Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Вивчення інтересів учнів (студентів) як одна з умов правильної орієнтації при виборі професії (укр.яз.) - файл 1.doc


Вивчення інтересів учнів (студентів) як одна з умов правильної орієнтації при виборі професії (укр.яз.)
скачать (241 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc241kb.09.12.2011 01:10скачать

содержание

1.doc

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра професійної педагогіки

та методики трудового навчання
К У Р С О В А Р О Б О Т А
з професійної педагогіки
на тему:
Вивчення інтересів учнів (студентів) як одна з умов правильної

орієнтації при виборі професії



Студента _______групи

Коваленко О.С.

(прізвище, ім'я, по-батькові)


Керівник Жигір В.І.

(вчене звання, посада, прізвище,

ім’я, по-батькові)

Бердянськ – 200__

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................

РОЗДІЛ І. Психолого-педагогічні основи професійної орієнтації молоді.......

1.1. Соціально-педагогічні передумови вибору професії.................................. 1.2. Теоретичні основи вивчення інтересів........................................................

РОЗДІЛ ІІ. Профорієнтаційна робота з учнями на основі вивчення їх інтересів.................................................................................................................

2.1. Практичне вивчення інтересів підлітків та ознайомлення їх з різними видами професій..................................................................................................

2.2. Методика проведення профорієнтаційної роботи....................................

2.3. Професійне самовизначення студентів професійних навчальних закладів..................................................................................................................

ВИСНОВКИ........................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................

ДОДАТКИ............................................................................................................


ВСТУП

^ Дать человеку деятельность, которая

бы наполнила его душу и могла бы

наполнять её вечно, - вот истинная цель

воспитания, цель живая, потому что

цель эта – сама жизнь.

К.Д. Ушинский


Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в суспільстві, зумовлюють необхідність активізації професійного самовизначення молоді й насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл. Значення професіональної орієнтації та психологічної та психологічної підтримки молоді в умовах трансформації соціальних відносин значно зростає. На сучасному етапі визначені основні вимоги до загальноосвітньої школи. Це розвиток індивідуальних здібностей учнів, розширення диференційованого навчання відповідно до їх запитів і схильностей, розвиток мережі спеціалізованих шкіл і класів з поглибленим вивченням різних предметів, забезпечення відповідності рівня середньої освіти вимогам науково-технічного прогресу. Реалізація сучасних вимог, що пред’являються до загальноосвітньої школи, значно активізувала розробку наукових і практичних проблем, що пов’язані з вивченням інтересів учнів з метою їх професійного самовизначення.

Однак, незважаючи на деякі позитивні результати, профорієнтація в сучасних умовах усе ще не досягає своїх головних цілей – формування в учнів професійного самовизначення, що відповідає індивідуальним особливостям кожної особистості й запитам суспільства в кадрах, його вимогам до сучасного працівника.

Істотним гальмом розвитку профорієнтації є те, що вона, як правило, розрахована на деякого усередненого учня; відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особистості, що обирає професію; використовуються в основному словесні, декларативні методи, без надання можливості кожному спробувати себе в різних видах діяльності, у тому числі й у тій, що обирається. Багато міст і районів не забезпечені поточною інформацією про потреби в кадрах; слабко здійснюється підготовка кваліфікованих фахівців-профорієнтаторів.

Про низьку результативність профорієнтаційної роботи зі школярами свідчать і протиріччя, пов'язані із професійним самовизначенням учнів: між їхніми схильностями, здатностями і вимогами професії, що обирається; усвідомленням рівня свого загального розвитку й можливістю менш кваліфікованої роботи; їхніми прагненнями й реальними можливостями заповнення вакантних місць; схильністю та уявленням про престиж професії; бажанням заздалегідь спробувати себе в професійній діяльності, що обирається, і відсутністю такої можливості в школі й найближчому її оточенні; невідповідністю здоров'я , характеру, звичок вимогам, що пред’являються професією і т.д.

У розробці науково-педагогічних основ профорієнтації велику роль зіграли видатні педагоги і психологи А.В. Луначарський, П.П. Блонський, А.С. Макаренко та ін.. Вони допомогли створити основу для подальшого розвитку шляхів здійснення професійної орієнтації учнів.

Таким чином, у загальноосвітньому навчально-виховному закладі є доцільним створення умов для професійного самовизначення, у процесі якого учні ознайомлюються зі світом професій, пізнають себе, свої можливості і здійснюють обґрунтований вибір професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів. Тому ми обрали для курсової роботи актуальну сторону професійної орієнтації й сформулювали тему в такий спосіб: „Вивчення інтересів учнів як одна з умов правильної орієнтації при виборі професії”.

^ Об’єкт дослідження: процес професійного самовизначення особистості учня навчально-виховного закладу.

Предмет дослідження: зміст та методика вивчення інтересів учнів як однієї з умов правильної орієнтації при виборі професії.

^ Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та апробувати методику вивчення інтересів учнів з наступним використанням її результатів у профорієнтаційній роботі.

^ Гіпотеза дослідження: профорієнтаційна робота буде значно ефективнішою, коли вона буде спиратися на

- фактичні результати роботи з вивчення уподобань, здібностей та інтересів учнів;

- створення умов для надання можливості учням спробувати себе у різних видах діяльності;

- використання дослідження деяких індивідуальних особливостей учнів з метою усвідомленого вибору ними майбутньої професії.

Реалізація поставленої мети та доведення гіпотези передбачають вирішення таких завдань:

1. Ознайомитися з педагогічною, психологічною й методичною літературою з вивчення інтересів підлітків та їхньої профорієнтації.
2. Вивчити сучасний стан проблеми.

3. Визначити зміст, шляхи, і засоби психологічного вивчення інтересів учнів.

4. Визначити критерії ефективності профорієнтаційної роботи, що спирається на результати проведеної роботи з вивчення інтересів та уподобань підлітків.
^ РОЗДІЛ І Психолого-педагогічні основи професійної орієнтації молоді


    1. Соціально-педагогічні передумови вибору професії


Одним з головних кроків в житті кожної молодої людини є вибір професії.

Від правильного вирішення питання „Ким бути?” – багато в чому залежить уся подальша доля людини. Підлітковий вік – це період самовизначення, на перший план виступає прагнення бути дорослим, бажання перебувати у взаєминах, подібних до трудових взаємин членів колективу на виробництві. Якщо підліток обирає професію випадково, то це потім викликає небажані наслідки як для нього, так і для суспільства. З психологічної, внутрішньої сторони, необґрунтований вибір професії може поставити людину перед фактом, що у неї відсутні передумови до виконання трудових функцій за обраною професією. Наслідком цього може бути низька продуктивність праці, помилки і брак в роботі. А це, в свою чергу, викликає незадоволення обраною професією і починає пригнічуючи діяти на людину, що може привести до психічних розладів. З іншої, соціальної, сторони неправильний вибір професії завдає великої шкоди та призводить до значних економічних втрат, пов’язаних із використанням трудових ресурсів. Це по-перше. По-друге, вимушена зміна професії через помилку при її виборі, необхідність у переучуванні та перекваліфікації потребують певних витрат та відволікають працездатну людину від участі у суспільному виробництві.

За підрахунками вчених, той, хто обав професію в шкільному віці усвідомлено, виконує норми виробітку, як правило, на 7 % вище ніж ті, хто її обрав неусвідомлено. Перша категорія молодих робітників припускається втричі менше браку, ніж друга. [ 13]

У процесі розвитку суспільства життя показало, що людина працює найбільш ефективно тільки тоді, коли зміст праці відповідає її інтересам та здібностям, можливостям її організму. Кожна професія ставить перед людиною певні вимоги, які визначаються її специфікою та змістом. Люди, які не мають здібностей до обраної професії, не тільки оволодівають нею зі значними труднощами, але й показують гірші результати, частіше припускаються помилок і прорахунків у процесі своєї роботи. Це стосується в першу чергу таких професій, у яких навіть незначний прорахунок, викликаний уповільненою реакцією, нестійкою увагою, нерішучістю та іншими психологічними особливостями людини, може створити аварійну ситуацію й привести до тяжких наслідків. Тому суспільство має завжди бути зацікавленим у можливості кожної людини ще під час навчання у школі визначитись у тій галузі трудової діяльності, у якій би вона змогла якнайповніше розкрити свої здібності та реалізувати свої наміри у свідомому виборі професії.

Самостійний вибір професії, здійснений під впливом аналізу власних внутрішніх можливостей, в тому числі і своїх здібностей, інтересів, і співвіднесення їх з вимогами професії, що обирається, являє собою процес професійного самовизначення. Тобто під професійним самовизначенням слід розуміти самопізнання та об’єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Психологія розглядає професійне самовизначення як найбільш значущий компонент професійного розвитку особистості, а також як критерій одного з етапів цього тривалого і складного процесу. Завершується він тільки тоді, коли у людини сформується позитивне ставлення до себе як до суб’єкта професійної діяльності. Тому свідомий вибір професії слід вважати показником сформованості професійного самовизначення і переходу його у нову фазу свого розвитку.

Хоча процес професійного самовизначення нічим не обмежує свободу дій особистості, не потрібно забувати, що вільний вибір професії не має нічого спільного зі самопливом і стихійністю. Вільний вибір професії повинен підпорядковуватися свідомій необхідності узгоджувати прагнення і наміри особистості з потребами суспільства, а також співвідносити власні якості і можливості з вимогами, які висуває кожна професія до людини. Таке співвіднесення є відображенням наявної в особистості професійної самовідданості.

Як же з величезної кількості професій людина може вибрати саме ту, яку вона вважає найбільш привабливою для себе? Пояснення в цьому слід шукати в постійно діючому механізмі особистісних настанов. В даному випадку настанову слід розглядати як готовність психіки людини до певної ситуації або дії. Вона складається з емоційної та інтелектуальної сфер і сфери практичної дії. Людині властиве прагнення до суміщення, гармонійного поєднання всіх компонентів настанови. Тобто людина прагне до того, щоб обрана професійна діяльність відповідала її власним можливостям.

Умовою успішного професійного самовизначення учня є наявність у нього професійно важливих якостей, під якими слід розуміти окремі динамічні риси особистості, окремі психічні, психологічні і фізичні властивості, які відповідають вимогам певної професії до людини і сприяють успішному оволодінню нею. Підготовка до свідомого вибору професії передбачає активне формування психологічних якостей особистості: здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, прагнень, професійних планів, ідеалів, переконань.

Питання про здібності та їх відповідність професії, яка обирається, привертало до себе увагу людей з давніх-давен. „Пізнай самого себе, і ти пізнаєш світ” – казав Сократ. В часи античності вже відстоювалася думка про існування індивідуальних відмінностей у здібностях та інтересах молодих людей і про необхідність керувати їх формуванням та розвитком. Здібності в контексті професійного самовизначення мають розглядатись у зв’язку зі соціально-зумовленою діяльністю людини. Адже вони завжди знаходять свій прояв у певній діяльності: у праці, в навчанні, в мистецтві, в науці, в спілкуванні з людьми.

Здібності завжди характеризують швидкість, глибину і міцність оволодіння способами та прийомами діяльності. Тісний зв’язок і взаємна зумовленість здібностей і діяльність пояснюється походженням здібностей, котрі, відповідно до сучасних поглядів, являють собою багатогранне структурне психічне утворення.

Неможливо заперечити той факт, що при виборі професії необхідно врахувати наявність певних здібностей. Наприклад, людина може чудово себе почувати у сфері абстракцій і бути безпомічною у практичних справах. Часто знавець своєї справи буває слабким організатором. При відмінній спритності рук може бути нерозвинутою мова і т. ін. Недоцільно заперечувати вплив здібностей на працю, адже це заперечує всій історії розвитку ремесел, науки, мистецтва.

Процес вибору професії пов’язаний з формуванням ціннісних орієнтацій, мотивів, інтересів та інших властивостей та установок особистості, які характеризують її відношення до тих чи інших видів діяльності, професій. Усі згадані властивості та установки визначають професійну спрямованість. Цей термін бере свій початок від психологічного поняття „спрямованість особистості”, під якою слід розуміти її внутрішню позицію, котра створює визначеність у поведінці та відношення до впливу навколишнього середовища.

Спрямованість особистості може знаходити прояв по-різному, завдяки чому може вестись мова про різні види спрямованості і, в першу чергу, про професійну спрямованість. Якщо загальна спрямованість особистості характеризує сферу її потреб і прагнень, систему її відношень до дійсності, інших людей і до самої себе, то професійна спрямованість характеризує сферу потреб і інтересів настільки, наскільки вона пов’язана з поведінкою людини по відношенню до професійної праці. В певній мірі можна вести мову про професійну спрямованість і в тих випадках, коли людина тільки має намір обрати професію. Професійна спрямованість в такому випадку буде знаходити прояв у тому, що особистість має намір обрати професію, в мотивах її вибору.

Формування професійної спрямованості передбачає наявність глибоких і різнобічних знань про особливості вибору професії. В цьому розумінні вибір професії слід охарактеризувати як вибір з знанням справи. В загальному плані основа знань для свідомого вибору професії відома. Сюди входить знання про світ професій, про самого себе і про кадрові потреби держави. Свідомий вибір професії передбачає необхідність порівнювати знання про неї зі знанням про самого себе. Основні відомості про будь-яку професію можна дізнатися з її професіограми, яка являє собою науково обґрунтований опис цієї професії. Об’єктивна оцінка школярами власних психофізіологічних властивостей і якостей є дуже складною проблемою. Вона пов’язана, з одного боку, з тим, що в учнів відсутні відповідні психологічні знання, потрібні для само орієнтації, а з другого – учні не навчаються вмінню оцінювати свої власні якості з точки зору їх відповідності вимогам конкретної професії. Учні мають досить елементарні уявлення про свої здібності, нахили, риси характеру. Вони зовсім не уявляють, як різні психофізіологічні особливості можуть вплинути на успішність професійної діяльності, і тим більше їм важко вирішити це питання по відношенню до себе. Є відомості, що школярі досить часто переоцінюють чи, навпаки, недооцінюють свої можливості виконувати ті чи інші види робіт, а отже і претендувати на навчання тій чи іншій професії.

Професійний план можна вважати уявленням учня про своє майбутнє, мету і способи її досягнення. Про професійний план можна говорити і як про образ професії, котру намагається обрати для себе учень, і як про уявлення способів досягнення поставленої мети. Конструкція професійного плану передбачає наявність головної мети (ким буду, чого досягну, яке значення для суспільства має професія, що обирається); ланцюжок більш віддалених конкретних цілей (де буду навчатись, перше місце роботи, подальші професійні перспективи); шляхи і засоби досягнення найближчих життєвих цілей (ознайомлення з професією, проба сил, необхідні знання та ін..); можливі зовнішні перепони, свої можливості, запасні варіанти.

Місце ціннісних орієнтацій у професійному самовизначенні зумовлене тим, що вони є суспільними регуляторами свідомості і поведінки людини, в яких тісно переплітаються особистісний і соціальний аспекти вибору професії. В соціальному плані тут мова йде про соціалізацію особистості, тобто про її входження в конкретне соціальне середовище, опанування нею певних соціальних ролей і функцій; в психологічному – про орієнтацію на рід діяльності, власний розвиток і вдосконалювання. Кожна особистість орієнтується на ті цінності, які найбільш відповідають її цілям та інтересам. Стосовно до професійної діяльності до таких цінностей можна віднести: самоствердження в суспільстві, визнання рідних, знайомих, друзів; висока матеріальна винагорода за працю; перспектива стрімкої кар’єри; можливість стати визнаним майстром своєї справи; романтика трудової діяльності; творчий характер праці; можливість реалізації власних інтересів, здібностей, захоплень та ін.

Серед ціннісних орієнтацій учнівської молоді окремо виділяється соціальна орієнтація на продовження освіти після закінчення школи. Навіть незважаючи на суперечливі соціально-економічні умови життя в країні і відсутність чітких перспектив на майбутнє, переважна більшість старшокласників мріє продовжувати навчання після закінчення школи. Цю соціальну орієнтацію слід вважати не тільки ціннісною орієнтацією – у цьому намірі знаходять прояв домагання особистості. Рівень домагань може мати декілька характеристик, кожна з яких відповідає конкретній ситуації, пов’язаній з можливостями учня:

1) молода людина ставить перед собою непосильне завдання, яке не відповідає його потенційним можливостям, хоча суб’єктивно їй здається, що це завдання успішно може бути вирішеним. Невдачу у здійсненні своїх професійних намірів вона розцінює як випадковість. Внаслідок неспівпадання підвищених домагань з реальними можливостями може виникнути тяжкий емоційний стан, який носить назву „афекту неадекватності”. Така ситуація виникає найчастіше тоді, коли у людини склався тільки один єдиний професійний намір. Під впливом ситуації юнак чи дівчина тривалий час відкидають будь-яку спробу вирішити питання працевлаштування чи прилучення до якої-небудь корисної справи.

Якщо людина не знижує свого рівня домагань, вона схильна вважати себе невдахою. Такі люди, незадоволені собою, працюють з меншою віддачею і рідко коли досягають будь-яких успіхів у роботі. Крім того, переживання молодих людей через те, що не їм, а іншим вдалося реалізувати свої професійні наміри, приводять до негативного емоційного стану. Це може стати породженням різних соціально-патологічних проявів та аморальних вчинків;

2) людина усвідомлює, що поставлене нею перед собою завдання перевищує власні можливості. У таких випадках вона знижує рівень домагань і звертається до „резервного” варіанту в своїх планах на майбутнє.

3) поставлене перед собою завдання успішно вирішується. Людина реалізує свої професійні наміри і відчуває почуття задоволення.

Рівень домагань може змінюватись. Одна з головних причин його зміни – це успіх або невдача в досягненні поставленої мети. Переживання успіху або невдачі, а значить, і рівень домагань залежить від самооцінки людиною своїх можливостей, своїх здібностей.

Найважливішим чинником у виборі цінностей слід вважати мотиви, котрі, в свою чергу, залежать від інтересів і потреб особистості, саме через вплив на мотиви вибору професії стає можливим в певній мірі здійснювати керівництво професійним самовизначенням підлітків.

Людина у своїй поведінці керується звичайно групою мотивів, одні з яких є більш загальними, інші – менш загальними. Мотиви, що спонукають людину до діяльності безпосередньо, - це мотиви-стимули (на відміну від мотивів, діючих опосередковано). Всі вони (а також безпосередні, ситуаційні мотиви) являють собою складну ієрархічну систему мотивів. На вершині цієї ієрархії розміщуються найбільш загальні мотиви, які визначають спрямованість особистості, її відношення до навколишньої дійсності. Це провідні мотиви поведінки, структура і зміст котрих визначають головну характеристику особистості. У підлітковому віці мотиваційна сфера починає відрізнятись ієрархічною структурою, наявністю підпорядкованості різних мотиваційних тенденцій, які визначаються суспільне значущими і цінними для особистості мотивами.

Прагнучи до задоволення своїх потреб, кожна людина ставить перед собою конкретну мету, яка в багатьох випадках може співпадати з мотивом. Але мета не існує сама по собі – вона передбачає наявність певної послідовності дій людини, визначає її спрямування. Задовольнити потреби, інтереси, реалізувати мету неможливо без вирішення конкретних задач, виконання певної роботи, тому в кожному конкретному випадку людина вибирає об’єкт, явище або діяльність (професію). Таким чином вибір забезпечує потреби особистості.

З’ясування мотивів вибору професії дає можливість дізнатися про те, що саме спонукало людину обрати дану професію і наскільки чіткі, аргументовані мотиви цього вибору. Це, в свою чергу, дає можливість з’ясувати відношення особистості до об’єктивних цінностей. Мотивація професійних намірів не виключає можливості появи мотиваційних конфліктів. Вони можуть знаходити прояв у протиріччях між суспільними потребами в працівниках певних професій і ціннісними орієнтаціями конкретної особистості („Потрібно, але не маю бажання”) і в протиріччях особистісного характеру, між бажаннями особистості та її можливостями („Є бажання, але не можу”).

Мотиви професійних намірів молоді дуже різноманітні: суспільна значимість професії; пізнавальне значення професії; матеріальні міркування; можливість гарантованого працевлаштування; наявність здібностей до певного виду професійної діяльності; посилання на приклад; романтика професійної діяльності; вплив сімейних традицій; поради й приклади рідних і друзів та ін.

Мотивація професійних намірів виникає під впливом багатьох факторів. Їх поділяють на три групи: загальні, регіональні (зовнішні) й індивідуальні (внутрішні). До загальних відносяться фактори, зміст яких залежить від суспільно-економічного устрою держави: соціально-економічні умови життя людей, рівень духовної культури, активність громадського життя, розвинутість засобів масової інформації тощо.

Друга група факторів характеризує специфічні особливості економічного і демографічного розвитку певного регіону країни: виробниче наповнення, мережа професійних навчальних закладів, культурно-освітній і професійний рівень населення, можливості для проведення вільного часу.

До третьої групи факторів відносяться індивідуальні психологічні та фізіологічні особливості людини: стать, ступінь розвитку індивідуальної свідомості, інтереси, ідеали, знання.

Узагальнюючи все вищерозглянуте, можна зробити висновок, що успішність вибору професії людиною визначається трьома основними умовами: усвідомленням власних бажань і намірів („що я хочу”), оцінкою особистих індивідуальних і психофізіологічних властивостей і можливостей („що я можу”) і відчуттям того, що чекає від особистості суспільство („що від мене потрібно”). Тобто процес вибору професії має передбачати оцінювання та співвіднесення особистістю власних намірів і можливостей із суспільним попитом на ту професію, яка її цікавить. Співвіднесення особистістю своєї мети, мотивів, властивостей і можливостей з потребами суспільства, емоційне переживання цього процесу виступає механізмом розвитку її професійного самовизначення. Складність процесу професійного самовизначення учня викликає необхідність у педагогічному керівництві цим процесом, яке може бути визначене як завдання організації та здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів з метою підготовки учня до свідомого та самостійного вибору професії [15].


    1. ^ Теоретичні основи вивчення інтересів

Інтерес до конкретної діяльності – важлива умова, а то навіть і провідний мотив вибору професії. С.А. Ананьїн у своїй монографії „Интерес”, опублікованої в 1914 р., ретельно розглянув різні точки зору на інтерес і прийшов до висновку, що інтересу як самостійного явища психічного життя не існує. Погодитися з його висновком ніяк не можна. С.А. Ананьїн, як функціоналіст, шукав простіший психічний процес, який можна було б визначити як інтерес, і звісно, такого процесу він не знайшов. У радянській психології деякі зводили інтерес к потребам („інтерес – усвідомлена потреба”), інші – к пізнавальному ставленню, треті – до спрямованості уваги (Б.М. Теплов). Останнім часом більшість психологів схиляються к визначенню інтересу як пізнавальному ставленню особистості до дійсності (А.Г. Архипов, В.Н. Мясищев, С.Л. Рубінштейн, В.Г.Іванов ).

Розрізняючи потребу та інтерес, вони вказують, що потреба направлена на оволодіння предметом, а інтерес – на його пізнання (В.Н. Мясищев, В.Г.Іванов). Таке розуміння відмінності між потребами та інтересами є однобічним. По-перше, оволодіння предметом не можна розуміти в смислі його споживання, по-друге, пізнання об’єкта, предмета теж є своєрідне оволодіння ним. Визначаючи інтерес як пізнавальне ставлення до об’єкта, психологи, що розділяють цю позицію, по суті, роблять поняття інтересу вузьким і зводять його тільки до пізнавального, хоча фактично вони не заперечують й інших інтересів, якими живе особистість. Очевидно, що інтерес як властивість спрямованості особистості – складне і динамічне явище. Він пов’язаний з іншими властивостями спрямованості і опосередкований ними, але не зводиться к жодному з них.

Так, ніяк не можна ототожнювати потребу та інтерес, тому що ми нерідко зустрічаємося з фактами неспівпадання потреби та інтересу. Наприклад, індивід відчуває потребу в їжі, але не має до неї інтересу. Не збігаючись з інтересом, потреба може стати основою для формування інтересу, та, більш того, сам інтерес може перетворитися на потребу особистості. Наприклад, на базі потреби в їжі може сформуватися інтерес до певних продуктів харчування. Формуючись, пізнавальний чи естетичний інтерес може перетворитися на першу життєву необхідність людини. Таким чином, не зводячи інтересу до потреб, слід вказати на їх зв’язок і взаємодію.

Таке ж відношення існує між пізнанням та інтересом. Очевидно, що кожний інтерес включає в якійсь мірі пізнавальне ставлення особистості до об’єкта, але не може бути зведений до нього. Є й такі інтереси, що спрямовані на оволодіння речами і предметами, наприклад, матеріальний інтерес, який ми не можемо ігнорувати. Не співпадає інтерес і зі спрямованістю уваги. Річ у тому, що увага може бути спрямована на об’єкт не в силу інтересу до нього, а в результаті усвідомлення важливості вивчення об’єкта, обов’язку, необхідності. Довільна увага, наприклад, менш за все пов’язана з інтересом.

Що ж стосується емоційного ставлення до об’єкта, то воно є одним із обов’язкових ознак інтересу. Звісно, не будь-яке емоційне ставлення становить інтерес. Отже, обов’язковою ознакою і стороною інтересу може бути тільки стійке позитивне емоційне ставлення особистості до об’єкта. В інтересі, що сформувався, прагнення до об’єкту визначається не тільки емоційною привабливістю, але й усвідомленням життєвого значення об’єкта чи діяльності. Звідси інтерес можна визначити як специфічне ставлення особистості до об’єкта в силу його життєвого значення й емоційної привабливості.

Інтереси мають суттєве значення в житті людини. Поряд із потребами інтереси спонукають до діяльності, активізують особистість. Праця, якщо вона відповідає інтересам, здійснюється легко і продуктивно, людина в такому випадку насолоджується працею як грою фізичних та інтелектуальних сил.

Інтереси поперед за все розрізняють за їх змістом чи спрямованістю. У цьому плані можна виділити матеріальні, суспільно-політичні, професійно-трудові, пізнавальні, естетичні, читацькі, спортивні та ін. Розрізняють також безпосередній та опосередкований інтерес. Безпосередній інтерес – це інтерес до самого процесу діяльності: процесу пізнання, вужче – оволодінню знаннями, процесу праці, творчості. Опосередкований інтерес – це інтерес до результатів діяльності: наприклад, до освіти, оволодіння професією, певного службового і суспільного становища, вченого звання чи до матеріальних результатів праці. Найбільш сприятливим для активної діяльності особистості є правильне співвідношення безпосереднього та опосередкованого інтересу.

За рівнем дієвості інтересів їх можна розділити на пасивні та активні. Пасивні – це споглядальні інтереси, коли людина обмежується сприйняттям об’єкта, що цікавить, наприклад, полюбляє слухати музику, відчуває насолодження при сприйнятті картин, але не проявляє активності до глибокого пізнання об’єкта, оволодінню ним і творчості в області, що її цікавить.

Активний інтерес – це інтерес дієвий, коли людина не обмежується спогляданням, а діє з метою оволодіння об’єктом інтересу. Активний інтерес – один зі спонук розвитку особистості, формування знань і навичок, здібностей і характеру.

Розрізняють також інтереси за обсягом. У цьому випадку говорять про широкі та вузькі інтереси. Однак таке розрізнення не визначає видів, а скоріш характеризує структуру інтересів особистості. Можуть бути люди з широкими, різносторонніми інтересами та з вузькими. До перших можна віднести Ломоносова, Суворова, вони багато чим цікавились і глибоко у всьому розбиралися; інші проявляють цікавість до всього, але ковзають по поверхні явищ, глибоко не проникли в сутність об’єктів, не захоплюючись серйозно і постійно чимось одним. Є люди з дуже вузькими інтересами, які обмежені у своєму розвитку. Це дуже односторонні люди, що живуть у вузькому світі свого інтересу.

За глибиною розрізняють глибокі та поверхневі інтереси. Перші характеризують людину як вдумливу і ту, що відповідально ставиться до справи. Така людина прагне проникнути глибоко у предмет пізнання, в досконалості оволодіти професією. Люди з поверхневими інтересами в практичному відношенні виступають легковажними людьми.

Також інтереси розділяють за їх стійкістю – на стійкі та нестійкі. Нестійкість характерна не тільки дітям, але й деяким дорослим людям. Стійкі інтереси часто пов’язані з розвинутими здібностями і глибоким усвідомленням свого обов’язку і покликання. Доречно зазначати, що професійні інтереси, які сформовані при активному ознайомленні зі змістом певного виду діяльності, більш стійкі, ніж інтереси, які виникли на основі лише сприйняття професійної інформації.

В реальному житті зустрічаються люди з визначеним для них типовим поєднанням різних видів інтересу. Так, можна спостерігати людей з активним і глибоким, але вузьким інтересом і навпаки, з різносторонніми, широкими, але поверхневими інтересами. В ідеальному позитивному типі поєднуються широта і глибина, активність та стійкість інтересів. Найбільш позитивним є такий тип людини, у якого на фоні широких, багатосторонніх інтересів є центральний, глибокий, основний інтерес життя.

Інтереси до якоїсь діяльності з’являються у дитини дуже рано – їх основою є дитяча допитливість. Першооснова інтересів утворюється вже тоді, коли дитина тільки починає пізнавати навколишній світ і звертається до батьків з нескінченними питаннями. У ранньому шкільному віці у дітей вже створюється попередня цікавість до речей, які надалі можуть стати змістом їх діяльності (інтерес до техніки, природи, живих організмів, мистецтва тощо). Інтерес дитини до якогось механізму чи машини, що виник іноді під впливом випадкових вражень, подалі може стати причиною швидкого розширення кола технічних знань. Такий цілеспрямований інтерес може сприяти тому, що після набуття професії підліток стане справжнім майстром своєї справи.

Слід зазначити, що у підлітковому віці людині властива швидка зміна інтересів. Сьогодні її цікавить одне, а незабаром – інше, сьогодні вона відвідує технічний гурток, а з часом переходить до літературного. Звісно, що у значній широті інтересів дитини немає нічого поганого – адже таким чином вона знайомиться з різними видами діяльності, пробує свої сили, шукає власне поле діяльності. Але пов’язувати недовготривале захоплення підлітка з його майбутньою професією ще рано. Робити висновки можна тільки тоді, коли є впевненість у стійких, глибоких і серйозних інтересах юнака чи дівчини. Інтерес може стати показником професійної визначеності підлітка тільки тоді, коли він переходить у нахили і пов’язаний із відповідними здібностями.

Таким чином, про розвиток професійних інтересів у молоді свідчить активна пізнавальна діяльність, спрямована на певну професію. Тобто пізнавальний інтерес слід вважати одночасно і показником готовності особистості до вибору професії, і важливим стимулом досягнення цього.
^ РОЗДІЛ ІІ. Профорієнтаційна робота з учнями на основі вивчення їх інтересів
2.1. Практичне вивчення інтересів підлітків та ознайомлення їх з різними видами професій.
Формування професіональних інтересів і схильностей – складний, довготривалий процес. Нерідко при його розгляданні вирішальне значення надається стійкості інтересу. Безперечно, що вона є важливою особливістю професійних інтересів, що склалися. Однак одночасно велике значення мають якісні їхні особливості – глибина, дієвий характер. Професійні інтереси учнів нерідко не співпадають з їхніми навчальними, позакласними, читацькими інтересами, не отримують перевірки та підкріплення.

У профорієнтаційній роботи основні методи при вивченні інтересів учнів – це анкетування, бесіди, твори на тему „Ким бути?”, тестування. Отримані при цьому результати дають відправні дані для подальшої роботи з учнями. Однак основним методом є вивчення інтересів у їхньому розвитку в процесі діяльності. Разом із тим опитування і твори на тему про вибір професії не тільки представляють собою джерело інформації про учнів, але й оказують позитивний вплив, змушуючи їх замислитися про своє майбутнє, про необхідність активно готуватися до вибору професії.

Необхідно допомогти школяреві вибрати саме ту професію, щоб вимоги, які вона пред'являє до працюючого, збігалися з його особистісними якостями і можливостями. Неоціненну допомогу людині відповісти на найважливіші питання: хто я? чого я хочу? що я можу? зробить психодиагностика - один із наймолодших напрямків у психології.
От головні принципи цієї області знань.
1. Загальна талановитість. Безталанних немає, а є зайняті не своєю справою.
2. Взаємна перевага. Якщо у вас щось виходить гірше, ніж в інших, значить, щось повинне вийти краще. Шукайте.
3. Неминучість змін. Жодне судження про людину не може вважатися остаточним. Хоча б тому, що якщо сьогодні у вас є можливість довідатися щось нове, то завтра ви вже будете трішки іншим.
Методи психодиагностики дозволяють робити висновки за допомогою тестів. "Тест" по-англійському значить "коротке випробування", "проба". Тести застосовують для визначення здатностей людини і прогнозування його поведінки дуже давно. У минулому столітті англійський учений Ф. Гальтон уперше використав тести для виміру розумових здатностей людини. З тих пір було створено близько 10 тисяч тестів, за допомогою яких їхні автори сподівалися з'ясувати все, що завгодно - від професійної придатності працівника до ступеня його щирості. Учням можна запропонувати нескладний тест щодо вибору ними майбутньої професії (див. Додаток А).

Він оснований на класифікації професій, яку розробив російський професор Є.Клімов. Вона ґрунтується на залежності вимог професії до людини від предмета праці, з яким має справу працівник конкретної професії, а також від мети, знарядь (засобів) і умов праці. Слід зазначити, що у даному випадку під предметом праці, тобто під тим, на що спрямовано працю людини, треба розуміти не просто конкретні речі або предмети, але й ознаки предметів і процесів, властивостей і зв’язків, з якими у трудовому процесі має справу працівник. На основі відмінностей у предметах праці всі професії запропоновано поділити на п’ять типів: „людина-природа”, „людина-людина”, „людина-техніка”, „людина-знакова система”, „людина-художній образ”.

У професій типу людина-природа предметом праці є живі організми, рослинний і тваринний світ, біологічні процеси. Сюди входять такі професії, як біолог, ветеринар, зоотехнік, тваринник, агроном, садівник, лісник.

У професій типу людина-людина предметом праці є самі люди, групи людей чи колективи. До цього типу можна віднести офіціанта, продавця, лікаря, вчителя, вихователя, юриста, екскурсовода.

У професій типу людина-техніка предметом праці є машини, апарати і установки, технічні системи, матеріали і енергія. Професіями цього типу є інженер, машиніст, шофер, кранівник, слюсар, радіо механік, токар, сталевар.

У професій типу людина-знакова система предметом праці є умовні знаки, шифри, коди, таблиці. З такими об’єктами працюють програмісти, статистики, економісти, коректори, машиністки, комірники, обліковці, креслярі, топографи.

У професій типу людина-художній образ предметом праці є художні образи, їх роль, елементи та особливості. Сюди відносяться такі професії як ювелір, фотограф, актор, письменник, музикант, художник та ін.

За метою праці виділяють три класи професій: гностичні (пізнавальні), перетворювальні, пошукові (винахідницькі). Мета праці в класі гностичних професій може бути найрізноманітнішою: досліджувати, розбиратись у складних явищах, оцінювати (робити висновки на основі різних ознак об’єкта), перевіряти за наперед відомими ознаками, сортувати і т. ін. Гностичні професії можуть відноситись до будь-якого з п’яти типів, наприклад: контролер технічного контролю (техніка), коректор (знакова система), критик (художній образ), санітарний лікар (людина) і т.д. Більшість перетворювальних професій пов’язані з активним перетворюванням предмета праці. Причому, в одних випадках може відбуватися перетворення безпосередньо в процесі дії на об’єкт праці, а в інших – перетворююча діяльність спрямовується на види енергії, інформацію, різні процеси. Перетворювальні професії поширені в кожному з п’яти типів: столяр (техніка), учитель (людина), рільник (природа), кресляр (знакова система), реставратор (художній образ). Клас пошукових характеризують професії практичної праці, близькі до класу перетворюючих. Мета праці для професій цього класу – винайти, придумати, знайти новий варіант, сконструювати тощо (наприклад, конструктор-модельєр одягу, конструктор меблів, дизайнер, аранжувальник квітів та ін.). Останній клас нечисленний за кількістю віднесених до нього професій. Доречно зазначити, що наведений поділ професій на три класи досить умовний. Існують професії, які поєднують у собі ознаки двох і навіть трьох класів.

На основі відмінностей між знаряддями (засобами) праці професії поділяють на чотири відділи:

1. Професії, пов’язані з використанням ручних знарядь праці. До них, наприклад, відносяться: викрутка, гайковий ключ, молоток, долото, електричний дриль, фарборозпилювач, пневматичний відбійний молоток і ін. Представниками професій першого відділу можуть бути слюсар-складальник, монтажник радіоапаратури, столяр, тесляр, ювелір, хірург, стоматолог, музикант.

2. Професії, пов’язані з використанням машин із ручним керуванням. Інакше їх можна ще назвати професіями машинно-ручної праці – це токар, фрезерувальник, машиніст баштового крана, машиніст тепловоза, такторист-машиніст та ін..

3. Професії, пов’язані з використанням автоматизованих і автоматичних систем, машин, апаратів. Представниками таких професій є сталевар, оператор прокатного стана, диспетчер енергосистеми, апаратник хімічного виробництва, сталевар, друкар, ткаля та ін.

4. Професії, у яких знаходять прояв функціональні засоби, знаряддя праці. Роль знарядь праці тут відіграють функціональні засоби поведінки та мови людини, жести, вимова звуків, слів, фраз, змістові та емоційні інтонації, міміка обличчя. До них відносяться професії вчителя, вихователя, диктора, актора, диригента хору чи оркестру. Функціональним засобом може бути й організм людини (артист балету, спортивний тренер, співак, акробат).

За умовами праці всі професії поділяють на чотири групи:

1. Праця в умовах, наближених до побутових – в бібліотеці, конторі, вимірювальній лабораторії тощо. Сюди можна віднести професії бухгалтера, економіста, бібліотекаря, кресляра, вчителя та ін.

2. Праця з перебуванням на відкритому повітрі з різкими перепадами температури, вологості – професії будівельника, пожежника, рільника, лісника.

3. Праця у незвичайних умовах: на висоті, під землею, під водою, в повітрі, в гарячих цехах. З такими умовами пов’язані шахтарі, водолази, монтажники сталевих конструкцій тощо.

4. Праця з підвищеною моральною відповідальністю за здоров’я, життя людей, матеріальні цінності. До них відносяться професії лікаря, інспектора міліції, інженера з техніки безпеки, судді, продавця, інкасатора, касира та ін.

Наведена класифікація професій має не тільки дидактичне значення, що полягає у створенні передумов для ознайомлення учнів зі світом професій на основі типових їх представників. Вона дає можливість у кожному конкретному випадку стати поясненням ситуації вибору професії школярем. Адже ті заняття, яким віддають перевагу школярі, повністю співвідносяться з наведеною класифікацією професій.

Так, нахили до роботи з людьми знаходять прояв тоді, коли учневі подобається якась організаційна робота серед однолітків, виконання громадських доручень у колективі, заняття з малюками (вдома, в дитячому садку тощо), він любить брати участь в аналізі образів історичних особистостей на уроках історії і літературних героїв на уроках літератури.

Нахили до роботи з технікою знаходять прояв тоді, коли учень любить уроки трудового навчання, з цікавістю виконує лабораторно-практичні роботи з фізики, хімії, із захопленням відвідує заняття технічних гуртків, займається ремонтом побутової техніки.

Про нахили роботи зі знаковими матеріалами свідчить цікавість школярів до виконання різноманітних розрахунків, креслень, схем, карт, графіків, розв’язування прикладів і задач, ведення каталогів та картотек, систематизування різноманітних відомостей, ведення щоденників спостережень і. т. ін.

Про інтерес до роботи з художніми образами можна вести мову тоді, коли школяр любить виконувати завдання на уроках образотворчого мистецтва, образотворчих студіях і займатися музикою, охоче виконує роботи, пов’язані з оформленням приміщень (вдома чи в школі) тощо.

Нахили до роботи з тваринами або рослинами знаходять прояв у ініціативних заняттях на станціях юних натуралістів, при зоопарках, у гуртках або куточках живої природи, у цікавості до лабораторно-практичних занять з біології, до роботи на пришкільних ділянках, у власному господарстві, коли школяр любить тварин і дивиться передачі про природу, збирає гербарії, колекції [46]

Отже, основними, дієвими методами вивчення інтересів учнів є усне опитування, анкетування, бесіда, тестування та спостереження, як активне, так і пасивне. На нашу думку, цікавість до певних видів діяльності виникає у кожної дитини дуже рано, потрібно тільки допомогти їй зорієнтуватися у широкому світі професій, ознайомити з їхніми видами та класифікацією, паралельно вивчаючи здібності, уподобання та інтереси учня з метою його правильного професійного вибору.
^ 2.2. Методика проведення профорієнтаційної роботи

Загальна мета профорієнтаційної роботи полягає у підготовці учнівської молоді до обґрунтованого свідомого вибору професії. У загальноосвітній школі є всі умови для досягнення цієї мети – потрібно лише їх правильно використати і надати дієву допомогу кожному учню у його професійному виборі. Головна умова цієї допомоги – вільний вибір професії, який ґрунтується на усвідомленні учнем власних можливостей та критичному їх оцінюванні.

Процес професійного самовизначення школяра тривалий за часом і складний за змістом. Тому профорієнтаційну роботу в школі неправильно зводити до сукупності окремих заходів. Ця робота має проводитися систематично, забезпечуючи наступність від однієї вікової групи до іншої, охоплюючи всі ланки навчально-виховного процесу. Важливо, щоби зміст профорієнтаційної роботи на кожному її етапі узгоджувався з віковими можливостями учнів. Виходячи з цього, профорієнтаційна робота у школі повинна розкладатися на три етапи.

Перший етап (1 – 4 класи) спрямований на ознайомлення учнів із доступними для їх розуміння професіями та розвитку у них розуміння важливості праці у житті кожної людини, формування потреби у праці.

Другий етап (5 – 7 класи) передбачає формування у школярів суспільно значущих мотивів вибору професії, уявлень про головні галузі практичної діяльності людей, основи сучасного виробництва, існуючий світ професій, умови та особливості правильного вибору професії та інтересу до конкретної галузі трудової діяльності.

Третій етап (8 – 11 класи) передбачає розширення і систематизацію знань учнів про професії та їх вимоги до людини, формування інтересу до конкретної професії, ознайомлення зі шляхами продовження освіти після закінчення школи та з можливими шляхами працевлаштування, узгодження професійних планів школярів з їх власними інтересами та можливостями.

Ефективність проведення профорієнтаційної роботи у значній мірі залежить від чіткого уявлення про її структуру. У найбільш загальному випадку до системи профорієнтації включають такі компоненти:

професійну просвіту, яка передбачає формування в учнів знань про світ сучасних професій та свідоме відношення до вибору конкретної професії залежно від бажань та можливостей особистості.

професійну консультацію – надання допомоги конкретній особі у підборі професії, яка відповідає її індивідуальним особливостям.

професійний добір, який являє собою систему профдіагностичного обстеження особи, спрямованого на визначення конкретної професії, найбільш придатної для оволодіння цією особою.

соціально-професійну адаптаціюпристосування людини до умов навчання або професійної праці. Вона покликана сприяти входженню особи у трудову діяльність, практичній перевірці правильності професійного вибору, успішному професійному становленню працівника.

Ці елементи тісно пов’язані між собою, і в практиці проведення профорієнтаційної роботи не завжди існує можливість визначити чіткі межі, що відокремлюють один елемент від іншого. Разом із тим вони характеризуються відносною самостійністю і кожний із них має свій специфічний зміст, свої завдання та методи. Щодо можливостей реалізації основних елементів профорієнтаційної роботи у загальноосвітній школі, то слід визнати, що виходячи з реальних можливостей (а це, в першу чергу, наявність відповідного матеріального і кадрового забезпечення), з найбільш повною віддачею може бути реалізована професійна освіта. Тому центральним елементом у структурі профорієнтаційної роботи у школі слід вважати професійну просвіту, тому що саме для здійснення цього структурного елемента школа має найбільш достатні можливості.

Професійну просвіту слід розглядати як своєрідну систему формування в учнів уявлень, понять та знань про соціально-економічні, психологічні і фізіологічні умови правильного вибору професії, виховання позитивного ставлення школярів до різних видів діяльності, формування мотивованих професійних намірів з урахуванням бажань і власних можливостей та суспільних потреб у працівниках різних професій. Професійна просвіта суттєво впливає на розширення можливих кордонів вільного вибору професії: адже чим більше знає учень про різні види трудової діяльності і професії, про зміст і умови праці, шляхи отримання тієї чи іншої професії, вимоги, які висувають професії до людини і т. ін., тим більш свідомим і обґрунтованим буде його вибір.

Професійна просвіта включає професійну інформацію і професійну пропаганду. Необхідність в останньому компоненті викликана ось чим. Знання про професії учні одержують не тільки у школі. Джерелом знань з цього питання можуть бути засоби масової інформації, батьки, родичі, знайомі тощо. Одержані таким шляхом відомості дуже часто бувають значно спотвореними, - тому в учнів створюється не завжди правильне уявлення про привабливість одних професій і відраза до інших. У зв’язку з цим цілеспрямована профпросвітня робота має запобігати нічим не виправданому і помилковому відношенню учнів до багатьох потрібних суспільному виробництву професій.

Особливої уваги заслуговують перспективні, але ще мало розроблені форми консультації учнів з питань їх активного професійного самовизначення, що здійснюються у процесі навчання.

Найбільш складна і відповідальна практична робота з профорієнтації школярів, що потребує спеціальної підготовки і науково-методичної розробки – індивідуальна професійна консультація, що має різні форми. Поперед за все це допомога у зв’язку з фізичними обмежуваннями, що мають окремі учні. Школа повинна організувати консультації спеціалістів і надати безпосередню допомогу у влаштуванні таких школярів у професійне навчання чи на роботу. Велике значення має добре налагоджена довідкова консультація: повідомлення найбільш необхідних практичних знань про попит на робочу силу із молоді, про можливості професійного навчання в конкретній місцевості, ознайомлення із професіями, що цікавлять учнів і т.д.

Роботу з професійної орієнтації повинні проводити у школі всі вчителі на уроках і в позаурочний час. Цілком зрозуміло, що при вивченні кожного навчального предмета створюються можливості для ознайомлення учнів з певними професіями. Це будуть перш за все такі професії, які будь-яким способом пов’язані з навчальним матеріалом.

Відповідно до цього професійна орієнтація учнів у різних навчальних предметах може набирати різних форм, можуть застосовуватися різні методичні прийоми. Проте незалежно від цього всю роботу з профорієнтації в школі треба будувати, виходячи з єдиних положень і за єдиним планом.


^ План профорієнтаційної роботи середньої школи на навчальний рік
І. Завдання профорієнтації в школі

1. Вивчати, формувати й розвивати нахили та здібності учнів І – ХІІ класів у навчальній, позакласній і позашкільній роботах, ознайомлювати їх з найбільш поширеними професіями, насамперед з робочими професіями свого району.

2. Організувати роботу для поглибленого ознайомлення учнів VIII – XI класів з професіями, що відповідають їхнім нахилам і потребам району в робочих кадрах.

3. Допомогти учням VIII – XI класів ще у школі вибрати професію і місце подальшого навчання або праці.
ІІ. Загальношкільні заходи

1. Провести нараду вчителів з теми „Організація і зміст профорієнтаційної роботи в школі”.

2. На методичних об’єднаннях:

а) ознайомити вчителів з попитом району на робітничі кадри і можливостями працевлаштування випускників;

б) розглянути питання про роботу вчителів-предметників по ознайомленню учнів із професіями в процесі вивчення програмного матеріалу;

в) обговорити можливості використання різних форм позаурочної роботи для розвитку нахилів і здібностей учнів, які особливо цікавляться предметом.

3. Скласти календарний план проведення масових заходів з профорієнтації за рік.

4. Організувати у VIII – XIІ класах проведення профорієнтаційної години за спеціальною програмою.

5. Організувати для учнів ХІ класів проходження літньої практики за обраними професіями, а для учнів ХІІ класів – індивідуальне і групове відвідування робочих місць для глибшого ознайомлення з обраними професіями.

6. Забезпечити видачу випускникам школи путівок на роботу за вибраними ними професіями.

7. Створити й обладнати шкільний кабінет з профорієнтації.
ІІІ. Профорієнтаційна робота в класах

  1. Класним керівникам:

а) провести бесіди з учнями про значення правильного вибору професії;

б) систематично вивчати нахили і здібності учнів за допомогою анкетування, спостережень, порівняльних характеристик і особистих бесід (за існуючими методами);

в) виявляти професійні наміри учнів VІІІ – ХІІ класів;

г) ознайомлювати учнів з різними галузями праці і виробничими професіями району. Залучати до цієї роботи батьків, учнів та вчителів школи, спеціалістів з підприємств;

д) забезпечити участь учнів у роботі з розвитку нахилів, залучаючи їх у гурткові та факультативні заняття, групи за нахилами та ін.;

е) допомогти учням VІІІ – ХІІ класів свідомо вибрати конкретну професію відповідно до індивідуальних нахилів і місцевих потреб у робочих кадрах;

є) класним керівникам ІХ, ХІІ класів подати в четвертій чверті відомості про обрані учнями виробничі професії для забезпечення допомоги влаштування випускників;

ж) передбачити проведення профорієнтаційної роботи в плані кожного класного керівника.

2. Учителям-предметникам і керівникам гуртків передбачити в календарно-тематичних і урочних планах:

а) ознайомлення учнів з професіями у процесі вивчення програмного матеріалу і в позаурочній роботі, а також вивчення і розвиток нахилів та здібностей кожного учня (відповідно до рекомендацій методичних об’єднань);

б) включення профорієнтаційної тематики в оформлення навчальних кабінетів;

в) У VІІІ – ХІІ класах проведення в третій чверті писання твору на тему про вибір професії.

3. Учнівським органам самоврядування:

а) обговорити на загальних зборах завдання школи у профорієнтаційній роботі;

б) передбачити у плані роботи активну участь учнів у шкільних заходах по підготовці до свідомого вибору професії;

в) установити контакт і налагодити спільну роботу з іншими підприємствами району для надання допомоги учням в ознайомленні з професіями;

г) підтримувати зв’язок з випускниками школи попередніх років, обговорювати підсумки їх працевлаштування і вступу на подальше навчання.

4. Бібліотекареві школи:

а) підібрати за рекомендованим списком літературу для учнів на допомогу у виборі професії (по роках навчання);

б) організувати виставки книг про професії і читацькі виступи-конференції;

в) вивчати інтереси читачів і рекомендувати їм літературу, що допомагає у виборі професії.

5. Шкільному лікареві:

а) проводити з учнями групові та індивідуальні консультації з медичних питань вибору професії;

б) давати висновки про стан здоров’я учнів у зв’язку з вибором ними професій.

6. Батьківському комітету:

а) проводити бесіди з батьками про допомогу учням у виборі професії;

б) залучати батьків до проведення бесід з учнями про професії і до участі в інших профорієнтаційних заходах школи.

Тільки в такому разі зусилля всіх можна якнайкраще поєднати і створити систему профорієнтаційної роботи.

Таким чином, до єдиних положень, на яких повинна ґрунтуватися робота з професійної орієнтації в школі, слід віднести виховний характер роботи з профорієнтації, широке ознайомлення учнів з професіями, вивчення і виявлення нахилів та здібностей учнів та урахування економіки свого району [17].

^ 2.3. Професійне самовизначення студентів професійних навчальних закладів

Розглянуті теоретичні та практичні питання профорієнтації молоді мають значення на всіх етапах політехнічного і професійного навчання. Процес професійного самовизначення учнів не закінчується у середній школі. Професійні нахили, інтереси, здібності у багатьох випадках формуються і закріплюються саме в процесі професійного навчання і цьому потребують пильної уваги зі сторони викладачів та майстрів.

При наборі учнів у профтехучилища і технікуми, у бесідах з тими, що вступають і прийнятими звичайно в основному цікавляться їхньою успішністю, поведінкою і станом здоров’я. Разом із тим необхідно виявляти і враховувати ще й те, з яких мотивів вступають учні до даного професійного учбового закладу і обирають професію, що знають про майбутню професію і чого очікують від неї для себе. Добре відомо, що успішність і поведінка учня, а також його подальша професійна діяльність у значній мірі залежать від того, як він ставиться до області праці, що вивчається, наскільки вона відповідає його інтересам, нахилам, життєвим планам. Тому виявлення спрямованості та інтересів учнів має суттєве значення для складання плану роботи з ними та індивідуального підходу до окремих учнів.

Важливим у роботи професійних учбових закладів з формування професійної спрямованості учнів є виховання у них інтересу та любові до справи, що вивчається, правильного ставлення до праці. Виникаючи у процесі діяльності (навчальної, трудової, у грі і т.д.), цей інтерес здійснює потім суттєвий вплив на діяльність та її результати. В залежності від умов навчання інтерес до справи, що вивчається, може скластися у самому процесі навчання, але може статися і явище навпаки: інтерес, що має учень, знижується.

Вирішальне значення для формування і закріплення інтересу до професійного навчання і професії мають особистий приклад майстра і вплив колективу, створення умов, що забезпечують успішну діяльність учнів, їхнє задоволення від роботи, впевненість у своїх вилах, а також стимуляція творчої активності кожного і др. Робота майстрів і викладачів при цьому будується з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Професійні учбові заклади повинні надавати допомогу загальноосвітній школі у підготовці школярів до вибору професій. Професійні учбові заклади безпосередньо зацікавлені у якості і результатах цієї роботи, адже від неї в певній мірі залежать успішність учнів, що вступили, знижування відсіву. Крім того, вони мають і великі можливості для цього: ознайомлення школярів з професіями, яким навчають, з учбовими закладами, з умовами прийому до них, з організацією теоретичного і виробничого навчання, з учбовими кабінетами, майстернями, з використанням і просуванням випускників на виробництві і т.д. Форми цієї роботи дуже різноманітні: „Дні відчинених дверей”, групові та індивідуальні бесіди зі школярами робітників і випускників профтехучилища і технікуму, допомога школі в організації виставок, куточків вибору професії, екскурсій і. т. д. [19].
ВИСНОВКИ

Вивчення інтересів підлітків є важливою умовою професійно-орієнтаційної роботи з ними, завданням якої є підготовка їх до свідомого і правильного вибору професії. Він можливий за таких умов: знання учнем якомога більше професій, їх особливостей, уміння зіставити свої можливості з вимогами професії до її носія; урахування потреб суспільства в тій чи іншій сфері.

Змістом профорієнтаційної роботи є: розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію, місце обраної ним професії серед інших професій даної галузі, перспективи вдосконалення своєї професії і професійного зростання; умови роботи з обраної професії, обсяг знань, умінь і навичок, який вимагає обрана професія.

У зв’язку з тим, що здібностям кожної людини відповідає ряд професій, а багато професій взагалі не потребують спеціальних здібностей, значно зростає роль інтересів і нахилів при виборі професії. Тому процес профорієнтації повинен спиратися на їх вивчення та використання цих результатів у подальшій діяльності навчально-виховного закладу щодо орієнтації учнів на правильний вибір професії.

Проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила висунуту в дослідженні гіпотезу і дала підстави сформулювати такі висновки:

1. Роботу з профорієнтації неможливо проводити, не вивчаючи паралельно інтереси, здібності і нахили учнів.

2. Результати такої роботи значно впливають на подальший хід і розвиток профорієнтаційної роботи та допомагають проводити її так, щоби вибір професії учнем завжди був правильним та усвідомленим, адже він буде відповідати саме його особистим інтересам та уподобанням.

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Батышев С.Я. Научная организация учебно-воспитательного процесса. – М.:Высшая школа. 1975. – 447 с.

2. Боровский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система методов профессиональной ориентации. – К.: МЗУУП,1993. – 164 с.

3. Гапоненко А.В. Діагностика готовности старшеклассников к профессиональному самоопределению // Школа и производство. – 2006. - №3. – С. 10-15.

4. Захаров Н.Н., Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация школьников. – М.: Просвещение,1989. – 165 с.

5. Зинченко В.П. Изучение личности в целях профконсультации. – Сумы: Мрия,1991. – 59 с.

6. Калугин Н.Й., Сазонов А.Д. , Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация учащихся. – М.: Просвещение, 1983. – 190 с.

7. Климов Г.І., Седляр І.О., Янцур М.С. Професійна орієнтація і методика профорієнтаційної роботи. – К.,1995. – 179 с.

8. Ковалёв А.Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1965. – 236 с.

9. Кравцова Э.М. Формы и методы работы с подростками. – К.: Вища школа, 1986. – 68 с.

10. Концепція державної системи професійної орієнтації населення // Людина і праця. – 1994. - №4. – С. 6 – 11.

11. Павлютенков Е.М. Управление профессиональной ориентацией в общеобразовательной школе. – Владивосток: Изд-ва ДВТУ,1990. – 167с.

12. Павлютенков Е.М. Формирование мотивов выбора профессии. – К.: Рад.школа,1980. – 143 с.

13. Ремех Т. та ін. Професійне самовизначення підлітків: підліткам про професійну освіту в Україні // Психолог. – 2005. - № 12. – С. 17-22.

14. Сазонов А.Д., Кулагин Н.Н. Профессиональная ориентация молодёжи. – М.: Высш.шк., 1989. – 271 с.

15. Сидоренко В.К. Наукові основи професійного самовизначення школярів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. - №1. – С.33-39.

16. Способности и интересы / Под ред. Н.Д. Левитова и В.А. Крутецкого. – М.: Просвещение, 1986. – 275 с.

17. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання: Частина І.

Теорія трудового навчання. – К.: РННЦ „Дініт”, 2000. – 248 с.

18. Фіцула М.Н. Педагогіка. К.: „Академія”, 2001

19. Чебышева В.В. Психология трудового обучения. – М.: Высшая школа, 1983. – 239с.

20. Янцур М.С. Основи професіографії. К.: 1996. – 223 с.

21. Янцур М.С. Професійна психодіагностика: Практикум. – К.:1995. – 158 с.
Додаток А

Тест „Як обрати професію?”
Якщо ти погоджуєшся з пунктами програми самооцінки, рядом став плюс, якщо ні – мінус.

Програма самооцінки

Тип спеціальності

(за ознакою предмета праці)

П

Т

З

Х

Ч

1. Легко вступаю у спілкування з новими людьми

0

0

0

0

1

2. Охоче і довго можу що-небудь майструвати (чи налагоджувати, шити, в’язати)


0



1


0


0


0

3. Намагаюсь надати оточуючому мене середовищу риси краси (кажуть, мені це вдається)


0


0


0


1


0

4. Охоче і постійно доглядаю за рослинами (чи тваринами)

1

0

0

0

0

5. Залюбки можу довго що-небудь підраховувати, креслити

0

0

1

0

0

6. Охоче проводжу час зі однолітками чи молодшими, коли їх треба чимось зайняти чи допомогти



0


0



0


0


1

7. Охоче і часто допомагаю старшим по догляданню за тваринами (чи рослинами)

1

0

0

0

0

8. Роблю мало помилок у письмових роботах

0

0

1

0

0

9. Мої вироби (те, що я роблю власними руками у вільний час) звичайно викликають інтерес у інших


0


2



0


0



0

10. Дорослі вважають, що у мене є здібності до окремого виду мистецтва

0

0

0

2

0

11. Охоче читаю про рослинний (чи тваринний світ)

1

0

0

0

0

12. Беру активну участь у художній самодіяльності

0

0

0

1

0

13. Охоче читаю про будову і роботу механізмів, машин, пристроїв

0

1

0

0

0

14. Довго можу розгадувати головоломки чи сидіти над складними задачами, кросвордами, ребусами, мені це подобається


0


0


2


0


0

15. Легко відчуваю суперечності між однолітками чи молодшими

0

0

0

0

2

16. Дорослі вважають, що у мене є здібності до роботи з технікою

0

2

0

0

0

17. Результати моєї творчості схвалюють і незнайомі мені люди

0

0

0

2

0

18. Вважають, що у мене є здібності до роботи з біологічними об’єктами (рослинами чи тваринами)


2


0


0


0


0

19. Мені вдається докладно і зрозуміло для інших виражати думку в письмовій формі

0

0

2

0

0

20. Майже ніколи ні з ким не сварюся

0

0

0

0

1

21. Результати моєї технічної творчості схвалюють незнайомі люди

0

1

0

0

0

22. Легко засвоюю іноземні слова

0

0

1

0

0

23. Я часто допомагаю незнайомим людям

0

0

0

0

2

24. Довго, не втомлюючись, можу займатися улюбленим заняттям (музикою, малюванням і т. п. )


0


0


0


1


0

25. Намагаюсь вплинути на хід розвитку рослин (живих організмів), покращити, змінити їх


2


0


0


0


0

26. Полюбляю розбиратися в будові механізмів, машин, приборів

0

1

0

0

0

27. Мені звичайно вдається переконати однолітків чи молодших у доцільності того чи іншого плану дій



0


0


0


0


1

28. Залюбки спостерігаю за тваринами чи рослинами

1

0

0

0

0

29. Люблю читати науково-популярну, літературно-критичну, публіцистичну літературу


0


0


1


0


0

30. Намагаюсь зрозуміти секрети майстерства робітників мистецтва і робити, як вони


0


0


0


1


0



Підрахуй суму балів у кожному зі стовпчиків. Найбільше число буде у стовпчиках, відповідних типам професій, що найбільш підходять тобі.
Додаток Б

^ Анкета для учня старших класів
Прізвище_______________ Ім’я_______ По-батькові__________________

Дата_________Школа__________________Клас______ Вік_____ (років)
У даній анкеті наводиться ряд питань, відповідно до Ваших професійних намірів і планів на майбутнє. Прохання, як можна сумлінніше і точніше відповісти на дані питання (обвести кружечком ту відповідь, що на Вашу думку вірна по відношенню до Вас, на відкриті питання відповіді запишіть).
1. Назвіть Ваші найулюбленіші навчальні предмети ___________________
2. Назвіть професії, які Вам найбільш подобаються ____________________
3. Чим Ви любите займатися у вільний час?

3.1. читання;

3.2. малювання;

3.3. збирання різних моделей;

3.4. заняття у шкільних майстернях;

3.5. готування їжі;

3.6. догляд за тваринами чи рослинами;

3.7. займатися спортом

3.8. гра на музичних інструментах;

3.9. заняття у спеціальних дитячих школах;

3.10. відвідування кіно, театрів, виставок, музеїв;

3.11. шиття, в’язання;

3.12. гурткова робота з техніки;

3.13. слухати музику;

3.14. __________________________________________
4. Яка сфера діяльності чи занять, з наведених нижче, Вас більше всього цікавить?

4.1. природничо-наукова (математика, фізика, хімія, біологія, медицина);

4.2. суспільно-наукова (історія, філософія, економіка, юридичні науки);

4.3. гуманітарна (література, журналістика, педагогіка, психологія);

4.4. технічна (радіотехніка, електроніка, кібернетика, машинобудування);

4.5. мистецтво;

4.6. немає визначених інтересів.
5. Якою професією Ви хотіли б оволодіти після закінчення школи?

____________________________________________________________

6. Що сприяло Вашому вибору?

6.1. радіо і телебачення;

6.2. книжки;

6.3. науково-популярна література, нариси в газетах і журналах;

6.4. вивчення довідника для вступників;

6.5. порада профконсультанта;

6.6. порада батьків;

6.7. особисті спостереження;

6.8. порада вчителів;

6.9. бесіди з представниками цієї професії;

6.10. спілкування з цікавою людиною цієї професії;

6.11. уроки праці у школі;

6.12. заняття в гуртку чи на факультативі;

6.13. виробнича практика;

6.14. працівники служби зайнятості.
7. Намітили Ви шляхи отримання обраної професії?

7.1. ПТУ;

7.2. технікум, коледж;

7.3. ВУЗ;

7.4. на виробництві;

7.5. МНВК;

7.6. не намітив.
8. Вкажіть повну назву навчального закладу, в якому збираєтесь отримати обрану Вами професію ___________________________________________

9. Чи є у Вас родичі, які працюють за вибраною Вами професією?

9.1. так; 9.2. ні.
10. Чи є у Вас друзі, приятелі, які працюють за обраною Вами професією?

10.1. так; 10.2. ні.
11. Що приваблює Вас у вибраній професії

11.1. умови праці;

11.2. сам процес трудової діяльності;

11.3. висока матеріальна забезпеченість;

11.4. рухома робота, нові враження;

11.5. спокійна робота;

11.6. незалежність у роботі, самостійність прийняття рішення, контактування з людьми;

11.7. часті відрядження;

11.8. перспектива (професійний ріст, просування по службі);

11.9. близькість до місця проживання;

11.10. підвищена відповідальність;

11.11. виникнення складних або, навіть, небезпечних ситуацій;

11.12. можливість творчої діяльності;

11.13. можливість що-небудь створювати своїми руками, корить результату своєї роботи.
12. Які основні вимоги висуває ця професія до особистості, стану здоров’я? Запишіть __________________________________________________________
13. Які позитивні риси характеру виявляються у Вас найбільш яскраво?

13.1. дисциплінованість;

13.2. працьовитість;

13.3. організованість;

13.4. сміливість;

13.5. рішучість;

13.6. колективізм;

13.7. цілеспрямованість;

13.8. самоволодіння;

13.9. спілкування;

13.10. дружелюбність;

13.11. інше, допишіть ___________________________________________
14. Чи вважаєте Ви, що у Вас є негативні риси характеру? Які?

_________________________________________________________________
15. Хто Вам допомагає підготуватися до реалізації Ваших професійних намірів?

15.1. батьки;

15.2. вчителі;

15.3. товариші;

15.4. родичі;

15.5. знайомий, що працює за даною професією;

15.6. інше __________________________________________
16. Яку професію Ви обрали б, якщо не змогли б оволодіти обраною Вами професією?

_____________________________________________________________
17. Як Ви оцінюєте свої успіхи в учбовій діяльності?

17.1. достатньо високо; 17.3. задовільно;

17.2. добре 17.4. незадовільно.
18. Чи згодні батьки з Вашим вибором професії?

18.1. так; 18.3. байдуже

18.2. ні;


Скачать файл (241 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации