Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Етичний кодекс психолога - файл 1.doc


Загрузка...
Етичний кодекс психолога
скачать (54 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc54kb.14.12.2011 07:58скачать

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Етичний кодекс психолога
На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів.

Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об'єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими.

Етичний кодекс сприяє більш успішному здійснен­ню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підви­щенні ефективності навчання і виховання учнів та сту­дентів; психологам у галузі охорони здоров'я — у вико­нанні функцій, пов'язаних з профілактикою захворю­вань, лікуванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державного управління — у психологічному за­безпеченні загального і галузевого управління.

Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлу­мачення психологами Етичного кодексу, здійснює кон­троль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.
І. Відповідальність

1.1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.

1.2. Психологи зобов'язані всіляко запобігати і не допус­кати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.

1.3. Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і стано­вище з метою приниження людської гідності, при­гнічування особистості або маніпулювання нею; не­суть відповідальність за додержання пріоритету інте­ресів людини.

1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, у тому числі і тих. які проводяться з використанням комп'ютерних технологій.

1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повно­важень і соціального статусу.
ІІ. Компетентність

2.1. Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки тих завдань, які на­лежать до сфери їх компетенції. У разі непосиль­ності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допо­могу.

2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тих випадках, коли психо­логічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психоло­ги, проводячи експеримент з обмеженим континген­том досліджуваних, попереджають їх про застосу­вання неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.

2.3. Психолог публікує під своїм ім'ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.

2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої інди­відуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов'язків) можуть бути показни­ком професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв'язуватись психологом.
ІІІ. Захист інтересів клієнта

3.1. Психологи суворо додержуються принципу доб­ровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час ро­боти з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в ме­жах законодавчих норм; обов'язком психолога є на­магання налагодити з клієнтом співробітництво. Психологи утримуються від непотрібних лікувань

3.2. Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов'язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відо­мості поза його волею, не можуть вживати примусо­вих заходів для одержання даних, крім випадків, ко­ли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.

3.3. Психологи не беруть участі в діях, спрямованих про­ти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не по­винні вимагати відмовитися від них.

3.4. Психологи беруть на себе професійну відпо­відальність за кваліфіковане обстеження, консульту­вання, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направ­лення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність з психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відпо­відальність за клієнта на себе.

3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додатко­ва оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.

5.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді про­веденню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не по­винно бути статевої близькості у період, коли пси­холог несе відповідальність за нього.

3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у випадках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і батькам (опікунам, піклувальни­кам) реальний стан справ.

3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може пе­рекладати це на інших. Психолог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб його можна було правильно зрозуміти і використати от­римані дані на користь клієнта.

3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація для розв'язання поставленого завдання, вказуватися межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів — постійний чи тимчасовий.

3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежува­ному про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зобов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язко­во попереджає про те, хто і для чого може вико­ристати ці дані; він не може приховувати від люди­ни, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку.

Психолог уповноважений особисто запобігати неко­ректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.
^ IV. Конфіденційність

4.1. Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденцій­ності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виня­ток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психо­лог зобов'язаний поінформувати тих, хто може нада­ти кваліфіковану допомогу.

Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.

4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про об­стежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відеоплівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюються лише за згодою учасників.

4.3. Психолог зобов'язаний оберігати професійну таєм­ницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додер­жуватись анонімності імені клієнта (наприклад, під час навчання, в публікаціях). Для демонстрації і прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони бу­ли записані; на вимогу клієнта матеріали негайно ., знищуються.

4.4. Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих ма­теріалів, пов'язаних з конфіденційним змістом діяльності психологів, має виключатися доступ сто­ронніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються за допомогою до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких ма­теріалів, а також обмежень у використанні інфор­мації про клієнта і попередити про міру відпо­відальності за недодержання конфіденційності.

4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріа­ли (також і інформацію, занесену до комп'ютера). В разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.

4.6. Психолог інформує клієнтів про правила додержан­ня конфіденційності. Смерть або зникнення обсте­жуваного не звільняє психолога від необхідності зберігати професійну таємницю.

4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення кон­кретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).
^ V. Етичні правила психологічних, досліджень

5.1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об'єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання йо­го мети і завдань; встановлення контингенту обсте­жуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання то­що). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефек­тивності та наукової обгрунтованості.

5.2. Психолог забезпечує цілковиту надійність резуль­татів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, за­побігає можливим помилкам в діяльності непрофесіоналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психо­лог несе відповідальність за правильне і доступне роз'яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний принципу презумпції невин­ності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу повинна бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.

5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експе­рименті. Коли очікується, що дослідження або ліку­вання може викликати у клієнта психогенну реак­цію, психолог повинен отримати дозвіл на прове­дення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджува­них з його суттю і результатами, психолог має пе­ресвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жод­ному з учасників досліду. Такі відомості можуть бу­ти розкриті після завершення експериментальної програми.

5.4. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитись від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь у експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників, які наполягають пройти обстеження).
^ VI. Кваліфікована пропаганда психології

6.1. Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науково-практичний комплекс.

6.2. Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах ма­сової інформації оголошення про надання психо­логічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може йтися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються здобутки і успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки, стосовно досягнення специфічних результатів. Пси­холог повинен брати професійну участь у навчаль­них програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні методи і неефективні процедури.

6.3. Поради психолога у засобах масової інформації мають подаватися в узагальненій формі, без поси­лань па конкретні факти і ситуації, щоб не допусти­ти розголошення конфіденційної інформації.

Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключати іден­тифікування особи, групи чи організації. Методики публікуються лише у формі, яка дає змогу зберегти їх валідність та надійність.
^ VII. Професійна кооперація

7.1. Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших про­фесій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компе­тентність, високу культуру та ерудицію, відповідаль­не ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненау­ковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може виступити з об'єктивною, аргументованою критикою роботи ко­леги у психологічному співтоваристві. У тих же ви­падках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється суб'єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.

7.2. Психолог не може застосовувати маніпулятивні ме­тоди для здобуття прихильності і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результа­ти в теоретичній і практичній психології він зо­бов'язаний інформувати психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяль­ності досвідом.

7.3. Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, кон­сультування і лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й ад­міністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

7.4. Психолог забезпечує персонал адекватною інформа­цією про клієнтів, які користуються його послугами, передає у розпорядження колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний інстру­ментарій і відкриття. Всі професійні взаємовідноси­ни будуються на основі Закону про авторські права.

7.5. У вирішенні спірних питань психолог керується по­ложеннями даного Етичного кодексу. Арбітром мо­же бути Комісія з етики Товариства психологів України.

7.6. За порушення чинного законодавства, Статуту Това­риства психологів та Етичного кодексу на психолога можуть бути накладені Комісією з етики такі стягнення:

— попередження;

— догана;

— виключення з членів Товариства.

У разі виявлення порушень психологами, які не є членами Товариства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій чи державних уста­нов з тим, щоб вони вжили необхідних заходів до винного.

7.7. Рішення Комісії з етики може бути скасоване Пре­зидією або З'їздом Товариства психологів.


Скачать файл (54 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации