Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Курсовая работа - Оцінювання знань, умінь та навичок на уроці української літератури - файл Оцінювання з укрліт.doc


Курсовая работа - Оцінювання знань, умінь та навичок на уроці української літератури
скачать (26.9 kb.)

Доступные файлы (1):

Оцінювання з укрліт.doc135kb.22.04.2010 19:37скачать

содержание

Оцінювання з укрліт.doc

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………… 3

Розділ І. Контроль та оцінювання навчальних досягнень

1.1 Поняття про контроль і діагностику навчання …………………….. 4

1.2 Функції перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок ………….. 6

Розділ ІІ. Оцінювання на уроках української літератури

2.1 Без оцінки кожний процес засвоєння неможливий ………….……. 12

2.2 Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української літератури ………………………………………………………………………. 17

Висновки …………………………………...……………………………. 22

Список використаної літератури ……………………...……………….. 24

Додатки …………………………………..……………………………… 26

Вступ

Величезний досвід багатьох поколінь вчителів і основні положення дидактичних говорять про те, що якщо хочеш привити солідні знання і вміння, то на знаннях необхідно здійснювати їх перевірку і оцінку. Основні закономірності дидактичних функцій говорять про те, що будь-який відносно самостійний етап засвоєння навчального матеріалу включає дотримання певних моментів педагогічного управління: стимулювання учнів до активної роботи, робота над новим матеріалом або вправами, їх застосування, повторення, систематизація, перевірка і оцінка.

^ Тема курсової роботи – «Оцінювання знань, умінь і навичок учнів на уроках української літератури» є на даний момент актуальною.

Мета роботи – дослідити методи, види, форми оцінювання учнів на уроках української літератури.

Завдання:

- проаналізувати поняття контролю та оцінювання навчальних досягнень;

- виділити види, форми, методи перевірки знань на уроках української літератури;

- розглянути критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

Предметом дослідження даної роботи є оцінювання навчальної діяльності учнів.

Об'єкт дослідження – навчальна діяльність на уроках української літератури.

Дана робота може бути використана студентами, вчителями-словесниками загальноосвітніх навчальних закладів, викладачами педагогічних університетів, інститутів, коледжів, слухачами системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

^ Розділ І. Контроль та оцінювання навчальних досягнень

1.1 Поняття про контроль і діагностику навчання

Під поняттям контролю «контроль» розуміють вияв­лення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою.

Контроль є важливим структурним компонентом на­вчального процесу. Його основною функцією є забезпечен­ня зворотного зв'язку: зовнішнього (контроль, який здійснює учитель) і внутрішнього (самоконтроль учня).

У школах деяких розвинутих країн при складанні контракту між учите­лем і учнем ставляться питання: «Ви бажаєте навчатися з контролем чи без кон­тролю?», «Ви бажаєте одержувати оцінки чи будете опановувати курсом без оцінок?». [2,56]

Якщо майбутній учень бажає навчатися без контролю і без оцінок, опла­та за навчання буде у 3-4 рази меншою ніж за навчання в умовах жорсткого контролювання і об'єктивного оцінювання.

Зворотна інформація використовується для аналізу ре­зультативності навчального процесу.

Аналітична функція контролю передбачає аналіз ре­зультатів засвоєння змісту навчальних програм, побудова­них з урахуванням державних стандартів рівневої освіти; визначення якості знань, ступеня сформованості загально-навчальних та предметних умінь і навичок, рівня оволодін­ня розумовими операціями, досвідом творчої діяльності, сформованості оцінних суджень учнів. Основними видами аналізу результатів навчання є: поточний, тематичний і під­сумковий.

Поточний аналіз допомагає щоденно фіксувати ре­зультати навчання, систематизувати і осмислювати їх.

Тематичний аналіз спрямований на вивчення більш стійких залежностей, тенденцій у протіканні і результатах навчального процесу. Якщо предметом поточного аналізу може виступати окрема відповідь учня на уроці, то предме­том тематичного аналізу є основні результати вивчення те­ми, їх визначає вчитель на основі вимог навчальної програ­ми. [3,236]

Підсумковий аналіз використовується для визначення результатів навчання наприкінці семестру або навчального року. Інформація для підсумкового аналізу складається з даних поточного і тематичного аналізів, учнівських контро­льних робіт і їх аналізу, відповідей учнів на іспитах, пись­мових екзаменаційних робіт тощо.

Контроль, перевірка результатів навчання, їх аналіз -це констатація наслідків навчально-пізнавальної діяльності школярів без пояснення їх походження. З'ясування умов і обставин, у яких протікає навчальний процес, отримання чіткого уявлення про причини, які спричиняють чи переш­коджають досягненню накреслених результатів забезпечує діагностика.

Діагностична функція контролю допомагає розглянути результати навчання у тісному зв'язку з шляхами і способа­ми їх досягнення. Вона спрямована на виявлення прогалини у знаннях, уміннях учнів, з'ясування їх причин. За педагогі­чної діагностики враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні потреби, інтереси, мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних про­цесів - мови й мислення; уваги, уяви й фантазії; пам'яті, емоцій, волі тощо. Тому педагогічна діагностика здатна з'ясувати не тільки умови і обставини, у яких формуються знання, уміння й навички учнів, а й умови розвитку і вихо­вання особистості школяра в процесі оволодіння ним знан­нями й вміннями.

Результати діагностики слугують основою для вне­сення необхідних корективів в навчальний процес, прийнят­тя рішень про удосконалення його змісту, методів і форм організації; управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів тощо.

Коригуюча функція контролю виробляє механізми по­дальшого функціонування навчального процесу або переве­дення його в русло нового якісного стану.

^ 1.2 Функції перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок

Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).

Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Перевірка – це виявлення рівня знань, умінь і навичок; оцінка – це вимірювання рівня знань, умінь і навичок; результати перевірки і оцінювання фіксуються (облік) у журналах, відомостях, щоденниках учнів.

Перевірка знань, умінь і навичок учнів, їх оцінювання і облік разом складають контроль знань, умінь і навичок. [14,455]

^ Види перевірки і оцінки знань

В практиці навчання найбільш поширеними є поточні, підсумкові, тематичний і попередній перевірки.

Поточна перевірка знань проводиться на кожному уроці. Вона є необхідним компонентом навчального процесу при поясненні, закріпленні і повторенні матеріалу. Текуча перевірка позволяє виявити знання, вміння, навички, які вже є в учня, і на їх основі вчитель дальше будує навчальний процес. Текуча перевірка знань проводиться у формі опитування (в спеціально відведений час), перевірки домашнього завдання (під час виконання самостійної перевірочної роботи). Деколи її здійснюють у формі питань і завдань в ході пояснення, повторення або закріплення. Буває, що вчитель перевірку веде у формі спостережень за пізнавальною активністю учнів, за бажанням працювати на уроці, за працездатністю, за проявом самостійності в розумових діях. Перевірка може бути вибірковою (перевірка якості виконання вправ або іншої навчальної роботи) у окремих учнів.

Тематична (періодична) перевірка полягає в забезпечення контролю за засвоєнням всієї теми. Цей вид перевірки має дуже велике значення для систематизації матеріалу.

Вчитель задає такі питання або пропонує такі завдання, які за короткий проміжок часу дають можливість учневі побачити основний зміст теми, основні її ідеї. В цьому суть тематичної перевірки.

Така перевірка привчає логічно думати, визначати головні, суттєві зв’язки в навчальному матеріалі, запам’ятати основне. Учень дістає можливість уявити головні положення навчальної дисципліни.

При тематичному опитуванні перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомленні з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію (якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі) або орієнтованими задачами чи вправами; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.

Перед учнями, які не засвоїли матеріалу теми, чи отримали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов’язкового доопрацювання, надається необхідна допомога і визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.

^ Підсумкова перевірка і оцінка знань проводиться за кожний семестр і за навчальний рік. Її значення в тому, щоб жати правильну об’єктивну оцінку досягнутим успіхам учня, рівню його розвитку. Враховуються всі аспекти навчальної діяльності. Підсумкова оцінка відображає результати роботи школяра, але вона не являє собою середнє арифметичне всіх оцінок, які учень одержав за цей період. Головним в підсумковій оцінці знань є те, щоб перевірити логіку засвоєння матеріалу; учень повинен бачити систему у змісті навчального предмета, розуміти взаємозв’язок ідей, понять, фактів.

Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік – на основі семестрових оцінок. Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєння знань, умінь і навичок, а й сформованості й компетентності, тобто загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. [14, 245]

Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є:

– соціальні, пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

– полікультурні – стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури;

– комунікативні – передають опанування важливими у роботі і суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

– інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві, умінням здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

– саморозвитку та самоосвіти, пов’язані з потребою і готовністю постійно навчатись як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

– компетенції, що реалізуються у прагненні і здатності до раціональної продуктивності творчої діяльності.

З метою діагностування перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру, для з’ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів проводять попередній контроль.

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання та навички. Досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої діяльності.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками. Що виражаються й фіксуються в оцінці успішності.

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників. Які відображають їх об’єктивні знання, уміння і навички.

Оцінювання знань – визначення і вираження в умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях (відмітках) учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог програм.

З метою забезпечення об’єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів. Виділяється 4 рівні навчальних досягнень учнів, які характеризуються такими показниками:

І рівень – початковий. Відповідь учня елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;

ІІ рівень – середній. Відповідь учня побудована за зразком, він володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;

ІІІ рівень – достатній. Відповідь учня логічна і повна, правильна і обґрунтована, але їй бракує власних суджень. Учень здатний здійснювати основні види навчальної діяльності;

IV рівень – високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими і системними; знання учень вміє застосовувати творчо. Його навчальна діяльність має дослідницький характер, учень вміє відстояти особисту позицію.

^ Форми та методи перевірки і оцінки знань, вмінь, навичок учнів

Учитель використовує слідуючи форми оцінки:

– багаточисельні «малі форми оцінки» в ході занять, які знаходять своє вираження в міміці, жестах, модуляції голосу, звертанні до учня, в коротких одобрюючих, відхиляючих, виправляючих, критичних зауваженнях вчителя;

– короткі зауваження, в яких вчитель виказує в усній формі (або письмовій) свої судження з приводу успішності даного учня. Зауваження можуть бути зроблені в домашніх роботах, письмових завданнях, творах, на малюнках або в шкільному щоденнику учня;

– оцінки, з допомогою яких по 12-бальній шкалі оцінюється досягнення учнів.

Сюди додають оціночні висловлювання вчителя, коли він відвідує батьків, в індивідуальних бесідах з учнями, в записках батькам або листах для них, а також всі ті форми, які передбачаються внутрішнім розпорядком школи для заохочення і покарання

В своєму розпорядженні вчитель має такі методи перевірки та оцінки знань, вмінь і навичок учнів як:

– письмовий контроль за один або декілька уроків, включаючи і коротку письмову роботу на 10–15 хв.

– усне опитування (індивідуальне і фронтальне);

– цілеспрямоване спостереження окремих учнів, їх роботи на уроці, із чого виводиться так звана оцінка за урок;

– методи контролю, які витікають із специфіки окремих предметів, наприклад: виробничої практики, уроків фізкультури, лабораторних робіт з природничих дисциплін, на уроках малювання і співів.

– тестування (усне, письмове).

У старших класах практикуються заліки (за попередньо розробленим планом), а підсумковою формою перевірки у випускних класах є державна атестація. Слід зауважити, що згідно з Переліком захворювань окремі учні за станом здоров'я можуть бути звільнені від цієї форми перевірки знань, вмінь і навичок.

Всі форми і методи перевірки і оцінок можна комбінувати в різних варіаціях так, що ніяких затруднень з дотриманням вимог старанного підходу до оцінки не виникає.

Перевірка знань дає вчителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про те, як іде засвоєння, які корективи потрібно внести (зовнішній обернений зв’язок). При контролі одержують інформацію і самі учні (внутрішній обернений зв’язок). Без одержання інформації про хід засвоєння, без оберненого зв’язку не може бути керованого навчального процесу.

Оцінка знань є величезним стимулом учня. Відомо, що глибина і міцність знань учнів являється гірше (особливо 5–9 кл.). Регулярний контроль виховує у дітей звичку до систематичної праці в школі і дома, стимулює систематичну підготовку учня до уроку.

Оцінка при певних умовах може перетворитись у внутрішній мотив навчання. Це дуже важливо. Але боротьба за оцінки, якщо вона ста головною метою навчання, має і негативну сторону – розділяє клас.

Найбільш суттєвими педагогічними вимогами до перевірки знань, умінь і навичок у школярів є те, що перевірка і контроль знань – це перевірка знань для даного учня, яка передбачає х оцінку тільки по результатах його особистої навчальної діяльності. Максимально враховуються індивідуальні особливості учня;

перевірка і оцінка навичок повинна бути об’єктивна, вимоглива, без помітних викривлень істинної картини знань; вмінь учнів. Навіть при доброзичливім до них ставленні більшість учнів хвилюються і показують результати, нижчі ніж можуть і це важко врахувати під час оцінювання. Недопустимим є виставлення оцінки по принципу: слабому учневі рука не піднімається ставити високі оцінки, а відміннику – низькі.

перевірка і оцінювання повинні бути систематичними, регулярними на протязі всього часу навчання школяра у навчальному році;

не можна ставити оцінку, яка виступає покаранням за незадовільну поведінку на уроці, несумлінне ставлення до навчання.

Не можна виставляти погану оцінку учневі. Який відстоює свою точку зору, навіть якщо вона невірна. Не можна виставляти низьку оцінку учневі, якщо він працював, але не зумів виконати завдання вчителя, бо це підриває віру в успіх і різко знижує цікавість до предмету. Оцінка не може служити засобом покарання. [1,157]

Розділ ІІ. Оцінювання на уроках української літератури

^ 2.1 Без оцінки кожний процес засвоєння неможливий

Величезний досвід багатьох поколінь вчителів і основні положення дидактичних говорять про те, що якщо хочеш привити солідні знання і вміння, то на знаннях необхідно здійснювати їх перевірку і оцінку. Основні закономірності дидактичних функцій говорять про те, що будь який відносно самостійний етап засвоєння навчального матеріалу включає дотримання слідуючи моментів педагогічного управління. Стимулювання учня до активної роботи педагогічного управління: стимулювання учня до активної роботи, робота над новим матеріалом або вправного, їх застосування, повторення, систематизація, перевірка і оцінка.

Всі ці елементи зовсім не обов’язково застосовувати на кожному уроці. Вони можуть включати певний об’єм матеріалу, взаємно переплітатись змінювати взаємозв’язок (перш за все це відноситься до застосування, вправ і систематизації), послідовність, але без їх використання не можна чекати добрих результатів навчання. Це в першу чергу буде мати негативний вплив на слабких учнів. Не раз ставиться такий експеримент: в двох однакових по успішності групах школярів заняття ведуться однаково. Але в одній з них здійснюється систематичний контроль і оцінка знань, а в другій – ні. І ось результат: в першій групі успішність значно вища. Потім роблять навпаки. І той же результат: тепер успішність краще в другій половині. [15, 46]

^ Оцінки необхідні тому, що вони стимулюють не тільки успішність, але й інші якості дітей

Бажання одержати добрі оцінки неправильно розглядати як кар’єризм. Вчитель повинен засобом оцінки привити учням здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого. Засобом оцінки учитель виховує школярів, впливає на їх відношення до навчання, працездатність і вимогливість до себе. Він розвиває, якщо робити це правильно, їх увагу, наполегливість і старанність, дозволяє дійсно оцінити свою успішність і успішність інших, виховує в належній мірі їх самооцінку, самосвідомість і скромність, формує мотивацію школярів. Будь-яка оцінка, яку учень рахує справедливою, неважно позитивна вона чи негативна, стає стимулом його діяльності і поведінки в майбутньому.

^ Оцінки вчителя мають великий вплив на взаємовідносини вчителя і учня

Якість результатів навчання виховання залежать не тільки від введення нового матеріалу і організації його засвоєння, але і від соціальних відношень між вчителем і учнями:

  • Значимість взаємовідносин між учителем і учнями на заняттях росте. Вчителі, які найбільш успішно працюють, явно відрізняються в даний час від інших притягуючою силою своєї особистості, у них складаються кращі взаємовідносини з учнями.

  • Серед деяких ознак, що характеризують роботу вчителів, які досягли найбільших успіхів у справі навчання і виховання, були слідуючи дві послідовно перевірялось і оцінювалось; уміло використовувались оцінки і відмітки з метою розвитку особистості учнів.

  • Сьогодні учні середніх і старших класів ждуть від хорошого учителя перш за все, щоб він розумів їх і їх проблеми і, разом з тим, був строгий, міг за себе постояти, був послідовним і справедливим.

^ Контроль і оцінка служать справі підготовки до життя

Суспільні судження і оцінки, моральні стимули сприймаються все більш серйозно. Кожний із нас знає по своїй роботі, що оцінки можуть надихати або бути перешкодою в залежності від того, чи сприймаються вони як справедливі, чи ні я як до них відносяться. Від учнів вимагається крайньо висока увага і зібраність, працездатність і активність, прикладання всіх фізичних і душевних сил. Із-за невпевненості (чи зможуть вони справитись з усіма цими вимогами) виникає напруженість. Коли виникає почуття, що маєш якісь упущення в навчанні, то появляються муки совісті, в результаті яких народжуються добрі наміри. Оцінки стимулюють успішність. Правда, є справедливим і те, що (перш за все в учнів, яким навчання дається нелегко) можуть появлятись стреси і страх. Але це залежить не від перевірки або оцінки «самих по собі» і не від методів, які використовуються. Не існує таких методів, які би самі по собі були добрі або погані. Ефективність залежить від того, як і в яких умовах вони застосовуються. Якщо перевірки і оцінки використовуються правильно, то вони спонукають учнів проявити себе на ділі, що по крайній мірі по двох причинах дуже важливо з педагогічної точки зору:

  • властивості особистості виникають і закріплюються під час такої діяльності і в таких умовах, коли на них падає найбільше навантаження. Крім знань, що контролюються, і можливостей, сюди відносяться також готовність і здатність повністю викластись і досягнути найвищих результатів тоді, коли від тебе вимагається максимум зусиль. Котра молода людина не хоче цього, не старається і не захоплюється, наприклад, чемпіонами Олімпійських ігр?!

  • в житті треба постійно стикатись з подібними ситуаціями, особливо на роботі. Тому перевірки, оцінки, відмітки, екзамени готують також до життя і праці.

^ Оцінки, оціночні судження (відмітки) є тільки одним із багатьох інших педагогічних засобів

Говорячи про оцінки, не слід ніколи упускати із виду їх зв’язок з уроками в цілому. Якщо є бажання підвищити ефективність уроків, то це також питання якості перевірки і оцінки знань, але не тільки він один і не в першу чергу. В полі зору повинні постійно залишатись слідуючи три моменти:

  • оцінки і відмітки можуть суттєво сприяти справі підвищення успішності, але не здійснюють «чудес». Якщо є недоліки при визначенні мети і змісту уроку, його дидактично-методичної організації, то навіть найбільш досконала методика оцінки знань не допоможе підвищити успішність учнів;

  • оцінки і відмітки – важливий засіб виховання. Але якщо взаємовідносини між вчителем і учнями не на належному рівні, якщо вчитель не користується авторитетом в учнів, учні сумніваються в його справедливості і в класнім колективі домінують «угрупування», то оцінки і відмітки втрачають своє виховне значення;

  • оцінки і відмітки – важливий метод стимулювання активності учнів, але не єдиний і далеко не в кожному випадку найбільш підходящий. Якщо особиста і суспільна значимість мети навчання неясна, якщо там, де мова йде про цікаві проблеми, розвитку зацікавленості в пізнанні, художньому переживанні, моральній оцінці, говориться про виставлення оцінки, то це може привести до зниження активності, результату, який протилежний педагогічному задумові.

^ Оцінки і відмітки використовуються правильно в тому випадку, якщо вони не гальмують, а сприяють розвитку всіх учнів

Основний принцип будь-яких педагогічних дій – сприяння розвиткові учнів. Це також відноситься до оцінок і відміток і являє собою критерії контролю правильності тієї чи іншої оцінки. Оцінка повинна бути об’єктивною. Але прямувати до об’єктивності «будь-якою ціною» зводить оцінку знань до сухого порівняння того, що вимагається, до того, що досягнуто, тобто перетворює педагогічну справу в процес, в ході якого не враховується вплив на учня.

Хто виросте і з школярів, яких переслідує постійна невдача?

Фактом є і те, що нема єдиного мірила встановлення знань учнів. Просте відтворення знань і використання навиків можна прослідити з більшою об’єктивністю, ніж ступінь вираження творчих здібностей. тому оцінка знань буде тільки в тому випадку педагогічно правильною, якщо вона стимулює, а не тормошить дальший розвиток учнів. Тому принцип об’єктивності повинен бути пов’язаний із сприянням розвитку особистості кожного учня. Об’єктивність оцінки знань повинна бути не абсолютною, вона повинна бути пов’язана з врахуванням об’єктивних і суб’єктивних умов навчання учнів і підчинятись принципові необхідності сприяти розвиткові школярів.

Об’єктивне, строге, ділове порівняння досягненого рівня знань учнями з вимогами програми – це необхідна складова частина роботи вчитися. Але оцінка успішності в наш час потребує враховувати реальний рівень розвитку учнів, передбачити ймовірні наслідки оцінки. Від учителя це вимагає перш за все правильної конкретизації для конкретного учня (класу) мети і вимог навчальної програми. Якщо мета занадто відділена, в вимоги занадто високі, то це гальмують розвиток учня, бо учень починає байдужіти. Занижені вимоги теж гальмують розвиток, бо вони недостатньо активізують учнів. Вести заняття і оцінювати знання так, щоб розвиток всіх учнів не сповільнювався, а стимулювався, – це значить для вчителя перш за все турбуватись про те, щоб успішність все більш відповідала меті навчальної програми, постійно і об’єктивно порівнювалась з її вимогами, а при оцінці знань дії вчителя носили педагогічний, а не просто «механічний» характер. Тобто учні незмінно повинні підводитись до того, що вони ще не все знають і вміють, але кожний із них може, проявивши силу волі, впертість і сумлінність, поступово впоратись з вимогами до них, що зростають. [15,189]

^ Рішення, про виставлення тієї чи іншої оцінки має завжди конкретний характер

Кожний окремий випадок виставлення оцінки визначається великою кількістю обставин. Тому під час оцінювання неможливе одне, загальне для всіх, рішення, яке б враховувало всі деталі. В кінцевому рахунку оцінку виставляє вчитель. Він і несе відповідальність за неї перед учнем і суспільством.

Творчий момент в педагогічній діяльності вчителя якраз і полягає в тому, що виставляючи в конкретних, але таких, що постійно змінюються, умовах оцінки, він повинен сприяти максимальному розвиткові своїх учнів. Рішення про виставлення тієї чи іншої оцінки конкретному учневі завжди є конкретним і вчитель повинен вміти передбачити наслідки свого оцінювання.

^ 2.2 Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

з української літератури

Головною метою вивчення предмету „Українська література”, в загальноосвітній школі є залучення учнів до найвищих досягнень національної літератури і культури, національних і загальнолюдських духовних цінностей, розвиток творчих здібностей учнів, виховання в них естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення вмінь самостійно ознайомлюватися зі зразками мистецтва слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні й духовні цінності.

Для досягнення цієї мети слід вирішувати такі основні завдання:

        формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури українського та інших народів світу;

        виховувати повагу до духовних скарбів українського народу та всього людства, расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність одночасно з принциповим нонконформізмом, здатністю формувати, формулювати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, прагнення мати ніким не нав’язане світобачення, не бути об’єктом маніпуляцій, зберігати й примножувати кращі національні традиції, не сприймати культу сили й переваги матеріальних цінностей над духовними;

        навчати школярів сукупності відомостей про вершинні явища українського та світового літературного процесу, загальні закономірності його перебігу від найдавніших часів до сьогодення;

        давати школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, потрібних для повноцінного аналізу й інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

        відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу й інтерпретації художнього тексту, здатність сприймати його з урахуванням задуму й стилю автора, бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

        навчати школярів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур та різних видів мистецтв;

        розвивати усне й писемне мовлення школярів, їхнє мислення (образне, асоціативне, абстрактне, логічне тощо);

        формувати в учнів потребу в читанні літературних творів, здатність насолоджуватися мистецтвом слова, засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури, реалізувати його у власному житті;

        відпрацьовувати навички розрізнення явищ елітарної та масової культури;

        прищеплювати школярам високий естетичний смак.  

Об’єктом вивчення в курсі української літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність. Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо. Теоретичні аспекти вивчення твору при цьому слід розглядати не як самоціль, а як один із засобів визначення своєрідності його поетики. На уроках української літератури учні працюють з текстами, написаними мовою оригіналу.

Моніторинг і оцінювання результативності навчання належать до найважливіших аспектів навчального процесу і значною мірою визначають його якість. На уроках літератури домінантною формою навчання і здійснення контролю за досягнутими результатами є діалог, який відбувається на всіх етапах навчальної діяльності і до якого учнів залучає вчитель, спонукаючи розмірковувати, робити узагальнення і висновки, висловлювати власні думки, оцінювати. Під час такого оцінювання обов’язковим має стати контроль за прочитанням кожним учнем програмових творів, визначення рівня засвоєння їхнього змісту та вироблення вмінь і навичок їхнього аналізу й інтерпретації, перевірка виконання усних і письмових робіт. [7,15]

Оцінювання навчальних досягнень учнів з української та зарубіжної літератури та літератур національних меншин має здійснюватися за такими критеріями:

 ^ Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

^ I. Початковий

1

Учень (учениця) на елементарному рівні відтворює матеріал, називаючи окремий літературний факт або явище (автора й назву твору, окремих літературних персонажів тощо)

 

2

Учень (учениця) розуміє навчальний матеріал і може відтворити фрагмент з нього окремим реченням (називає окремі факти з життя і творчості письменника, головних персонажів твору, упізнає за описом окремого персонажа твору, упізнає, з якого твору взято уривок тощо)

 

3

Учень (учениця) розуміє навчальний матеріал і за допомогою вчителя дає відповідь у формі висловлювання (відтворює зміст у певній послідовності, називає на репродуктивному рівні жанр твору, упізнає літературний факт за описом або визначенням)

^ II. Середній

4

Учень (учениця) має уявлення про зміст твору, може переказати незначну його частину та з допомогою вчителя визначає основні сюжетні елементи, на репродуктивному рівні відтворює фактичний матеріал

 

5

Учень (учениця) знає зміст твору, переказує окрему його частину, знаходить у тексті приклади відповідно до сформульованого завдання, висловлює оцінювальне судження і доводить його одним-двома аргументами, завершує відповідь простим узагальненням, дає визначення літературних термінів

 

6

Учень (учениця) знає зміст твору, може переказати значну його частину, з допомогою вчителя виділяє головні епізоди, уміє формулювати думки, називає риси характеру літературних героїв, встановлює окремі причиново-наслідкові звязки, дає визначення літературних термінів з прикладами

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) володіє матеріалом і навичками аналізу літературного твору за поданим учителем зразком, наводить окремі приклади з тексту

 

8

Учень (учениця) володіє матеріалом, за зразком аналізує текст, виправляє допущені помилки, добирає докази на підтвердження висловленої думки, застосовує відомі факти, поняття для виконання стандартних навчальних завдань

 

9

Учень (учениця) володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу лiтературного твору, застосовує теорію в конкретних ситуаціях, демонструє правильне застосування матеріалу, складає порівняльні характеристики, добирає аргументи на підтвердження власних міркувань

ІV. Високий

10

Учень (учениця) володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу літературного твору, виявляє початкові творчі здібності, самостійно оцінює літературні явища, працює з різними джерелами інформації, систематизує, узагальнює та творчо використовує дібраний матеріал

 

11

Учень (учениця) на високому рівні володіє матеріалом, вміннями й навичками комплексного аналізу художнього твору, використовує засвоєні факти для виконання нестандартних завдань, самостійно формулює проблему й вирішує шляхи її розвязання, висловлює власні думки, самостійно оцінює явища літератури й культури, виявляючи власну позицію щодо них

 

12

Учень (учениця) вільно володіє матеріалом та навичками текстуального аналізу літературного твору, виявляє особливі творчі здібності та здатність до оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до перенесення набутих знань та вмінь на нестандартні ситуації, має схильність до літературної творчості

Висновки

Контроль є важливим структурним компонентом на­вчального процесу. Його основною функцією є забезпечен­ня зворотного зв'язку: зовнішнього (контроль, який здійснює учитель) і внутрішнього (самоконтроль учня).

Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).

Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Перевірка знань, умінь і навичок учнів та їх оцінювання виконує такі функції:

а) освітню (навчальну), суть якої втому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша або спостерігаючи за виконанням вправ, учні звіряють з ними свої знання, ставлять запитання, доповнюють, відмічають недоліки, що сприяє повторенню та систематизації знань всіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителем неповних відповідей учнів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;

б) виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того, перевірка і оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають відчувати впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання;

в) розвиваючу – в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислитель на діяльність, мовлення, пам'ять, увага, уява;

г) діагностичну – у процесі перевірки і оцінки виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях, навичках чунів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані не поліпшення успішності;

д) стимулюючу – схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання;

е) оцінювальну – об’єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;

є) управлінську – на основі перевірки та оцінювання визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому випадку вчитель коригує і свою власну діяльність – змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.

Список використаної літератури

  1. Божович О.Д. Нетрадиционнне способи оценки качества знаний. - М., 1995.

  2. Бондар В. Дидактика. - К., 2005.

  3. Гаврилов П. Оглядові теми на уроках української літератури в старших класах.–К., 1980.

  4. Гузик Н. П. Учить учиться. -М., 1981.

  5. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Затв. Пос­тановою Кабінету Мінастрів України від 14 січня 2004 р.. № 24 //Інформ. збірник МОН України. - 2004. - №1-2.

  6. Качество знаний учащихся й пуги его совершенствования / Под. ред. М.Н. Скаткина, В.В. Краевского. - М., 1978.

  7. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної сере­дньої освіти: 12-бальна система. - К.-Х., 2000.

  8. Методика викладання української літератури в середній школі: Розробки і рек. для студ. / С.О. Пультер, А.М. Лісовський. — Житомир: Полісся, 2000. — 164 с.

  9. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навч. посіб. / Є.А. Пасічник. — К.: Ленвіт, 2000. — 384 с.

  10. Методика викладання української літератури в старшій / Г.Л. Токмань. — К., 2003

  11. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник / За ред. Н.Й.Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002. – 142с.

  12. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі. – к.: 2001. – 306с.

  13. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К., 2000. – С. 186-201.

  14. Подласьш Й. П. Педагогика. -М., 1997.

  15. Полонский В. М. Оценка знаний школьников. -М., 1982.

  16. Програми середньої загальноосвітньої школи. Українська література для шкіл з українською і російською мовами навчання. – К., 1991-2002.

  17. Хропко П. Літературний процес 40-60-х років XIX ст: Матеріал до вивчення оглядової теми у 8-9-му класах // УМЛШ. – 1989. – №1. – С.24-32.

  18. Хропко П. Становлення нової української літератури: оглядова лекція у 8 кл.// УМЛШ. – 1987. – №10. – С.27-33. Амонашвили Ш. А. Воспитательная й образовательная функции оценки учення школьннков. -М., 1984.

  19. Хропко П., Гуляк А. Українська література кінця XIX – поч. XX ст.: / Матеріал до вивчення оглядової теми в 10 кл. // УМЛШ. – 1991. – №1. – с.23-27.


Додатки

Тематичне оцінювання по темі «Романтика і пригоди».  6 клас

І варіант

1. Назвіть твір, у якому діють персонажі: Шморгун, Сашко, Микола, Валентина Михайлівна.

а) «Звук павутинки» В.Близнеця;

б) «Диваки» Б.Комара;

в) «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» Я.Стельмаха.

2. Хто першим зустрівся хлопцям після приїзду в Юрківку («Митькозавр…»)?

а) дівчина;

б) бабуся;

в) велосипедист.

3. Як звали злого діда, сусіда Льоньки? («Звук павутинки» В.Близнеця)

а) Гриша;

б) Глима;

в) Глипа.

4. У чому схожі і в чому не схожі характери Сергія і Митька («Митькозавр із Юрківки…»)?

5. Чим подобається вам Ніна («Звук павутинки» В.Близнеця)

6.Яка нова пригода трапилася із Сашком? Про які риси характеру свідчить те, що він кинувся рятувати звірятко? («Диваки» Б.Комара

7. Напишіть твір-мініатюру «Мій ідеал шкільного друга (подруги)», дайте відповідь у своїй творчій роботі на питання, кого із своїх ровесників – літературних героїв ви б хотіли мати своїм другом (подругою).


Скачать файл (26.9 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации