Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции по украинской литературе - файл 1.docx


Лекции по украинской литературе
скачать (184.8 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx185kb.16.11.2011 07:37скачать

содержание
Загрузка...

1.docx

1   2   3   4   5
Реклама MarketGid:
Загрузка...
ТЕМА: Шкільна драма ХУІІ ст. Основні тематичні цикли. Жанрова самобутність.

ПЛАН

1.      Передумови появи української літературної драми.

2.      Теорія шкільної драми в поетиках.

3.      Діалоги та декламації як перші форми драматургічного дійства.

4.      Жанрові різновиди шкільної драми.

5.      Інтермедії як форма драматургічної творчості.

ЛІТЕРАТУРА:

1.      Грицай М.С. Українська драматургія ХУІІ – ХУІІІ ст.. – К., 1974.

2.      Софронова Л.А. Поетика словянского театра. ХУІІ–пер.пол.ХУІІІ ст.: Польща, Украина, Розсип. – М., 1982.

3.      І.Франко. Русько-український театр // т.29. – С.293-336.

4.      І.Франко. Слово про збурення пекла: Українська пасійна драма. – Т.37. – С.456-499.

5.      Южноруская пасхальная драма. – Т.30. – С.262-313.

На ХУІІ ст.припадає утвердження утвердження в українській літературі драматичних жанрів. Драматичні твори писалися з освітньою і виховною метою. Авторами, як правило, були викладачі поетики, виконавцями – учні, глядачами – всі члени колегії.

Шкільна драма спочатку мала в основному педагогічне призначення – вчити студентів акторському мистецтву. Але вона також послужила також основою виникнення шкільного театру.

Основи теорії драматичних жанрів розроблялися в курсах поетики, що читалися в Києво-Могилянській колегії. Правда, в ранніх поетиках про драму говорилося мало, в курсах кінця ХЦІІ ст. – більше, а в поетиці Ф. Прокоповича.

„Де aute „poetika iibri ІІІ” („Три книги  про поетичне мистецтво”), написаній 1705 р. – питанням теорії і практики драми присвячено уже багато місця.

У вченні про поетичне мистецтво загалом поетики визначали поезію як уміння відображати, наслідувати у віршах людські дії, словесно копіювати якісь речі, природу і т.д. Застосовуючи теорію наслідування до драми як одного з родів поезії, поетика вчила, що наслідування нещасливих дій видатних людей творить трагедію, а наслідування дій простих людей – комедію.

Викладачі поетики були зобов’язані не лише читати теоретичний курс, але для ілюстрації писати драми і вставляти їх силами студентами.

Спектаклі відбувалися або на сцені колегії або просто неба, на майдані, перед широкою аудиторією.

Дія одного могла приходити одночасно на землі, в пеклі і раю. Пекло умовно позначалося нижньою частиною кону, куди вели східці. Підвищення означало рай. Були також декорації, реквізит, костюми. Застосовувалися театральні ефекти – видові, звукові. На сцені також з’являлися птахи, звірі, дракони, мерці. Всі ролі виконували хлопці.

Українська шкільна драма ХУІІ ст. розвивалась на певних традиціях. Вона розвинулась на основі середньовічної духовності західноєвропейської драми, а також була продуктом шкільної освіти. Західноєвропейські літературні драми ілюстрували біблійні оповідання і виконувалися спочатку як частина відправ у церкві. У ХІІ-ХІУ ст. літургічна драма переноситься з церкви на майдан.

Розвиток середньовічного західноєвропейського театру припинився вже з середини ХУІ ст. Та його традиції підхопили єзуїти. Захопивши в свої руки шкільну освіту, вони почали культивувати в школах драму як активне знаряддя релігійної пропаганди. Саме через польське посередництво духовна драма проникла і на Україну.



Але старовинна українська драма не була сліпим наслідуванням латинсько-польських зразків. Українські автори запозичували лише образи, символи, сюжетні схеми.

Спочатку на Україні виникли простіші види драматичного мистецтва – декламації і діалоги.

Є підстави твердити про зародження давньої української драми саме в організованій 1586 р. Львівській братській школі. Хоч це й була чисто православна школа, у ній за зразком єзуїтських училищ запровадили деякі звичаї, що мали заохочувати учнів до навчання, зокрема участь у церковних відправах, співи в хорі, релігійно-драматичні декламації. Спеціально для виконання учнями Львівської братської школи написав „На рождество господа бога и спаса нашого Ісуса Христа вЂршЂ” Паво Беринга (Львів, 1616).

Вірші П.Беренди – декламації. На сцену виходять один за одним сім школярів (отроків) і декламують вірші, у яких за біблійною схемою розповідається про основні події різдва. Декламації не вимагали ні сцени, ні декорацій, ні великої кількості учасників і спеціальної режисерської підготовки. Форму декламацій, як знаємо, мають і вірші Касіяна Саковича на погреб Петра Сагайдачного (1622), окремі вірші з „Перла многоцЂнного” К.Транквіліона-Ставровецького (1646) та ін.

1630 р. у Львові окремою книжкою вийшли „ВЂршЂ з трагодіи Христос пасхон...”, автором і видавцем яких був львівський друкар Андрій Сеульський. Твір А.Скульського є вільним переказом окремих частин анонімної візантійської трагедії ХІ-ХІІ ст., присвяченої мукам і воскресінню Христа, яка в свою чергу компілювала твори Еврипіда, Ехліла, Лікофрона, матеріали нового завіту і апокрифів.

Вірші Сеульського призначалися для декламації у братській Успенській церкві. Перша частина мала декламуватися у велику п’ятницю, „по вложеню плащеницЂ в гроб”, а друга – на Великдень. У першій частині виступають Богородиця, Іоанн Богослов, Йосиф, Никодим, Симон Киринейчик, Марія-Магдалина, жінки-мироносиці, хор. Всі воно славлять великоднє свято.

Наступного, 1631 р. у Львові надруковано „Розмышлян’є о муці Христа Спасителя нашого...” Іонаникія Волковича, проповідника при братській Успенській церкві і вчителя братської школи. Зміст твору Волковича той самий, що й віршів Сеульського, – страждання, смерть, і воскресіння Христа. І джерело те саме – трагедія „Христос пасхон”. У ремарках названого трьох хлопців, що виконували ролі „душ побожних”, – Георгієвич, Лангиш і Буневський. Крім „побожних душ”, у творі Волковича виступають інші алегоричні постаті – Ласка Божа, Ангел, Радість Церкви, Розум, Пам’ять, Воля, звитязтво, Тріумф, Хрест, Копіє, Гроз діє, Трость. І.Франко підкреслив: „вірші Волковича, треба признати, дуже слабі, мова незугарна, повна полонізмів, вислов млявий. Автор держиться канонічних євангелій. Але книжечка важна з іншого погляду, як перша звісна нам проба руської драматичної вистави на пасійну тему взагалі і спеціально у Львові”.

До цієї самої групи декламацій і діалогів треба віднести „Верши на воскресение Христово”, що збереглися у збірнику кінця ХУІІ–початку ХУІІІ ст. Тут виступають 24 отроки. Перші 12 отроків у своїх „декламаціях” прославляють Христа, далі починається діалог. 13-й і 15-й отроки радяться між собою, як їм боротися з смертю, вдаючись при цьому до жартів і дотепів. Так, 13-й отрок радить скласти кулаки і брати „сміло” смерть за кості. 14-й радить інше:

^ Маю я мЂх полови з муки гресанои,

Зажиемо над нею штуки звичайнои.

Обваливши на землю, у рот ей напхаймо,

А сами у дорогу чим прудке махаймо.

То она буде ласку з рота виберати,

А мы юж не будемо смертю умерати.



15-й отрок придумав спекти для смерты «щонайболший колач» і потім всім до неї прийти «ис поклоном». 16-й, 17-й і 18-й отроки повертають розмову в інший бік: воювати із смертю марна справа, бо всі ми смертні; краще жити правдиво і побожно, щоб після смерті опинитися у „небесному дворі” – раю.

19-й, 20-й і 21-й отроки розпочинають цілком нову тему – тему свого шкільного життя, проводячи її в гумористичному плані. Один просить Христа, щоб скоріше росла кропива, розвивалися ліси, щоб можна пасти телята:

^ Бо вже ся минЂ школа барзо збридила,

А як у турмЂ темной мене посадила.

Що мы тилко робимо, все ся на нас глядит.

НЂяк нам попограти, зараз хлосту дает,

Хоч мама борщу пришлет, на тое не дбает.

Другий заздрить дітям, що граються на вулиці; йому не вільно вийти з школи, „бо зараз дяк розгами буде мене бити”, мріє, щоб швидше розвився ліс, де б він міг сховатися від свого дяка, досхочу пограти з хлопцями. Третій теж намагається вирватися з школи, воліє „пасти в полю корови”. Ролі 22-го, 23-го отроків не збереглися, а останній, 24-й, закликає слухачів прославити Христа, а собі просить винагороду: „МЂнЂ зас маленькому писанки даруйте”.

Авторами подібних творів могли бути студенти, що гуртом збирали милостиню під час великодніх свят і з цієї нагоди складали спеціальні декламації. Вони дуже близькі до звичайних великодніх чи різдвяних віршів, різняться від них лише своєю драматизовано формою.

Декламації і діалоги могли поєднуватися й з іншими драматичними жанрами, зокрема інтермедіями. Такий зразок зберігся з початку ХУІІІ ст. і має назву „Верши на воскресеніє Христово, ест вЂршов 14, и інтермедіюм, и епілог”. Першу частину цього твору – „Проліог на воскресеніе Христово” – виконували 14 учнів. Вони виступали один за одним і прославляли воскресіння Христа. Далі йшла інтермедія „Баба, дід і чорт”, а в епілозі знову говориться про воскресіння.

У ДЕрнівському збірнику (друга половина ХУІІ чи початок ХУІІІ ст.) збереглися різдвяні вірші, що декламувались 27 отроками (збереглися лише декламації останніх 16 отроків). Зміст їх становить славослів’я новонародженому Христові. Тільки виступ 15-го отрока відрізняється від інших тим, що він розповідає про свої шкільні справи:

^ Я малий отрок,

Як в поли дикий звірок;

Дома даръмо не сижу,

До школи учитися ходжу;

Коли хочу, то ся учу,

А коли не хочу, то из школи втечу:

То от мене завъдячне, прийиуйте,

А минЂ коляду даруйте.

До діалогів треба зарахувати і більший твір, що формою нагадує великодню драму – „Дияліог во кратцЂ собранній на персон седм на д†части расположенній...”, уміщений у тому самому Дернівському збірнику. Тут вказано, що спочатку повинен виступати хор, а „потом хлоп’ята еден по другом вЂршЂ будут повідати”. Після цих вказівок починається дія – ангел сповіщає Адамові і Єві радісну звістку про воскресіння Христа і велить їм повертатися знову до втраченого колись раю.

Мораліте (від лат. moralic – моральний) – повчальна алегорична драма, поширена в Західній Європі у ХУ–ХУІ ст. На Україну прийшла із розвитком шкільного театру з кінця ХУІ–поч.ХУІІ ст. і проіснувала аж до половини ХУІІІ ст. як різновид шкільної драми.



П’єси цього жанру виставлялися на шкільній сцені на масницю. Вони закликали до медитацій про саме життя, нагадували про неминучість розплати за гріхи, відображали загальні закони світопорядку, повторюючи його структуру, будувалися на схематизованих взаємовідносинах людини з світом, що проходила, як правило, від колиски до могили, одночасно прямувала до раю, якщо грішила. Герой мораліте пасивний. За нього борються сили добра і зла і він відчуває на собі їхній вплив. Ця боротьба демонструється співвідношенням алегоричних образів, що уособлювали його вади і доброчесності. Людина сама нічого не вирішує, не здатна втручатися в боротьбу пристрастей.

Елементи мораліте впліталися майже в усі п’єси, що ставилися у шкільному театрі. Вони були наявні в містеріях, міраклях, історичних драмах. Але найбільшою мірою збережено структуру мораліте у п’єсі Георгія Кониського „Воскресеніє мертвих”, Сюжет твору побудовано на протиставленні двох героїв Гіпомена (праведника) та Діоктити (грішника), що показані в житті і смерті. Подібно до „Воскресіння мертвих” побудовано „Трагікомедію о награжденіи в сем свЂтЂ пріисканных дЂл мзды в будущей жизни вЂчной” Варласама Лащевського, у третій яві в якій протиставлені дві сестри, праведниця і грішниця, а також алегоричні фігури – Церква і Світ.

Містерія (від гр.mysterion – таїнство, таємний релігійний обряд на честь якогось божества) – релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства. В основу містерії різдвяної на великодньої покладено біблійні сюжети. Виникнувши в 13 ст., вона розповсюдилась у 14–15 ст. в Італії, Англії, Німеччині, Нідерландах, Франції великомасштабними видовищами. Містерії інсценізували народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події християнської історії були їх композиційними центрами. Навколо центральних подій компонувались безліч інших євангельських епізодів (про прикликання апостолів, про вилікування розслабленого, про зцілення німого, про тайну вечерю). Містерія успадкована Київським шкільним театром від середньовіччя. Традиційними містеріями були „Слово про збурення пекла”, „ДЂйствіє на Рождество Христово”, „Торжество Єстества ЧеловЂческого”, „Царство Натури Людскои”, „Мудрость предвЂчная”, „Властотворный образ ЧеловЂколюбія Божія”. У них автори, звичайно, дотримувалися композиції середньовічного типу із притаманним їй неквапливим розгортанням подій, довільно розміщених. Виділявся також центральний епізод і підпорядковували йому всі інші. Активно використовувалась у містеріях алегорія, заміна містеріальних персонажів алегоричними постатями при збереженні містеріальної послідовності. У „Торжестві Єстества ЧеловЂческого”, наприклад , Адам і Єва перетворюються на постаті Відчаю, Плачу; Сатану замінюють фігури Лакомства, Нестримності і т.д. Містеріальний сюжет міг замінятися в окремих випадках не тільки біблійними, а й світськими , зокрема історичними.

У міраклях опрацьовувалися агіографічні сюжети – житія святих, легенди про їх чудеса, подвиги, терпіння за віру Христову.

Відомою є Драма про Олексія, чоловіка божого (написана у 1673 р.) і поставлена в Києві на честь царя Олексія Михайловича в день його іменин. Джерелом послужила легенда про Олексія чоловіка божого (з „Мінології” Василя) маємо фактичні фіксації певного сюжету. Ця драма складалася з 2 дій. Зміст. – Протиборство в душі Олексія. Архангел Рафаїл, покровитель шлюбів, незадоволений тим, що багато молодих людей стали байдужими до шлюбів. А Гавриїл вихваляє безшлюбність.

Інтермедії. Вони з’являються разом з декламаціями, діалогами, шкільними драмами. Вони теж виникли у зв’язку з розвитком цього жанру в польській літературі і споріднені з аналогічними явищами світової літератури – італійською комедією масок, англійськими інтермедіями, але за змістом є відображенням 

життя і побуту українського народу, написані, як правило, розмовною українською мовою, широко використовували місцеві фольклорні сюжети, мотиви, образи.

Найдавнішими відомими нині українськими пам’ятками інтермедійного жанру, якими й розпочинається історія української комедії, є дві інтермедії до драм Якуба Гаватовича, поставлені в 1619 р. в м. Кам’янці-Струмиловій.

І інтермедія – Климко, селянин Стецько, який накупив горшків.

ІІ інтермедія – Максим, Грицько, Денис, знайшли пирога.

До середини ХУІІ ст. належить популярна „Интермедіум жид із русинами”, де партнери сперечаються у питаннях віри.

У ІІ Пол. ХУІІ ст. виник Дернівський збірник, в якому вміщено 9 інтермедій.

Знаменно, що автори інтермедій не шукали тем за сферою людського життя, вони писали твори. Ідейний струмінь яких відповідав суспільним інтересам трудящих мас, вибрали з героїчного і побутового фольклору прогресивне, те, що було сучасним і кликало на боротьбу за визволення всіх українських земель з-під гніту.

Інтермедії стали визначним явищем давньої української літератури першої половини ХУІІІ ст. В цьому найдемократичнішому жанрі давньої драматургії відбились сильні антиклерикальні тенденції світогляду трудящих мас. І тут основну роль відіграв, безсумнівно, фольклор, де ці тенденції були особливо виразними. Про всі життєві події герої міркують, як про природні явища. Тут зустрічаємо розповіді про мандрівки смертних на небо, в пекло, а з постатей бога, святих знято ореол святості, вони виступають як звичайні смертні.

Жанр інтермедії мав великий вплив і на розвиток подальшої української літератури. Його значення в історії української літератури добре визначив І.Франко: „ Значення їх для дальшого розвою нашої літератури було далеко більше, ніж самих драм. На се складалися головно дві причини: Інтермедія писана була мовою, близькою до народної, а не раз і чисто народною, і зміст свій, колорит, спосіб вислову черпала з окружаючого життя народного... Симпатії і антипатії народні виявлялися тут вповні; в жартівливій формі порушувано не раз найтяжчі рани народного життя: притиски збоку панів, нещастя релігійних роздорів і т.д.... В гумористичнім і сатиричнім дусі інтермедій зложені були в ХУІІІ віці також численні „вірші” Рождественські і пасхальні, котрі часто є не тільки епічним переказом драматичних і сценічних штук, а мовою і писательською манерою являються безпосередніми попередниками „Енеїди” Котляревського та „Пана та собаки” Артемівського.

 

1   2   3   4   5



Скачать файл (184.8 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации