Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции по риторике - лекции 1-3 + материалы - файл Леция 2.doc


Лекции по риторике - лекции 1-3 + материалы
скачать (159 kb.)

Доступные файлы (9):

Dodatky2007-2008.doc220kb.15.10.2007 22:06скачать
Eko.doc66kb.24.09.2006 21:14скачать
Plany seminariv 2007-2008.doc120kb.15.10.2007 22:04скачать
Priepa.doc53kb.24.09.2006 21:15скачать
RytRobZaoch.doc309kb.20.09.2007 19:13скачать
Zalik2007-2008.doc114kb.15.10.2007 22:07скачать
Лекция 1.doc40kb.15.02.2011 12:44скачать
Лекция 3.doc37kb.22.02.2011 12:48скачать
Леция 2.doc44kb.17.02.2011 10:46скачать

Леция 2.doc

Л2. Категорії риторики. Модуси публічного виступу ( логос, етос, пафос)
Риторика починається з (вертикальний вимір) :

1) інтенція (попередній вибір матеріалу)

2) диспозиція (розташування матеріалу)

3) Елокуція (словесне вираження)

елоквенція (які тропи краще вибирати)

4) Меморія (відповідає за запам’ятовування тексту)

5) Акція (виголошення промови)

6) Релаксація (самоаналіз)
В горизонтальному вимірі риторика розглядається як види промов.
План:

  1. Персуасія як найширша категорія класичної риторики.

  2. Логос як сукупність засобів переконання, що апелюють до розуму.

  3. Етос як етичні умови переконання..

  4. Пафос як сукупність засобів переконання, що апелюють до почуттів.

  5. Взаємодія етосу, логос та пафосу у конкретному повідомленні.



Проблема мовленнєвої поведінки передбачає відповіді на наступні питання:

  • для чого ми говоримо (мета майбутнього повідомлення)?

  • Що ми хочемо сказати (задум повідомлення)?

  • Якими засобами ми це робимо (про текст промови)?

  • Яка реакція на наше мовлення/промову (рівень адекватної реакції)?


Комунікативний ланцюг : адресат
^ 1) Персуасія як найширша категорія класичної риторики.
Категорія П у найширшому перекладі «переконання». Переконання реалізується у повідомленні через три категорії : етос, логос, пафос. Вони характеризують акт мовотворчості.
^ 2) Логос як сукупність засобів переконання, що апелюють до розуму.

Використовувалося два за «слово, мова, мовлення», «поняття, думка, розум»
Платон: логос це знання доцільності мовлення

Аристотель: логос це аргументація у мовленні, розуміння дійсності (вважав основною категорією)

Бачив реалізацію у двох підвидів: силогізм і антимема (усічений силогізм).

^ Логіка ґрунтується на дедуктивному методі


У сучасній риториці логічність є однією з основних ознак промови і тексту. Логічність, або логос реалізується через можливість вибору у мовному викладі послідовності міркувань, несуперечливості тез промови, у доцільності співвідношень між розділами промови (структурними елементами).

Поняття логосу передбачає засоби переконання, що апелюють до розуму. Логос ще називають «критерій істинності».
^ 3) Етос як етичні умови переконання

Слово етос означало «звичай, звичка, характер, норов». В античній риториці – синонім до слова «оратор», класичне потрактування :моральний принцип риторики, основа формування риторичного ідеалу.

Етос визначав зразкову суспільну і особисту поведінку оратора.

Аристотель : без етосу риторика самознищується, перетворюється у самообман.

Цицерон: оратор реалізовується тоді, коли може сказати всіма стилями.

Поняття етосу реферує до засобів переконання, що апелюють до норм людської поведінки. Категорію етосу називають «критерій щирості».

Сучасні дослідники: етос допомагає схилити аудиторію на свій бік, може навіть послабити логос оратора ( оратор може допустити логічну помилку).

Етос дуже часто потрактовується як місце проведення промови.
/підкатегорія/ Топос «місце» - загальні місця у промові (найтиповіші темпорально – просторові ситуації) як саме поводитися у певній ситуації. Значущість: Індивідуально0оригінальним у мовленні є те, що перебуває поза топосом, однак існує пропорційність між топосом і оригінальність у промові. Тут діє аналогічна стратегія побудови текстів (вміння орієнтуватися у тексті допомагає орієнтуватися у чомусь новому)

Існує також детальний топос.

Класична схема опису події:

- що це за подія?

- де вона відбувається?

- коли?

- як?

- чому?
Людина, яка не орієнтується у топосі ставить зайві, некоректні, або недоречні запитання. (тактовність).
^ 4) Пафос як сукупність засобів переконання, що апелюють до почуттів.
Від грецького, «пристрасть, почуття»

Це інтелектуальне, вольове, емоційне устремління автора/мовця, яке виявляється і в мовній комунікації і в тесті. Пафос є категорією естетики.

Аристотель: для того, щоб не виглядати смішним.

Суть пафосу у тому, що той, хто говорить повинен уміти викликати у слухачів почуття, які б могли допомогти вплинути на їх думку.

Риторика класична, вчила бути щирим, але не виставляти на показ свій справжній пафос.

Цицерон: «Риторично освічений оратор повинен уміти викликати в аудиторії певні почуття без того, щоб бути театральним».

Афектація і пафос- різні категорії.

Риторичний пафос визначається емоціями оратора – це засоби переконання, що апелюють до почуттів; критерій релевантності мовленнєвої поведінки.

Види пафосу за Аристотелем:

    1. героїчний пафос – виключає внутрішню рефлексію і робить героєм особистість у трагічній ситуації, характеризується високим стилем.

    2. сентиментальний пафос – співвідноситься з рефлексуючою особистістю, ака розбирає мотиви своїх вчинки і аналізує їх

    3. романтичний пафос – включає рефлексію, але сприяє прийняттю рішень, завжди характерний мотив хаосу (коли необхідно прийняти рішення)

    4. натуралістичний пафос – пропонуються певні реальні події, які протиставляються абстрактним ідеям. Призводить до критицизму (коли необхідно заперечити прийняття рішень)

    5. іронічний пафос /найнебезпечніший/ - аудиторі може не прийняти.

    6. Взаємодія етосу, логос та пафосу у конкретному повідомленні.


Риторика закладала в структуру повідомлення критерій істинності, етичності, естетичності.

Для успішності ораторської промови людині варто активізувати всі три модуси публічного виступу:

  • оратор повинен подбати про створення власного позитивного образу в аудиторії (привернути етосом)

  • про розробку самої промови відповідно до правил побудови обґрунтувань певних тверджень (переконати логосом)

  • про виклик тих емоцій, які з рештою сприяють закріпленню бажаного враження у слухачів (схвилювати пафосом)


Ю.М Рождєственскій:

умови: час, місце промови, термін ведення /тривалість/.

Категорія етосу допомагає вибрати.

Доцільність мови – якщо всі чинники узгоджені між комуні кантами.

Пафос – намір, задум оратора, який ставить на меті організувати ….

Тема для мовцяє бути цікавою.

Пафос обмежується етосом.

Логос – ті словесні засоби, які використовуються оратором у конкретній промові при реалізації задуму. Вимагає щоб засоби були зрозумілими для аудиторії
Етос – умови для промови, пафос – джерело створення смислу промови, логос – словесне втілення пафосу на умовах етосу.


Скачать файл (159 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации