Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольна робота з міжнародної стандартизації - файл 1.doc


Загрузка...
Контрольна робота з міжнародної стандартизації
скачать (109 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc109kb.06.12.2011 15:23скачать

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Варіант № 6

Модуль 1

  1. Які ключові нормативно-правові акти COT стосуються вимог до усунення бар'єрів у торгівлі?

  2. Основні об'єкти стандартів та директив Міжнародної конвенції із захисту рослин.

  3. Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО): співпраця з

міжнародними організаціями.

.... 4. Опишіть основні завдання інтеграції України до Європейського Союзу у сфері стандартизації.

  1. Яке місце належних практик у гарантуванні безпечності продуктів харчування?

  2. Які є моделі систем стандартизації залежно від економічної системи?

  3. Які вимоги встановлює міжнародний стандарт до системи управління безпекою і гігієною праці?

Модуль 2

  1. Які принципи розроблення технічних регламентів встановлено у міжнародній практиці?

  2. Що відображають документи Нового та Глобального підходів ЄС у сфері оцінювання відповідності?

  3. Європейські організації з випробування і сертифікації.

4. Які модулі передбачаються для стадії виробництва продукції?

5. Які вимоги містить ISO/IEC 17025:2005 щодо забезпечення якості результатів випробування та калібрування?


  1. Які ключові нормативно-правові акти COT стосуються вимог до усунення бар'єрів у торгівлі?

Вимог до усунення технічних бар'єри в торгівлі стосуються такі нормативно-правові акти COT , як угоди. Технічні бар'єри в торгівлі - різниця між країнами у підготовці та застосуванні технічних регламентів та стандартів, процедур оцінки відповідності щодо: інструкцій з пакування; вимог до маркування та кодування; процедур випробування та калібрування; процедур з сертифікації; процедур інспекції;

Підготування та використання фітосанітарних та санітарних заходів також виступають в якості технічних бар'єрів торгівлі. Для усунення технічних бар'єрів в торгівлі у рамках COT було укладено:

• Угоду про технічні бар'єри в торгівлі

• Угоду про застосування санітарних і фітосанітарних заходів

Цими угодами передбачається усунення технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі шляхом гармонізації технічних вимог і процедур у різних країнах, а також заохочення укладення угод про взаємне визнання (чи еквівалентність) між країнами та їхніми об'єднаннями. Угода про технічні бар'єри в торгівлі розмежовує сфери застосування технічних регламентів та стандартів, встановлює процедури розроблення, затвердження і застосування технічних регламентів; встановлює процедури розроблення, затвердження і застосування стандартів; встановлює засади та вимоги до процедур оцінки відповідності; містить основні терміни та поняття; містить, як додаток, Кодекс належної практики стосовно розробки, застосування стандартів. Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів передбачає:

• взаємозв'язок між заходами ^ ТВТ і санітарними та фітосанітарними заходами -одна із головних причин плутанини у сфері обов'язкових стандартів стосується зв'язку між ТВТ та санітарними АСР, як визначено в Угоді WTO.

• санітарні заходи стосуються здоров'я людей та тварин, а фітосанітарні — рослин.

• фітосанітарні заходи охоплюють захист риб та дикої фауни, лісів та дикої флори, але виключають захист навколишнього середовища та покращання добробуту тварин. Угода про технічні бар'єри у торгівлі (ТВТ), у якій визначено міжнародні зобов'язання кожного члена COT щодо виконання умов доступу продукції на ринок. Предметом Угоди ТВТ є також дія технічних регламентів та стандартів, включаючи вимоги щодо пакування, маркування та етикетування, а також процедури оцінки відповідності технічним регламентам та стандартам. Крім цього, визначено вимоги щодо прозорості процесу прийнятгя технічних регламентів, стандартів і процедур оцінки відповідності.

Угодою ТВТ встановлюються вимоги до стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а саме :

• застосування національних стандартів має бути добровільним;

• стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності повинні бути гармонізованими та відповідно застосовуватися на недискримінаційній основі як до національної продукції, так і до імпортованої з країн - членів Світової організації торгівлі;

• чинні стандарти повинні перевірятися не рідше, ніж один раз на п'ять років, а в результаті такого перегляду вони підтверджуються або скасовуються, або до них вносяться зміни;

• має бути забезпечено функціонування національного інформаційного центру для надання відповідей на запити стосовно стандартів, технічних регламентів та процедури оцінки відповідності. Угода про технічні бар’єри в торгівлі (Угода ТБТ) надає згідно з технічними регламентами товарам, що імпортуються, режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам з інших країн. Технічні регламенти не повинні розроблятися, прийматися та застосовуватися у спосіб, метою або наслідком якого є створення невиправданих бар’єрів для міжнародної торгівлі. Для цього вони не повинні мати більшого обмежувального впливу та торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, зокрема -забезпечення національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту життя або здоров’я людини, тварин чи рослин, захисту довкілля. Угода встановлює пріоритет використання міжнародних стандартів як основи національних технічних регламентів

(не поширюється на країни, що розвиваються); водночас, не виключається можливість використання відмінних від них національних стандартів, з огляду на суттєві кліматичні або географічні фактори, чи суттєві технологічні проблеми; регулювання визнання результатів процедур оцінки відповідності інших країн ; порядок надання інформації іншим членам COT стосовно чинних технічних регламентів, стандартів і процедур оцінки відповідності, а також технічної допомоги в цих питаннях; спеціальний і диференційований режим для країн, що розвиваються. Зобов’язує прийняти та дотримуватися Кодексу доброчинної практики з розробки, затвердження та застосування стандартів Закріплює надання процедурами оцінки відповідності технічним регламентам і стандартам постачальникам товарів, що походять з території інших членів COT, умов не менш сприятливих, ніж постачальникам товарів вітчизняного походження або товарів походженням з іншої країни за порівнюваних обставин. Процедури оцінки відповідності не повинні застосовуватися з метою створення невиправданих бар’єрів для міжнародної торгівлі.

Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів утворює багатосторонню основу правил і процедур, що регулюють:

♦ розробку, впровадження та застосування санітарних і фітосанітарних заходів з метою мінімізації їх негативного впливу на торгівлю;

♦ сприяння використанню гармонізованих санітарних і фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів, інструкцій і рекомендацій міжнародних організацій, не вимагаючи від членів COT змінювати їх належний рівень захисту життя чи здоров’я людини, тварин чи рослин.

Встановлює:

♦ зобов’язання щодо визнання еквівалентності національних санітарних і фітосанітарних заходів;

♦ спеціальний і диференційований режим стосовно країн, що розвиваються. Основними принципами Угоди є наступні:

♦ члени COT повинні забезпечити застосування будь-якого санітарного чи фітосанітарного заходу лише в обсязі, необхідному для захисту життя чи здоров’я людини, тварин чи рослин, базування його на наукових принципах, і не подовження його дії без достатніх наукових обгрунтувань (окрім застосування відповідних тимчасових заходів);

♦ санітарні та фітосанітарні заходи не повинні створювати свавільної або невиправданої дискримінації членів COT, на території яких існують ідентичні чи аналогічні умови. Вони не повинні застосовуватися у спосіб, який є прихованим обмеженням міжнародної торгівлі.

  1. ^ Основні об'єкти стандартів та директив Міжнародної конвенції із захисту рослин.

Основними об'єктами стандартів та директив Міжнародної конференції із захисту рослин є:

• словник термінів щодо фітосанітарних заходів;

• визначення зараження рослин паразитами;

• директива щодо принципів карантину рослин при міжнародній торгівлі;

• директива щодо аналізу ризиків зараження рослин паразитами;

• директиви щодо видачі фітосанітарних сертифікатів;

• директиви щодо імпорту продукції;

• директива щодо сповіщення при виявленні карантинних хвороб.

  1. ^ Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО): співпраця з міжнародними організаціями.

FAO заснована у 1945 році. FAO отримала статус міжурядової спеціалізованої організації ООН у сфері сільського господарства, включаючи лісове та рибне господарство. Штаб квартира FAO знаходиться у Римі (Італія). Метою діяльності FAO є:

• покращення харчування та підвищення рівня життя;

• підвищення ефективності виробництва, переробки та розподілу продовольства та продукції сільського, лісового та рибного господарства;

• сприяння розвитку сільських районів та покращення умов життя сільського населення;

• ліквідація проблем голоду та недоїдання.

ФАО встановила і здійснює ділові зв'язки з багатьма міжнародними організаціями, перш за все із спеціалізованими установами і органами системи ООН: Міжнародною організацією праці. Усесвітньою організацією охорони здоров'я, ЮНЕСКО, Міжнародним банком реконструкції і розвитку, Міжнародним валютним фондом, Дитячим фондом ООН. Крім того, ФАО підтримує контакти з більшістю міжнародних сільськогосподарських організацій. Представники міжнародних організацій, з якими ФАО уклала угоди про співпрацю, зазвичай присутні як спостерігачі на сесіях Конференції Організації і на нарадах, що цікавлять їх, і засіданнях, проводяться ФАО.
^ 4. Опишіть основні завдання інтеграції України до Європейського Союзу у сфері стандартизації.

Участь України в міжнародній і європейській діяльності із стандартизації та сертифікації сприяє, насамперед, формуванню та розвитку ринкової економіки, розширенню зовнішньої торгівлі, зміцненню науково-технічних, економічних та промислових зв'язків України з міжнародним загалом, поліпшенню якості вітчизняної продукції та її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Система стандартизації та процедури підтвердження відповідності в Європейському Союзі ґрунтуються на міжнародно визнаних засадах з додержанням усіх вимог, передбачених Угодами ТБТ та СФЗ. Реалізація заходів щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив ЄС, міжнародних та європейських стандартів, передбачених постановою КМУ від 19.03.1997 р. № 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і Європейських стандартів", дозволить гармонізувати національне законодавство в галузі стандартизації з нормами та принципами ГАТТ/СОТ.

^ Основними завданнями інтеграції України до Європейського Союзу в сфері стандартизації є:

  • вдосконалення фонду національних нормативних документів із стандартизації на основі застосування міжнародних, регіональних та національних стандартів інших країн і максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу;

  • участь у розробленні міжнародних та регіональних стандартів з урахуванням національних інтересів у галузі стандартизації та нові конкурентоспроможні продукція і технології, зокрема, створені внаслідок двостороннього чи багатостороннього співробітництва;> нормативне забезпечення торгово-економічного та науково-технічного співробітництва України під час розроблення міжнародних і регіональних стандартів;

  • забезпечення захисту інтересів України під час розроблення міжнародних і регіональних стандартів;

  • забезпечення однаковості вимірів з іншими країнами.

  • продовжувати приведення регуляторної та адміністративної практики України у відповідність до міжнародної та існуючої в ЄС, підготовка України до участі у внутрішньому ринку ЄС в окремих пріоритетних галузях промисловості

  • спільно визначити пріоритетні сфери для приведення їх у відповідність до міжнародної та існуючої в ЄС регуляторної практики і можливого приєднання до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (ACAA), у т.ч. шляхом проведення консультацій з виробниками та експортерами

  • гармонізувати необхідне рамкове та секторальне законодавство у пріоритетних сферах із системою технічного регулювання ЄС

  • забезпечити прозорість та передбачуваність регуляторного середовища для суб’єктів господарювання

  • продовжити перегляд існуючих в Україні стандартів, забезпечуючи їх гармонізацію з міжнародними та європейськими стандартами і добровільне застосування

  • зміцнити інституційне забезпечення сфери стандартизації, акредитації, оцінки відповідності, метрології та дослідження ринку, забезпечуючи інтеграцію, наскільки це можливо, інституцій України в європейські та міжнародні структури. Продовжити перегляд інституційної структури з метою запобігання концентрації функцій в рамках однієї інституції та пов’язаних з цим конфліктів інтересів

  • адаптувати законодавство щодо відповідальності за дефектну продукцію та загальну безпеку продукції

  • поступово спростити процедури оцінки відповідності промислових товарів згідно з вимогами Технічних регламентів (Директив ЄС) з метою запобігання обов’язковій сертифікації товарів з низьким рівнем ризику та багаторазових перевірок товарів.

  • на основі найкращої практики держав-членів ЄС зміцнити та розвинути спроможності українських інституцій у сфері ринкового нагляду.

З метою більш ефективного вирішення поставлених завдань, а також виходячи з вимог Угоди про ТБТ, слід активізувати участь України в діяльності керівних і технічних органів міжнародних та регіональних організацій, зокрема, і технічних секретаріатів ТК, у розробленні міжнародних і регіональних стандартів з урахуванням національних інтересів у галузі стандартизації.

Участь у розробленні міжнародних та міждержавних стандартів вирішує дві основні проблеми: узгодження національної технічної політики України з технічною політикою, яку ведуть її торгові партнери, і врахування її інтересів при розробленні міжнародних стандартів з метою подолання технічних бар'єрів у торгівлі, а також використання міжнародних стандартів для підвищення технічного рівня національної економіки, поліпшення якості та конкуренто­спроможності вітчизняної продукції, захисту прав споживачів. Принагідно зауважимо, що Україна як член ISO, IEC, Міждержавної ради має право застосовувати всі прийняті цими організаціями стандарти.

^ 5. Яке місце належних практик у гарантуванні безпечності продуктів харчування?

Правила належних практик і керівні принципи присутні в трьох ключових областях процесу виробництва продуктів харчування:

• належна сільськогосподарська практика (GAP) відноситься до діяльності на рівні господарства. GAP застосовує рекомендації і доступні знання спрямовані на екологічну, економічну і соціальну життєздатність внутрішньогосподарського виробництва і заключних процесів виробництва, результатом впровадження яких є одержання безпечних і корисних продуктів харчування і непродовольчих сільськогосподарських продуктів.

Належна сільськогосподарська практика відноситься до діяльності на рівні окремих господарств.

• належна виробнича практика (GMP) відноситься до діяльності на рівні переробки, включаючи обробку продуктів харчування на заключній стадії дистрибуції в

ресторанах і магазинах. І Іалежна виробнича практика відноситься до діяльності на рівні переробки сировини.

• належна гігієнічна практика (GHP) відноситься до діяльності на рівні переробки і формулюють гігієнічні вимоги щодо виробництва продуктів харчування і їхніх дистрибуцій.

• належна лабораторна практика (GLP)

• належна дистриб'юторська практика (GDP)

"Належні практики" формують основу для всіх систем управління безпекою продуктів харчування. Це - загальні правила, що зосереджують уваїу на придатних умовах навколишнього середовища для виробництва продуктів харчування, їхньої обробки і переробки, а також, що гарантують гігієнічні процедури і керовані робочі умови. Першим кроком гарантування безпеки продуктів харчування протягом усього харчового ланцюга є контроль первинного виробництва (сільськогосподарські і тваринницькі ферми, рибницькі господарства тощо.)

^ 6. Які є моделі систем стандартизації залежно від економічної системи?

Виділяють три основні моделі систем стандартизації:

• північноамериканська модель

• японська модель

• європейська модель

^ Північноамериканська модель, базована на ринку та конкуренції - основному елементові його ефективного функціонування. Головне завдання держави - забезпечити стабільні умови функціонування ринку без прямого втручання. Це обумовило принципи організації системи стандартизації: добровільні стандарти, які розробляють науково-технічні чи професійні товариства і технічні регламенти, прийняті органами державного управління. Система характеризується великою кількістю стандартів, дублюванням та неузгодженістю вимог.

^ Європейська модель - підтримує загальну для всіх країн Західної Європи концепцію розвинутої держави, зобов'язаної узгоджувати демократичні, соціальні і культурні інтереси суспільства з ринковою економікою. Національні органи є асоціаціями, з якими уряд укладає угоди щодо виконання окремих державних управлінських функцій.

^ Японська модель - базована на тісній співпраці економічних кіл та органів державного управління. Стандарти розробляються промисловцями в рамках професійних об'єднань у тісній співпраці з відповідним міністерством, яке затверджує стандарти. Особливістю є спрямованість на внутрішній ринок, а описана вище система ефективно захищає, японський ринок, оскільки зацікавлені зарубіжні сторони позбавлені права участі в стандартизації

  1. ^ Які вимоги встановлює міжнародний стандарт до системи управління безпекою і гігієною праці?

Стандарт OHSAS 18002: 2006 Система управління безпекою та гігієною праці. Стандарт пояснює основні принципи OHSAS 18001 та описує ціль, зусилля, процеси та результати по кожній вимозі OHSAS 18001. Це підтримка для розуміння та впровадження OHSAS 18001.Згідно стандарту ДСТУ OHSAS 18001: 2006, політика безпеки і гігієни праці має:

• відповідати характеру та масштабу ризиків в галузі безпеки та гігієни праці організації:

• включати обов'язки щодо постійного удосконалення;

• включати обов'язки, які відповідають чинному законодавству, а також іншим вимогам, з якими організація погоджується;

• бути задокументована, впроваджена;

• бути доведена до відома всього персоналу, щоб кожний працівник знав про свої обов'язки в галузі безпеки та гігієни праці;

• бути доступною для зацікавлених сторін;

• періодично піддаватися аналізу, щоб залишатися придатною для організації.
Модуль 2.

  1. Які принципи розроблення технічних регламентів встановлено у міжнародній практиці?

^ Технічний регламент - документ, прийнятий чи розроблений державою, що встановлює обов'язкові технічні вимоги до продукції безпосередньо чи посилаючись на стандарт.Метою розроблення технічних регламентів є

• захист житгя, здоров'я громадян,

• запобігання діям, що вводять в оману споживачів

• охорона довкілля, тварин і рослин

До найважливіших принципів розроблення технічних регламентів належать такі:

• встановлення мінімально необхідних вимог, які забезпечують різні види безпечності продукції та процесів

• вичерпність та пряма дія обов'язкових вимог

• необхідність використання під час розроблення ТР міжнародних, регіональних та національних стандартів

• застосування єдиних правил установлення вимог до продукції, процесів, послуг тощо

• недопустимість практики застосування різних вимог і правил у частині підтвердження відповідності до постачальників однотипної продукції

• заборона практики відомчого нормування технічних характеристик продукції та установлення правил підтвердження відповідності

• єдність підходів до застосування вимог ТР незалежно від видів і особливостей угод, контрактів тощо.

Технічні регламенти розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі,мають розроблятися на основі: міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми;регіональних стандартів - лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти не можуть бути використані.

Стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки
відповідності повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби
розвитку, фінансові та торговельні потреби держав - членів СОТ, що
розвиваються, мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.


  1. ^ Що відображають документи Нового та Глобального підходів ЄС у сфері оцінювання відповідності?

Документи Нового та Глобального підходів ЄС у сфері оцінювання відповідності відображають політику ЄС у сфері оцінювання відповідності, яка співвідносить необхідність забезпечення вільного обігу товарів на Єдиному внутрішньому ринку ЄС з вимогою гарантувати високий рівень охорони здоров'я, забезпечення безпеки та захисту довкілля, а також інтересів споживачів. Новий підхід до технічної гармонізації та стандартів (1985р.) передбачає створення єдиної загальноєвропейської нормативної бази, що визначає вимоги до продукції. Глобальний підхід ЄС у сфері оцінювання відповідності (і 989 р.) розвиває положення Нового підходу у питаннях оцінки відповідності продукції вимогам єдиної загальноєвропейської нормативної бази. Глобальний підхід є, модульною системою, тобто оцінювання відповідності поділяється на ряд операцій (модулів). При визначенні процедур оцінювання відповідності приймається до уваги тип ризиків, пов'язаних з тим або іншим товаром. Головними вимогами Глобального підходу ЄС у сфері оцінювання відповідності є:

• процедури оцінювання відповідності повинні складатися з модулів;

• допускається використання декількох процедур, якщо вони є рівноцінними з позиції доказу відповідності;

• право вибору процедури з числа встановлених в директиві надається виробнику;

• процедури оцінювання відповідності залежно від вимог директиви здійснює виробник та орган, уповноважений на проведення робіт по цій директиві у встановленому порядку;

• результатом оцінювання відповідності є декларація про відповідність з правом маркування продукції знаком СЄ;

• процедури оцінювання відповідності не повинні бути занадто обтяжливими для виробника.

Модулі оцінювання відповідності розрізняються за наступними ознаками:

• етап створення товару (наприклад, проектування, створення прототипу, масове виробництво);

• вид оцінювання, що проводиться (наприклад, перевірка документації, ухвалення типу продукції, гарантія якості);

• суб'єкт, що проводить оцінку (виробник або третя сторона).

Новий та Глобальний підходи ЄС у сфері оцінювання відповідності реалізуються шляхом законодавчих документів, обов'язкових до застосування у всіх країнах ЄС -європейських директив, які забезпечують єдність вимог до продукції та процедур оцінювання її відповідності. Європейські директиви є нормативними правовими актами, її введення передбачається Договором ЄС.

Директиви ЄС «нового підходу» містять гармонізовані вимоги з безпечності, конкретизовані стосовно визначеної стадії життєвої о циклу продукції: проектування, виробництва, реалізації, використання. Для того, щоб директиви протягом тривалого часу не потребували перегляду, в них включають загальні вимоги, а більш детальні виносять у стандарти.


  1. ^ Європейські організації з випробування і сертифікації.

Європейська організація з випробування і сертифікації – ЕОТС.
Організація була створена в квітні 1990 р. відповідно до меморандуму Комісії європейських співтовариств (СЕС), Європейській асоціації вільної торгівлі (EFTA), Європейських комітетів по стандартизації CEN/ CENELEC як єдиний Європейський орган для координації і вирішення всіх завдань в області випробувань і сертифікації.
Статут організації в грудні 1992 р. підписали 24 члени-засновники. В кінці 1994 р. в ЕОТС входило 30 членів, зокрема 16 національних комітетів по оцінки відповідності наступних країн: Австрії, Бельгії, Великобританії, Німеччини, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Фінляндії, Франції, а також 15 наступних європейських організацій - членів:
Європейська конференція організацій з контролю (СЕОК),
Європейська акредитація сертифікаційної діяльності (ЕАС),
Європейське об'єднання по акредитації лабораторій (EAL),
Європейський комітет з випробувань і сертифікації в області сертифікаційних технологій (ECITC),
Європейська організація по сприянню співпраці між испыта-тельными лабораторіями(ЕUROLАВ),
Європейський галузевий електротехнічний комітет з випробувань і сертифікації (ELSECOM),
Європейський Комітет з оцінки і сертифікації систем якості (EQS),
Європейський галузевий комітет із захисту від проникнення і пожеж (ESCIF),
Європейський галузевий комітет за якістю води (EWSC),
Європейська Консультативна Рада комісії споживачів (ССССЕС),
Європейський Консультативний комітет споживачів (EFTACCC),
Європейська конференція профспілок (ETUC),
Союз конфедерацій промисловців і працедавців Європи (UNICE),
Міжнародний союз виробників і розподільників електроенергії (UNIPEDE),
Європейська федерація консультативних асоціацій по управлінню (асоційований член).
ЕОТС отримала статус юридичної особи за бельгійським законодавством в 1993 р. штаб-квартира її знаходиться в Брюсселі. Основними напрямами діяльності є:
надання допомоги країнам-членам Комісії Європейських співтовариств і Асоціації вільної торгівлі в ув'язненні угод про взаємне визнання результатів оцінки відповідності;
координація діяльності по встановленню зв'язків між випробувальними лабораторіями і органами по сертифікації про технічну і комерційну співпрацю;
розробка єдиних європейських правил діяльності випробувальних лабораторій і органів по сертифікації, особливо в нерегламентованих галузях сертифікації;
створення системи інформаційної підтримки робіт по випробуваннях і сертифікації;
взаємодія з європейськими організаціями і органами по стандартизації в області оцінки відповідності;
 надання методичної підтримки для законотворчої діяльності СЕС і EFTA відносно оцінки відповідності.
У організаційну структуру ЕОТС входить керівний орган - Генеральна асамблея і її правління, спеціалізовані комітети, галузеві комітети, групи, управління угодами або погоджувальні групи, а також адміністративні органи.

Головним завданням Європейської організації з випробувань та сертифікації (ЄОВС) є встановлення взаєморозуміння та взаємної довіри між європейськими організаціями в країнах - членах, які займаються оцінкою відповідності, для забезпечення вільного обігу товарів та послуг та чесної конкуренції. ЄОВС переслідує мету створення таких умов, які гарантують всім зацікавленим сторонам, що продукція, послуги та технологічні процеси, що пройшли випробування та сертифікацію, не потребують повторної перевірки тих результатів, які повинні прийматися різними сторонами або різними європейськими країнами.
^ 4. Які модулі передбачаються для стадії виробництва продукції?

Для стадії виробництва продукції передбачаються наступні модулі:

• Модуль С «Декларація виробника про відповідність продукції (варіант 1);

• Модуль D «Декларація виробника про відповідність продукції (варіант 2);

• Модуль Е «Декларація виробника про відповідність продукції (варіант 3);

• Модуль F «Верифікація (перевірка) уповноваженим органом (варіант 1).

При модулі С «Декларація виробника про відповідність продукції (варіант 1), виробник заявляє, що вказані ним товари знаходяться у повній відповідності з зразком, що отримав сертифікат «ОС», Виробник може маркувати виріб знаком відповідності СЕ шляхом нанесення його на упаковку, супровідну документацію або на сам виріб. Виробник несе відповідальність за застосування необхідних заходів, що забезпечують стабільність якості на всіх етапах виробництва та повну відповідність всіх виробів сертифікованому типу.

При модулі D «Декларація виробника про відповідність продукції (варіант 2) як доповнення до всіх обов'язків виробника, які вимагаються у модулі С, передбачається необхідність організовувати систему забезпечення якості у виробника та контроль за нею службою нагляду ЄС. Система якості повинна бути документованою, містити опис цілей у сфері якості та організаційної структури, передбачати відповідальність та визначати повноваження керівництва щодо якості. Також надається документальний опис технологічного процесу, застосованих методів контролю якості, способів підтримання ефективності системи забезпечення якості. Уповноважений орган з сертифікації оцінює систему якості на відповідність європейському стандарту серії 29000 (ISO 9000).

Нагляд за системою якості виробника при модулі D проводиться для забезпечення впевненості у тому, що виробник виконує зобов'язання, пов'язані з сертифікацією (оцінкою) системи на його підприємстві.

При модулі Е «Декларація виробника про відповідність продукції (варіант 3) виробник зобов'язаний забезпечувати стабільний рівень якості на всіх етапах виробництва та відповідність всіх виробів тому типу, який описаний в сертифікаті «ЄС», а також вимогам директиви, що висуваються до цих виробів. Виробник вибирає уповноважений орган, який проводить вибіркові перевірки якості цих виробів у відповідності одній з наступних процедур: 1. Перша процедура - продукція піддається статистичному контролю: виробник надає партії виробів, а зразок з кожної партії піддається перевірці на відповідність критеріям схвалення. Якщо партія виробів визнається невідповідною, контролюючий орган застосовує заходи припинення її постачання. Друга процедура - періодичні перевірки продукції на місці. Зразок піддається експертизі та випробуванням, передбачених в стандарті, за яким він виготовлений. При виявленні дефектів контролюючий орган приймає необхідні заходи. При модулі F «Верифікація (перевірка) уповноваженим органом (варіант 1) уповноважений орган за результатами перевірки підтверджує відповідність або невідповідність виробу описаному в сертифікаті затвердження типу «ЄС», а також відповідним вимогам Директиви. Кожний виріб маркується знаком відповідності СЄ, а виробнику надається сертифікат відповідності. Знак СЄ супроводжується символом органа, що його видав.

^ 5. Які вимоги містить ISO/IEC 17025:2005 щодо забезпечення якості результатів випробування та калібрування?

Випробувальна лабораторія з метою забезпечення якості результатів випробування та калібрування повинна:

• розробити процедури управління якістю для планування і моніторингу вірогідності випробувань і калібрувань;

• використовувати статистичні методи для аналізування результатів;

• використовувати сертифіковані еталонні матеріали і/чи контрольні зразки;

• приймати участь у між лабораторних чи порівняльних програмах професійних тестувань;

• повторно проводити випробування чи калібрування при використанні тих чи інших методів;

• проводити повторні випробування збережених зразків;

• враховувати взаємозв'язок результатів різних характеристик матеріалів.

Згідно ISO/IEC 17025:1999(E) п. 5.9. „Технічні вимоги.Забезпечення якості результатів випробування та калібрування.” лабораторія повинна мати процедури контролю якості для моніторингу достовірності випробувань та калібрувань, що проводяться. Отримані в результаті дані необхідно зареєструвати таким чином, щоб можна було виявити тенденції і, там де це практично можливо, застосувати статистичні прийоми для аналізу результатів. Такий моніторинг підлягає плануванню та аналізу і може включати таке:

а) регулярне використання сертифікованих еталонних матеріалів та/чи внутрішній контроль якості з використанням вторинних еталонних матеріалів;
b) участь у міжлабораторних порівняннях або програмах перевірки професійного рівня;
с) проведення повторюваних випробувань чи калібрувань із застосуванням тих самих або різних методів;
d) повторне випробування чи калібрування виробів, що зберігаються;
е) співвіднесення результатів щодо різних характеристик виробу.

ПРИМІТКА Обрані методи повинні відповідати виду та обсягу виконуваної роботи


Скачать файл (109 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации