Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Андрущенко В.П., Лукашевич М.П., Бех В.П., Пінчук І.М., Толстоухова С.В., Михальченко М.І. Мигович І.І., Романенкова Л.О. Посібник з курсу соціальної роботи - файл Соціальна робота.doc


Андрущенко В.П., Лукашевич М.П., Бех В.П., Пінчук І.М., Толстоухова С.В., Михальченко М.І. Мигович І.І., Романенкова Л.О. Посібник з курсу соціальної роботи
скачать (675.2 kb.)

Доступные файлы (1):

Соціальна робота.doc2722kb.13.03.2007 08:18скачать

содержание

Соціальна робота.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
ПЕРЕДМОВА...................................................................................... 7

РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ.

СТРУКТУРА І ЗАВДАННЯ КУРСУ............................................... 9

1.1. Соціальна робота в Україні та світі............................................. 9

1.2. Сутність поняття "соціальна робота".......................................... 12

1.3. Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи.............................................. 18

1.4. Функції та принципи соціальної роботи...................................... 27

1.5. Соціальна робота як наукова галузь

та навчальна дисципліна...................................................................... 34

Резюме................................................................................................... 44

^ РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ................................... 45

2.1. Соціокультурне підґрунтя виникнення

соціальної роботи в Україні................................................................. 45

2.2. Соціальна робота як наукова галузь:

становлення в Україні.......................................................................... 60

2.3. Вітчизняні теорії соціальної роботи:

парадигми допомоги............................................................................. 68

Резюме................................................................................................... 72

^ РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ........... 73

3.1. Сучасні теорії соціальної роботи:

від позитивізму до постмодернізму.,.................................................. 73

3.2. Людина в соціальній роботі: системний підхід......................... 82

3.3. Соціалізаційні та адаптивні процеси в соціальній роботі......... 94

3.4. Адаптивно-соціалізаційна теорія соціальної роботи.................. 112

Резюме................................................................................................... 118

^ РОЗДІЛ 4. ПРИРОДА, СУТНІСТЬ,

ЗМІСТ ТА ФОРМА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ.............................. 120

4.1. Діяльнісна природа соціальної роботи....................................... 120

4.2. Сутність соціальної роботи.......................................................... 129

4.3. Зміст соціальної роботи................................................................ 134

4.4. Форма соціальної роботи та її види:

морфологічна та процесуальна............................................................ 136

4.4.1. Процесуальна форма соціальної роботи................................... 138

4.4.2. Морфологічна форма соціальної роботи................................. 140

Резюме................................................................................................... 143

^ РОЗДІЛ 5. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

РОЗБУДОВИ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ.................. 1^5

5.1. Історичний аналіз використання ідеї

системності у соціальній роботі......................................................... 145

5.2. Світоглядна платформа розбудови

системи соціальної роботи................................................................... 169

5.3. Ідеологічні основи теоретичного осягнення

системи соціальної роботи................................................................... 163

5.4. Методологічні засоби теоретичного відтворення

системи соціальної роботи................................................................... 170

5.5. Методологічні вимоги до проектування повної моделі

системи соціальної роботи................................................................... 193

Резюме................................................................................................... 198

^ РОЗДІЛ 6. ЕЛЕМЕНТИ ПОВНОЇ СИСТЕМИ

СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ................................................................... 201

6.1. Поняття "повна система соціальної роботи".............................. 202

6.2. Елементи системи соціальної роботи.......................................... 204

6.2.1. Особистість людини як сукупність потреб.............................. 213

6.2.2. Громадянське суспільство або соціальні спільноти................ 216

6.2.3. Кадри соціальних працівників................................................... 218

6.2.4.Технологія соціальної роботи..................................................... 225

6.2.5. Матеріал задоволення потреб людини

(речовина, енергія, інформація) та його грошова форма.................. 231

6.2.6. Соціальна інфраструктура......................................................... 234

6.2.7. Орган управління........................................................................ 244

6.2.8. Нормативна база соціальної роботи.......■................................... 256

6.2.9. Комунікаційні канали................................................................. 275

Резюме................................................................................................... 275

^ РОЗДІЛ 7. СТРУКТУРА ТА МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ

СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ............................................ 277

7.1. Структура системи соціальної роботи......................................... 277

7.2. Механізм функціонування та розвитку

системи соціальної роботи................................................................... 281

Резюме................................................................................................... 286

^ РОЗДІЛ 8. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЯК ОРГАН СОЦІАЛЬНОГО ОРГАНІЗМУ КРАЇНИ. ЗАКОН САМОРУХУ ВИДОВОГО (АНТРОПОГЕННОГО)

СОЦІАЛЬНОГО ОРГАНІЗМУ........................................................ 288

8.1. Система соціальної роботи

як видовий (антропогенний) соціальний організм............................ 288

8.2. Закон саморуху системи соціальної роботи............................... 297

Резюме................................................................................................... 298

^ РОЗДІЛ 9. ВИДИ, НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ

СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ................................................................... 300

9.1. Види соціальної роботи................................................................. 300

9.2 Напрями соціальної роботи........................................................... 304

9.2.1. Стратегія визначає основні шляхи подолання бідності.......... 306

9.2.2. Оцінка рівня та масштабів бідності населення в Україні....... 306

9.2.3. Етапи реалізації Стратегії.......................................................... 308

9.2.4. Стратегічні напрями подолання бідності................................. 309

9.2.5. Збільшення доходів від трудової діяльності............................ 310

9.2.6. Соціальне страхування

як спосіб захисту особи від втрат доходу........................................... 311

9.2.7. Запровадження консолідованої системи

адресної соціальної допомоги та соціальних послуг......................... 312

9.2.8. Соціальна підтримка осіб

з обмеженими фізичними можливостями.......................................... 313 '

9.2.9. Соціальна підтримка сімей з дітьми та дітей,

позбавлених батьківського піклування.............................................. 314

9.2.10. Поліпшення житлових умов

соціально вразливих верств населення............................................... 314

9.2.11. Моніторинг реалізації

стратегічних напрямів подолання бідності........................................ 315

9.3. Методи соціальної роботи............................................................ 316

Резюме.............................................................................................. 330

^ РОЗДІЛ 10. ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ:

МЕТОДОЛОГІЯ, ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА....................................... 332

10.1. Соціальна робота у світлі ідеологічного виміру....................... 332

10.2. Методологічні аспекти гуманітарної політики......................... 336

10.3. Суть, зміст, структура та головні напрямки

реалізації гуманітарної політики в Україні........................................ 344

10.4. Першочергові завдання державної гуманітарної політики......... 349

Резюме................................................................................................... 356

^ РОЗДІЛ 11. СВІТОВИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ..... 359

11.1. Об'єктивні умови інституціоналізації

соціальної роботи в Західній Європі й Україні.................................. 359

11.2. Соціальна робота у постсоціалістичних країнах...................... 365

11.3. Теоретичні витоки і сучасні політико-правові засади соціальної роботи за рубежем............................................................. 376

11.4. Європейські моделі практичного навчання спеціалістів

у галузі соціальної роботи................................................................... 400

11.5. Соціальна держава і соціальний захист населення:

аргументи "за" і "проти"...................................................................... 403

Резюме................................................................................................... 408

^ РОЗДІЛ 12. СУЧАСНИЙ СТАН

СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В СІЛА..................................................... 410

12.1. Історія соціальної роботи в США.............................................. 410

12.2. Професійні організації соціальних працівників....................... 412

12.3. Теоретичні основи підготовки соціальних працівників

і моделі практики.................................................................................. 412

12.4. Види професійної діяльності та рольові моделі

соціального працівника........................................................................ 413

12.5. Підготовка фахівців..................................................................... 417

12.6. Види соціальних агентств

і служб та практика соціальної роботи............................................... 421

Резюме................................................................................................... 423

ПІСЛЯМОВА...................................................................................... 424

^ НАЙВАЖЛИВІШІ МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ АКТИ

З СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ................................................................ 426

ПОКАЗНИК ТЕРМШІВ.................................................................... 435

ПЕРЕДМОВА

Шановний читачу!

Посібник, що ти тримаєш у своїх руках, є першою спробою вітчизняних на­уковців та практиків викласти соціальну роботу як навчальну дисципліну для тих, хто вбачає у ній своє високе призвання і готовий допомогати інвалідам з дитинства досягати своєї мрії, або працювати з людьми, які мають вади соціа­льного походження, або присвятити своє найдорожче - особисте життя та про­фесійну діяльність - служінню найменш захищеним верствам населення країни.

Авторський колектив розглядає його як нагальну потребу українського сус­пільства у системному відтворенні нової для нас сфери професійної діяльності людини, у яку повинні прийти мільйони співвітчизників.

Педагогічній обробці підлягають як теоретичні напрацювання у цій галузі, так і позитивні здобутки перших кроків у розбудові громадянського суспіль­ства в Україні.

Необхідність теоретичного обґрунтування явища соціальної роботи вимагає звернутися до першоджерел філософської, культурологічної, економічної, по­літологічної думки, що робить посібник більш узагальнюючим та універсаль­ним для практики. Саме завдяки цьому соціальна робота дістає іманентного зв'язку з теоретичною спадщиною, що є джерелом соціального прогресу на ін­формаційній фазі розвитку світової спільноти.

Необхідність узагальнення різноманіття форм сучасної вітчизняної та зару­біжної практики соціальної роботи потребує формалізації її провідних прин­ципів, як методологічних засобів узагальнення досвіду принципово нової для нас діяльності.

Тому, як наслідок першого узагальнення творчим колективом різних підходів та оригінальних думок відносно предмета соціальної роботи, не всі розділи посі­бника написані однаковою мовою, деякі елементи вперше, наприклад, комуніка­тивні канали та стандарти, стають предметом теоретичного аналізу через призму їх зв'язку з соціальним розвитком. Але це закономірно для перших спроб теоре­тичного узагальнення нової реальності. Це з одного боку, а з другого - сьогодні це пояснюється тим, що категоріальний апарат навчальної дисципліни ще тільки складається, а словники з соціальної роботи ще тільки пишуться.

Головна цінність посібника полягає у тому, що предмет навчальної дисцип­ліни висвітлюється у системному ключі. Він не тільки не відкидає діалектики та синергетики, як засобів пояснення закономірностей соціального процесу, а

навпаки, тільки завдяки їм пояснює функціонування та розвиток родового жит­тя людини.

При цьому посібник має значну перевагу перед іншими виданнями даного спрямування хоча б за однієї такої причини - він висвітлює не тільки морфоло­гію повної системи соціальної роботи, а й розкриває механізм її саморуху, фо­рмалізує соціальну діяльність як процес і продукт одночасно.

Крім цього аналіз зовнішніх зв'язків системи соціальної роботи подає її як функціональний орган або видовий організм у структурі соціального організму країни, у якому соціальна робота виконує специфічні функції і як частина під­коряється законам цілого. Це принципова знахідка авторського колективу посі­бника, оскільки соціальна робота вписується у більш широкий контекст діяль­ності людини.

Посібник не тільки висвітлює шляхом дедукції необхідність тісного взаємо­зв'язку людини та суспільства, але й розкриває їх технологічний зв'язок і подає механізм їх взаємодії у складі цілого - соціального організму країни.

Обгрунтування основного закону життєдіяльності системи соціальної робо­ти як видового (антропогенного) органу функціонального походження у складі соціального організму країни є свідченням того, що теоретичне освоєння дано­го явища доведено до логічного завершення.

На цьому фоні значно зростає наше розуміння цінності соціальної роботи, висвітлюється суспільна необхідність та важливість професії соціального пра­цівника, благородство волонтерського руху.

Авторський колектив посібника окремо виражає щиру подяку вітчизняним та закордонним авторам, чиї ідеї та напрацювання допомогли реконструювати тео­ретичними засобами цілісність соціальної діяльності, як суспільно необхідної праці, що націлена на творення та відтворення сутнісних сил людини і формоут­ворення та підтримку соціального організму країни у працездатному стані.

Авторський внесок у написання посібника: передмова - доктор філософських наук, професор В. П. Андрущенко; розділи 1-2 - доктори філософських наук, про­фесори М. П. Лукашевич, 1.1. Мигович; розділ 3 - доктор філософських наук, про­фесор М. П. Лукашевич; розділи 4-8 - доктор філософських наук, професор В. П. Бех; розділ 9 - кандидати педагогічних наук І. М. Пінчук та С. В. Толстоухова; розділ 10 - доктори філософських наук, професори В. П. Андрущенко та М. І. Ми-хальченко; розділ 11 - доктор філософських наук, професор І. І. Мигович; розділ 12 - кандидат педагогічних наук, доцент Л. О. Романенкова; післямова - доктор фі­лософських наук, професор В. П. Андрущенко.

РОЗДІЛ 1

^ ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ СТРУКТУРА І ЗАВДАННЯ КУРСУ

Соціальна робота в Україні та світі

Сутність поняття "соціальнаробота"

^ Об 'єкт і суб 'єкт соціальної роботи

Функції та принципи соціальної роботи

Соціальна робота як наукова галузь та навчальна дисципліна

1.1. Соціальна робота в Україні та світі

"Соціальна робота" - прийнятий в усьому світі вислів, що означає вияв гу­манного становлення людини до людини. Вона виникла ще в біблійні часи як благодійність, релігійний обов'язок віруючого, як система гуманітарних послуг нужденним. Однак лише у нинішньому столітті ця робота визнана у всьому світі як професія, що потребує спеціальної підготовки. Систематично здійсню­вані через неї різноманітні заходи спрямовані на те, щоб полегшити невдале пристосування особи до суспільства. Соціальна робота відрізняється від філан­тропії, благочинності, меценатства та подібних видів діяльності своєю орієнта­цією не лише на допомогу людині в розв'язанні повсякденних проблем (зайня­тості, побуту, здоров'я, стосунків з іншими членами соціуму), але й на розви­ток у ній, при необхідності, техніки подолання труднощів, навичок само­організації. Світовий досвід засвідчує ефективність цієї допомоги, яка надається не розрізненими одинаками, а могутніми професійними об'єд­наннями різних типів, що підтримуються державою і громадкістю. Серед неї на Заході поступово формувалася думка про те, що допомога людям, які вибилися з життєвої колії або через об'єктивні причини не можуть увійти в неї (інваліди, престарілі, одинокі, безробітні, бідні та інші соціальні аутсайдери), - це показ­ник високої культури і цивілізованості суспільства. Вона, як правило, кори­стується співчуттям і повагою усього населення, авторитетна й престижна.

Утвердження соціальної роботи сталося на початковому етапі індустріаль­ного суспільства не випадково, адже XIX ст. супроводжувалося бурхливим, посиленням експлуатації, соціальною диференціацією і пауперизацією на­селення, розвитком злочинності,' безробіття, аморалізму й бездуховності. Крайнє загострення соціальних проблем потенційно загрожувало стабільності й порядку в капіталістичних країнах. Тому все більше політиків, ділових

людей, церковних діячів, добровольців з числа лікарів, вчителів, вчених усвідомлювали необхідність наукового аналізу соціального розвитку і спеціалізованої підготовки людей, які зайнялися допомогою зубожілим і зне­доленим. Поступово, завдяки цілеспрямованим зусиллям соціальних реформа­торів і прогресивної громадськості, у Великобританії, Нідерландах, США, Швеції, Японії та інших розвинених країнах сформувалася розгалужена систе­ма теоретичних знань і правових, етичних, дидактичних, організаційних засад соціальної роботи. У своєму розвитку вона спирається на біологію, медицину, статистику, соціологію, педагогіку, антропологію, економіку, право та інші науки, на власний досвід, здобутки інформатизації, сучасні технології. Це доз­воляє їй успішно справлятися з головною тріадою: вивчення, діагноз і лікування соціальних виразок суспільного організму.

Масштаби соціальної роботи, наприклад, в США красномовно розкривають такі цифри: з 1960 по 1982 pp. витрати на соціальні програми тут зросли від 23.5 до 592.5 млрд., або з 0.3 до 18.7 % внутрішнього національного продукту; 12 % найманих працівників у цій країні зайняті в системі національних послуг; близько 200 тис. американців здобули звання соціального працівника; окрім них 460 тис. чол. допоміжного персоналу та адміністраторів займаються соціально роботою. Вона здійснюється у різних сферах і закладах, з клієнтами, в групах і общинах, включає багато видів послуг, супроводжується безпере­рвним навчанням тих, хто її виконує (соціальні асистенти, бакалаври, дипломо­вані спеціалісти, магістри, доктори, практики, аналітики, консультанти, дослідники, адміністратори, контролери). Більше 400 університетів і коледжів США пропонують навчальні програми з соціальної роботи. Сьогодні вона до­сягла зрілого професіоналізму, становить могутню наукову і практичну індустрію, в якій зайняті мільйони людей в усьому світі. Якщо раніше термін "соціальна робота" об'єднував представників багатьох професій, то нині він став назвою особливого фаху і наукової дисципліни, що використовує ком­плексний, по суті соціологічний, підхід, є вкрай актуальною і перспективною з огляду на проблеми соціального буття, які на порозі XXI ст. повсюдно набува­ють пріоритетного значення в суспільному розвитку.

Зарубіжний досвід показує, що потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей. Саме таке становище склалося у нашій країні в 90-х роках і продовжує залиша­тися стабільним. Криза в Україні має системний, затяжний характер. Темпи падіння внутрішнього валового продукту у нас склали в 1990 р. 4 %, у 1991 р. -8.7 %, у 1992 - 9.9 %, у 1993 - 14.2 %, у 1994 - 28 %, у 1995 - 11.8 %, у 1996 -

ю

10 %. Наше суспільство опинилося перед загрозою цілковитої необоротної втрати основних виробничих фондів - основи життєдіяльності й незалежності держави. Параметри кризи в Україні, за висновками вчених, перевищили їх рівень у США 30-х років або в латиноамериканських країнах 80-х років. Нині у нас більше 80 % населення проживає за межою бідності. Для структурної пере­будови народного господарства потрібно, за вкрай заниженими урядом строка­ми, до 20 років і 130 млрд. ам. дол.

А згідно оцінок розробника моделей економіки східноєвропейських країн Дж.Сакса, така перебудова займе 40 - 120 років.

Моральне здоров'я українського суспільства значно погіршує несправедливе поглиблення соціальної нерівності, нахабний, кримінальний перерозподіл народ­ного добра. Дослідники вважають, що межа реального коефіцієнта (співвід­ношення доходів 10 % найзабезпеченішого і 10 % найбіднішого населення), після якого суспільство не може вважатися соціально стабільним, дорівнює 10:1. В Ук­раїні він сьогодні - 50:1, тобто в п'ять разів перевищив критичний рівень. За оцінками експертів, щонайменше 1.5 % населення країни мають щомісячний ду­шовий доход не нижчий 4000 дол. А 500 громадянам, згідно даних служби "Соціс-Геллап", на які посилається Інститут стратегічних досліджень НАН України, на­лежить 18 млрд. дол. Іншими словами, сукупний капітал 0.001% населення Ук­раїни дорівнює половині валового внутрішнього продукту 1995 р.1

Такий розрив у доходах багатих і бідних виник дуже швидко, всього за 4-5 років. У розвинених капіталістичних країнах він формувався десятиріччями і віка­ми. Сучасному ж українському соціуму ніколи було звикнути до кричущої соціаль­ної поляризації. Наш мешканець, на відміну від західного, не має досвіду життя се­ред масового криміналізму, звик до більш-менш рівномірного розподілу суспільного продукту, як і раніш розраховує на соціальну підтримку держави. Важ­ко не погодитися з думкою про те, що людина, особистість як головний суб'єкт і першооснова соціального розвитку і соціальної політики повинна сама реалізувати свій власний потенціал, вибравши для цього найбільш адекватні її сутності при­родні шляхи і способи його самоздійснення. Проте держава не може кидати наприз­воляще мільйони раптово зубожілих і немічних громадян у вир передринкової криміналізованої стихії, навпаки, її функція соціального захисту має у період стаг­нації зростати. Деякі спроби в цьому плані робляться законодавчою та виконавчою владою України. Одним з дієвих інструментів реалізації соціальної політики держа­ви, забезпечення суспільної стабілізації і безпеки є соціальна робота.

1 Див.: Соціальні інтереси в системі національної безпеки України.- К, 1996 - С.38-39; 40-54

її зростаюче значення не обмежується кризовими явищами чи іншими тим­часовими факторами, а має закономірний, усталений характер. Активна мо­дернізація суспільства, що триває у світі з минулого століття, супроводжується прискоренням соціокультурного розвитку, ускладненням життєвого середови­ща людей, політичним динамізмом, змінами людських цінностей, уподобань тощо. В таких мінливих умовах утруднюється соціалізація поколінь, ширшає і диференціюється соціокультурний простір, відбувається інтенсивна маргі-налізація населення. Саме це доводить необхідність соціальної роботи як про­фесії, пов'язаної з раціональною і цілеспрямованою допомогою погано адапто­ваним людям, їхньою сомоадаптацією. Ця діяльність орієнтована не тільки і не стільки на поліпшення матеріального добробуту нужденних, тобто на бла­годійність, а насамперед на розширення сфери соціальної взаємодії цих людей, на їх пристосування до життєвих реалій, активну, повноцінну роль в суспільстві. Тому доречними бачаться пропозиції характеризувати соціальну роботу як раціональний альтруїзм культурно компетентних громадян стосовно неадаптованих членів суспільства через організацію їхньої соціальної праці.

1.2. Сутність поняття "соціальна робота"

Поняття "соціальна робота" увійшло в соціально-гуманітарну літературу наприкінці XIX століття. Це була відповідь на соціальну потребу суспільства у смисловому відображенні практичної діяльності людей, які надавали допомо­гу бідним. Започаткування в 90-х роках XIX ст. у Великобританії лекційної ро­боти з роз'яснення та поширення знань щодо проведення благодійної діяльнос­ті та відкриття в 1899 р. першого Інституту підготовки соціальних працівників в Амстердамі зумовили появу відповідних навчальних курсів з соціальної ро­боти. Тим самим було покладено початок розвитку соціальної роботи як навча­льної дисципліни.2 В ті ж роки у Сполучених штатах Америки вийшла книга М.Річмонд "Дружній візит до бідняків: керівництво для тих, хто працює у бла­годійних організаціях", в якій чи не вперше були закладені науково обгрунто­вані методи соціальної роботи.3 Отже, соціальна робота стає об'єктом для нау­кового осмислення, чим започатковується поява її теорії і становлення як на­пряму наукових досліджень.

1 Див.: Теория и методика социальной работьі. В 2-х т. - Т. І - М, 1994 - С. 11

3 Див.: Колков В.В. Основоположники социальной работьі зарубежом. Мзри Злен Ричмонд (1861-1928)//

Российская знциклопедия социальной работьі - В 2-х т. - М, 1997 - Т.2 - С.77-80

Зазначені аспекти змісту поняття "соціальна робота" збереглись і до наших днів. £У сучасній науковій літературі це поняття розглядається в трьох основних значеннях:

■ як практична професійна діяльність з надання допомоги та підтримки лю­дям, які опинились у скрутній ситуації;

■ як навчальна дисципліна з професійної підготовки фахівців з соціальної до­помоги та підтримки населення;

■ як галузь наукових знань, яка грунтується на сукупності концепцій і теорій, досліджує принципи і закономірності, моделі та методи соціальної роботи, має свій об'єкт і предмет дослідження, систему наукових понять і катего­рій, сукупність методів дослідження.

Зрозуміло, що розглянуті аспекти значення поняття "соціальна робота" не­розривно взаємопов'язані між собою, і тому у нашому навчальному курсі це поняття зустрічатиметься у всіх трьох значеннях. Разом з тим, проблеми, які розкриваються у навчальному курсі, належать, насамперед, до сфери наукової дисципліни "соціальна робота".

Дійсно, адже саме до компетенції науки про соціальну роботу відноситься розробка системи наукових категорій і понять, на яких ґрунтується теоретична база соціальної роботи. З їх допомогою розкривається зміст основних прин­ципів соціальної роботи, ведеться пошук тенденцій і закономірностей її прак­тичної реалізації, узагальнюється та аналізується досвід соціальної роботи, ефективність наявних і пошук інноваційних її форм, дієвість засобів та методів здійснення цієї роботи. Отже, розгляд перелічених проблем і складатиме, нау­кову складову цього навчального посібника.

Соціальна робота — наука ще дуже молода, і тому більшість зазначених вище проблем перебувають у стані незавершеного дослідження, триває уточ­нення і корекція понятійно-категоріального апарату, ведуться наукові дискусії навколо термінології, розуміння, змісту і структури соціальної роботи, доціль­ності використання тих чи інших методів практичної діяльності. Такий стан наукового описання соціальної роботи зумовлює необхідність відображення цієї незавершеності і дискусійності при викладенні програмного матеріалу в нашому посібнику. Сказане стосується, зокрема, і розуміння базового поняття "соціальна робота", дискусії про зміст якого продовжуються в науковій та нав­чальній літературі (йдеться про соціальну роботу як вид практичної діяльності, тобто розуміння її у першому з наведених вище значень).

Порівняльний аналіз визначень поняття "соціальна робота", які зустріча­ються у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, свідчить про відсутність узагальненого його розуміння. Єдине, в чому збігаються точки зору різних гг-

торів — це визнання соціальної роботи як різновиду діяльності. Більшість їх вважають, що це повинна бути "професійна", "практична" діяльність. В інших характеристиках цієї діяльності, зокрема в головних, таких як мета, суб'єкт, об'єкт соціальної роботи, підходи різняться.

Представники однієї групи науковців переконані, що метою соціальної ро­боти є оптимізація здійснення суб'єктивної ролі людей у всіх сферах життя су­спільства в процесі життєзабезпечення і діяльності особистості, сім'ї, соціаль­них та інших груп і спільнот в суспільстві.4 При цьому здійснюється "керуван­ня обставинами", "організація цих обставин в оптимальну систему, що забезпечує суспільству необхідний виховний ефект."5 Як бачимо, у наведених визначеннях соціальна робота має оптимізувати обставини здійснення суб'єктивної ролі людей у всіх сферах діяльності, тобто створювати необхідні умови для освоєння і здійснення соціальних ролей у суспільстві. На наш по­гляд, у такому занадто широкому розумінні соціальна робота багато в чому пе­ребирає на себе функції таких соціальних інститутів суспільства, як освіта, ви­ховання, культура, політика, сім'я тощо, які мають створювати умови для ус­пішної соціалізації індивідів у всіх сферах суспільства.6 Хоча, слід зауважити, що ідея про зв'язок (і обумовленість) соціальної роботи заходом процесу соціа­лізації людини не викликає сумніву і заслуговує на подальшу розробку.

Представників другої групи науковців об'єднує розуміння соціальної робо­ти як своєрідного "інституту допомоги в тій чи іншій сфері."7 Соціальна робота покликана допомагати у вирішенні "проблем, що відображають суспільне чи індивідуальне неблагополуччя,"8 надавати допомогу "в реалізації соціальних прав громадян і компенсації фізичних, психічних, інтелектуальних, соціальних та інших недоліків, що заважають їх повноцінному функціонуванню.9 У наве­дених визначеннях, хоч і неявно, відчувається "присутність" процесу соціалі­зації. Негаразди і труднощі в тій чи іншій сфері суспільства, що заважають ус­пішній соціалізації (а вона — запорука успішного функціонування) мають бути усунені за допомогою соціальної роботи.

Розуміння соціальної роботи як допомоги поширене і серед зарубіжних до­слідників. Так, австрійська академія соціальної роботи пропонує розглядати

4 Див. наприклад: Социальная робота /Под общ. ред. В.И.Курбатова - Ростов на Дону: Фенікс, 1999 - С.90

5 Коваль А.Г., Зверєва І. А., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка /Соціальна робота- К, 13МН, 1997 -С.4

6 Див.: Знциклопедический социологический словарь / Общ. ред. ОсиповаГ.В. - М.: ИСПИ РАН, 1995 - С. 686-689 Див.: Фирсов М.В. Введение в теоретические основьі социальной работьі (историко-понятийньїй аспект) -

М, Изд-во «ИПС» - Воронеж «МОДЗК», 1997 - С.7

Див.: Кравченко А.И. Социология. Справочное пособие- М. Моск. Лицей. 1996 - С. 111 9 Див.: Коваль А.Г.. Зверєва І.А.. Хлебнік С.Р. Соціальна педагогіка/ Соціальна робота - К. ІЗМН. 1997 - С.4

соціальну роботу як специфічну форму допомоги з боку суспільства у вирі­шенні соціальних потреб і конфліктів, викликаних індивідуальними або соціа­льними причинами, розв'язати які люди самі не в змозі.

Найбільш широко серед дослідників соціальної роботи представлене розу­міння її сутності у визначенні, яке пропонує Національна асоціація соціальних працівників США. Соціальна робота, за їх розумінням, — це професійна діяль­ність з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відро­дження їх здатності до соціального функціонування та створення сприятливих соціальних умов для досягнення цих цілей.10

Звернімо увагу, що в наведеному визначенні допомога охоплює вплив на здатність до соціального функціонування з метою її відродження чи посилення. Отже, мова йде про активізацію власних зусиль у скрутних життєвих ситуаці­ях. Деякі автори вважають, що самодопомога, розвиток власних ресурсів, при­таманних індивіду, групі, общині, великою мірою визначають сутність соціа­льної роботи.1' Дослідник М. Фірсов розширює розуміння суті соціальної робо­ти, включаючи в неї як допомогу, так і взаємодопомогу в системі соціокультурних і психосоціальних взаємодій і відносин різних суб'єктів.12

Як бачимо, орієнтація допомоги на здійснення, посилення та відродження со­ціальних функцій індивіда чи групи виступає сутнісною характеристикою соціа­льної роботи практично в більшості її визначень у літературі: в такому контексті соціальна робота перебирає на себе функцію допомоги у здійсненні процесу соці­алізації, який саме і націлений на підготовку людини до реалізації нею соціальних функцій у широкому діапазоні різноманітних сфер соціального життя.13

Таким чином, узагальнюючи розглянуті аспекти розуміння поняття "соціа­льна робота", слід звернутись до більш широких, базових понять і категорій, якими є поняття "соціалізація", а також ще більш узагальнене — категорія "со­ціальне". Розглянемо їх коротко, починаючи з останньої.

В латинській мові слово "societas" означає спільність, a "socialis" — суспі­льне. Через таку всеосяжність, універсальність термін "соціальне" сьогодні у нас тлумачать і розуміють по-різному.

10 Див.: Теория социальной работьі. Учебник/ Под ред. Е.И. Холостовой - М., Юристь, 1998 - С. 31-32

11 Див.: Колков В.В. Системний подход в преподавании теории социальной работьі // Системний подход в социальной работе: Методологический семинар /Составитель редактор В.В. Колков - М: Институт со­циальной работьі, 1997. - С. 123.

12 Див.: Фірсов М.В. Зазнач, твір-С.21

ь Див.: Смелзер Н. Социология / Пер. с англ. - М, Феникс, 1998 - С.94-96

15

По-перше, він вживається у значенні "суспільний", тобто відмінний від біо­логічних, природних явищ і процесів. У даному випадку все, що охоплює жит­тєдіяльність людського суспільства в цілому, являє собою соціальне.

По-друге, це поняття відображає становище і роль людини в суспільстві (соціумі) і виражається у відношеннях взаємозв'язку, взаємодії різних груп, які так чи інакше диференціюються, розділяються за певними ознаками (взаємо­відношення класів, націй, поколінь, статей і т. д.). У процесі спілкування, взає­модії у складі тієї чи іншої групи формуються соціальні якості кожної людини, що визначають і характеризують її поведінку.

По-третє, поняття "соціальне" відбиває відносини нерівності, які існують між людьми. Суспільство розпадається на класи, верстви, групи, що різняться між собою характером власності, розміром багатства, рівнем освіти, кваліфікацією, обсягом влади, престижем і т. д. Та й самі індивіди надто різні — талановиті і не дуже здібні, працездатні й хворі, активні і пасивні, наполегливі й безвільні тощо.

По-четверте, цим терміном (соціальне) охоплюється вся сукупність проблем людського життя — стосунки між індивідами та різними спільнотами, стан до­вкілля, умови побуту, праці, відпочинку, забезпечення матеріальними і духов­ними благами, специфічні проблеми молоді, жінок, дітей, людей похилого віку та ін. Соціальне немовби входить в інші відносини, однак не зливається з ними, не розчиняється в них. Тому говорять про соціально-економічні, соціально-політичні, соціокультурні відносини, процеси, проблеми. Соціальні процеси мо­жуть стосуватися всього людства, окремого суспільства, його конкретних сфер, сторін, структурних частин (класів, верств, організацій, малих груп і т. д.).

Таким чином, соціальне — це особливий аспект суспільних відносин, що виникає в ході сумісної діяльності індивідів і соціальних спільностей в конкре­тно-історичних умовах, проявляється у ставленні одне до одного, до свого ста­новища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Соціальне явище або процес виникає тоді, коли поведінка одного індивіда потрапляє під вплив іншого або їх груп (спільності) незалежно від того, чи присутні фізичний індивід або спільність. Саме в процесі взаємодії з урахуван­ням очікувань, дотримуючись визнаних норм і правил, індивіди впливають од­не на одного, сприяють інтеграції (засвоєнню) тих чи інших якостей суспільних відносин. Тобто соціальне виникає в ході взаємодії людей, детермінується від­мінностями їх місця і ролі в конкретних структурах суспільства, проявляється, у свою чергу, в різному становленні індивідів і груп (спільностей) до явищ та процесів суспільного життя.

Соціальна дійсність різноманітна. Вчинки людей, їх співробітництво і кон­флікти, діяльність державних закладів, функціонування економіки, переміщен-

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



Скачать файл (675.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации