Шпаргалка - Історія туризму
скачать (350 kb.)
Доступные файлы (1):
1.doc | 350kb. | 03.12.2011 12:02 | ![]() |
содержание
- Смотрите также:
- Конспекты к урокам по туризму [ лекция ]
- Варламов В.Г. Основы безопасности в пешем походе [ документ ]
- Шпаргалка - Социология молодежи. Ответы на государственный экзамен [ шпаргалка ]
- Зашкільняк Л. Історія Польщі від найдавніших часів до сьогодення [ документ ]
- Шпоры по антикризисному управлению [ документ ]
- Історія розвитку обчислювальної техніки [ документ ]
- Лекції до курсу - Історія педагогіки [ лекция ]
- Історія Русів [ документ ]
- Історія Русів [ документ ]
- Ответы - Короткі відповіді на питання курсу Історія Економіки [ документ ]
- Лекції з історії педагогіки [ лекция ]
- Доклад/доповідь - Етногенезіс та етнічна історія народу, що є творцем і носієм мови. Історія мовного розвитку і його зв'язок з етапами розвитку народу [ реферат ]
1.doc
1.Назвіть найважливіші для розвитку туризму в Україні події кінця ХХ – початку ХХI столітьВідсутність у 1989-1993 рр. структур державного регулювання тур-му в Україні призвела до руйнування важливих складових частин інфраструктурн. галузі, розпаду соціально-орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу значних валютних коштів за кордон, а також до погіршення матеріально-технічної бази. Було порушено систему напрацьованих зв'язків і турів, підготовки й використання досвідчених кадрів. За ці роки держава втратила майже 80 % валютних прибутків від іноземного туризму,а кількість туристів зназалась майже втричі.
Призупиненню цього негативного процесу сприяли поступове формування нової системи соціально-економічних відносин в країні, адаптація населення до нових умов життя; вжиті парламентом, президентом та урядом заходи.
З метою реалізації державної політики в галузі туризму постановою Кабінету Міністрів України № 616 від 10 листопада 1992 р. було створено Державний комітет України по туризму.
Відродження туризму здійснювалось на планомірній основі. Головною метою роботи Держкомтуризму стала необхідність посилення державного регулювання туристичної діяльності. Було вжито заходи:розробка й рекламування на міжнародному ринку національного туристичного продукту; підготовки досвідчених кадрів;створення та зміцнення нормативної бази туризму.
14 грудня 2001 р. Указом Президента України створено Державну туристичну адміністрацію України.
Важливим кроком у створенні правових засад туристичної діяльності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України «Про туризм» (першого такого закону на теренах колишнього СРСР), який визначив стратегію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі, її проблем і перспектив.
Цей закон визначив загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Метою Закону було створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян. Забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їхніх обов'язків та відповідальності.
^
Запорізька,Тернопілська,Донецька,Дніпропетровська,м.Київ,Харківська,Одеська,АР Крим
^
Упродовж 2000 р. зареєстровано 11,2 млн. відвідань України іноземцями, у тому числі 4,4 млн. туристичних поїздок та 6,8 млн. одноденних поїздок.Іноземні відвідувачі впродовж свого перебування в Україні в 2000 р. залишили в ній 2,2 млрд. дол. США.У 2000 р. громадяни України здійснили 13,4 млн. закордонних поїздок, у тому числі 8,7 млн. туристичних ,решта — одноденні відвідання.Для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою впродовж останніх років становила близько 65 % загального обсягу туристичних потоків.Крім цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких зросла в 2000 р., порівняно з 1995-1996 рр., у 8 разів.Скоріше за все, поїздки між сусідніми державами і надалі значно переважатимуть у структурі міжнародного туризму.
4.Які напрями розвитку туризму передбачені “Державною програмою розвитку туризму на 2002-2010 рр.”, затвердженої Кабінетом Міністрів України 2002 р.?
29 квітня 2002 р. було прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр.». Основною метою Програми проголошено створення конкурентоспроможного міжнародного ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини. Основні завдання Програми: - забезпечення сталого розвитку туристичної галузі та підвищення її частки в макроекономічних показниках; - підвищення рівня життя громадян і створення додаткових робочих місць; - збільшення частки очікуваних доходів від туристичної галузі у державному бюджеті; - підвищення іміджу держави на міжнародному рівні. Програмою визначено такі напрями розвитку: - удосконалення нормативно-правової бази туристичної діяльності; - зміцнення матеріальної бази туризму; - розширення міжнародної співпраці в туристичній галузі; - підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг; - поліпшення транспортного обслуговування; - підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об'єктів культурної спадщини; - поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення; - впровадження ефективної інноваційної діяльності та створення наукової бази туризму; - поліпшення кадрового забезпечення. |
| ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Користувачі повинні бути зареєстровані щоб голосувати за книгу |
![]() |
Назад






У 1997 р. Україну прийнято дійсним членом до Всесвітньої туристичної організації (ВТО), а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО у м. Сантьяго (Чилі) обрано до керівного органу ВТО — Виконавчої ради.
^
Усвідомлення людиною того, що вона є громадянином не тільки своєї країни, але і світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення пропозицій на ринку різноманітних турів, особливо цільових. На конференції ВТО в Ліссабоні за результатами дослідження "Tourism 2020 Vision" проголошені п'ять перспективних туристичних напрямків XXI століття.
Пригодницький туризм. У світі залишається все менше не досліджених туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту.
Круїзи. Цей сектор туризму розвивається феноменально швидкими темпами. Якщо в 1997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів зросла понад 9 млн. В світі будується 42 восьмипалубних круїзних теплоходи, місткістю до 6200 пасажирів кожен.
Екологічний туризм. Головна мета екотуризму - збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального згубного впливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнаватьні тури для любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників.
Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід. Для невеликих груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам'ятників культури.
Тематичний туризм. Цей вид туризму передбачає підвищену зацікавленість до конкретного явища, наприклад до кліматичних умов певної місцевості або тематичних парків як місць відпочинку.
За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком.
При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США.
Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 р.-Китай,США,Франція
Передбачається, що при щорічному зростанні на 8% кількість туристичних прибуттів в Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. осіб.Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі -Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3млн.).Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів у день.
За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.
Економічна відсталість нових політичних структур у Східній Європі є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяг туризму між країнами Західної і Східної Європи буде зростати, в основному, в напрямку зі Сходу на Захід.
І все ж таки разом з економічним піднесенням країн Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки надходження іноземної валюти, але і створення нових робочих місць.
Таким чином, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного.
^
В 1975 р. ліквідовано МСОТО і створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), до складу якої на початку XXI ст. входило більше 120 держав. Генеральна асамблея ООН визнала за ВТО статус міжнародної організації, яка координує розвиток міжнародного туризму. Штаб-квартира ВТО знаходилася в Мадриді.Статут ВТО було прийнято 27 вересня 1975 р., а з 1980 року ця дата відзначається як Всесвітній день туризму.
Згідно статуту ВТО, її основними цілями є:
- стимулювання розвитку туризму як засобу росту економічних показників;
- розвиток туризму як чинника миру та взаємного співробітництва між країнами;
- реалізація посередництвом туризму прав людини на відпочинок і свободу пересування незалежно від раси, статі, мови та релігії;
- зосередження уваги на країнах, що розвиваються, в сфері туризму;
- проведення науково-дослідної роботи в сфері туризму.
ВТО прийняла ряд важливих для туризму декларацій, серед яких:
- Манільська декларація «Про туризм у світі» (Філіппіни 1980 р.);
- «Документ Акапулько» (Мексика, 1982р.);
- «Хартія туризму» і «Кодекс туриста» (Софія, Болгарія, 1985 р.);
- Гаазька «Декларація про туризм» (Голландія, 1989 р.).
^
Крим,Західна Україна,Центральна та ін
9. Охарактеризуйте стан і тенденції розвитку туризму в Україні.
Новою і дуже перспективною тенденцією в розвитку українського туризму стало бурхливе зростання «зеленого» (сільського) туризму. У селах одного лише Рахівського району Закарпатської області в 2003 р. відпочили 19 тис. українців та 250 іноземців, а Івано-Франківська область в тому ж році прийняла 160 тис. гостей — споживачів «зеленого» туризму.Це особливо важливо, з огляду на те, що Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області, разом узяті (тобто весь карпатський регіон) склали у 2003 р. лише 12 % загального обсягу туристичної діяльності в Україні (для порівняння: частка Києва — 20 %). Враховуючи, що розвиток гірськолижного туризму в Карпатах вимагає значних інвестицій, «зелені» туристі здатні значно вплинути на доходи цих областей від туризму. Перспективним для розвитку «зеленого» туризму є також області Півдня України.
^
ХХ ст. Київ славився гостинністю,і готелів вистачало на всіх заможних туристів.Найфешенебельнішими вважались «Гранд-Отель», «Отель де Франс», «Бель-Вю» та «Европейская» на Хрещатику, а також «Метрополь» на Великій Володимирській. В першокласних номерах - розкішне меблювання, чемна прислуга, власні екіпажі, телефон. Номер зі зручностями коштував від 1 до 12 карбованців на добу; самовар та білизна — за окрему платню.Гучні назва київських готелів відображали географію Європи: «Малороссия», «Дрезден», «Россия», «Петербуржская», «Английская», «Лондон», «Рим», «Неаполь», «Женева».Підприємливі кияни утримували велику кількість мебльованих кімнат майже на кожній вулиці міста. Сервіс в них не поступався першокласним готелям, а коштував у декілька разів дешевше.Велика кількість готелів розміщувалась на вулиці Безаківській (нині Комінтерна) — їх скупчення пояснювалось безпосередньою близькістю вокзалу та прекрасного ботанічного парку.
64 готелі Києва, які були в Києві до 1901 р., можна умовно розділити на чотири великі групи.
1 Готелі, що знаходились безпосередньо поруч з вокзалом (4).
2. Готелі на Подолі (11). Розвиток подільської готельної інфраструктури був пов'язаний, по-перше, з близькістю Дніпра,по-друге,з історично-обумовленою спеціалізацією району—торгівлею, організацією ярмарків.
3. Готелі в безпосередній близькості від Лаври та вздовж вул. Олександрівської (нині Грушевського). їх присутність була обумовленою близькістю Києво-Печерської лаври, важливих адміністративних будинків, великих парків, що дозволяло печерським готелям конкурувати з готелями центру.
4. Готелі центру міста. На території сучасного Старокиївського району функціонувало 44 готелі. Архітектори доклали максимум зусиль, щоб центр Києва став «доходним місцем з точки зору туризму». Здебільшого, на Хрещатику переважав стиль «віденський модерн». На східному кінці Хрещатика виникло розкішне місце розваг — парк «Шато де Флер», створений у 1863 р., зі своєю перлиною — Долиною троянд (нині на цьому місці стадіон «Динамо»). У всіх першокласних готелях були лазні, гаряча вод; їжа подавалась в номери або споживалась в ресторані, був свій погріб вин, які раз на добу подавались клієнтам безкоштовно.
^
На межі XX і XXI ст. у світі продовжувалося зростання кількості туристичних подорожей. У зв'язку з чим зросте й зайнятість у туристичній індустрії. На межі XX і XXI ст. кожна 15-та людина на Землі прямо чи опосередковано була пов'язана з індустрією туризму.За кількістю відвідувань іноземними туристами першість на рубежі ХХ-ХХІ ст. була за Європою.Поступово збільшувалася кількість туристів в Африці і Південній Азії. Постійно популярним у туристів всього світу залишається Близький Схід. Але кількість туристів зменшиться в «гарячих точках», у місцях здійснення терактів. Чимало туристів у XXI ст. вже стали жертвами терористичних угруповань. Тим не менш, за оцінками спеціалістів ВТО та інших експертів, міжнародний тероризм на початку XXI ст. здійснював менший вплив на туристичний бізнес, ніж зміни у світовій економіці.
Згідно прогнозам ВТО, основними, чинниками розвитку туризму будуть:
- науково-технічний прогрес, підвищення якості життя;
- збільшення тривалості вільного часу;
- стан оточуючого середовища.
^
Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає в створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед найбільш привабливих туристично-рекреаційних зон, де туризм посідає одне з чільних місць в розвитку економіки; це Автономна республіка Крим, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, м. Київ.
^
Протягом XIX ст. прибутки селян в імперії Габсбургів зменшувалися внаслідок, переважно, двох чинників: 1) економічної залежності від великих землевласників; 2) лихварства в умовах нерозвиненості банківської системи.
Поширення залізничного транспорту негативно позначилося на добробуті переважної більшості міського населення. Залізницею почалося масове постачання дешевих і якісних продуктів західної промисловості до українських земель, приречуючи більшість місцевих виробників на закриття їхніх підприємств у процесі жорсткої конкуренції.
В українських регіонах Австро-Угорщини наприкінці XIX ст. сформувався великий надлишок робочої сили. Безробіття та зубожіння стали масовим явищем.
Ці явища спонукали сотні тисячі українців до еміграції. Уряди США, Канади, Бразилії, Аргентини та інших країн з величезними сільськогосподарськими ресурсами і браком робочої сили заохочували масовий приплив працездатних людей. Розповсюджувалася реклама еміграції, часто-густо недобросовісна.
Утім, багато емігрантів дійсно влаштували своє життя на чужині краще, ніж на батьківщині.
ей переселенський руж українців сприяв розвиткові транспортної та готельної інфраструктури у світі, збільшував фінансові можливості власників готелів та транспортних компаній. Наявність українських громад, сформованих цим рухом за океаном, створила передумови для сотень тисяч туристичних поїздок в майбутньому — подорожей емігрантів на їхню (чи їхніх предків) батьківщину, а також подорожей до них їхніх родичів з України
^
Наприкінці 1928 р. Об'єднане екскурсійне бюро було ліквідовано. Його замінило акціонерне товариство "Радянський турист" ("Рад-тур"), яке остаточно витіснило приватні туристичні контори й бюро.
Членами товариства могли стати громадяни, які придбали його акції. Обов'язком акціонерного товариства було створення мережі туристських баз і маршрутів на всій території тодішнього Радян. Союзу,тобто розвиток планового туризму. Туристські й екскурсійні маршрути проходили місцями, пов'язаними з революційними подіями та соціалістичним будівництвом у країні. Товариство мало власні турбази, будинки туристів, сезонні притулки, орендувало в містах готелі. До літа 1929 р. "Радтур" пропонував путівки на 29 маршрутів,
прокладених як у європейській, так і в азійській частинах країни: в Центральній смузі Росії, на Уралі та Волзі, в Україні й у Криму, на Кавказі та в Закавказзі, на Алтаї і навіть по Паміру. Тривалість
подорожей не перевищувала двох тижнів, що відповідало часу відпустки більшості працюючих.
Створення подібних організацій не вирішувало всіх проблем, пов'язаних з розвитком туризму в країні. Уявлення про нього наприкінці 20-х - на початку 30-х pp. було дуже неоднозначним. Для культкомісій профспілок туризм був чимось середнім між прогулянкою і пікніком, для рад фізичної
культури – фізкультурою.
^
На початку XX ст. музейна справа в Україні зробила великий крок вперед, спостерігалося швидке зростання музейної мережі. Музеї створювалися на основі приватних колекцій, в яких знаходилась значна кількість цінних і рідкісних речей, художньо-історичних цінностей. Це були, здебільшого, дрібні місцеві музеї. У 1910 р. в Україні нараховувалось 146 музеїв. У цей час розпочали роботу Краснодарський, Старобільський музеї, Вовчанський культурно-історичний музей старовини, музеї у Валках, Богодухові, с. Наталіївці на Харківщині тощо.Прийняв перших відвідувачів міський музей старожитностей в Олександрійську, що на Катеринославщнні. Музей у Коростені на Житомирщині ставив своїм завданням дослідження Древлянщини (Коростенщини). Під керівництвом Ф. Козубовського проводили геологічні дослідження вчені С. Білявський та М. Бурчак-Абрамович. Вони зібрали цінні колекції, що експонувались у музеї та нараховували понад 400 оригінальних зразків копалин. Тоді ж було створено музеї в Донецьку, Лучинах (на Житомирщині), соціально-історичний музей у Бердичеві, Тульчині.Музеї поступово перетворювались на багатофункціональні заклади, ставали центрами культурно-просвітницького, політичного виховання широкого загалу, сприяли поширенню масових туристичних подорожей, залученню громадськості до екскурсійного знайомства з пам'ятками історії та культури. Багато цікавого і досі відкривають для себе туристи в Житомирському краєзнавчому музеї, заснованому в 1901 році. У 1919 р. президент Всеукраїнської Академії наук академік В. І. Вернадський, назвав його найкращим в Україні. Тут і досі зберігаються багаті колекції з історії, геології, географії, біології, зоології, археології тощо.У 1893 р. відкрився Херсонський краєзнавчий музей. Зараз тут зберігаються унікальні знахідки скіфських пам'яток з античних поселень о. Березань, етнографічна колекція включає в себе понад 50 різноманітних рушників, близько 80 одиниць народного одягу та ін. Нумізматичну колекцію складають монети — античні, середньовічні, ХVІІ-ХІХ ст. і сучасні. |
^
У 1847 розпочала свою діяльність Російська духовна місія в Єрусалимі, яка відігравала важливу роль в організації прочанства до Святої землі. У 1882 р. було створено Імператорське православне палестинське товариство (ІППТ), в завдання якого входила не тільки організація прочанства, але й справи благочинності та просвітництва. Товариство відкривало школи, шпиталі в Святій землі, проводило наукову роботу, організовувало археологічні експедиції, налагодило видавничу діяльність.У Палестині постійно перебувала Духовна місія російської православної церкви (представництво, аналогічне посольству держави). Місія займалася, серед інших справ, організацією прийому прочан: скуповувала земельні ділянки під забудову, а також готові будівлі, які переобладнувала під гуртожитки для прочан; організовувала каравани.У 1858 р., паралельно з діяльністю місії, в Росії було створено спеціальний Палестинський комітет з метою організації подорожей прочан до святих місць Близького сходу. Перевезення прочан та їхнє розміщення у Палестині взяло на себе Російське товариство пароплавства і торгівлі (РТПІТ), небезпідставно розраховуючи на великі прибутки.Фактичним засновником і керівником створеного в 1882 р. Імператорського православного палестинського товариства (ІППТ) був Н. Хітрово, а головою і формальним засновником — великий князь Сергій Олександрович. Користуючись підтримкою імператорської сім'ї, стабільною міжнародною ситуацією, розвитком морських та суходільних комунікацій, Православне палестинське товариство досягло великих успіхів. За даними Н. Хітрово, 70 % доходів ІППТ складали пожертви віруючих. На утримання подвір'їв у Єрусалимі, Єрихоні та інших місцях ішло 35 % витрат товариства, інші гроші витрачалися на освітні та медичні програми, організацію збирання пожертв, загальні організаційні витрати тощо. Напередодні Першої світової війни зарубіжні подорожі підданих Російської імперії на прощу стали доступними, а відтак і популярними серед селян (вони складали близько 70 % російських прочан у Палестині) та незаможних міщан, вони не лише задовольняли релігійні почуття, але й були зручним засобом побачити екзотичні країни.Масові подорожі прочан стали можливими, завдяки великому значенню православ'я в ідеологи Російської імперії і геополітичним інтересам російської верхівки, поширенню впливу імперії на Близький Схід. Держава підтримувала масове прочанство у цей регіон, щоб зміцнити свій вплив у володіннях Османської імперії, в зоні російських політичних інтересів. |
^
Крихітне поселення Ялта, що в 1802 р. налічувало 13 будиночків, поступово перетворилось на центр усього південного узбережжя Криму. Розвитку Ялти сприяло будівництво гравійної дороги Алушта Сімферополь, яку в 1847 р. продовжили до Севастополя. 17 вересня 1837 р. імператор Микола І надав поселенню Ялта, в якому мешкали лише трохи більше 200 чоловік, статус міста.
Швидке перетворення Ялти на курорт почалося після того, як в Лівадії та Ореанді стали відпочивати члени імператорської родини, за ними потягнулося чимало аристократів, які придбали великі ділянки землі поблизу Ялти та побудували палаци й дачі. Наприкінці XIX ст. землі в цьому районі вже активно скуповували під дачі багаті підприємці. Почалося будівництво фешенебельних готелів, великих магазинів, приватних дач і лікарень, створення промислових садів та виноградників. Ялта стала престижним аристократично-буржуазним курортом.
Біля витоків зародження курорту стояв відомий російський учений С. П. Боткін. За його рекомендацією представники царської династії Романових придбали поблизу Ялти маєток Лівадію.
Ялту почали називати «Російською Ніццою» і «Російською Рив'єрою». У 1913 р. місто Ялта займало територію від Лівадії до Масандри, а його населення складало більше 30 тис. мешканців.
^
Влітку 1845 р. Томас Кук організував першу розважальну подорож, без проповідей та утримань, на спецпоїзді з Лейстера до Ліверпуля і назад. Кук вирішив одразу відмовитись від незручних вагонів третього класу, зарахував комфорт і безпеку до рангу пріоритетів. Перед тим, як продати білети всім бажаючим, Кук сам проїхав по маршруту, оглянув міста, в яких планував робити зупинки, і вперше запропонував мандрівникам дорожні чеки (аналоги яких були знайомі ще з часів тамплієрів), знамениті згодом як «чеки Кука», які гарантували захист мандрівників від дорожньої крадіжки. Намагаючись зробити свої тури комфортними і цікавими для своїх клієнтів, Кук видав у 1845 р. «Довідник для мандрівника» про подорожі із Лейстера у Ліверпуль.
^
У Франції XVIII ст. з'явилася система ресторанів.«Батьком» сучасного ресторану вважається парижанин М. Буланже, який тримав цілодобову таверну на вулиці Баель. Головною стравою, яка подавалась відвідувачам, був суп, що називався restorantes (у перекладі з французької - «той, що відновлює сили»), так народився термін «ресторан». У 1782р. на вулиці Рішел'є з'явився розкішний ресторан Grande Taverne de Londres, а три роки по тому у 1785 р. недалеко від Пале-Рояль — ще один, Aux Trois Freres Provencaux. Буланже значно збільшив кулінарний асортимент. Вже тоді, у XVIII ст., ця форма закладів харчування була настільки популярною, що в одному лише Парижі в 1794 р. налічувалось 500 ресторанів.Деякі дослідники історії гостинності вважають, що ресторан — один з результатів Великої Французької революції, адже завдяки їй французькі ресторатори були вимушені шукати кращої долі в інших країнах, де зайнялися ресторанним бізнесом. Французькі кухарі принесли з собою французькі кулінарні традиції, внаслідок чого прості англійські обіди і примітивна їжа американців були збагачені пікантними соусами і делікатесами.У XVIII ст. ресторанний бізнес з традиціями національної кухні в країнах Європи завойовує міцні позиції в обслуговуванні населення. Хоча французьку кухню в багатьох країнах (зокрема, в Італії, США) не визнавали і навіть подекуди її забороняли,але саме це стимулювало розвиток ресторанного бізнесу.
^
XVIII ст. з'явилися морські курорти, після того, як англійським лікарем Річардом Раселом була доведена і розрекламована корисність морської води.Спочатку такі курорти відкрилися на південному узбережжі Англії, потім на Лазуровому узбережжі Франції, а також були відроджені курорти на морському узбережжі Апеннінського півострова.В 1792 р. за ініціативою лікаря Р. Расела був створений перший дитячий приморський санаторій в Маргіті.Поступово поширилася мода на відвідання морських курортів, особливо після того, коли їх стали відвідувати короновані особи. Внаслідок того, що французький імператор Наполеон III пройшов курс лікування в містечку Біаріц, це місце на довгі роки стало «туристичною Меккою».Найбільш престижними містами відпочинку аристократії були термальні курорти: Баден-Баден, Віші, Карлсбад (Карлові Вари). Відпочиваючи у таких місцях, менш заможні та менш родовиті верстви населення відчували себе представниками еліти і, крім того, дійсно мали змогу використати цей відпочинок для налагодження зв'язків з аристократами. Отже, відпочинок на курортах був дуже престижним.У XVII ст. стали поширюватися курорти, головною принадою яких були мінеральні джерела.
^
У другій половині XVII ст. французький негоціант Жан Шарден на свій страх і ризик здійснив три подорожі до країн Сходу. Метою їх, крім задоволення власної цікавості, був пошук можливостей організації торгівлі діамантами. Розуміючи важливість географічного пізнання території, мови, звичаїв і побуту населення, історичних і архітектурних пам'яток, Шарден робив записи, копіював документи, а в одну з подорожей взяв з собою художника Грело, який зробив багато пізнавальних малюнків, що пізніше ввійшли до тематичного туристичного атласу. В атлас вміщено, зокрема, план і зовнішній вигляд руїн давньої перської столиці Персеполіса. У цьому своєрідному, першому в світі туристичному атласі є чимало й етнографічного матеріалу.Одну з подорожей Шарден здійснив через Крим. Територія України в атласі частково відображена на «Карті узбережжя Чорного та Азовського морів», виконаній особисто Ж. Шарденом у 1672 році. Схоже на те, що на типовій для тих часів карті, де реальне співіснує з фантастичним, Шарден за результатами своїх подорожей вніс доповнення та поправки.Матеріали подорожей Ж. Шардена було систематизовано та видано у вигляді гравюр, об'єднаних в атлас.
^
Іспанія,Португалія,Росія,Голландія,Англія
Епоху Великих географічних відкриттів поділяють на два періоди:
1. Іспано-португальський період, який тривав з кінця XV ст. до середини XVI століття. В цей час було відкрито Америку, португальці здійснили плавання до берегів Східної Азії та Індії, починаючи з експедиції Васко да Гама. Завершився цей період навколосвітнім плаванням Магеллана.
2. Період російських і голландських відкриттів, який продовжувався з середини XVI ст. до середини XVII століття. Це був час відкриттів російських першопрохідців по всій Північній Азії, час походу Єрмака і плавання Дежнєва, час тихоокеанських експедицій голландських мореплавців і відкриття австралійських берегів голландцями та англійцями.
З XVII ст. голландські кораблі обслуговували більшу частину світової колоніальної торгівлі.
Колоніальні володіння голландців у XVII ст. перевищували територію самої Голландії у 60 разів.
У 1606 р. голландцем В. Янсзоном було відкрито нову землю, названу Новою Голландією; її тільки з XIX ст. стали називати Австралією.
Англійська експедиція на чолі з А. Тасманом у 1642-1644 рр. відкрила Нову Зеландію і Тасманію.
Колумб(Іспанія)-подорож до Індії(відкриття Америки)
Італійський мореплавець Амеріго Веспуччі довів, що відкриті Колумбом землі – новий материк.
Магелан-Перша кругосвітня подорож
^
Першим європейським мореплавцем, який намагався дістатись Індії, йдучи західним шляхом (тоді вже було відомо, що Земля — куля), був Христофор Колумб. До кінця свого життя Колумб не знав, що відкрив новий материк, всі відкриті землі він вважав Індією. В подальші роки італійський мореплавець Амеріго Веспуччі довів, що відкриті Колумбом землі – новий материк. Описи подорожей Амеріго Веспуччі до нової землі викликали в Євро пі великий інтерес, і новий материк було названо іменем Амеріго — Америка. іспанці здійснили одну з найбільш сміливих і ризикованих подорожей з метою досягти Азії західним шляхом. Очолював цю експедицію досвідчений мореплавець Фернандо Магеллан.
^ епохи Відродження полягало в тому, що: були відкриті нові землі та морські шляхи до них;з'явилась світова торгівля;відбувався швидкий культурний та економічний обмін між різними країнами та народами;подорожі стали носити більш організований характер; вдосконалювалися транспортні засоби та розвивалась інфраструктура для подорожуючих.
Скачать файл (350 kb.)