Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольна робота - Операціна діяльність підприємства - файл 1.docx


Контрольна робота - Операціна діяльність підприємства
скачать (873.2 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx874kb.04.12.2011 14:56скачать

содержание

1.docx

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ


Виконала студентка:

Коліна Світлана Юріївна

Індекс групи:


КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Операційний менеджмент»

на тему: «Операційна діяльність підприємств»

Перевірив:

Арапов В.І.

Вінниця - 2011


1. Поняття операційна діяльності підприємства

Відомо, що всяка корисна діяльність пов'язана з переробкою чого-небудь. Наприклад, переробкою інформації на фондовій біржі, у видавничій справі чи сфері реклами. При наданні послуг (готель, перукарня, туризм тощо) у процес переробки залучаються спожи

вачі. Операції з переробки чого-небудь відбуваються й у структурних (функціональних) підрозділах підприємства, наприклад, у плано

вому відділі, службі маркетингу, кадрів тощо.

Сучасні процеси виготовлення продукції характеризуються зро

щуванням і переплетенням основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, при цьому двом останнім відводиться дедалі більше місце в загальному виробничому циклі. Це пов'язане з відставанням ме

ханізації й автоматизації обслуговування виробництва порівняно з оснащенням основних виробничих процесів. У цих умовах стає усе більш необхідною регламентація технології й організації виконання не тільки основних, а й допоміжних і обслуговуючих процесів вироб

ництва продукції.

Основою операційного менеджменту є управління операційни

ми системами. ^ Операційна система — це система, що використовує операційні ресурси для перетворення "входу" в продукцію на "вихід". "Вхід" може бути представлений сировиною, замовником або гото

вою продукцією, отриманою з іншої операційної системи, а також клієнтом (у сфері послуг), якому необхідне обслуговування.




2. Управління матеріально-технічним забезпеченням операційної системи

Рішення з виробництва приймаються в контексті загального функ

ціонування підприємства залежно від місця і ролі фірми на ринку та ухваленої стратегії.

Стратегія ґрунтується на місії фірми на ринку і відображає, як саме фірма планує використовувати всі свої ресурси і функції з ме

тою забезпечення конкурентної переваги.

Операційна стратегія визначає спосіб і рівень використання ви

робничої потужності, що сприяють реалізації стратегії фірми. Марке

тингова стратегія фірми відображає, за допомогою яких конкретних методів здійснюватиметься збут товарів і послуг, а фінансова стра

тегія визначає найефективніші варіанти використання фінансових ресурсів.

Операційна система містить п'ять основних еле

ментів:

персонал — трудові ресурси, прямо або опосередковано зайняті у виробництві продукції;

виробничі й сервісні підрозділи, у яких виготовляється про

дукція;

матеріали і складники (проходять перетворення в операційній системі);

процеси (охоплюють устаткування й етапи виробництва про

дукції);

системи планування й управління процедури й інформація, що використовуються менеджерами у процесі функціонування операційної системи.

У процесі виробництва сировина, матеріали змінюють (трансфор

мують) свій стан і перетворюються на продукт, необхідний людині. Операційний процес здійснюється одним чи групою працівників і складається із сукупності технологічно пов'язаних між собою опера

цій, об'єднаних єдністю кінцевої продукції. Процес включає робочі операції, що становлять організаційно неподільні повторювані одно

рідні елементи цього процесу. 

Зовнішньою ознакою операції є незмін

ність складу виконавців, предметів і знарядь праці. Кожна операція поділяється на дрібніші елементи, названі робочими прийомами, які, у свою чергу, складаються з робочих рухів.

Потужність — це максимальний вихід системи за певний період. Виробнича потужність підприємства — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції упродовж визначеного терміну за допомогою організаційної сукупності наявних на підпри

ємстві матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів.

^ Проектна виробнича потужність — це максимум потужності, який може бути досягнутий в ідеальних умовах.

У сфері послуг виробничі потужності планують за максималь

ною можливістю задоволення попиту. Тому коефіцієнт ефективності використання обладнання низький.

^ Виробнича потужність підприємства — це змінна величина, що змінюється в результаті зростання продуктивності праці, впровад

ження організаційно-технічних заходів.

Вирізняють вхідну, вихідну та середньорічну виробничу потуж

ність (Мс), яка визначається за формулою:

Мс = Мвх + Мвв tn / 12 + Морг tn / 12 – Мвб tn /12

де Мвх — вхідна потужність на початок року;

Мвв — потужність, введена протягом року внаслідок технічного

переозброєння, розширення і реконструкції;

Морг — збільшення потужності шляхом організаційно-технічних

заходів;

Мвб — потужність, ліквідована внаслідок усунення застарілого об

ладнання, аварій тощо;

tn — кількість місяців від моменту введення або вибуття потуж

ності до кінця року.

Виробничу потужність па кінець року (Мвих) визначають за фор

мулою:

Мвих = Мвх + Мвв + Морг - Мвб

Відношення річного випуску продукції до середньорічної вироб

ничої потужності називається коефіцієнтом використання виробни

чої потужності (Квп):

Квп = Q \ Мс

Де Q - обсяг виробництва продукції, грн.

Використання виробничих потужностей можна оцінити за допо

могою узагальнених і часткових показників використання основних виробничих фондів. До узагальнених належить фондовіддача та фон

домісткість, що є оберненою величиною до фондовіддачі:

Фм = 1/ Фв = Фс. р. / Q

де Фм — фондомісткість; Ф'в — фондовіддача;

Фс. р. — середньорічна повна балансова вартість основних вироб

ничих фондів, грн;



(Q — річний випуск валової (або товарної) продукції, грн. Часткові показники характеризують рівень використання основ

них фондів залежно від окремих факторів. До них належать:

- коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання е):

Ке = Фвч / Фд

де Фвч — фактично відпрацьований час упродовж року;

Фд — час можливого використання обладнання (режимний чи дійсний фонд часу), рік;

- коефіцієнт інтенсивного використання обладнання за потуж

ністю і продуктивністю (Кj):

Кj = Ттехн / Т факт

де Ттехн — технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції

(роботи);

Т факт — фактично витрачений час на виготовлення тієї самої одиниці продукції (роботи);

- фондоозброєність — показник кількості основних виробни

чих фондів і розрахунку на одного працівника підприємства (Фоз)

Ф оз = Фс.р. / Р ч.

де Рч — середньорічна кількість працівників підприємства.

Фактори, що впливають на величину виробничої потужності під

приємства, класифікують на дві групи:

• фактори, що впливають на розширення фронту роботи;

• фактори, що позначаються на підвищенні продуктивності тех

нологічного устаткування і робочих місць.

Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ.

Устаткування і робочі місця потрібно добирати так, щоб їх струк

тура відповідала структурі трудомісткості продукції, яка виготов

ляється.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, із поліпшенням якісного складу техноло

гічного устаткування.

Значний вплив на збільшення продуктивності машин має вдоско

налення технологічного процесу. Упровадження прогресивної техно

логії дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити час на випуск продукції.

Укомплектування підприємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально вико

ристовувати її потенційні можливості, ширше впроваджувати прогре

сивні технологічні потужності підприємств. Тому фактори виробни

чої потужності 

підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на вико

ристання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спря

мовані на використання резервів, мають організаційний характер і не потребують значних капітальних вкладень у виробництво. Ці факто

ри можна розподілити на:

• соціально-економічні;

• організаційно-технічні.

Повнішому використанню виробничих потужностей сприяє ско

рочення часу непродуктивної роботи устаткування. Простої здебіль

шого зумовлюються впливом таких соціально-економічних факторів:

• брак робітників різних професій;

• недоліки в організації оплати праці та стимулюванні використан

ня виробничих потужностей;

• зменшення ринку збуту продукції або потреби в ній. Внутрішньозмінні простої залежать переважно від організаційно-технічних факторів:

• низький рівень матеріально-технічного постачання робочих місць;

• недоліки в організації виробництва, праці й управління. Аналіз особливостей вияву факторів, що впливають на рівень ви

користання виробничих потужностей підприємств, дає змогу функ

ціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні.


Така класифікація може бути застосована при оцінюванні резер

вів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви у їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їх кількісну оцінку.

Розрахунок виробничої потужності слугує для обгрунтування річ

ної виробничої програми, виявлення і мобілізації резервів виробни

цтва. Тому при його здійснені використовуються ті самі вимірники, що застосовуються відносно виробництва: натуральні (вироби, комп

лекти деталей); умовні (відсотки); вартісні.

^ Моделі виробництва і сервісу

На сучасному етапі виокремлюються дві основні категорії опера

ційних систем.

Перша охоплює виробництво і постачання, при яких споживач є кінцевим одержувачем товару.

Друга пов'язана з транспортуванням і сервісом, коли споживач вносить вклад безпосередньо в операційний процес.

^ Першу категорію операційних систем можна схарактеризувати за допомогою чотирьох моделей виробництва і постачання.




Розбіжність у моделях виникає внаслідок різного підходу до вико

ристання виробничих запасів.

Модель 1. Перевага цієї найпоширенішої моделі полягає в досяг

ненні максимальної ефективності виробничого процесу, оскільки пос

тачання сировини гарантоване і немає необхідності швидко реагувати на зміни попиту для цього створюються запаси, що "ізолюють" ви

робництво від помилок постачань і попиту. Така сама модель засто

совується у сфері роздрібної торгівлі, де запас товарів міститься на складі, виноситься в міру потреби на прилавки і зберігається на них у вигляді запасу, поки не буде реалізований.

Цю модель слід застосовувати лише за умови политу на певний асортимент продукції. У разі виготовлення продукції на замовлення запас готової продукції не може бути створений за жодних умов.

Модель 2. Великі витрати на збереження запасів сировини і ма

теріалів змушують організації скорочувати запаси й зовсім відмов

лятися від них, організовуючи постачання таким чином, щоб запаси точно відповідали попиту виробництва. Виробництво залежить від надійності джерела постачань, яка досягається шляхом збільшення запасів у постачальника.

Управління процесом постачань згідно з цією моделлю має бути чітко налагодженим. Крім того, загалом не відбувається зменшення вартості запасів, оскільки ці витрати несе постачальник. Ця модель використовується, наприклад, при переробці матеріалів, які швидко псуються і які неможливо довго зберігати на складі.

Модель3. Застосовується у ситуації, коли споживач готовий че

кати, процес виробництва короткий чи продукт виготовляється за специфікацією споживача і тому не може в готовому вигляді зберіга

тися в запасі. За цією моделлю працює більшість підприємств важко

го машинобудування і цивільного будівництва.

Прикладом також можуть бути деякі види послуг — індивідуаль

не пошиття одягу чи ручне виробництво меблів із коштовних порід дерева. В останньому прикладі запас сировини є фактично частиною виробничого 

процесу, оскільки дерево повинно висохнути і тільки потім стає придатним до обробки.

Модель 4. Є торгові фірми, що приймають замовлення на достав

ку товарів. Вони дають рекламу продукту, приймають замовлення, передають їх виробнику, який виготовляє і доставляє продукт. Фір

ма займається адмініструванням замовлень і, якщо гроші за продукт проплачуються наперед, отримує свій відсоток у період між надходженням замовлення й оплатою рахунка виробника. Ця модель засто

совується здебільшого у виробництві на замовлення, при якому не потрібен запас сировини і матеріалів. Прагнення скоротити витрати на збереження і підвищити швидкість реагування системи привела до появи стратегії виробництва із назвою "точно вчасно". Кінцева мета цього підходу -- нульові запаси на всіх стадіях.

^ Друга категорія операційних систем — транспортування і сервіс.

Транспортні і сервісні операції відрізняють від операцій вироб

ництва і постачань два аспекти:

• споживач сам вносить вклад в операційний процес;

• послуги не Можна зберігати.

Щоб вчасно відреагувати на коливання попиту, потрібно утри

мувати зайві потужності або мати "запас споживачів", тобто створювати чергу. Однак: це може призвести до втрати споживачів послуги.

У виробництві послуг найпоширеніші моделі зображено на

Модель 1 — це модель практично будь-якої "першокласної"' пос

луги. Споживачі обслуговуються негайно, але досягається це завдяки

утриманню надлишкових потужностей. Першокласний сервіс кош

тує дорожче, оскільки надлишок потужностей необхідно окупати.

Модель 2 характерна для дешевих послуг. Ресурси використову

ються цілком, але при цьому споживачеві доводиться чекати. Конт

раст між моделями 1 і 2 ілюструється на прикладі приватної і держав

ної медицини.



Модель 3 можна розглядати як зразок неефективного управлін

ня, при якому ресурси простоюють, а споживачі очікують у черзі, проте вона моделює роботу більшості сервісних організацій у ко

роткостроковому періоді. Для більшості послуг характерні швидкі й значні коливання попиту (ресторани, транспорт). Оскільки збільши

ти чи зменшити потужності з такою швидкістю неможливо, підприєм

ства створюють чергу на свою послугу у період пікового навантаження і не використовують свої потужності у період спаду навантаження.


^ 3. На прикладі підприємства з випуску товарів запропонуйте заходи з підвищення продуктивності з операційної діяльності

Для підвищення ефективності виробництва виконує велику роль матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу. Матеріально-технічне забезпечення виступає в якості зв’язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції. Забезпечуючи міжгалузеві зв’язки по постановах продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скорочення часу виробництва, підвищення його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного своєчасного забезпечення підприємств економічними партіями товарів.

Матеріально-технічне забезпечення полягає в тому, щоб забезпечити безперебійне забезпечення підприємств необхідними засобами виробництва; оптимізації господарських зв’язків між підприємством та постачальником; створення економічно – обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами; застосування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну; зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства. Раціональне використання споживання і економії сировини, матеріального палива і енергії є одним із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку.




Висновки

Основою операційного менеджменту є управління операційними системами, які використовують операційні ресурси для пере

творення на продукцію.

Операційний процес здійснюється одним чи групою працівників і складається із сукупності технологічно пов'язаних між собою операцій, об'єднаних; єдністю кінцевої продукції.

Виробнича потужність підприємства — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції упро

довж визначеного терміну за допомогою організаційної сукуп

ності наявних па підприємстві матеріальних, трудових та інфор

маційних ресурсів. Розрахунок виробничої потужності слугує для обґрунтування річної виробничої програми, виявлення та мобілізації резервів виробництва.

На сучасному етапі використовується дві основні категорії опе

раційних систем. Перша охоплює виробництво і постачання, при яких споживач є кінцевим отримувачем товару. Друга категорія пов'язана з транспортуванням і сервісом, коли споживач вносить вклад безпосередньо в операційний процес. Перша категорія операційних систем описується за допомогою чотирьох моделей виробництва і постачання. Другу категорію операційних систем можна описати за допомогою трьох най

поширеніших моделей.



План
1. Поняття операційної діяльності підприємства
2. Управління матеріально-технічним забезпеченням операційної системи
3. На прикладі підприємства з випуску товарів запропонуйте заходи з підвищення продуктивності з операційної діяльності


Скачать файл (873.2 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации