Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Нормирование труда - файл Лекция.docx


Лекции - Нормирование труда
скачать (3548.9 kb.)

Доступные файлы (1):

Лекция.docx3557kb.11.02.2010 20:02скачать

содержание
Загрузка...

Лекция.docx

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Реклама MarketGid:
Загрузка...

Вступ




Нормування праці – це сукупність методів і прийомів з виявлення резервів робочого часу та встановлення науково-обґрунтованих норм (необхідної міри праці). Основним завданням нормування праці в промисловості є створення умов для забезпечення неухильного підвищення продуктивності праці шляхом систематичного впровадження науково-обґрунтованих норм праці. Нормування є основою організації праці, а норми праці становлять один із найважливіших показників (трудомісткість) в економічних розрахунках і обґрунтуваннях, стимулюванні ефективної виробничої діяльності та прогнозуванні в умовах освоєння нових видів робіт.

В умовах ринкових відносин недоліки в організації нормування є серйозною перешкодою у використанні підприємствами резервів росту продуктивності праці. Таким чином, нормування праці є одним із найважливіших засобів удосконалення організації виробництва на промисловому підприємстві.

Задачі з інтенсифікації виробництва та функціонування ринку праці також орієнтують економістів і нормувальників на істотне поліпшення нормування трудових і всіх інших виробничих ресурсів, вживання заходів, які спрямовані на удосконалення управління і підвищення рівня господарювання, підняття мобілізуючої ролі норм праці в здійсненні режиму економії і зміцнення господарського розрахунку. Заходи для поліпшення нормування праці на підприємстві спрямовані на досягнення якісного рівня управління нормуванням, зміцнення нормативної бази і служби нормування праці об'єднань і підприємств.

Підвищити мобілізуючу роль науково-обґрунтованих норм —забезпечити їх рівну напруженість і оптимізувати фактори, що визначають витрати робочого часу. Це можливо лише в тому випадку, якщо при розробці нормованих матеріалів з праці і розрахунку технічно- 

обґрунтованих норм цілком враховані резерви підвищення продуктивності праці, тобто в них закладені оптимальні організаційно-технічні умови виробництва.

Розробка прогресивних нормативів з праці спрямована на вирішення завдань з підвищення ефективності виробництва в умовах ринкових відносин, функціонування ринку праці та посилення на основі застосування довгострокових нормативів залежності заробітної плати кожного працівника і трудових колективів у цілому від підвищення продуктивності праці і поліпшення кінцевих результатів роботи.

Головною метою курсу „Нормування праці” є вивчення теоретичних основ і придбання практичних навичок, озброєння студентів знаннями методів і прийомів встановлення науково-обґрунтованих норм часу і виявлення резервів робочого часу на основі вивчення і використання передових форм організації виробництва і праці на підприємстві. Встановлення науково-обґрунтованих норм часу здійснюється шляхом комплексного вирішення ряду взаємозалежних технічних, організаційних і економічних завдань та питань із застосуванням нормативно-довідкових джерел за різними видами трудової діяльності, економіко-математичних методів і обчислювальної техніки.

Метою даного курсу є: надання знань з теорії та практики нормування праці як професійної, так і наукової діяльності.

Завданнями є: вивчення теоретичних засад нормування праці; набуття вмінь самостійно визначати норми праці в різноманітних виробничих процесах, аналізувати використання робочого часу, розробляти заходи щодо вдосконалення нормування праці.

Предмет курсу становить тривалість трудових процесів у часі в конкретних організаційно-виробничих умовах.

Цей конспект підготовлений з врахуванням нормування праці в Київському державному університеті [5, 6, 8] та в Харківському державному економічному університеті викладачами кафедри 

управління персоналом [4] згідно програми професійно-орієнтованих дисциплін, яку розробляли к.е.н, проф. В. М. Данюк; к.е.н., доц. В. І. Чернов; д.е.н. М. Ю. Сандуленкло і к.е.н., проф. Білоконенко В. І. для спеціальності “Управління персоналом і економіка праці”

^
Тема 1. Сутність і задачі організації праці




    1. Принципи нормування праці


З економічних законів випливає наступна система принципів нормування праці.

^ Принцип комплексності – означає, що у відповідності з вимогами економічних законів при встановленні норм праці повинен враховуватися комплекс виробничих чинників (технічних, організаційних, планових, фізіологічних, соціальних і под.).

^ Принцип системності – означає, що норми праці повинні встановлюватися з урахуванням кінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на даному робочому місці від витрат виробництва на пов'язаних з ним робочих місцях. Цей принцип випливає з законів економії часу.

^ Принцип ефективності – визначає необхідність встановлення таких норм, за яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів.

^ Принцип прогресивності –- означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з науково-технічних і виробничих досягнень, практично застосованих на даній дільниці виробництва, з метою економії витрат живої та суспільної праці і поліпшення його умов.

^ Принцип коректності – означає, що норми праці повинні встановлюватися в точній відповідності з параметрами продукції, що 

виготовляється, предметів і засобів праці, її умовами, складністю, масштабом виробництва і іншими об'єктивними характеристиками конкретного виробничого підрозділу, визначальними при даній точності розрахунків величин необхідних витрат праці.

^ Принцип динамічності – випливає з принципу конкретності і означає необхідність зміни норм при істотному для даної точності розрахунків змін умов на які вони були розраховані.

^ Принцип загальності означає необхідність нормування праці всіх категорій робітників. Цей принцип випливає із законів економії часу та планомірного розвитку.

Необхідність забезпечення об'єктивно рівних можливостей для виконання норм можна трактувати як принцип рівний напруженості, що є наслідком всіх розглянутих принципів нормування праці.


    1. ^ Зміст роботи з нормування праці


Нормування праці –- це вид діяльності з управління виробництвом, завданням якого є встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю робітників різноманітних груп і кількістю одиниць обладнання.

У наведеному визначенні, а також у визначенні норм часу, виробітку, обслуговування та інших, істотно важливим є те, що при нормуванні праці встановлюються саме необхідні витрати, результати і співвідношення. Це означає, що норми повинні відповідати найбільш ефективним умовам конкретної дільниці, варіантам технологічного процесу організації праці, виробництва та управління. Іншими словами норми праці повинні сприяти найкращому використанню трудових і матеріальних ресурсів виробничих підрозділів.

Отже змістом роботи нормування праці є аналіз виробничого процесу, розподіл його на частини, вибір оптимального варіанта 

технології та організації праці, проектування режимів роботи обладнання, прийомів і засобів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку, розрахунок норм у відповідності з особливостями технологічного і трудового процесів, їх впровадження і наступне корегування зі зміною організаційно-технічних умов. Нормування праці є найважливішою ланкою як технологічної і організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним.

Робота з нормування праці нерозривно пов'язана з проектуванням технології та трудового процесу.

Необхідність врахування комплексу різнорідних фактів істотно ускладнює роботу зі встановлення норм праці і разом з тим об'єктивно робить її одним із найбільш цікавих виглядів управлінської діяльності. Фахівець з нормування повинен вміти використовувати розробки технологів, фізіологів, психологів, соціологів для визначення необхідних витрат і результатів праці, відповідних найбільш ефективному використанню ресурсів конкретного виробничого підрозділу.

Термін "нормування праці" вживається в декількох значеннях. По-перше, як процес визначення норми праці. По-друге, як різновид практичної діяльності людини, тобто як фах. По-третє, як функція конкретного структурного підрозділу підприємства (бюро нормування праці) або посадової особи (нормувальника). По-четверте, як галузь наукових знань, як відносно автономна частина науки організації праці. Нарешті, по-п'яте, як навчальний курс, що викладається у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах.


    1. ^ Призначення та завдання нормування праці


Сучасний рівень розвитку продуктивних сил зумовлює широке й багатоступінчасте кооперування праці, за умов якого індивідуальна 

трудова діяльність можлива і має певне соціально-економічне значення, але сфера її поширення не може бути великою внаслідок генетично обмежених можливостей зростання продуктивності праці. Вирішальну роль у розвитку суспільства відіграє спільна або колективна трудова діяльність, яка характеризується глибоким поділом праці.

Виділення нормування праці в окрему функцію апарату управління виробництвом є закономірним наслідком поглиблення суспільного поділу праці. Виробнича практика останнього століття підтвердила ефективність відокремлення функції нормування праці. Всі витрати на здійснення цієї важливої функції багаторазово окупаються тією економією живої праці, яку повсякденно своєю діяльністю забезпечують відповідні функціональні служби підприємств.

Практичне значення нормування праці на виробництві дуже велике. Як зазначалося, головна роль нормування праці полягає у встановленні об'єктивно необхідної міри затрат живої праці (норми) на виконання конкретної роботи.

Норма праці є тією первинною клітиною організації праці та виробництва, від якої починаються і на ній ґрунтуються практично всі планово-економічні розрахунки на підприємстві як поточного, так і перспективного та прогнозного характеру. На підставі норм затрат праці базуються також розрахунки економічної ефективності науково-технічних та організаційних нововведень (рис. 1.1).

Водночас норми праці становлять об'єктивну основу раціональної організації та оперативного управління виробництвом. Нормування відіграє значну соціальну роль як засіб встановлення рівнонапружених норм праці за однакових умов виробництва незалежно від галузевої приналежності та відомчої підпорядкованості підприємств. Воно сприяє досягненню суспільно необхідної інтенсивності праці на різних дільницях підприємства, на різних підприємствах та регіонах. Соціальне значення нормування праці полягає також у тому, що це є дійовий засіб 

забезпечення оптимального співвідношення між мірою оплати та мірою праці, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання.


^ Рис.1.1. Система показників, розрахунки яких ґрунтуються на нормах живої праці
Нормування у поєднанні з іншими заходами організації праці сприяє раціоналізації трудових процесів, усуненню втрат робочого часу, оптимальному поєднанню колективних зусиль на основі прогресивних форм кооперування праці. Порівняння фактичних затрат праці з об'єктивно необхідними дає можливість виявити приховані резерви виробництва, що зрештою веде до зменшення трудомісткості продукції та зростання продуктивності праці.

Значення нормування праці як вихідної бази для узгодження дій 

різних виконавців та структурних підрозділів не зменшується, а навпаки, зростає за умов високомеханізованого виробництва. Без точних норм затрат праці неможливо забезпечити єдність, узгодженість та безперервність роботи численних систем машин та устаткування, а також ритмічність випуску готової продукції.

Навіть невелика помилка у визначенні затрат робочого часу на ту чи іншу технологічну операцію за умов високомеханізованого виробництва може спричинити штучне створення на виробництві "вузьких місць", які стримуватимуть нормальний хід виробництва. Внаслідок цього частина робочих місць буде недостатньо завантажена, натомість інші працюватимуть у режимі перевантаження, з нічними змінами зростуть запаси деталей та вузлів, напівфабрикатів на окремих операціях. Усе це негативно впливатиме на кількісні та якісні показники ефективності виробництва.

Правильно встановлені норми затрат оперативного часу на конкретних робочих місцях використовуються для обґрунтування найраціональніших режимів праці та відпочинку як важливої передумови продуктивної роботи без шкоди для здоров'я людини.

За умов ринкової економіки, коли підприємство стає економічно самостійним, а конкуренція товаровиробників на порядок денний гостро ставить питання виживання, нормування праці набуває особливого значення як дійовий засіб скорочення затрат живої праці, економії коштів, що йдуть на оплату праці, зниження собівартості продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

Разом з тарифною системою нормування є ефективним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на посилення творчої активності робітників, спеціалістів та керівників виробництва, що має неоціненне значення за нових умов господарювання.

Широко розрекламоване колись так зване соціалістичне змагання нині повністю втратило своє значення. Але потреба визначення 

трудового внеску працівників і окремих колективів з метою точного встановлення частки кожного у колективно заробленому фонді оплати праці зберігає свою актуальність. Отже, об'єктивна диференціація трудового внеску колективів та окремих виконавців можлива за умови встановлення точних, рівнонапружених норм праці для кожного робочого місця без винятку.

Велике практичне значення нормування праці зумовлює необхідність подальшого його вдосконалення. Першорядними завданнями на сучасному етапі розвитку економіки нашої країни є такі:

істотне поліпшення якості та розширення масштабів підготовки фахівців з нормування праці;

подальший розвиток теорії та методології нормування праці як галузі наукових знань;

вдосконалення нормативної бази для нормування праці в першу чергу тих категорій працівників, для яких досі відсутні науково-обґрунтовані нормативи і норми;

вдосконалення техніки та прийомів нормування праці;

створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, норм затрат часу за різноманітних умов виробництва;

поступове створення організаційно-технічних умов для об'єднання функцій технолога і нормувальника в одній особі.
Контрольні запитання
1. Що таке нормування праці?

2. Що є універсальною мірою кількості живої праці і чому?

3. Назвіть складові процесу нормування праці.

4. У яких значеннях вживається термін "нормування праці"?

5. Розрахунки яких економічних показників ґрунтуються на нормах 

затрат живої праці?

6. Розкрийте організаційно-економічне і соціальне значення норму-вання праці.
7. Назвіть основні завдання нормування праці на сучасному етапі.

8. Що є предметом і об'єктом нормування праці?

9. У чому полягає мета курсу "Нормування праці"?
Тема 2. Об`єкти нормування праці
2.1. Сутність і структура завдань наукового обґрунтування норм праці

При встановленні норм праці повинен враховуватися комплекс технічних, економічних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, соціальних і правових чинників. Щоб практично реалізувати принцип комплексності, необхідно виявити характер взаємозв'язку означених чинників.

Тому при нормуванні праці об'єктами комплексного обґрунтування повинні бути не тільки величини норм, але й визначальні їх параметри технології, організації праці та виробництва. В першу чергу це відноситься до режимів роботи обладнання, прийомів праці, системи обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку.

До економічних чинників варто, передусім, відносити кінцеві показники ефективності виробництва, які повинні враховуватися при встановленні норм праці. В дану групу чинників включають також обсяги наявних виробничих ресурсів, наприклад, кількість одиниць обладнання при встановленні норм обслуговування і чисельності.

Під психофізіологічними чинниками розуміються показники впливу трудового процесу на організм працюючих: витрати, що характеризують 

їх енергію, ступінь стомлення і под.

Санітарно-гігієнічні чинники визначають умови виробничого середовища (рівні температури, освітленості, шуму, вібрації і под.)

До соціальних чинників відносять змістовність праці, її різноманітність, наявність в ній творчих елементів, характер взаємовідносин в трудових колективах і т. ін. Правові чинники – це тривалість робочого дня, форми взаємовідносин робітників і адміністрації і. под.
^ 2.2. Об'єкт нормування праці – операція і її структура
При нормуванні праці виробничий процес поділяється на операції і їх елементи. Це необхідно для аналізу раціональності технології і прийомів праці, вибору їх найбільш ефективних варіантів, визначення необхідних витрат часу на кожен елемент виробничого процесу і на роботу в цілому. Поділ виробничого процесу на операції необхідний також для мети організації, планування, врахування та регулювання виробництва.

Операцією називається частина виробничого процесу, що виконується над певним предметом праці одним робітником або ланкою (бригадою) на одному робочому місці. При цьому під робочим місцем розуміється зона трудової діяльності одного робочого або групи робочих, оснащена знаряддями праці та іншими матеріально-технічними засобами, необхідними для виконання роботи.

Виробнича операція, як і процес в цілому, може аналізуватися в технологічному і трудовому відношеннях.

У технологічному відношенні елементами операції є:

частина технологічної операції, що виконується при незмінному закріпленні заготівки, яка обробляється або одиниці, що збирається обладнанням;



технологічний перехід – закінчена частина технологічної операції, яка характеризується постійністю інструменту, що застосовується, і

поверхонь, що утворяться обробкою, або які з'єднуються при складанні;

допоміжний перехід –- закінчена частина технологічної операції, що складається з дій людини і обладнання, які не супроводжуються зміною форми, розмірів і чистоти поверхні, але необхідні для виконання технологічного переходу. Прикладами допоміжних переходів є встановлення та зняття заготівки, зміна інструменту і под.;

робочий хід – закінчена чистина технологічного переходу, яка складається з одноразового переміщення інструменту відносно заготівки, що супроводжується зміною форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей заготівки;

допоміжний хід – закінчена частина технологічного переходу, яка складається з одноразового переміщення інструменту відносно заготівки і не супроводжується зміною форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей заготівки, необхідних для виконання робочого ходу;

позиція – фіксоване положення, зайняте незмінно закріпленою заготівкою, що обробляється, або одиницею, що збирається складанням спільно з пристосуванням відносно інструменту або непорушної частини обладнання для виконання певної частини операції.

Зараз в складі операцій прийнято виділяти трудові прийоми, дії і рухи.
^ 2.3. Норми і стимулювання ефективної виробничої діяльності

Сформулювати можна наступні умови забезпечення ефективної роботи:

1. Для ефективного функціонування робочого місця, бригади, цеху, підприємства і под., треба чітко встановити необхідні результати і 

витрати.

2. Результати діяльності кожної ланки виробництва повинні визна-чатися метою розвитку економіки, і оцінюватися за ступенем задоволення потреб в даній продукції. Практично це означає, що для підприємств результати діяльності слід оцінювати за виконанням договірних зобов'язань, для цехів і дільниць — за виконанням планів (графіків) випуску відповідної продукції, для бригад і окремих робітників –за виконанням нормованих завдань, норм часу і виробітку.

3. Необхідні витрати трудових і матеріальних ресурсів визнача-ються обсягами продукції (роботи).

4. Оцінка ефективності будь-якої роботи, що стимулюється, систе-ми, що управляється, залежать не тільки від неї самої, але й від обґрунтованості витрат і результатів.

5. Обсяг необхідних витрат, величина і умови заохочення за їх економію повинні бути відомі до початку роботи і залишатися стабільними, якщо незмінні умови її виконання. При кожній зміні запланованих результатів повинні відповідно змінюватися планові витрати.

6. Діяльність системи стимулювання у будь-якому випадку зале-жить від обґрунтованості норм витрат трудових і матеріальних ресурсів. Одна з головних умов ефективної діяльності всіх ланок виробництва полягає в тому, щоб робочі, фахівці і керівники були зацікавлені в забезпеченні високої продуктивності праці та ефективності виробничої діяльності.
^ 2.4. Трудовий елемент
У масовому виробництві на процесах з великою питомою вагою ручних трудових прийомів продуктивність праці значною мірою залежить від вправності робітника, його тренованості, знання найраціональніших 

трудових прийомів та їх оптимального поєднання й послідовності. Для цього, насамперед, аналізують трудову структуру виробничої операції (рис. 2.2), вдосконалюють її, а вже потім опановують найвигідніші методи виконання кожної окремої структурної частини та всієї операції в цілому.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15



Скачать файл (3548.9 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации