Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Шпора - Прокуратура України (2011) - файл 1.doc


Шпора - Прокуратура України (2011)
скачать (354.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc355kb.15.12.2011 15:18скачать

содержание

1.doc

  1   2   3   4
І.Роль і місце прокуратури в державному механізмі.

У механізмі державної влади прокуратура виступає відносно самостійним інститутом і безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, хоча й тісно взаємодіє з усіма гілками влади, особливо з останньою.

Згідно з Конституцією України (ст. 121) прокуратура становить єдину систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні та інші спеціалізовані прокуратури.

В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спря­мовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнен­ня законності та правопорядку.

Питанням регламентації діяльності прокуратури присвячено сьомий розділ Конституції, де вказано, що юна становить єдину систему, на яку покладається:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян.

Організація і порядок діяльності органів прокуратури Украї­ни визначаються законом. Таким чином, Конституцією не пе­редбачені функції здійснення загального нагляду і проведення попереднього слідства.

Разом з тим, у статті дев'ятій п'ятнадцятого розділу Пере­хідних положень вказується, що прокуратура продовжує вико­нувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за до­держанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Тобто за прокуратурою тимчасово зберігається функція за­гального нагляду. Після прийняття і введення в дію окремих законів щодо регулювання позасудових функцій контролю та нагляду за виконанням законів будуть створені відповідні орга­ни.

Для посилення боротьби зі злочинністю чи не визначальним фактором є дотримання законності в діяльності самих право­охоронних органів. Прокуратура — єдиний орган, уповноваже­ний законом здійснювати нагляд за точним виконанням зако­нодавства органами внутрішніх справ, Служби безпеки, митної служби, інших державних контролюючих систем.

Органи прокуратури становлять єдину централізовану систе­му з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоя­щим і Генеральному прокурору України, здійснюють свої по­вноваження гласно, незалежно від органів державної влади і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку.
^ 2.Історія створення прокуратури

Прокурор (від лат. ргосугаїог — завідуючий, управляючий, піклувальник) — офіційна посадова особа органів прокурату­ри. У Стародавньому Римі — управляючий майном, маєтком тощо. Ними були улюблені раби імператора. Посада прокурора як державного чиновника запроваджувалась із введенням Августовської Конституції. Це був, власне, слуга імператора з представницькою владою, і особливу роль вони відігравали при зборі податків, управлінні імператорським маєтком тощо. Пізніше прокурор став представником у суді за призначенням свого довірителя.

Засновником королівської прокуратури визнається французький король Філіп IV Красивий, бо при ньому у 1302 році впер­ше було визначено законом Положення Королівських проку­рорів в судах. У кінці XVII ст. прокуратура склалася як могутня державна установа, очолювана прокурором. В основному поса­ди прокурорів продавалися з правом спадкоємництва. Проку­рори передусім захищали інтереси корони.

При пануванні розшукового процесу роль прокурора зводи­лась до порушення розслідування та нагляду за діяльністю суддів. Прокурор був посередником між судом і королівською владою.

Із Франції інститут прокуратури був запозичений Німеччи­ною, Англією, Шотландією та іншими державами.

У Росії за Петра І прообразом прокурорів стали фіскали, що нагадували недосконалу посаду західних прокурорів. Фіскали не виправдали себе і були замінені на прокурорів, вони відігра­вали роль «ока» імператора і стряпчих у справах державних.

Походження російської прокуратури датується ерою Петра Великого, який у 1722 році прийняв французьку модель проку­ратури для того, щоб мати ефективний контрольний орган, «око государево», який наглядав би за центральними та місцевими адміністративними органами'. Прокурор підпорядковувався безпосередньо Імператору і зобов'язаний був наглядати за діяльністю Сенату та Колегій, «щоб не порушувалась воля його величності». Прокуратура такого типу якнайкраще відпо­відала ідеям і вимогам самодержавного царату, його експан­сивній і жорстокій політиці

У 1864 році було проведено ряд реформ, які певною мірою демократизували Росію того часу. Звичайно, притерпіли зміни й органи прокуратури. За основу було взято знову ж французьку модель, але вже з середини XIX століття, згідно з якою прокура­тура була позбавлена функції тотального нагляду, в її компетен­цію входили лише процесуальні функції. Цей заклад вважався одним із символів царату і був відмінений у 1918 році. Радянська прокуратура була заснована в 1922 році і означа­ла повернення до старих традицій, які існували в Російській імперії до 1864 року. Функції нагляду за виконанням законів поза сферою кримінального права було поновлено. Це загаль­ний нагляд за діяльністю виконавчих органів, місцевих Рад, судів, підприємств, громадських організацій, службовців тощо. Мета цієї функції — забезпечення нагляду за виконанням законів у всій державі.
^ 3.Прокуратура за часів Гетьманату (квітень-грудень 1918 р.). Директорія.

29 квітня 1918 року на з'їзді українських хліборобів на Ук­раїні проголошено гетьманат і обрано Павла .Скоропадського Гетьманом Всієї України. В цей же день Гетьман проголосив маніфест — «Грамоту до всього Українського Народу» та «За­кони про тимчасовий державний устрій України». У Грамоті оголошено, що Центральна і Мала ради, а також всі земельні комітети розпускаються, а міністри та товариші їх звільняють­ся. Гетьман запевнив громадян і козаків України, що він буде твердо стояти на сторожі порядку і законності в Українській державі, домагатися негайного виконання всіх державних роз­поряджень і підтримувати авторитет влади. У цьому доку­менті сповіщалось: «Права приватної власності як фундаменту культури і цивілізації відбудовуються в повній мірі і всі роз­порядження колишнього Українського уряду, а рівно Тим­часового уряду Російського відміняються і скасовуються. Відновлюється повна свобода по зробленню купчих куплі-продажу землі».1

«Закони про тимчасовий Державний устрій України» вирі­шували питання гетьманської влади, віри, прав і обов'язків українських козаків і громадян, видання і виконання законів, діяльності Ради міністрів і міністрів, Фінансової ради та Гене­рального суду.

На Генеральний суд покладалися обов'язки Вищого охоро-нителя і захисника закону та Вищого суду України в судових та адміністративних справах. Назва «Українська Народна Респуб­ліка» змінювалась на «Українську Державу».

Гетьман Всієї України наказом № 1 від 2 травня 1918 року призначив Отаманом Ради. міністрів Ф.А.Лизогуба і ще 10 міністрів, у тому числі і міністра судових справ професора Чу-бинського М.П., а наказом № 11 від 16 травня — приват-до­цента І.О.Кістяківського Генеральним суддею. Згодом, 6 серп­ня 1918 року новим Міністром юстиції призначено Олексія Романова, а в жовтні — Андрія Вязлова.

8 липня 1918 року Гетьман Всієї України затвердив ухвале­ний Радою міністрів Української Держави Закон «Про утво­рення Державного Сенату», яким відмінив закон Центральної ради «Про утворення Генерального Суду». Державний сенат складався із Сенаторів, в тому числі Президента Сенату, і поділявся на Генеральні суди: Адміністративний, Цивільний і Карний.

Цим же законом були врегульовані і питання прокурорсько­го нагляду. При кожному Генеральному суді, а також Загальнім зібранні Державного сенату перебували Прокурор і Товариші прокурора під вищим наглядом Міністра юстиції, як Генераль­ного прокурора.

У грудні 1918 року Гетьманат як державний устрій Української Держави революційними силами замінено на Директорію.

Директорія Української Народної Республіки створена 14 листопада 1918 року з п'ятьох осіб на чолі з Володимиром Винниченком, як альтернативний уряд Гетьманату, а 14 грудня Гетьман Всієї України Павло Скоропадський зрікся влади. У цей же день Директорія проголосила про відновлення Україн­ської Народної Республіки. 26 грудня 1918 року вона призна­чила свою першу Раду Народних міністрів УНР на чолі з В.М.Чехівським. У цьому уряді обов'язки Міністра юстиції виконував С.П.Шелухін.

Директорія оголосила Гетьмана поза законом, а деякі міністри Української держави були заарештовані. 2 січня 1919 року відмінено закон «Про утворення Державного Сенату» і віднов­лена діяльність Генерального суду, який тепер став називатися «Надвищий Суд Української Народної Республіки». Міністру юстиції доручалось негайно по затвердженню нових штатів призначити осіб прокураторського нагляду.
^ 4.Відновлення Прокуратори (грудень 1918 - березень 1921 р.).

Директорія Української Народної Республіки створена 14 листопада 1918 року з п'ятьох осіб на чолі з Володимиром Винниченком, як альтернативний уряд Гетьманату, а 14 грудня Гетьман Всієї України Павло Скоропадський зрікся влади. У цей же день Директорія проголосила про відновлення Україн­ської Народної Республіки. 26 грудня 1918 року вона призна­чила свою першу Раду Народних міністрів УНР на чолі з В.М.Чехівським. У цьому уряді обов'язки Міністра юстиції виконував С.П.Шелухін.

Директорія оголосила Гетьмана поза законом, а деякі міністри Української держави були заарештовані. 2 січня 1919 року відмінено закон «Про утворення Державного Сенату» і віднов­лена діяльність Генерального суду, який тепер став називатися «Надвищий Суд Української Народної Республіки». Міністру юстиції доручалось негайно по затвердженню нових штатів призначити осіб прокураторського нагляду. На початку січня Рада народних міністрів УНР затвердила штати Надвищого суду, якими охоплювалась і прокураторія. Штати прокурато-рії складалися із Старшого прокуратора, 7 прокураторів та одного секретаря прокуратора.

Декретом Ради народних комісарів України «Про суд» скасовувались всі судові уста­нови та прокурорський нагляд, які існували до Радянської влади.1

Декретом Ради народних комісарів України від 14 лютого 1919 року «Про суд» ліквідовано поряд із судовими установа­ми, які існували на території України до встановлення Ра­дянської влади, і прокурорський нагляд. Після прийняття цього Декрету нагляд за законністю поступово зосереджувався го­ловним чином в Народному комісаріаті юстиції і його місце­вих органах — гебурнаторських і міських юридичних відділах.

28 червня 1922 року була створена Державна прокуратура УРСР відповідно до постанови ВУЦВК, якою затверджено Положення про прокурорський нагляд. Державна прокуратура входила до складу Мін'юсту. Керівником прокуратури, як Про­курор республіки, був Народний комісар юстиції УРСР. Пер­шим Прокурором УРСР був призначений Скрипник М.О. На цій посаді він перебував до 5 березня 1927 року.

У безпосередньому віданні Прокурора УРСР був відділ про­куратури, що входив до складу Нарком'юсту УРСР. При про­куратурі УРСР були його помічники, які затверджувалися і звільнялися Президією ВУЦВК на подання Прокурора УРСР. Місцевими органами прокуратури УРСР були призначувані Прокурором УРСР прокурори губерній, які мали помічників, що також призначалися і звільнялися Прокурором УРСР.

У зв'язку з організацією Державної прокуратури ВУЦВК 6 вересня 1922 року ухвалив постанову про скасування губер­нських відділів юстиції та їх повітових уповноважених, встанов­ивши, що ці органи мають ліквідовуватися в міру утворення органів прокурорського нагляду.
^ 5.Прокуратура незалежної країни

Верховною Радою, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний. Верховна Рада Української РСР 24 серпня 1991 року проголосила створення незалежної самостійної української дер­жави — України. Розпочалася активна боротьба за створення правової бази незалежної держави. Верховна Рада України 5 листопада 1991 року прийняла Закон України «Про прокурату­ру». Цим законом визначені сьогоднішні завдання, функції та повноваження органів прокуратури.

Тепер за Законом України «Про прокуратуру», виходячи із встановленої системи органів прокуратури, всю систему і Ге­неральну прокуратуру очолює Генеральний прокурор України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайон­ні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури, до яких належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських сил України (на правах обласних), військові проку­ратури гарнізонів (на правах міських) очолюють відповідні про­курори.

Сучасна держава потребує встановлення і зміцнення режиму законності, важливим інструментом якого є спеціалізований орган — прокуратура України. В умовах необхідності нагляду за додержанням законів у випадках, визначених законом, а та­кож виконання інших функцій, передбачених Конституцією, властивими тільки прокуратурі способами і методами в різних сферах державного і громадського життя з особливою гостро­тою постає питання про правове забезпечення прокурорського нагляду.
^ 6.Концепція реформування прокуратури України.

Як відомо, концепція — це певний спосіб розуміння, голов­ний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності. Розробка концепції прокурорського нагляду передбачає насам­перед визначення цілей нагляду. Це, у свою чергу, пов'язано з оцінкою ролі прокурорського нагляду серед інших державних структур. Саме за цільовим призначенням прокурорський на­гляд повинен відрізнятись від інших видів діяльності. Цю відмінність досить складно провести в сучасних умовах стосов­но одного з основних напрямів діяльності — загального нагля­ду. Реформування організації і діяльності прокуратури є не­від'ємною складовою частиною правової держави.

Це стосується аспектів діяльності прокуратури та інших органів, тому розробка певної концепції прокурорського на­гляду може бути здійснена в загальному контексті судової ре­форми, кінцевого визначення завдань і функцій Конституцій­ного Суду, вирішення проблем правового забезпечення діяль­ності структур щодо боротьби з особливо небезпечними злочи­нами, визначення місця слідчого апарату.

Тому наукова концепція прокурорського нагляду повинна враховувати загальні тенденції розвитку судової реформи, під­готовку законодавчих актів у всіх названих та інших сферах діяльності. Особливо це стосується напрямів, що визначають місце прокуратури в системі державних органів, її завдань, функцій і повноважень. При цьому слід виходити з єдиної концепції прокурорського нагляду.
7.^ Правове регулювання діяльності органів прокуратури в Україні.

Правовими засадами діяльності органів прокурату-ри є Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», інші законодавчі акти (кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне, адміністративне, трудове законодавство тощо). Цими законами визначаються повноваження прокурора, організація, засади та порядок діяльності прокуратури. Так, у ст. З Закону «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що постають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів, таких, наприклад, як договори про надання правової допомоги, про порядок зносин прокурорів із судово-слідчими органами зарубіжних держав тощо.

Діяльність органів прокуратури регламентують також законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України. До них належать: Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України.

Крім згаданих нормативних актів, які регулюють діяльність органів прокуратури, слід також назвати відомчі акти, які видаються Генеральним прокурором України відповідно до Закону «Про прокуратуру». До них належать накази, вказівки, розпорядження, інструкції тощо.

Організація судових та правоохоронних органів

Закон «Про прокуратуру» складається з п'яти розділів1 і містить 56 статей. У ньому визначено завдання органів прокуратури, компетенцію та повноваження, порядок формування, систему та структуру, принципи організації та діяльності, основні функції (напрямки діяльності), роль та місце прокуратури в побудові демократичної, правової держави.
^ 8.Принципи створення та функціонування системи органів прокуратури.

У принципах віддзеркалюється органічне поєднання завдань прокуратури, форм і методів їх здійснення. Тому кожен принцип прокурорського нагляду несе в собі елементи і організаційні, і функціональні

В основу побудови та функціонування системи органів прокуратури покладено такі принципи:

1 Принцип централізму, який проявляється ось у чім:

- органи прокуратури становлять жорстку ієрархічну систему -нижчі за належністю прокурори підпорядковані вищим і всі прокурори підпорядковані Генеральному прокуророві України;

- Генеральний прокурор призначає підлеглих прокурорів терміном на 5 років і звільняє їх з посади;

- вищі за належністю прокурори мають право давати підлеглим прокурорам обов'язкові для виконання вказівки й доручення.

2.Принцип законності, який передбачає, що органи прокуратури:

- здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їхніх органів;

- захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їхньої рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

-- вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які до­пустили ці порушення.

3. Принцип гласності - органи прокуратури діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

4. Принцип незалежності у здійсненні своїх завдань і функцій, який знаходить свій прояв у тому, що органи прокуратури:

- наділені Конституцією і законами України власною компетенцією;

- у здійснення повноважень органів прокуратури заборонено втручання інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, засобів масової інформації тощо.
^ 9.3авдання органів прокуратури України

Завдання, що стоять перед органами прокуратури, сформульовано у ст. 4 Закону «Про прокуратуру». В ній, зокрема, говориться, що діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку. Завдання органів прокуратури полягають у захисті від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної таекономічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування.

Як видно з цього формулювання Закону, завданнями прокурорського нагляду є захист різноманітних суспільних та особистих цінностей і благ. Це й зрозуміло, оскільки, запобігаючи будь-якому правопорушенню, прокуратура так чи інакше захищає не тільки суб'єктивні права та інтереси організацій і громадян, а й засади нашого суспільства і держави. У боротьбі зі злочинними проявами зусилля прокуратури також спрямовані на охорону підвалин нашого суспільства, якими є демократичний лад, су. веренітет, незалежність, гуманізм, правопорядок тощо.

Ці завдання прокуратура здійснює за допомогою зміцнення законності. Законність виступає для прокуратури удвох якостях: як мета прокурорського нагляду і як принцип організації та діяльності самої прокуратури.
^ 10 Основні функції прокуратури.

Конституційні функції прокуратури України

Конституція України визначила прокуратуру України як єдину систему. Викладення основних положень про прокуратуру в окремому розділі (VII) Основного Закону України зумовлено тим, що виконання покладених на органи прокуратури функцій і повноважень є самостійним видом державної діяльності. Такий висновок підтверджують також як специфічні функції та характер діяльності прокуратури, так і принципи їх організації, єдність завдань цього незалежного централізованого державного органу.

Відповідно до положень ст. 121 Конституції на прокуратуру України покладено:

• підтримання державного обвинувачення в суді;

• представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

• нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

• нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

У п. 9 розділу XV Перехідних положень Конституції вказується, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства -- до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Ці ж самі функції прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру» у редакції від 12 липня 2001 р. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом. Це свідчить про зміщення пріоритетів діяльності прокуратури на користь захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Наведені функції прокуратури відповідають передусім позиції формування правової держави.

^ 11.Принципи організації і діяльності прокуратури.

Пріоритетним напрямом діяльності прокуратури є захист прав і свобод людини. Для цього прокуратура має обмежити неправомірну дію певного кола державних органів і посадових осіб передбаченими законом засобами. При цьому органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права й свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від раси, національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

У принципах віддзеркалюється органічне поєднання завдань прокуратури, форм і методів їх здійснення. Тому кожен принцип прокурорського нагляду несе в собі елементи і організаційні, і функціональні

У Законі України «Про прокуратуру” закріплено принципи організації та діяльності прокуратури, де зазначено, що органи прокуратури України:

1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня вищому;

2) здійснюють свої повноваження на основі додержання Конституції України та чинних на території нашої держави законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів;

3) захищають у межах своєї компетенції права й свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

4) вживають заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів, органи прокуратури вживають заходів щодо усунення порушень закону, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення, виходячи з єдності мети й завдань, що стоять перед прокуратурою.

^ 12.Принцип законності.

В науці широко розкрито значення прин­ципу законності, показано його багатогранність, багатоперспективний характер. Принцип законності становить вихідний принцип побудови і діяльності прокуратури, є «мірою мір» всіх інших принципів. Таке значення принципу законності в прокурорському нагляді визначається роллю закону у правовій дер­жаві, тими обставинами, що закон є свого роду становим хреб­том нашого життя, громадського порядку, служить втіленню справжньої свободи і соціальної справедливості. Принцип за­конності виражає нерозривний зв'язок між додержанням за­конності в діяльності прокуратури і охороною законності як основного її призначення.1

Принцип законності обумовлює як структуру органів проку­ратури, так і їх діяльність, визначає специфіку функцій, що здійснює прокуратура, організаційно-правові аспекти діяльності прокуратури одна з особливостей прокурорського нагляду як специфічної форми діяльності Кожен прокурор, починаючи від прокурора району до Генерального прокурора України, діє тільки на основі закону, виконуючи закон, і з метою охорони закону. Визнання підзаконності про­курорського нагляду має важливе значення в проведенні прин­ципу законності в діяльності прокуратури і в забезпеченні нею законності в державі.3 При цьому необхідно підкреслити, що абсолютно вся діяльність прокурора — і за змістом, і за фор­мою — визначається законом. Закон визначає завдання, функції, принципи організації і напрями діяльності прокурорів. Ніяких не встановлених законом функцій прокуратури, принципів її діяльності не існує і не може існувати. Працівники прокурату­ри не повинні забувати, що прокуратура виступає не тільки як обвинувач проти порушників закону, але й зобов'язана захи­щати людину.
^ 13.Принцип незалежності.

Органи прокуратури здійснюють свої функції незалежно від будь-яких місцевих органів, підпорядковуючись тільки Генеральному прокурору України. Фактично_органи прокуратури в процесі здійснення своїх функцій користуються незалежністю. Кожен прокурор у своїй наглядовій діяльності відокремлений від будь-якого стороннього впливу і при виконанні покладених на нього функцій керується тільки законом і вказівками Генерального прокурора. Такий зовнішній прояв прокурорської незалежності.

Принцип незалежності органів прокуратури має свою спе­цифіку. Вона виражається в наступному. Прокурор у питаннях прийняття оперативних заходів забезпечення законності, організації роботи прокуратури, додержання строків подання звітності, систематизації законодавства і гласності в роботі повинен виконувати вказівки вищестоящого прокурора. Од­нак у тих сферах наглядової діяльності, зокрема в процесу­альній, де прокурор згідно повноважень, данних законом по­винен діяти на свій розсуд, закон охороняє внутрішнє пере­конання нижчестоящого прокурора і при виконанні ним вка­зівок чи доручень вищестоящого прокурора. Такий внутрішній прояв прокурорської незалежності.

Багатогранність принципу незалежності виражається також і в тому, що кожен прокурор, будучи підпорядкованим і підзвітним вищестоящому прокурору, вирішує питання, що відносяться до його компетенції, на основі закону, у відповід­ності з законом. В силу системного зв'язку принцип централі­зації в діяльності прокуратури не може і не повинен вступати в протиріччя з принципом незалежності органів прокуратури, зокрема в протиріччя з внутрішнім переконанням прокурора.
^ 14.Принцип централізації та субординації,

Принцип централізації прокурорського нагляду, який означає, що підпорядко­ваність органів прокуратури йде тільки по вертикалі — кожен нижчестоящий прокурор підпорядкований вищестоящому, а всі прокурори — Генеральному прокурору України.

Принцип централізації визначає компетенцію прокурорів щодо здійснення вищого нагляду за законністю, верховенство Гене­рального прокурора України стосовно до нижчестоящих проку­рорів кожної ланки прокурорської системи щодо здійснення ви­щого нагляду за точним виконанням законів як на певній тери­торії, так і щодо кола організацій і осіб.1 Принцип централізації дозволяє забезпечити оперативне керівництво всією законоохо-ронною діяльністю всіх ланок прокурорської системи. Водночас цей принцип забезпечує всім нижчестоящим прокурорам мож­ливість звертатися в необхідних випадках до вищестоящого про­курора, аж до Генерального прокурора України включно з вимо­гами і поданнями з питань здійснення вищого нагляду, а також з питань, пов'язаних з необхідністю забезпечення нижчестоя­щим прокурорам виконання заходів, що ними проводяться.

Із принципу централізації виходить обов'язковість для всіх органів прокуратури наказів і інструкцій Генерального проку­рора України.

З принципом централізації пов'язана структура органів про­куратури, порядок призначення прокурорів і проходження служби, порядок дисциплінарної відповідальності, присвоєння класних чинів чи військових звань (для оперативних праців­ників Військової прокуратури) та інші.

В силу принципу централізації кожен вищестоящий проку­рор відповідає за правильну організацію роботи підпорядкова­них йому прокурорів.

Ми вже звертали увагу на неправильність також інтерпретації змісту принципів прокурорського нагляду, коли розкривається діалектичний зв'язок між його структурними і функціональни­ми елементами і упускається з поля зору первинна, визначальна роль функціонального елемента стосовно структурного.

Разом з тим принцип єдності і централізації прокуратури оз­начає, що кожен вищестоящий прокурор має право прийняти на себе прокурорські повноваження, якими наділені підлеглі йому прокурори. Підпорядкований прокурор зобов'язаний дія­ти тільки в межах встановленої законом компетенції. Вийти за ці межі він може лише за дорученням вищестоящого прокуро­ра і при умові, що будуть дотримані вимоги закону про підстави і межі передачі повноважень вищестоящим прокурором нижчестоящому прокурору.
^ 15.Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень.

Чинне законодавство України визначає гарантії незалежності прокуратури у здійснені повноважень. Забороняється втручання органів державної влади і управлінь, посадових осіб, засобів масової інформації, об’єднань громадян та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину. Вплив у будь-якій формі на працівників прокуратури з метою перешкодити виконанням ним службових обов’язків або вимаганням прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у проваджені прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконують невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки, невиконання без поважних причин

законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальності.

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокурора визначаються Конституцією України, Законом України “ про прокуратуру ” та іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного прав, а також у складених Україною міжнародних договорів.
  1   2   3   4



Скачать файл (354.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации