Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольная работа - Умови здійснення підприємницької діяльності, варіант 10 - файл 1.doc


Контрольная работа - Умови здійснення підприємницької діяльності, варіант 10
скачать (91.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc92kb.15.12.2011 09:16скачать

содержание

1.doc



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ “ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Факультет технології і організації виробництва
Кафедра соціально-гуманітарної підготовки


КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

„Підприємницьке право”

на тему:

“Умови здійснення підприємницької діяльності


Виконала

ст. гр. МП-07-5_______________________________________Гусар А. М.

зал. книжка (дата, підпис)

№ 140810

Перевірила _______________________________________ Дяченко Н. І.

(дата, підпис)

Красноармійськ

2010
ПЛАН

ВСТУП

1. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності

2. Ліцензування підприємницької діяльності

3. Патентування підприємницької діяльності

ВИСНОВОК

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні відображає прагнення до оптимальної моделі такого регулювання, яке використовується в цивілізованому світі, але з урахуванням економічних, соціальних та політичних реалій суспільства. Перехідний етап економіки від розподільчого до ринкового механізму, революційні зміни у відносинах власності, закріплення пріоритету людини спричинили як позитивні так і активізували негативні явища у суспільстві.

Надії на покращення економічного стану в Україні і відповідно забезпечення гідного людини рівня життя пов’язуються із розвитком підприємницької діяльності. По своїй природі це є економічна діяльність на ринках пропозицій попиту, товару та праці.

З прийняттям 7.02.1991 р. законів „Про власність” та „Про підприємництво”, а згодом і Господарського кодексу України з’явилась можливість для розвитку підприємницьких правовідносин на принципіально новій основі.

Актуальність даної теми полягає у тому, що розвиток підприємництва, а також і умови його здійснення, прямо впливають на розвиток економіки та суспільства в цілому, тобто без втручання підприємців у розвиток країни неможливе існування кожного індивіду окремо.

Метою даної роботи є розкриття значення підприємницької діяльності та умов її здійснення, тобто ліцензування та патентування підприємницької діяльності.

Нормативно-правовою базою для розкриття теми є Господарський кодекс України (ГКУ), Цивільний кодекс України (ЦКУ), деякі закони України та постанови Кабінету Міністрів України.
1. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності
Порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності регулюється Законом України від „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”. Згідно зі ст.4 цього закону державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вважається засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ознаки державної реєстрації

1. Державною реєстрацією вважається засвідчення факту створення юридичної особи. Згідно зі ст. 80 ЦКУ юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Таким чином, для того, щоб утворення перетворилось на суб'єкта права, який має цивільну правоздатність і дієздатність - юридичну особу, необхідно його зареєструвати в установленому законодавством порядку.

2. Державною реєстрацією вважається засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою. За загальним визначенням ст. 24 ЦКУ фізичною особою вважається людина, тобто біологічна істота. Відтак людина стає фізичною особою з моменту її народження і перестає нею бути з моменту смерті. Проте здатність займатися підприємницькою діяльністю виникає у цієї особи лише з моменту її державної реєстрації як суб'єкта.

3. До процедури державної реєстрації належить і вчинення „інших реєстраційних дій”, які передбачені Законом про державну реєстрацію, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Це означає, що державна реєстрація юридичних осіб, окрім правонаділяючих і статусоутворюючих функцій, має і суто статистичну мету, що полягає у внесенні відповідних відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до спеціальної автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і можуть бути надані за відповідну плату на запит зацікавленої особи.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб

Як вже зазначалося вище, державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.

Місцезнаходженням юридичної особи, за визначенням Закону про державну реєстрацію, вважається місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками в установчих документах і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою.

Згідно зі ст. 24 Закону про державну реєстрацію для проведення державної реєстрації засновник повинні особисто подати державному такі документи:

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації

2. Копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом.

3. Два примірники установчих документів (згідно з ч. 3 ст. 8 Закону про державну реєстрацію до установчих документів належать: установчий акт, статут або засновницький договір, положення)

4. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

5. Чинна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про резервування найменування юридичної особи.

6. У деяких випадках подається копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

7. У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, подається документ, що підтверджує внесення засновником вкладу до статутного фонду юридичної особи в розмірі, встановленим законом.

8. У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

9. У разі державної реєстрації фермерського господарства подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

10. У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником якої є іноземна юридична особа, подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру.

11. Додатково пред’являються паспорт та документ, що засвідчує повноваження засновника.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов’язаний не пізніше 3 робочих днів з дати надходження документів для проведення реєстрації видати засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для відмови та документи, що подавалися. Після усунення цих причин, засновники можуть повторно подати документи на проведення державної реєстрації юридичної особи. Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в суді.

Порядок проведення державної реєстрації фізичних осіб.

Згідно ст. 5 Закону про державну реєстрацію державна реєстрація фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем.

Згідно зі ст. 42 Закону про державну реєстрацію для проведення державної реєстрації фізичної особи вона особисто подає державному реєстратору або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення такі документи:

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації

2. Копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів

3. Документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

4. Додатково пред’являється паспорт.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор зобов’язаний не пізніше 2 робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця видати заявнику повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав та документи, що подавалися. Після усунення цих причин, фізична особа може повторно подати документи на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця може бути оскаржено у суді.

2. Ліцензування господарської діяльності
Загальні положення щодо ліцензування містяться у ЦКУ (ст. 91), що визначає ліцензування як один з елементів цивільної правоздатності юридичних осіб, у ГКУ (ст. 14, ст. 43, ст. 128) положення якого дозволяють встановлювати перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню та як один з обов’язків громадянина-підприємця.

Базовими документами, що складають правову основу ліцензування господарської діяльності, є Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а також документи, прийняті на його виконання та затверджені Кабінетом Міністрів України: „Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру”; „Перелік органів ліцензування”; „Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності”; „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу”; „Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”, тощо.

Законодавче визначення ліцензування міститься у ст. 1 Закону про ліцензування, відповідно до якого ліцензуванням вважається видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Загальна характеристика ліцензування

1. Предметом ліцензування є ліцензія, на дії з якою (видача, переоформлення, анулювання) спрямовані дії уповноважених державою суб’єктів. Під ліцензією розуміється документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

2. Ліцензія засвідчує право ліцензіата на провадження відповідної діяльності. Якщо йдеться про юридичних осіб, їх права на провадження будь-якого виду діяльності первісно закріплюються в установчих документах. Права ж фізичної особи на провадження такої діяльності випливають з конституційного права здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом (ст. 42 Конституції України).

3. Ліцензуванню підлягає господарська діяльність, до якої за Законом про ліцензування належить будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт, що здійснюється юридичними особами, а також фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності.

Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- пошук (розвідка) корисних копалин;

- виробництво, ремонт і торгівля вогнепальної, холодної, пневматичної зброї та боєприпасів до неї;

- виготовлення і торгівля виробів з дорогоцінних металів і каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

- виробництво лікарських засобів, їх оптова, роздрібна торгівля;

- виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, їх оптова, роздрібна торгівля;

- постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифом;

- медична, ветеринарна практика;

- будівельна діяльність;

- надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобілем;

- надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами;

- організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність;

- страхова діяльність та інші види діяльності (всього 61 позиція).

4. Ліцензія видається на певний строк, який визначений Кабінетом Міністрів України у постанові „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу”; мінімальний строк - 3 роки.

5. Умовою дійсності ліцензії є дотримання ліцензіатом ліцензійних умов, які являють собою обов’язкові вимоги як до ліцензіата, так і до порядку провадження ним діяльності, що підлягає ліцензуванню

Згідно зі ст. 4 Закону про ліцензування реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України і спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Порядок видачі ліцензії

Суб’єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії (ст. 10 Закону про ліцензування). До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, який регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення вказаних причин.

Після прийняття рішення про видачу ліцензії заявник повинен внести плату за її видачу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за 3 робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом 30 календарних днів з дня повідомлення йому про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Переоформлення ліцензії

Згідно із Закону про ліцензування у разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом 10 робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами, які підтверджують зазначені зміни. Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною. Орган ліцензування протягом 3 робочих днів з дати надходження заяви зобов’язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії. У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня. За переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Анулювання ліцензії

Відповідно до Закону про ліцензування Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом 10 робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше 3 робочих днів з дати його прийняття.

3. Патентування підприємницької діяльності
Правову основу патентування підприємницької діяльності складають Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а також підзаконні нормативні акти, що були прийняті на його виконання: постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню” та Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затв. постановою Кабінету Міністрів України, наказ Головної державної податкової інспекції України „Про затвердження форм торгового патенту та Порядку заповнення торгового патенту”.

Поняття торгового патенту

Згідно зі ст. 2 Закону про патентування торговим патентом є державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися видами підприємницької діяльності, що зазначені в Законі України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Патент, як і ліцензія, виступає своєрідним обмеженням підприємницької діяльності. Положення Закону про патентування поширюються лише на суб’єктів підприємницької діяльності - фізичних і юридичних осіб, а також на їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Види підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню:

1. Згідно із ст. 1 Закону про патентування патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні підрозділи, торговий патент будь-якого виду необхідно придбати окремо для кожного структурного підрозділу. Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців. Термін дії короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів.

Законом про патентування передбачене отримання пільгового торгового патенту на торгівлю певними товарами вітчизняного виробництва, до яких належать:

- поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них;

- періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України;

- проїзні квитки;

- товари народних промислів;

- готові лікарські засоби .

У разі придбання пільгового торгового патенту суб’єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 грн. за весь термін дії патенту.

Частиною 6 ст. З Закону про патентування встановлені випадки звільнення суб’єктів підприємницької діяльності від необхідності придбання торгового патенту. Без придбання торгового патенту суб’єкти підприємницької діяльності або їх структурні підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва. До них належать:

- хліб і хлібобулочні вироби;

- борошно пшеничне та житнє;

- сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

- молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених;

- продукти дитячого харчування;

- безалкогольні напої;

- морозиво та ін.

Також не потребує патентування:

- реалізація продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта;

- діяльність з закупівлі у населення продукції, якщо подальша реалізація такої продукції відбувається по розрахунках у безготівковій формі;

- діяльність у сфері громадського харчування на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.

2. Патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Термін дії торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг становить 12 календарних місяців.

3. Патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі 960 грн. за календарний місяць. Термін його дії - 36 календарних місяців.

4. Патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу. Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл). Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

Порядок видачі торгових патентів

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” підставою для придбання торгового патенту є заявка суб’єкта підприємницької діяльності. Торговий патент видається під розписку у 3-денний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата. Після закінчення терміну дії торговий патент підлягає поверненню до органу державної податкової служби.

ВИСНОВОК
Підприємництво повинно здійснюватись легально. Тобто, особа, що реалізує свою підприємницьку правоздатність та своє конституційне право на заняття підприємництвом повинна у встановленому порядку зареєструватися в якості підприємця.

Підприємництво повинно здійснюватись у встановлених або незаборонених законом організаційно-правових формах.

Легитимне визначення підприємства деталізує його види. З урахуванням наведеного, підприємництво, на мій погляд, може бути визначено як самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана легально та на власний ризик діяльність по виробництву та реалізації товару з метою отримання прибутку.

Розділ V Господарського кодексу України в загальних рисах встановлює засади правового регулювання взаємовідносин суб’єктів підприємницької діяльності та держави, але основне значення має ст.3 Конституції України, згідно якої будь-яка діяльність держави повинна бути спрямована на благо людини, на забезпечення її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканості, захист законних прав та інтересів.

Підприємцем повинна вважатись особа, що в установлених законодавством правочинах реалізувала конституційне право на заняття підприємством та зареєструвалась в якості такого. Саме законність діяльності підприємством, саме легалізація цієї діяльності і є визначальним моментом, що дозволяє відрізнити легальний бізнес від тіньового.


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. – ст. 141

2. Господарський кодекс України. – К., 2004. – 296 с.

3. Цивільного кодексу України. – К., 2004. – 312 с.

4. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”

5. Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-Ш „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”

6. Закон України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”

7. Старцев О. В. Підприємницьке право. Підручник. – К.: Істина, 2005, - 480 с.


Скачать файл (91.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации