Словник термінів з дисципліни Гроші та кредит для студентів економічного факультету спеціальностей Облік і аудит, Менеджмент організацій, Менеджмент

Словник термінів з дисципліни Гроші та кредит для студентів економічного факультету спеціальностей Облік і аудит, Менеджмент організацій, Менеджмент
скачать (231.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc

232kb.

16.11.2011 15:11

скачать

содержание

1.doc

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

Гроші та кредит

Словник термінів

для студентів економічного факультету спеціальностей 6.050100 „Облік і аудит”, 6.050200 „Менеджмент організацій”, 6.050200 „Менеджмент”

МИКОЛАЇВ – 2008

Словник розроблено к.е.н., доцентом Бурковською А.В.

Відповідальний: завідувач кафедри фінансів - к.е.н., доцент Кушнір І.В.

Рецензенти: д.е.н., професор Мармуль Л.О.

д.е.н., професор Червен І.І.

Друкується за рішенням методичної комісії економічного факультету

ЗМІСТ

Вступ 4

Тема № 1. Сутність і функції грошей. 6

Тема № 2. Грошовий оборот і грошова маса. 13

Тема № 3. Грошовий ринок. 15

Тема № 4. Грошові системи. 17

Тема № 5. Інфляція і грошові реформи. 21

Тема № 6. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм. 24

Тема № 7. Валютний ринок і валютні системи. 26

Тема № 8. Кредит у ринковій економіці. 30

Тема № 9. Фінансові посередники грошового ринку. 36

Тема № 10. Центральні банки. 40

Тема № 11. Комерційні банки. 42

Тема № 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною 45

Список літератури 46

ВСТУП

Метою викладання дисципліни „Гроші та кредит” є формування у студентів теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для фахівця в галузі економіки, бухгалтерського обліку та аудиту, передбачених кваліфікаційною характеристикою відповідних спеціальностей.

Предметом дисципліни „Гроші та кредит” є вивчення сутності, теорій та функцій грошей у ринковій економіці, грошового обороту, грошового ринку, грошових систем, кредиту, валюти і валютних відносин та місця і ролі в економічній системі України НБУ, комерційних банків та міжнародних валютно-кредитних установ.

Завдання вивчення курсу полягає у формуванні у студентів сучасного економічного світогляду, професійного мислення і спроможності діяти у складному і динамічному ринковому середовищі.

Вивчення дисципліни „Гроші та кредит” ґрунтується на базових знаннях з макро- і мікроекономіки, економічної теорії, статистики, фінансів, обліку аналізу та інших. Зміст дисципліни „Гроші та кредит” згідно з програмою розкривається у наступних темах:

Сутність і функції грошей.
Грошовий оборот і грошова маса.
Грошовий ринок.
Грошові системи.
Інфляція і грошові реформи.
Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм.
Валютний ринок і валютні системи.
Кредит у ринковій економіці.
Фінансові посередники грошового ринку.
Центральні банки.
Комерційні банки.

12.Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з

Україною.

У процесі вивчення курсу „Гроші та кредит” студентами повинні бути використані закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента і рішення Кабінету Міністрів України, постанови Правління та інструкції Національного банку України з питань функціонування банківської системи. Для полегшення освоєння дисципліни студентам пропонуються наведені у цьому словнику терміни з дисципліни „Гроші та кредит”.

^ ТЕМА 1. Сутність і функції грошей

Гроші – товар товарів, що безпосередньо обмінюється на всі інші товари.

Гроші – загальний еквівалент для всіх інших товарів, який слугує засобом

вираження вартості товару.

^ Гроші – специфічний товар, що виконує роль загального еквіваленту.

Загальний еквівалент – товар, необхідний всім без винятку мешканцям

певного регіону.

^ Проста (випадкова) форма вартості характеризується стихійним, випадковим, нерегулярним обміном товарів, які вироблялись як правило для власного споживання.

^ Повна (розгорнута) форма вартості характеризується регулярним обміном товарів (завдяки зростанню товарних обсягів на ринку), при цьому виникає потреба в еквіваленті вартості.

^ Загальна (еквівалентна) форма вартості характеризується виділенням із загальної маси товарів одного, який став виконувати роль загального еквіваленту.

^ Грошова форма вартості характеризується появою грошового товару-еквіваленту (завдяки розширенню меж товарного виробництва і обміну та неможливості задоволення вимог ринку товаром-еквівалентом у речовій формі).

^ Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю.

Ціна грошової одиниці – її валютний курс.

Повноцінні гроші – карбувались із дорогоцінного металу, тому мали

власну внутрішню вартість (на етапі зародження і становлення ринкових

відносин).

^ Неповноцінні гроші це гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу, сучасні готівкові (банкноти або чекові депозити) мають відносну вартість, яка визначається їх купівельною спроможністю.

^ Раціоналістична концепція походження грошей пояснює виникнення грошей як результат певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування.

^ Еволюційна концепція походження грошей стверджує, що гроші з’явилися незалежно від волі людини, вони виділились із загальної товарної маси у результаті розвитку товарного виробництва та обміну, оскільки є найбільш придатними для виконання функціональної ролі грошового товару.

Портативність – властивість грошей бути зручними для транспортування та обміну.

Довговічність – властивість грошей мати довгий термін існування у тій формі, в якій вони були емітовані.

Легкоподільність – властивість грошей бути зручними під час розрахунків за придбані товари.

Однорідність – властивість грошей не втрачати своїх властивостей у процесі експлуатації.

Ідентифікованість – здатність грошей легко і швидко ідентифікуватись у процесі експлуатації.

Загальновизначеність – законність грошей як платіжного засобу на території країни.

Стабільність – здатність грошей протягом тривалого періоду зберігати однакову купівельну спроможність.

^ Купівельна спроможність грошей – кількість товарів (послуг), які можна придбати за одну грошову одиницю.

Емісія – процес випуску (карбування) грошових знаків у всіх формах

в обіг.

Сеньйораж – монетарний доход, який одержує держава від емісії грошей. Він утворюється, якщо номінальна вартість грошової одиниці перевищує витрати на її виробництво.

^ Монета – установленої форми зливки металу, вагу та пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.

Повноцінна монета – монета, виготовлена з дорогоцінного металу, лігатура якої не перевищує 10%.

Лігатура – домішки в повноцінну монету недорогоцінних металів для забезпечення міцності монети.

Ремедіум – межа зношування монети (встановлювався у розмірі 1% від ваги монети).

^ Білонна монета – монета, виготовлена з недорогоцінних металів, розмінна монета.

Аверс – лицьова сторона монети.

Реверс – зворотня сторона монети.

Гурт – бокова сторона монети.

^ Демонетизація золота – процес припинення обміну неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

Кредитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин та є борговими зобов’язаннями певних суб’єктів ринкової економіки.

^ Готівкові гроші – неповноцінні знаки вартості у вигляді купюр та розмінної монети різного номіналу, які використовуються економічними суб’єктами як засіб обігу та платежу.

^ Депозитні гроші – різновид банківських грошей, які не мають речового вираження та існують у вигляді певних сум на банківських рахунках і використовуються у безготівкових розрахунках.

^ Електронні гроші – різновид депозитних грошей, які існують у пам’яті комп’ютерів і здійснюють свій рух автоматично за безпосереднім розпорядженням власника поточного рахунка.

„Квазі” гроші – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена і відхиляється від загальноприйнятих стандартних форм.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання встановленого терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

^ Вексель простий – просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці вказану суму.

^ Вексель переказний (тратта) – письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін.

Ремітент – одержувач грошей, який володіє векселем, пред’являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Жиро – (від іт.giro – оборот, звертання): 1) письмовий наказ, доручення банкові з боку клієнта про перерахування визначеної суми грошей з рахунка цього клієнта на рахунок третьої особи, якій клієнт бажає передати гроші; 2) передатний напис на векселі, чеку тощо. Див. також індосамент.

Індосамент – спеціальний надпис на зворотному боці векселя (або на додатковому аркуші – алонжі), за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбавачу векселя. Індосамент має бути безумовним. Частковий індосамент недійсний. Індосамент буває передаточним, передорученим і заставним, кожний з яких, у свою чергу, може бути іменним, бланковим і на пред’явника.

Алонж – прикріплений до векселя додатковий лист, на якому роблять передатні написи (індосамент), якщо на зворотному боці векселя вони не вміщаються. Перший передатний напис на алонжі прийнято робити так, щоб він починався на векселі, а закінчувався на алонжі.

Індосант – векселедержатель, який передав вексель за індосаментом.

Індосат – векселедержатель, який одержав вексель за індосаментом.

Акцепт – гарантія оплати або згода на оплату грошових, товарних або розрахункових документів.

Банкнота – простий вексель емісійного банку, безстрокове зобов’язання, не пов’язане з конкретною торговельною операцією. Випускаються у купюрах різного номіналу і знаходяться в обігу будь-який термін.

^ Чек – письмове розпорядження власника поточного рахунка банку про виплату певній особі вказаної в ньому грошової суми.

Депонування коштів – внесення певних грошових сум на зберігання до банку, зокрема – для забезпечення банківської гарантії вчасності платежу.

Акредитив – специфічна форма безготівкових розрахунків, при якій одна установа банку доручає іншій провести за рахунок спеціально

заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги.

^ Акредитив відзивний – може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

^ Акредитив безвідзивний – може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

^ Функція грошей – певна „робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі відтворення.

Міра вартості – функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

^ Ціна – грошове вираження вартості товару.

Масштаб цін – величина грошової одиниці, що використовується для вимірювання і порівняння ціни товарів (робіт, послуг).

^ Засіб обігу – функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу – функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

^ Засіб нагромадження – функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі.

Світові гроші – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті та забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

^ ТЕМА 2. Грошовий оборот і грошова маса

Грошовий оборот – безперервний рух грошей у процесі виробництва,

розподілу, обміну і споживання національного продукту, який

здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які

беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні

національного продукту.

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот

індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот

усього суспільного капіталу.

^ Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап

процесу розширеного відтворення. Кількість грошових платежів, які

здійснюються економічними суб’єктами, становлять у сукупності

грошовий оборот.

^ Грошовий обіг – сектор грошового обороту, рух грошей, що обслуговує

сферу обміну.

Фінансово-кредитний сектор – частина грошового обороту, пов’язана з

процесами розподілу вартості ВНП, за якого рух грошей відбувається

нееквівалентно (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує

реального еквівалента у формі товарів чи послуг).

^ Грошова маса – сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які

перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний

визначений момент часу (кінець року, кварталу тощо).

^ Грошовий агрегат – специфічний показник грошової маси, що

характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Грошова база – гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та

грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення.

^ Швидкість обігу грошей – частота переходу грошей від одного суб’єкта

грошових відносин до іншого при обслуговуванні процесу реалізації

товарів та послуг за певний період.

^ Закон грошового обігу : протягом даного періоду для обігу необхідна

лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Грошово-кредитна мультиплікація – процес створення безготівкових

грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі вільних резервів,

що надійшли до банку ззовні.

^ Вільний резерв – сукупність грошових коштів комерційних банків, які в

даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для

здійснення активних операцій.

^ ТЕМА 3. Грошовий ринок

Грошовий ринок – сектор ринку, на якому здійснюється купівля-продаж

грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на

цей товар.

^ Купівля грошей – форма одержання суб’єктами ринку в своє

розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.

Продаж грошей – форма передачі грошей їх власниками своїм

контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти,

які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити

право розпорядження ними та одержати процентний доход.

^ Фінансові інструменти – боргові або неборгові зобов’язання покупців

перед продавцями грошей.

Пряме фінансування – направлений рух грошових коштів безпосередньо

від власників цих коштів до позичальників.

^ Опосередковане (непряме) фінансування – направлений рух грошових

коштів від їх власників до позичальників через фінансових посередників.

Фінансові посередники – особливі підприємства, які акумулюють

тимчасово вільні грошові кошти економічних суб’єктів і передають їх

позичальникам на комерційних засадах.

^ Ринок грошей – сегмент грошового ринку, на якому купують

короткострокові грошові кошти (до 1 року).

Ринок капіталів - сегмент грошового ринку, на якому купують

середньо- та довгострокові грошові кошти (більше 1 року).

^ Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію тимчасово вільних

грошових коштів та передачу їх у кредит за принципами кредитування.

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ акумулює

заощадження і розміщує їх у доходні активи.

^ Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового

капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей.

Ринок позичкових зобов’язань охоплює відносини банків з їх клієнтами

щодо формування та розміщення кредитних ресурсів.

^ Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб’єктами з

приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.

Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини

співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними

паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

^ Відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж державних цінних паперів

Центральним банком.

Міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій

щодо розміщення тимчасово вільних грошових коштів у формі

міжбанківських депозитів і кредитів.

^ Попит на гроші – запас грошей, який прагнуть мати економічні суб’єкти

в своєму розпорядженні на певний визначений момент часу.

Трансакційний мотив нагромадження грошей – потреба в запасі

грошей для здійснення поточних платежів.

^ Мотив обачності – створення запасу грошей на не передбачувані потреби

в майбутньому.

Спекулятивний мотив – створення запасу грошей для перетворення їх у

високодохідні фінансові інструменти.

^ Пропозиція грошей – бажання економічних суб’єктів позичити певну

частину своїх грошових коштів заради одержання доходу.

Головна функція грошового ринку – балансування попиту і пропозиції

грошей та формування ринкового рівня процента як ціни грошей.

^ ТЕМА 4. Грошові системи

Грошова система – законодавчо встановлена державою форма організації

грошового обороту в країні.

Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх

взаємодією, які зумовлюють тенденції розвитку та закономірності

функціонування грошової системи.

^ Системи металевого обігу - грошові системи, за яких в обігу

використовуються повноцінні монети, а неповноцінні гроші вільно

обмінюються на дорогоцінний метал.

^ Системи паперово-кредитного обігу – грошові системи, за яких в обігу

використовуються грошові знаки, що не мають внутрішньої вартості (тому

держава забезпечує сталість емітованих грошей).

^ Ринкові – грошові системи, за яких регулювання грошового обороту

здійснюється переважно економічними методами.

Неринкові – грошові системи, за яких регулювання грошового обороту

здійснюється адміністративними методами.

Відкриті – грошові системи, в яких валютні операції здійснюються за

мінімальних обмежень (валюта повноконвертована, застосовуються

ринкові механізми регулювання валютного ринку).

Закриті – грошові системи, за яких використовуються валютні

обмеження, ізоляція національної економіки від світової.

Саморегульвані –грошові системи, в яких діє механізм стихійного

регулювання грошового обороту.

Біметалізм – грошова система, в якій законодавчо роль загального

еквівалента виконували два дорогоцінних метали – золото і срібло.

^ Система „паралельної” валюти – різновид біметалізму, коли

співвідношення між золотом і сріблом встановлювалось стихійно (на

ринку).

^ Система подвійної валюти – різновид біметалізму, коли співвідношення

між золотом і сріблом встановлювалось законодавчо державою.

Система „кульгаючої” валюти – різновид біметалізму, коли один із

видів дорогоцінного металу (як правило срібло) карбувався в закритому

порядку.

^ Закон Коперніка-Грешема: гірші гроші (срібло) витискують кращі

(золото).

Монометалізм – грошова система, в якій роль загального еквівалента

виконує один метал (золото, срібло, мідь), а паперові знаки вартості

обмінювались на грошовий метал.

^ Золотомонетний стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого

золото виконувало всі функції грошей, в обігу використовувались як

золоті монети, так і банкноти. При цьому неповноцінні паперові гроші

могли вільно обмінюватись на золото.

^ Золотозливковий стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого

в обігу відсутні золоті монети (та їх вільне карбування), обмін паперових

грошей здійснюється на золоті зливки.

^ Золотодевізний стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого в

обігу відсутні золоті монети, обмін паперових грошей здійснюється на

іноземну валюту (девіз), яка в свою чергу розмінюється на золото.

Регульовані – грошові системи, в яких порядок регулювання грошового

обороту є окремим елементом грошової системи.

^ Паперово-грошова система – грошова система, за якої емісія грошових

знаків (казначейських білетів) здійснюється державним казначейством для

покриття бюджетного дефіциту.

^ Система кредитних грошей – грошова система, за якої використовується

кредитний механізм емісії грошей, що створює передумови для

забезпечення їх сталості шляхом регулювання пропозиції грошей

відповідно до потреб обороту в платіжних засобах.

^ Національна грошова система – законодавчо встановлена державою

форма організації грошового обороту в країні. Сучасна національна

грошова система України це грошова система ринкового типу.

^ Грошово-кредитна політика – комплекс взаємопов’язаних,

скоординованих на досягнення заздалегідь визначених цілей заходів щодо

регулювання грошового обороту, які здійснює держава через ЦБ.

^ Експансійна політика (політика „дешевих” грошей) - сукупність заходів,

націлених на розширення пропозиції грошей.

Рестрикційна політика (політика „дорогих” грошей) – сукупність

заходів, націлених на скорочення пропозиції грошей.

Інструменти грошово-кредитної політики – конкретні заходи ЦБ,

спрямовані на зміну маси грошей в обігу та рівня процентної ставки.

^ Монетизація бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів,

достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат

над бюджетними доходами.

^ Монетизація ВВП полягає в доведені маси грошей в обороті до рівня,

достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та

послуг і погашення боргових зобов’язань.

^ ТЕМА 5. Інфляція і грошові реформи.

Інфляція – процес знецінення грошей внаслідок їх надмірного випуску та переповнення ними каналів грошового обігу при непідкріпленні кожної емітованої грошової одиниці товарною масою.

Індекс споживчих цін характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для споживання.

Індекс цін виробника характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують підприємства для виробничого споживання.

^ Дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані споживачам.

Цінова інфляція проявляється у формі зростання цін.

Інфляція заощаджень проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державних цінах і доходах.

Девальвація - зниження курсу національної валюти відносно іноземної.

^ Повзуча інфляція характеризується зростанням маси грошей в обороті з незначним зростанням цін (до 5% на рік).

Помірна інфляція проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін у межах від 5% до 20% на рік, що спонукає економічних суб’єктів вживати адапційних заходів.

^ Галопуюча інфляція характеризується нерівномірним, стрибкоподібним зростанням цін (20-50, 100%% на рік), що не піддається регулюванню.

Гіперінфляція характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін – більш як 100% на рік, гроші починають втрачати свої функції, поширюється бартер, порушуються фінансово-кредитні механізми.

Інфляція витрат спричиняється тиском на ціни з боку зростання витрат виробництва.

Інфляція попиту спричиняється тиском на ціни з боку грошей внаслідок збільшення їх пропозиції і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на ринках товарів.

^ Антиінфляційна політика – комплекс заходів щодо державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляційними процесами.

Грошова реформа – радикальний спосіб повної або часткової перебудови державою грошової системи з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту.

^ Повна (структурна) грошова реформа передбачає впровадження в обіг нової грошової одиниці та структурну перебудову економіки, державних фінансів, банківської та валютної систем.

^ Реформа часткового типу зводиться лише до зміни окремих елементів грошової системи (масштабу цін, виду грошових знаків, механізму емісії).

Формальна реформа зводиться до зміни купюр старого зразка на нові, а величина грошової одиниці (масштаб цін) залишається незмінною.

^ Деномінаційна реформа зводиться до збільшення масштабу цін.

Конфіскаційна реформа зводиться до диференційованого обміну старих грошей на нові залежно від суми запасу грошей, форми їх зберігання та статусу власника.

^ Неконфіскаційна реформа зводиться до зміни запасів грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів за єдиним співвідношенням.

Одномоментна реформа характеризується введенням нових грошей в обіг за короткий (7-15днів) термін.

^ Реформа паралельного типу зводиться до поступового введення в оборот нових грошових знаків, які паралельно функціонують в обігу зі старими.

Нуліфікація – вид грошової реформи, коли старі грошові знаки офіційно оголошуються недійсними і вилучаються з обороту, а в обіг вводяться нові гроші.

Ревальвація – вид грошової реформи, за якої здійснюється офіційне підвищення державного курсу національної валюти щодо іноземної.

^ ТЕМА 6. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Абстрактні теорії грошей характеризуються перебільшеною увагою до внутрішніх аспектів природи грошей і недооцінкою зовнішніх, що проявляється у впливі грошей на економічні процеси в суспільстві.

^ Металістична (абстрактна) теорія ототожнювала грошовий обіг і товарний обмін, стверджувала, що золото і срібло вже за своєю природою є грішми, гроші є простий елемент обміну, а резервній функції металевих грошей надавала фундаментального значення.

^ Номіналістична (абстрактна) теорія полягає у запереченні товарної природи грошей і визначенні їх як умовних знаків, позбавлених внутрішньої вартості. Гроші виникли як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише номіналом.

^ Монетаристські теорії характеризуються увагою до ролі грошей у відтворювальному процесі.

Кількісна (монетаристська) теорія полягає у визначенні співвідношення між наявною грошовою масою та номінальною величиною ринку товарів та послуг.

^ Постулат причинності наголошує на тому, що зміна цін визначається зміною кількості грошей в обігу.

Постулат пропорційності говорить, що ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу.

^ Постулат однорідності стверджує, що у разі зміни кількості грошей у тій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.

„^ Кон’юнктурний” варіант М.І. Туган-Барановського – загальний рівень цін, а отже і вартість грошей він пов’язує не з кількістю грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку, або загальною кон’юнктурою товарного ринку.

^ Кейнсіанська концепція кількісної теорії грошей: на короткострокових інтервалах вплив грошей на економіку здійснюється не за постулатами кількісної теорії (через ціни), а й за допомогою норми процента, зміна якого безпосередньо впливає на інвестиційну активність економічних суб’єктів, а через неї – на рівень зайнятості, обсяги виробництва, темп економічного зростання.

^ Грошове правило М.Фрідмена: центральний банк США повинен взяти зобов’язання підтримувати, наскільки це можливо, стійкі темпи зростання кількості грошей, не припускаючи сезонних коливань грошового запасу.

^ ТЕМА 7. Валютний ринок і валютні системи

Валюта – грошові кошти будь-якої країни.

Валюта – будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньо-економічними відносинами.

^ Валюта – грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Національна валюта – платіжний засіб, що емітується національною банківською системою.

Іноземна валюта – платіжний засіб, що емітується банківськими системами інших країн.

^ Колективна валюта – платіжний засіб, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами.

Конвертованість – здатність валюти вільно обмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом.

^ Повна конвертованість – здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземну для всіх категорій власників і по всіх операціях без обмежень.

^ Часткова конвертованість означає, що на певні валютні операції та окремі категорії власників режим конвертованості не поширюється, тобто вводяться певні обмеження.

^ Зовнішня конвертованість – вільний обмін національної валюти на іноземну лише для нерезидентів.

Внутрішня конвертованість – вільний обмін національної валюти на іноземну лише для резидентів.

^ Валюта оплати – валюта, якою фактично оплачують товари (послуги) згідно із зовнішньо-економічною угодою чи погашають міжнародний кредит.

Валюта кредиту – валюта, якою надається міжнародний кредит за угодою кредитора і позичальника.

^ Валюта ціни – валюта, в якій встановлюється ціна товару (послуги) у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума міжнародного кредиту.

Валютні відносини – відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обігу.

^ Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної.

Валютна політика – сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

^ Валютне регулювання – сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин.

Валютний контроль – сукупність заходів з дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів та нерезидентів.

^ Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Фіксований валютний курс – встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки.

^ Плаваючий валютний курс – курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції.

Золотий паритет – відношення вагової кількості золота, що містилося у двох грошових одиницях, які обмінювались одна на одну.

^ Валютний ринок – сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно купувати-продавати національну та іноземну валюти на основі попиту та пропозиції.

^ Дисконтна політика – система заходів ЦБ, які полягають у цілеспрямованому підвищенні чи зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного та позичкового процента.

^ Девізна політика – сукупність заходів з метою корекції курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції та валютних обмежень.

Валютна інтервенція – операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної – іншої держави.

^ Валютні обмеження – законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

^ Валютні операції – операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.

Міжнародна резервна валюта – валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів.

^ Міжнародна торгова валюта – валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

^ Валютна система – державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин між державами.

Валютна система – організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

^ Національна валютна система – складова грошової системи країни, функціонування якої регламентується національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

^ Регіональна валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн.

Світова валютна система – спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

^ ТЕМА 8. Кредит у ринковій економіці

Кредит – форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкової

вартості від кредитора до позичальника з приводу її надання,

використання та погашення на умовах повернення, платності, строковості.

^ Кредитні відносини виникають з приводу перерозподілу позиченої

вартості на засадах повернення.

Позичена вартість є реальною (у грошовій або товарній формі) й

фактично переданою кредитором позичальнику.

Позичка – передана кредитором позичальнику позичена вартість, що

оформлюється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного

законодавства.

Кредитори – учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності

вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.

Позичальники – учасники кредитних відносин, які мають потребу в

додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів.

^ Натуралістична теорія трактує кредит як спосіб перерозподілу капіталів.

Капіталотворча теорія кредиту виходить з того, що кредит створює

капітал і є двигуном розширеного відтворення капіталу.

^ Перерозподільчу функцію кредит виконує, перерозподіляючи

матеріальні та грошові ресурси між тими, в кого вони є, і тими, кому вони

необхідні (не змінюючи при цьому первинного права власності).

^ Стимулюючу функцію кредит виконує, стимулюючи найефективніше

використання позиченої вартості.

Емісійна функція кредиту пов’язана з його антиципаційною

властивістю.

^ Антиципаційна властивість кредиту – здатність кредиту випереджати у

часі процес нагромадження.

Контрольна функція кредиту виявляється не тільки в необхідності

контролю кредитора за позичальником, а й в контролі позичальника за

своєю діяльністю, з тим, щоб своєчасно погасити отриманий кредит.

Поверненість – принцип кредитування, за якого позичальник повинен

повернути кредитору всю суму позиченої вартості.

Платність – принцип кредитування, за якого позичальник повертає на

тільки основну суму боргу (тіло кредиту), а й сплачує додаткові кошти за

користування позиченою вартістю у вигляді проценту.

Строковість – принцип кредитування, за якого кошти кредитора

передаються позичальнику на чітко визначений термін, який сторони

узгоджують у момент вступу в кредитні відносини.

^ Цільове призначення – принцип кредитування, за якого економічні

суб’єкти повинні чітко визначити, з якою метою будуть використані

позичені кошти.

Забезпеченість – принцип кредитування, який має на меті захищати

інтереси кредитора і не допустити збитків внаслідок неповернення боргу.

Гарантією є майно позичальника.

^ Банківський кредит – вид кредиту, за яким грошові кошти надаються у

позичку банківськими установами.

Одноразовий кредит – кредит, рішення про надання якого банк приймає

окремо по кожному на підставі документів, наданих позичальником.

^ Перманентний кредит надається в межах установленого ліміту

кредитування шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових

документів позичальника (платіжні доручення, чеки тощо) без узгодження

з банком щоразу умов кредитування.

^ Гарантійний кредит – кредит, за якого банк бере на себе договірні

зобов’язання надати клієнту у разі потреби позичку протягом

обумовленого періоду у визначеному розмірі. Такий кредит може бути

обумовлений конкретною датою або настанням певної причини.

^ Кредитна лінія – оформлена договором згода банку надавати кредити

протягом певного часу до заздалегідь визначеної максимальної величини –

ліміту кредитування. Протягом дії кредитної лінії клієнт може у будь-який

момент одержати позичку.

^ Револьверний кредит – автоматично поновлюваний кредит у межах

обумовленого кредитним договором розміру.

Контокорентний кредит – кредит, за якого банк відкриває клієнту

контокорентний (активно-пасивний) рахунок, з якого здійснюються всі

платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого

ліміту, та зараховуються всі надходження (у тому числі - в рахунок

погашення кредиту).

Овердрафт – різновид контокоренту, вид короткострокового (до 1 року)

кредиту, що надається надійним клієнтам банку навіть за умов наявності

від’ємного сальдо на рахунку такого клієнта.

^ З одноразовим поверненням – заборгованість за позичкою погашається у

визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за

бажанням позичальника.

^ З погашенням у розстрочку – заборгованість погашається окремими

платежами протягом установленого кредитною угодою терміну.

З регресією платежів – кредити були видані під гарантію, поручительство

чи інше боргове зобов’язання третьої особи.

Забезпечений – кредит, що надається під заставу нерухомого або

рухомого майна, цінних паперів, гарантії чи поручительства, страхового

полісу тощо.

Незабезпечений(бланковий) кредит надається під зобов’язання

позичальника вчасно погасити позичку.

^ Строковий кредит – наданий на певний термін, який зафіксовано у

кредитній угоді.

Кредит до запитання надається на невизначений термін, погашається в

міру можливостей позичальника або за першою вимогою банку.

Пролонгований – кредит з продовженим терміном погашення (через

фінансову неспроможність позичальника).

Прострочений – кредит, не погашений позичальником у передбачений

кредитною угодою термін.

^ Безнадійний кредит – кредит, прострочений від 60 до 180 днів

незабезпечений і недостатньо забезпечений кредит, прострочений понад

180 днів.

^ Небезпечний кредит – прострочений від 30 до 60 днів незабезпечений

кредит, прострочений від 60 до 180 днів недостатньо забезпечений кредит,

а також прострочений понад 180 днів забезпечений кредит.

^ Сумнівний кредит – прострочений до 30 днів незабезпечений кредит,

прострочений від 30 до 60 днів недостатньо забезпечений кредит, а також

прострочений від 60 до 180 днів забезпечений кредит.

^ Стандартний кредит – кредит, незалежний від виду забезпечення, строк

погашення якого не настав; кредит, за яким своєчасно і в повному обсязі

погашається основний борг, включаючи кредит, пролонгований в

установленому порядку, але не більше 2 разів, із загальним строком

пролонгації не більше 6 місяців.

^ Нестандартний кредит – кредит, пролонгований більше 2 разів або із

загальним строком пролонгації понад 6 місяців; прострочений до 60 днів

забезпечений кредит, а також прострочений до 30 днів недостатньо

забезпечений кредит.

Двосторонній – кредит, суб’єктами кредитної угоди якого є дві сторони:

банк і позичальник.

Консорціумний – кредит, наданий банківським консорціумом (через

неможливість надання кредиту одним банком або з метою зменшення

ризику один банк виступає в ролі менеджера, отримуючи від інших

учасників консорціуму комісійну винагороду).

^ Паралельний (багатосторонній) – кредит, наданий одному клієнту

декількома банками (на свої паралельні частки в загальній сумі кредиту

кожний банк укладає кредитну угоду з позичальником).

^ Міжгосподарський кредит - кредит, який надається одним суб’єктом

господарювання іншому.

Комерційний (товарний) кредит – короткостроковий кредит у товарній

формі, обслуговуючий реалізацію товарів і послуг. Взяти такий кредит

можна у виробника продукції, оформлюється він комерційним векселем.

^ Дебіторсько-кредиторська заборгованість – відрізняється від

комерційного кредиту тим, що виникає всупереч побажанням і волі

сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної та

вартісної форм товару.

^ Споживчий кредит – кредит, що надається резидентам в грошовій формі

на споживчі цілі.

Лізинг – передача лізингодавцем лізингоотримувачу майна (основних

засобів) з метою його виробничого використання.

^ Державний кредит – кредит, одним із суб’єктів якого виступає держава.

Міжнародний кредит – сукупність кредитних відносин, які

функціонують на міждержавному рівні та пов’язані з наданням валютних і

товарних ресурсів на умовах повернення у зазначений в кредитній угоді

термін з відсотками.

^ Процент за кредит – плата, яку одержує кредитор від позичальника за

користування позичковим капіталом.

Ставка (норма) проценту – кількісне визначення плати процента за

кредит.

^ ТЕМА 9. Фінансові посередники грошового ринку

Фінансове посередництво – діяльність фінансових посередників щодо

акумуляції тимчасово вільного грошового капіталу та розміщення його

серед позичальників.

^ Фінансові посередники – підприємства особливого роду, які акумулюють

тимчасово вільні грошові кошти на грошовому ринку та передають їх

позичальникам на комерційних засадах.

^ Банк у правовому аспекті – фінансовий посередник грошового ринку,

виконуючий одну або декілька операцій, віднесених законодавством до

банківської діяльності.

^ Банк у економічному аспекті – фінансовий посередник грошового

ринку, який виконує комплекс базових операцій цього ринку (мобілізація

коштів, надання їх у позички, здійснення розрахунків між економічними

суб’єктами).

^ Емісійна функція банків полягає у створенні банками додаткових

платіжних засобів, які можуть бути спрямовані в оборот (збільшуючи

пропозицію грошей) або вилучені з обороту (зменшуючи пропозицію

грошей).

^ Первинна (кредитна) емісія – емісія національної валюти, здійснюється

центральним банком держави (в Україні - НБУ).

Вторинна (депозитно-чекова) емісія – випуск депозитних грошей,

здійснюється комерційними банками.

^ Фідуціарна емісія – банкнотна емісія, що не забезпечується золотим

запасом банку (в якості забезпечення використовуються державні цінні

папери).

^ Трансформаційна функція банків зумовлена їх посередницькою місією.

Мобілізуючи тимчасово вільні грошові кошти одних економічних

суб’єктів і передаючи їх іншим, банки мають можливість змінювати

строки та розміри грошових капіталів, фінансові ризики, здійснювати

просторову трансформацію.

^ Трансформація строків – мобілізуючи значні обсяги короткострокових

коштів, банки мають можливість певну їх частину спрямовувати в

довгострокові позички.

^ Трансформація капіталів – мобілізуючи значні обсяги дрібних вкладів,

банки можуть акумулювати капітал для здійснення масштабних проектів.

Трансформація ризиків – банки можуть мінімізувати фінансові ризики

шляхом диверсифікації активних операцій, створення резервів,

диференціації відсоткових ставок, страхування депозитів.

^ Просторова трансформація – акумулюючи грошові ресурси різних

регіонів, банки можуть спрямувати їх на кредитування одного об’єкта,

одного регіону, однієї країни.

^ Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована

сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються

банківською діяльністю.

^ Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому

ринку, виконання яких законодавчо дозволено спеціальним інститутам,

які називаються банками.

^ Однорівневий тип побудови банківської системи передбачає

горизонтальні зв’язки між банками. Характерний для слаборозвинених

країн, а також для країн з тоталітарним та адміністративно-командним

режимом управління.

^ Дворівневий тип побудови банківської системи характерний для країн з

ринковою економікою. На першому рівні знаходиться центральний

(емісійний) банк, на другому – комерційні банки.

^ Небанківські фінансово-кредитні установи – фінансові посередники,

діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.

Договірні фінансово-кредитні установи – фінансові посередники

грошового ринку, які здійснюють не депозитне залучення коштів на

підставі договору з кредитором (інвестором).

^ Пенсійні фонди – фінансові посередники грошового ринку, які на

договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові

фонди (з яких пенсійні виплати громадянам здійснюються після

досягнення ними пенсійного віку).

^ Страхові компанії – фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на наданні страхових послуг юридичним і фізичним

особам (у разі настання страхових випадків здійснюються виплати

страхувальникам на підставі договорів).

Ломбарди – фінансові посередники грошового ринку, що спеціалізуються

на виданні позичок населенню під заставу рухомого майна.

^ Лізингові компанії - фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на придбанні та переданні майна (основних засобів) в

довгострокову оренду на комерційних засадах.

^ Факторингові компанії - фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на купівлі права на вимогу боргу (дебіторської

заборгованості).

Інвестиційні фінансово-кредитні установи - фінансові посередники

грошового ринку, які здійснюють не депозитне залучення коштів через

продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Інвестиційні компанії - фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами

інвестиційного призначення.

^ Фінансові компанії - фінансові посередники грошового ринку, які

мобілізують кошти шляхом продажу власних цінних паперів та

спрямовують їх у позички фізичним і юридичним особам на споживчі або

виробничі цілі.

^ Кредитні спілки - фінансові посередники грошового ринку, головною

метою яких є фінансовий та соціальний захист їх членів шляхом

залучення особистих заощаджень членів кредитної спілки для взаємного

кредитування.

^ ТЕМА 10. Центральні банки

Центральний банк – банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

Головне призначення ЦБ – управління грошовим оборотом з метою забезпечення без інфляційного розвитку економіки країни.

Правовий статус ЦБ – державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

^ Організаційна структура ЦБ визначається формою державного устрою країни (федерація або унітарна держава), національними традиціями і особливостями банківського законодавства.

^ ЦБ як емісійний центр користується монопольним правом емісії національної валюти, організовує і регулює грошовий оборот, прогнозує обсяги готівкового обороту, встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення з обігу готівки, визначає порядок ведення касових операцій для банків та підприємств.

^ ЦБ як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

ЦБ як орган банківського регулювання та нагляду несе відповідальність згідно законодавчих та нормативних актів країни щодо регулювання банківської діяльності.

^ Банківський нагляд – моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків: з моменту їх створення до моменту ліквідації.

^ ЦБ як банкір і фінансовий агент уряду є головним банком щодо проведення фінансових операцій та радником уряду з питань монетарної та фіскальної політики.

^ ЦБ як провідник монетарної політики визначає та реалізує грошово-кредитну політику держави.

Облікова ставка НБУ – величина плати (у процентах), що стягується Національним банком України за проведення операції з кредитування комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій (обліковий кредит).

^ Обов’язкові банківські резерви – сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

^ ТЕМА 11. Комерційні банки

Комерційний банк – банківська установа, яка належить до другого рівня

банківської системи України.

Комерційний банк – фінансовий посередник грошового ринку, який

виконує комплекс базових банківських операцій та має за мету отримання

максимального прибутку.

^ Універсальний банк – банк, який виконує широке коло операцій на

грошовому ринку.

Спеціалізований банк – банк, який виконує окремі операції або

функціонує у вузькому секторі грошового ринку та 50 % його активів є

активами одного типу.

^ Банківська операція – діяльність банку, пов’язана з виконанням його

специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні

виключно визначене законодавством.

^ Пасивні операції – операції, за допомогою яких банки формують свої

ресурси для здійснення активних операцій.

Ресурси банку – сукупність грошових коштів, що перебувають у його

розпорядженні та використовуються для здійснення кредитних та інших

активних операцій.

^ Власні кошти банку – сукупність різних за призначенням фондів, які

забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Залучені кошти банку – сукупність коштів, які акумулюються банком на

різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів або придбані на грошовому

ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

^ Активні операції – фінансові операції, які пов’язані із розміщенням і

використанням власних, залучених і запозичених коштів з метою

отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів,

придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти,

лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші.

^ Банківські послуги – певні дії банку, спрямовані на задоволення потреб

клієнта, які не пов’язані із залученням додаткових ресурсів та мають на

меті збільшення доходу від банківської діяльності.

^ Стабільність банку - здатність банку відповідати за своїми

зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для

ефективного функціонування у конкурентному середовищі.

^ Прибутковість банку як елемент банківської стабільності залежить від

співвідношення доходів та витрат банку.

CAMEL – одна з рейтингових банківських систем: так називається за

першими (англійськими) літерами складових показників – капітал, активи,

менеджмент, доходність, ліквідність.

^ Акціонерний капітал банку – сплачена частка основного капіталу,

вкладеного в банк в обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх

прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними формами

акціонерного капіталу в порядку черговості висунення вимог до прибутку,

що розподіляється, є привілейовані та прості акції. Використовується

також для позначення статті в пасиві балансу, що вказує суму, яку внесли

акціонери і яка разом з нерозподіленим прибутком та іншими фондами

становить власний капітал.

^ Активи високоліквідні – кошти та активи, які можуть бути легко

трансформовані у наявні кошти.

Активи робочі банку – кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно,

розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити, інші кошти та

інші активи, що дають прибуток банку.

^ Балансовий прибуток банку – загальна сума прибутку від усіх видів

діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається з прибутку від

операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних

операцій.

^ Ліквідність банку – спроможність банку з точки зору виконання як

звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Ризик ліквідності – ризик, при якому в банку виявиться недостатньо

грошових коштів для виконання платіжних зобов’язань у встановлені

строки.

^ Маржа банківська – різниця між курсами валют, цінних паперів за

відсотковими ставками й іншими показниками.

ТЕМА 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

Міжнародний валютний фонд – валютно-фінансова організація

міжурядового співробітництва, яка у своїй діяльності об’єднує функції

регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у

сфері валютно-фінансових відносин.

^ СДР (Special Drawing Rights) – спеціальні права запозичення у МВФ,

штучно створені міжнародні резервні засоби для регулювання платіжних

балансів, поповнення офіційних резервів та розрахунків з МВФ. Випуск

СДР розпочато з 1.01.1970 р. у вигляді спеціального запису на рахунках

країн-членів МВФ. З 1.01.1999 р. СДР розраховується на базі питомої ваги

„кошика” валют.

Світовий банк – група споріднених організацій, мета діяльності яких

полягає в зменшенні бідності і підвищенні життєвих стандартів країн-

членів шляхом сприяння їх економічному розвитку.

^ Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути – установи,

діяльність яких спрямована на розвиток економіки, економічного

співробітництва та інтеграційних процесів у регіоні. Співпрацюють лише з

країнами-членами в напрямах кредитування об’єктів інфраструктури,

сільського господарства, добувної промисловості.

Список літератури:

1. Банки и банковское дело: Учебн.пособие / Под ред. И.Т.Балабанова.

- СПб.: Питер, 2001.-256 с.

2. Борщ Н. Дебиторская и кредиторская задолженность: порядок

погашення. - Х.: Освіта, 1999р.

3. Борщ Н. Долгосрочные договоры. – Х.: Освіта, 1999р.

4. Булєєв І.П., Пілецька С.Т., Коритько Т.Ю., Гаврікова А.В. Гроші та

кредит. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. –

120 с.

5. Вицкова Н.М. Основи факторингу. - К.: 3нання, 1998.

6. Вступ до банківської справи / За ред. М.І.Савлука. - К.: Лібра, 1996.

7. Гальчинський А. Теорія грошей. - К.: Основи, 1998.

8. Гроші, банки та кредит: У схемах і коментарях.: Навч. посібник /

За ред. Б.Л.Луціва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 219 с.

9. Гроші та кредит / За ред. М.І.Савлука. - К.: Лібра, 1996.

10.Гроші та кредит: Підручник / Під ред. Б.С.Івасіва. - Тернопіль:

Карт-бланш. - 2000. - 510 с.

11.Гроші та кредит. Підр. / М.Л.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна. -

К.:КНЕУ, 2001. – 602 с.

12.Гроші та кредит. Підр. / А.І.Щетинін. – Київ: Центр навчальної

літератури, 2006. – 432с.

13.Гроші та кредит у схемах і таблицях. Навчальний

посібник / Т.В.Семко, М.В.Руденко. - Київ: Центр навчальної

літератури, 2006. – 158с.

14.Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний

посібник.- К.: Алерта, 2004. – 478с.

15.Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. О.И.Лаврушина 2-е изд,

перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 464 с.

16.Загородній А.Т., Вознюк Г.А. Гроші. Валюта. Валютні цінності.

Термінологічний словник. - Львів: БаК, 2000. - 184 с.

17.Загородій А.Т., Вознюк Г.А. Дизайн і захист грошових знаків

України. - Київ, 2000. - 112с.

18.Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від

18.06.1992р.зі змінами від 09.07.1996.

19.Закон України "Про приватизаційні папери" від 18.06. 1992р.

20.Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів

в Україні" від 30.10.1996р.

21.Закон Україну "Про банки і банківську діяльність." від 07.12.2000 р.

№2121-ІІІ.

22.Закон Україну "Про організацію формування та обігу кредитних історій”

від 23.06.05 р. № 2704 –ІV.

23.Закон Україну "Про заставу” від 02.10.92 р. № 2654 – ХІІ.

24.Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов’язань” від 22.11.96 р. №543/96-ВР.

25.Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р.

26.Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про лізинг"

від 14.01.1999. Ж364/ХІУ.

27.Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про

систему оподаткування" від 09.04.1999р, №588-ХІУ.

28.3олотов А.Ф. Международные валютно-кредитные отношения: Курс

лекций. - К.: МАУП, 2001., - 112 с, Библиогр.: с. 105-106.

29.Іванов В.М., Софіщенко І.Я, Грошово - кредитні системи

зарубіжних країн. - Київ. 2001.-272 с.

30.Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в

національній та іноземних валютах", затверджена постановою

Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492.

31.Інструкція "Про безготівкові розрахунки в Україні в

національній валюті” Постанова НБУ від 21.04.2004 р.,№ 22.

32.Інструкція з бухгалтерського обліку операцій комерційних банків

з векселями, затверджена Постановою Правління НБУ від

8.06.2000р., № 234.

33.Інструкція про переміщення валюти України, іноземної
валюти, банківських металів, платіжних документів, інших

банківських документів і платіжних карток через митний кордон

України, від 12.02.2000 р. №283.

34.Ковальчук А.Т. Фінансовий словник – К.: Знання, 2005. – 287 с.

35.Комаринська З.М. Історія грошей: Навч. пос. для вузів. - Львів:

Львівський банківський коледж, 1998, - 112 с.

36.Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. -К: Знання.1998.

37.Мельник О.М. Інфляція: теорії і практика регулювання. - К.:

Знання.КОО, 1999.-291 с.

38.Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку

від 14.02.97р.

39.Про норматив обігу платіжних документів в Україні. Постанова ВРУ

від 23.01.1997р. №25/97-ВР.

40.Положення про порядок здійснення банками України вкладних

(депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами,

затверджене постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р., № 516.

41.Постанова КМУ від 27.02.08р. №126.

42.Постанова КМУ від 21.02.07р. №259.

43.Словник фондового ринку. За ред. Ю.М.Тараторіна. - Київ-Кіровоград,

1997.

44.Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від

25.08.1996р., №762/96.
45.Указ Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської

системи України та підвищення її ролі в процесах економічних

перетворень" від 14.07.2000 р. №891/2000.

46.Швиданенко Г.О., Мішта С.П., Колеснікова І.А, Рудь М.С. Діяльність

банку в умовах ринкової економіки - К,: 1996.

47.Ющенко В., Лисицький В. Гроші і розвиток попиту та пропозиції в Україні.-

К:Скарби,1998.

Скачать файл (231.5 kb.)

Словник термінів з дисципліни Гроші та кредит для студентів економічного факультету спеціальностей Облік і аудит, Менеджмент організацій, Менеджмент - файл 1.doc

Доступные файлы (1):

1.doc