Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции по криминалистике - файл 1.doc


Лекции по криминалистике
скачать (227 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc227kb.16.12.2011 05:55скачать


1.doc

  1   2   3


Криминалістика
По вторникам а. 112 в 11.20.
Семиногов В. В. - доц. кафедри криминалістики.
Тема: Предмет, система, методи та завдання криміналістики, історія криміналістики.
1. Поняття криміналістики, її предмет.

2. Система криміналістики.

3. Методи криміналістики.

4. Завдання криміналістики.
Літ.:

- КПК.

- *Криміналістика* - підручник для студетнтів ВУЗІВ за ред В.Ю. Чепитько, 2-е видання перероблене і доповнене 2004 р.

- *Настільна книга слідчого* - 2-е ввидання перероблене і доповнене, київ 2007 р.

- *Керівництво з розслідування лочинів* - науково-практичний посібник 2010 р.

- *Криминалистика* - учебник для ВУЗов под редакцией проф. Белкина, Москва 2000 г.

- *Криміналістика* - автор: Шепітько В. І. (зав. кафедри) 2010 р..
1. Поняття криміналістики, її предмет.
Вперше про криміналістику здадав Ганс Гросс - *Керівництво для судових слідчих по криміналістиці*- 1892 р. Предмет криміналістики він визначив такми чином: кримналістика, по своїй суті , починається там, де встановлюють яким саме способом вчинюється злочин, як досліджувати ці способи і розкривати їх, які були мотиви, що сприяли злочину, яка була мета.

Отже, криміналістика - це юридична наука, яка виникла в надрах кримінального процесу в 19 столітті, як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття злочинів.

Криміналістика - самостійна галузь наукового знання, яка має власний предметі методи дослідження, і криміналістику можна розглядати у 3-х аспектах:

- Як науку.

- Як навчальний курс.

- Як практичну діяльність у боротьбі зі злочинністю.

Термін *криміналістика* походить від лат. *criminalis* - те, що стосується злочину.
В юридичній літературі маються місце різні визначення предмета криміналістика: як науки про розкриття злочину, розслідування злочину, технології та засоби практичного слідознавства тощо.

В криміналістиці є двоєдиний предмет пізнання:

- Злочинні діяльність, злочинна поведінка і діяльність щодо їх розкриття.

- Діяльність щодо розслідування і встановлення істини у справі.

Отже, криміналістика - це наука про закономірності злочинної діяльності ті її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.
І. Збирання доказів - це перший етап роботи з доказами. Він складається з кількох стідій:

- Виявлення доказів, їх відшукання.

- Фіксація, закріплення доказів (протоколювання, фотозйомка тощо).

- Вилучення доказів - дйї, які забезпечують можливість використання цих доказів і приєднання їх до справи.

- Збереження доказів.

ІІ. Дослідження доказів являє собою пізнання їх змісту, перевірку верогідності існування тих фактичних даних ,які є змістом цих доказів.

ІІІ. Оцінка доказів - це логічний процес по встановленно допустимості цих доказів, наявності між ними зв'язків.

ІV. Використання доказів - це оперування ними під час встановлення істини.
Криміналістика досліджує злочин - як динамісну систему. В структуру цієї системи входять декілька елементів:

- Суб'єкти злочину (лише люди).

- Предмети, за допомогою яких вчинено злочин.

- Спосіб вчинення злочину.

- Результат злочину.

- Обставини місця, часу.

- Поведінка причетних до вчиненого злочину осіб або осіб ,які випадково стали його очевидцями.

Ці елементи є елементами динамічної системи, які взаємодіють між собою в процесі вчинення злочину, вони знаходяться в кореляційних зв'язках.

Криміналістику цікавить предмет безпосереднього посягання. Він не завжди може мати місце. І він не є тотожним з об'єктом злочину. При вбивстві предмету немає, а при розкраданні є.

Предмет пов'язаний з особою, яка вчинила злочин. Встановивши кореляційні зв'язки між предметом злочину і особою, яка його вчинили можна вийти на цю особу.

Спосіб вчинення злочину - це діяльність суб'єкта злочину. Це не тільки його поведінка, а й використання засобів діяльності, образ дій. Це пов'язано з місцем вчинення злочину, з особою потерпілого.

Виникнення слідів при вчиненні злочину - також є динамічим процесом. Процес відображення слідів злочину має п'ять закономірностей.
2. Система криміналістики.
Система - це сукупність якісно визначених елементів, мж якими існує закономірний зв'язок чи взаємозв'язок. Раніше криміналістика називалась *поліцейською технікою*, потім *кримінальною технікою*. Сучасна система науки крміналістики складається з таких 4-х розділів:

- Методологія криміналістики.

- Криміналістична техніка.

- Слідча (криміналістична) тактика (застосовується не лише слідчими).

- Методика розслідування окремих видів злочинів.

Іноді систему криміналістики поділяють на 6 блоків, але не всі підтримують цей поділ. Приведений вище поділ на 4 є більш прийнятним.
3. Методи криміналістики.
І. Криміналістика використовує як загальні, так і спеціальні методи.

Загальні методи криміналістики:

- Аналіз - це метод науковгого дослідження, шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь.

- Синтез - це процес практичного або уявного воз'єднання цілого з частин або з'єднання різних елементів в єдине ціле.

- Індукція - це спосіб міркування від окремих фактів - до загальних висновків.

- Дедукція - спосіб міркування, при якому нове положення виводиться суто логічним шляхом, від загальних положень - до окремих висновків.

- Аналогія - подібність у чомусь між явищами, предметами, поняттями.

- Абстрагування - це прийом (метод) пізнання, при якому відкидається все несуттєве.

- Абстракція - це одна з основних операцій мислення, яка полягає в тому, що суб'єкт відкриваючі певні ознаки досліджуваного об'єкту не бере до уваги інші. Абстракція - це відвертання уваги.

ІІ. Спеціальні методи криміналистики:

- Математичні методи (моделювання).

- Техніко-криміналістичні методи (методи судової фотографії - кольороподіл, збільшення контрасту тощо)

- Ідентифікаційні методи (встановлення цілого за частинами)

- Криміналістичне версіювання (висунення версій).

- Криміналістичне планування.

- Криміналістичний аналіз ситуації.

- Криміналістичне експерементування.

Всі спеціальні методи поділяють на 2-ві групи:

- Методи науки криміналістики.

- Методи практичної діяльності.

Всі методи криміналістики застосовуються завжди комплексно.
4. Завдання криміналістики - самостійно.
Тема: Криміналістична ідентифікація.
Літ.: Колдин В. Я. *Судебная идентификация* Москва 2002 г.
1. Поняття, наукові засади криміналістичної ідентифікації.

2. Види криміналістичної ідентифікації.

3. Об'єкти криміналтістичної ідентифікації.

4. Поняття й класифікація ідентифікаціїних ознак.

5. Стадії або етапи та способи ідентифікаційної експертизи.
1. Поняття, наукові засади криміналістичної ідентифікації.
Ідентифікація - це встановлення тотожності індивідуально визначеного об'єкта чи класифікаційної групи, до якої належить досліджкваний об'єкт (за певними ознаками або властивосстями).

Ідентифікація - це загальнонауковий метод.

Завдання, які вирішуються за допомогою ідентифікації:

- Ідентифікаційні завдання - встановлюється лише один об'єкт (наприклад, за відбитками пальців встановлюється особа, якій вони належать).

- Класифікаційні завдання (наприклад, встановлення за кулею моделі зброї, з якої вона булі відстріляна).

- Діагностичні завдання - це встановлення стану об'єкту в певний проміжок часу (наприклад, чи придатна дана зброя для здійснення пострілів, чи була особа жива, коли її душили тощо).

Методологічними засадами криміналістичнної ідентифікації є те, що:

- Існує загальний зв'язок явищ у природі та суспільстві (якщо є наслідок, то повинна бути причина).

- Усі об'єкти матеріального світу індивідуальні (немає двох тотожних речей).

- Усі об'єкти рухаються і видозмінюються - тому об'єкт залишається собою тільки певний час, що залежить від швидкості змін (ідентифікаційний період - час протягом якого об'єкт залишається відносно незмінюваним і його можна ідентифікувати).

За допомогою криміналістичної ідентифікації встановлюють конкретні події, весь механізм вчинення злочину, осіб, які його вчинили, а також розшукують і розпізнають будь-які об'єкти злочинного діяння.
2. Види криміналістичної ідентифікації.
Є декілька критеріїв для поділу на види:

І. За характером встановлення тотожності ідентифікацію поділяють:

- Індивідуальну - у процесі якої вирішується питання тотожності індивідуально визначеного об'єкта.

- Групова (встановлення групової належності) - за допомогою якої ототожнюють класифікаційну групу, до якої належить досліджуваний об'єкт (класифікаційне дослідження).

ІІ. За природою об'єктів, що ідентифікуються:

- Ідентифікація за матеріальними відображеннями: ідентифікація за фотозображенням, ідентифікація за описом, окремо виділяють ідентифікацію цілого за частинами.

- Ідентифікація за ідеальними відображеннями.

ІІІ. За суб'єктом ототожнення:

- Слідча: ідентифікація, як уздійснюють оперативні працівники, ідентифікація, яку здійснює суд.

- Експертна.

IV. За об’єктом:

- Людини.

- Предметів.

- Речей.

- Речовин.

- Тварин.

- Станів.

- Явищ.

V. За сферою криміналістичної техніки:

- Дактелоскопічна.

- Судово-балістична.

- Трасологічна.

- Почоркознавчу.

- Тхніко-криміналістичну.

- Та інші (за зовнішністю тощо).

VI. За процесуальною формою:

- Процесуальна - здійснюється під час проведення слідчих або судових дій (есппертна ідентифікація тощо).

- Не процесуальна (оперативно-розшукова).
3. Об'єкти криміналтістичної ідентифікації.
Об'єктами криміналістичнлї ідентифікації є:

- Люди (як живі люди, так і трупи).

- Тварини (і трупи тварин).

- Будь-які тверді фізичні тіла, що мають стійку форму.

- А також сипучі, рідкі та газоподібні речовини, їх стани, а в окремих випадках, це можуть бути також певні проміжки часу.

Існує два значення поняття об'єкта:

- Матеріальні об'єкти (тверді, сипучі, рідкі фізичні тіла, що можуть бути як органічного, так і неорганічного пощодження) щодо яких треба встановити тотожність або групову належність. Такі об'єкти називаються ідентифіковуваними. Ідентифіковуваний об'єкт - це об'єкт, тотожність якого необхідно встановиити..

- Будь-які матеріальні тіла, органічного та неорганічного походження, які є засобами для встановлення тотожноті. Вони називаються ідентифікуючими. Ідентифікуючі об'єкти - це ті об'єкти, за допомогою яких проводиться ототожнення.

При ідентифікації рідких, сипучих речовин - проводиться групова ідентифікація.
Для порівняння потрібні зразки.

Зразки поділяють на 3 вида:

- Вільні зразки - ті, які були виконані до порушення кримінальної справи. Це - об'єкти, які виникли по за зав'язком з певною кримінальною справою.

- Умовно вільні - це ті зразки, які виконані після порушення кримінальної спарви, але не пов'язані з проведенням експертизи.

- Експерементальні - їх отримують вже після порушення кримінальної справи - за вмотивованою постановою слідчого безпосередньо для проведення експертизи.
4. Поняття й класифікація ідентифікаціїних ознак.
Висновок про тотожність об'єкта завжди базується на сукупності його ідентифікаційних ознак.

Ідентифікаційна ознака - це властивість об'єкта, що повинна задовольняти певним вимогам. Серед цих вимог виділяють:

- Необхідно, щоб ця ознака ідентифіковуваного знайшла своє відбиття на\в ідентифікуючому.

- Функцію ідентифікаційної ознаки можуть виконувати лише такі властивості об'єкта, які характеризуються специфічністю, тобто, чим своєріднішою є властивість, тим більше вона має значення для ідентифікації.

- Ідентифікаційна ознака повинна бути відносно стійкоою і відтворюваною.

Ідентифікаційні ознаки можуть бути поділені на дві великі групи:

І. Загальні (наприклад, зовнішня будова, форма, розміри, тип папілярного візорунку відбитку пальця тощо.

ІІ. Окремі (наприклад, початок лінії узору, якийсь шрам тощо).

Ознаки можуть бути:

- Якісними: матеріал.

- Кількісними (довжина, ширина, вага).

Сукупність усіх ознак, які мають значення для ототожнення називають ідентифікаційним полем.

Ознаки можуть виникати під час експлуатації об'єкту або під час його створення - відповідно до цього виділяють:

- Штучні ознаки.

- Природні ознаки.

Ознаки можуть змінюватись, існують природні процеси, які впливають на ознаки (особа старіє, дерева ростуть).
5. Стадії або етапи та способи ідентифікаційної експертизи.
Ідентифікаційна експертиза - це дослідницький процес, структура якого має наступні етапи, стадії:

- Експертний огляд об’єктів (початковий етап будь-якого дослідження) - експерт повинен оглянути об‘єкти, надані на експертизу, співставити кількість об‘єктів, які надані і які були в натурі.

- Окреме дослідження (раздельное исследование) - на цьому етапі кожен об‘єкт досліджується окремо.

- Експерементальне дослідження (не є обов’язковвим, застосовується, коли є така необхідність).

- Порівняльне дослідження - об‘єкти порівнюють з іншими зразками.

- Оцінювання результатів порівняння.

- Обгрунтування висновків.
Методи (способи) ідентифікації:

- Метод зіставлення.

- Метод суміщення (наложения).

- Метод накладення.

Тема: Судова фотографія та відеозапис.
1. Поняття судової фотографії та її значення.

2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки.

3. Судово-дослідницька фотографія.

4. Судовий відеозапис.

5. Цифрова фотозйомка, процесуальне оформлення фототаблиць.
Літ.:

- Бирюков В. В. *Цифровая фотография перспективи использования в криминалистике* 2000 г.

- *Криминалистическая видеозапись* - учебное пособие под редакцией Трубицина Р. Ю. 2004 г.

- Постіка І. В. *Судова фотографія: теорія і практика* 2002 р.
1. Поняття судової фотографії та її значення.
Судова фотографія є галуззю криміналістичної техніки.

Існує два види судової фотографії:

- Фіксуюча (судово-оперативна) фотографія - це сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації та проведення не складних досліджень речових доказів у процесі розслідування. Фотоз'омка виступає як додатковий, факультативний засіб фіксації (оформлюється як додаток до протоколу). Об'єктами такої зйомки є: місцевість, приміщення, будь-які предмети, сліди, трепи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій (те, як особа показує, яким чином наносився удар тощо. Судово-оперативну з'омку може здійснювати слідчий, оперативний працівник, спеціаліст.

- Експертна (судово-дослідницька) фотографія - це система спеціальних методів, прийомів і засобів, які застосовуються для одержання нових фактів при проведенні судових експертиз. Її зазвичай здійснюють лише експерти. Об'єктами такої фотографії є різні речові докази, але не будь-які, а ті що надаються, направляються на експертизу - це й різні порівняльні зразки або будь-які матеріали, які використовуються при проведенні експертизи.

На сьогодні внаслідок науково-технічного прогресу технічні засоби, які використовуються змінюються - зараз використовуються цифрові фотоапарати.

2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки.
Фотозйомка передує іншим методам фіксації.

Спочатку фотографують загальний вид місця подій, а потім окремі сліди.

Види слідчо-оперативної зйомки в залежності від слідчої дії, яка проводиться розрізняють:

І. Місця події.

ІІ. Обшуку.

ІІІ. Відтворення обстановки і обставин події.

Виділяють:

- Орієнтуюча зйомка - для того, щоб зафіксувати місце події з об'єктами навколишнього середовища (для того, щоб при перегляді фото склалася уява про місце).

- Оглдова - фіксує місце події без навколишніх об'єктів. Огядові знімки звзвичай здійснюються з декількох місць.

- Вузлова. Вузел - це якась частина місця події, де виявлено сліди злочину, це місце, де є будь-які сліди.

- Детальна - це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місцяя події. Детальну зйомку завжди проводять великим планом з використанням маштабної лінійки. Маштабна лінійка повинна бути розташована поряд з площиною, що фотографується.

Фотографування трупа має певні особливості:

Труп не можна фотографувати з боку голови або з боку ніг - так порушуються пропорції.

- Мета орієнтуючої фотозйомки - зафііксувати положення трупа.

- Оглядову зйомку проводять з 4-х точок навколо осі трупу з кутом 45 градусів між знімками. Фіксується поза трупа, ложе трупа. Фотозйомка здійснюється також з 2-х сторін (з боків)

- Вузлова зйомка - цілий труп є вузлом, він має займати максимальну частину кадру. Іноді роблять два кадра, щоб охопити труп повною мірою. На вузлових знімках мають бути відні пошкодження.

- Детальна фотозйомка - фіксує всі ушкодження окремо одне, від одного. Використовується маштабна лінійка.

Фотографування слідів на місці їх виявлення - фіксується їх взаємне розташування. Місце виявлення цих слідів. Принцип той самий - спочатку фотогравується весь об'єкт, на якому було виявлено сліди (вузловий знімок), а потім - сліди окремо (детальні знімки).

Окремо виділяють упізнавальну фотозйомку - використовується для фіксації зовнішності злочинця:

- Фас (по груди)

- Правий профіль (по груди).

- Лівий півпрофіль (по груди).

- В повний зріст.

Інколи об'єднують два останні знімка (в повний зріст в лівий півпрофіль).

Коли фотографують щойно затриману особу, то не вносять до її вигляду ніяких змін.

Уши повинно бути видно, має бути видно зваідки ростуть волосся, осіб фотографують без макіяжу (при фотографуванні особи, яка знаходиться в СІЗО).

Певні особливості має упізнавальна фотозйомка трупа - це поняття не є тотожним з йотозйомкою трупу на місці події. Впізнавальна зйомка трупа проводиться після проведення *туалету* трупа (змивання крові, приведення трупного обличча до вигляду наближеного до живого). Фотографують лівий, правий профіль та передній вид.

Методи фотозйомки:

І. Панорамна фотозйомка - полягає в суворо послідовному фотографуванні частин місцевості чи приміщеення по горизонталі чи по вертикалі, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщуються в один кадр великого плану для того, щоб скласти з фіксованих частин ожне загальне зображення.

Панорама може бути здійснена наступними способами:

- Лінійна - це коли фотоапарат переміщують вздоаж фотографуємого об'єкту (паралельно об'єкту та на однаковій відстані для кожного знімку) і роблять декілька знімків. Кожен наступний кадр має охоплювати близько 10-% попереднього зніімку - для зручності їх стикування. Доречно робити фотозйомку зі штатива - для кожного знімку висота повинна бути однаковою.

- Кругова - обирається точка зйомки і після кожного зімку повертаємо фотоапарат і робимо наступний знімок. 10-15% попереднього знімку має входити до наступного - для стикування.

- Ярусна.

ІІ. Метод вимірювальної фотозйомки (глибинний маштаб).

ІІІ. Стереоскопічна фотозйомка - це матод, який полягає в тому, що зображення можна зробити в 3-х вимірах. Роблять знімок, фотоапарат переміщують на відстанть близько 65 мм і роблять другий знімок.

ІV. Репродукційна фотозйомка (це, наприклад, зйомка документів). Об'єкт має бути освітлений з декількох боків. Це - площинна зйомка.
3. Судово-дослідницька фотографія.
Вона використовується в 3-х основних цілях:

- Для однржання фотографічним шляхом матеріалів дял порівняльного дослідження.

- Для проведення порівняльного дослідження.

- Для виявлення розбіжності в деталях, об'єктах.

Методи судово-дослідницької фотозйомки:

- Тіньова зйомка (посилення тіньового контрасту) - використовується для виявлення рельєфу предметів (тіні, які утворюються окреслюють контур об'єкта). Це використовується, наприклад, при дослідженні сліду розрубу, дослідженні слідів на кулях тощо.

- Фотозйомка слідів, що знаходяться на дзеркальних або польорованих поверхнях.

- Фотозйомка в ультрафіолетових променях - дозполяє виявити сліди травлення, прочитати витравлений текст. Використовується для того, щоб виявити залиті тексти або тексти, які написані симпатичними чорнилами. Використовують спеціальний світлофільта - УФС.

- Фотозйомка в інфрачервоних променях - це фотографування засноване на властивасти цих променів проникати крізь речовини, що для видимих променів не прозорі. Використовується, преш за все, для виявлення записів, виконаних барвниками, що поглинають інфрачервоні промені (графіт, чорна туш, чорна типографська форма) або для того, щоб виявити тексти, залиті барвником, або для того, щоб виявити ознаки підроки підписів, або коли є необхідність виявити текст на матеріалі, який згорів (на згорілому папері, спалених документах).

- Фотозйомка в ренгенівських променях - використовується, наприклад, для дослідження особливостей замків, тощо чи був взлом, а також для дослідження вогнепальної зброї.

- Кольороподіл - застосовується для виявлення малих розходжень об'єктів зйомки в кольорі (наприклад, при дослідженні втиснених текстів).

Судово-фототехнічна експертиза - дозволяє встановити обладнання, яке використовувалося для виготовлення фотознімків (чи був монтаж тощо).
4. Судовий відеозапис.
На даний час, ст. 85*2 КПК дозволяє використовувати відеозапис при проведенні слідчих дій - коли є необхідність зафіксувати динамічну картину подію. Відеозапис має переваги перед фотофіксацією:

- Вона містить інформацію про динаміність події, про розвиток якогось явища або якоїсь дії.

- Не потребує лабораторного опряцювання відзнятого матеріалу.

- Дає можливість неодноразово використовувати носій інформаціїї.

Відеозапис викориистовується:

- Підчас оргляду місця події.

- При проведенні перевікки показань на місці, слідчого експерименту.

- Допитів і очних ставок.

Методи - такі, як і при фотозййомці (орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна зйомка, а також статичне панарамування, динамічне панарамування, наїзд, відїзд).
5. Цифрова фотозйомка, процесуальне оформлення фототаблиць.
Цифрова фотозйомка:

- Витримка - це період часу, на який відкривається затвор (скільки часу діє світло на матрицю фотоапарату).

- Діафрагма - регулює (визначає) кількість світла, яке попадає на світлосприймаючий матеріал.

- Світлочутливість матриці - цк аналог плівки, яка ставиться (раніше використовували різні влівки для різних умов освітленості). Обирається відповідно до рівня освітленості.

- Наявність оптичного трансфокатору (об’єктиву) - дає змогу маштабування.

- Баланс білого - необхіден для того, щоб передача кольорів відповідало дійсності.

- Брекетинг - серії знімків.
Процесуальне оформлення фототаблиць:

І. Фотографії в матеріалах справи оформлюються як додаток.

ІІ. В протоколі вказуються умови зйомки:

- Освітлення (природнє, або з використанням лампи спалаху).

- В який час проводилася зйомка

- Погодні умови

- Модель фотоапарату

- Модель об’єктиву (з усіма циферками, які там є - фокусна відстань, диафрагма).

- Носій інформації (номер картки пам‘яті, її розмір, модель), види зйомки).

- При використанні цифрового фотоапарату, слід написати в протоколі *до протоколу додається фототвблицця на ** аркушах з ** фотознімками*.

- На сьогодні, актуальним є використання портативної фотолабораторії (роздруковувати фотографії прямо на місці події в присутності понятих, які своїм підписом засвідчують відповідність фотознімків обстановці місця події і відсутність монтажу).

- В фототаблицях фотографії повинні бути наклеєні на аркуш паперу, а не надруковані на цьому аркуші вже у вигляді таблиці.

- По боках від фотографії в таблиці ставляться печптки.

- Під фотографією в таблиці пишуть, що зображено.
Тема: Трасологія: наукові основи.
1. Загальні положення трасології.

2. Поняття сліду в криміналістиці.

3. Механізм слідоутворення.

4. Види слідів.
Літ.:

- Грановский Г. Я. *Основы трассологии* Москва 1965 (переиздана в 2006).
1. Загальні положення трасології.
Трасологія (буквально - слідознавство, вчення про сліди) - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності виникнення слідів матеріальних об’єктів, механізм їх утворення, розробляє засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації, дослідження і використання слідів з метою розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Основні положення трасології:

- Об’єкти матеріального світу індивідуальні - на цьому базується трасологія.

- За певних умов, зовнішня будова одного об’єкта може відбиватись на іншому.

- Відносна стійкість об’єктів.

2. Поняття сліду в криміналістиці.
Будь-які зміни, які сталися внаслідок злочину у навколишньому середовищі називаються слідами злочину.

В криміналістиці існує поняття сліду в широкому і в вузькому значенні:

- В широкому розумінні - слід, це будь-які зміни у навколишньому середовищи (наприклад, відсутність якогось предмету або поява нового, пробита стіна тощо).

- У вузькому разумінні - слід, це матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об’єкта - на іншому. Сліди відображення, це наприклад, сліди рук, ніг, транспортних засобів, тварин, мехханізмів тощо. Сліди у вузькому розумінні і є об’єктом трасології.

Існують:

- Сліди-речовини.

- Сліди-предмети.

- Мікро сліди.

- Звукові сліди.

- Адорологічні (запах) сліди (на основі цих слідів діють собаки).

3. Механізм слідоутворення.
Сам процес слідоутворення може здійснюватись в результаті:

- Фізичних.

- Хімічних.

- Біологічних.

- Та інших процесів.

Матеріальнофіксовані сліди виникають внаслідок механічної, контактної взаємодії двох об’єктів:

- Слудоутворюючого (того, який залишив слід).

- Слідосприймаючий(того, який сприймає змінення, об’єкт, на якому утворився слід).

Ділянки поверхні, якими вони контактують називаються контактними поверхнями.
4. Види слідів.
В трасалогії сліди класифікувати можна за різними критеріями.

І. Залежно від слідоутворюючих об'єктів:

- Людини - сліди рук, ніг, зубів тощо.

- Тварин - копит, рогів тощо.

- Предментів - сліди знарядь злому, транспортних засобів тощо.

ІІ. Залежно від механізму утворення слідів, їх розрізняють на:

А. Об'ємні і поверхневі - відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі (мають три виміри - довжину, ширину і глибину).

Поверхневі сліди можуть бути:

- Видимими - барвні (коли у сліді пристуній барвник, але, якщо барвник за кольором збігається із поверхнею, то такий слід буде маловидимим) і безбарвні (але безбарвні сліди можуть бути й маловидимими чи невидимими).

- Невидимими (їх можна виявити з використанням спеціальних засобів або пристосувань) - утворюються на папері, шероховатих поверхнях, тканинах.

- Маловидимими - утворюютьсяна металі, склі, полірованій деревені тощо. Їх виявляють в косопадаючому світлі (використовують спеціальне освітлення - під кутом ~ 45*). Але сліди пальців рук, залишені на прозорих матеріалах виникають в проникаючому світлі.

Б. Статичні і динамічні (їх ще називають площинними) - виникають у результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкту (вони мають лише довжину і ширину, це відбувається, коли об'єкт, що залишає сліди і той, який їх сприймає - однакової твердості) Це, наприклад, відбитки пальців тощо:

- Статичні слиди, це ті, які виникають в момент спокою, коли поверхні двох об'єктів знаходяться у стані відносного спокою. Статичні сліди чітко відбивають (дзеркально) будову слідоутворюючого об'єкту.

-Динамічні сліди - коли слідоутворюючий об'єкт рухається відносно слідосприймаючого (кожна точка об'єкта, що рухається відображається у вигляді лінії на слідосприймаючому об'єкті). Різновидом статичного сліду є слід кочення (кожна частина протектору відображається у вигляді чітких точок, окрім випадків ковзання).

- Деякі вчені вирізняють че й комбіновані сліди.

В. Локальні і переферічні:

- Локальні сліди виникають лише у межах контакту взаємодіючих поверхонь.

- Переферичні виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів.

Г. Сліди нашарування і відшарування:

- Сліди нашарування - це коли частки зі слідоутворюючого об'єкту переходять на слідосприймаючий об'єкт.

- Сліди відшарування - це коли частки зі слідосприймаючої поверхні переходять на слідоутворюючий об'єкт.
Тема: Трасологія слідів рук.
1. Поняття дактелоскопії. Особливості будови шкіри на долонній поверхні рук.

2. Типи папілярних візарунків. Види слідів рук

3. Виявлення слідів рук.

4. Фіксація та вилучення.
1. Поняття дактелоскопії. Особливості будови шкіри на долонній поверхні рук.
Дактелоскпія - це, перш за все, розділ криміналістики, який займається даслідженням конфігурації папілярних ліній на пучках (або на нігтьових фалангах) пальців рук - із метою встановлення ідентичності.

У 1877 р. Вільям Гершер першим висунув гіпотезу про візаурнки пальців рук. Але вже в 7-му столітті в Індії та Китаї існувала думка про індивідуальність візарунків на пальцях.

Окрім папілярних ліній є ще і флексійні лінії - це найбільші лінії згинаня на поверхні доллні та між фаоангами пальців. Також є складки-зморшки, які розташовані на всій повершні долоні - їх поява та зникнення залежить від еластичності шкіри. Це - природні ознаки долоні.

Також мвють значеня для ототожнення штучні ознаки долоні - шрами, опіки тощо

Характкрні особливості слідів відбитків рук:

- Їх індивідуальність - це їх основна властивість.

- Відновлюваність - ві3битки пільців відновлюються завдяки існуванню епідермісу. Якщо буде пошкоджено дерму - залишиться шрам на все диття.

- Стійкість. - відбитки пальців людини формуються десь к 5-му місяцю розвитку людського ембріону, які є незмінними під час життя. Може змінюватися лише їх розмір. Тип візарунку - незмінний.
2. Типи папілярних візарунків. Види слідів рук
  1   2   3



Скачать файл (227 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации