Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекція - Марк Туллій Цицерон та його час - файл 1.doc


Лекція - Марк Туллій Цицерон та його час
скачать (100 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc100kb.03.12.2011 10:16скачать


1.doc




ЛЕКЦІЯ

Тема: Марк Туллій Цицерон та його час
План
1.Римське суспільство і культура ІІ-І століття до н.е.: основні тенденції.


    1. Криза римської республіки як передумова розвитку красномовства;

    2. Еллінізація римської культури;

    3. Розвиток ораторського мистецтва: азіанський та аттикічний стилі у краномовстві.




  1. Марк Туллій Цицерон - життєвий шлях.


2.1."Homo novus" для римської знаті;

2.2.Формування світогляду під впливом "Нової Академії" та філософії Панетія;

2.3.Особисті негаразди як передумова для суспільної та політичної діяльності та підгрунтя для філософських поглядів;

2.4.Розправа, влаштована Антонієм.
3. Політична та суспільна діяльність Цицерона.
3.1.Адвокатські промови (за Секста Росція, проти Верреса, на захист Квінція);

3.2.Політичні промови (проти Катіліни, за Сестія, "Філіппіки);

3.3.Політичні трактати; новаторство суспільно-політичних поглядів Цицерона ("Про державу", "Про закон", "Про свій час");

3.4.Особливості філософії Цицерона (трактати "Про ворожбу", "Про долю", "Про дружбу", "Про старість", "Тускуланські бесіди").
4. Внесок Цицерона у розвиток ораторського мистецтва
4.1."Брут" - полеміка із "аттикістами";

4.2.Діалог "Про оратора" - визначення завдань і засад красномовства.

4.2.1.оратор як державний діяч;

4.2.2.визначення досконалої промови;

4.2.3.стилістична варіативність як запорука успіху;

4.2.4.три основні завдання оратора; їх реалізація у теорії "трьох стилів";

4.2.5."родосський" стиль на противагу азіанському та аттикічному.

4.3.Ораторська практика Цицерона.

4.3.1.єдність періоду як втілення принципу "copia";

4.3.2."загальні місця" морально-флософського та політичного змісту;

4.3.3.принцип ампліфікації;

4.3.4.фіктивні промови алегорічних персонажів;

4.3.5.інтелектуальний тиск;

4.3.6.реформа латини і диференційваний вибір лексики;

4.3.7.юридичне спрямування оро-акустичної практики.
5.Сприйняття творчості Цицерона сучасниками та нащадками.
6.Резюме.
7.Рекомендована література.
8.Тест.


Рекомендована література


  1. Сто шесть философов: жизнь, судьба, учение. - Симферополь:Таврия, 1995.-Т.1-С.340-351.

  2. Сагач Г. Риторика. - Київ: Ін Юре, 2000.-С. 448-470.

  3. Таранов П. Звезды мировой философии.-Москва: АСТ, 1990. - С.107-112.

  4. Темнов Е.И.Цицерон - оратор, политик, правовед.// Цицерон Марк Туллий. Избранные произведения. - Москва: Мысль, 1999.

  5. Тронский И.М. История античной литературы. - Москва: Высшая школа, 1983. - С. 314-330.

  6. Философский энциклопедический словарь.-Москва: Инфра-М, 1999.

  7. Хафнер Г. Выдающиеся портреты античности. - Москва: Прогресс, 1984. - С. 276-278.

  8. Цвайг Ш. Цицерон//Всесвіт. - 2003. -№1-2.-С.66-75.

  9. Цицерон Марк Туллий. Избранные произведения. - Москва: Мысль, 1999.



Із другої половини ІІ століття до н.е. Рим вступає у епоху гострої соціальної боротьби та громадянських війн. Це період кризи Римської республіки, повстання рабів, вбивства Цезаря та боротьби між його спадкоємцями Антонієм та Октавіаном. Надзвичайно високого значення у цей період надбає політичне красномовство та судові промови, оскільки судові процеси часто мали яскраво-політичний характер. У красномовстві знаходили своє відображення зміни у етиці та правовій свідомості. Попит на риторичну освіту спричинився до того, що римське красномовство почало перебудовуватися на грецький кшталт. Зокрема, успадковуються від греків два провідних стилі у красномовстві - азіанський та аттикічний. Характерною ознакою першого була патетичність та посилене вживання тропів, що робило промову доволі важкою для сприйняття; другий потребував стислого та точного викладу подій, тому часто бував надміру лаконічним.

Синтез римської та грецької культури отримав літературне втілення у творчості Марка Туллія Цицерона. Адвокат, політичний діяч і письменник, ідеолог римського республіканського устрою, Цицерон водночас є неперевершеним майстром красномовства, і його діяльність у цій царині стала провідною для подальшого розвитку латинської риторики.58 промов, серія трактатів з риторики та філософії, близько 800 листів - це склад тільки тих творів Цицерона, що дійшли до нас. Насправді ж їх було набагато більше.

Майбутній лідер сенатської партії був "Homo novus" - новою людиною для римської знаті. Цицерон народився 3 січня 106 р. до н.е., він походив із роду "вершників". Завдяки зв’язкам батьків мав нагоду отримати гідну освіту. Світогляд Цицерона сформувався під впливом філософії Панетія, що проповідувала "аристократизм духу" та прагнення до мудрості і принесення користі суспільству, а також промов Філона, голови так званої "нової Академії"; від якого Цицерон успадкував зацікавлення у морально-етичних питаннях філософії. Але напрямок його діяльності багато в чому був визначений і негараздами у особистому житті. Він рано втратив матір, улюблену дочку Туллію, розлучився із дружиною Теренцією, із якою прожив індо три десятки років; побрався із молодою Публілією і знов розлучився. Єдиний син Марк не виправдав батькових сподівань, ставши не оратором і філософом, а консулом при Октавіані. Молодшого брата Цицерона Квінт Туллій, талановитий і обдарований неабияким літературним хистом, було страчено у 43 р. до н.е. Друг Тіт Помпоній Аттік, незмінний приятель та учасник його діалогів, фактично перейшов до табору політичних суперників Цицерона. Останні ж роки колись славетного оратора й політичного діяча минули у постійних намаганнях врятуватися від переслідування тріумвірату Октавіана, Лепідія та Марка Антонія, які після встановлення диктатури мали на меті приборкати всіх прихильників духовної свободи. Цицерон змушений був постійно переховуватися у своїх заміських маєтках і врешті-решт був зраджений одним зі своїх челядників. Сповнений ненависті до старого оратора, який неабияк дошкуляв йому своїми промовами, Марк Антоній наказує прибити цвяхами голову й руки Цицерона до тієї трибуни, з якої він колись закликав усіх громадян Риму відстоювати республіканську свободу.

Але це відбулося не одразу, а через багато років. А поки що енергійний молодий оратор досягав виняткових успіхів у царині служіння суспільству. Надзвичайний резонанс має його промова на захист Секста Росція, звинуваченого у батьковбивстві. Цицерон не тільки довів невинуватість свого підзахисного, але й вказав на справжніх вбивць, що належали до фаворитів правителя Сулли. Незабаром відбувся і процес проти Верреса, намісника Сіцилії, який розграбував довірену йому провінцію. Матеріал звинувачення, зібраний Цицероном особисто, був настільки значний, що Веррес не став навіть дочікуватися судової сесії та добровільно пішов у відставку.

Так само успішні були і Цицеронові політичні промови, зокрема чотири промови проти Катіліни, які були проголошені ним під час перебування на посаді консула, а також промова за Сестія - політичний маніфест, у якому автор висловлював свою прихильність республіканському устрою. Літературною пам’яткою боротьби Цицерона із спадкоємцем Юлія Цезаря Антонієм стали 14 філіппік, спрямованих проти нього. Цицерон виголошує з трибуни форуму:"Ще замолоду я боронив інтереси республіки. І хоч я вже старий, але робииму це й надалі. Моїм єдиним передсмертним бажанням було б побачити римський народ вільним". Не дивно, що після примирення Октавіана з Антонієм Цицерона внесли до першого ж проскрипційного списку.

Резонансними є також політичні трактати Цицерона, зокрема, діалоги "Про закон" і "Про державу".Філософ переосмислює поняття сутності держави, представляючи його вперше у вигляді чіткої формули: "Res publica est res populi" - "Публічна справа є справою народу". Цицерон відмовляється і від ключових колись для політичного устрою понять "rex" та "civitas", вводячи натомість терміни "rector" та "populus". При цьому "rector" - це не володар за правом крові чи походження, це аристократ-реформатор, охоронець, багнетник, який має захищати слабких, стримувати сильних, є мудрим Вчителем та наставником для всіх громадян. А "populus" включая вже не лише міську общину, але всіх людей, яких пов’язують спільні інтереси та мета. Діалог "Про державу" цілком не зберігся, побудовано на зразок "Держави " Платона та завершується міфом про блаженство у космічному просторі ідеального державного діяча.

У діалозі "Про закони" Цицерон намагається з’ясувати природу права як такого і визначає закон як вищий розум, що лежить в основі природи. Закон є основною ланкою, що поєднує людей та божество і дотримання його слугує запорукою блаженства.

Найвідомішим із суспільно-політичних творів Цицерона є трактат "Про обов’язки". Він є зверненням автора до сина, і філософ зізнається, що полишив політичну арену тому, що вважає нижче своєї гідності бути прихильником диктаторського режиму. Він стверджує, що законодавча й виконавча влада в країні має належати людям із чистим сумлінням і моральним обов’язком кожної людини є чинити опір тому, хто силкує узурпувати владу, яка мусить належати народові. Здоровим є лише те суспільство, де кошти слугують не мірилом поваги, а витрачаються на культуру й мистецтва, де владарі є вчителями й захисниками.

Цицерон був однією із найосвіченіших постатей свого часу, але охоче визнавав, що його філософські трактати є компіляцією, у якій йому належить лише стилістичне оформлення. Філософські твори його найчастіше мають діалогічну форму, будуються за схемою діалогів Аристотеля. Інсценуванню діалогу передує авторське слово, яке пояснює завдання трактата. Дію перенесено до римського побуту, персонажі - відомі політичні діячі, іноді - сам Цицерон та його друзі.

Цицерон не був послідовним прихильником якоїсь певної філософської системи. Він еклектик за своєю природою. Єдині погляди, які для нього взагалі неприйнятні, - епікурейство. У теорії пізнання він стоїть на засадах скептицизму, заперчуючи достовірність реального знання взагалі і вважаючи, що людина має задовольнятися лише поверховим розв’язанням усіх питань. Така позиція давала йому змогу для більш широких світоглядних можливостей. Зокрема, у трактаті "Про природу богів" філософ зазначає - невідомо, чи існують боги насправді, але державну релігію варто оберігати як запоруку спокою та цілісності держави. Так само рішучо Цицерон спростовує існування надзвичайного та дивовижного, а також передбачення майбутнього (трактати "Про ворожбу", "Про долю"). Він захищає принцип повної свободи волі та відповідальності людини за усі діяння. Доброчесність полягає у вільному розгортанні природних можливостей особистості, яке контрольоване розумом.

Вельми відомим є діалог Цицерона "Про дружбу" і "Про старість".У першому з них він визначає усі можливі аспекти дружби - етичний, моральнісний, духовний та навіть юридичний. Справжня дружба розглядається як дар богів, який треба зберігати. Основою ж її є взаємна відповідальність та здатність до самопожертви. Дружба сприяє процвітанню держави та збереженню у ній спокою та миру.

Як теоретик красномовства Цицерон не задовольняється шкільними приписами риторики. Замолоду він почав був складати риторичний посібник на кшталт грецьких підручників, але лишив цю працю незавершеною. В діалозі "Про оратора" ми знаходимо набагато ширше розуміння завдань красномовства. Цей твір датується 91 р., коли Рим стояв на порозі громадянських війн. Дійові особи - лідери сенатської партії-зібралися задля обговорення політичного стану держави. Такий зв’язок красномовства і політики невипадковий, адже для Цицерона оратор, перш за все,- політичний діяч. До програми підготовки саме тому входить, окрім шкільної риторики, уся сукупність знань, що є потрібною для політичної гри. У визначенні обсягу цих знань Цицерон протиставляє дві точки зору, носіями яких у нього є відомі римські оратори минулого століття Красс та Антоній. Антоній, що презентує традиційну точку зору, обмежує завдання оратора мистецтвом публічної промови на судову й політичну тему. Красс, устами якого говорить сам Цицерон, ставить більш високі задачі й захищає программу ораторської освіти, що стойть на засадах філософії. Ідеальні промови - це такі, у яких приватне питання піднімається до рівня загальних принципів. Для того, аби розібратися у проблемах поведінки, для того, аби оволодіти мистецтвом диспуту, для того, щоб промова пасувала до певної аудиторії і певного часу - потрібні етика, психологія, логіка, себто, філософська освіта. Для того, аби вміти ілюструвати промову гідними прикладами, потрібне знання історії та поетичної літератури. Ідеальний оратор - людина високого рівня культури та неабияких знань. Обидва учасники діалогу постійно нагадують, що змальованого ними ідеалу не досягла ще жодна жива істота, але досягти його не вельми складно; читачеві легко здогадатися, що автор твору вважає ідеальним промовцем себе самого.

Цицерон не є прибічником фіксованих риторичних правил. Тип промови залежить, на його думку, від обставин, у ких її проголошують і допускає існування найрізноманітніших відтінків. Щодо цього пункта Цицеронові довелося зітнутися із різкою опозицією з боку римських "аттикістів". Вони вимагали від оратора стилістиної незмінності, яка віддзеркалювала б моральну особистість (т.з."етос") промовця. Полемізуючи із "аттикістами" у трактатах "Брут" та "Оратор", Цицерон висуває протилежні вимоги: ідеальне красномовство полягає у вмінні однаково володіти усіма типами мовлення, встановленими традиційною риторичною теорією. Перед оратором стоять три завдання: довести свою позицію, принести насолоду слухачеві, вплинути на його волю. Кожному з цих завдань відповідає один із трьох стилів: спокійний "низький" стиль годиться для переконання; "середній", створений софістичним красномовством, відрізняється вишуканістю та елегантністю, патетична сила "високого" стилю хвилює слухача. Найбільш цінна риса оратора - досконале вміння користуватися "високим" стилем. Проти "аттикістів" спрямований і ще один принцип Цицерона - "соріа" - принцип "щедрої промови". Щедрість полягає у вичерпній презентації думок. Порівнюючи Демосфена та Цицерона, відомий римський ритор Квінтіліан зазначає, що у першого неможливо нічого скоротити, а другому - нічого додати. Широкий виклад, в свою чергу, потребує багатства й різноманітності засобів виразності.

Принцип "щедрості" отримав реальне втілення у ритмічно - синтаксичній єдності періоду. Цицерон вважався найкращим майстром періоду в Римі. Його період суворо збалансований. Тоді як "азіанці" прагнули до орнаментування деталей, у Цицерона виразність ніколи не шкодила доступності й ясності. Прагнучи пов’язати свою позицію із принциповими світоглядними настановами, він постійно використовує "загальні місця" морально - етичного або філософського характера. Так, у промові за грецького поета Архія центральне місце займає не юридична аргументація, а обгрунтування значення поезії взагалі.

Так само активно використовував Цицерон використовує ампліфікацію (гіперболізацію). Коли Цицеронові доводилося виступати у процесах з іншими представниками захисту, ролі розподілялися таким чином, що йому діставалася заключна патетична частина. Вигуки, благання, які супроводжувалися бурхливою жестикуляцією, звертання до богів, фіктивні промови, що доручалися фіктивним персонажам (наприклад, батьківщині в першій промові проти Катіліни),- увесь цей арсенал Цицерон активно використовує. У листах до друзів він навіть глузує над своєю здатністю імпровізувати. Проте мистецтво його цим не обмежувалося. Цицерон змінює тон протягом однієї промови незліченну кількість разів, межує пафос із жартами, пристрасність зі спокоєм і байдужістю. Частини промов, складені у "низькому" стилі відрізняються жвавістю, дотепністю, дошкульністю. Оратор змальовує навіть іронічний портрет свого противенця, аби дискредитувати його.

Слід, однак, мати на увазі, що ораторські твори Цицерона у тому вигляді, у якому ми їх читаємо, не є точним записом дійсно проголошених ним промов. Методи стенографії на той час вже були відомі у Римі, проте автор, випускаючи у великий світ свою промову як памфлет або публіцистичний твір, проводив її опрацювання. Промова на захист Мілона була видана у абсолютно зміненому вигляді, настільки, що сам Мілон, якого на суді виправдали, сказав, що, якби Марк Туллій проголосив під час засідання те саме, що й у "книжковому" варіанті, його б напевне присудили до страти.

Цицерон став символом риторики, її втіленням. Трапилося це, певною мірою, і завдяки тому, що він ліпше, аніж будь-хто інший, зумів збагнути характер епохи, оро-акустичної за зовнішнім проявом та юридичної за своєю сутністю.

Оро-акустична атмосфера спрямована була на юридичну галузь, тоді як державно-правова практика сприймалася цілком як розмовна. Величезна кількість широковживаних слів загальногромадянського походження мали юридичне походження. Наприклад, sententia- спочатку вирок, потім - повчання, narratio- опис справи адвокатом, потім - оповідання, розповідь, obligatio - зобов’язання, потім - цінні папери. А найзвичайніші й пересічні слова, наприклад, dicere, мали, окрім загального значення (у даному випадку - "говорити"), ще й специфічно-юридичний ("проголошувати захисну промову"). Взагалі, Цицерон багато в чому виступив реформатором латини. На той час їй були притаманні відсутність стійких норм граматики, широке вживання іноземних, зокрема, грецьких, слів, незграбність синтаксичних конструкцій. Мова Цицерона відрізняється суворим синтаксичним упорядкуванням, ретельно диференційованим відбором лексики. Вона, фактично, є нормою так званої "класичної" латини.

Жодний давньоримський письменник не мав такого впливу на історію європейської культури, як Цицерон. Літературні діячи останніх років республіки та початку імперії ставилися до нього, щоправдв, доволі стримано: характер Цицеронівського красномовства для них був пов’язаний із його політичною позицією. Але вже наступне покоління визнало його найбільшим з майстрів римської прози. Це визнавали навіть грецькі критики, які мали мало підстав бути прихильними до римської літератури. Риторична школа навчала мистецтву стиля, користуючись творами Цицерона. Найвищого ступеню популярності твори Цицерона досягли за часів Відродження. На основі мови Марка Туллія створюється "новолатинська" гуманістична проза; у його творах мислителі шукають підтведження власних гіпотез та поглядів. Пізніші покоління розглядають його праці вже як пам’ятник античної літератури - і зразок для наслідування.
РЕЗЮМЕ
Марк Туллій Цицерон - філософ, політичний та суспільний діяч, письменник, оратор останнього періоду Республіки. Напрочуд успішна адвокатська діяльність проходила на Римському Форумі (промови за Секста Росція, проти Верреса, на захист Квінція). Резонансні політичні промови, спрямовані проти прихильників диктатури. У політичних трактатах викладає власне бачення ідеальної держави та ідеального правителя ("Про закон" і "Про державу"), реформує основні політичні терміни й поняття. Філософські твори еклектичні, написані у формі діалогів, присвячені морально - етичним та естетичним проблемам ("Про ворожбу", "Про долю", "Про дружбу", "Про старість", "Тускуланські бесіди").

Провідний оратор та теоретик красномовства. Засади риторики викладені у творах "Брут" та "Оратор". Полемізував з прибічниками "аттикічного" та "азіанського" стилів, створивши на противагу їм т.з."родосський" стиль. Промови характеризуються ретельним відбором лексики, чіткою стилістиною організацією. Стильова варіативність відображена у теорії "трьох стилів", які мусить опанувати ідеальний оратор. Майстерно володів мистецтвом пафосної промови, широко використовуючи ампліфікацію, "загальні місця", риторичні фігури, фіктивних персонажів.

За своє політичні переконання Цицерон був переслідуваний і страчений.

ТЕСТ

1. Цицерон був представником стилю красномовства, який здобув назву:

А.аттикічний

Б.азіанський

В.класичний

Г.родосський


  1. Світогляд Цицерона був сформований під впливом філософського вчення:

А.Панетія

Б.Епікура

В.Аристотеля

Г.Менандра


  1. Поняття "rector" означає:

А.викладача риторики

Б.правителя

В.викладача філософії

Г.адвоката
4."Етос"-це:

А.моральне кредо промовця

Б.жанр промови

В.посада у судочинстві

Г.риторична фігура
5.Завдання "низького стилю":

А.справити моральний вплив на слухача

Б.переконати слухача

В.дисредитувати опонента

Г.вірна відповідь відсутня


  1. Життєвий шлях Цицерона завершився, коли він:

А. перебував на посаді консула

Б.перебував на посаді трибуна

В.був оратором

Г.вірна відповідь відсутня
1.Г

2.А

3.Б

4.А

5.Б

6.Г


Скачать файл (100 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации