Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольна робота - Фінансовий аналіз - файл 1.doc


Контрольна робота - Фінансовий аналіз
скачать (153 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc153kb.01.12.2011 16:07скачать


1.doc

Зміст


  1. Фінансовий стан підприємства як об’єкт фінансового аналізу…………………...2

  2. Оцінка вартості капіталу………………………………………………………….....9

Задача……………………………………………………………………………………15

Література……………………………………………………………………………….16
1. Фінансовий стан підприємства як об’єкт фінансового аналізу
Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціо­нування підприємства, доцільністю їх розміщення, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким, кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність свідчить про його нормальний фінансовий стан, який залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки та не допустити банкрутства підприємства необхідно добре знати:

  • як управляти фінансами?

  • якою повинна бути структура капіталу за складом та джерелами утворення?

  • яку частку повинен займати власний капітал, а яку позиковий?

Відповідь на ці запитання дає розрахунок певних показників. У фінансовому аналізі використовується система показників, серед яких виділяють:

  • абсолютні показники. їх використовують для кількісної оцінки параметрів об'єкта, який досліджується. Майже вся первинна інформація, яка надходить з бухгалтерського обліку, характеризується абсолютними показниками. В економічному аналізі абсо­лютні показники застосовуються у вартісному або натуральному вигляді;

  • вартісні показники є більш універсальними, так як за їх допомогою можна оцінити загальний обсяг діяльності підприємства, його доходи, витрати, прибуток;

  • застосування натуральних показників обмежується оцінками, що використовуються за видами продукції, матеріальних ресурсів, наданих послуг;

  • питомі показники характеризують співвідношення між абсолютними показниками. Наприклад, при співставленні обсягу випущеної продукції з середньою вартістю основних засобів обчислимо питомий показник «фондовіддача основних засобів», який буде свідчити про ефективність використання основних засобів;

  • відносні показники є вторинними по відношенню до абсолютних. Вони утворюються внаслідок обробки первинної економічної інформації за допомогою відповідних методичних прийомів економічного аналізу. Відносні показники структури характеризують співвідношення окремого показника з агрегованим (загальним) показником. До відносних показників структури належать показники питомої ваги, які обчислюються у відсотках або у вигляді десяткового дробу. Відносні показники динаміки характеризують відносне збільшення або зменшення показника звітного періоду порівняно з базисним показником (так розраховують темп приросту) або показник звітного періоду порівняно з базисним показником (темп росту). Відносні показники інтенсивності процесів відображають швидкість оборотності коштів, рентабельність, ліквідність активів тощо;

  • фінансові коефіцієнти, які відображають інтереси і мету різних категорій споживачів та пов'язані із зміною абсолютних і відносних показників.

При оцінці фінансового стану підприємства застосовують велику множину аналітичних коефіцієнтів. Розрахунок фінансових коефіцієнтів ґрунтується на визначенні співвідношення між окремими рядками звітності. Методика такого аналізу полягає у порівнянні отриманих коефіцієнтів за звітністю підприємства із середньогалузевими, оптимальними або аналогічними значеннями діяльності підприємства за ряд років. Найбільш важливими з них є показники, що характеризують:

а) майновий стан підприємства – це забезпеченість підприємства основними засобами, оборотними активами та відповідними джерелами їх фінансування;

б) фінансову стійкість – це здатність підприємства відповідати за своїми боргами та зобов’язаннями і нарощувати економічний потенціал, результат його поточного, інвестиційного, фінансового розвитку;

в) ліквідність – це вимір можливостей підприємства зі сплати заборгованості шляхом перетворення його майна на гроші;

г) платоспроможність – це міра покриття підприємством позикового капіталу;

д) прибутковість – це співвідношення прибутку із вкладеним капіталом;

е) ділову активність – це міра ефективності використання наявних активів (майна), ресурсовіддачі, трансформації активів, ефективності використання капіталу.

Застосування фінансових коефіцієнтів дає можливість порівнювати показники підприємства на різні періоди; з іншими підприємствами галузі або навіть різних галузей діяльності, наприклад, коли мова йде про становище підприємства на ринку цінних паперів. Досить широко користуються аналітичними показниками для визначення узагальнюючого показника фінансового стану і за цим критерієм – рейтингу підприємства.[1]

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:

  1. прибутковість роботи підприємства;

  2. оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

  3. наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

  4. раціональне розміщення основних і оборотних фондів;

  5. платоспроможність та ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів то фінансовий стан підприємства вважається стабільним. Фінансовий стан підприємства не може бути стійки, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Першочерговий завданням фінансової служби підприємства є фінансовий контроль за виконанням планів та завдань по випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції за зниженням витрат на виробництва, запровадження режиму економії матеріальних ресурсів та управління виробництвом.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої комерційної і фінансової діяльності, що вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їх собівартість, то вища рентабельність і вищий прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції, робіт, послуг, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства його платоспроможності.

В об’єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансово) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об’єднані в три основні групи, а саме:

- особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

- особи, які не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

- особи, які мають не пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі, тобто податкові служби, фондові біржі, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, органи, які контролюють ціни, експорт і імпорт, профспілки, преса та інші.

Залежно від інформаційного забезпечення та поділу на різні групи користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на внутрішньо-господарський та зовнішній фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан будь-якого підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансовий показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:

  1. структурний аналіз активів і пасивів підприємства;

  2. аналіз фінансової стійкості;

  3. аналіз платоспроможності, здатності (ліквідності);

  4. аналіз необхідного прирості власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу і річна і квартальна бухгалтерська звітність: Ф-1 “Баланс”, Ф-2 “Звіт про фінансові результати”, Ф-3 “Звіт про рух грошових коштів”, Ф-4 “Звіт про власний капітал”, Ф-5 “примітки для річної фінансової звітності”, а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

До основних методів аналізу фінансового стану відносять:

- горизонтальний, тобто визначення абсолютних і відносних змін величин різних статей балансу за певний період;

- вертикальний – обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату;

- трендовий полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників;

- коефіцієнтний зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізу фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.[2, c. 48]

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є:

а) загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

б) вивчення відповідності між коштами і джерелами регіональності їх розміщення та ефективності використання;

в) визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства;

г) дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

д) визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

е) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

є) розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Це коло завдань визначається керівництвом підприємства і вирішується внутрішнім аналізом.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

- вивчення змін обсягу, структури, динаміки майна (капіталу) підприємства, зокрема – мобільних (обігових) активів, відносних показників управління активами;

- аналіз змін структури власних і залучених коштів і на основі цього оцінка рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості;

- оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

- аналіз показників керування боргами;

- оцінка платоспроможності підприємства;

- оцінка грошового потоку;

- виявлення причин утворення дебіторської і кредиторської заборгованості;

- вивчення та оцінка кредитних взаємовідносин підприємства з банками.

Слід зазначити, що завдання аналізу фінансового стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих чинників на відхилення від прогнозованих, передбачуваних результатів, про структуру балансового прибутку і його розподіл.

Акціонерів, що вклали свої кошти у власний капітал підприємства цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності та політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Ці ж питання цікавлять і держателів облігацій, які випускає підприємство. Оскільки банки зацікавлені в повноті і своєчасності погашення одержаних підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності підприємства.

Оцінку платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які купують і продають акції та облігації підприємств з метою одержання прибутку у вигляді курсової різниці. Відомо, що ціна на акції та облігації залежить від перспектив діяльності акціонерних підприємств. Тому біржі вивчають й аналізують фінансовий стан підприємства, перспективи їх розвитку в майбутньому.

Зовнішні користувачі аналітичного матеріалу вивчають і дають оцінку таким показникам фінансової діяльності підприємства як: прибуток і його розподіл, рівень рентабельності, майновий стан, зміна динаміки фінансового стану за кілька років, фінансова стійкість, платоспроможність, взаємовідносини підприємства з фінансово-банківською, системою, постачальниками і споживачами продукції, перспективи розвитку в майбутньому.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовують систему показників, яка характеризує зміни:

  1. структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

  2. ефективного використання капіталу;

  3. платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

  4. фінансової стійкості;

  5. рівня прибутковості (рентабельності) підприємства.[3. c. 81]


2. Оцінка вартості капіталу
Капітал це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку. Функціонування капіталу підприємства у процесі його використання характеризується процесом його постійного кругообігу.

Отже, у процесі кругообігу капітал проходить три стадії:

  • на першій стадії капітал в грошовій формі інвестується в оборотні, необоротні активи, перетворюється при цьому у продуктовий капітал;

  • на другій стадії в процесі виробництва продукції виробничий капітал перевтілюється у товарну форму;

  • на третій стадії товарний капітал після реалізації товарів обертається у грошовий капітал.

Основною метою формування капіталу є забезпечення потреб підприємства у придбанні активів та оптимізація його структури з точки зору забезпечення умов ефективності його використання. Для досягнення цієї мети процес формування капіталу формується на основі наступних принципів:

  • врахування перспектив розвитку підприємства;

  • забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу обсягу активів, які підприємство має на меті сформувати для виробничої діяльності;

  • забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;

  • забезпечення мінімізації затрат по формуванню капіталу з різних джерел;

  • забезпечення ефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Під поняттям «капітал підприємства» сьогодні розуміють різні його види, які характеризуються десятками термінів. Класифікація видів капіталу:

  • за належністю до підприємства (власний капітал;залучений капітал);

  • за цілями використання (виробничий капітал; позиковий капітал; спекулятивний капітал);

  • за формами інвестування (капітал у фінансовій формі; капітал у матеріальній формі; капітал у нематеріальній формі);

  • за об’єктом інвестування (основний капітал; оборотний капітал);

  • за формою власності (приватний капітал; державний капітал);

  • за організаційно-правовими формами діяльності (акціонерний капітал; пайовий капітал; індивідуальний капітал);

  • за характером використання в боспорському процесі (працюючий капітал; непрацюючий капітал);

- за формою знаходження в процесі кругообігу (капітал у грошовій формі; капітал у продуктовій формі; капітал у товарній формі);

- за джерелами залучення (вітчизняний капітал; іноземний капітал).

При проведенні аналізу капіталу слід мати на увазі, що:

  1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

  2. Капітал характеризує фінансові ресурси, які забезпечують йому доход.

  3. Капітал є основним джерелом заможності його власників.

  4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості.

  5. Динаміка капіталу підприємства є головним індикатором рівня ефективної його господарської діяльності.

Саме тому керівництво підприємства повинно володіти об’єктивною інформацією щодо того:

  • Яким капіталом воно володіє?

  • Чи є оптимальною його структура?

  • У які сфери діяльності він буде вкладений?

Залежно від ступеню належності капітал поділяють на власний та позиковий. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахувань його зобов’язань. Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Власний капітал є основою економічної та фінансової незалежності підприємства. Однак у процесі аналізу необхідно враховувати, що фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього.

Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни фінансові ресурси є невисокими, а підприємство може забезпечити більш високу віддачу на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позиковий капітал, воно зможе підвищити рентабельність власного капіталу. Отже, фінансовий стан підприємства залежить, у першу чергу, від оптимальності співвідношень між власним та позиковим капіталом.

Типовими передінвестиційними процедурами є аналітичні розрахунки та оцінки, пов'язані з доцільністю використання обсягів інвестованого капіталу, яких вартий об'єкт інвестування. Важливими стають два питання, на які інвестор має дати собі обґрунтовані відповіді, розпочинаючи проект:

• чи дійсно коштують придбані активи стільки, скільки запросив продавець?

• чи є інші більш доцільні можливості використання капіталу (альтернативи)?

Активи підприємства — і матеріальні, і фінансові — можуть мати кілька видів оцінок. Номінальна ціна передбачає таку вартість, яка раніше була встановлена для об'єкта під час купівлі, для обліку, при початковій емісії. Наприклад, номінальна ціна акції визначається як результат ділення статутного фонду акціонерного товариства на кількість акцій. Номінальна ціна матеріальних ресурсів може дорівнювати ціні, за якою колись вони були придбані й узяті на облік.

Балансова оцінка є ціною, за якою активи враховуються на балансі підприємства. Вона може бути номінальною або номінальною проіндексованою відповідно до доведених (податковими органами, міністерствами, Фондом державного майна тощо) методиками обліку основних та оборотних фондів.

Ринкова (ліквідна) вартість є ціною, за якою активи можуть бути продані відповідно до попиту на ринку подібних товарів і послуг. Це ціна, коли є реальний покупець і може бути здійснено продаж і отримано гроші.

Заставна вартість є ціною, за якою позикодавець погоджується взяти активи підприємства в заставу, щоб гарантувати повернення виданої підприємству позики. Зазвичай це найнижча оцінка вартості активів. Позикодавець ставить ціну, що нижча за ринкову, аби гарантувати отримання неповернутих підприємством коштів від швидкого продажу заставленого майна.

Вартість капіталу визначає дохід, який міг би отримати власник капіталу при використанні його в найкращий в поточних умовах спосіб. Вартість капіталу — це співвідношення такого щорічного доходу і всього капіталу (у відсотках) як відповідна відсоткова ставка.

Наприклад, очікуваний власником капіталу в 500 тис. грн річний дохід (приріст цього капіталу) може становити (у розумінні власника капіталу) 50 тис. грн Тоді вартість капіталу дорівнюватиме 50/500 = = 10 %. При такій оцінці свого капіталу власник може передати комусь свій капітал тільки за умови отримання плати за його використання, що перевищуватиме щорічні 10 % обсягу капіталу. Інше було б дивним, бо власник і сам знає, як отримати десятивідсотковий приріст капіталу, і надасть його комусь в тимчасове користування тільки за більшу ціну. У цьому й полягає фінансово-інвестиційна логіка.

Вартість капіталу — це такий річний темп приросту капіталу, який передбачає отримати власник капіталу, інвестуючи його. Цей показник у відсотковому вимірі використовується як ставка дисконтування в розрахунках приведеної вартості грошових потоків при аналізі інвестиційних проектів. Ставка дисконтування як і вартість капіталу характеризує мінімально можливу дохідність альтернативного використання капіталу з урахуванням ризику.

На кількісну оцінку вартості капіталу впливають безліч чинників, які можна об'єднати в три групи:

• рівень дохідності за варіантами використання капіталу, які є достатньо досяжними для власника капіталу, тобто він може легко використати капітал з якоюсь середньою дохідністю. Це буде альтернативна дохідність капіталу. Наприклад, дохідність за банківськими депозитними сертифікатами;

• рівень ризику. Він складається із загальноекономічного системного ризику, що характеризує загальний стан економіки країни та вірогідність кризових подій в економіці, та із ризику інвестування конкретного проекту (вірогідність значних помилок менеджерів при реалізації проекту);

• рівень інфляції на період, що прогнозується за проектом використання капіталу.

Вартість капіталу беруть за основу, визначаючи ставку дисконтування (приведення) грошових потоків при інвестуванні до поточного моменту. І навпаки, вартість капіталу порівнюється зі ставкою дисконтування. При цьому ставку дисконтування спрощеними методами беруть на рівні:

• середньої дохідності підприємства (як співвідношення останнього річного прибутку підприємства та його активів);

• середньої вартості банківських кредитів (за мінусом процентних відсотків, що виражають інфляцію, витрати і прибуток банку);

• мінімальної дохідності існуючих альтернативних проектів використання капіталу (наприклад, депозитні рахунки в надійних банках) тощо. [4]

Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який знаходиться у його розпорядженні. Вартість капіталу характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів, за яку інвестори погоджуються вкладати кошти у підприємство.

Розрахункам вартості капіталу і різним прийомам оптимізації цього показника значну увагу приділяють у зарубіжних країнах. Це обумовлено тим, що зарубіжні підприємства залучають капітал через фінансовий ринок у різних формах і на різних умовах.

Тому фінансового аналітика – забезпечити зменшення вартості капіталу для підприємства. Вибираючи вигідні варіанти його залучення. Для більшості українських підприємств, це завдання поки не є актуальним, оскільки у них практично не має вибору із-за:

  • значного дефіциту інвестиційних ресурсів в країні;

  • недорозвиненості фінансового ринку;

  • обмеженого доступу до кредитів із-за значних відсоткових ставок.

Водночас вибираючи між інвестиційним (акціонерним) та кредитним фінансуванням, необхідно враховувати ряд факторів. Розглянемо деякі із них:

  1. Термін використання коштів. Кредит допускає використання коштів впродовж короткого періоду часу. Інвестиційні ресурси використовуються тривалий період.

  2. Вимоги до доходів. Підприємство повинно сплатити відсотки за кредити скоріше, ніж дивіденди. Сплата відсотків здійснюється незалежно від результатів господарської діяльності фірми. Інвестори мають право отримувати дивіденди тільки після сплати відсотків кредиторам.

  3. Вимоги до активів. У разі банкрутства кредитори мають першочергове право на свою частку в активах підприємства. Після повернення боргів усім кредиторам на частину активів, що залишились, мають право претендувати інвестори.

  4. Умови повернення кредитів. Підприємство повинно повернути кредити і виплатити відсотки у попередньо узгоджені терміни. Підприємство не зобов’язане компенсувати акціонерам їх капіталовкладення.

  5. Вплив на керівництво. Кредитори можуть обмежувати дії керівництва підприємства лише в разі несплати відсотків. Акціонери мають право брати участь у голосуванні з приводу діяльності підприємства.

Методика визначення вартості капіталу залежить від джерел його залучення. Основними джерелами формування капіталу є банківські 0кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток.

Особливості визначення вартості кожного з вищеназваних елементів капіталу

1. Вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту. Оскільки відсотки за користування банківською позикою виключаються за бази оподаткування прибутку, реальна вартість одиниці такого капіталу буде меншою, ніж ставка банківського відсотка на величину податкової економії.

Отже, вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту, потрібно розглядати з урахуванням податку на прибуток.

2. Вартість капіталу, залученого за рахунок випуску облігацій. Залежно від того, коли випущені облігації, їх вартість визначається диференційовано для цінних паперів нового випуску та випущених раніше.

3. Вартість капіталу, залученого за рахунок випуску акцій. Ціна капіталу з цього джерела залежить не тільки від строку випуску цінних паперів 9новий або раніше здійснений випуск), але і від їх типу (прості або привілейовані акції).

Величина дивідендів за простими акціями наперед не визначається і залежить від ефективності роботи підприємства. Тому вартість цього джерела фінансових результатів не можна розрахувати за високою точністю. Існують методи оцінювання вартості капіталу, залученого за рахунок простих акцій, серед яких найрозповсюдженіші модель Гордона і модель САРМ.

4. Вартість капіталу, залученого за рахунок нерозподіленого прибутку. Нерозподілений прибуток можна розглядати як відкладений до виплати прибуток, що свідомо спрямовується власниками на поповнення резервних фондів або розширення виробництва. Найчастіше вартість капіталу, сформованого за рахунок нерозподіленого прибутку, прирівнюється до вартості простих акцій без поправки на емісійні витрати. Рідше ціна капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку приймається на рівні рентабельності власного капіталу. [3, c. 192]
Задача
Дані про реалізацію продукції склали:

Таблиця 1

Продукція підприємства

Кількість базового року, шт

Ціна базового року, грн

Сума базового року,грн

Кількість звітного року, шт

Ціна звітного року, грн

Сума звітного року, грн

Виріб А

300

20

?

400

25

?

Виріб Б

500

40

?

650

35

?

Виріб С

800

25

?

350

20

?

Разом

X

X

?

X

X

?


Розрахувати агрегатні індекси цін та кількості реалізованої продукції. Визначити, як вплинула зміна цін та кількості реалізованої продукції на загальний обсяг реалізації.

Розв’язання:

,

де індекс ціни (інфляції);

і ціни товарів (продукції) у базовому та звітному періоді;

− кількість товарів (продукції), які реалізовані у звітному періоді.

Таблиця 2

Продукція підприємства

Кількість базового року, шт

Ціна базового року, грн

Сума базового року,грн

Кількість звітного року, шт

Ціна звітного року, грн

Сума звітного року, грн

Виріб А

300

20

6 000

400

25

10 000

Виріб Б

500

40

20 000

650

35

22 750

Виріб С

800

25

20 000

350

20

7 000

Разом

1 600

85

46 000

1 400

80

39750


Виріб А: ;

Виріб Б: ;

Виріб С: .

Отже, сума звітного року виробів А і Б збільшилась порівняно з базовим роком, завдяки підвищення ціни і збільшення продукції відповідно. Із зменшенням ціни та кількості виробів С у звітному періоді, зменшилася сума всіх виробів на 6 250 грн. у звітному періоді.

Література
1. Оцінка фінансового стану підприємства та напрямки його покращення. Реферати > Економіка підприємства > [Електронний ресурс] – Режим доступу: 

http://www.refine.org.ua/pageid-1412-1.html (дата звернення : 29.08.10)

2. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

3. Литвин Б.М., Стельмах М.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: “Хай-Тек Прес”, 2008. - 336 с.

4. Оцінка вартості капіталу та об'єкта інвестування [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-4840-3.html (дата звернення : 29.08.10).


Скачать файл (153 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации