утвердженню конкурентних відносин, стимулює господарську активність, насичує ринок якісними товарами та послугами.

Творча функція пояснюється впровадженням в діяльність малих підприємств досягнень науково-технічного прогресу, галузей електроніки, кібернетики, інформатики та залучення ініціативних спеціалістів.

Соціальна функція – вирішення проблем зайнятості, створення нових робочіх місць, поглинаючи надлишкову робочу силу під час циклічних спадів економіки. Діяльність малих підприємств є основою формування середнього класу.

Таким чином, малий бізнес виконує особливу функцію в народному господарстві – оновлення економічної системи, сприяння соціально-політичній стабільності суспільства шляхом забезпечення забезпечення власного добробуту учасників та досягнення користі для суспільства в цілому.

^ 1.5 Роль малого бізнесу в національній економіці

Становлення малого бізнесу в Україні проходить в динамічних умовах. З перших років здійснення економічної реформи в Україні відбувається швидке зростання недержавного сектору економіки, яке супроводжується збільшенням кількості суб‘єктів малого бізнесу.

Інтенсивно малий бізнес розвивався в 1992 році, після прийняття Законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства”, які спонукали рішучих людей на законних підставах започаткувати власну справу. Розвитку малих підприємств сприяли пільги в оподаткуванні. До 1995 року кількість малих підприємств збільшується в 4,7 рази. Зміна державою податкової політики, погіршення загальноекономічної ситуації, відсутність державної підтримки суб‘єктів малого бізнесу привели до зменшення активності у виробничих секторах економіки, скорочення кількості малих підприємств. Вперше скорочення відбулось в 1996 році на 6,6%, основні причини – постіні зміни в законодавстві та несприятливий інвестиційний клімат.

Станом на 01.01.1996р. діяло 91,6 тис. малих підприємств, а вже на початок 2000 року діяло близько 200 тисяч, працювало 1 млн підприємців без створення юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.

Особливістю українського малого бізнесу є те, що значна частина малих підприємств диверсифікує діяльність, являється багатопрофільними підприємствами. Незважаючи на ріст кількості малих підприємств, підприємницька діяльність перебуває в початковій фазі. Практика висвітлює недоліки в становленні та механізмах регулювання, тому підприємництво не виконує функцій.

По-перше, малий бізнес не створив конкурентного середовища вУкраїні, і не став серьйозною противагою монопольним явищам командно-адміністративної економіки. Основниі причини – недосконалість правової бази, нерозвинутість ринкової інфраструктури.

По-друге, мале підприємництво є характерним не для всіх сфер економіки: наукомісткої сфери, гірничодобувних галузей тощо. Поширюється у нетрудомістких, високодоходних сферах, де можна швидко отримати великі прибутки.

Становлення малого бізнесу в Україні має специфіку не лише в галужзевому, а в регіональному (територіальному) розрізі. Україна являє собою сукупність неоднорідних територій з особливими властивостями. Тому рівень розвитку малого підприємництва в різних областях України неоднаковий.

Найвищі показники кількості малих підприємств в Дніпропетровській, та Харківській областях, в м. Києві, АРК, Чернігівській, Вінницькій, Житомирській областях – середній рівень, найнижчій рівень в Тернопільскій, Херсонській, Закарпатській областях.

Фактори, які вливають на територіальний розвиток малого бізнесу в Україні:

- економічний потенціал регіону, наявність розгалуженої господарської структури, підготовка кадрів, ставлення місцевих органів влади.

Фактори враховуються при розробці та впровадженні національних програм та інших заходів сприяння розвитку малого бізнесу, зростанню ділової активності. А відтак – значно зростуть соціально-економічна ефективність малого бізнесу в Україні та його внесок у наповнення бюджетів усіх рівнів.

Тема 2

^

Організаційно-правові форми малого бізнесу


2.1 Правове забезпечення функціонування малого бізнесу в Україні

2.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

2.3. Механізм державної реєстрації малого підприємства
^

2.1 Правове забезпечення функціонування малого бізнесу в Україні


Правовою основою підприємництва є законодавчі та нормативно-правові акти, норми цивільного, фінансово-кредитного, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства.

Правове регулювання малого бізнесу в Україні здійснюється низкою законів (понад 60), насамперед законами про підприємництво, власність, підприємства, банки і банківську діяльність, інвестиції, оподаткування, зовнішньоекономічну діяльність тощо, діють Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів (наприклад, Постанова про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств як однієї з головних форм підприємництва).

Підприємство господарює в межах законодаства, що регулює напрямки діяльності. З великої кількості юридичних актів визначальними є Закон України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”. Для підприємців зареєстрованих у формі юридичної особи нормативними документами, які затверджують права і обов‘язки є статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією .

Закон України “Про підприємництво” визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та державної підтримки.

Закон складається з розділів: Загальні положення, Умови здійснення підприємницької діяльності, Підприємець і держава.

Розділ “Загальні положення”, визначає підприємницьку діяльність, суб‘єктів, обмеження у здійсненні, принципи, регламентує свободу підприємницької діяльності, проголошує організаційні форми.

У другому розділі “Умови здійснення підприємницької діяльності” визначаються умови процедури державної реєстрації СПД; найом і соціальні гарантії працівників, здійснювані підприємцем, відповідальність і порядок припинення діяльності суб‘єктів підприємництва.

Право наймання працівників і соціальні гарантії за використання їх праці реалізуються укладанням трудових договорів (контрактів, угод), в яких визначаються умови і охорона праці, доплата не нижче за встановлений державою мінімальний рівень, соціальні гарантії: медичне, соціальне страхування та забезпечення


Рисунок 1. Основні положення Закону України “Про підприємництво”

Матеріальна відповідальність і порядок припинення підприємницької діяльності регулюються Законом: підприємець зобов‘язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права і інтереси суб‘єктів підприємництва і держави. За заподіяну шкоду або збитки підприємець несе майнову та встановлену законодавством відповідальність. Будь-який суб‘єкт підприємницької діяльності може бути визнаний банкрутом, а його діяльність може бути припинена з власної ініціативи підприємця, на основі рішення суду або арбітражу, у випадку закінчення строку дії ліцензії, визнання банкрутом тощо.

Третій розділ Закону “Взаємовідносини підприємців і держави” охоплює загальні гарантії прав і гарантії майнових прав підприємців, державну підтримку і регулювання підприємництва, діяльність іноземних підприємців. Держава гарантує всім підприємцям рівні права і створює рівні можливості щодо формування і використання суспільних ресурсів, недоторканості майна і забезпечення захисту прав власності. Державне регулювання підприємництва полягає в законодавчому забезпеченні свободи конкуренції і захисту від монополії. СПД господарюють (діють) на основі статуту фірми (підприємства, організації).

Закон України “Про підприємства” ухвалено сесією ВРУ 27 березня 1991р. визначає види та організаційні форми підприємств, правила їх створення та ліквідації, забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує права та їх відповідальність у здійсненні господарської діяльності.

Підприємство діє на підставі власного статуту – зібрання обов‘язкових правил, що регулюють діяльність та взаємовідносини з суб‘єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням Закону України “Про підприємства”: затверджується власником чи засновниками. У статуті підприємства визначаються: точне найменування, місцезнаходження, власник або засновник, основна місія й цілі діяльності, органи управління, порядок формування, компетенція трудового колективу та його виборних органів, джерела утворення майна, умови реорганізації. У статуті має бути визначено орган, що має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо).

Колективний договір – угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи вповноваженим ним органом), що укладається щорічно. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу і адміністрацією підприємства, яке використовує найману працю. Включаються зобов‘язання щодо поліпшення умов праці та стану довкілля, заходи щодо забезпечення зростання продуктивності праці таїї оплати, соціального захисту працівників підприємства.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18



Скачать файл (163.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации