Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекция - Міжнародно-правове регулювання питань юрисдикції - файл 1.doc


Лекция - Міжнародно-правове регулювання питань юрисдикції
скачать (54 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc54kb.15.12.2011 10:46скачать

содержание

1.doc

Лекція 13
Тема : Міжнародно – правове регулювання питань юрисдикції

План

  1. Розвиток міжнародного регулювання питань юрисдикції

  2. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю

  3. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб


Семінар 13

Тема : Міжнародно – правове регулювання питань юрисдикції

План

  1. Міжнародно – правове регулювання загальних питань конфлікту юрисдикцій у різних територіальних просторах

  2. Міжнародно – правова допомога

  3. Міжнародні кримінальні судові органи



^ Теми рефератів: Міжнародне кримінальне право. Уніфікація кримінального законодавства держав

Опорні поняття:. міжнародно – правова юрисдикція , конфлікт, міжнародні кримінальні судові органи, геноцид. апартеїд.


Рекомендована література:
1. Гуменюк Б.І. Міжнародне право К.:Алеута, 2003

2. А.І.Дмитрієв , В.І. Муравйов «Міжнародне публічне право» К 2006р

3. Ильин Ю.Д. Міжнародне публічне право К.: Юрінком Інтер,2005

4. Г.О. Анцелевич , О.О. Покрещук « Міжнародне право» К 2007;

5 . М.В. Буроменський «Міжнародне право» К 2005;

6. Боярська З.І Міжнародне право. Міжнародне комерційне право К.:КНЕУ, 2002.

1 питання - Розвиток міжнародного регулювання питань юрисдикції

Міжнародне співробітництво в регулюванні питань юрис­дикції має своє коріння у стародавній історії і спочатку було пов'язане з необхідністю захисту права власності (угоди про повернення біглих рабів) і боротьби із вкрай обмеженим колом злочинів (перш за все з політичними злочинами, зло­чинами проти інтересів скарбниці, а також з еміграцією, яку вважали злочинною). Нерозвиненість міждержавних зв'язків виключала будь-яку необхідність у розширенні або поглибленні такого співробітництва. Воно залишалося в зародковому стані до початку іншого тисячоліття.

У XI—XII століттях поруч із зародженням цивільного права у країнах Західної Європи почали виникати питання колізійного права. їх вирішення лягло в основу розвитку практики та теорії міжнародного приватного права2. Це зрештою викликало до життя міжнародне публічно-право­ве співробітництво. Однак перші міждержавні угоди з'яви­лися в цій області тільки в середині XIX ст. Потім таке співробітництво стало надзвичайно широким і динамічним.

У міжнародному правовому співробітництві з боротьби зі злочинністю просування було ще повільнішим. Лише з появою ідеї територіального верховенства стало можливим виникнення внутрішньодержавної (національної) кримі­нальної юрисдикції. Але тільки в кінці XVIII ст. держави були готові вступити в міжнародне співробітництво з бороть­би зі злочинністю. На межі XVIII—XIX століть завдання боротьби зі злочинністю набуває міжнародних властивос­тей. Саме в цей час з'являються перші міжнародні догово­ри про екстрадицію. З XIX ст. міжнародні договори стали використовувати в цілях уніфікації кримінального законо­давства.

На межі XIX—XX століть виникли нові області міжна­родного співробітництва з питань юрисдикції й активно розширювалися існуючі. Протягом всього XX ст. таке співробітництво було однією з галузей міжнародного пуб­лічного права. Одним із найважливіших питань співробіт­ництва з питань юрисдикції залишається розв'язання кон­флікту національних юрисдикцій.
2 питання - Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю

Найважливіші передумови міжнародного співробітниц­тва в боротьбі зі злочинністю в його сучасному розумінні стали зароджуватися у країнах Європи з другої половини XVII ст. З того часу разом зі становленням державного су­веренітету виникають і його найважливіші атрибути, котрі вплинули на утворення в XVIII—XIX століттях основного напряму міжнародного правового співробітництва з бороть­би зі злочинністю — уніфікації кримінального законодав­ства держав і правової допомоги у кримінальних справах.

Ідея територіального верховенства держави поклала по­чаток становленню низки фундаментальних основ кримі­нальної юстиції. Серед них — відхід держав від права будь-якого сюзерена, котре існувало в середньовіччя, карати злочинця та необхідність вироблення правових процедур, використання яких дозволило б забезпечити просторову дію кримінальних законів. На цій основі і з'явилися угоди про екстрадицію. Починаючи з XIX ст. вони поширилися та потім послужили основою для угод про правову допомогу у кримінальних справах. Сучасні угоди про правову допомо­гу нерідко виходять за межі боротьби зі злочинністю, охоп­люючи в тому числі цивільні правові відносини.

Іншим важливим наслідком розвитку державного суве­ренітету, що суттєво вплинув на міжнародно-правове співробітництво в боротьбі зі злочинністю, стало формуван­ня принципу невидачі своїх підданих (громадян). Дія цьо­го принципу могла створити суттєві перепони в боротьбі з найнебезпечнішими злочинами: держава могла не видава­ти свого підданого, який скоїв злочин в іншій державі, але і не притягати його до кримінальної відповідальності, не вважаючи скоєне діяння злочинним. Це стало однією з ос­новних причин виникнення іншого напряму в міжнародно­му правовому співробітництві в боротьбі зі злочинністю договорів про уніфікацію кримінального законодавства. Серед перших таких договорів були Конвенція про філок­серу 1881 р., Паризька угода про охорону підводних теле­графних кабелів 1884 р. Саме на основі ідеї уніфікації кри­мінального законодавства пізніше виникла доктрина міжнародного кримінального права. Уніфікація криміналь­ного законодавства відбувалася повільно, бо торкалася над­звичайно делікатної області державного суверенітету — формування кримінально-правової політики. Більшість чинних угод про уніфікацію кримінального законодавства укладені у другій половині XX ст.
3 питання – Міжнародне право та міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб

Ідея міжнародного кримінального права широко обгово­рюється у правовій літературі з початку XIX ст.

На початку XX ст. пошуки в галузі теорії міжнародного кримінального права досягли кульмінації. Були розроблені проекти міжнародних кримінальних кодексів і винесені для обговорення на міжнародні кримінальні конгреси. Жоден із цих проектів не був прийнятий навіть у рамках декіль­кох держав. Приблизно та сама ситуація зберігається аж до сьогодні, хоча існують авторитетні кримінологічні дослід­ження універсальних джерел злочинності, а у світі укла­дено кілька десятків загальних міжнародних договорів про уніфікацію кримінального законодавства. Однак існуючі міжнародні договори про уніфікацію кримінального зако­нодавства не можна ототожнювати з поняттям міжнарод­ного кримінального права.

І все ж-таки сьогодні виникне можливість говорити про формування міжнародного кримінального права як сукуп­ності міжнародно-правових норм, що встановлюють на цьо­му етапі його розвитку караність найбільш серйозних і та­ких, що викликають заклопотаність усього міжнародного співтовариства, посягань на міжнародний мир, міжнарод­ну безпеку, людяність. З метою вирішення цього завдання в міжнародному кримінальному праві визначені діяння, що є злочинними, і встановлені покарання, що підлягають за­стосуванню до осіб, які скоїли такі злочини.

Становлення міжнародного кримінального права без­посередньо пов'язане із прийняттям статутів міжнарод­них кримінальних судових органів: Статуту Міжнарод­ного трибуналу з Руанди, Статуту Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії, Римського Статуту Міжна­родного кримінального суду. У цих актах закріплена міжнародна юрисдикція трибуналів щодо суворо визна­ченого переліку злочинів, сформульовані склади таких злочинів і визначені кримінально-процесуальні та кри­мінально-виконавчі процедури залучення до міжнарод­ної кримінальної відповідальності. Міжнародне кримі­нальне право на сьогодні визнає такі злочини: злочини проти людства (геноцид, апартеїд, расову дискримінацію), військові злочини.

Геноцид. Злочинність геноциду визнана Конвенцією про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Статутом Міжнародного кримінального суду. Загальнови­знано, що геноцид є злочином і відповідно до звичаєвого права. Міжнародне право розглядає геноцид як тяжкий міжнародний злочин проти людяності. Геноцид відносить­ся до міжнародних злочинів з дуже високим рівнем латент­ності. Влади держав, як правило, замовчують факти гено­циду або не включають геноцид у кримінальне законодав­ство. Справи, пов'язані із залученням до відповідальності за злочин геноциду, у національній судовій практиці зустрічаються вкрай рідко. У міжнародній практиці юрисдик­цією із притягнення до відповідальності за цей злочин наділені всі три існуючі міжнародні кримінальні судові органи: Міжнародний трибунал із Руанди, Міжнародний трибунал з колишньої Югославії, що вже винесли кілька Вироків, і Міжнародний кримінальний суд. Суб'єктом злочину геноциду може бути як фізична осо­ба, так і держава. Міжнародне право передбачає можливість застосування до злочинців універсальної кримінальної юрисдикції.

Апартеїд. Злочинність апартеїду визнана Конвенцією про запобігання злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р. Але з огляду на склад злочину, визначений у Кон­венції, апартеїд, поза сумнівом, є злочинним відповідно до звичаєвого міжнародного права. Прийняття Конвенції про запобігання злочину апартеїду та покарання за нього було пов'язане з появою держав — Південно-Африканської Рес­публіки та Південної Родезії, які проводили політику расо­вої сегрегації, спрямовану на знищення небілого населен­ня цих країн. Міжнародне право розглядає апартеїд як тяж­кий міжнародний злочин проти людяності, який становить серйозну загрозу для міжнародного миру та безпеки. Розгляд справ про скоєння цього злочину підпадає під юрис­дикцію міжнародних кримінальних судових органів, на що вказують статті III і V Конвенції.

Правова кваліфікація політики та практики расової сег­регації та дискримінації, яку було проведено під час роз­робки тексту Конвенції, призвела до висновку, що вони ма­ють різні прояви та підпадають під ознаки різних злочинів. Тому апартеїд за своїм складом с «синтетичним» злочином, який об'єднує ознаки двох інших тяжких міжнародних зло­чинів — геноциду та расової дискримінації.

^ Військові злочини. Перелік військових злочинів наданий у Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 р., у Статуті Міжнародного кримінального суду .

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб — відносно нове явище в міжнародно-правовій практиці. Упер­ше фізичні особи були притягнуті до міжнародної криміналь­ної відповідальності на підставі вироків Нюрнберзького та То­кійського військових трибуналів. Надалі на можливість на­стання такої відповідальності для фізичних осіб указували кілька міжнародних договорів, зокрема Конвенція про попе­редження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р., Римський Статут Міжнародного криміналь­ного суду, а також Статути Міжнародного трибуналу з колиш­ньої Югославії та Міжнародного трибуналу з Руанди.

Сучасна теорія та практика виходять із того, що міжна­родна кримінальна відповідальність може наставати для фізичних осіб тільки на підставі вироку суду та лише за здійснення злочинів, вичерпне визначення яких містить Статут відповідного міжнародного судового органу. Таким чином, міжнародне кримінальне переслідування за здійснення інших злочинів виключене. Це дозволяє гово­рити про дію в міжнародному кримінальному прані пре­зумпції невинуватості. Підсудний у міжнародному кримі­нальному судовому органі має право на захист.

Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб може наставати як у вигляді позбавлення волі, так і у виг­ляді штрафу. Сучасна практика не передбачає створення спеціальних міжнародних пенітенціарних установ, таких як в'язниця Шпандау, у якій відбували покарання засуджені Нюрнберзьким військовим трибуналом. Виконання вироків, винесених існуючими міжнародними кримінальними судо­вими органами, покладене відповідно до спеціальних угод на низку національних пенітенціарних установ.

Реальна можливість залучення до міжнародної кримі­нальної відповідальності фізичних осіб за здійснення стро­го визначених у міжнародному праві злочинів є логічним підтвердженням руху держав до створення міжнародного кримінального права.


Скачать файл (54 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации