Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Завдання і функції шкільної психодіагностики - файл 1.doc


Завдання і функції шкільної психодіагностики
скачать (141.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc142kb.29.11.2011 19:30скачать

содержание

1.doc

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З курсу: «Психодіагностика»
Зміст

1 Завдання і функції шкільної пси­ходіагностики……….………………. 2

2 Методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В.Бойко………5

Список використаної літератури………………………………………. 15

1 Завдання і функції шкільної пси­ходіагностики
Виконуючи свою гуманістичну місію, пси­ходіагностика займає важливе місце в умовах освітніх закладів навчання, особливо в школі. Визначення рівня розумових здібностей, го­товності до школи, формування і розвиток творчих задатків у дітей тощо – безперечно одні з найважливіших завдань соціальної практики психолога. Розглянемо найбільш типові для психологічної служби школи.

Умовно завдання, які виникають при взаємодії педагога і психолога в школі можна поділити на психолого-педагогічні і психологічні. В першому випадку цілі і методи розвʼязання задачі визначає педагог, а психолог-діагност виконує додаткову функцію. Це коло завдань, як правило, повʼязане з обслуговуванням освітньої функції школи:

  • психодіагностика учня;

  • складання психологічного портрету обстежуваного;

  • за необхідності проводиться повторна діагностика після психолого-педагогічних впливів.

До задач другого типу, тобто психологічних, необхідно віднести:

  • консультативну допомогу;

  • корекцію особистості;

  • психотренінг;

  • індивідуальну і сімейну терапію;

  • психологічні рекомендації.

Вирішуючи зазначені задачі, слід памʼятати про проблему, яка досить часто виникає при перекладі психодіагностичної інфор­мації і психологічних рекомендацій на мову її користувача з ураху­ванням етичних принципів.

Загалом типові психолого-педагогічні завдання можна віднести до 2-го типу, виходячи із головних функцій школи — функції ос­віти і функції виховання.

До предмету освітньої діяльності школи слід віднести фор­мування наступних психічних властивостей і функцій:

  • пізнавальні здібності (які досягли рівня розвинутих усвідом­лених вмінь внаслідок самонавчання);

  • знання, навички, вміння за конкретними навчальними дис­циплінами;

  • систему уявлень і понять, що утворюють загальну наукову картину природного і соціального світу.

В цьому контексті психодіагностика, обслуговуючи задачі освіти, повинна бути, перш за все, спрямована на виявлення вказаних пси­хічних функцій.

Предмет виховної діяльності школи передбачає формування наступних психічних властивостей:

  • стійкого і в той же час гнучкого характеру, що дозволяє по­єднати волю і цілеспрямованість в досягненні цілей з гнучкістю і пристосуванням до мінливих умов;

  • формування особистості з такою структу­рою мотивації і ціннісної орієнтації, що зумовлює законослухня­ність і правосвідомість у будь-якій сфері, в тому числі, включаючи сферу професійної праці;

  • підготовка молоді до усвідомленого вибору професійної діяль­ності на основі гармонійного поєднання інтересів і здібностей.

Більш узагальнено можна сказати, що освітня функція напрямлена на пізнавальну, а виховна -- на особистісно-мотиваційну сферу школярів.

У звʼязку з цим задачі, які відносяться до освітньої функції школи, більшою мірою вирішуються з використанням методик діаг­ностики пізнавальної сфери (тести загальних і спеціальних здібно­стей, тести досягнень), і меншою мірою -- методики шкалування.

Задачі, які відносяться до виховної функції школи, вирішують­ся більшою мірою з використанням особистісної діагностики (тести-опитувальники, проективні методики, експертні методики в різних варіантах).

Сьогодні виділяють ще третю функцію, яка реалізується в ході освіти і виховання, функцію «соціально-професійної селекції», основ­ним призначенням якої є:

  • визначення розумових здібностей;

  • виявлення схильностей до тих чи інших предметів (цю функцію здебільшого реалізують гім­назії, ліцеї);

  • визначення особистісно-соціальної зрілості.

Також психолог повинен дати рекомендації щодо «індивідуального» підходу до учня. Мета цих рекомендацій – відсутність проблем у учнів, батьків і вчителів з адаптацією школяра до вимог навчального процесу.

Окрім адаптації учнів існує іще цілий ряд психолого-педагогічних проблем, в розвʼязанні яких бере участь психодіагност. Серед них виділяють:

  1. Діагностика готовності до школи.

  2. Виявлення порушень в психічному розвитку і їх діагностика.

  3. Визначення зони найближчого розвитку.

  4. Діагностика відхилень поведінки.

  5. Діагностика міжособистісних взаємин.

Висновок. Отже, в умовах школи використання психодіагностики перед­бачає тісну взаємодію психолога і вчителя. В застосуванні тестів можлива активна участь і вчителя, однак при застосуванні методів особистісної психодіагностики слід надавати перевагу психологу.

Одним із важливих підходів, які сьогодні реалізовуються в сис­темі освіти, є підхід до диференційованого навчання з урахуванням особливостей кожного учня.
^ 2 Методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В.Бойко
Загальні відомості

Емоційне вигоряння – це механізм психологічного захисту особистості у формі повного або часткового виключення емоцій, який виробляється у відповідь на певний психотравмуючий вплив.

Емоційне вигоряння являє собою набутий стереотип емоційної, найчастіше професійної, поведінки. «Вигоряння» являється частково функціональним стереотипом, оскільки дозволяє людині дозувати й ощадливо витрачати енергетичні ресурси. У той самий час, можуть виникати його дисфункціональні наслідку, коли «вигоряння» негативно позначається на виконанні професійної діяльності й відносинах з партнерами.

Дану методику розроблено для людей, які є професіоналами у певній сфері взаємодії з людьми. Він дозволяє визначити в якій мірі сформувався психологічний захист у формі емоційного вигоряння.
^ Матеріали та обладнання: бланк для відповідей, інструкція досліджуваному, текст опитувальника, «ключ» [5].

Інструкція досліджуваному: прочитайте судження і дайте відповідь «так» чи «ні». Завважте, що якщо у формулюваннях опросника мова йде про партнерів, то мають на увазі субʼєкти вашої професійної діяльності: пацієнти, клієнти, споживачі, замовники, учні й інші люди, з якими ви щодня працюєте.
Текст опитувальника:

1. Организационные недостатки на работе постоянно заставляют нервничать, переживать, напрягаться.

2. Сегодня я доволен своей профессией не меньше, чем в начале карьеры.

3. Я ошибся в выборе профессии или профиля деятельности (занимаю не свое место).

4. Меня беспокоит то, что я стал хуже работать (менее продуктивно, качественно, медленнее).

5. Теплота взаимодействия с партнерами очень зависит от моего настроения – хорошего или плохого.

6. От меня как профессионала мало зависит благополучие партнеров.

7. Когда я прихожу с работы домой, то некоторое время (часа 2-3) мне хочется побыть наедине, чтобы со мной никто не общался.

8. Когда я чувствую усталость или напряжение, то стараюсь поскорее решить проблемы партнера (свернуть взаимодействие).

9. Мне кажется, что эмоционально я не могу дать партнерам того, что требует профессиональный долг.

10. Моя работа притупляет эмоции.

11. Я откровенно устал от человеческих проблем, с которыми приходится иметь дело на работе.

12. Бывает, я плохо засыпаю (сплю) из-за переживаний, связанных с работой.

13. Взаимодействие с партнерами требует от меня большого напряжения.

14. Работа с людьми приносит все меньше удовлетворения.

15. Я бы сменил место работы, если бы представилась возможность.

16. Меня часто расстраивает то, что я не могу должным образом оказать партнеру профессиональную поддержку, услугу, помощь.

17. Мне всегда удается предотвратить влияние плохого настроения на деловые контакты.

18. Меня очень огорчает, если что-то не ладится в отношениях с деловым партнером.

19. Я настолько устаю на работе, что дома стараюсь общаться как можно меньше.

20. Из-за нехватки времени, усталости или напряжения часто уделяю внимание партнеру меньше, чем положено.

21. Иногда самые обычные ситуации общения на работе вызывают раздражение.

22. Я спокойно воспринимаю обоснованные претензии партнеров.

23. Общение с партнерами побудило меня сторониться людей.

24. При воспоминании о некоторых коллегах по работе или партнерах у меня портится настроение.

25. Конфликты или разногласия с коллегами отнимают много сил и эмоций.

26. Мне все труднее устанавливать или поддерживать контакты с деловыми партнерами.

27. Обстановка на работе мне кажется очень трудной, сложной.

28. У меня часто возникают тревожные ожидания, связанные с работой: что-то должно случиться, как бы не допустить ошибки, смогу ли сделать все, как надо, не сократят ли и т. п.

29. Если партнер мне неприятен, я стараюсь ограничить время общения с ним или меньше уделять ему внимания.

30. В общении на работе я придерживаюсь принципа: «не делай людям добра, не получишь зла».

31. Я охотно рассказываю домашним о своей работе.

32. Бывают дни, когда мое эмоциональное состояние плохо сказывается на результатах работы (меньше делаю, снижается качество, случаются конфликты).

33. Порой я чувствую, что надо проявить к партнеру эмоциональную отзывчивость, но не могу.

34. Я очень переживаю за свою работу.

35. Партнерам по работе отдаешь внимания и заботы больше, чем получаешь от них признательности.

36. При мысли о работе мне обычно становится не по себе: начинает колоть в области сердца, повышается давление, появляется головная боль.

37. У меня хорошие (вполне удовлетворительные) отношения с непосредственным руководителем.

38. Я часто радуюсь, видя, что моя работа приносит пользу людям.

39. Последнее время (или как всегда) меня преследуют неудачи в работе.

40. Некоторые стороны (факты) моей работы вызывают глубокое разочарование, повергают в уныние.

41. Бывают дни, когда контакты с партнерами складываются хуже, чем обычно.

42. Я разделяю деловых партнеров (субъектов деятельности) хуже, чем обычно.

43. Усталость от работы приводит к тому, что я стараюсь сократить общение с друзьями и знакомыми.

44. Я обычно проявляю интерес к личности партнера помимо того, что касается дела.

45. Обычно я прихожу на работу отдохнувшим, со свежими силами, в хорошем настроении.

46. Я иногда ловлю себя на том, что работаю с партнерами автоматически, без души.

47. По работе встречаются настолько неприятные люди, что невольно желаешь им чего-нибудь плохого.

48. После общения с неприятными партнерами у меня бывает ухудшение физического или психического самочувствия.

49. На работе я испытываю постоянные физические или психологические перегрузки.

50. Успехи в работе вдохновляют меня.

51. Ситуация на работе, в которой я оказался, кажется безысходной (почти безысходной).

52. Я потерял покой из-за работы.

53. На протяжении последнего года была жалоба (были жалобы) в мой адрес со стороны партнера(ов).

54. Мне удается беречь нервы благодаря тому, что многое из происходящего с партнерами я не принимаю близко к сердцу.

55. Я часто с работы приношу домой отрицательные эмоции.

56. Я часто работаю через силу.

57. Прежде я был более отзывчивым и внимательным к партнерам, чем теперь.

58. В работе с людьми руководствуюсь принципом: не трать нервы, береги здоровье.

59. Иногда иду на работу с тяжелым чувством: как все надоело, никого бы не видеть и не слышать.

60. После напряженного рабочего дня я чувствую недомогание.

61. Контингент партнеров, с которым я работаю, очень трудный.

62. Иногда мне кажется, что результаты моей работы не стоят тех усилий, которые я затрачиваю.

63. Если бы мне повезло с работой, я был бы более счастлив.

64. Я в отчаянии из-за того, что на работе у меня серьезные проблемы.

65. Иногда я поступаю со своими партнерами так, как не хотел бы, чтобы поступали со мной.

66. Я осуждаю партнеров, которые рассчитывают на особое снисхождение, внимание.

67. Чаще всего после рабочего дня у меня нет сил заниматься домашними делами.

68. Обычно я тороплю время: скорей бы рабочий день кончился.

69. Состояния, просьбы, потребности партнеров обычно меня искренне волнуют.

70. Работая с людьми, я обычно как бы ставлю экран, защищающий от чужих страданий и отрицательных эмоций.

71. Работа с людьми (партнерами) очень разочаровала меня.

72. Чтобы восстановить силы, я часто принимаю лекарства.

73. Как правило, мой рабочий день проходит спокойно и легко.

74. Мои требования к выполняемой работе выше, чем то, чего я достигаю в силу обстоятельств.

75. Моя карьера сложилась удачно.

76. Я очень нервничаю из-за всего, что связано с работой.

77. Некоторых из своих постоянных партнеров я не хотел бы видеть и слышать.

78. Я одобряю колеег, которые полностью посвящают себя людям (партнерам), забывая о собственных интересах.

79. Моя усталость на работе обычно мало сказывается (никак не сказывается) в общении с домашними и друзьями.

80. Если предоставляется случай, я уделяю партнеру меньше внимания, но так, чтобы он этого не заметил.

81. Меня часто подводят нервы в общении с людьми на работе.

82. Ко всему (почти ко всему), что происходит на работе, я утратил интерес, живое чувство.

83. Работа с людьми плохо повлияла на меня как профессионала –обозлила, сделала нервным, притупила эмоции.

84. Работа с людьми явно подрывает мое здоровье.
^ Обробка результатів

Кожен варіант відповіді попередньо оцінений компетентними суддями і відповідає певній кількості балів, що вказуються в «ключі» поруч із номером судження в дужках. Це зроблено в звʼязку з тим, що ознаки, включені в симптом, мають різне значення у визначенні його важкості. Максимальну оцінку (10 балів) має ознака, яка є найбільш характерною для симптому.

Відповідно до «ключа» здійснюються наступні підрахунки:

1)визначення суми балів окремо для кожного з 12 симптомів «вигоряння»; 2)підрахунок суми показників симптомів для кожної з 3-х фаз формування «вигоряння»;

3)знаходження підсумкового показника синдрому «емоційного вигоряння» – суми показників всіх 12-ти симптомів.
Ключ

«Напруження»

1. Переживання психотравмуючих обставин:

+1(2), +13(3), +25(2), -37(3), +49(10), +61(5), -73(5)

2. Незадоволеність собою:

-2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5), +62(5), +74(3)

3. «Загнаність в клітку»:

+3(10), +15(5), +27(2), +39(2), +51(5), +63(1), -75(5)

4. Тривога і депресія:

+4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3)

«Резистенція»

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування:

+5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3), +77(5)

2. Морально-емоційна дезорієнтація:

+6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2), +66(2), -78(5)

3. Розширення сфери економії емоцій:

+7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5)

4. Редукція професійних обовʼязків:

+8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10)

«Виснаження»

1. Емоційний дефіцит:

+9(3), +21(2), +33(5), -45(5), +57(3), -69(10), +81(2)

2. Емоційна відчуженість:

+10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10)

3. Особистісна відчуженість (деперсоналізація):

+11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +72(2), +83(10)

4. Психосоматичні і психовегетативні порушения:

+12(3), +24(2), +36(5), +48(3), +60(2), +7,2(10), +84(5)
Інтерпретація результатів

Запропонована методика дає докладну картину синдрому «емоційного вигоряння». Насамперед потрібно звернути увагу на окремо виділені симптоми. Показник виразності кожного симптому коливається в межах від 0 до 30 балів, що означає:

  • 9 і менше балів – не сформований симптом;

  • 10 – 15 балів – симптом, що формується;

  • 16 і більше – сформований симптом.

Симптоми з показниками 20 і більше балів відносять до домінуючих у фазі або у всьому синдромі «емоційного вигоряння».

Методика дозволяє побачити головні симптоми «вигоряння». Важливо також відзначити, до якої фази формування стресу відносяться домінуючі симптоми й у якій фазі їх найбільше число.

Наступним кроком в інтерпретації результатів опитування є осмислення показників фаз розвитку стресу – «напруження», «резистенції», «виснаження». У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак зіставлення балів, отриманих для фаз, неправомірно, тому що не свідчить про їхню відносну роль або внесок у синдром. Справа в тому, що вимірювані в них явища істотно різні – реакція на зовнішні й внутрішні фактори, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно судити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалась, а також, яка фаза сформувалася в більшій або меншій мірі:

  • Менше 36-ти балів – фаза не сформувалась;

  • 37 – 60 балів – фаза в стадії формування;

  • 61 і більше балів – сформована фаза.

Оперуючи змістом і кількісними показниками, що були підраховані для різних фаз формування синдрому «вигоряння», можна дати досить обʼємну характеристику особистості й, що не менш важливо, намітити індивідуальні міри профілактики й психокорекції.
^ Бланк відповідей

Досліджуваний: Грищенко М.В.

Вік: 27

N п.п

Відп.

П.в.

N п.п

Відп.

П.в.

N п.п

Відп.

П.в.

N п.п

Відп.

П.в.

1

+

2

22

-




43

-




64

-




2

+




23

-




44

+




65

+

3

3

-




24

+

2

45

-

5

66

+

2

4

+

2

25

+

2

46

+

3

67

-




5

+

5

26

-




47

+

5

68

+

3

6

-




27

-




48

-




69

+




7

-




28

-




49

-




70

-




8

-




29

+

10

50

+




71

-




9

-




30

-




51

-




72

-




10

-




31

+




52

-




73

-

5

11

-




32

+

2

53

+

2

74

+




12

+

3

33

+

5

54

+

2

75

+




13

-




34

+




55

-




76

-




14

+

2

35

-




56

+

3

77

+

5

15

-




36

-




57

+

3

78

-

5

16

+

3

37

+




58

+

5

79

-

5

17

-

3

38

+




59

+

5

80

+

10

18

+




39

-




60

-




81

-




19

-




40

+

5

61

-




82

-




20

-




41

+

2

62

+

2

83

-




21

+

2

42

-




63

-




84

-





Опрацювання результатів:

І Визначення суми балів окремо для кожного з 12 симптомів:

1. Переживання психотравмуючих обставин: 9 балів.

2. Незадоволеність собою: 7 балів.

3. «Загнаність в клітку»: 0 балів.

4. Тривога і депресія: 10 балів.

5. Неадекватне вибіркове емоційне реагування: 30 балів.

6. Морально-емоційна дезорієнтація: 9 балів.

7. Психосоматичні і психовегетативні порушения: 5 балів.

8. Редукція професійних обовʼязків: 15 балів.

9. Емоційний дефіцит: 15 балів.

10. Емоційна відчуженість: 8 балів.

11. Особистісна відчуженість (деперсоналізація): 10 балів.

12. Розширення сфери економії емоцій: 5 балів.

ІІ Підрахунок суми показників симптомів для кожної з 3 фаз формування синдрому вигоряння:

Напруження: 26 балів.

Резистенція: 59 балів.

Виснаження: 38 балів.

ІІІ Підсумковий показник синдрому «емоційного вигоряння»: 123 бали.
^ Психодіагностичне заключення

Грищенко М. В. діагностувався з метою визначення рівня емоційного вигоряння. Причиною діагностики стали скарги досліджуваного на зниження працездатності; падіння інтересу до роботи; розлад сну; головні болі; погіршення пам’яті; дратівливість. Для дослідження було використано методику діагностики рівня емоційного вигоряння В.В.Бойко.

В результаті проведеного психодіагностичного дослідження отримано наступні результати.

  • Домінуючим симптомом являється: неадекватне вибіркове емоційне реагування (30 балів). Прояви цього симптому можуть стати причиною непорозуміння та конфліктів не лише з колегами і партнерами, а й з близькими людьми.

  • Фаза «виснаження» іще не має сформованих симптомів, але на цій стадії уже присутні симптоми, які тільки формуються: емоційний дефіцит (15 балів) та особистісна відчуженість (10 балів).

  • Фаза «виснаження» не сформована. Проте викликає занепокоєння фаза «резистенції», яка наближається до завершення свого формування (59 балів). На цій стадії найбільше обтяжуює емоційний стан особистості симптомом неадекватного вибіркового емоційного реагування і може час-від-часу проявлятись симптом емоційного дефіциту.


Рекомендації
Для того, щоб емоційне «вигоряння» (ЕВ) не наносило збитку досліджуваному, його професійній діяльності й партнерам слід працювати у двох напрямках: корекція ознак й аспектів поводження самої особистості та зміна виробничої обстановки.
Рекомендації досліджуваному, що стосуються його власної поведінки:

  • оволодіти вміннями й навичками саморегуляції (релаксація, ідеомоторні акти, визначення цілей і позитивна внутрішня мова сприяють зниженню рівня стресу);

  • практикувати емоційне спілкування (порада аналізувати свої почуття й ділитись ними з іншими, що дасть змогу значно знизити вираженість процесу);

  • навчитись адекватно сприймати і долати негативні переживання;

  • підтримувати гарну фізичну форму (оскільки між станом тіла й розумом існує тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном, зменшення ваги або ожиріння збільшують прояви ЕВ;

  • взяти участь у відповідних психологічних тренінгах;

  • приділяти більше уваги непрофесійній діяльності, хобі, відпочинку для відновлення стану внутрішньої рівноваги, відновлення емоційної, когнітивної й фізичної енергії .


Для зниження нервової напруги потрібно також впливати виробничу обстановку. Дії самого досліджуваного:

  • визначення короткострокових і довгострокових цілей (це забезпечує зворотній зв’язок і підвищує довгострокову мотивацію; досягнення короткострокових цілей -- успіх, що підвищує ступінь самовиховання);

  • використання «тайм-аутів», що необхідно для забезпечення психічного й фізичного благополуччя (відпочинок від роботи);

  • професійний розвиток і самовдосконалення (одним зі способів запобігання ЕВ є обмін професійною інформацією із представниками інших служб, що дає відчуття більш широкого світогляду, ніж той, котрий існує усередині окремого колективу, для цього існують різні способи -- курси підвищення кваліфікації, конференції тощо);

  • відхід від непотрібної конкуренції (бувають ситуації, коли її не можна уникнути, але надмірне прагнення до виграшу породжує тривогу, робить людину агресивною, що сприяє виникненню ЕВ);

  • намагатися розраховувати й обдумано розподіляти свої навантаження;

  • навчитись перемикатись з одного виду діяльності на іншій;

  • простіше ставитися до конфліктів на роботі;

  • не намагатися бути кращим завжди й у всьому.


Дії керівництва щодо досліджуваного та інших працівників, що мають симптоми ЕВ:

  • використати потребу й можливість налагоджувати позитивні міжособистісні відносини й створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;

  • забезпечити максимальну стабільність і комфортність умов роботи (гарантія одержання соціального пакета, дотримання статутних прав працівника й обовʼязків роботодавця тощо);

  • обовʼязково привселюдно визнавати й заохочувати досягнутий результат діяльності;

  • створити умови для задоволення потреби в саморозвитку й самовдосконаленні (розширення поля діяльності, підвищення кваліфікації)

  • По можливості обмежити обов’язковість роботи у строго встановленому режимі дня.

Список використаної літератури


  1. Мерзлякова О./ Психологічна безпека – учителеві// Відкритий урок: розробки, технології, досвід №7-8 (2005)

  2. Павел Сидоров/ Синдром эмоционального выгорания// Медицинская газета №43 – 8 июня 2005 г.

  3. Психодіагностика: Навч. пос. для студ. ВНЗ/ За заг. ред. М.С. Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400 с.

  4. Психологическая диагностика: Уч. пос. / Под ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. – М.: УРАО, 2000. – 304 с.

  5. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Под. Ред. Райгородского Д.Я.- Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. - 672 с.

  6. Якиманская И.С. Методология и диагностика в психологическом исследовании. - Оренбург: ОГПУ, 2001. - 43 с.





Скачать файл (141.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации