Лекции - Гроші та кредит (на укр. языке)
скачать (1223 kb.)
Доступные файлы (1):
| 1.doc | 1223kb. | 04.12.2011 21:05 |  скачать |
содержание
- Смотрите также:
- Гроші та кредит [ документ ]
- Гроші та кредит [ документ ]
- Банківські гроші це гроші, які люди зберігають у банках у вигляді різних банківських продуктів, переважно депозитів [ документ ]
- Конспект лекцій із дисципліни Гроші та кредит [ документ ]
- Гроші та кредит [ документ ]
- Электронные, микропроцессорные и вычислительные устройства гибких производственных системах (укр.) [ лекция ]
- Все необходимые термины по Деньги и кредит на укр. языке [ документ ]
- Техническая эксплуатация автомобилей (укр) [ документ ]
- Интерполяция многочленами Лагранжа [ документ ]
- Монтаж, эксплуатация и ремонт подъёмно-траспортных машин [ лекция ]
- Банковский кредит, его сущность и роль. Виды банковского кредита. Способы обеспечения банковского кредита [ документ ]
- Теория информации и кодирования (укр яз) [ лекция ]
1.doc
ГРОШІ ТА КРЕДИТКурс лекцій
для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
ЗМІСТ
ЗМІСТ 1
Тема 1. Сутність і функції грошей 4
1.1. Природа та сутність грошей. 4
1.2. Форми вартості товарів. 4
1.3. Функції грошей. 8
Тема 2. Форми та види грошей 13
2.1. Форми грошей та їх характеристика. 13
Тема 3. Грошовий оборот і методи його регулювання 23
3.1. Сутність грошового обороту. 23
3.2. Суб’єкти та об’єкти грошового обороту. 24
3.3. Модель грошового обороту. 25
3.4. Структура грошового обороту. 32
Тема 4. Закон грошового обігу 36
4.1. Закон грошового обігу та швидкість обігу грошей. 36
4.2. Сутність рівняння обміну. 37
4.3. Грошова маса та показники її виміру. 38
Тема 5. Безготівкові розрахунки в народному господарстві 40
5.1. Сутність і принципи безготівкових розрахунків. 40
5.2. Види банківських рахунків. 41
5.3. Порядок відкриття рахунків у національній валюті. 43
5.4. Види і форми безготівкових розрахунків. 44
Тема 6. Організація та прогнозування готівкового обігу 51
6.1. Прогнозування готівкового обігу. 51
6.2. Емісійно–касове обслуговування. 52
6.3. Порядок контролю за дотриманням касової дисципліни суб’єктами економічної діяльності. 55
Тема 7. Інфляції та її види 58
7.1. Сутність інфляції та її класифікація. 58
7.2. Показники вимірювання інфляції. 61
7.3. Методи антиінфляційної політики держави. 62
Тема 8. Грошовий ринок та його структура 67
8.1. Сутність, об’єкти та інструменти грошового ринку. 67
8.2. Канали фінансового ринку. 68
8.3. Учасники грошового ринку. 69
8.4. Структура грошового ринку. 70
Тема 9. Попит та пропозиція грошей 73
9.1. Попит на гроші на грошовому ринку. 73
9.2. Чинники, що впливають на попит грошей. 74
9.3. Пропозиція грошей на фінансовому ринку. 77
9.4. Механізм формування пропозиції грошей. 79
9.5. Роль банківської системи у формуванні пропозиції грошей. 82
9.6. Рівновага на грошовому ринку та відсоток. 88
Тема 10. Грошові системи та їх типи 92
10.1. Сутність та елементи грошової системи грошової системи. 92
10.2. Класифікація грошових систем та їх еволюція. 93
10.3. Характеристика та становлення грошової системи України. 99
Тема 11. Грошові реформі та їх типи 104
11.1. Сутність та задачі грошових реформ. 104
11.2. Класифікація грошових реформ. 104
11.3. Моделі грошових реформ. 105
11.4. Методи стабілізації національної валюти. 108
11.5. Грошова реформа 1996 року в Україні. 111
Тема 12. Кредит – форма руху позичкового капіталу 113
12.1. Сутність позичкового капіталу. 113
12.2. Особливості функціонування позичкового капіталу. 114
12.3. Позичковий процент та його види. 115
12.4. Характеристика чинників, що впливають на норму позичкового проценту. 117
Тема 13. Кредит у ринковій економіці 120
13.1. Сутність кредитних відносин. 120
13.2. Функції кредиту. 123
13.3. Форми та види кредиту. 125
Лекція 14. Основи банківського кредитування 133
14.1. Сутність, умови та принципи надання банківського кредиту. 133
14.2. Форми забезпечення банківського кредиту. 137
14.3. Методи банківського кредитування. 139
Лекція 15. Кредитна система України 142
15.1. Сутність і структура кредитної системи. 143
15.2. Центральні банки та їх функції. 146
15.3. Комерційні банки та їх функції. 156
15.4. Операції комерційних банків. 159
ЛІТЕРАТУРА 173
План
1.1. Природа та сутність грошей.
1.2. Форми обміну товарів.
1.3. Функції грошей.
Література: [1]; [2]; [3]; [5].
^
Виникнення суспільного поділу праці, поглиблення спеціалізації і кооперації не тільки безпосередньо у сфері виробництва, але й у сфері обміну продуктами праці, призвело до появи товарного виробництва. Поділ праці і обмін продуктами – два взаємообумовлені процеси. Однак сам поділ праці не породжує товарні відносини. У докапіталістичних формах виробництва суспільний розподіл був дуже слабким. Наприклад, виділення вівчарських племен із маси всіх племен, спочатку поклало початок першому великому суспільному поділу праці і уможливило регулярний обмін між громадами.
Однак із розвитком обміну і ростом продуктивності праці, спеціалізації й кооперування праці стає можливим робити більше предметів не тільки для задоволення власних потреб, але й для обміну.
У рабовласницькому ладі відбувся другий великий поділ праці – ремісництво відокремилось від землеробства і виникло товарне виробництво, тобто виробництво, спеціально розраховане на обмін для задоволення не власних потреб, а суспільних.
Подальший розвиток обміну обумовлює появу класу купців і появу торгового капіталу. Це був третій великий поділ праці, що означав подальший розвиток товарного виробництва.
Товарне виробництво — це така організація суспільного господарства, коли окремі продукти праці, що належать окремим відособленим виробникам, спеціально виготовляються для продажу на ринку, і для задоволення суспільних потреб необхідно здійснювати купівлю–продаж на ринку цих продуктів, що стають товаром. Продукт праці, створений для обміну на ринку, називається товаром.
Основними рисами товарного виробництва є:
суспільний поділ праці;
приватна власність на засоби виробництва;
повна соціально–економічна відособленість виробника;
економічні зв’язки між відособленими товаровиробниками шляхом
обміну;
стихійний анархічний характер розвитку.
Розвиток обміну, виникнення та розвиток внутрішніх протиріч товарного виробництва між споживчою вартістю товару і їхньою вартістю, між абстрактною і конкретною працею, призводять до виділення із загального обороту товарів одного з них, що починає виконувати функцію грошей.
В умовах товарного виробництва способом еквівалентного обміну товарів є порівняння їх вартості із вартістю одного товару, життєво необхідного або найбільш корисного для багатьох людей, тобто вартістю товару, який відіграв роль загального еквіваленту. Таким товаром, у порівнянні з вартістю якого визначається вартість усіх інших товарів, є гроші чи грошова форма вартості.
Обмін продукції, що мав місце у первісному суспільстві, носив епізодичний характер.
Наприклад, одні громади могли обміняти надлишок дичини на надлишок риби в іншої громади.
Така форма обміну називається простою формою обміну товарів і буде виражатися формулою:
1 туша тварини = 200 одиницям риби
Цей обмін носив випадковий характер і пропорції обміну теж. У цій формулі вартість туши тварини виражена в рибі, в іншому товарі, що є способом вираження першого. У цьому обміні перший товар відіграє активну роль, тобто виразив свою вартість визначеною кількістю іншого товару і знаходився у відносній формі вартості, тому що його вартість співвідносилася з вартістю іншого товару. Він як би підтверджує свою вартість, порівнюючи її з вартістю іншого товару.
Інший товар відіграє пасивну роль, оскільки він не виражав свою вартість, а був лише засобом для вираження вартості іншого (першого товару). Вартість другого товару підтверджує наявність визначеної вартості першого товару. Тому другий товар знаходиться в еквівалентній формі вартості, тобто протистоїть першому товару як рівна вартості товару – еквівалента. Його вартість свідчить про наявність вартості визначеної величини в першому товарі.
Умовами прирівнювання одних товарів до інших є:
по–перше, те, що вони містять у собі однакову кількість витраченої абстрактної праці;
по–друге, те, що в їхньому створенні брали участь різні види конкретної праці.
Відносна форма вартості виражає якісну однорідність товарів, що обмінюються те, що вони є продуктами суспільної праці. Крім того, вона (відносна форма вартості) має кількісну визначеність, обмінюючись на інші товари відповідно до кількості витраченої праці.
Споживча вартість товару – необхідний еквівалент для вираження вартості інших товарів, а еквівалентна форма вартості цього товару має наступні особливості:
споживча вартість товару–еквівалента виступає формою вираження вартості;
вартість праці, втіленої в товарі–еквіваленті, є формою вираження абстрактної праці;
конкретна праця, що міститься в товарі–еквіваленті виступає безпосередньо як суспільна праця.
Товар–еквівалент, з одного боку, як продукт конкретної праці має особливу споживчу вартість (риба – продукт харчування), а з іншого боку в його споживчій вартості виражається вартість іншого товару.
У простій формі обміну товарів від самого початку існує поділ усього товарного світу на два полюси: на одному полюсі товари, що знаходяться у відносній формі власності і виступають у формі вартості, а на іншому – товари, що знаходяться в еквівалентній формі вартості і виступають у формі споживчих вартостей, а це – зародок виникнення грошей.
У процесі розвитку виробництва відбувається поділ праці, що супроводжується поглибленням спеціалізації й кооперації праці, ростом її продуктивності. Виробники мають великий надлишок товарів і потреба в обміні зростає. Обмін стає не випадковим, а регулярним. З виникненням поділу праці (виділенням тваринницьких і землеробських племен) надлишки тварин і продуктів тваринництва вже не випадково, а регулярно обмінювалися на надлишки хліборобів (зерно, фрукти, полотнина).
У таких умовах тварини систематично обмінюються на інші товари і здобувають переважно відносну форму власності, а інші товари (хліб, полотнина й ін.) виступають у ролі еквівалентів. Кожний з товарів хліборобів став відігравати роль особливого еквівалента, до якого прирівнювалася вартість тварин. Проста форма обміну товарів змінилася на повну чи розгорнуту форму обміну:
| 2 мішки зерна |  |
| 1 туша тварини | = 1 сокирі |
| 5 метрів полотнини | |
У результаті постійного обміну мінові пропорції здобували більш стійкий характер і наближалися до витрат суспільно необхідної праці.
Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між громадами усе більш здобуває індивідуальний обмін, з’являються певні обмеження в обміні. Так, власник шкіри тварини міг придбати зерно лише в тому випадку, якщо шкіра була потрібна власникові зерна. Тому обмін товарами нерідко був неможливий. Виникла потреба в наявності товару, який би мав споживчу вартість для всіх членів суспільства. Поступово, у процесі обміну, поглиблення виробництва з усіх видів товарів виділяється один товар, на який обмінюються будь–які товари. Усі товари, що вироблялися, стали виражати свою вартість у єдиному товарі – еквіваленті. Поява такого еквівалента була викликана, насамперед, тим, що обмін став постійною й регулярною життєвою потребою. Розгорнута форма обміну товарів перетворилася в загальну форму обміну:
| 2 мішки зерна | |
| 1 сокира | = 1 туша тварини |
| 5 метрів полотнини | |
У цій формі обміну більшості товарів у відносній формі вартості протистоїть один загальний еквівалент, у якому виражається вартість усіх інших товарів. Абстрактна суспільна праця, що міститься у всіх товарах, виражається в конкретній праці, що міститься в товарі–еквіваленті.
На перших етапах розвитку, коли обмін ще не був регулярним і в ролі суспільного еквівалента ще не виступав якийсь визначений товар, у різних країнах у якості товарів–еквівалентів використовувалися різноманітні товари.
Наприклад, у древніх греків у ролі суспільного еквівалента використовували худобу; у скандинавських народів – хутро і шкіри, у Монголії – чай, у Судані – сіль, на Русі довгий час – хутро куниці й горностая, соболя.
З подальшим розвитком обміну, коли обмін виходить за межі місцевих ринків, роль постійного еквівалента закріплюється за одним товаром. Це означає перетворення загальної форми вартості в грошову форму. У першої роль суспільного еквівалента виконує не один товар (сіль, худоба, чай та інші товари), а в другій формі – тільки один товар. Такий товар стає грошима.
Гроші – це особливий товар, що є (служить) суспільним еквівалентом, і з ростом споживчої вартості якого росте еквівалентна форма вартості.
Гроші – це специфічний товар, що має властивості обмінюватися на будь–який інший товар і є загальним еквівалентом.
Приблизно з IV–III сторіччі до нашої ери і до 19 сторіччя грошовим товаром були дорогоцінні метали – срібло й золото.
У другій половині XIX ст. роль грошей монопольно закріпилася за золотом. Цьому сприяли властивості золота: висока вартість видобутку, можливість збереження, велика вартість його при невеликій вазі, можливість розподілу й інші.
^ відображається формою:
| 2  мішки зерна | |
| 1 сокира | = 1 г золота |
| 5 метрів полотнини | |
З появою грошової форми обміну товарний світ розподіляється на товар і гроші. З цього моменту гроші (золото) завжди знаходяться в еквівалентній вартості, у його споживчій вартості виявляється вартість всіх інших товарів; витрачена на його виробництво конкретна праця є безпосереднім утіленням абстрактної праці. Золото, крім своєї звичайної споживчої вартості, має додаткову споживчу вартість, пов’язану з його суспільною функцією. З нього роблять ювелірні прикраси й ін.
Як гроші золото має здатність обмінюватися на всі товари і цим задовольняти будь–яки потреби свого власника.
Скачать файл (1223 kb.)