Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Шмалей С.В. Екологічна особистість. Монографія - файл 1.doc


Шмалей С.В. Екологічна особистість. Монографія
скачать (1595.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1596kb.16.12.2011 02:05скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Реклама MarketGid:
Загрузка...


С. В. Шмалєй

ЕКОЛОГІЧНА ОСОБИСТІСТЬ

КИЇВ

БІБЛІОТЕКА ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ

1999

УДК 37.033 + [159,9:5021 ББК 74.200.5+ 88,4 Ш71

Рецензенти:

Є. П. Голобородько, член-кореспондент АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Б. М. Андрієвський, доктор педагогічних наук, професор

Рекомендовано до друку вченою радою Херсонського державного педагогічного університету

Шмалей С. В. Екологічна особистість. Монографія. - Київ.:
Ш71 Бібліотека офіційних документів, 1999. - 232 с.

ISBN 966-7370-05-4

Представлено методологічні, теоретичні, методичні та науково-практичні засади розвитку екологічної особистості та змістовний аналіз психологічних та педагогічних закономірностей цього процесу.

Досліджена історія та теорія соціо- і онтогенеза взаємовідносин людської особистості з світом природи, розроблена типологія такої суб'єктифікації, з'ясовані механізми формування та функціонування ставлення до довкілля, доведена індивідуальна та групова специфіка, запропоновані принципи і методики діагностики, виявлені ті психологі­чні функції, які створюються при взаємодії особистості з світом приро­ди. Вперше в українській педагогічній науці розробляється суто психо­логічний напрям еволюції ставлення до живої природи. Проведено аналіз проблеми екологічної освіти з позиції екологічної психології та екологічної педагогіки. Розглянуто традиції, тенденції та стратегію су­часної екологічної освіти.

Розроблені оригінальні методичні рекомендації для формування певних характеристик ставлення, технології взаємодій (естетичні, ін­формаційні, практичні, природоохоронні). Вперше здійснено пошук відповідності процесу екологічної освіти процесу формування екологіч­ного світогляду. Обгрунтовано етапи процесу становлення екологічної свідомості особистості.

ББК 74.200.5+88,4

ISBN 966-7370-05-4

© С. В. Шмалєй, 1999

Вступ

Сучасна екологічна криза зумовлена домінуванням антропоцентричної екологічної свідомості. Для її подолання, сталого розвитку людства і формування ноосфери, необхідно становлення екологічної свідомості екоцентричного типу.

Виникнення в 70-і роки XX століття «інвайронментальної парадигми» (New Environmental Paradigm) свідчить про глибоке розуміння важливих еколого-етичних постулатів. По-перше, з'ясовано, що поряд з визначними характеристиками (культура, технології) людина залишається представником виду, який взаємопов'язаний і поєднаний в глобальну екологічну систему. По-друге, людська Діяльність обумовлена не тільки соціальними і культурними факторами, але й складними біофізичними, екологічними зв'язками, які певним чином лімітують ці дії: людина живе в світі природи і соціумі. Найважливіша особливість сучасної самосвідомості людини полягає в розумінні обов'язковості для неї екологічних законів. Сучасний екоцентричний світогляд характеризується такими ознаками:

  • Найвища цінність - гармонійний розвиток людини і природи. Природа визнається самоцінною, незалежно від практичного чи іншого її значення для людини.

  • Відмова від ієрархічної системи світу. Людина має не привілеї завдяки розуму, а додаткові обов'язки.

  • Мета взаємодії з природою - максимальне задоволення потреб людини і природного середовища. Вплив на світ природи змінюється, взаємодіє з ним.

  • Характер взаємодії з природою визначається екологічним імперативом: дозволено лише те, що не руйнує екологічну рівновагу.

  • Світ природи сприймається як рівноправний суб'єкт взаємодії з людиною.

  • Етичні норми поширюються на взаємодію людей і світу природи.

  • Розвиток людини і природи розуміється як процес коеволюції.

  • Природоохоронна діяльність обумовлена необхідністю зберегти природу заради неї.

Таким чином, екоцентричний тип екологічної свідомості -це система уявлень про світ, для якої характерні: орієнтація на

екологічну доцільність, відсутність протиставлення людини і природи; сприйняття природних об'єктів як рівноправних суб'єктів; баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії з

природою.

Взаємодія зі світом природи має значний психолого-педагогічний потенціал, який охоплює психофізіологічні, психотерапевтичні, реабілітаційні, естетичні, когнітивні, комунікативні, вчинкові і самореалізаційні функції. Такий діапазон впливу перетворює цей потенціал на фактор загального формування і розвитку екологічної особистості, становлення екологічної особистості. Необхідне створення спеціальної інтегративної системи екологічної освіти, яка грунтується на засадах екології, екологічної психології та екологічної педагогіки.

^ Частина І. Взаємодія людини з природою як проблема

психології

Розділ І.

Предмет і

завдання

екологічної

психології

Можна було б говорити про «екологічну психологію», але така спеціальна галузь на стадії знаходиться народження».

Михайло Черноушек

«Психологія життєвого середовища»

Формулювання предмету еко­логічної психології пов'язано з пев­ними труднощами. Це обумовлено тим, що дослідження різних еко­логічних аспектів у вітчизняній психології почалися недавно і тер­мінологічний апарат суміжних дисциплін, що займаються цією проблемою, ще недостатньо устоявся.

На даний час у науковій літературі, з одного боку, термін «екологічна психологія» викорис­товується для позначення ряду напрямків, які відрізняються один від одного, і галузей психологічних дос­ліджень, а з іншого, в одній і тій же праці можна зустріти використання термінів «екологічна психологія», «психологія навколишнього середо­вища», як повних синонімів, тобто для позначення однієї і тієї ж галузі.

Така «термінологічна ентропія» не свідчить про відсутність самос­тійного предмету, завдань і методо­логічних особливостей у кожному напрямку досліджень. Це свідчення періоду становлення і бурхливого росту даної галузі.

^ 1. Психологічна екологія і екологічний підхід у психології

Дж.Гібсона Психологічна екологія

Предмет психологічної екології. Екологія зародилася і розвивалася як розділ біології, що вивчає взаємовідносини тварин, рослин, мікро організмів між собою і з навколишнім середовищем. Надалі в список досліджуваних об'єктів була включена і людина. У результаті цього виникла така наукова дисципліна, як екологія людини [50,51,92,118].

Поступово в дослідженнях екологів, у яких традиційно вивчався хімічний, фізичний, біологічний вплив середовища на людину, все більше уваги стало приділятися психологічному аспекту. Це привело до виникнення спеціального розділу екології - психологічної екології [47,126].

^ Предметом дослідження в психологічній екології є вплив екологічних факторів на психіку людини.

Дослідження з психологічної екології з'ясовують впливи на психіку таких «класичних» екологічних факторів, як світло, температура, хімічний склад повітря, рівень шуму, радіаційний фон, зміна гравітації [13,22,56].

Методологічні особливості психологічної екології. Дослідження з психологічної екології, як правило, проводяться з використанням екології, методологічного і методичного апарату. Віднесення певних досліджень до психологічної екології буде зрозуміло на такому прикладі: вивчається вплив радіаційного фону на психіку людини, а не радіаційна фобія, що є предметом психологічних дисциплін.

Завдання психологічної екології: 1)виділення найбільш значимих для психіки людини екологічних факторів; 2)вивчення психофізіологічного аспекту їх впливу на психічне здоров'я і поведінку людини; 3)розробка методик оптимальної організації цих факторів.

^ Екологічний підхід у психології Дж.Гібсона

Екологічний підхід у психології (Ecological approach) почав формуватися наприкінці 60-х pp. у СІЛА [66].

Вихідним положенням даного підходу є уявлення про те, що людина реально живе не в «фізичному світі», а в «екологічному світі». «Фізичний світ» - це світ, як його досліджує і описує фізика, хімія й інші природничі науки. «Екологічний світ» - це той світ, що можна бачити, чути,

сприймати на дотик.

Методологічні особливості екологічного підходу в психології Дж.Гібсона. Для аналізу взаємодії людини з «екологічним світом» Дж.Гібсоном розроблена спеціальна методологія, яка істотно відрізняється від існуючих. Дослідник абстрагується від тих властивостей і якостей об'єктів, що не є значимими для життєдіяльності даного організму, і, з одного боку, розглядає тільки ті з них, взаємодія яких і створює реальне, «екологічне» (а не «фізичне») середовище його проживання, а з іншого боку - вивчає функціонування психіки в природних «екологічних» умовах [66,69,74].

Принциповим в екологічному підході Дж.Гібсона є уявлення про те, що «суб'єкт» і «навколишній світ» не можна уявити один без одного: світ, у якому реально діє суб'єкт існує сам по собі (в-собі-і-для-себе-в-бутті), незалежно від наявності суб'єкта, який його сприймає.

Дж. Гібсоном також створена система категорій і понять для опису « екологічного світу». У «екологічному світі» не існує таких категорій, як мікрон або парсек, відстані в ньому вимірюються від міліметрів до кілометрів - це розміри тих об'єктів (від дрібних комах до найвищих гір, дерев на обрії), з якими реально стикається суб'єкт.

У «екологічному світі» не існує мікросекунд і тисячоліть. Його діапазон часу - від секунд до років (час протікання реальних подій, що можуть сприйматися суб'єктом), а одиницею часу є. «події» (хвилини, години і т.д. не сприймаються суб'єктом, а мисляться ним).

«Екологічний світ» має ієрархічну будову, що визначається через поняття «вбудованість»: дрібні елементи навколишнього світу вбудовані в більш великі і так до нескінченності. Наприклад, листя будує дерево, дерево формує ліс і т.д.

Абстрактному геометричному поняттю «точка» відповідає поняттю «місце», у якому живе тварина або людина. Воно займає досить певне положення на земній поверхні, але не має чітко означених меж; якщо «точка» визначається через положення на системі координат, то місце - через його вбудованість в інші місця. Площинам, що не мають кольору, текстури, щільності, відповідають «поверхні» і т. д.

Найважливіше методологічне значення в екологічному підході Дж.Гібсона має теорія можливостей (Theory of affordances).

Завдання екологічного підходу в психології. Таким чином, завданням екологічного підходу в психології є розробка психології «людини в екологічному світі», що доповнює існуючу зараз психологію «людини в фізичному світі».

^ 2. Психологія навколишнього середовища

Предмет психології навколишнього середовища.

До 60-х pp. XX ст. у середовищі психологів виникло розуміння того, що існуюча лабораторна психологія не може дати повного уявлення про поведінку людини «у реальному світі», в силу відсутності урахування всіх факторів, що визначають його в природних умовах. На рубежі 80-х pp. різноманітні дослідження психологічних аспектів взаємодії людини із середовищем вдалося об'єднати в рамках нового напрямку, що одержало назву «психологія навколишнього середовища» (Environmental Psychology). У 1982 p. в Единбурзі було прийнято першу міжнародну програму досліджень у цій галузі [83].

Головними сучасними напрямками досліджень з психології навколишнього середовища є вивчення 1) про­сторового пізнання (environmental cognition); 2)просторової поведінки (environmental behavior); 3)сприйняття якості середовища (environmental assessment); 4)реакції людини на взаємодію з навколишнім середовищем і виникаючого в зв'язку з цим стресу (environmental stress).

Предметом дослідження в психології навколишнього середовища є ставлення людини до середовища свого оточення, взаємозв'язку між змінними факторами середовища і різних психологічних характеристик людини, його поведінкою.

Методологічні особливості психології навко­лишнього середовища. Можна виділити дві найважливіші методологічні особливості, що характеризують психологію навколишнього середовища: 1) розгляд людини і навколишнього середовища (взятих в їх цілісності) як єдиної системи; 2)уявлення про те, що середовище істотно впливає на поведінку

людини: у реакціях різних людей на ідентичне середовище

можнa констатувати більше загального, ніж різного
105,108,112,126,143].
Незважаючи на наявність загального об'єкта для

дослідження (навколишнє середовище), психологія навколишнього середовища принципово відрізняється від психологічної екології. По-перше, у психологічній екології взаємодія людини з середовищем розглядається, в основному, із психофізіологічної точки зору, а в психології навколишнього середовища - із власне психологічної. По-друге, у психологічній екології, в основному, розглядається вплив на психіку окремих екологічних факторів, а психологія навколишнього середовища прагне розглядати середовище як систему, з урахуванням усіх факторів (зокрема, просторових: скупченість людей, замкнутість помешкання і т.п., що взагалі не розглядаються в психологічній екології).

Дослідження природи як навколишнього сеоедовища. В роботах дослідників, проведених у межах психології навколишнього середовища, були отримані дані, які дозволили сформулювати наступні положення, особливості, що характеризують сприйняття людиною природи саме як середовища.

^ 1. Природне середовище не має певних, твердо фіксованих меж у часі і просторі [28].

Найчастіше межі всередині природного середовища створюються, крнструюються самим сприймаючим у відповідності з метою і характером його діяльності; він відчуває потребу структурувати простір, що його оточує. Наприклад, мандрівник, що оглядає невідому долину, прагне думкою провести її межі. Для цього він може використовувати або пагорби, або річку, або край лісу, або інші фізичні особливості рельєфу. Але ці межі існують лише в його суб'єктивному сприйнятті: наприклад, для місцевого жителя вони можуть біти ділком іншими.

Більше того, межі, проведені людиною, можуть навіть вступати в протиріччя з реально існуючими в природі взаємозв'язками між різними її елементами. Такі ситуації виникають, наприклад, при плануванні територій заповідників, меліорації і т. д.

Неможливість провести відповідні межі в природному середовищі здатна викликати навіть психічні розлади. Тут існують два полюси. З одного боку, це таке природне середовище, що «переповнене» найрізноманітнішими елементами, наприклад «хаос» тропічного лісу. А з іншого боку - «порожнє» середовище (Horror vaculi, як говорили древні римляни): це і «безкрайність пустелі», що практично не дає ніяких орієнтирів для проведення таких меж, і «біла безмовність», що виснажує полярників, і нескінченність зоряного неба, що, крім насолоди, може викликати і деякий страх [31,32,78].

^ 2. Природне середовище одночасно впливає на
всі органи почуттів.
У той же час сприйняття природного
середовища не є лише підсумовуванням інформації (зорової,
слухової і т. д.), що була одерржана від різних рецепторів,
воно - надмодальне [103,105,112,118].

Наприклад, коли людина в лісі слухає весняний спів птахів, безумовно, що провідну роль відіграє слухове сприйняття. Але вона одночасно бачить лісовий пейзаж, вдихає хвойний запах, сприймає на дотик кору дерев і т. д. І саме комплексне сприйняття принципово відрізняється від прослуховування магнітодронного запису «чистого» співу птахів.

^ 3. Сприйняття природного середовища
обумовлено характером діяльності.
У залежності від
характеру діяльності в даному природному середовищі сенсорна
інформація, що надходить про її елементи, є головною або
периферичною. Наприклад, такий елемент природного
середовища, як «струнка сосна»: для лісоруба це буде, у першу
чергу, «струнка», а потім - «сосна»; для грибника - у першу
чергу, «сосна» (під соснами можна знайти білі гриби) і лише
потім - «струнка» [121].

У той же час людина не вільна у сприйнятті природного середовища, воно не є її «сваволею». Що саме і як буде сприйнято людиною, у досить великій мірі визначається характеристиками самого середовища.

^ 4. Кожний елемент природного середовища,
поряд із фізичними і хімічними характеристиками,
володіє також і соціальним значенням,
у якому
зафіксований суспільний досвід взаємодії з природою. Ці соціальні значення засвоюються людиною в процесі соціалізації і визначають сприйняття природного середовища [74,90,107].

Особливий інтерес становлять випадки, коли те або інше конкретне природне середовище (або окремі його елементи) набуває символічного значення, наприклад Бородинське поле. У цьому випадку всі характеристики природного середовища тим або іншим чином підпорядковані символічному значенню.

Істотну роль у формуванні таких символічних значень відіграють фольклорні образи (особливо з казок), образи художньої літератури і т. д.

^ 5. Сприйняття природи як середовища багато в чому визначається етноцентрично, це обумовлено періодом у розвитку людської свідомості, коли людина була максимально пов'язана із своїм родом, плем'ям та з навколишньою природою [32,34,102].

У зв'язку з цим навколишнє природне середовище структурується на основі опозиції: «свій» - «чужий» («батьківщина» - «чужина»), завдяки чому і виникає такий цікавий психологічний феномен, як «рідна природа». Для людини, яка виросла в оточені беріз і переїхала в інший район, сосновий ліс, що зростає по сусідству, довгий час здається *чужим» [61].

в. У сприйнятті природного середовища ве­лику роль грає опозиція, протиставлення -«центр -периферія*'. «Центр» середовища і все, що знаходиться в ньому, має більшу цінність, ніж «периферія». Мандрівники прагнуть у «серце пустелі», на полюс.

Слід зазначити, що ніякого реального «центру» у самому природному середовищі не існує. Наприклад, нульовий Грінвічський меридіан є «нульовим» тільки тому, Що в той час, коли він був установлений, Європа (а конкретно, Англія) була «центром світу» [1,4].

^ 7. Сприйняття природи як середовища характеризується цілісністю. І ця особливість є найважливішою. Природне середовище не є «колекцією» об'єктів, поверхонь, форм, кольорів, запахів, а існує як ціле, на фоні якого чітко розрізнюються окремі деталі. Тобто сприйняття природного середовища завжди загальне, але водночас і виняткове.

Природне середовище «у цілому» виступає як гештальт (gestalt - спосіб, форма), що організує і детермінує сприйняття окремих елементів природного середовища. Сприйняття цілого (тобто цілісного природного середовища) виявляється більш важливим, ніж сприйняття окремих його елементів.

Завдання психології навколишнього середовища: вивчення взаємозв'язків між змінними середовища і різних психологічних характеристик людини, її поведінкою.

^ 3. Екологічна психологія

Предмет екологічної психології. Екологічна психологія (або психологія екологічної свідомості) почала формуватися у вітчизняній науці на початку 90-х pp. на фоні усвідомлення того, що екологічну кризу неможливо перебороти без зміни пануючої екологічної свідомості, яка є її «психологічною базою».

Ключовою проблемою екологічної психології є дослідження індивідуальної і групової екологічної свідомості. Під екологічною свідомістю розуміється сукупність екологічних уявлень існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

Таким чином, предметом дослідження в екологічній психології є екологічна свідомість, розглянута в соціогенетичному, онтогенетичному і функціональному аспектах.

Методологічні особливості екологічної психології.

Формування екологічної психології як самостійної галузі було обумовлено тим, що «світ природи» займає проміжне положення між «світом речей» і «світом людей» [62,63,67].

З одного боку, взаємодії з природними об'єктами властиві такі особливості і закономірності, які не можуть виявлятися, коли людина стикається з «речами». Так спілкування зі своєю улюбленою свійською твариною, що сприймається як дійсний член сім'ї, це процес, який відрізняється від взаємодії, наприклад, із письмовим столом, нехай навіть і дуже зручним.

З іншого боку, воно не може бути ототожнене зі спілкуванням тієї ж людини зі своєю дитиною. Іншими словами, для адекватного опису та аналізу взаємодії людини з природними об'єктами або природними комплексами в одних випадках досить концептуального і понятійного апарату, а в інших - необхідно притягнення апарату соціальної психології, психології особистості і т. д.

Екологічна психологія має декілька принципових розходжень із психологією навколишнього середовища і психологічною екологією.

  • По-перше, в екологічній психології аналізується взаємодія людини тільки зі світом природи, а в психології навколишнього середовища - взаємодія з усім середовищем, у тому числі і з антропогенним (а в психологічній екології -вплив факторів усього середовища). Тому в працях з психології навколишнього середовища часто зустрічається використання теренів «природа», «природне середовище», «навколишнє середовище» як повних синонімів, а у працях з екологічної психології таке ототожнення неможливе в принципі [96].

  • По-друге, у психології навколишнього середовища природа досліджується як «середовище» (у психологічній екології як «фактор середовища»), а в екологічній психології -як «світ природи», тобто як сукупність конкретних природних об'єктів і природних комплексів, взятих у їх неповторності. Дану різницю можна продемонструвати за допомогою термінів гештальтпсихології «фон» і «фігура»: «природа як середовище» для людини суб'єктивно є свого роду «фоном», «світ природи» - «фігурою»; для психології навколишнього середовища - це фон, на якому діє людина, для екологічної психології, природа - це те, з чим людина взаємодіє (тобто «фігура») [104].

Завдання екологічної психології та її зв'язок з іншими пауковими дисциплінами. В екологічній психології виділяється чотири основних напрямки досліджень свідомості:

! У цілому, підструктури екологічних уявлень.

! Підструктури суб'єктивного ставлення до природи.

! Підструктури стратегій.

! Технології взаємодії з природою.

Перед екологічною психологією стоять такі завдання, які вирішуються в кожному з цих напрямків [21,24,110,113].

і) Аналіз розвитку в процесі соціогенезу. Відповідно до цього завдання в екологічній психології проводиться аналіз екологічної свідомості в різні епохи,

розглядається властива їм специфіка уявлень, відношень, стратегій і технологій взаємодії з природою, визначаються основні тенденції розвитку, виявляються їх рушійні економічні, культурні, політичні та інші фактори.

Для вирішення цього завдання екологічна психологія грунтується на результатах досліджень, які отримані на базі таких наук, як філософія, культурологія, історія, соціологія, політологія, а також різних галузей психологічної науки: історичної і соціальної психології, етнопсихології та ін [90,148].

^ 2) Розробка типології. Відповідно до цього
завдання розробляється типологія як індивідуального, так і
історично сформованої суспільної екологічної свідомості.
Аналізується структура екологічних уявлень, розробляється її
системна модель. Розглядається якісна специфіка суб'єктивного
ставлення до природи, розробляється система його параметрів і
типологія, створюється психологічна характеристика різних
типів ставлення до природи. Досліджуються різні варіанти
існуючих стратегій і технологій взаємодії людини з природою,
створюється їхня типологія.

При вирішенні цього завдання екологічна психологія використовує результати досліджень з культурології і соціальної екології, а також психології особистості та ін. [57,61,101].

^ 3) Аналіз розвитку в процесі онтогенезу.
Відповідно до цього завдання аналізуються основні тенденції
розвитку в процесі онтогенезу індивідуальної екологічної
свідомості.

Досліджуються якісні характеристики і динаміка в онтогенезі уявлень про природу і взаємозв'язки людини з природою, образ і місце природи в образі світу особистості.

Аналізуються фактори, що визначають розвиток суб'єктивного ставлення до природи в процесі онтогенезу, його специфіка на кожному віковому етапі, створюється його періодизація.

Досліджуються вікові особливості мотивації вибору тих або інших стратегій і відповідних їм технологій у контексті загального психічного і особистого розвитку.

При рішенні цього завдання екологічна психологія використовує методи, розроблені в психодіагностиці, результати досліджень з педагогіки, вікової та педагогічної психології [7,26,37,147].

^ 4) Аналіз механізмів формування і функціону­
вання.
Відповідно до цього завдання розглядаються механізми
формування екологічних уявлень, їх роль у регуляції
діяльності пов'язаної з окремими природними об'єктами і
природою в цілому.

Досліджуються шляхи і механізми формування суб'єктивного ставлення до природи, роль у цьому процесі характеру стимулів, наявних у людини екологічних установок, дії різних перцептивних феноменів (явищ ідентифікації, емпатії стосовно природних об'єктів і т. п.), досліджуються можливість, умови і механізми сприйняття природних об'єктів у якості суб'єктів, їхнього впливу на особистість у ситуаціях реальної та ідеальної взаємодії.

Аналізується мотивація екологічної поведінки, фактори, які визначають вибір тієї або іншої стратегії взаємодії з природою, механізми освоєння особистістю різних технологій взаємодії з природою.

При вирішенні цього завдання екологічна психологія
використовує дані педагогіки, семіотики, етології, кібернетики,
а також психології сприйняття, психосемантики,
ентопсихології, порівняльної психології та ін.

[25,30,48,83,111,133].

^ 5) Аналіз індивідуальної і групової специфіки.
Відповідно до цього завдання вивчаються особливості
екологічної свідомості в різних соціально-професійних групах.
Встановлюються взаємозв'язки між соціально-професійною
приналежністю і специфікою системи екологічних уявлень, що
властива кожній групі і окремим її членам. Визначаються
особливості суб'єктивного ставлення до природи: структура
параметрів ставлення до природи та її залежність від рівня
розвитку ставлення. Досліджуються переваги у виборі стратегій
і технологій взаємодії з природою в даних групах.

При вирішенні цього завдання екологічна психологія використовує методи, розроблені в психодіагностиці, результати досліджень з соціології, диференціальної і соціальної психології [44,149].

^ 6) Розробка принципів і методів діагностики.
Для експериментального дослідження названих проблем у рамках розділу екологічної психології - екологічної психодіагностики - створюється спеціальний діагностичний арсенал, який дозволяє визначити рівень сформованності і якісну своєрідність системи екологічних уявлень, суб'єктивного ставлення до природи і застосованих стратегій і технологій взаємодії з нею.

При вирішенні цього завдання екологічна психологія грунтується на положеннях статистики та використовує принципи і методи, розроблені в психодіагностиці.

7) Особливим завданням екологічної психології є дослідження тих психологічних функцій, які може здійснювати взаємодія людини зі світом природи, її вплив на розвиток особистості, створення на цій основі методів психокорекційної і психотерапевтичної роботи.

При вирішенні цього завдання екологічна психологія використовує результати досліджень з фізіології, педагогіки, соціології, вікової, соціальної психології і психології особистості, психології навколишнього середовища, психотерапії [69,86,136,150].

Висновок

  1. У даний час термін «екологічна психологія» застосовується в науковій літературі для позначення ряду близьких, але не тотожних галузей досліджень: психологічної екології, психології навколишнього середовища, екологічного підходу в психології та власне екологічної психології (психології екологічної свідомості), що мають самостійні предмети досліджень, свої завдання і методологічні особливості.

  2. Предметом дослідження в екологічній психології є екологічна свідомість, розглянута в соціогенетичному, онтогенетичному і функціональному аспектах.

  3. Екологічна психологія характеризується двома основними методологічними особливостями, які відрізняють її від близьких галузей досліджень: по-перше, в ній розглядається взаємодія людини тільки з природою, а не з усім її навколишнім середовищем, по-друге, об'єктом досліджень є не «природне середовище», а «світ природи».

  4. В екологічній психології існують чотири основних напрямки досліджень: екологічної свідомості в цілому, а також підструктур екологічних уявлень, суб'єктивного ставлення до природи, стратегій і технологій взаємодії з природою. 5. Перед екологічною психологією стоять такі завдання: створення типології, аналіз розвитку в процесі соціогенезу та онтогенезу, вивчення механізмів формування і функціонування, індивідуальної та групової специфіки, розробка принципів і методів діагностики - які вирішуються в рамках кожного з чотирьох напрямків досліджень, а також завдання вивчення функцій, які може здійснювати взаємодія людини зі світом природи.

^ Розділ II.

Ставлення до природи як предмет психоло­гічного дослід­ження

Визначте значення слів - і ви позбавите світ від половини неприємностей.

Рене Декорт

Вперше психологічний аналіз ставлення особистості був розпочатий на початку XX ст. у працях А.Ф.Лазурського. Він виділив і проаналізував 15 груп ставлення особистості (у тому числі і ставлення до «природи і тварин»). Свій розвиток ідеї А.Ф.Лазурського одержали в психологічній концепції ставлення особистості В.Н.М'ясищева і його послідовників.

Суб'єктивні відношення висту­пають у ролі засад суб'єктивного світу особистості. Відображаючи реальні, об'єктивні відношення особистості зі світом, вони обумовили характер її переваг у різних сферах і через них впливають на всю поведінку в цілому. Саме тому О.М.Леонтьєв вважав, що "справді змістовна, а не фор­мальна характеристика психіч­ного розвитку дитини не може відриватися від розвитку її реального ставлення до світу, від змісту його ставлення. Вона повинна виходити з їхнього аналізу, тому що інакше неможливо зрозуміти особливостей її свідомості".

Під суб'єктивним ставленням у психології
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18



Скачать файл (1595.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации