Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Шпаргалка - Історія туризму - файл 1.doc


Шпаргалка - Історія туризму
скачать (350 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc350kb.03.12.2011 12:02скачать

1.doc

1   2   3

^ 64.Назвіть та охарактеризуйте основні історичні етапи розвитку туризму:

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:
Перший—з найдавніших часів до 1841 року — це початко­вий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення ор­ганізованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.
Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового тур. та глобалізації тур.. індустрії.
ПЕРШИЙ ЕТАП: Основними чинника­ми, що спонукали наших предків мандрувати, були: - потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності; - людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ. Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісні люди ство­рювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще
орієнтуватися на місцевості. Од­нак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і приму­совий характер. Як правило, це були міграції до більш сприят­ливого місця проживання. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

- Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших на­родів, налагодженню економічних, культурних та полі­тичних відносин між ними.

- Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різ­ні епохи, особливо в епоху Се­редньовіччя. прочанство сприяли тому, що для прочан ство­рювалися необхідні умови для про­живання, харчування, транспорту­вання та ознайомлення зі святиня­ми Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалисяв по­дальшому туристи. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя.

- Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'яви­лася певна категорія подорожуючих з метою озна­йомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша катего­рія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити
або вдосконалити іноземні мови.

- Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

– Збільшення частки вільного часу сприяло появі туризму. Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого стихійним і вимушеним. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж та­ки він виконував властиві йому суспільні функції(пізнавальну;економ.;соціокульт.;рекреац.;полі.;виховну.)
ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується по­явою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне,харчування для учасників туру, ек­скурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для ба­гатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. Ознаки другого етапу:
- розвиток науково-технічного прогресу(нові види транспорту,буду­в. дороги,нові засоби комунікації);
- туризм формується як окремий елітний вид відпо­чинку для заможних верств населення

- створювалася туристична інфраструктура (тури­стичні фірми,готелі,заклади харчування та розваг)
- з'являлися перші туристичні кадри (менеджери ту­ризму,турагенти,екскурсоводи, гіди, інструктори); - створювалися нові туристичні центри, курорти,розвивали старі.Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.
Для ТРЕТЬОГО ЕТАПУ розвитку туризму характерні такі риси:
- туризм як галузь економіки вже існує; - швидко формується туристична індустрія;
- з'являються державні та міжн.і туристичні орга­нізації-офіційно встановл. відпустки для працюючих

- розширюється географія туристичних подорожей.
ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується такими рисами:
- значне зростання добробуту населення; - збільшення частки вільного часу;
- активно функціонує та розвивається туристична ін­дустрія;
- туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн; - створені та функціонують основні міжнародні турис­тичні організації;- туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн; - туризм стає одним із чинників глобалізаційних проце­сів у світі.
Простеживши закономірності розвитку туризму, можна по­мітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспіль­ства,тим б. його членів віддають перевагу тур.як за­собу використ.вільного часу

^ 65.у чому полягає значення великих географічних відкритів?

Великі географічні відкриття мали всесвітньо-історичне значення. Були встановлені контури населених материків, досліджена велика частина земної поверхні, було отримано уявлення про форму Землі як величезній кулі і про її розміри. Великі географічні відкриття дали поштовх до розвитку не лише самої географії, але багатьох інших областей природознавства, надавши новий обширний матеріал для ботаніки, зоології, етнографії. В результаті відкриття європейцями нових країн і нових торгівельних доріг торгівля набула світового характеру, сталося багатократне збільшення товарів, що знаходилися в обігу. Переміщення торгівельних доріг з Середземного моря в Атлантичний океан сприяло піднесенню одних країн (Англія, Голландія) і занепаду інших (торгівельні республіки в Італії). Колоніальна система, що утворилася вслід за Великими географічними відкриттями, стала одним з важелів первинного накопичення капіталу, в той же час хлинув до Європи з Америки хлинув потік золота, срібла і дорогоцінних металів, що викликало Революцію цін.

^ 66.Що вивчає історія туризму?

Історія туризму — це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Завдання курсу «Історія туризму»:

- слідкувати за розвитком та динамікою

- розглянути історію подорожей і туризму в зв'язку з певним типом культури, виявити особливості їх мотивації;

- прослідкувати зміни в географії подорожей і туризму в різні періоди історії;
- по­казати напрями формування системи гостинності;

- виявити передумови становлення організован.туризму

- розкрити особливості українського туризму, його істо­рію на різних етапах, проаналізувати сучасний стан вітчизняного туризму.

Найважливіші поняття в історії туризму: «по­дорож», «прочанство», «туризм», «гостинність».
Подорож — це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок тощо.

Прочанство — це подорож з метою здійснення релігій­них призначень та поклоніння святиням певної релігії.

Термін «туризм» з'явився у Франції у ХУШ ст.; у перекла­ді з французької мови дослівно означає: «мандрівка заради за­доволення»; а турист — це людина, яка здійснює мандрівку.

Отже, якщо на початку XIX ст. слово «туризм» було введено в літературний вжиток, то у реальному житті воно з'явилось і почало використовуватись, вочевидь, ще у XVIII столітті.

Одним із важливих понять, які застосовуються в історії по­дорожей та туризму, є «гостинність». Здійснення подорожей було б неможливим, якби мандрівникам ніде було зупинитися на ночівлю та отримати харчування. Термін «гостинність» -сукупність засобів розміщення, харчування і роз­ваг для туристів, а також традиції прийому гостей в різ­них культурах


Користувачі повинні бути зареєстровані щоб голосувати за книгу




frame3

Назад 29

Одночасно Всесоюзній центральній раді професійних спілок (ВЦРПС) було доручено керівництво організацією туризму та екскурсій. ВЦРПС була передана вся матеріальна база туризму. Для здійснення керівництва туристичною діяльністю, в структурі ВЦРПС був створений новий підрозділ — Туристично-екскурсійне управління (ТЕУ ВЦРПС). За п'ять років до Великої Вітчизняної війни його матеріально-технічна база збільшилась в два рази, а надання послуг втричі.

В 1962 р. в системі ВЦРПС відбулась реорганізація, і було створено Центральну раду з туризму та екскурсій ВЦРПС, яка стала в СРСР головним відомством з організації внутрішнього туризму. Саме в її підпорядкуванні знаходилась найбільша кількість туристичних готелів. У 1985 р. їх налічувалось 174, з загальною кількістю місць 80 тисяч.

30. Наведіть по одному прикладу популярних радянських туристських маршрутів: лінійних, кільцевих, радіальних.
Найбільш розповсюдженими були такі лінійні маршрути:
- «Від Москви до Новгороду»;
- «Із Середньої Азії до Казахстану»;
- «По Військово-Грузинській дорозі до Чорного моря».
Серед кільцевих маршрутів особливою популярністю в іноземців та вітчизняних туристів користувався маршрут „По містах Золотого кільця», який починався в Москві і проходив через старовинні російські міста: Загорськ-Переяслав-Залеський-Ростов-Ярославль-Кострома-Іваново-Суздаль-Володимир. Існували модифікації цього маршруту: «Велике Золоте кільце» і «Мале Золоте кільце».
Місцеві планові маршрути створювались за радіальним принципом. Туристи, мешкаючи на одній турбазі або в одному готелі, здійснювали екскурсії, або недалекі походи до цікавих природних місцевостей, історичних або культурних пам'ятників. Наприклад, маршрут «По пушкінських місцях».
31.Чим відрізнялася робота Товариства пролетарського туризму РРФСР від діяльности “Радянського туризму”?

За сприянням Бюро туризму при Московському комітеті ВЛКСМ (створене у 1927 р.) і за підтримки туристів-робітників Російське товариство туристів було перейменовано у 1929 р. на Товариство пролетарського туризму РРФСР (ТПТ), основним гаслом якого стало: «Пролетарський туризм — засіб підвищення культурного рівня народних мас!»

«Радянський турист» почав створювати свою матеріальну базу та розробляти нові туристичні маршрути по всій території Радянського Союзу, створюючи тим самим мережу власних турбаз, санаторіїв, будинків відпочинку, орендуючи готелі в курортних містах. «Совтур» був першою організацією, яка почала реалізовувати ідеї планового туризму. Через рік після створення «Совтур» вже пропонував платні путівки по 29 маршрутах по всій країні, аж до Паміру.

Різниця в діяльності «Совтура» і ТПТ полягала в тому, що перший обслуговував групи відпочиваючих по раніше встановлених маршрутах, які мали в основному краєзнавчий і загальноосвітній характер, а ТПТ займалось організацією самодіяльних походів. «Совтур», будучи комерційною організацією, орієнтувався на заможні верстви населення, будував комфортабельні готелі та бази відпочинку, хоча профспілки і зобов'язали його обслуговувати групи ТПТ за пільговими тарифами.

32.Назвіть центри відпочинку, які сформувалися в Криму за часів Російської імперії.

Усього в дореволюційній Росії було 36 курортів, 60 санаторіїв на 3 тис. місць. При цьому кожний курорт мав специфічні особливості забудови міст, організації відпочинку та лікування.

Ялта. Швидке перетворення Ялти на курорт почалося після того, як в Лівадії та Ореанді стали відпочивати члени імператорської родини, за ними потягнулося чимало аристократів, які придбали великі ділянки землі поблизу Ялти та побудували палаци й дачі. Ялту називали «Російською Ніццою» і «Російською Рив'єрою».

Алушта.Містечко мало невеселий вигляд: удень намощена набережна втопала в клубах пилюки, а ввечері стояла суцільна пітьма. Однак значення Алуніти як курорту поступово зростало, завдяки доброму транспортному сполученню і чудовим природним ресурсам.

Евпаторія. Мойнакське озеро з його цілющими грязями принесло Євпаторії велику популярність.

Старий Крим. Хворі на сухоти віддавали перевагу Старому Криму, де особливою славою користувалися квіткові ванни, їх готували на квітах і травах, зібраних в околицях міста.

Судак приваблював двокілометровим піщаним пляжем, відсутністю туманів, рівномірністю температури морської води, великою кількістю винограду.

Севастополь.Високим рівнем розвитку інфраструктури гостинності відрізнявся Севастополь. Російський уряд сприяв розвиткові тут пізнавального туризму, у тому числі з метою посилення популярності армії та флоту.

Гурзуф,Феодосія,Сакі та ін.

33.Визначіть основні напрями діяльности ВАТ “Інтурист”.
В 1929 р. рішенням Ради праці і оборони створено Всесоюзне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР (ВАТ «Інтурист»),

Перший напрямок — зовнішній — був пов'язаний з продажем на іноземних ринках турів до Радянського Союзу. Представники «Інтуриста», за підтримки закордонних представництв інших радянських організацій, торгових представництв, консульств, посольств Радянського Союзу за кордоном, проводили рекламу турів, виїжджали на переговори, розробляли умови співробітництва. „Інтуристу” було надано виключне право виходити на закордонні туристичні ринки, відкривати свої відділи та представництва за кордоном.

Другий напрям діяльності «Інтуриста» — внутрішній був пов'язаний з необхідністю організації прийому іноземців у Радянському Союзі (розміщення, організація екскурсій, перевезення, продаж сувенірів та творів мистецтва, відвідання театрів та концертів). З цією метою розроблялись туристичні маршрути по містах і республіках СРСР. Для забезпечення якісних послуг на маршрутах формувалась відповідна ін­фраструктура: готелі, мотелі, кемпінги, ресторани. З метою залучення іноземних туристів у країні відроджувались народні ремесла (Гжель, Хохлома, Палех та ін.). Діяльність «Інтуриста» була багатопрофільною.

«Інтурист» першим із туристичних організацій відкрив свої фірми за кордоном: Moscow LimitedIntourist GmbH (Німеччина). З 1934 р. «Інтурист» починає працювати з такими відомими в світі ком­паніями, як American Express Co (США), Thomas Cook & Son (Великобританія). Практично в цей же час «Інтурист» почав забезпечувати свої закордонні представництва рекламною продукцією на іноземних мовах, давати ілюстрований журнал Soviet travel (тиражем 10 тис. примірників), який розповсюджувався в ряді країн Європи і Америки.

34.Опишіть особливості готельних послуг у Галичині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть.

Наприкінці XIX ст. практично в кожному галицькому містечку вже були готелі. Серед них траплялися й великі заклади, але більшість готелів були дуже малими.

За зразком західноєвропейських країн у Галичині створювалися також так звані пансіонати - мебльовані кімнати, в яких, як правило, жили протягом тривалого часу. Зазвичай пансіонат був меншим за готель і відрізнявся затишною, сімейною атмосферою. Незаможним людям, які подорожували Галичиною, ставали в нагоді корчми. На початку XX ст. в Галичині сучасники нараховували більше 20 тис. корчем. Основною масою клієнтів більшості таких закладів були місцеві мешканці, а не подорожуючі, але ними часто користувалися й подорожуючі. Корчми були дуже зручним закладом розміщення і харчування для незаможних мандрівників.

37. Який напрямок туристсько-екскурсійної справи був визначений на першому Всесоюзному з’їзді Товариства пролетарського туризму та екскурсій як найбільш цінний?

У квітні 1932 р. відбувся перший Всесоюзний з'їзд Товариства пролетарського туризму та екскурсій; на ньому було підбито підсумки розвитку туристично-екскурсійної справи в СРСР. Важливим напрямком роботи був визначений розвиток самодіяльного туризму як найбільш цінної форми туристичної подорожі.
39. Охарактеризуйте політичні та соціально-економічні умови розвитку подорожей та туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та міжвоєнної Польщі.
43. Одним із перших організаторів екскурсійної справи в Росії вважається декабрист Якушкін, який під час свого за­слання до Сибіру (в Тюменську губернію) організовував літні походи та екскурсії для дітей.

В сучасній науковій літературі підкреслюється особлива за­слуга в організації екскурсій в Росії Н. Захарова — відомого пе­дагога другої половини XIX ст., директора Олександрівської учительської школи міста Тифліса. В одному із звітів за 1870 р. від­значається користь прогулянок як частини навчального процесу, під час яких учні «наочно знайомляться з навколишньою приро­дою, привчаються спостерігати предмети та явища і давати всьо­му, самостійно або за допомогою вчителів, оцінку; вчаться виго­товляти колекції і, врешті, зближаються зі своїми вчителями». Підкреслювалась необхідність прогулянок при вивченні геогра­фії, історії та природознавства. Така ж точка зору була у відомо­го російського педагога і вченого К. Ушинського.

Особливо швидкого розвитку екскурсійна діяльність набула в Росії в другій половині XIX ст. В цей період активно працю­вали: Товариство аматорів природознавства, яке мало свої ор­ганізації в Петербурзі, Москві, Казані, Єкатеринбурзі, Тифлісі та інших містах Росії; Кримський гірський клуб (Одеса, 1890р.); у 1902-1909 рр. діяло Кавказьке гірське товариство (П'ятигорськ); у 1895 р. створено один з перших вітчизняних екскурсійних закладів — Ялтинське екскурсійне бюро Кримська-Кавказького гірського клубу. При Педагогічному товаристві в Москві, починаючи з 1899 р., працювала комісія з організації за­гальноосвітніх екскурсій для учнів гімназій, комерційних і реальних училищ та шкіл, що координувала діяльність Цент­ральної екскурсійної комісії при Московському навчальному окрузі. Незважаючи на розрізненість діяльності та елітний характер зазначених організацій, вони зіграли позитивну роль у залученні учнівської молоді до пізнання природи, історії та культури. Були зроблені перші спроби популяризації серед ро­бітників науково-матеріалістичних знань в області природничих наук (Пречистенські робітничі курси. Товариство сприяння устрою народних розваг; ці організації, на жаль, були закриті поліцією в 1916 р. за звинуваченням у завдаванні шкоди підва­линам монархічного режиму).

Екскурсійні організації випускали перші спеціалізовані ту­ристичні часописи: «Экскурсионный вестник» (Москва), „Школьные экскурсии и школьный музей» (Одеса), «Русский экскурсант». а також методичну літературу, інструкції для підготовки керівників екскурсій. До роботи організацій залуча­лися видатні вчені і суспільні діячі: Д. Мамін-Сибіряк, К. Тімірязєв, Д. Менделєєв, І. Павлов, М. Пржевальський, В. Вернадський, П. Семенов-Тянь-Шанський, І. Гревс тощо.

44. За часів правління Петра І в Росії здійснювалися заходи з організації розвідки мінеральних вод та їх експлуатації з ліку­вально-оздоровчою метою. Цілющі джерела були відомі на Русі з давнини, їх в народі називали «святими». Ідею створення в Ро­сії курортів мінеральних вод Петро І запозичив за кордоном, оз­найомившись з ними в зарубіжних поїздках.

У 1717 р. царем видано указ «О приискании в России минеральных вод, а у 1719 р. за його ж указом відкрито перший в Росії курорт «Марциальные Кончезерские воды» неподалік від Петрозаводська, де побудували палац для царської родини, га­лерею над джерелом мінеральної води та готель для приїжджих гостей. Це був перший офіційно затверджений курорт Російської імперії. Приблизно у ці ж роки за указом царя було закладено «бадерські бані» на липецьких солоних водах, які стали основою для другого російського курорту.

В 1803 р. відбулось фактичне відкриття Кавказьких міне­ральних вод, коли у фортеці біля джерела «кислої води» — Нар­зану — виникли перші помешкання, і фортеця отримала назву Кисловодської. Пізніше були відкриті єсентуцькі та залізноводські мінеральні джерела. Протягом майже 200 років у Росії створено цілу низку лікувальних курортів, багато з яких от­римали визнання в усьому світі. Серед них: «Кавказькі міне­ральні води», «Ксмері» у Прибалтиці, «Стара Руса» та «Сергіївські мінеральні води» в Центральній Росії, курорти Ялта та Євпаторія в Криму.

Розвиткові залізниць завдячують, у значній мірі, курорти Кавказу і Закавказзя, міста Кавказьких мінеральних вод. По­їздки до цих місць відпочинку полегшила побудова залізниць Ростогі-Владикавказ (1875 р.). Мінеральні Води-Кісловодськ (1894 р.), Катеринодар-Новоросійськ (1899 р.) та інших гілок Владикавказької залізниці, яка стала єдиним транзитним шля­хом через Дон на Північний Кавказ і Закавказзя. У 1913 р. бу­ло здано в експлуатацію ділянку залізниці Армавір-Туапсе.

45. Завдання просвітництва в Росії обумовили появу та ро­звиток системи музеїв, яка починає свою історію в цій країні зі створення Кунсткамери - першого російського музею, зібран­ню колекції якого поклав початок і всіляко сприяв особисто Петро І. Створення музеїв у Росії давало можливість розвитку музейного туризму та екскурсійної справи, що впливало на просвіту населення країни. У XIX ст. у великих російських містах з'явилися першокласні музеї, які стали всесвітньовідомими: у 1872 р. — у Москві відкрився Політехнічний музей, у 1873 — Історичний. Деякі багаті люди збирали мистецькі ко­лекції, які згодом стали власністю держави. Наприклад, колек­ція П. Третьякова стала основою всесвітньо відомого музею - Третьяковської галереї.

Цікаво, що одним з перших екскурсоводів був цар Петро І, він любив особисто проводити екскурсії по Санкт-Петербургу для іноземних гостей.

Для великих просторів Російської імперії необхідною була велика сітка залізничних доріг. Першу залізницю в Росії побудували ще в 1837 р., між Петербургом і Царським селом; її дов­жина становила лише 27 км. Ця лінія слугувала, переважно для прогулянок царської родини. В 1851 р. розпочалася експлу­атація залізниці Петербург Москва, а в 1864 р. Відкрилося  залізничне сполучення між Москвою та Ни­жнім Новгородом, у 1870 р. залізничне сполучення досягло велико­го уральського міста Єкатеринбург. Посту­пово залізниця перетво­рювалася на доступний для більшості населен­ня вид транспорту, яким користувались і туристи. Саме завдяки розвитку залізничного транспорту з'явився і став популяр­ним і доступним дачний туризм. Користувались попитом у іноземних туристів маршрути по Транссибірській магі­стралі (Москва-Владивосток), будівництво якої почалося у 90-і рр. XIX ст. і закінчилося в 1916 р. Загальна довжина до­роги - 9297 км.

В імперії швидко розвивалось й річкове судноплавство. На­приклад, на р. Дон з 1881 р. до 1894 р. кількість пароплавів збільшилася у 2,4 рази; наприкінці XIX ст. по цій річці ходи­ло 53 пароплави, 12 парових шхун, 233 баржі та 366 вітриль­них суден.

Що ж стосується звичайних російських доріг, то їх загаль­ний стан, у порівнянні з Західною Європою, був поганий. У всій імперії єдиною дорогою, яка відповідала високим європейським стандартам, був шлях Санкт-Петербург — Царське се­ло.

Відносно якісною була дорога, що з'єднувала Москву і Пе­тербург. З 20-х рр. XIX ст. почалося вдосконалення Московсько-Сибірського тракту. Вздовж всього шляху із централь­ної Росії в Сибір стали створювати форпости, притулки та станції.

46. Туризм приносив значний прибуток у тих регіонах, де отри­мував найбільший розвиток, підтримувався владою, що справед­ливо вбачала в ньому засіб стимулювання розвитку економіки.

Однак, своєрідність комплексу туристичних проблем вия­вилася дуже складною для місцевих органів влади. Це обумо­вило необхідність створення самостійних спеціалізованих орга­нізацій у сфері туризму

Перше в світі об'єднання любителів подорожей в горах — Англійський альпійський клуб - виникло в Лондоні в 1857 році. Вслід за ним в 1862 р. з'явилися Австрійський альпійський клуб і клуб в Туріні (пізніше перетво­рений в Італійський); в 1863 р. створено Швейцарський клуб. Європейські альпійські клуби, взаємодіючи один з одним, сприяли організації подорожей в гірських районах, а також займалися вивченням туристичних ресурсів цих районів.

У 1895 р. у Відні, а потім у Німеччині та Швейцарії було створено для робітників спеціальну організацію «Друзі приро­ди», яка влаштовувала «поїздки вихідного дня». Такі сімейні подорожі були яскравим туристичним заходом для робітників. Таким чином, в європейських країнах на початку XX ст. з'яви­лись паростки масового туризму для «маленької людини».

47. У 1925 р. в Гаазі відбувся Конгрес з туризму, де були окреслені основні напрямки діяльності міжнародних і націо­нальних туристичних організацій, основними з яких були:

-       популяризація туризму;

-       сприяння розвитку туризму на міжнародному та на­ціональному рівнях;

-       координація діяльності туристичних організацій;

На гаазькому конгресі з туризму були також окреслені деякі права та обов'язки туристів.

48. 64 готелі Києва, які були в Києві до 1901 р., можна умов­но розділити на чотири великі групи.

1.      Готелі, що знаходились безпосередньо поруч з вокзалом (4).

2.      Готелі на Подолі (11). Розвиток подільської готельної інфраструктури був пов'язаний, по-перше, з близькістю Дніпра, по-друге, з історично-обумовленою спеціалізацією району — торгівлею, організацією ярмарків.

3.      Готелі в безпосередній близькості від Лаври та вздовж вул. Олександрівської (нині Грушевського). їх присутність була обумовленою близькістю Києво-Печерської лаври, важливих адміністративних будинків, великих парків, що дозволяло печерським готелям конкурувати з готелями центру.

4.      Готелі центру міста. На території сучасного Старокиївського району функціонувало 44 готелі. Архітектори доклали макси­мум зусиль, щоб центр Києва став «доходним місцем з точки зору туризму». Здебільшого, на Хрещатику переважав стиль «віденський модерн». На східному кінці Хрещатика виникло розкішне місце розваг — парк «Шато де Флер», створений у 1863 р., зі своєю перлиною — Долиною троянд (нині на цьо­му місці стадіон «Динамо»). У всіх першокласних готелях бу­ли лазні, гаряча вод; їжа подавалась в номери або спожива­лась в ресторані, був свій погріб вин, які раз на добу подавались клієнтам безкоштовно.

49. У XVI ст. в Англії поширилися таверни для простолю­динів, вони називались ординарними; в них за загальним сто­лом подавали чергові страви за фіксованою ціною. Постоялі двори в континентальній Європі поступались англійським по всім показникам. Навіть у ті часи, коли мандрівники були невибагливими до комфорту, більшість британців, подорожуючи Європою, вжахались від умов проживання в постоялих дворах, які були просто убогими в порівнянні з британськими

Серед інших закладів у системі гостинності можна назвати кав'ярні, які з'явились у XVI ст. у Венеції, де можна було ви­пити чашечку кави та поспілкуватись. Кав'ярні з'явились в Європі завдяки успішній торгівлі зі Сходом і перейняттю євро­пейцями деяких східних традицій. Після XVII ст. чай та кава стають традиційними гарячими напоями у Європі, спочатку в заможних домах, а потім і серед інших верств населення.

У 1528 р. Іспанія зустрічала конкістадора Ернана Кортеса. Серед дивних речей, привезених ним з Нового Світу, були доро­гоцінні какао-боби і дарований ацтеками секрет приготування пряного какао-напою, що відновлював сили. Так почалася істо­рія шоколаду

51

52. Величезну роль у поширенні туризму зіграли революційні зміни в розвитку транспорту. Винахід пароплава Фултоном у 1807 р., паровозу — Стефенсоном у 1814 р., а також вдосконалення пошто­вого зв'язку, що супроводжувалося розширенням мережі доріг у Європі, — все це обумовило підвищення надійності і швидкості пе­ресування при зниженні витрат на подорож. Перший пароплав здій­снив своє плавання ще у 1816 р. по водах Рейну. Перша в світі заліз­ниця увійшла в дію в 1830 р. в Ан­глії, з'єднавши Манчестер та Лі­верпуль. З 1830 р. в Англії почали курсувати перші автобуси-омнібуси. Тоді ж, у 30-і рр. XIX ст., пас­ажирські пароплави стали пере­тинати АтлантикуКолонізація амери­канського континенту, швидкий економічний та культур­ний розвиток США, зростання населення цієї країни та доб­робуту її громадян зробили можливим виокремлення пасажирських перевезень через Атлантику як самостійної сфери бізнесу..

У 1818 р. нью-йоркська фірма Вlасk Ваll Linе стала пер­шою компанією, яка запропонувала регулярні, за розкладом, пасажирські перевезення зі Сполучений Штатів Америки до Великобританії, і до того ж комфортабельні. У 30-і рр. XIX ст. в пасажирських перевезеннях пароплавами через Атлантич­ний океан домінувала англійська компанія Вritish and North American Royan Mail Steam Packet. Організатори перевезень де­далі більше уваги приділяли тому, щоб зробити подорожі при­ємними.

Наприклад, у 1840 р. судно Вгіtannіа вийшло з Ліверпуля з коровою на борту, для забезпечення пасажирів свіжим молоком протягом 14-денного трансатлантичного плавання.
53. З появою залізничного транспорту збільшилась мо­більність населення, що спо­нукало до розвитку системи готелів та закладів харчуван­ня для подорожуючих на вок­залах та залізничних стан­ціях.

54

58. В 1582 р. у складі російського посольства здійснили подо­рож до Святої землі та на Афон московські купці Трифон Коробейников та Юрій Греков, в результаті чого з'явився опис під назвою «Путешествия в Святую землю», який був дуже популярним. Відомо більше 400 списків (рукописних примірників) цього опису.

дипломатичні міси політичних та релігійних діячів:

мандрівки з метою оздоровлення;

-       мандрівки з метою отримання освіти.

Значення подорожей епохи Відродження полягало в тому, що:

-      були відкриті нові землі та морські шляхи до них;

-      з'явилась світова торгівля;

-      відбувався  швидкий  культурний та економічний обмін між різними країнами та народами;

-      подорожі стали  носити більш організований ха­рактер;

-      вдосконалювалися транспортні засоби та розвива­лась інфраструктура для подорожуючих.




- нема голосів (146 відвідувань)

Користувачі повинні бути зареєстровані щоб голосувати за книгу




frame4

В Росії основними елементами системи розміщення подо­рожуючих були гостинні двори і ямські станції.

У XVIII ст. в Європі в системі гостинності намітились пев­ні успіхи. Кращими за комфортом вважались англійські посто­ялі двори і таверни. Не дуже відставали від них і європейські готелі, які впроваджували нові послуги для клієнтів. У Фран­ції XVIII ст. з'явилася система ресторанів.

60. Прочанство в Росії з кожним століттям набувало деда­лі більшого розмаху. Останнім російським твором, написаним у жанрі «Хождений», були «Странствия Василия Григоровича-Барского по святым местам Востока с 1723 по 1747». Автор цих записок був природженим мандрівником. Він здійснив по­дорож, яка тривала майже все його життя. Спочатку відвідав Європу: Відень, Пешт, Рим, Барі, де вклонився мощам святого Миколая Чудотворця, далі його шлях був до Венеції, островів Корфу, Хіос, потім до Афону. Після відвідання афонських монастирів Барський вирушив у Палестину, Єгипет, потім через Синайський півострів знов до Палестини. В Дамаску він прийняв чернечий постриг. Із Малої Азії він переправився до Константинополя і через Болгарію, Румунію, Польщу повер­нувся до Києва

Записки прочан з часом змінювали свій жанр. І вже до жан­ру російської романтичної прози належать твори А. Муравйова «Путешествие по святым местам русским» і «Путешествия по Святым местам в 1830 г.». У XIX ст. в Російській імперії значно побільшало прочан, порівняно з ХУІІ-ХУІІІ століттями. Ходіння на прощу до від­далених святинь здійснював і простолюд, і члени царської ро­дини.

Притулки, заїзди та готелі для прочан у великих монасти­рях та вздовж популярних маршрутів поширилися в Росії ще в часи Середньовіччя. У XIX ст. новим явищем стали масові по­дорожі росіян на прощу до святинь Палестини.

У 1847 розпочала свою діяльність Російська духовна мі­сія в Єрусалимі, яка відігравала важливу роль в організації прочанства до Святої землі. У 1882 р. було створено Імпе­раторське православне палестинське товариство (ІППТ), в завдання якого входила не тільки організація прочанства, але й справи благочинності та просвітництва.

Напередодні Першої світової війни зарубіжні подорожі підданих Російської імперії на прощу стали доступними, а відтак і популярними серед селян (вони складали близько 70 % російських прочан у Палестині) та незаможних мі­щан, вони не лише задовольняли релігійні почуття, але й бу­ли зручним засобом побачити екзотичні країни.

Масові подорожі прочан стали можливими, завдяки ве­ликому значенню православ'я в ідеологи Російської імперії і геополітичним інтересам російської верхівки, поширенню впливу імперії на Близький Схід. Держава підтримувала ма­сове прочанство у цей регіон, щоб зміцнити свій вплив у во­лодіннях Османської імперії, в зоні російських політичних інтересів. Важливим чинником був також розвиток транс­порту в Російській імперії.




- нема голосів (200 відвідувань)

Користувачі повинні бути зареєстровані щоб голосувати за книгу




frame5

63 Треба зазначити, що хронологічні межі епохи Просвітниц­тва були різними, залежно від країни:

-       в Англії — ХУІІ-ХУІІІ століття;

-       в Західній Європі — друга половина ХУІІ-ХУІІІ сто­ліття;

-       в Росії — друга половина XVIII — початок XIX сто­ліття (також і в країнах Східної Європи);

-       у Китаї, Японії — XIX і початок XX століття.

Просвітництво в Західній Європі було тісно пов'язане з Відродженням — добою, коли відбулася переоцінка цінностей, розквітло вільне мислення

В межах нової культури змінювалася і мотивація подоро­жей, а також їх географія. Центрами „прочанства” людини Просвітництва стають місця зосередження пам'яток історії, культури та архітектури.

Помітну роль у зміні мотивації подорожей та їх географії відіграли деякі популярні в епоху Просвітництва літературні твори. З іменем Лоренса Стерна (1713-1768) пов'язують по­яву нового тлумачення подорожей та їх ролі в житті людини. Один із головних його романів - «Сентиментальна подорож до Франції та Італії». Вибір цих країн не випадковий. Саме сюди були направлені потоки мандрівників, які прагнули вкло­нитися «ідолам» нового часу. У деяких соціальних колах вва­жалося, що не бачити головних міст Італії та Франції було не­пристойно для освіченої людини

Подорожі, подібні тим, про які йшлося в книгах популяр­них письменників, ставали розповсюдженою формою дозвілля вищих суспільних верств, зокрема аристократії.

У XVІІ - XVІІІ ст. світ був поділений на сфери впливу між певними купецькими об'єднаннями. Наприклад, торгові ме­режі індійських купців були розкинуті далеко за межами Індії, їх представники діяли в Ісфахані, Стамбулі, Астрахані і, навіть, у Москві. Найбільш розповсюдженими в світі були мережі італійців, голландців, англійців, вірмен, євреїв та португальців. Найвпливовішими і найбільшими з усіх пере­рахованих вище були торгові мережі вірмен та євреїв

Найдавнішою торговою мережею, яка охоплювала майже всі християнські та мусульманські країни, була єврейська, що існувала ще за часів Римської імперії. У XVIII ст. сефарди, як стали називати єврейських купців, мали великий вплив на атлантичну торгівлю

Підсумовуючи, визначимо основні чинники розвитку подо­рожей та появи туризму в епоху Просвітництва:

-         соціальна-науковий прогрес;

-         розвиток економіки;

-         зміни в мотивації подорожей;

-         освоєння географічного простору;

-         розвиток світової торгівлі;

-         як наслідок попередніх чинників - розвиток інфра­структури для подорожуючих.




- нема голосів (508 відвідувань)

Користувачі повинні бути зареєстровані щоб голосувати за книгу







НазадНазад
1   2   3



Скачать файл (350 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации