Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Андрєєва Г.І. Системи технологій: Методичні вказівки - файл 1.doc


Андрєєва Г.І. Системи технологій: Методичні вказівки
скачать (235 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc235kb.01.12.2011 16:28скачать

1.doc

Національний банк України

Українська академія банківської справи

Кафедра регіональної економіки


СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ
Методичні вказівки

Для студентів факультету загальної економічної підготовки
спеціальності “Менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності” всіх форм навчання

Суми

УАБС

2004

УДК 658.5(075.8)

С40

Рекомендовано до видання методичною радою факультету загальної економічної підготовки Української академії
банківської справи, протокол № 2 від 19.11.2003.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри регіональної економіки, протокол № 6 від 12.11.2003.
Укладач

Г.І. Андрєєва
Рецензенти:

кандидат технічних наук
В.І. Ребенко,

Сумський національний університет;

кандидат економічних наук, доцент

О.М. Дутченко
Відповідальний за випуск

кандидат економічних наук, доцент

В.А. Грек
С40 Системи технологій: Методичні вказівки / Уклад. Г.І. Андрєєва. – Суми: УАБС, 2004. – 36 с.
Методичні вказівки містять навчальну програму курсу, теми курсових робіт, плани семінарських занять, основні дефініції курсу, питання до іспиту та список рекомендованої літератури.

Призначені для студентів факультету загальної економічної підготовки спеціальності “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” всіх форм навчання.

УДК 658.5(075.8)
 Українська академія банківської справи, 2004

Зміст


Зміст 3

Вступ 4

Навчальна програма курсу 13

Плани семінарських занять 15

Основні дефініції курсу по темах 22

Питання для самоперевірки знань 32

Питання до іспиту 33

Теми курсових робіт 34

Список рекомендованої літератури 35

Навчально-методичне видання 37



Вступ


Спад виробництва, що досяг у різних галузях промисловості критичного рівня, викликає необхідність розробки і реалізації нових підходів до вивчення в економічних вищих навчальних закладів курсів, пов’язаних з технологічним відновленням виробництва. В міру реформування економіки стає усе більш зрозумілим, що саме випускникам економічних вищих навчальних закладів, майбутнім менеджерам, підприємцям надається можливість рішення вкрай актуального та складного завдання – організації технологічного відродження підприємств і економіки в цілому.

Досвід розвитку ринкових відносин у західних країнах показує, що вихід економіки з кризи може бути забезпечений тільки на основі технологічного відновлення виробництва, формування систем технологій, здатних добре адаптуватися до зростаючих вимог споживачів, що безупинно змінюються, вихідних ресурсів, економічних вимог, потреб персоналу підприємства, умов світового технологічного простору. Реальна проблема полягає в тому, що технологічний розрив виробничої системи України і західних країн сприяє тому, що багато вітчизняних підприємств усе більш втрачають уміння працювати якісно, конкурентноздатно.

В умовах інтеграції України у світову економіку роль технологічного розвитку різко зростає, тому що своєчасна зміна технологій відповідно до вимог ринку забезпечує конкурентноздатність країни і кожної фірми, а науково обґрунтована технологічна політика є основою їхнього процвітання. Тому останнім часом термін “науково-технічний прогрес” часто заміняють на “технологічний прогрес”, підкреслюючи цим, що прогрес у розвитку продуктивних сил суспільства може бути здійснений лише шляхом відновлення технологічних систем.

Особливістю сучасного етапу розвитку технологій є перехід до цілісних технолого-економічних систем високої ефективності, що охоплює виробничий процес від першої до останньої операції та оснащений прогресивними технічними засобами. Рівень технології будь-якого виробництва впливає на його економічні показники, тому необхідно знання сучасних технологічних процесів.

Формування здатності до конкурентноздатної діяльності можливе лише за умови оволодіння випускниками економічних вищих навчальних закладів основами технологічної культури і технологічного мислення. Технологічне мислення необхідне для спілкування на однаковому рівні із закордонними партнерами, для прийняття рішень при можливій роботі в органах законодавчої та виконавчої влади, у підприємництві і менеджменті, у фінансово-банківській системі. Технологічна культура є пропуском у світовий технологічний простір у процесі зовнішньоекономічної діяльності. Разом з тим, технологія властива будь-якій сфері людської діяльності. Тому знання виробничих технологій є важливим чинником і першим кроком оволодіння технологіями в широкому розумінні цього поняття – технологією управління, підприємництва, комерції, логістики, маркетингу, кар’єри, банківськими, соціальними технологіями тощо. Багато-які фундаментальні категорії, поняття технології аналогічні або збігаються з назвами фундаментальних понять економіки, хоча деякі з них і відбивають різну сутність, наприклад:

^ Поняття технології

Аналогічні їм категорії економіки

структура

структура

макроструктура

макроструктура

мікроструктура

мікроструктура

властивості

властивості

система

система

частина системи

підсистема

фаза, компонент, елемент

елемент

проста система

проста система

складна система

складна система

прибуток

прибуток

При вивченні курсу “Системи технологій” існує можливість вибору: 1) вивчати курс як і в будь-якому технічному вищому навчальному закладі; 2) розвивати методологію вивчення курсу стосовно практичної діяльності економістів з метою формування технологічного мислення студентів. Очевидно, що в першому випадку запам’ято­вування теоретичних положень не забезпечить одержання знань, необхідних економісту для прийняття рішень у ринковій економіці. В другому випадку методологія пізнання заснована на вивченні закономірностей формування технологічних систем як об’єктивних умов господарювання, що є орієнтиром при прийнятті і реалізації економічних рішень.

Економісти і технологи приймають рішення у взаємодії, але умови та організація їхньої реалізації мають цілком визначену структуру. Для технологів, наприклад, закономірності залежності фазового стану сплаву (в умовах рівноваги) від температури і концентрації компонентів, що зображуються діаграмою стану, є основою для вибору режимів плавлення, термічної обробки і прийняття інших технологічних рішень. Але для економістів орієнтиром для прийняття управлінських рішень є закономірності формування технологічних систем підприємства, галузі, регіону, країни залежно від факторів зовнішнього середовища, ринку продукції та ресурсів. Технологи-металурги знають, що відхилення (у координатах діаграми стану) у кілька градусів при загартуванні сталі, порушення на частки відсотків складу вихідної сировини або відхилення від послідовності технологічного процесу, приводять до різкої зміни якості продукції, браку, збитків. Економістам також важливо знати, що відхилення в процесі підготовки і прийняття рішень від об’єктивних закономірностей формування технологічних систем призводять до дорогих помилок, браку в управлінні господарськими об’єктами, наслідки яких бувають непоправними.

Відповідно до фундаментальної закономірності діаграми стану технолог проектує технологічні режими обробки, склад, властивості матеріалів і товарної продукції. Аналогічно й економіст, відповідно до закономірностей розвитку систем технологій проектує режими функціонування фірми, склад її ресурсів, конкурентноздатність, необхідний комерційний результат. Саме в такому руслі побудований процес вивчення систем технологій відповідно до даної програми. Такий підхід створює можливість формування наукового напрямку, характерного для економічного вищого навчального закладу – дослідження закономірностей формування технологічних систем, а також забезпечує збалансованість і взаємозбагачення наукової і навчально-методичної роботи та ефективне освоєння курсу студентами.

Незважаючи на стислість звучання та простоту змісту, при вивченні курсу варто мати на увазі глибинне і, разом з тим, широке значення поняття “технологія”. Виходячи із концепції курсу, відповідно до якої технологія властива будь-якій сфері людської діяльності, можна побачити принаймні чотири аспекти розгляду поняття “технології”:

  1. технологія як сукупність заходів, методів, навичок обробки, виготовлення, зміни, контролю стану (форми, властивостей) сировини, напівфабрикатів, матеріалів, які здійснюються у процесі виробництва продукції;

  2. технологія як наука про виробництво (технологія машинобудування, приладобудування, суднобудування), що виявляє і використовує фізичні, механічні, хімічні, організаційні та інші закономірності з метою проектування і використання на практиці найбільш ефективних і конкурентноздатних виробництв;

  3. технологія як документ (технологічний процес, технологічна карта), що фіксує послідовність переходів і операцій, необхідних для одержання визначеного виробу, приписуючи їх виконання визначеному фахівцю;

  4. технологія як обумовлений станом знань і суспільною ефективністю спосіб досягнення цілей, поставлених суспільством або організацією.

Технологія в широкому розумінні – це організація природних об’єктів, спрямованих на створення штучних систем, тобто об’єктів, що визначають добробут суспільства і можливості його розвитку. Саме технології у всій їхній різноманітності забезпечують можливість сучасній людині користуватися всіма благами цивілізації.

У виробничій і невиробничій сферах функціонують різні сукупності технологій, що утворюють технологічні системи, особливості розвитку яких зв’язані з об’єктивними закономірностями їхнього формування.

^ Система технологій охоплює сукупність технологічних підсистем і процесів виготовлення матеріалів, напівфабрикатів, виробів, технологічний рівень яких впливає на витрати, якість і конкурентноздатність товарів, ефективність і комерційний результат. Тому завдання виходу з кризи та антикризового техніко-економічного розвитку диктують необхідність пізнання закономірностей формування, функціонування і розвитку технологічних систем. Саме з їхнього вивчення починається навчальна програма.

Структура класифікації технологічних систем має складний ієрархічний, багаторівневий характер – від елементарного рівня, досліджуваного технологами за допомогою мікроаналізу, до рівня народного господарства, на якому ефективність формування і функціонування системного технологічного комплексу значною мірою залежить вже від професіоналізму і технологічної культури економістів та менеджерів, що приймають і реалізують управлінські рішення.

Система технологій підприємства або комплексу підприємств (концерну, холдингу, фінансово-промислової групи та ін.) охоплює сукупність технологічних підсистем і процесів виготовлення матеріалів, напівфабрикатів, виробів, складних споруд, технологічний рівень яких впливає на витрати, якість і конкурентноздатність товарів, ефективність і комерційний результат фірми.

У зв’язку з переходом до ринкової економіки серед економістів, вчених і фахівців інших напрямків посилився інтерес до вивчення теорії циклічного розвитку, в основі якої є синтез технологій та інших наук. Зрослий інтерес до теорії технологічної динаміки обумовлений тим, що найбільш тривожним явищем в економіці СРСР вісімдесятих років було прогресуюче відставання за рівнем техніко-економічного розвитку від передових західних країн. Великий вантаж застарілих виробничих потужностей, гіпертрофований розвиток сировинних галузей, низька конкурентноздатність продукції ускладнювали ефективну інтеграцію технологічної системи країни у світову економіку, втягували її в нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін, обумовлювали уповільнення економічного зростання на тлі техніко-економічного підйому розвинутих капіталістичних індустріальних країн. Спад виробництва, що відбувається в останні роки, збільшує відставання української економіки на технологічному рівні. Тому аналіз причин цього досить небезпечного для економіки країни явища, визначення стратегії виходу з кризи і технологічного розвитку – це задачі, без рішення яких важко сподіватися на гармонічне входження у світовий технологічний простір і цивілізовані ринкові відносини.

^ Метою вивчення курсу є формування у студентів технологічного мислення, заснованого на уявленнях про технологічні системи як про об’єкти, що володіють об’єктивними закономірностями формування і розвитку; усвідомлення залежності напрямку і темпів економічного зростання від тенденцій і якості технологічного комплексу країни.

Методологія опису систем технологій будується так, щоб студенти могли навчитися пов’язувати категорії курсу з іншими дисциплінами, які вивчаються.

У практичній діяльності економіста, фінансиста, менеджера технологія є головним об’єктом для інвестицій. Саме за рахунок отриманого прибутку від вчасно і розумно вкладених у технології фінансових коштів, забезпечується проведення ефективної соціально-еконо­мічної політики і досягається високий життєвий рівень населення.

Для того, щоб керувати виробництвом, аналізувати господарську діяльність фірми, забезпечувати злагоджене функціонування всіх підрозділів, визначати економічну ефективність технологічних проектів і їхнього практичного освоєння, вирішувати задачі кількісного і якісного розвитку матеріально-технічної бази виробництва за рахунок реалізації останніх досягнень науки і техніки, необхідно мати конкретне уявлення про саме виробництво, його структуру, передові технологічні процеси. Без знання конкретних технологій, технологічних можливостей тієї чи іншої галузі, сфери діяльності, видів виробленої продукції економіст не може забезпечувати якісне виконання поставлених перед ним завдань.

Реалізація мети при вивченні здійснюється комплексом теоретичних і практичних завдань, які студенти послідовно засвоюють в процесі викладання курсу.

До найбільш важливих завдань курсу належать:

  • вивчення базових закономірностей та тенденцій розвитку технологічних процесів і формування технологічних систем в економіці в цілому та основних галузях (металургія, машинобудування, хімічна промисловість тощо), а також у міжгалузевому і регіональному масштабі;

  • формування навичок активної участі економістів у прийнятті рішень по розробці стратегії та технологічному відновленню виробництва, проектуванню і забезпеченню ефективного функціонування технологічних процесів;

  • техніко-економічний порівняльний аналіз проектованих варіантів технологічних процесів, оцінка їхньої конкурентноздатності:

  • з’ясування студентами глибоких органічних зв’язків між фундаментальними науками, технологіями галузей, технологічним і соціально-економічним прогресом;

  • формування у студентів уміння систематизувати і використовувати базову, керівну і довідкову інформацію, необхідну для прийняття рішень по технологічному відновленню виробництва.

Базовою інформацією при вивченні курсу є українське законодавство, передовий вітчизняний і закордонний досвід технологічного менеджменту, тенденцій технологічної науки і техніки.

Керівна інформація включає дані, що містяться в нормативних матеріалах і стандартах (галузей і підприємств), на технологічну підготовку виробництва, типові технологічні процеси, устаткування, оснащення.

Довідкова інформація включає дані, що містяться в описах прогресивних технологічних процесів, каталогах, довідниках, різних літературних джерелах.

Виклад технологій базових галузей у курсі включає характеристику вихідних матеріалів, кінцевих продуктів і видів використовуваної енергії; наукових основ технологічних процесів; основну характеристику застосовуваного устаткування, техніко-економічних показників і тенденцій удосконалювання технологічного прогресу.

Розгляд у курсі наукових основ того чи іншого технологічного процесу (тобто фізичного, хімічного й інших механізмів його реалізації) здійснюється на базі знань з фізики, хімії, біології, математики, які студенти повинні були одержати в середній школі.

Курс систем технологій є базовим для ряду інших дисциплін. До таких дисциплін належать: “Економіка підприємств”, “Маркетинг”, “Технологічний і інноваційний менеджмент”, “Міжнародна торгівля”, “Економічний аналіз”, “Інжиніринг”, “Менеджмент якості” та ін.

У результаті вивчення курсу студенти повинні

знати:

  • закони побудови і розвитку техніки;

  • основні поняття техніки і технології;

  • види виробничих і технологічних процесів та їх класифікацію;

  • техніко-економічні показники технологічних процесів;

  • основи базових і прогресивних технологічних процесів;

  • основні типи, форми організації роботи і напрямки розвитку промислових підприємств;

вміти:

  • здійснювати аналіз і економічну оцінку технічних рішень та базових технологій у галузях, які визначають НТП;

  • приймати рішення по розробці стратегії та технологічному оновленню виробництва, проектуванню та забезпеченню ефективного функціонування технологічних процесів;

  • систематизувати та використовувати базову, керуючу і довідкову інформацію, яка необхідна для прийняття рішень з технологічного оновлення виробництва.

З урахуванням послідовності вивчення навчальних дисциплін у курсі систем технологій введені елементи, що сприяють установленню більш тісних зв’язків з іншими дисциплінами. До таких елементів належить загальна характеристика системного трактування технологічних зв’язків у рамках підприємства, галузі, між галузями. У курсі знайшли відображення і економічні проблеми розвитку виробництва, технологічного забезпечення якості продукції та технологічного менеджменту. Підготовка студентів з курсу “Система технологій” являє собою творчий процес, активними учасниками якого мають бути студенти. Матеріали курсу лекцій поглиблюються, додатково ілюструються і закріплюються ознайомлювальними екскурсіями на промислові підприємства міста, семінарськими і практичними заняттями.
^

Погодинний розподіл навчального часу за темами


пор.

Назва теми

Всього годин

Лекції

Практичні
заняття


Самостійна робота

1

Системи технологій як основне питання науково-технічного прогресу

10

4

2

4

2

Найважливіші види промислових матеріалів

10

4

2

4

3

Народне господарство
та виробниче підприємство

10

4

2

4

4

Організація виробництва на промислових підприємствах

6

2

2

2

5

Технологічні процеси
та технологічні системи
як економічні об’єкти

8

2

2

4

6

Техніко-економічні показники нової техніки, технологій та промислової продукції

12

4

4

4

7

Аналіз та економічна оцінка
базових технологій у чорній
металургії

6

2

2

2

8

Аналіз та економічна оцінка
базових технологій у кольоровій
металургії

6

2

2

2

9

Аналіз та економічна оцінка
базових технологій заготівельного виробництва

6

2

2

2

10

Порівняльний економічний
розрахунок двох способів
отримання заготівок

2




2




11

Аналіз та економічна оцінка
технологій механічної обробки

6

2

2

2

12

Аналіз та економічна оцінка
технологій складального
виробництва

6

2

2

2

13

Аналіз та економічна оцінка
базових технологій у хімічній
промисловості

12

4

4

4

14

Загальні принципи забезпечення безпеки технологій

6

2

2

2

15

Науково-технічний прогрес:
сутність і основні напрямки
прискорення

6

2

2

2

16

Всього

112

38

34

40
^

Навчальна програма курсу

Тема 1. Системи технологій як основне питання науково-технічного прогресу


Мета і завдання вивчення дисципліни та її місце у підготовці менеджерів. Проблеми розвитку виробничої сфери економіки. Технологічне мислення як необхідний компонент культури сучасного економіста. Основні поняття технології, виробничого і технологічного процесів. Основні технологічні процеси виробництва промислових матеріалів. Їх класифікація.
^

Тема 2. Найважливіші види промислових матеріалів


Сировина та її класифікація. Способи підготовки сировини до переробки. Якість сировини та її вплив на якість продукції. Вода. Паливо та енергія у промисловості. Раціональне використання енергії. Хімічна продукція та нафтопродукти. Метали і сплави.
^

Тема 3. Народне господарство та виробниче підприємство


Структура народного господарства: основні поняття і визначення. Класифікація галузей промисловості. Підприємства. Загальні ознаки класифікації промислових підприємств. Найважливіші вимоги до промислових підприємств. Загальна структура заводу.
^

Тема 4. Організація виробництва на промислових підприємствах


Типи виробництва. Виробнича структура підприємства. Типи виробничої структури. Структура виробничого процесу. Загальні принципи організації виробничого процесу. Виробничий цикл. Виробнича потужність підприємства.
^

Тема 5. Технологічні процеси та технологічні системи як економічні об’єкти


Технологічний процес. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів. Техніко-економічні показники технологічних процесів. Оптимізація технологічних процесів.

Структура, властивість і техніко-економічний рівень технологічної системи.

Закономірності розвитку технологічної системи.
^

Тема 6. Техніко-економічні показники нової техніки, технологій та промислової продукції


Науково-технічний потенціал. Нова техніка та технологія.

Техніко-економічні показники нової техніки та технологій.

Продукція промислових підприємств та її класифікація. Життєвий цикл виробів. Показники якості: експлуатаційні, виробничо-технологічні, економічні. Методи оцінки показників якості.
^

Тема 7. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у чорній металургії


Металургія як галузь промисловості. Технологічні процеси виробництва чавуну і сталі. Техніко-економічні показники виробництв чорної металургії. Класифікація, властивості та галузі застосування чорних металів.
^

Тема 8. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у кольоровій металургії


Кольорова металургія. Основні технологічні процеси виробництва кольорових металів. Пірометалургічні процеси. Нові технології виробництва кольорових металів – карбідотермічне збагачення, автогенний процес, процес електролізу. Порошкова металургія, її продукція і перспективи розвитку. Поняття толінгу та його використання в галузі.
^

Тема 9. Аналіз і економічна оцінка базових технологій заготівельного виробництва


Технологічні процеси виготовлення заготівок методами пластичної деформації. Основні техніко-економічні показники прокатного виробництва.

Технологічні процеси виготовлення заготівок методом лиття. Види лиття. Техніко-економічні показники ливарних цехів.
^

Тема 10. Порівняльний економічний розрахунок двох способів отримання заготівок (практичне заняття)


Технічне обґрунтування двох способів отримання заготівок. Розрахунок собівартості отримання заготівок. Порівняльний економічний розрахунок та вибір найбільш ефективного способу отримання заготівок.
^

Тема 11. Аналіз і економічна оцінка технологій механічної обробки


Поняття про різання. Основні способи різання. Аналіз і економічна оцінка технологій механічної обробки різанням. Продуктивність різання та шляхи її поліпшення.

Електрофізичні та електрохімічні методи обробки металів.
^

Тема 12. Аналіз і економічна оцінка технологій складального виробництва


Сутність процесу складання. Його види. Техніко-економічні показники процесу складання. Методи з’єднання складальних елементів. Сутність процесів зварювання. Класифікація способів зварювання. Порівняльна оцінка.
^

Тема 13. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у хімічній промисловості


Класифікація продукції хімічного виробництва. Технологія виробництва неорганічних кислот. Сутність технологічних процесів виробництва полімерних матеріалів. Сутність і економічна оцінка технологічних процесів переробки палива.
^

Тема 14. Загальні принципи забезпечення безпеки технологій


Проблеми підвищення безпеки технологій. Класифікація факторів, які забезпечують безпеку праці в промисловості. Безпека нової техніки та продукції.
^

Тема 15. Науково-технічний прогрес: сутність
і основні напрямки прискорення


Прогресивні види технологій та хіміко-технологічних процесів. Науково-технічний прогрес у галузі промислових матеріалів та знарядь виробництва. Механізація, автоматизація та роботизація виробництва. Застосування обчислювальної техніки та автоматизованих систем управління у технології.
^

Плани семінарських занять

Тема 1. Системи технологій як основне питання науково-технічного прогресу


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • мету і завдання вивчення дисципліни та її місце у підготовці менеджерів;

  • основні поняття технології, виробничого і технологічного процесів;

  • види технологічних процесів виробництва промислових матеріалів та їх класифікацію.

План

  1. Класифікація технологічних процесів.

  2. Термічні процеси.

  3. Електрохімічні технологічні процеси.

  4. Каталітичні технологічні процеси.

  5. Лазерні процеси.

  6. Ультразвукові процеси.

Література: 1, 2, 3, 5, 13.
^

Тема 2. Найважливіші види промислових матеріалів


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • класифікацію сировини;

  • способи підготовки сировини до переробки;

  • вплив сировини на якість продукції;

  • класифікацію води та її підготовка до використання;

  • види палива і енергії та їх роль у промисловості;

  • хімічну продукцію та нафтопродукти;

  • метали і сплави.

План

  1. Класифікація сировини.

  2. Якість сировини та її вплив на якість продукції. Підготовка сировини до переробки.

  3. Класифікація води та її підготовка до використання.

  4. Енергія, її види та джерела.

  5. Хімічна продукція та нафтопродукти.

  6. Конструкційні матеріали.

  7. Неметалеві матеріали.

  8. Загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу України. Сучасні види палива.

Література: 2, 3, 6, 8, 12.
^

Тема 3. Народне господарство та виробниче підприємство


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • структуру народного господарства: основні поняття і визначення;

  • класифікацію галузей промисловості;

  • визначення підприємства;

  • загальні ознаки класифікації промислових підприємств;

  • найважливіші вимоги до промислових підприємств.

План

  1. Структура народного господарства: основні поняття і визначення.

  2. Структура промисловості та класифікація галузей промисловості.

  3. Загальні ознаки класифікації промислових підприємств.

  4. Міжгалузеві комплекси та їх характеристики.

  5. Організаційна структура промислового підприємства.

Література: 6, 13, 17.
^

Тема 4. Організація виробництва на промислових підприємствах


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • типи виробництва;

  • виробничу структуру підприємства;

  • структуру виробничого процесу;

  • загальні принципи організації виробничого процесу;

  • виробничий цикл та виробничу потужність підприємства.

План

  1. Характеристика типів виробництва: одиничне, серійне, масове.

  2. Основні принципи організації виробничого процесу.

  3. Виробничий процес і його структура.

  4. Виробнича потужність підприємства.

Література: 1, 3, 6, 17.
^

Тема 5. Технологічні процеси та технологічні системи як економічні об’єкти


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • визначення технологічного процесу та його складових;

  • шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів;

  • техніко-економічні показники технологічних процесів;

  • структуру, властивості та техніко-економічний рівень технологічної системи;

  • закономірності розвитку технологічної системи.

План

  1. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів.

  2. Техніко-економічні показники технологічних процесів.

  3. Структура, властивість і техніко-економічний рівень технологічної системи.

  4. Закономірності розвитку технологічної системи.

Література: 2, 3, 6, 14.
^

Тема 6. Техніко-економічні показники нової техніки, технологій та промислової продукції


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • визначення науково-технічного потенціалу, нової техніки та технологій;

  • основні техніко-економічні показники нової техніки та технологій;

  • види продукції промислових підприємств;

  • показники якості виробів (експлуатаційні, виробничо-технологічні, економічні);

  • методи оцінки показників якості.

План

  1. Техніко-економічні показники промислової продукції.

  2. Продукція промислових підприємств та її класифікація.

  3. Виробничо-технологічні та експлуатаційні показники якості продукції.

  4. Управління якістю продукції.

Література: 2, 6, 12, 14.
^

Тема 7. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у чорній металургії


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • загальні відомості про металургію як галузь промисловості;

  • технологічні процеси виробництва чавуну і сталі;

  • техніко-економічні показники виробництв чорної металургії;

  • класифікацію, властивості та галузі застосування чорних металів.

План

  1. Металургія як галузь промисловості. Роль у народному господарстві, динаміка розвитку та сучасний стан.

  2. Технологічна система виробництва чавуну.

  3. Показники роботи доменної печі та шляхи їх поліпшення.

  4. Традиційні способи виробництва сталі.

  5. Сучасні способи виробництва сталі.

Література: 1, 2, 3, 17.
^

Тема 8. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у кольоровій металургії


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • загальну характеристику галузі кольорової металургії;

  • основні технологічні процеси виробництва кольорових металів;

  • нові технології кольорової металургії – карбідотермічне збагачення, автогенний процес, процес електролізу;

  • порошкову металургію, її продукцію і перспективи розвитку;

  • поняття толінгу та його використання в галузі.

План

  1. Технологічні властивості кольорових металів.

  2. Виробництво міді та сплавів на її основі.

  3. Виробництво алюмінію та сплавів на його основі.

  4. Продукція порошкової металургії.

  5. Виробництво золота, платини та срібла.

Література: 1, 2, 3, 6, 8, 12, 17.
^

Тема 9. Аналіз і економічна оцінка базових технологій заготівельного виробництва


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • технологічні процеси виготовлення заготівок методами пластичної деформації;

  • основні техніко-економічні показники прокатного виробництва;

  • технологічні процеси виготовлення заготівок методом лиття;

  • види лиття;

  • техніко-економічні показники ливарних цехів.

План

  1. Поняття про деформацію. Пластичність матеріалів і сплавів.

  2. Виготовлення виробів тиском.

  3. Вільне кування та штампування.

  4. Пресування та волочіння.

  5. Лиття в разові ливарні форми.

  6. Спеціальні види лиття.

Література: 2, 3, 4, 8, 12.
^

Тема 10. Порівняльний економічний розрахунок двох способів отримання заготівок (практичне заняття)


У результаті виконання практичного заняття студенти повинні

вміти:

  • здійснювати технічне обґрунтування двох способів отримання заготівок та розрахунок їх собівартості;

  • провести порівняльний економічний розрахунок двох способів отримання заготівок та зробити висновки щодо економічної ефективності запропонованих способів.

План

  1. Технічне обґрунтування двох способів отримання заготівок.

  2. Розрахунок собіватрості отримання заготівок.

  3. Порівняльний економічний розрахунок двох способів отримання заготівок.

  4. Висновки щодо економічної ефективності запропонованих способів.
^

Тема 11. Аналіз і економічна оцінка технологій механічної обробки


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • поняття різання;

  • основні способи різання, технології механічної обробки різанням;

  • продуктивність різання і шляхи її поліпшення;

  • електрофізичні та електрохімічні методи обробки металів.

План

  1. Поняття про різання. Основні способи різання.

  2. Різальні інструменти. Схема процесу різання.

  3. Електрофізичні способи обробки матеріалів.

  4. Електрохімічні способи обробки матеріалів.

  5. Методи еліонної обробки матеріалів.

Література: 2, 3, 4, 8, 12.
^

Тема 12. Аналіз і економічна оцінка технологій складального виробництва


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • сутність процесу складання, його види;

  • техніко-економічні показники процесу складання;

  • методи з’єднання складальних елементів;

  • сутність процесів зварювання;

  • класифікацію способів зварювання.

План

  1. Поняття про з’єднання та їх види.

  2. Методи з’єднання складальних елементів.

  3. Класифікація способів зварювання.

  4. Сучасні методи зварювання.

  5. Зварювання під водою.

Література: 1, 2, 3, 4, 8, 12.
^

Тема 13. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у хімічній промисловості


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • класифікацію продукції хімічного виробництва;

  • технології виробництва неорганічних кислот;

  • сутність технологічних процесів виробництва полімерних матеріалів;

  • сутність і економічну оцінку технологічних процесів переробки палива.

План

  1. Технологія виробництва неорганічних кислот (сірчаної, азотної, соляної).

  2. Сутність технологічних процесів виробництва пластмас.

  3. Властивості, значення та використання пластмас у народному господарстві.

  4. Технологія виробництва хімічних волокон.

  5. Виробництво гуми.

  6. Нафта і нафтопродукти.

  7. Способи переробки нафти.

  8. Коксування кам’яного вугілля.

Література: 2, 3, 13, 17.
^

Тема 14. Загальні принципи забезпечення безпеки технологій


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • проблеми підвищення безпеки технологій;

  • класифікацію факторів, які забезпечують безпеку праці в промисловості.

План

  1. Вплив шкідливих речовин на організм людини.

  2. Класифікація існуючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

  3. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

  4. Ергономічні вимоги до виробничого обладнання.

Література: 2, 16.
^

Тема 15. Науково-технічний прогрес: сутність і основні напрямки прискорення


У результаті вивчення даної теми студенти повинні

знати:

  • визначення науково-технічного прогресу;

  • прогресивні види технологій та хіміко-технологічних процесів;

  • поняття механізації, автоматизації та роботизації виробництва;

  • сутність систем високих технологій;

  • застосування обчислювальної техніки та автоматизованих систем управління в технології.

План

  1. Механізація, автоматизація та роботизація виробництва.

  2. Галузеві особливості технологічного розвитку.

  3. Системи високих технологій. Їх основні ознаки.

  4. Нові технології та економічний ризик.

Література: 1, 5, 9, 14.
^

Основні дефініції курсу по темах

До теми 1


Виробництво – процес створення матеріальних життєвих благ, необхідних для існування та розвитку суспільства.

^ Виробничий процес – сукупність усіх дій людей та знарядь праці, застосовуваних на даному підприємстві для виготовлення та ремонту виробів, що випускаються підприємством.

^ Науково-технічний прогрес – безперервний процес відкриття нових знань та застосування їх у суспільному виробництві, створення та впровадження нової техніки, технології, матеріалів, використання нових видів енергії, а також нових методів організації та управління виробництвом.

Промисловість – основна галузь матеріального виробництва, що пов’язана з видобуванням сировини, виробництвом і переробкою матеріалів та енергії, виготовленням машин, виробництвом товарів та послуг.

^ Система технологій – сукупність функціонально пов’язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для виконання в регламентованих умовах виробництва технологічних процесів або заданих операцій.

Технологія – це організація природних об’єктів, спрямованих на створення штучних систем, що визначають добробут суспільства і можливості його розвитку; наука про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів і виробів.

^ Технологічний процес – послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.

Технологічна операція – закінчена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці праці одним працівником над одним об’єктом і характеризується сталістю предмета праці, знарядь праці та характером впливу на предмет праці.

^ Робочий хід – головна частина технологічного процесу, що пов’язана зі зміною форми, розміру, структури, властивостей, стану або положенням у просторі предмета праці.

^ Допоміжний хід – закінчена частина операції, що не супроводжується обробкою, але необхідна для виконання даної операції.

Техніка – сукупність засобів людської діяльності, які створюються для здійснення процесів виробництва, обслуговування невиробничої сфери, потреб суспільства.

^ Термічні процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких головним рушієм є теплота. При високотемпературних процесах сировину нагрівають, при низькотемпературних процесах – охолоджують.

^ Барометричні процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких головним рушієм є тиск.

Каталізні процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких головним рушієм є каталізатор.

Каталізом називають зміну швидкості хімічних реакцій в присутності каталізаторів.

Каталізаторами називають речовини, які змінюють швидкість хімічних реакцій, а самі залишаються незмінними.

^ Електрохімічні процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких електрична енергія перетворюється в хімічну і, навпаки, хімічна в електричну.

Біохімічні процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких головним рушієм є вибрані мікроорганізми.

^ Плазмові процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких головним рушієм є плазма. Плазма – це іонізований газ, який складається з позитивно та негативно заряджених часток, нейтральних атомів і молекул.

^ Радіаційно-хімічні процеси – це такі технологічні процеси, у ході яких головним рушієм є  і -частки, -промені, електрони, протони, нейтрони тощо.

Лазерні процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких головним рушієм є монохроматичне проміння. Лазер – оптичний квантовий генератор світлового монохроматичного випромінювання.
^

До теми 2


Сировина – це речовини, з яких виробляють продукцію, у тому числі природні матеріали, продукція сільського та лісового господарств, гірничих робіт та ін.

Матеріали – це предмети праці: сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, енергія, покупні вироби, напівфабрикати, запасні частини для ремонту, інструменти.

^ Матеріали допоміжні – це предмети праці, які в речовій формі не входять до складу готового виробу, але використовуються у процесі виробництва для забезпечення технологічного процесу.

^ Матеріали основні – це сировина і матеріали, які беруть участь у виробництві протягом одного виробничого циклу, їх вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

^ Паливо – це речовини, у процесі згорання (або поділу чи з’єднання ядер) яких виділяється значна кількість теплоти.

Енергія – це загальна кількісна міра різних форм руху матерії. Розрізняють наступні види енергії: сонячну, світову, теплову, хімічну, електричну, механічну, ядерну.

Збагачення – це очищення сировини від речовин, непотрібних для отримання запланованої продукції.

Флотація – це процес розділення дрібних твердих частин, суть якого полягає у різних поверхневих властивостях складових мінералів і заснований на відмінності їх при змочуванні водою.

Агломерація – це процес спікання дрібних порошкових речовин, непридатних для використання, у грудки оптимального розміру.

^ Магнітна сепарація – метод розділення мінералів між себою або від пустої породи на основі різниці їх магнітних властивостей.

Давальницька сировина – сировина, комплектуючі вироби, що передаються замовником продукції компанії-виробника з метою їх переробки у готову продукцію.

^ Метали – це хімічні елементи, які мають загальні спільні властивості: металевий блиск, пластичність, тепло- та електропровідність.

Сплави – це складні конструкційні матеріали, які отримують сплавленням або спіканням двох або більше металів чи металів з неметалами.
^

До теми 3


Народне господарство – це сукупність галузей і сфер економіки, які взаємопов’язані суспільним поділом праці. Включає галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери.

^ Виробнича сфера – це частина єдиного технологічного народногосподарського комплексу, яка включає промисловість, агропромисловий комплекс та будівництво.

^ Невиробнича сфера – це частина народного господарства, яка включає освіту, культуру, охорону здоров’я, торгівлю та ін.

Галузь промисловості – це сукупність підприємств, які характеризуються спільністю сировинної бази, однотипністю технологічних процесів, єдністю економічного призначення продукції, що виробляється.

^ Базові галузі промисловості – це галузі, які визначають прискорення науково-технічного прогресу: машинобудування, енергетика, металургія, хімічна промисловість та ін.

Підприємство – це основна організаційна ланка народного господарства, самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

^ Промислове підприємство – це первинна ланка промисловості, яка виробляє та реалізує свою продукцію на умовах повного самофінансування.

Завод – це промислове підприємство з механізованими процесами виробництва, яке виготовляє переважно засоби виробництва.

Фабрика – це промислове підприємство з механізованими процесами виробництва, яке виготовляє в основному предмети споживання.
^

До теми 4


Виробництвом називають процес, в ході якого людина діє на речовини природного або штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної для забезпечення потреб суспільства.

^ Типи виробництв: одиничне виробництво характеризується випуском продукції в одному або кількох екземплярах; для серійного виробництва характерним є виготовлення виробів, різних за розмірами, партіями або серіями, що періодично повторюються; масове виробництво характеризується виготовленням однакових виробів у великій кількості і протягом тривалого часу.

^ Виробничий цикл – це період перебування предметів праці у виробничому процесі з початку виготовлення до випуску продукції.

Виробнича потужність – максимально можливий обсяг випуску продукції в одиницю часу при найбільш повному використанні обладнання, виробничої площі та інших ресурсів.
^

До теми 5


Система – це сукупність елементів, поєднаних спільною функцією.

Технологічна система – це об’єкт, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, складається з великої кількості елементів, які пов’язані між собою потоками і функціонують як єдине ціле із спільною метою – забезпечити економічно доцільну переробку сировини на потрібну продукцію.

^ Оптимізацією технологічного процесу називають спрямовану діяльність людини на пошук такого технологічного режиму, за якого буде отримано найкращий результат.

^ Еволюційний шлях розвитку технологічних процесів – це такий шлях розвитку технологічних процесів, який зумовлює приріст продуктивності сукупної праці при збільшенні витрат минулої праці за рахунок механізації та автоматизації допоміжних ходів технологічного процесу. Еволюційний шлях розвитку технологічних процесів має раціоналістичний характер і принципово обмежений.

^ Революційний шлях розвитку технологічних процесів – це такий шлях розвитку технологічних процесів, в якому приріст продуктивності сукупної праці відбувається при зменшенні витрат минулої праці за рахунок заміни технологічного процесу (робочого ходу). Революційний шлях розвитку технологічних процесів має інноваційний характер і принципово необмежений.
^

До теми 6


Науково-технічний потенціал включає матеріально-технічну базу науки, наукові кадри, відкриття, фонд винаходів, зразків та організаційно-управлінську структуру наукової сфери.

^ Коефіцієнти оновлення та вибуття техніки – відображують зміни стану активної частини основних виробничих фондів.

Коефіцієнт механізації виробництва – це відношення обсягу продукції, виготовленої за допомогою машин, автоматів, роботів до загального обсягу продукції.

^ Коефіцієнт фізичного зносу техніки – це відношення фактичного строку служби обладнання до нормативного або відношення суми зносу машини (за сумою амортизаційних відрахувань) до її початкової вартості.

^ Середній вік обладнання – це відношення загальної суми років фактичної експлуатації всього обладнання до кількості одиниць цього обладнання.

Фондовіддача – це відношення вартості кінцевої готової продукції підприємства до вартості активної частини основних виробничих фондів.

Матеріаломісткість – це відношення загальної кількості даного виду ресурсів до обсягу виготовленої продукції за звітний період.

^ Технічна озброєність праці – відношення середньорічної вартості активної частини основних виробничих фондів до середньорічної чисельності робітників.

^ Коефіцієнт механізації праці – це відношення кількості робітників, зайнятих на механізованих операціях, до загальної кількості робітників.

Економічний ефект – це кінцевий результат застосування технологічного нововведення, який вимірюється абсолютними величинами – прибуток, зростання обсягу виробництва та ін.

^ Економічна ефективність – це співвідношення економічного ефекту та витрат, що викликали цей ефект, або порівняння розміру отриманого прибутку з капіталовкладеннями на здійснення даного технічного заходу.

^ Надійність в управлінні – це властивості систем виконувати покладені на них функції протягом заданого проміжку часу.

Надійність техніки – це здатність безвідмовно виконувати штатні функції протягом заданого періоду часу при заданих умовах експлуатації.

^ Трудомісткість продукції – витрати живої праці на виробництво одиниці продукції. Нормативна Т.п. вимірюється в нормо-годинах. Фактична Т.п. обчислюється діленням витраченого робочого часу на загальний обсяг продукції.

^ Виробнича собівартість – це сума витрат підприємства на випуск продукції, включаючи вартість напівфабрикатів, купованих виробів, послуг інших підприємств, а також витрати по обслуговуванню та управлінню виробництвом.
^

До теми 7


Чорна металургія – це галузь промисловості, система технологічних процесів якої спрямована на виробництво металів з їх природних сполук (руд) і подальшу обробку цих металів для надання їм певного вигляду і властивостей.

^ Чавун – це сплав заліза з вуглецем (від 2 до 6 %) та іншими домішками.

Сталь – це сплав заліза з вуглецем (до 2 %) та іншими домішками.

Доменна піч – це шахтна піч для виробництва чавуну. Висота печі значно перевищує діаметр поперечного перерізу.

^ Доменна кампанія – це термін роботи доменної печі від задувки до капітального ремонту, як правило, триває до 10 років.

Доменний процес – це технологічний процес виробництва чавуну, який включає горіння палива, відновлення заліза та навуглецьовування його.

^ Шихта – це суміш матеріалів у певній пропорції (рудного концентрату та флюсу) для переробки у металургійних печах.

Флюси – це речовини, які використовують для вилучення з шихти залишків породи, попелу, жужелиці та частково сірки.

^ Шлак – це речовина, що утворюється з пустої породи, рудних матеріалів та флюсу в процесі переробки залізної руди у домнових печах.

Скрап – це відходи, отримані в процесі штампування, різання, браку ливарного виробництва тощо.

^ Мартенівське виробництво – це процес виробництва сталі в мартенівських печах шляхом окислювальної плавки матеріалів, які містять залізо.

Мартенівська піч – це полум’яна піч для переробки чавуну та стального лому в сталь.

Конвертер – це агрегат для виготовлення сталі з розплавленого чавуну.

Вагранка – це шахтна піч для плавки чавуну у ливарних цехах.
^

До теми 8


Кольорова металургія – це галузь промисловості, система технологічних процесів якої спрямована на виробництво кольорових металів та сплавів з їх природних сполук (руд) і подальшу обробку цих металів для надання їм певного вигляду і властивостей.

^ Латунь – це сплави міді з цинком та іншими легуючими елементами.

Бронзи – це сплави міді з оловом, алюмінієм, берилієм, кремнієм, марганцем, свинцем тощо.

Дюралюміни – це сплави алюмінію з міддю, магнієм і манганом.

Силуміни – це сплави алюмінію з кремнієм та іншими легуючими елементами.

^ Порошкова металургія – це галузь промисловості, система технологічних процесів якої спрямована на виробництво порошкових металів і неметалевих сполук, з яких пресуванням (для надання форми і розмірів) із подальшим спіканням виготовляють заготовки, деталі тощо.

^ Штейн – це проміжний продукт виробництва деяких кольорових металів, сплав сульфідів кольорових металів і заліза.

Толінг – це особливий митницький режим, передбачений світовою практикою. При толінгу іноземна фірма ввозить сировину, сплачує її переробку та вивозить кінцевий продукт. Оскільки внутрішній ринок держави при цьому не зачіпається (скільки ввезли, стільки й вивезли, та ще й гроші заплатили), толінгові операції звільнені від податків і мита. Поняття “толінг” вживається в економічній літературі як визначення операцій по переробці давальницької сировини, що надається іноземною фірмою. Давальницька сировина – це сировина, яка ввозиться в іншу країну з метою переробки та наступного вивозу готової продукції у країну власника сировини.
^

До теми 9


Прокатка – це пластична деформація металу між валками, що обертаються, внаслідок чого зменшується площа поперечного перерізу вихідної заготівки.

^ Прокатний стан – це машина для обробки металів тиском за допомогою двох або більше валків, що обертаються.

Пластичність – це здатність матеріалу змінювати свою форму під дією прикладених зовнішніх сил.

Вальцювання – це спосіб виготовлення виробів обтисканням заготівки обертовими валками вальцівні.

^ Профілем вальцівки називають форму її поперечного перерізу, а сукупність різних профілів і розмірів – сортаментом вальцівок.

Кування – це спосіб виготовлення виробу деформуванням нагрітої заготівки під дією молота або преса.

Лиття – це спосіб отримання заготівок шляхом заповнення наперед виготовлених ливарних форм розплавленим металом або сплавом.

^ Кокіль – це постійно діюча металева ливарна форма багаторазового використання.

Види лиття: у піщано-глиняні форми, у кокіль, в оболонкові форми, під тиском, відцентроване та лиття по моделях, що виплавляються.

Блюмінг – це прокатний стан для виробництва сортового прокату.

Слябінг – це прокатний стан для виробництва листового прокату.
^

До теми 11


Припуск – це шар конструкційного матеріалу, який необхідно зрізати із заготівки, щоб надати їй форми та розмірів майбутньої деталі.

До теми 12


^ Деталь – це виріб, виготовлений без застосування складальних операцій.

Вузол – це складова частина виробу, який отримують з’єднуванням кількох деталей.

Машини – це механізми або поєднання механізмів, які здійснюють певні рухи для перетворення одного виду енергії в інший або виконання певного технологічного процесу.

Зварювання – це технологічний процес отримання нерозбірних з’єднань у конструкціях, виготовлених із металів, сплавів та інших матеріалів, розплавленням або пластичною деформацією місця з’єднання.
^

До теми 13


Хімічна промисловість об’єднує виробництва, в яких переважають хімічні технологічні процеси переробки сировини та матеріалів, а саме: виробництво неорганічних кислот, лугу та солі, мінеральних добрив, великомолекулярних сполук.

^ Полімерні матеріали – це високомолекулярні хімічні сполуки, молекули котрих складаються з десятків, сотень, тисяч атомів.

Полімеризація – це хімічна реакція, під час якої з молекул мономеру самохіть або під впливом каталізатора чи багатого на енергію випромінювання утворюється полімер без виділення побічних речовин.

Поліконденсація – це хімічна реакція, під час якої утворюється полімер з виділенням побічних речовин.

Термопласти – це пластмаси, які не втрачають своїх властивостей після багаторазового плавлення та охолодження.

Реактопласти – це пластмаси, які при нагріванні спочатку стають пластичними, потім, під впливом реакцій, призводять до утворення трьохмірної структури, тверднуть, стаючи неплавкими та нерозчинними.
^

До теми 14


Небезпечні виробничі фактори – це такі виробничі фактори, вплив яких на працівника в певних умовах призводить до травми або іншого різкого погіршення здоров’я.

^ Шкідливі виробничі фактори – це такі виробничі фактори, вплив яких на працівника в певних умовах призводить до захворюваності або зниження працездатності.

^ Напруженість праці визначається наступними параметрами: робоча поза, інтелектуальне та нервово-емоційне навантаження, напруга зору, уваги, слуху, нюху, відчуття та інших аналізаторів спрійняття інформації.

^ Монотонність праці – це чинник трудової діяльності, який характеризує рівень різноманітності та темп праці.

Ергономіка – це наука про відповідність просторово-антропологічних параметрів людини та робочої машини. Вивчає питання, пов’язані зі створенням найбільш раціональних систем “людина-машина” з урахуванням антропологічних, психофізиологічних, соціологічних та естетичних характеристик людини і функціональних властивостей машини або виробничого комплексу.

Антропологія – це наука про біологічну природу людини.
^

До теми 15


Автоматизація виробництва – це застосування технічних засобів, економіко-математичних методів і систем управління, за допомогою яких людина звільняється частково або повністю від участі в процесі виготовлення, перетворення, передавання та використання енергії, матеріалів або інформації.

Механізація – це процес заміни ручних засобів праці машинами і механізмами; один із головних напрямків науково-технічного прогресу.

^ Високі технології – це наукомісткі технології, що базуються на новітніх результатах фундаментальних та спеціальних прикладних досліджень; суттєвою ознакою високих технологій є автоматизація, яка базується на комп’ютерному управлінні усіма процесами проектування, виготовлення та збирання виробів, на фізичному, геометричному і математичному моделюванні, всебічному аналізі процесу або його складових.
^

Питання для самоперевірки знань


  1. Економіка і технологія: проблеми взаємозв’язку.

  2. Структура народного господарства. Види виробництв.

  3. Промислове підприємство: класифікація і вимоги.

  4. Техніко-економічні показники промислової продукції.

  5. Сировина, її класифікація та основні способи підготовки сировини до переробки.

  6. Паливо. Енергія, її види та джерела.

  7. Технологічні процеси як економічні об’єкти.

  8. Класифікація технологічних процесів.

  9. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів.

  10. Техніко-економічні показники технологічних процесів.

  11. Технологічні системи як економічні об’єкти.

  12. Техніко-економічний рівень виробничої системи.

  13. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у чорній металургії.

  14. Сучасні технології виробництва чавуну.

  15. Сучасні технології виробництва сталі.

  16. Аналіз і економічна оцінка базових технологій у кольоровій металургії.

  17. Сплави на основі кольорових металів.

  18. Технологічні процеси виготовлення заготівок методами пластичної деформації (прокатка, кування, штампування, пресування).

  19. Технологічні процеси одержання заготівок методами лиття. Види лиття.

  20. Технології механічної обробки різанням.

  21. Електрофізичні та електрохімічні методи обробки металів.

  22. Сутність процесу складання. Техніко-економічні показники.

  23. Сутність процесів зварювання та їх порівняльна оцінка.

  24. Базові технології хімічної промисловості.

  25. Технології виробництва неорганічних кислот.

  26. Сутність технологічних процесів виробництва полімерних матеріалів.

  27. Виробництво гуми.

  28. Технологічні процеси переробки твердого палива.

  29. Технологічні процеси переробки рідкого палива.

  30. Розвиток технологічних систем підприємства з дискретним та безупинним виробництвом.

  31. Автоматизація виробництва.

  32. Загальні принципи забезпечення безпечних технологій.

  33. Сутність і основні напрямки прискорення НТП.

  34. Прогресивні види хіміко-технологічних процесів.

  35. Технологічний менеджмент.
^

Питання до іспиту


  1. Системи технологій як основне питання науково-технічного прогресу.

  2. Сировина та її класифікація.

  3. Способи підготовлення сировини до переробки.

  4. Паливо та енергія у промисловості.

  5. Хімічна продукція та нафтопродукти.

  6. Метали і сплави та їх основні властивості.

  7. Структура народного господарства: основні поняття і визначення. Класифікація галузей народного господарства.

  8. Підприємства. Загальні ознаки класифікації промислових підприємств.

  9. Організація виробництва на промислових підприємствах.

  10. Основні поняття технології, виробничого і технологічного процесу.

  11. Класифікація основних технологічних процесів виробництва промислових матеріалів.

  12. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів.

  13. Структура, властивість і техніко-економічний рівень технологічної системи.

  14. Закономірності розвитку технологічної системи

  15. Техніко-економічні показники нової техніки та технологій.

  16. Продукція промислових підприємств та її класифікація. Життєвий цикл виробів.

  17. Показники якості: експлуатаційні, виробничо-технологічні, економічні. Методи оцінки показників якості.

  18. Металургія як галузь промисловості. Технологічні процеси виробництва чавуну і сталі.

  19. Технологічна система виробництва чавуну.

  20. Технологічна система виробництва сталі.

  21. Кольорова металургія. Основні технологічні процеси виробництва кольорових металів.

  22. Нові технології виробництва кольорових металів – карбідотермічне збагачення, автогенний процес, процес електролізу.

  23. Порошкова металургія, її продукція і перспективи розвитку.

  24. Технологічні процеси виготовлення заготівок методами пластичної деформації. Основні техніко-економічні показники прокатного виробництва.

  25. Технологічні процеси виготовлення заготівок методом лиття. Види лиття. Техніко-економічні показники ливарних цехів.

  26. Поняття про різання. Основні способи різання.

  27. Техніко-економічний аналіз технологічного процесу механічної обробки.

  28. Електрофізичні та електрохімічні методи обробки металів.

  29. Методи еліонної обробки матеріалів.

  30. Сутність процесу складання. Його види. Техніко-економічні показники процесу складання.

  31. Методи з’єднання складальних елементів.

  32. Сутність процесів зварювання. Класифікація способів зварювання.

  33. Класифікація продукції хімічного виробництва.

  34. Технологія виробництва неорганічних кислот.

  35. Сутність технологічних процесів виробництва полімерних матеріалів.

  36. Сутність технологічних процесів виробництва пластмас.

  37. Виробництво гуми.

  38. Способи переробки нафти.

  39. Коксування кам’яного вугілля.

  40. Загальні принципи забезпечення безпеки технологій.

  41. Класифікація існуючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

  42. Прогресивні види технологій та хіміко-технологічних процесів.

  43. Науково-технічний прогрес у галузі промислових матеріалів та знарядь виробництва.

  44. Механізація, автоматизація та роботизація виробництва. Застосування обчислювальної техніки та автоматизованих систем управління у технології.

  45. Сутність систем високих технологій. Їх основні ознаки.
^

Теми курсових робіт


  1. Сучасні технології виробництва чавуну.

  2. Сучасні технології виробництва сталі.

  3. Технологія очищення і способи розливу сталі.

  4. Сучасні технології виробництва міді.

  5. Сучасні технології виробництва алюмінію.

  6. Сучасні технології виробництва титану.

  7. Виробництво нержавіючих сталей.

  8. Сучасні технології виробництва порошкових сплавів.

  9. Сучасні технології виробництва індустріальних сталей і твердих сплавів.

  10. Пластмаси і технології їх виготовлення.

  11. Сучасні технології виробництва гумових матеріалів.

  12. Сучасні технології отримання литих заготівок.

  13. Сучасні технології обробки металів тиском.

  14. Сучасні технології виробництва насосів.

  15. Сучасні технології нанесення гальванічного покриття.

  16. Сучасні технології ремонту вітчизняних автомобілів на станціях технічного обслуговування.

  17. Використання роботів у народному господарстві.

  18. Сучасні технології у зварювальному виробництві.

  19. Технології гнучких виробничих комплексів.

  20. Сучасні технології видобування газу.

  21. Сучасні технології видобування нафти.

  22. Сучасні технології переробки твердого палива.

  23. Сучасні технології переробки рідкого палива.
^

Список рекомендованої літератури

Основна література


  1. Васильева И.Н. Экономические основы технологического развития: Учеб. пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.

  2. Збожна О.М. Основи технології: Навчальний посібник. –Тернопіль: Карт-бланш, 2001.

  3. Технология важнейших отраслей промышленности: Учебник для вузов / Под ред.: А.М. Гинберга, Б.А. Хохлова. – М.: Высшая школа, 1985.

  4. Тимофєєв Ю.В., Захаров М.В., Мельніченко О.А., Хворост В.А. Технологічність виробів у машинобудуванні: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1995.

  5. Системы технологий: Учебное пособие / Под ред. П.Д. Дудко. –Харьков: Бурун-книга, 2003.

  6. Паничев М.Т., Мурадьян С.В. Организация и технология отрасли: Учебное пособие для вузов. – Ростов на Дону: Феникс, 2001.
^

Додаткова література


  1. Багров Н.М., Овчарова Г.П., Тульверт В.Ф., Трофисов Г.А. Экономические основы технологического развития: Учебное пособие / Под ред. проф. С.А. Уварова. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2001.

  2. Бурцев В.М. Технология машиностроения: В 2-х т. – К.: Высшая школа, 2001.

  3. Гавриш А.П, Ямпольский Л.С. Гибкие робототехнические системы: Учебник. – К.: Высшая школа, 1999.

  4. Збожна О.М. Система технології: Методичні матеріали. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000.

  5. Крутов В.И. Основы научных исследований. – М.: Высшая школа, 1998.

  6. Маталін А.А. Технологія машинобудування: Посібник для вузів. – Л.: Машинобудування, 1995.

  7. Моритани М. Современная технология и экономическое развитие Японии. – М.: Экономика, 1986.

  8. Организация группового производства / Под ред. С.П. Митрофанова. – Л.: Лениздат, 1990.

  9. Половинкин А.И. Основы инженерного творчества. – М.: Машиностроение, 1998.

  10. Справочник по охране труда на промышленном предприятии / К.Н. Ткачук и др. – К.: Техника, 1991.

  11. Экономика предприятия и отрасли промышленности / А.С. Пелих и др. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.




^

Навчально-методичне видання



СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ
Методичні вказівки

Укладач
Галина Іванівна Андрєєва

Редактор Н.І. Одарченко

Редактор І.О. Кругляк

Комп’ютерна верстка О.В. Сокрути

Підписано до друку 07.07.2004. Формат 60х90/16.
Гарнітура Times. Тираж 16 прим. Зам. 488.
Інформаційно-видавничий відділ
Української академії банківської справи

Адреса: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.
Надруковано на обладнанні Української академії банківської справи


Скачать файл (235 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации