Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект лекцій - Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини - файл 1.doc


Загрузка...
Конспект лекцій - Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини
скачать (1446 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1446kb.04.12.2011 07:20скачать

1.doc

1   2   3   4   5   6   7   8   9
Реклама MarketGid:
Загрузка...
Тема 2.1. Вексельна та чекова форма розрахунків.

  1. Сутність і особливості міжнародних торговельних розрахунків.

  2. Сутність вексельної форми розрахунків, види векселів.

  3. Обов’язкові реквізити векселя. Аваль. Індосамент.

  4. Механізм здійснення платежів векселями

  5. Зміст чекової форми розрахунків. Механізм розрахунків за допомогою чеків.

  6. Порівняльна характеристика використання чеків у процесі здійснення міжнародних платежів: єврочеки, подорожній чек.


Найважливішими засобами платежу та кредитування по ЗТК є:

  • векселі (прості та переказні);

  • чеки.

Розрахунки за допомогою векселів

Розрізняють переказні векселі (тратти) та прості векселі (соло-векселі), причому більшого поширення при наданні кредиту за ЗТК у світовій практиці набули переказні векселі.

Переказний вексель (тратта) є безумовним наказом кредитора (трасанта), адресованим боржнику (трасату), оплатити у встановлений у ньому термін зазначену суму трасанту або третій особі (ремітенту). Третьою особою-векселетримачем найчастіше є банк продавця.

Отже, тратта є борговим документом, який виставляє продавець (кредитор) на покупця (позичальника). Для того щоб цей документ набув юридичної сили (право вимагати по ньому оплати від трасата), покупець повинен акцептувати його після одержання товару і тим самим прийняти на себе зобов'язання оплатити переказний вексель на термін.

Акцепт здійснюється у вигляді напису "акцептований", або іншим рівнозначним словом (наприклад, "згоден"), або ж простим підписом платника, зробленим на лицьовому боці векселя. Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим. Єдиною обмежувальною зміною, яка допускається у змісті векселя, є обмеження боржника зобов'язанням платити часткою суми, зазначеної на тратті, тобто він може здійснити обмежений або частковий акцепт, на відміну від загального.



Порядок оформлення комерційного кредиту за допомогою тратти

1 - експортер (Е-трассант) відвантажує товар на адресу імпортера (І);

1' - експортер повідомляє імпортера про здійснене відвантаження;

2- експортер після відвантаження надсилає до свого банку (БЕ) комплект товаророзпорядчих документів (ТРД) разом із траттою;

3 - банк експортера перевіряє ТРД та тратту і надсилає їх до банку імпортера (БІ - трасату);

4,4' - БІ передає імпортеру ТРД лише після акцепту імпортером тратти, тобто згоди оплатити зазначену у них суму.

Акцепт векселів здійснюється при оплаті частини-вартості товару готівкою по інкасо або акредитиву.

Для цього при інкасовій формі розрахунків продавець передає до банку векселі разом із документами на одержання товару із дорученням банку видати покупцю документи у його банку тільки після акцепту тратт.

При акредитивній формі розрахунків продавець отримує у банку комплект переданих йому заздалегідь виписаних та акцептованих тратт проти документів, що засвідчують відправлення товару.

Борг по акцептованій тратті збирається у безспірному та безумовному порядку, тобто при затримці платежу вексель переходить до суду, де і стягується. При цьому ніякі заперечення позичальника, зв'язані з перебігом виконання контракту (наприклад, посилання на те, що кредитор не виконав своїх зобов'язань), не враховуються.

Тратта має абстрактний характер, тобто є самостійним зобов'язанням боржника відносно кредитора, а не складовою частиною контракту. Тому на векселі не зазначається, яка конкретна угода була підставою для його появи. Більше того, будь-яка позначка на векселі, що зв'язує його виплату з виконанням кредитором зобов'язань щодо поставки товару, робить вексель недійсним.

Тратта є оборотним документом і може передаватися одним векселетримачем на користь іншого передавальним написом - індосаментом. Напис робиться на зворотному боці векселя або на додатковому аркуші (алонжі) та підписується індосантом (тобто особою, що зробила передавальний напис).

Індосаменти можуть бути трьох видів:

іменний (повний) - це передавальний напис, у якому зазначається назва або
ім'я нового тримача, якому індосант передає усі права та вимоги за векселем. Повний
індосамент підписується особою, яка передає вексель іншій особі, причому за такої
передачі слід дотримуватись безперервності передаточних написів. Іменний
індосамент
має такий вигляд:

Платите накази

фірми "Соло .

Фірма "Світоч",

Львів

(підписи)

  • бланковий - це передаточний напис на зворотному боці векселя без зазначення назви особи, наказу якої необхідно здійснити платіж, і тому вексель вважається виставленим на пред'явника. Його тримач може заповнити бланк або своїм іменем, або іменем якої-небудь третьої особи, або передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк та не здійснюючи індосамент. Бланковий індосамент може складатися із найменування індосанта та його підпису. Відповідальність за виплату суми за векселем перед останнім векселетримачем, якому передані права та вимоги за векселем, солідарно несуть боржник та всі особи, які є тримачами (попередні індосанти). Бланковий індосамент можна перетворити на повний, зробивши над попереднім передаточним написом позначку, наказу якої особи передається даний вексель;

  • передовірчий - це передавальний напис банку, який робиться векселетримачем при передачі векселя на інкасо з проханням одержати по ньому платіж від покупця. Такий індосамент означає просте поручительство та позначається так: "на інкасо", "як довіреному" або іншими словами, які мають на увазі просте поручительство. З настанням терміну платежу акцептовані тратти пред'являються покупцю для викупу (тобто для повернення з позначкою про платіж). При цьому так само, як і при акцепті тратт, використовуються акредитивна та інкасова (але у вигляді чистого інкасо) форми розрахунків. Частіше застосовується акредитивна форма, коли боржник відкриває акредитив з дорученням банку здійснити платіж проти одержання відповідних тратт.






Розрахунки по чистому інкасо здійснюються у такій послідовності, що і по документарному. При цьому векселі, передані на інкасо, повинні мати передовірчий індосамент клієнта на користь банку. Передовірчий індосамент має такий вигляд:

Векселі, що пересилаються боржнику, слід застрахувати від втрати на шляху руху. Правовідносини сторін за векселями регулюються нормами міжнародного та національного прав.

Виділяються країни, вексельне законодавство яких ґрунтується на Женевській системі вексельного права, та держави з англо-американським правом. Україна ще у складі СРСР приєдналась до Женевської конвенції по векселях 1930 p., Яка встановлює Одноманітний закон про простий та переказний вексель. Базуючись на цьому Одноманітному законі, було прийняте "Положення про переказний та простий вексель" (Постанова ЦВК та РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.), яке приводить національне законодавство до нормативних актів цієї угоди.

Багато країн мають свої, відмінні норми вексельного законодавства, а в деяких країнах вексельного обігу не існує, і вексель може бути визнаний недійсним. Це слід враховувати при укладенні контракту на умовах кредиту, тобто передбачити, які нормативні акти будуть діяти відносно даної угоди.

Норми вексельного законодавства встановлюють необхідні вимоги до форм боргового зобов'язання, при дотриманні яких він стає дійсним як вексель.

Відповідно до Женевської угоди переказний вексель повинен містити такі обов 'язкові реквізити:

  1. Вексельна позначка, тобто зазначення його у тексті документа як вексель: наявності цього слова тільки у заголовку недостатньо, тому що його можна заднім числом додати до будь-якого аналогічного документа.

  2. Сума векселя, яка зазначається двічі: вгорі ліворуч векселя цифрами та у тексті векселя прописом.

  3. Назва та адреса того, хто має платити (трасата, боржника), тобто платника, зазначається ліворуч знизу векселя.

  4. Термін платежу може бути встановлений одним із таких способів:




  • на певну дату, коли встановлена конкретна дата платежу, яка і фіксується на векселі;

  • на такий-то термін від складання або у такий-то час від пред'явлення, коли вексель видається на один або декілька місяців, відповідно, від складання або від пред'явлення; вексель з терміном від пред'явлення може бути поданий до оплати у будь-який момент, зручний для кредитора, але його оплата здійснюється через зазначений на векселі період від дати прийняття векселя до оплати (вона відрізняється від дати пред'явлення векселя на час його пересилання поштою);

  • після пред'явлення, коли вексель оплачується при його пред'явленні; термін пред'явлення векселя визначається кредитором, але не повинен перебільшувати одного року від дня складання векселя. Переказний вексель, термін платежу по якому не зазначений, розглядається як такий, що має бути оплачений після пред'явлення.

Векселі, які мають інше визначення терміну платежу, ніж перераховані вище (наприклад, з оплатою у послідовні терміни), вважаються за Женевською угодою недійсними.

За домовленістю сторін термін платежу по векселю може бути продовжений, але способи пролонгації нормами вексельного законодавства не передбачені.

  1. Місце, в якому має бути здійснений платіж. Ним прийнято вважати місцезнаходження платника, позначене поряд з його назвою. Сторони можуть вказати й інше місце платежу, але при цьому не можна вказувати одночасно декілька місць, тому що вексель буде визнаний недійсним.

  2. Назва особи (ремітента, отримувача), якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж. При цьому, якщо вексель виставлений на ремітента, у ньому використовують зворот "платити наказу...", якщо трасанта - "платити на мою користь" або "платити за нашим наказом".

  3. Дата та місце складання векселя зазначаються праворуч над його текстом: місце складання векселя визначає право, яке застосовують до векселя, тому що використання тих чи інших нормативних актів залежить від того, на території якої країни був складений та підписаний вексель: якщо на векселі не вказано місце його складання, то він визнається підписаним у місці, зазначеному поряд з назвою векселедавця.

  4. Назва, місцезнаходження та підпис векселедавця, які ставляться внизу під текстом. За українським законодавством векселі, як і інші грошові документи, повинні підписуватися двома уповноваженими особами.

Нижче наведений зразок переказного векселя за формою "Одноманітного вексельного закону" (Женевського вексельного законодавства 1930 p.), у дужках наведені вищезазначені номери елементів векселя.



Переказні векселі можуть бути виписані у декількох екземплярах для того, щоб застрахуватися від їх втрати при пересиланні та своєчасно одержати платіж.

Дублікати, які становлять один переказний вексель, обов'язково повинні мати порядкові номери, які проставляються у самому тексті документа, наприклад, "платити по цьому першому екземпляру". У іншому разі за Женевською угодою кожний з екземплярів розглядається як окремий переказний вексель.

Боржник акцептує один екземпляр векселя, інакше може статися так, що йому доведеться оплатити усі акцептовані екземпляри векселя. Як правило, акцептується, а потім направляється для платежу перший екземпляр тратти. Коли ж за умовами оплати слід акцептувати інші екземпляри переказного векселя, то на ньому вказується, наприклад, "платити проти другого екземпляра" (перший екземпляр не оплачується).

Зразок акцепту переказного векселя наведений нижче.



Печатка під акцептом не ставиться.

Тримач векселя терміном на певний день або ж на стільки-то часу від складання повинен пред'явити його до платежу у день; коли вексель повинен бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів.

Оскільки вексель не є загальним законним платіжним засобом, сфера його обігу як засобу платежу обмежена. Вексель лише засвідчує право на отримання грошової суми від трасата через встановлений час. Тому борг трасата вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної у його тексті суми на банківський рахунок пред'явника чеком або переказом. При значних сумах вексельного боргу обидві сторони зацікавлені у безготівковій оплаті. Після перевірки правильності індосамента платник має оплатити вексель. Після оплати пред'явник цього документа повинен повернути трасату вексель із позначкою про оплату, яка робиться на зворотному боці векселя. Нижче наведений зразок позначки про оплату векселя.



Якщо на день платежу боржник не оплатить вексель, кредитор повинен заявити протест про неплатіж. Це можна зробити у нотаріальній конторі, де засвідчать, що боржник такого-то числа не здійснив платіж за векселем. Протест необхідний, щоб тримач векселя зміг здійснити належне йому право регресу, тобто зворотної вимоги, проти векселедавця, індосантів та їх гарантів (авалістів).

Термін, встановлений для оскарження векселів Женевською угодою відносно векселя з терміном на певний день або ж у стільки-то часу від складання або пред'явлення, становить два робочі дні, наступні за днем, у який вексель має бути оплачений; по векселю з терміном після пред'явлення - протягом року від дня складання або на наступний день, якщо його пред'явлено в останній день цього терміну.

Термін позовної давності проти векселедавця, індосантів та авалістів становить один рік від дня оскарження.

Простий вексель - це безумовне зобов'язання боржника (векселедавця) виплатити зазначену суму після закінчення встановленого у ньому терміну та в обумовленому місці. Він виставляється не кредитором, як переказний вексель, а боржником, і з прямим зобов'язанням платити.

Простий вексель за Женевською угодою містить такі реквізити:

  1. Вексельну позначку.

  2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму.

  3. Зазначення терміну платежу.

  4. Зазначення місця, у якому має бути здійснений платіж.

  5. Назву одержувача.

  6. Зазначення дати та місця складання векселя.

  7. Підпис векселедавця.

Нижче наведений зразок простого векселя за формою "Одноманітного вексельного закону" (Женевського вексельного законодавства 1930 p.), у дужках наведені вищезазначені номери елементів векселя.



Документ без якого-небудь з цих елементів не має сили простого векселя, за винятком терміну платежу (у цьому випадку простий вексель, як і переказний, приймається до оплати після пред'явлення), місця платежу (ним буде вважатися місце складання векселя), місця складання векселя (простий вексель, як і переказний, буде розглядатися підписаним у місці, позначеному поряд з назвою векселедавця).

До простих векселів застосовуються правові норми Женевської угоди, які належать до переказних векселів. Винятками є постанови про акцепт (тому що простий вексель, підписаний особою, яка видала зобов'язання платити, не акцептується) та про кількість екземплярів.

За англо-американським правом пред'являються менш жорсткі вимоги до змісту векселя та термінів платежу по ньому. І переказні, і прості векселі залишаються дійсними і до них застосовується вексельне законодавство у випадках, коли вони не мають "вексельної позначки", зазначення місця платежу, дати і місця складання векселя. Відносно терміну платежу по векселях: вони можуть бути видані з терміном платежу після настання або у певний період від настання певної події, яка має відбутися, але час його настання може бути невизначеним.

Крім того, у англо-американському праві передбачені інші терміни заяви протесту у випадках, коли боржник відмовляється повністю або частково оплатити вексель. Відповідно до англійських норм вексельного права протест проти неплатежу по іноземному векселю повинен бути здійснений у день, коли вексель підлягав оплаті, але не був оплачений; за американським правом - протягом трьох робочих днів після відмови платника від платежу, а для банків - у той же робочий день.

Учасникам зовнішньоторгової угоди слід знати, що у більшості розвинених країн (крім Великобританії, США, Швеції) встановлений гербовий збір по векселях, розмір якого залежить від суми векселя, але звичайно становить незначну величину. При оплаті цього податку, як правило, на зворотний бік векселя наклеюється марка, яка одразу ж погашається.

Крім векселів як забезпечення заборгованості по комерційному кредиту, можуть видаватись документарні акредитиви та банківські гарантії. Корпоративні гарантії та гарантії уряду використовуються рідко через їх меншу надійність та значний ризик випуску підробних документів.

Розрахунки за допомогою чеків

Ще одним засобом платежу є чек - письмове безумовне розпорядження покупця своєму банку виплатити зазначену у ньому суму чекотримачу готівкою або шляхом її перерахування на його рахунок у банку.

Чеки не є грошима, а лише заміняють їх у платіжному обігу. Тому вони обов'язково повинні мати покриття. Видають чеки тільки у межах суми, яка є на поточних та інших рахунках клієнтів у банку.

Операції з чеками регулюються національними законодавствами, які у країнах Західної та Східної Європи базуються на Одноманітному законі про чеки (Женева, 1931р.).

Чеки мають точно встановлену форму письмового документа та виписуються на спеціальних бланках. Вони повинні мати такі основні реквізити:

  1. Найменування "чек".

  2. Сума чека.

  3. Просте і нічим не обумовлене розпорядження сплатити зазначену суму.

  4. Чекова позначка (найменування "чек" у тексті документа).

  5. Найменування платника (банку), де чекодавець має свій поточний рахунок.

  6. Місце платежу.

  7. Дата та місце складання чека.

  8. Підпис чекодавця.

Нижче наведений зразок ордерного чека за формою Одноманітного закону про чеки, у дужках - номер елемента згідно з розшифровкою, наведеною вище.



Відсутність одного із перерахованих реквізитів робить документ недійсним.

У договорі чекодавця з банком може бути умова, що банк зобов'язується оплатити "овердрафт ", тобто суму більшу за залишок на банківському рахунку з нарахуванням на неї річних відсотків.

На відміну від векселя, чеки не є засобом кредиту, і тому строк їх обігу обмежений. Згідно з Женевською конвенцією 1930 р. (до якої приєднались країни цивільного права - Західна та Східна Європа) строк подання чека до оплати з дня його виставлення обмежується:

  • 8 днями - у країні його видачі;

  • 20 днями - якщо місце його видачі та місце оплати знаходяться у різних країнах одного континенту;

• 70 днями - якщо оплата здійснюється в іншій країні світу.
Англо-американське право (звичайне право) не встановлює конкретних граничних

термінів подання чека до оплати, але передбачає, що його слід подати до оплати протягом "поміркованого терміну" згідно з банківською практикою.

Чек може передаватись однією особою іншій по індосаменту (передаточному напису), який проставляється на зворотному боці чека та підписується особою, яка зробила цей напис.

В залежності від умов передачі чека від однієї особи іншій та характеру його використання розрізняють такі види чеків:

  • пред 'явницькі чеки, які виписуються на пред'явника. Його передача іншій особі може бути здійснена за індосаментом та без індосаменту. У міжнародному платіжному обігу такі чеки дуже поширені;

  • іменні чеки, які виписуються на користь певної особи, і їх передача не може бути здійснена за допомогою звичайного індосамента. Широкого розповсюдження вони не мають;

ордерні чеки, які виписуються на користь певної особи або за її наказом. Передача чека іншій особі здійснюється за допомогою індосаменту із застереженням "наказу". У міжнародних розрахунках вони значно поширені.

Чек не є твердою гарантією платежу. Банки не несуть відповідальності за те, що на момент платежу усі кошти чекодавця витрачені і платити по чеку чекотримачу нема чим. У деяких країнах чекодавці можуть інформувати банки про анулювання раніше виданих чеків. Більш твердим зобов'язанням є чек, який авальований банком, або іншою установою, або особою, тобто тими, хто гарантує платіж зазначеної у чеку суми. Тому слід використовувати авальовані ордерні чеки, які індосовані на банк продавця.

Іноді чеки кросуються, тобто перекреслюються чекодавцем паралельними лініями по діагоналі. Це означає, що платіж по чеку може бути здійснений лише у безготівковій формі і лише банку чекотримача.

Чек може бути виписаний у будь-якій валюті, а не тільки у валюті банківського рахунка трасанта. Вартість чека для покупця незначна, хоча експортер вносить плату за інкасо. У цьому полягають переваги платежу за допомогою чека. Серйозним недоліком є тривалий час, необхідний для інкасування платежів по чеку. Чеки часто підлягають оплаті у країні покупця, і тому експортер повинен дати розпорядження про те, щоб ці гроші були інкасовані через його банк з-за кордону.

У міжнародній торгівлі оплата боргів за допомогою чеків може бути незручною через такі причини:

  • експортер (отримувач платежу) повинен звернутись до свого банку з розпорядженням про інкасування платежів, і банк буде збирати плату за інкасо;

  • чек може суперечити постановам про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки можуть бути затримані до отримання необхідного дозволу на здійснення платежу;

  • чек може бути втрачений при пересиланні поштою;

  • чек може виявитись непокритим і не буде оплачений після пред'явлення.



Тема 2.2. Організація міжнародних розрахунків за допомогою акредитиву.

  1. Загальна характеристика міжнародного акредитиву.

  2. Обґрунтувати схему здійснення документарного акредитиву.

  3. Класифікація акредитивів.

  4. Зміна умов, анулювання і закриття акредитивів.

  5. Вартість банківських послуг, що супроводжують розрахунки за допомогою акредитива

  6. Проблеми, переваги і недоліки акредитивної форми розрахунків для експортерів і імпортерів.

  7. Документи, що використовуються при акредитивній формі розрахунку.


Акредитив - це заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), бере на себе зобов'язання здійснити за розпорядженням та за рахунок покупця платіж зазначеної у ньому суми третій особі (бенефіціару) (при розрахунках готівкою) або акцептувати тратту (при розрахунках у кредит) проти подання продавцем передбаченого у ЗТК комплекту документів, які підтверджують поставку товару згідно з умовами ЗТК. Такий акредитив називається документарним.

Таким чином, акредитивна форма розрахунків практично виключає платників із процесу прийняття рішення - платити чи не платити за поставлені товари, оскільки ця форма розрахунків передбачає укладення окремого від ЗТК платіжного договору, яким є акредитив. Цей договір укладається між покупцем (клієнтом), банком-емітентом, який приймає зобов'язання забезпечити платіж, та продавцем-бенефіціаром (отримувачем грошей). На відміну від розрахунків банківськими переказами та інкасо, згода на здійснення платежів за поставлені товари не залежить від самих платників.

Інструкція клієнта (покупця), у якій він просить банк виставити акредитив на користь продавця - це, практично, умова, яку повинен виконати продавець, щоб одержати платіж. Як умова платежу найчастіше висувається вимога надати до банку документи за певним переліком.

У комплект документів, проти яких здійснюється оплата, зазвичай входять такі документи:

  • специфікації поставленого товару;

  • сертифікат якості товару;

  • пакувальні листи;

  • транспортний документ;

  • рахунки-фактури (інвойси);

  • страхові поліси тощо.

Порядок акредитивних платежів установлено міжнародним документом "Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів ", остання редакція якого введена Міжнародною ТПП у 1993 р. (публікація МТП № 500). Про приєднання до Уніфікованих правил заявили усі банки, що обслуговують міжнародні розрахунки.

Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як "угоду, як би вона не іменувалась, шляхом якої банк (банк-емітент), діючи за заявкою та згідно з інструкцією клієнта-імпортера (наказодавача акредитива) або від свого імені:

  1. зобов'язаний здійснити платіж третій стороні (бенефіціару) або її наказу або повинен акцептувати і потім оплатити перевідні векселі (тратти), які виставляє бенефіціар;

  2. зобов'язаний уповноважити інший банк здійснити платіж за акредитивом або акцептувати і потім оплатити емітовані за акредитивом перевідні векселі (тратти);

  3. зобов'язаний уповноважити інший банк здійснити негоціацію зазначених документів завжди при дотриманні умов та строків відкритого акредитива".

У заявці, яку подає покупець до банку-емітента про відкриття документарного акредитива, повинно бути зазначено таке:

  • найменування та адреса банефіціара (експортера);

  • сума акредитива;

  • тип акредитива (відкличний, безвідкличний, безвідкличний та підтверджений, безвідкличний та покритий тощо);

  • чи буде цей акредитив використаний шляхом платежу, акцепту чи обліку;

  • сторона, на яку мають бути виписані тратти (векселі);

  • чи будуть тратти векселями на пред'явника або строковими векселями (і для строкових векселів вказати строк);

  • короткий опис товару;

  • докладні дані про необхідні документи;

  • чи має фрахт готуватись експортером;

  • місце відвантаження та місце призначення;

  • чи повинні товари перевантажуватись у дорозі (з одного судна на інше, з одного літака на інший тощо);

  • найостанніша дата відвантаження;

  • найостанніша дата виставлення коносамента або іншого транспортного документа, після якої експортер має надати тратту для платежу, акцепту чи обліку;

  • дата та місце погашення акредитива;

  • чи є акредитив таким, що передається (він є таким, що не передається, якщо на ньому спеціально не зазначено, що він є таким, що передається).

Існує стандартна форма звернення про відкриття акредитива, яку наказодавач повинен підписати і в яку необхідно включити застереження про гарантійний лист.

Усі банки, які беруть участь у розрахунках акредитивами, застосовують найсучасніші засоби швидкого зв'язку.

Послідовність здійснення платежів документарним акредитивом готівкою (негайний платіж) проти поставок товару така:

і. Продавець та покупець укладають ЗТК, який передбачає розрахунок документарним акредитивом готівкою (негайний платіж) проти поставок товару.

  1. Покупець у строк, який встановлений у ЗТК, направляє до свого банку (банк-емітент) доручення про відкриття акредитива на суму ЗТК на користь експортера. Це доручення містить необхідні умови для відкриття акредитива та платежів.

  2. Банк-емітент, який відкриває акредитив, узгоджує з покупцем умови майбутнього акредитива, включаючи вартість послуг банків, які беруть участь у розрахунках. Зміст акредитива повинен суворо відповідати умовам, які містяться у підписаному сторонами ЗТК.

  3. Банк - емітент відкриває акредитив та направляє його через банк-кореспондент у країні продавця отримувачу коштів, зазначаючи умови, які повинен виконати продавець для одержання платежу.

  4. Якщо банк-емітент призначив банк-кореспондент авізуючим банком і цей банк узяв на себе такі функції, то банк-кореспондент ретельно перевіряє за зовнішніми ознаками дійсність акредитива, авізує його (підтверджує свою участь у розрахунковій операції), роблячи на ньому відповідну позначку. Якщо авізуючий банк-кореспондент з якихось причин не може авізувати акредитив, він повинен негайно повідомити про це банк-емітент.

  5. Авізуючий банк-кореспондент направляє акредитив продавцю (бенефіціару). У ньому зазначається сума платежу, термін дії акредитива, документи, які повинні бути подані продавцем, та інші умови.

  6. Продавець (бенефіціар) ретельно перевіряє зміст акредитива на відповідність умовам підписаного ЗТК.

  7. Продавець (бенефіціар), переконавшись у відповідності акредитива умовам ЗТК, поставляє товар. Якщо продавець протягом 3-х днів не звернувся до банку, то вважається, що він прийняв умови акредитива. Якщо умови, зазначені в інструкції та контракті, мають розбіжності, продавець повинен протягом 3-х робочих днів звернутися до банку та через нього вимагати від покупця привести умови акредитива відповідно до умов контракту. Річ у тім, що банк, вступаючи у платіжні відносини, керується умовами акредитива, а не контракту.

  8. Продавець (бенефіціар) направляє до авізуючого банку комплект товаро-розпорядчих документів, які підтверджують виконання контрактних зобов'язань.

  1. Авізуючий банк перевіряє зовнішню відповідність товаророзпорядчих документів, отриманих від продавця, умовам акредитива.

  2. Авізуючий банк передає товаророзпорядчі документи до банку-емітента.

  3. Банк-емітент перевіряє отримані товаророзпорядчі документи на відповідність умовам акредитива.

  4. Банк-емітент повідомляє авізуючий банк про здійснений платіж.

  5. Авізуючий банк інформує продавця (бенефіціара) про зарахування на його рахунок суми за здійснену поставку товару.

  6. Банк-емітент передає товаророзпорядчі документи покупцю.

  7. Банк-емітент стягує з покупця відшкодування платежу.

  8. Покупець отримує товар проти подання товаророзпорядчих документів. На цьому розрахунок закінчується.

Продавець та покупець можуть вибрати дещо інший спосіб платежу, коли банк-емітент призначає банк-кореспондент виконуючим банком, що обов'язково має бути відображено у направленому покупцем до банку-емітента дорученні на відкриття акредитива.

У цьому випадку банк-емітент та виконуючий, банк повинні домовитись про спосіб покриття акредитива: а) шляхом дебетування коррахунка банку-емітента у виконуючому банку; б) шляхом кредитування коррахунка виконуючого банку у банку-емітенті.

Послідовність дій у випадку, коли банк-емітент призначає банк-кореспондент виконуючим банком, залишається з 1 дії до 10 дії включно такою самою, як і у випадку, коли банк-емітент призначає банк-кореспондент авізуючим банком, з тією лише різницею, що банк експортера має називатись не лише авізуючим, а й виконуючим банком. Далі дії змінюються таким чином:

  1. Якщо документи відповідають умовам акредитива, то виконуючий банк сам здійснює зарахування зазначеної суми на рахунок продавця (бенефіціара).

  2. Виконуючий банк повідомляє продавця (бенефіціара) про суму та дату платежу.

  3. Виконуючий банк направляє документи та вимогу про відшкодування платежу на адресу банку-емітента.

  4. Банк-емітент перевіряє документи на їх відповідність умовам акредитива.

  5. Банк-емітент відшкодовує виконуючому банку суму валютного платежу.

  6. Банк-емітент вручає документи покупцю.

  7. Банк-емітент стягує з покупця відшкодування платежу.

  8. Покупець отримує товар проти подання товаророзпорядчих документів. На цьому розрахунок закінчується.

Якщо виявиться, що документи не повністю відповідають умовам акредитива, банк інформує про це покупця, вимагаючи додаткових вказівок, і без його згоди не може

здійснити платіж. Але буває, що банк продавця все ж таки оплачує акредитив, але із застереженням, тобто за умов, що покупець прийме документи (тому що у міжнародній практиці досить часто документи не повністю відповідають умовам акредитива). Якщо ж покупець відмовляється прийняти документи, що не відповідають умовам акредитива, то продавець повинен повернути суму акредитива своєму банку.

^ Послідовність здійснення розрахунків з відтермінуванням платежу документарним акредитивом з акцептом векселів та тратт така:

  1. Експортер та імпортер узгоджують і підписують ЗТК.

  2. Імпортер переказує продавцю протягом не більше ЗО днів аванс у розмірі, як правило, близько 10% загальної суми ЗТК. Оскільки це не платіж проти поставки товару, у ЗТК передбачається найдешевший спосіб платежу банківським переказом.

  3. Експортер на вимогу імпортера надає банківську гарантію належного використання авансу. У разі, якщо експортер не виконає своїх зобов'язань з виготовлення та поставки товару, покупець скористається цією банківською гарантією для повернення раніше виплаченого авансу.

  4. Покупець у строк, який встановлений у ЗТК, і з урахуванням того, щоб авізуючий та виконуючий банки змогли передати експортеру відкритий акредитив не пізніше ніж за 10 днів до контрактного строку поставки товару, направляє до свого банку (банк-емітент) доручення про відкриття акредитива на суму ЗТК, яка залишилась після виплати авансу (90% загальної вартості ЗТК) на користь експортера. Це доручення містить необхідні умови для відкриття акредитива та платежів. Зміст акредитива повинен суворо відповідати умовам, які містяться у підписаному сторонами ЗТК. Наприклад, у ЗТК може бути передбачена умова, що імпортер проти поставки товару виплатить з безвідкличного акредитива близько 20% суми ЗТК, яка залишилась після виплати авансу, а на залишкові 70% загальної суми ЗТК банк, який виконує акредитив, акцептує виписані експортером тратти на надану експортером розстрочку платежу (наприклад, на 2 роки з рівномірними піврічними внесками) та проценти за цю розстрочку.

  5. Банк-емітент, який відкриває акредитив, узгоджує з покупцем умови майбутнього акредитива, включаючи вартість послуг банків, які беруть участь у розрахунках.

  6. Банк-емітент відкриває акредитив та направляє його до банку-кореспондента у країні продавця з проханням авізувати та у ряді випадків підтвердити акредитив. Банк-емітент зазначає умови, які повинен виконати продавець для одержання платежу.

  7. Виконуючий (авізуючий/підтверджуючий) банк по отриманні ним акредитива від банку-емітента перевіряє за зовнішніми ознаками дійсність акредитива, авізує його (підтверджує свою участь у розрахунковій операції), роблячи на ньому відповідну позначку. Якщо виконуючий банк-кореспондент з якихось причин не може авізувати акредитив, він повинен негайно повідомити про це банк-емітент.

  8. Виконуючий банк-кореспондент направляє акредитив продавцю (бенефіціару). У ньому зазначається сума платежу, термін дії акредитива, документи, які повинні бути подані продавцем, та інші умови.

  9. Продавець (бенефіціар) ретельно перевіряє зміст акредитива на відповідність умовам підписаного ЗТК.

  1. Продавець (бенефіціар), переконавшись у відповідності акредитива умовам ЗТК, поставляє товар.

  2. Продавець (бенефіціар) направляє до виконуючого банку комплект товаророзпорядчих документів, які підтверджують виконання контрактних зобов'язань з поставки товару, разом із рахунком-фактурою на 20% суми ЗТК, яка залишилась після виплати авансу, та комплектом тратт на залишкові 70% суми ЗТК (див. приклад у пп.2,4) і тратт на проценти за відтермінування платежу. Оскільки продавець надав (у даному прикладі) відтермінування платежу на 2 роки піврічними траттами, він передає до виконуючого банку 4 тратти, кожна на 1/4 суми наданого відтермінування платежу, тобто з урахуванням виплаченого авансу та виплати з акредитива, та 4 тратти - на виплату покупцем одночасно з основними траттами процентів за надане відтермінування платежу за обумовленою у ЗТК ставкою. Розподіл тратт на основні та виплату процентів прийнятий у міжнародній практиці, оскільки це полегшує перевірку здійсненого розрахунку та форфейтингові операції.

  3. Виконуючий банк перевіряє зовнішню відповідність товаророзпорядчих документів, отриманих від продавця, умовам акредитива.

  4. Виконуючий банк здійснює платіж, акцептує тратти.

  5. Виконуючий банк інформує продавця (бенефіціара) про зарахування на його рахунок 20% суми ЗТК, яка залишилась після виплати авансу, за здійснену поставку товару. Виконуючий банк бере на контроль тратти та у міру настання строків платежу зараховує їх суми на рахунок продавця, інформуючи його про надходження коштів.

Якщо виконуючий банк не є банком продавця, то в залежності від умов, які містяться у траттах, банк продавця подає їх до оплати виконуючим банком або банком-емітентом.

  1. Виконуючий банк направляє документи та вимогу про відшкодування платежу на адресу банку-емітента.

  2. Банк-емітент перевіряє документи на їх відповідність умовам акредитива.

  3. Банк-емітент відшкодовує виконуючому банку суму валютного платежу.

  4. Банк-емітент вручає документи покупцю.

  5. Банк-емітент стягує з покупця відшкодування платежу.

  6. Покупець отримує товар проти подання товаророзпорядчих документів. На цьому розрахунок закінчується.

Якщо умовами ЗТК передбачена поставка товару декількома партіями, то зазначені у послідовності дії 4-20 при кожній поставці товару повторюються із зсувом у часі на кожний період між поставками. Таким чином, якщо у розглянутому прикладі продавець передав документи, включаючи 4 комплекти по 2 тратти, тобто 8 тратт, то при поставці, наприклад, трьома партіями покупець здійснить три платежі готівкою проти поставки кожної партії товару та акцептує вже 6 комплектів по 2 тратти з відповідними зсувами платежів на періоди між поставками товару. Слід враховувати, що нарахування річних відсотків по кожній тратті на вартість кредиту повинно починатись з дня поставки кожної партії товару.



Схема акредитивної форми розрахунку.

Послідовність здійснення розрахунків описана вище.

При здійсненні міжнародних розрахунків з використанням акредитивної форми сторони, які залучені у цей механізм, особливо бенефіціар, повинні звертати увагу на вид використовуваного акредитива.

В залежності від характеру відповідальності банку, від обсягу забезпечення та моменту прийняття ним на себе ризику у міжнародній банківській практиці розрізняють такі основні види документарних акредитивів;

  1. Відкличний.

  2. Безвідкличний, який, у свою чергу, має 2 підвиди:

а) підтверджений; б) непідтверджений.

  1. Покритий.

  2. Непокритий.

Відкличний акредитив (revocable L/C) передбачає, що банк-емітент, відкривши його, у будь-який момент і без попереднього повідомлення бенефіціара (продавця) може змінити інструкцію або взагалі дотерміново анулювати (відкликати) акредитив. Це може бути зроблено як за вказівкою наказодавача (покупця), так і самостійно банком, коли погіршується фінансове становище покупця, і банк не впевнений, що він буде у змозі оплатити товар. Продавець у цьому випадку може здійснити поставку товару, оплата якої вже нічим не гарантована, оскільки акредитив був уже анульований до того, як він подав документи до банку-платника, або умови акредитива були змінені таким чином, що він не може їх виконати після здійснення відвантаження. Навіть якщо експортер уже подав документи до свого банку, але інструкція про зміни акредитива надійшла до їх фактичної оплати, бенефіціар може не отримати платіж від банку-емітента. Лише тоді, коли банк-емітент або його банк-кореспондент здійснив платіж по документах, відклик акредитива не тягне правових наслідків відносно платежу по акредитиву.

Відкличний акредитив не обумовлює жодного реального правового платіжного зобов'язання з боку банку, не забезпечує інтересів продавця, тому на практиці він зустрічається дуже рідко. Такий акредитив ніколи не підтверджується банком-кореспондентом і використовується лише у ділових відносинах між партнерами, які співпрацюють тривалий час і довіряють один одному.

Безвідкличний акредитив (irrevocable L/C) - це тверде зобов'язання банку-емітента перед експортером (бенефіціаром). Він не може бути змінений або анульований до закінчення зазначеного у ньому строку дії ні банком-емітентом, ні покупцем без згоди на те бенефіціара чи уповноваженого банку. Він дає бенефіціару гарантію одержання платежу за поставлені товари за умови виконання умов акредитиву. У разі невиконання наказодавачем у строк своїх зобов'язань, не здатним з якоїсь причини здійснити платіж, банк-емітент не звільняється від даних іноземному продавцю платіжних зобов'язань.

Про відкриття безвідкличного акредитива бенефіціару повідомляється через банк-кореспондент, якому банк-емітент може доручити авізувати акредитив бенефіціару або також підтвердити його.

Безвідкличні акредитиви дорожчі за відкличні, оскільки поєднують у собі зобов'язання банку-емітента організувати платіж та гарантію здійснити платіж при будь-якому фінансовому стані покупця, що на час дії таких акредитивів іммобілізує відповідні банківські активи.

Незважаючи на те, що згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (Париж, 1993 р.) зазначено, що "якщо у тексті акредитива не зазначена форма акредитива, такий акредитив завжди вважається безвідкличним", необхідно у назві такого акредитива та інструкції чітко вказати, що акредитив є безвідкличним.

^ Безвідкличний підтверджений акредитив (irrevocable confirmed L/C), означає, що до відповідальності банку-емітента додається відповідальність іншого банку, який додатково підтверджує безвідкличний акредитив і бере на себе зобов'язання здійснити платіж у разі неплатоспроможності банку-емітента або при виникненні непередбачуваних обставин політичного та економічного характеру.

Зазвичай вимогу відкрити безвідкличний підтверджений акредитив продавці включають в умови ЗТК з контрагентами із країн з нестабільними економічними системами.

Згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів "якщо банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив, то тим самим він зобо­в'язується здійснити платіж по документах, які відповідають умовам акредитива та які надані у строк". Отже, у цьому випадку ступінь забезпечення платежу для бенефіціара суттєво зростає.

Підтвердження акредитива повинно здійснюватися через першокласний банк (країни експортера або третіх країн зі стабільним режимом), більший, ніж банк-емітент, тому що найменш надійні відносно платоспроможні дрібні та середні банки. Слід мати на увазі, що банк-кореспондент (банк експортера) може мати різного роду причини, щоб відхилити доручення на підтвердження акредитива. Тому перед укладенням ЗТК експортерам необхідно з'ясувати зі своїм банком, чи готовий він підтвердити акредитив з тієї чи іншої країни, від того чи іншого банку-емітента та на яких умовах.

Безвідкличний акредитив, який підтверджений першокласним вітчизняним банком експортера, надає експортеру максимально можливі гарантії. Певний валютний ризик може бути покритий валютними строковими контрактами, якщо можна спрогнозувати строк настання платежу. Крім того, іноді підтверджений акредитив може використовуватись як інструмент кредитування експортера. Ця можливість виникає при підтверджених акредитивах з відтермінуванням платежу, коли банк здійснює дострокове погашення-вимогу постачальнику за вирахуванням облікового відсотка, що є важливою перевагою цього виду акредитива для експортера.

Безвідкличний підтверджений акредитив дорожчий за просто безвідкличний акредитив.

Безвідкличний непідтверджений акредитив (irrevocable unconfirmed L/C) не містить розглянуте вище зобов'язання банку-кореспонданта (банку продавця або іншого банку) платити по акредитиву. Банк-кореспондент у даному випадку лише авізує бенефіціару відкриття акредитива. За виконання платежу відповідає тільки банк-емітент - банк покупця.

Оскільки бенефіціар може покластись виключно на банк-емітент за кордоном, цей вид акредитива є доцільним лише у разі наявності незначного політичного ризику та ризику переказу коштів у країні банку-емітента. Якщо банк-кореспондент має гарні стосунки з банком-емітентом, і в країні імпортера стабільна економічна та політична ситуація, то банк-кореспондент сам може здійснити платіж проти документів з метою прискорення операції в інтересах свого клієнта.

Продавець товару для повної гарантії платежу має намагатись одержати від покупця безвідкличний підтверджений акредитив.

За способом забезпечення валютними коштами акредитиви поділяються на покриті та непокриті.

Покритий акредитив (covered L/C) передбачає, що при його відкритті банк-емітент одночасно переказує виконуючому (тобто тому, який оплачує) банку відповідні валютні кошти у формі акредитива, які є забезпеченням та джерелом платежу по даному акредитиву. Отже, покритий акредитив, як і безвідкличний, містить тверде зобов'язання банку виплатити суму платежу.

Експортер наполягає на виставленні покритого безвідкличного акредитива, коли він виявляє недовіру до імпортера або його банку. При відкритті покритого безвідкличного акредитива банк-емітент дебетує поточний рахунок свого клієнта-імпортера на суму акредитива та блокує її на особливому рахунку з моменту відкриття акредитива до закінчення строку його дії. Після закінчення строку дії акредитива його невикористана частина або вся невикористана сума поновлюється на поточному рахунку імпортера.

Цей вид акредитива невигідний для імпортерів, оскільки вилучає з обігу кошти на весь строк дії акредитива, який може бути тривалим, і дуже вигідний банку-емітенту, оскільки ці кошти надходять у його розпорядження на заздалегідь обумовлений строк.

Покритий акредитив фактично є для імпортера найбільш безпечним способом передоплати товарів, що постачаються, а для експортера - засіб максимально швидкого отримання грошей.

В Україні комерційні банки, які емітують акредитиви за дорученням імпортерів, у багатьох випадках самі наполягають на наданні наказодавачем покриття, оскільки не можуть повністю покладатись на фінансову стабільність та правдивість нових учасників ринкових відносин. Через ті самі причини західні експортери так само наполягають на виставленні на їх користь покритого безвідкличного акредитива.

Непокритий акредитив (uncovered L/C), не передбачає попереднього переказу валюти акредитива.

В Україні непокриті акредитиви відкриваються комерційними банками в основному за дорученням пріоритетних клієнтів або ж на незначні суми. Але зі зростом конкуренції у банківському середовищі українські банки будуть відходити від практики

емітування покритих акредитивів і в інтересах клієнтів будуть йти на певний ризик, який зв'язаний з відкриттям непокритих акредитивів.

Усі численні переваги акредитивної форми розрахунків можна узагальнити таким чином:

  • це самостійна від торгового контракту угода, яка містить як чітке зобов'язання платежу на користь експортера, так і можливість одержання кредиту імпортером;

  • він дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку-емітента на користь обох контрагентів;

  • усуває ризик неплатежу з боку покупця, оскільки оплата документів гарантується банком-емітентом;

  • підтверджений акредитив додає експортеру гарантію платежу з боку ще одного банка;

  • забезпечує ефективну допомогу та консультації банку з питань відкриття акредитиву, визначення та оформлення документів, які мають бути надані згідно з його умовами;

  • передбачає об'єктивну та ретельну перевірку банками документів, на підставі яких здійснюється платіж;

  • експортер не отримує платіж, якщо не надасть певні відвантажувальні документи згідно з умовами акредитива;

  • дає можливість імпортеру одержати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;

  • імпортер може наполягати на відвантаженні товару у певні часові рамки шляхом внесення відповідної умови в акредитив;

  • підпорядкування Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів, а також нормам звичайного права у більшості країн дозволяє використовувати акредитив при розрахунках фактично з усіма країнами світу;

  • акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторгового кредитування експортера;

  • він дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;

  • авізування акредитива через банк захищає бенефіціара від підробок та фальшивих акредитивів, оскільки без завірення авізуючим банком автентичності акредитива він залишається лише "зобов'язанням на папері".

^ До недоліків акредитива (переважно з точки зору імпортера) можна віднести такі:

  • банки мають справу лише з документами, а не з товарами, і платіж здійснюється на підставі надання експортером документів згідно з умовами акредитива незалежно від характеристик та кондиції самих товарів;

  • відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов'язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;

  • акредитивна форма розрахунків є найдорожчою і тягне за собою цілу низку витрат у вигляді комісій, зборів і, можливо, виплати відсотків у період його дії, які частіше збираються з наказодавача; відкриття акредитивів на незначні суми,як правило, недоцільно;

  • акредитив зобов'язує банк здійснити платіж, як тільки відповідні документи йому будуть надані, тоді як експортер є вільним у виборі, надати документи чи ні і, таким чином, вільний від будь-яких зобов'язань до моменту, поки сам не вирішить скористатись виставленим акредитивом;

  • він відволікає кошти наказодавача на весь строк дії акредитива.

Частка акредитивів у міжнародній торгівлі значно менша, ніж частка інкасо та відкритого рахунка. Проте є ряд випадків, коли використання акредитивів є доцільним та необхідним:

  • нове торгове партнерство;

  • сумніви у кредитоспроможності покупця;

  • нестабільність економічного та політичного становища у країні покупця;

  • наявність валютних або інших нормативних актів контролю та обмежень у країні продавця;

  • прохання покупця про комерційний кредит;

  • великомасштабні програми;

  • спеціальні товари, виготовлені на спецзамовлення, подальша реалізація яких іншому покупцю може бути об'єктивно утруднена.

Крім розглянутих вище найпоширеніших видів акредитивів, при торгівлі готовою продукцією можуть використовуватися й інші їх види:

  • переказний, або трансферабельний, акредитив;

  • револьверний акредитив;

  • акредитив з "червоним застереженням";

  • компенсаційний акредитив;

  • резервний акредитив;

  • транзитний акредитив;

  • чистий рамбурсний акредитив;

  • акредитивні листи.

Переказний (трансферабельний) акредитив (transferable credit) дає право першому бенефіціару наказати банку, який виконує негайний платіж, платіж з відтермінуванням платежу, акцепт тратт або негоціацію, або, у разі вільної негоціації, банку, який уповноважений бути переказуючим банком, здійснити платіж на всю суму чи на її частину другому бенефіціару / другим бенефіціарам.

Відкриття переказного акредитива доцільне у таких випадках:

  • коли продавець, який не є постачальником усієї партії товару, взяв зобов'язання швидко розплатитися із своїми кредиторами та субпідрядниками валютою. Пере­адресування платежів дасть змогу уникнути перерозрахунків із ними. Крім того, даний вид акредитива дешевший за відкриття окремих акредитивів своїм субпідрядникам;

  • коли перший бенефіціар не поставляє товар сам, а є посередником та бажає передати частину або всі свої права та обов'язки дійсному постачальнику (другому бенефіціару) у своїй країні чи за кордоном. При цьому торговому посереднику його покупець виставляє безвідкличний акредитив, який має бути чітко позначений як трансферабельний.

Після отримання від банку повідомлення про відкриття акредитива торговий посередник може доручити банку перевести акредитив на свого постачальника, або другого бенефіціара. При цьому переказ має відповідати умовам первісного акредитива, за такими винятками:

  1. назва та адреса наказодавача акредитива можуть бути замінені на назву та адресу першого бенефіціара, таким чином частина акредитива, яка переказується, буде відкрита наказу першого бенефіціара (посередника). Це дозволяє приховати особу первісного покупця від другого бенефіціара;

  2. сума акредитива (та ціна за одиницю товару) може бути зменшена, що дозволить першому бенефіціару отримати свій прибуток;

  3. строк дії акредитива та період для відвантаження можуть бути скорочені, що дозволяє першому бенефіціару мати час для подання документів по акредитиву після того, як їх надав другий бенефіціар;

  4. перший бенефіціар може замінити рахунки-фактури, а також тратти другого бенефіціара на свої власні. Але при обміні цих документів банк має розраховувати на оперативну співпрацю торгового посередника: якщо він не надасть їх на першу вимогу, на адресу банку-емітента можуть бути відіслані рахунки-фактури другого бенефіціара. Для запобігання таким ситуаціям банк вимагає від торгового посередника надання рахунків-фактур одночасно з дорученням на переказ акредитива.

У тексті акредитива повинно бути зазначено, що він є переказним (або трансферабельним), тому що у протилежному випадку бенефіціар не має права переадресування платежу.

Трансферабельний акредитив може бути переказаний лише один раз, тобто другий бенефіціар не може переказати його третьому бенефіціару. Але "зворотний переказ" другим бенефіціаром першому бенефіціару не є другим переказом акредитива.

Переваги трансферабельного акредитива для посередників:

  • він дозволяє посереднику не використовувати власні грошові кошти та кредитні можливості у банку;

  • він може бути використаний таким чином, що покупець не буде знати про особу первісного постачальника. Для цього основний акредитив не повинен наказувати жодних документів, які могли б містити ім'я первісного постачальника.

Револьверний (відновлювальний) акредитив (revolving credit)- це акредитив, який автоматично відновлюється на попередніх умовах у міру здійснення розрахунків за чергові партії товару. За таким акредитивом визначаються загальний термін його дії та загальна сума, у межах якої здійснюються платежі.

Револьверний акредитив використовується тоді, коли ЗТК передбачає декілька регулярних приблизно рівних за вартістю поставок товарів, які розтягнуті у часі. Контрагенти у цьому разі домовляються про відкриття револьверного акредитива на весь період поставок на суму, яка приблизно дорівнює вартості однієї поставки за умови, що після оплати кожної поставки на акредитиві відновляється встановлена первісна сума.

Після відправки чергової партії товару продавець подає документи до банку та одержує платіж. Банк, який відкрив акредитив, відновлює його до первісної суми, як тільки покупець відшкодує банку здійснені за акредитивом платежі.

Використання револьверного акредитива дозволяє знизити вартість послуг банків, яка залежить від виду акредитива, суми, на яку він відкритий, та строку його дії. Наприклад, ЗТК передбачає поставку товару протягом року чотирма партіями на загальну суму 1 000 000 USD. У цьому разі револьверний акредитив може бути відкритий на весь період поставок на суму 250 000 USD, але за умови, що сума чотирьох платежів не має перевищувати 1 000 000 USD. Вартість акредитива уданому випадку буде розраховуватись, виходячи не із 1000 000 USD протягом року, аз суми 250 000 USD за той же період часу, тобто буде у чотири рази дешевша.

Револьверні акредитиви можуть бути відновлюваними відносно двох параметрів - суми та строку, наприклад:

1) акредитив може бути відкритий на суму 100 000 USD для однократного списання, після якого сума акредитива автоматично відновлюється. Кількість списань на суму у межах 100 000 USD не обмежується (за винятком застереження суми щоденного

списання). Списання за такими акредитивами можуть тривати до закінчення строку дії акредитива. Такого роду револьверні акредитиви рідко підтверджуються, оскільки важко визначити сумарні зобов'язання протягом строку дії акредитива;

2) акредитив може бути відкритий для використання на суму до 100 000USD на тиждень або місяць. Цю суму дозволяється списувати щотижня або щомісяця незалежно від того, чи була використана яка-небудь сума у попередній тиждень чи місяць. При цьому використання можуть здійснюватись за допомогою одного з двох різновидів револьверного акредитива:

кумулятивного акредитива, який означає, що невикористані або неповністю використані суми з одного періоду можуть бути додані до сум наступного періоду, що на практиці зустрічається не часто;

некумулятивного акредитива, при якому строк використання своєчасно не затребуваних сум закінчується.

Такого роду акредитиви підтверджуються з більшою імовірністю, оскільки можна визначити загальну суму зобов'язань.

Якщо відновлення суми акредитива відбувається не автоматично, а залежить від отримання певних інструкцій після кожного списання, такий акредитив не є револьверним акредитивом у чистому вигляді. Він може бути акредитивом на фіксовану суму, яка збільшується шляхом внесення змін.

Револьверні акредитиви не слід плутати з акредитивами, які виконуються шляхом поступових платежів. Наприклад, якщо акредитив обмежений за сумою та строком дії і при цьому дозволені певні списання сум (без наступного автоматичного відновлення) у міру часткових відвантажень товару, він не є револьверним акредитивом, а виконується шляхом поступових платежів.

^ Акредитив з "червоним застереженням" (red clause credit) - це акредитив зі спеціальною умовою (вона раніше вносилась червоним чорнилом), яка дозволяє авізуючому або підтверджуючому банку надати аванси бенефіціару (експортеру) до надання обумовлених в акредитиві документів. Ця умова може бути внесена в акредитив на вимогу заявника на акредитив (покупця/імпортера).

Такий документ є не авансовим платежем, а розпорядженням, згідно з яким постачальник отримає аванс від авізуючого/підтверджуючого банку до відвантажен­ням товарів. Отже, цей акредитив використовується як метод фінансування перед відвантаження для покупки товарів, які потім будуть відвантажені. Прикладами таких угод є: закупки вовни, бавовни, м'яса, деревини тощо у фермерів, можливо, на аукціоні, та відвантаження цих товарів. Іноземний покупець користується послугами експортера як посередника, і експортеру необхідні гроші заздалегідь, щоб оплатити своїм постачальникам.

Авізуючий/підтверджуючий банк може надати бенефіціару кредит на двох основних типах "червоної"умови:

  1. незабезпеченій, або чистій, умові, коли авансування здійснюється проти простої заяви бенефіціара, що аванс необхідний в оплату за передвідвантаження товару, без будь-якого зобов'язання з його боку;

  2. забезпеченій, або "зеленій", умові, коли авансування здійснюється проти зобов'язання бенефіціара закупити товар та надати у банк відповідні документи (складські квитанції та розписки, акт прийняття-здавання, розписку в отриманні авансового платежу) разом зі страховим полісом, який покриває ризик пожежі, а також зобов'язанням бенефіціара надати у строк коносамент або інші відвантажувальні документи.

Виплата авансу здійснюється із коштів банку-кореспондента, але під відпо­відальність банку-емітента. Якщо продавець не надасть у строк відвантажувальні документи або не погасить аванс, банк-кореспондент має право дебетувати банк-емітент на суму авансу (разом з нарахованими відсотками), тобто набуває сили право регресу. Банк-емітент утримує цю суму з наказодавця акредитива.

Компенсаційний акредитив (back to back L/C) - це домовленість між банком та бенефіціаром по акредитиву (який є не постачальником товару, а посередником) про відкриття другого акредитива на користь фактичного постачальника (експортера) за умови, що перший акредитив (не переказний) використовується як гарантія випуску другого акредитива для покриття тієї ж угоди купівлі-продажу. Таким чином, компенсаційні акредитиви є насправді двома акредитивами.

Компенсаційні акредитиви, на відміну від переказних, спеціально не розгля­даються в Уніфікованих правилах для документарних акредитивів. У деяких випадках компенсаційний акредитив є альтернативою переказному акредитиву. Наприклад, у таких ситуаціях: 1) якщо покупець товару через посередника погоджується на акредитив, але не на переказний; 2) якщо первісний постачальник товару наполягає на акредитиві, який має бути виставлений на його користь першокласним банком його країни, і тому посередник (другий постачальник з тієї ж країни) не може просити свого покупця в іншій країні виставити переказний акредитив, оскільки він буде виставлений банком у країні покупця, а не першокласним банком країни первісного постачальника.

Компенсаційний акредитив має багато спільного з переказним, проте у випадку компенсаційного акредитива дві угоди цілком незалежні одна від одної. Банк-емітент компенсаційного акредитива не обов'язково є банком, який авізує або підтверджує перший акредитив. За жодних обставин документи по першому акредитиву не можуть бути використані для отримання платежу по другому.

При відкритті компенсаційного акредитива банк вимагає, щоб його умови точно відповідали умовам першого акредитива. Винятком є сума, яка має бути зменшена, а різниця складе прибуток наказодавця компенсаційного акредитива.

Банк-емітент компенсаційного акредитива здійснить платіж проти подання документів незалежно від стану першого акредитива, тому бенефіціар першого

акредитива повинен оперативно замінити рахунки-фактури та тратти (якщо вони обумовлені), для того щоб вони разом з іншими документами були надані для отримання платежу по першому акредитиву. Якщо бенефіціар запізниться із заміною зазначених документів або через поштові затримки документи постачальника не надійдуть вчасно для заміни та пред'явлення по першому акредитиву, платіж по ньому не буде здійснений. Існують два види компенсаційного акредитива:

  1. співпадаючий, умови якого вимагають надання документів, що можуть бути без змін використані по першому акредитиву (за винятком рахунка та тратти);

  2. неспівпадаючий, умови якого передбачають, що документи, які вимагаються по компенсаційному акредитиву, можуть лише частково використовуватись для надання по першому акредитиву.

Зазвичай банки не відкривають компенсаційний акредитив, якщо перший не був відкритий або підтверджений ними. Це пояснюється тим, що існування двох окремих акредитивів та участь в угоді декількох банків підвищує ризик виникнення суперечок.

Резервний акредитив (stand-by L/C) - умовна гарантія, надана банком-емітентом, який відповідає Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів. Резервні акредитиви використовуються у тих випадках, коли місцеве законодавство не дозволяє банкам видавати гарантії платежу.

Перевагою резервних акредитивів є те, що вони регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, порівняно з банківськими гарантіями, які підлягають дії національних законів.

Резервні акредитиви використовуються для гарантування платежів у разі настання чи ненастання цілком визначеної події. Отже, вони більш універсальні, ніж банківські гарантії (на які вони подібні), оскільки передбачають не лише переказ коштів, а й акцепт платіжних зобов'язань. Наприклад, у ЗТК можна передбачити, що, коли продавець поставить товар на 3 місяці раніше строку, зазначеного у ЗТК, то покупець виплатить продавцю додаткову преміальну суму з відкритого ним резервного акредитива. За саму поставку продавець отримує гроші зі звичайного акредитива, за достроковість - з резервного.

Резервний акредитив базується на концепції відмови наказодавця від виконання своїх зобов'язань за ЗТК. Бенефіціар резервного акредитива має право на отримання розрахунку лише у випадку небажання або нездатності покупця оплатити відвантажений товар чи надані послуги. Якщо наказодавець не виконає гарантоване платіжне зобов'язання, бенефіціар може спонукати банк-емітент зробити це, подавши у комплекті документів заяву про невиконання наказодавцем своїх зобов'язань. При використанні резервного акредитива, як і інших гарантій, при поставці у кредит до заяви у банк про невиконання покупцем платіжних зобов'язань додаються неоплачені тратти.

Транзитний акредитив передбачає, що банк-емітент вимагає від банку-посередника в одній країні підтвердити або авізувати акредитив на користь бенефіціара-резидента іншої країни. Авізуючий банк може направити транзитний акредитив безпосередньо бенефіціару або авізувати його через вибраного агента у країні бенефіціара.

Транзитні акредитиви відкриваються з таких причин:

  • банк-емітент не має можливості зв'язатись напряму з банком у країні бенефіціара через політичні причини;

  • банк-емітент може не мати з банком у країні бенефіціара кореспондентських відносин.

Чистий рамбурсний акредитив - це інструкції щодо задоволення платіжних вимог, отримуваних зазначеним банком, з якого слід вимагати рамбурс. Наприклад,

коли банк-емітент звертається до банку-посередника з проханням здійснити розрахунок по акредитиву, але не має розрахункового рахунка у цьому банку, то він інструктує, що рамбурс слід вимагати із зазначеного третього банку, який отримує окремі інструкції щодо задоволення платіжних вимог. Ці інструкції називаються чистими рамбурсними акредитивами, оскільки Для отримання платежу за ними не треба пред'являти інші документи, крім платіжних вимог, які іноді супроводжуються заявою про відповідність документів умовам акредитива. Агенти по рамбурсу - це першокласні банки, в яких банк-емітент тримає свої кошти.

Якщо рамбурс не був отриманий від рамбурсуючого банку, банк-емітент не звільняється від жодних зобов'язань із забезпечення рамбурсу; він також відповідає за втрату відсотків, яка виникає, якщо рамбурсуючий банк не надав рамбурс на першу вимогу.

Акредитивні листи (Letter of Credit)- безвідкличні акредитивні листи, які випускаються банками-емітентами і містять зобов'язання оплатити або гарантувати оплату товарів іншими банками проти надання продавцями (бенефіціарами) певного комплекту документів. Бенефіціари мають право звертатись до будь-яких банків своєї або іншої країни з проханням виплатити їм гроші, надавши зазначені у листі документи. Банку, який виплатив гроші бенефіціару за акредитивним листом, банк-емітент акредитивного листа гарантує негайне відшкодування коштів та виплату комісії за послуги. Продавці повинні приймати акредитивні листи, які випущені лише солідними банками-емітентами. Такі акредитивні листи діють у ряді країн колишньої Британської співдружності націй.

Витрати по акредитивних операціях

Відкриття акредитива є дорогою операцією. При цьому розмір витрат залежить від суми акредитива, його складності та часу дії. Додаткову плату за страхування платежів збирає банк, який підтверджує акредитив.

Наприклад, витрати при імпортних акредитивах, які відкриваються західно­європейськими банками, такі:

  • збір за відкриття - 2%;

  • збір за безвідкличність - максимально 1% на місяць;

  • попереднє авізування акредитивів -ЗО EUR;

  • збір за зміни-ЗО EUR;

  • збір за діловодство - 3%

  • акцептний збір при акцептних акредитивах - 1,5% на місяць;

  • збір за відтермінування платежу - 1,5% на місяць.

Розподіл витрат за відкриття акредитива між сторонами угоди вста­новлюється під час переговорів та залежить від їх позицій. Покупець, базуючись на тому, що кон'юнктура ринку складається на його користь, може намагатися покласти ці витрати на продавця. Продавець же, враховуючи надійність акредитивної форми оплати, у разі непоступливості покупця, може прийняти їх на себе. На практиці частіше комісію за відкриття акредитива сторони ділять порівну.

З метою економії коштів необхідно ретельно визначити час відкриття акредитива та термін його дії.

Акредитив найчастіше відкривається за певний час від початку відвантаження товару. Нормальна практика свідчить, що цей період становить півроку, 90 днів, 2 місяці, ЗО днів. Термін, на який відкривається акредитив, має бути достатнім, щоб продавець мав можливість, відвантаживши товар, підготувати документи та надати їх до банку. Відповідно, термін дії акредитива також приймається значним (від місяця до року).

У контракті може бути передбачено, що акредитив буде відкритий протягом декількох днів після отримання телеграфного повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження.

Якщо товар є в наявності при підписанні контракту, то за згодою сторін акредитив може бути виставлений одночасно з укладенням контракту або через незначний термін (10-15 днів) після його підписання.

В окремих випадках акредитив може бути відкритий до початку виготовлення товару, перш за все тоді, коли товар, на вимогу покупця, має індивідуальні характеристики і при відмові покупця його важко буде реалізувати. Отже, продавець отримує додаткову гарантію платежу за товар, що знаходиться у стадії виготовлення.

На практиці нерідкі випадки, коли акредитив не використовується протягом терміну його дії і виникає необхідність його продовження. Це відбувається або через неправильне визначення терміну, або, головним чином, через запізнення продавця з відвантаженням товару. Тому можливість продовження акредитива на певний термін може бути передбачена у контракті або це може бути зроблено під час виконання угоди покупцем. У цьому випадку слід обумовлювати, що витрати з продовження акредитива несе продавець.

Одночасно у контракті повинні бути передбачені різного роду санкції за несвоєчасне відкриття акредитива покупцем.

При використанні акредитивної форми розрахунків необхідно враховувати особливості законодавства або звичаї окремих країн щодо її застосування. Наприклад, за валютним законодавством деяких країн (Греція, Туреччина та ін.) обов'язковим є застосування покритих акредитивів, а японські банки практикують акредитиви з дебетуванням рахунка банку-кореспондента, які забезпечують високу швидкість надходження платежу.
1   2   3   4   5   6   7   8   9



Скачать файл (1446 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации