Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольна робота - Сім’я як складний соціальний феномен - файл 1.docx


Контрольна робота - Сім’я як складний соціальний феномен
скачать (35.6 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx36kb.15.12.2011 21:24скачать

содержание

1.docx



ЗМІСТ

Вступ 3

1. Сім'я як об'єкт теоретичного соціологічного аналізу 4

2. Сім’я як складний і неординарний феномен 6

3. Роль сім'ї у житті суспільства(суспільні функціі) 9

4. Тенденції розвитку сучасної сім’ї 14

Висновок 16

Література 17





ВСТУП


Сім’я є найбільш давнім та найбільш природним об’єднанням людей. Вона існувала ще до формування класів, держав, націй. Сім’я може розглядатися і як найпростіша, і найменша спільнота, бо навіть двоє людей (подружжя чи мати з дитиною) вже є такою спільнотою.

Сім’я – це засноване на кровній спорідненості, шлюбі або всиновленні об’єднання людей, пов’язаних між собою спільним побутом та взаємною відповідальністю.

Підхід до сім’ї як до соціального інституту зорієнтований на дослідження зовнішніх щодо самої сім’ї зв’язків, тобто зв’язків сім’ї з суспільством. Мета цього підходу – з’ясувати, якою мірою спосіб життя сім’ї відповідає потребам суспільства, оскільки сім’я постає як певна форма й механізм організації суспільної діяльності людей. У цьому аспекті досліджуються також і суспільні впливи та вимоги до сім’ї: моральні норми, звичаї, традиції, за якими укладаються шлюби, розподіляються влада й обов’язки між подружжям, визначаються форми сімейного дозвілля тощо.

Сім’я все частіше розглядається як соціальна система в усій її складності та різноманітності.


1. Сім'я як об'єкт теоретичного соціологічного аналізу
Американській соціолог Н.Смелзер дає таке визначення сім'ї: «Сім'єю називаються засновані на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту та взаємною відповідаль

ністю за виховання дітей».

Як уже зазначалося, сім'я як соціальний інститут є об'єктом теоретичного соціологічного аналізу на макрорівні. Такий аналіз дає змогу з'ясувати типи сім'ї і шлюбу в різних культурах, їх зв'язок з іншими со

ціальними інститутами та системами, ви

значити функції сім'ї і з'ясувати, на

скільки функціонування сім'ї і спосіб її життя відповідають потребам суспільства. При цьому вивчаються не конкретні сім'ї, а взірці сімейної поведінки, притаманні певним культурам чи со

ціальним групам». Аналізуються основні ролі членів сім'ї, ефектив

ність їх виконання, суспільні функції сім'ї, причини та наслідки недостатньої реалізації цих функцій за різних культурно-істо

ричних умов, соціальний механізм зміцнення сімейних норм та цінностей, співвідношення з ними реальної поведінки членів різ

них типів сімей тощо.

Включаючись у ціннісно-нормативну систему суспільства, сім'я виступає як соціальний інститут, своєрідний ціннісно-нормативний комплекс, за допомогою якого регулюється й конт

ролюється поведінка членів сім'ї, визначаються їхні соціальні ролі та статуси.

Контроль може бути формальним і неформальним, здійс

нюватися як стосовно відносин подружжя (між чоловіком і дружиною), так і стосовно батьківства (між батьками і діть

ми). Якщо порушення сімейних норм має епізодичний харак

тер, не призводить до розпаду сім'ї, відмови від батьківства, то такі відхилення від нормативної поведінки контролюються громадською думкою, за допомогою неформальних санкцій з боку родичів, друзів, товаришів по роботі тощо. Коли виника

ють постійні сімейні конфлікти, що призводять до розлучення, тоді державно-правові органи (суди) визначають 

права та обов'язки колишнього подружжя щодо користування майном, виховання дітей тощо.



2. Сім’я як складний і неординарний феномен

Сім'я є напрочуд складний і неординарний феномен. Сім'я - це і ядро, основний складовий елемент суспільства, і мала соціальна група людей, які взаємоді

ють між собою і об'єднанні кровною спорідненістю.

Сім'я як соціальний інститут здійснює формування, розвиток і функці

онування сім'ї, сімейних шлюбних відносин в конкретних, культурних і со

ціально-економічних умовах, а також взірці сімейної поведінки, специфічної для тих чи інших соціальних груп, характерні ролі в сім'ї, специфіку фор

мальних і ненормальних норм і санкцій в сфері сімейно-шлюбних відносин. Як мала соціальна група, вказує М.Мацковський, сім'я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які складають сім'ю. Цей підхід дозволяє з'ясувати мотиви і причини розлу

чень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й діть

ми.

Як соціальний інститут сім'я аналізується в тих випадках, коли слід з'ясувати, у якій мірі спосіб життя сім'ї відповідає інтересам суспільства. Як соціальний-інститут сім'я вивчається на макрорівні, де аналізуються переду

сім її соціальні функції. Звісно, сім'я існує в суспільстві не як ізольований соціальний інститут, а тісно пов'язана з іншими соціальними сферами, зо

крема, вона безпосередньо зв'язана з економікою.

На сім'ю впливають і інші соціальні інститути: політика, система мора

лі, права, культура. Для жодного виду культури характерне переважання в сім'ї або інших рис.

Інститут сім'ї має конкретно-історичний характер, він постійно змінює

ться і розвивається у зв'язку з розвитком потреб суспільства. З свого боку, сім'я також впливає на всі сторони життя суспільства. Вона є своєрідною мікромоделлю суспільства. У сім'ї закладаються біологічні основи здоров'я, звички та потреби, основні духовні цінності та культурні традиції, сім'я стає осередком затишку та захищеності. Тому головне призначення сім'ї - забез



печити безперервність функціонування соціальних, економічних, культур

них традицій в суспільстві.

На реалізацію функції сім'ї впливають особливості пев

них періодів в життєдіяльності сім'ї. Єдиної точки зору з приводу визначен

ня періодів життєдіяльності сім'ї на сьогодні ще не склалось. Дослідники сім'ї виділяють, як правило, такі етапи: перший - від вступу в шлюб до народження першої дитини (цей період поділяють ще не три-чотири підперіоди); другий - закінчується вступом дитини до школи; третій - досягненням соціальної зрілості останньою дитиною; четвертий - створення власної сім'ї останньою дитиною.

Інститут сім'ї, як і інші соціальні інститути, має свою специфічну стру

ктуру. Згідно з Н.Смелзером, існують два основні типи сімейної структури або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тіт

ку, дядька, двоюрідних братів і сестер. Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах й основним соціальним об'єднанням, спільнотою, базою розвитку соціальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтрим

ки.

За характером шлюбу сім'ї бувають: моногамні та полігамні. Моногам

на сім'я складається з шлюбу між одним мужчиною і однією жінкою. Полі

гамна сім'я - це шлюб між одним та декількома індивідами. Полігамна сім'я має свої різновиди: полігінія (шлюб між одним мужчиною і кількома жінка

ми) і поліандрія (шлюб між однією жінкою і кількома мужчинами). Зустрі

чаються також групові, а також одностатеві шлюби. За типом владних стру

ктур виділяються патріархальні родини, (де переважає влада чоловіків) та матріархальні сімейні системи, (де влада належить жінці і матері). Останнім часом відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної сис

теми, (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою).

З точки зору сфери подружжя шлюби діляться на ендогамні (взяті у ме

жах власної спільності) та екзогамні (між представниками різних груп). Це 

призводить до виникнення двох видів сім'ї: соціальногомогенної (однорід

ної) та соціально-гетерогенної (різнорідної).

За вибором місця проживання молодих соціологи виділяються патрілокальне, (коли молода відходить з своєї сім'ї і живе у сім'ї чоловіка, або по

близу оселі його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них), неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважається нормою на Захо

ді, але рідко зустрічається в Україні.

За складом сім'ї поділяються на розширену сім'ю, яка включає різні покоління, наклеарну (окрему, просту сім'ю, яку утворюють подружжя з дітьми) і неповну, коли відсутній один з подружжя.

За кількістю дітей виділяють там різновиди сім'ї: бездітні, однодітні, малодітні та багатодітні сім'ї.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства соціальні проблеми сім'ї загострюються. Різко впала народжуваність дітей в Україні, погіршує

ться матеріально-економічне становище більшості сімей, зростає кількість розлучень, значно збільшилась кількість сиріт, про яких не має коштів на

лежно піклуватись навіть держава.

Існує хороший вислів: «Міцна сім'я - міцна держава». Однак, що є за

порукою міцної сім'ї? Яким чином ми зможемо оволодіти мистецтвом збе

реження кохання, вірності, самодисципліни, почуття обов'язку на довгі роки сімейного життя? Я. Шепанський називає такі критерії успішного шлюбу: 1) міцність шлюбу; 2) суб'єктивне почуття щастя у кожного з подружжя; 3) здійснення очікувань більш широких груп; 4) повний розвиток особистос

ті кожного з подружжя, їх активності, здібностей, виховання здібних та ак

тивних дітей; 5) досягнення внутрішньої інтеграції, відсутність конфліктів. -

Однак у кожній сім'ї можуть траплятися певні непорозуміння чи конф

лікти і подолати їх можна тільки шляхом спільних прагнень членів сім'ї до взаєморозуміння, терпимості та досягнення сімейної гармонії.

3. Роль сім'ї у житті суспільства(суспільні функції)
Зміст діяльності сім'ї розкривається в її функціях. Під функці

ями сім "і вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяль

ності сім'ї та її членів, спрямованої на вдоволення базисних по

треб суспільства й індивідів.

Оскільки сім'я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а з другого — з окремими особами (членами сім'ї), то ті функції, що вона виконує стосовно суспільства, називають суспільними функ

ціями, а ті, які виконуються щодо окремих членів сім'ї, — індиві

дуальними. Суспільні функції зв'язані з потребою суспільства в інституті сім'ї, а індивідуальні — з потребами особи, що нале

жить до сімейної групи.

Функції сім'ї — історичні, зумовлені соціально-економічним станом суспільства. Під впливом еволюції суспільства змінюю

ться їх характер та ієрархія.

Одна із сімейних функцій є найважливішою, вона найбільшою мірою характеризує сім'ю як соціальний інститут і наявна в усіх суспільствах без винятку. Це репродуктивна функція, яка полягає у відтворенні населення — дітонародженні і духовно-мораль

ному відтворенні людини в сім'ї. Вона має соціальний характер, оскільки не обмежується біологічним розмноженням, а передба

чає відтворення людини, яка б відповідала сучасному рівню су

спільства.

Розрізняють багатодітну, середньодітну і малодітну сімейну орієнтацію. Нині в Україні переважає малодітна орієнтація. Близь

ко половини сімей мають двох дітей, третина — одну, десята час

тина— жодної дитини. Багатодітні сім'ї становлять менше ніж 3% загальної кількості.

Народжуваність дітей в Україні за останні десятиріччя змен

шується щороку. Низька ефективність репродуктивної функції української сім'ї потребує негайного запровадження відповідної демографічної політики.



Демографічна політика — це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної демографічної поведінки населення, насамперед регулювання процесів дітонародження, сприяння його зростанню.

Це можуть бути заходи, що безпосередньо стимулюють наро

джуваність, — надання жінкам одноразової заохочувальної гро

шової допомоги, тривалішої післяпологової відпустки з оплатою тощо, а можуть бути й опосередковано стимулюючі заходи — піднесення життєвого рівня, зміцнення здоров'я, розвиток сфери обслуговування, поліпшення житлових умов тощо.

Репродуктивна функція безпосередньо зв'язана з функцією ре

гулювання і контролю сексуальної поведінки людини в суспільст

ві. Сексуальні потреби людини, потяг до протилежної статі є біо

логічними інстинктами. Тому регуляція і контроль сексуальних відносин здійснюється в усіх суспільствах, хоч сексуальна потреба ніколи не проявляється в чистому вигляді, оскільки її зміст детер

мінується культурними нормами і стандартами, що їх людина за

своює з дитинства.

Сім'я впорядковує свої сексуальні відносини завдяки тому, що законодавство, статева мораль (традиції, звичаї, настанови, соціальний контроль тощо) приписують — хто з ким і за яких умов можуть вступати в статеві стосунки.

І. Кон описав різні типи культур (залежно від панівних норм статевої моралі), серед яких визначив дві основні: антисексуальну (репресивну) і просексуальну {толерантну). Прикладом анти-сексуальної репресивної культури може бути середньовічна хрис

тиянська мораль, згідно з якою сексуальність ототожнювалася з гріхом. У суспільствах, які дотримувалися такої моралі, статеве життя допускалося тільки в шлюбі. Прикладом суспільства про-сексуальної толерантної культури може бути Полінезія, де сексу

альність і еротизм активно заохочуються. Сексуальні проблеми находять свій вираз у танцях, піснях, їх вільно обговорюють. По

зашлюбні зв'язки в 

суспільствах з такою культурою не засуджу

ються. Прояв сексуальності в юнацтва вважається нормальним явищем.

Культури більшості людських суспільств розташовані між цими двома полюсами. Проте якою б не була статева культура, суспільство обов'язково регулює й контролює сексуальну пове

дінку людей, підтримуючи і стимулюючи ті відносини між парт

нерами, які сприяють утворенню сім'ї і відповідають демогра

фічній політиці держави.

Цікаво, що в більшості суспільств спостерігається так званий подвійний стандарт, згідно з яким громадська мораль більш по

блажливо ставиться до позашлюбних зв'язків чоловіків, ніж жі

нок. Соціобіологи пояснюють цей феномен, посилаючись на різні стратегії сексуальної поведінки чоловічих і жіночих особин. У світі тварин самці намагаються запліднити якнайбільше самок, тоді як моногамна орієнтація самок сприяє збереженню та вижи

ванню потомства. Між іншим, соціологи вбачають у «подвійному стандарті» пережитки патріархальної моралі, відлуння колишньої соціальної нерівності статей.

Ще одна дуже важлива функція інституту сім'ї, яка зв'язана з репродуктивною функцією, — функція соціалізації, що полягає в навчанні і догляді за дітьми, їх соціальному захисті. Реалізація функції соціалізації відбувається через цілеспрямований вплив на людину з метою формування певних моральних і фізичних якос

тей, звичок, навичок, установок, цінностей, прищеплення відпо

відних взірців і норм поведінки. Сімейне виховання — це засіб первинної соціалізації особи, залучення її до складних соціаль

них зв'язків і взаємодій суспільного життя. Виконуючи цю функ

цію, сім'я забезпечує спадковість у розвитку культури, збереження цінностей та трудових навичок. Сімейна функція виховання була й залишається актуальною на всіх етапах розвитку суспільства, не

зважаючи на те що вихованням дітей займаються й державні установи.



Проте з часом відбувається певна трансформація виховної функції сім'ї — формується нова система цінностей, стандартів і норм поведінки. Так, знову посилюється роль релігії і церкви у вихованні людини.

Поряд з виховною функцією важливою є рекреативна функ

ція, яка сприяє розвитку особистості в членів сім'ї. Ця функція набуває особливого значення за умов загального соціального на

пруження, збільшення стресових ситуацій у сфері професійної діяльності, у побуті. Через це зростає значимість психологічної терапії, емоційної стабілізації. Сім'я — це поєднання родинних, подружніх, батьківських і дитячих почуттів. Вона є тим життє

вим осередком, де людина знаходить позитивні емоції, розумін

ня, заспокоєння, знімає психологічне напруження, душевно оздо

ровлюється, задовольняє потребу в особистому щасті, коханні.

Водночас сім'я виконує комунікативну функцію, тобто задоволь

няє потребу людини в духовному спілкуванні, яке ґрунтується на взаєморозумінні і взаємопідтримці.

Сім'ї властива функція первинного соціального контролю, ре

алізація якої передбачає здійснення моральної регламентації по

ведінки членів сім'ї у спілкуванні та взаємодії одного з одним.

Нині за умов глибокої економічної кризи особливої значимос

ті набула економічна функція сім'ї. Вона актуальна передовсім щодо старих батьків — пенсіонерів, які нині перебувають у скрут

ному економічному становищі і потребують матеріальної допо

моги від інших членів сім'ї. Пенсійні виплати настільки мізерні, що не забезпечують навіть половини мінімального прожиткового рівня.

За умов ринку докорінно змінюється економічний аспект сі

мейного життя — набувають особливого значення проблеми ро

динної економіки. Родинна економіка — це сукупність різних видів сімейної економічної та фінансової діяльності, які забезпе

чують задоволення потреб членів сім'ї (приватне домашнє гос

подарство, формування й витрачання сімейного бюджету тощо).



Відомий американський економіст, лауреат Нобелівської пре

мії 1992 р. Г. Беккер, вивчаючи родинну економіку, стверджує, що поведінка людей у сфері особистого життя підлягає дії за

гальних законів економіки. В основі родинної економіки лежать потреби сім'ї. Вони мають тенденцію до постійного зростання, але сімейний бюджет є об'єктивним обмежником сімейного споживання. Тому члени сім'ї в реальних витратах постійно мають ураховувати можливі джерела й обсяги доходів. Невідповідність між потребами та можливостями їх задоволення — основна проблема родинної економіки.

Кожна сім'я сама вирішує, як їй використовувати свій сімей

ний бюджет. Проте німецький економіст-статистик Е. Енгель виявив і описав закономірність, що дістала на честь автора назву «закон Енгеля». Суть її в тім, що зі зростанням доходів сім'ї пи

тома вага витрат на їжу знижується, на непродовольчі товари, житло й комунальні послуги — залишається в основному без змін, на задоволення культурних та інших соціальних потреб — зростає. Це пояснюється так: що більш нагальною є потреба, то меншою мірою її задоволення залежить від розміру доходу. От

же, за питомою вагою витрат сім'ї на їжу не можна судити про рівень її добробуту. У розвинутих країнах частка сімейних витрат на їжу значно менша ніж у слаборозвинутих.

У соціологічному аналізі використовуються такі економічні характеристики сім'ї, як її склад та структура, якість помешкання (кількість кімнат, житлова площа, зручність розташування, наяв

ність побутових вигод), наявність предметів побутового та куль

турного призначення, власного транспорту, будинку, присадибної ділянки, господарства тощо.
^



4. Тенденції розвитку сучасної сім’ї


Історія сім’ї як соціальної спільноти характеризується різноманітними процесами, що відбувалися протягом усіх часів її існування. За останні 200–300 років сталися суттєві зміни в сімейному житті, які вплинули як на міжособистісні сімейні стосунки, так і на соціальний статус самої сім’ї.

Становлення капіталістичних відносин (утвердження системи найманої праці, поширення товарного виробництва та сфери послуг) привело до цілої низки економічних, соціальних і культурних наслідків:

1. Зростання економічної незалежності жінок, які дістали змогу легального заробітку й можливість самостійно утримувати себе і своїх дітей. Це, у свою чергу, суттєво змінило статус жінки в колі сім’ї, зумовило перегляд традиційної структури сімейних відносин. У суспільстві починається боротьба за рівноправ’я з чоловіками у сфері праці, соціальних гарантій, освітніх та політичних прав.

2. Утворення двох центрів життя – роботи й дому (в докапіталістичну епоху професійна діяльність та домашнє господарство – збігалися в одному центрі, тобто існували в межах однієї сім’ї). Перебування на роботі є водночас відсутністю в сім’ї, що суттєво впливає на результати виховання дітей, бо трудовий приклад батьків часто залишається для них невидимим, а передавання життєвого досвіду відбувається «на словах».

3. Еволюція поглядів на сексуальну мораль, яка пов’язана із поширенням так званих демократичних свобод: думки, слова, політичного чи релігійного вибору тощо. Свобода вибору сексуального партнера теж стала своєрідним мірилом рівня цивілізованості сучасних чоловіків і жінок. Унаслідок цього значно послаблюється громадський контроль за дошлюбною та позашлюбною поведінкою людей, проблеми подружньої зради стають особистою справою, а не справою громадського осуду й покарання.



4. Винахід засобів контрацепції дозволив уперше в історії людства відокремити сексуальність від зачаття та створив можливість планування кількості дітей.

Тенденції розвитку сучасної сім’ї, що зумовлені саме вищеназваними соціальними змінами, є такими:

  • зростання кількості розлучень;

  • зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

  • зменшення середньої тривалості шлюбу;

  • збільшення кількості подружніх пар, що проживають без оформлення шлюбу;

  • збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

  • зменшення розмірів сім’ї й кількості дітей у сім’ях;

  • зменшення кількості повторних шлюбів;

  • відтермінування часу вступу до шлюбу.

Усі тенденції мають глобальний характер і пов’язані з руйнацією традиційних цінностей та форм сімейного життя й шлюбу. Однак це не означає загибелі сім’ї як такої – вона зберігається як найстаріша біосоціальна спільнота, а нові часи відкривають нові, не знані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини на тлі останніх суспільних змін.



ВИСНОВОК

Сім'я виступає складним соціальним і неординарним феноменом. Держава повинна створювати умови для повноцінного розвитку сімей. В сучасних умовах охорона благополуччя сім'ї повинна вводитися в ранг державної політики і, насамперед – через гарантоване право на працю кожної людини, кожної сім'ї, впровадження в життя програм, пов’язаних з підтримкою молодих сімей тощо.

Інституціональний підхід дозволяє розглядати сім’ю як соціальну систему, яка е одним з основних соціальних інститутів. При цьому зазначається, що багато важливих функцій сім’ї переходить до суспільства. В цих дослідженнях центральними поняттями стають індивід і культурні цінності, які він поділяє.

Сім'я – це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі здорові сім'ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі суспільство відчувало родинне тепло і затишок.




Література
1. Проблеми і перспективи української сім'ї // Галицькі контракти. – 2001. - №11.

2. Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 1994.

3. Соціологія: підручник для Вузів. – К., 2000.

4. Соціологія, курс лекцій /за ред. Старовойта І.С./, Тернопіль, 1999.

5. Соціологія, навчальний посібник /за ред. Макєєва С.О./, К, 1999.

6. Соціологія: конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2009. – 110 с.

7. Хромишенко Г.С. Сім'я – держава в державі. – К., 1996.


Скачать файл (35.6 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации