Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Електронний конспект лекцій з дисципліни Економіка та організація виробництва - файл 1.docx


Електронний конспект лекцій з дисципліни Економіка та організація виробництва
скачать (204.7 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx205kb.16.12.2011 07:57скачать

содержание

1.docx

  1   2   3   4   5

1. Основні фонди підприємства


1. Економічна сутність, склад і структура основних фондів.

2. Облік і оцінка основних фондів.

3. Знос основних фондів.

4. Амортизація основних фондів. Відтворювання основних фондів.

5. Показники ефективності використання основних фондів.

6. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів.

1.1. Економічна сутність, склад і структура основних фондів

Всякий виробничий процес являє собою взаємодію засобів праці, предметів праці та робочої сили. Засоби праці і предмети праці складають засоби виробництва, тобто матеріальні речові елементи виробничого процесу. Соціально-економічною формою, у якої засоби виробництва виступають на підприємствах, з’являються виробничі фонди. В результаті конкретної праці робітника виробничі фонди беруть участь у створенні споживчої вартості та вартості створюваного продукту.

Економічна визначеність виробничих фондів витікає з кругообігу засобів підприємства. В ході свого руху одна частина засобів підприємства постійно знаходиться у сфері виробництва, друга – у сфері обороту. Засоби виробництва, які функціонують у сфері виробництва, створюють виробничі фонди. При тому засоби підприємств створюють основні фонди, а предмети праці – оборотні фонди. Розпізнаною особливістю основних фондів, які складають найбільшу частину необоротних матеріальних активів підприємства, є своєрідність перенесення ними вартості на готовий продукт, що обумовлено характером функціонування засобів праці у виробничому процесі.

Основними виробничими фондами підприємства називаються засоби праці, які неодноразово приймають участь у виробничих циклах, мають термін служби більш одного календарного року, зберігають при тому свою речову форму і поступово втрачають свою вартість, яка частинами, пропорційно їх зносу переноситься на вироблену продукцію.

Сума коштів, яка необхідна для створення підприємства і забезпечення подальшого його функціонування, визначає величину авансованого капіталу у певне підприємство. Цей капітал призначається для придбання засобів виробництва і оплати праці робітників, відповідно він називається постійним і змінним. При тому капітал, що вкладається в придбання засобів праці (тобто основних фондів), приймає форму основного капіталу, використаний на оплату предметів праці і оплату праці робітників – форму оборотного капіталу.

З відношення до виробничого процесу основні фонди підприємств поділяють на дві групи:

- виробничі основні фонди, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва;

- невиробничі основні фонди, які не мають прямого відношення до виробництва продукції і виконують допоміжну функцію – створення сприятливих умов з організації виробництва (об’єкти громадського харчування, лікувальні установи, житловий фонд підприємств, бази відпочинку, що знаходяться на балансі підприємства та ін.).

Основні виробничі фонди, в свою чергу, можна класифікувати за різноманітними ознаками. Найбільш поширена їх класифікація – за характером функцій, які вони виконують, – передбачає такі групи:

  1. Будівлі.

  2. Споруди.

  3. Передавальні пристрої.

  4. Машини і обладнання:

  • силові машини і обладнання;

  • робочі машини і обладнання;

  • вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

  • обчислювальна техніка;

  • транспортні засоби;

  • інструменти;

  • виробничий та господарський інвентар.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби – згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ( Положення бухгалтерського обліку 7 “ Основні засоби “) класифікуються за такими групами:

  • земельні ділянки;

  • капітальні витрати на поліпшення земель;

  • будинки, споруди та передавальні пристрої;

  • машини та обладнання;

  • транспортні засоби;

  • інструменти, прилади, інвентар (меблі);

  • робоча і продуктивна худоба;

  • багаторічні насадження;

  • інші основні засоби.

Відсоткове співвідношення окремих видів основних фондів в загальній її вартості називається структурою фондів. На видову (технологічну) структуру основних фондів впливають такі фактори: складність і технологічні особливості підприємства; науково-технічний прогрес і технічний рівень машин і обладнання, що використовуються; відтворювальна структура капітальних вкладень; рівень організації виробництва; територіальне розміщення підприємства та ін.

Признана структура основних виробничих фондів промисловості у відсотках:

Всього 100

Пасивна частина 46,5

у тому числі:

- будівлі 26,7

- споруди 19,8

Активна частина 53,5

у тому числі:

- передавальні пристрої 10,3

- силові машини і обладнання 7,4

- робочі машини і обладнання 29,1

- вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої 1,8

- обчислювальна техніка 1,4

- транспортні засоби 2,4

- інші основні засоби 1,1

Структура основних виробничих фондів враховується тим більш ефективнішою, чим вище питома вага тих груп, які входять до активної частини основних виробничих фондів і більшою мірою визначають виробничу потужність підприємства.

^ 1.2. Облік і оцінка основних фондів

Основні фонди на підприємствах плануються та враховуються згідно з їх класифікацією в натуральному та вартісному (грошовому) вираженні. Обидва види обліку проводяться паралельно, доповнюючи один одного.

Підприємства визначають в натуральних показниках кількість засобів праці, які їм потрібні для забезпечення нормальної господарської діяльності. Облік основних фондів у натуральному обчисленні дозволяє здійснювати їх планування і аналіз їх використання, визначати виробничу потужність підприємства та виявляти ступінь ефективності використання виробничих площ.

Планування і облік основних фондів в натуральних показниках здійснюються на основі матеріалів інвентаризації основних фондів, паспортів підприємства, технічних паспортів окремих об’єктів обліку та карток пооб’єктного обліку.

Облік основних фондів в грошовому обчисленні є необхідним для визначення їх вартості, динаміки і структури – як в цілому, так і по групах для нарахування амортизації і характеристики процесу відтворювання основних фондів, для розрахунку і аналізу показників ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств.

Оцінка основних фондів – це грошове вираження їхньої вартості.

У зв’язку з тим, що основні засоби функціонують у виробництві тривалий час, зношуються поступово, а умови їх відтворювання постійно змінюються, існує кілька видів оцінки основних фондів: первісна вартість основних фондів; первісна вартість; основних фондів з урахуванням зносу ( залишкова); відновлена вартість основних фондів; відновлена вартість основних фондів з урахуванням зносу.

^ Первісна вартість основних фондів – це сума витрат на виготовлення або придбання засобів праці, їх транспортування, монтаж та інші витрати, що пов’язані з уведенням їх в дію. За цією вартістю основні фонди ураховуються на балансі підприємства протягом усього терміна їх служби. Недоліками цього методу оцінки вартості основних фондів є вираження її у змішаних цінах (цінах різних років), а також те, що цей метод не відображає ступінь зносу основних фондів.

^ Залишкова вартість основних фондів являє собою різницю між первісною вартістю та сумою зносу. Залишкова вартість показує у змішаних цінах ту частину вартості основних фондів, яка на даний час збереглася в них і яка буде перенесена на вироблену продукцію в майбутніх періодах.

^ Відновлена вартість основних фондів – це вартість їх відтворювання або придбання в умовах і за цінами даного року. Необхідність розрахунку відновленої вартості основних фондів пов’язана з тим, що в умовах тривалого використання засобів праці і високих темпів інфляції первісна вартість основних фондів перестає відповідати її реальної оцінки. Відновлена вартість основних фондів може бути отримана тільки в результаті їх переоцінки. Недоліком цього методу оцінки вартості основних фондів є те, що вона не показує величину їх зносу.



Відновлена вартість основних фондів з урахуванням їх зносу відображає величину вартості засобів праці, яка ще не перенесена на вироблену продукцію, але яка обчислена в цінах року їх переоцінки. Економічне значення цього методу полягає в тому, що він дозволяє визначити фактичну вартість діючих основних фондів і темпи їх росту, порівнювати обсяги основних фондів окремих підприємств і галузі, надає ставлення про галузеву будову основних фондів та їх розміщення на території держави.

^ 1.3. Знос основних фондів

В ході виробничого використання основні виробничі фонди підприємств здійснюють кругообіг, який складає з послідовної зміни таких стадій: виробниче використання (матеріальний знос) – грошовий резерв (амортизація) – втілення раніше перенесеної вартості основних фондів в нових засобах праці.

На стадії виробничого використання засоби праці піддаються фізичному зносу, який надходить в результаті механічного зношування окремих частин машин і обладнання, конструктивних елементів будівель та споруд. Внаслідок цього виникає втрата засобами праці споживчої вартості, що відповідає поняттю їх фізичного зносу. Факторами фізичного зносу основних фондів виступають: час їх роботи та інтенсивність навантаження, якість і технічний стан, своєчасність їх обслуговування і ремонту, кваліфікація робітників.

Результатом фізичного зношування засобів праці є втрата ними первісних технічних характеристик, втрата споживчої вартості.

Фізичне зношення основних фондів у відсотках можна обчислити за формулою:

де Тф.знош і Тн відповідно фактичний та нормативний термін служби об’єктів основних фондів, роки

Крім фізичного, основні фонди піддаються моральному зношуванню. Моральне зношення основних фондів може виступати в двох формах. Перша форма морального зношення перебуває у тому, що діючі засоби праці втрачають частину своєї вартості, оскільки нові засоби праці такої ж конструкції виробляються дешевше і переносять відповідно меншу вартість на готовий продукт. В цьому випадку зменшення вартості основних фондів не пов’язано зі зміною їх споживчої вартості, тому такі засоби праці продовжують функціонувати в виробництві і не змінюються іншими.

Друга форма морального зносу є наслідком створення нових, більш економічних і в той же час більш досконалих машин, тому засоби праці, які зазнали моральне зношування другої форми, вимагають їх заміни новою технікою до закінчення терміна служби.

Мірилом морального зношення першої форми є коефіцієнт який обчислюється за формулою:

де - коефіцієнт морального зношення першої форми;

Сп – первісна вартість основних фондів;

Св – відновлена вартість основних фондів.

Моральне зношення основних фондів необхідно враховувати при встановленні строків служби, які повинні бути оптимальними з точки зору вимог науково-технічного прогресу, повинні забезпечити максимальне збігання строків фізичного та морального зношення.

^ 1.4. Амортизація основних фондів

Основні фонди, поступово утрачають свою вартість, переносять на виготовлену продукцію частину цієї вартості, що відповідає їх зносу. Погашення вартості основних фондів відповідно їх зносу шляхом перенесення цієї вартості на готовий продукт носить назву амортизації. Вона призначена для поновлення основних фондів на нової технічної основі. Однак, оскільки засоби праці не потребують свого поновлення після кожного виробничого циклу, амортизаційні відрахування можуть бути використані як джерело розширеного відтворення основних фондів.

Для обліку зносу основних фондів, накопичення необхідних амортизаційних сум (амортизаційного фонду), для розрахунку собівартості виготовленої продукції існують норми амортизації.

^ Норма амортизації – це розмір щорічних амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів. Норма амортизації виражає долю основних фондів (у відсотках на рік), яка повинна бути перенесена на виготовлену продукцію на протязі року.

Визначається норма амортизації На у відсотках на рік за формулою:

\

де Сппервісна вартість об’єкта основних фондів, грн;

Сл ліквідаційна вартість, грн;

Тннормативний термін експлуатації об’єкта основних фондів, років.

З 2000 року в Україні, згідно з Національним стандартом бухгалтерського обліку, використовуються такі методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний метод, згідно з яким річна сума амортизації Ар визначається за формулою:

де Ар – річна сума амортизації, грн.

^ 2. Метод зменшення залишкової вартості, згідно з яким головна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної суми амортизації.

При тому норма амортизації визначається за формулою:

,

де п – термін корисного використання об’єкта основних фондів,

протягом якого передбачається нарахування амортизації.

Для визначення суми амортизації використовується формула:

^ 3. При обчислюванні методу прискореного зменшення залишкової вартості основних фондів використовуються формули:

де Сббалансова вартість основних фондів, грн.

^ 4. Кумулятивний метод – це метод, згідно з яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта . Цей коефіцієнт визначається діленням кількості років, які залишаються до кінця терміна використання об’єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

^ 5. Виробничий метод, зміст якого передбачає визначення щомісячної суми амортизації як добуток фактичного за місяць обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації – Са. Виробничу ставку амортизації визначають діленням вартості об’єкта, що амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство чекає виконувати з використанням даного об’єкта:

де На- виробнича ставка амортизації, грн.;

Впл- обсяг продукції, який планується виробити із використанням об’єкта основних засобів протягом всього строку експлуатації об’єкта.

Сума амортизації за рік становить:

де Вф – фактичний обсяг продукції в натуральних одиницях, од.

Крім названих методів, підприємство може також використовуватись для нарахування амортизації основних засобів інші методи, які передбачені податковим законодавством. Підприємства самостійно здійснюють вибір методів нарахування амортизації.

Протягом року амортизаційні відрахування нараховується щорічно – незалежно від методу нарахування – у розмірі 1/12 річної суми.

Існують дві форми відтворювання основних фондів – просте і розширене. При простому відтворюванні передбачається заміна застарілої техніки і капітальний ремонт устаткування, в той час як розширене відтворення – це насамперед нове будівництво, а також реконструкція і модернізація діючих підприємств.

Відновлення об’єктів основних засобів може здійснюватися шляхом ремонту, модернізації та реконструкції.

Джерела формування основних виробничих фондів: виручка від реалізації продукції, в тому числі прибуток; інші доходи; амортизаційні відрахування; бюджетні асигнування; кошти вищестоящих організацій, а також кредити банків.

^ 1.5. Показники ефективності використання основних фондів

Показники ефективності використання основних фондів розподіляються на дві групи:

- узагальнюючі ;

- часткові.

Узагальнюючі показники характеризують ефективність використання всієї сукупності основних фондів підприємства. До них відносять фондовіддачу, фондомісткість та рентабельність основних виробничих фондів.

Фондовіддача від) – показник виробництва продукції (робіт, послуг) на 1 грн. вартості основних фондів – визначається як відношення обсягу випуску продукції (В) до вартості основних виробничих фондів (С) за порівнювальний термін часу (місяць, рік):

.

Фондомісткість (Фмістк) – показує частку основних виробничих фондів, яка приходиться на кожну гривню виробленої продукції:

.

^ Рентабельність основних виробничих фондів Р – визначає величину прибутку, який приходиться на 1 гривню фондів і розраховується як відношення суми прибутку П до вартості основних виробничих фондів С:

%.

Часткові показники ефективності використання основних виробничих фондів відображають рівень використання окремих видів (груп) основних фондів.

Часткові показники розподіляють на три групи: показники екстенсивного, інтенсивного та інтегрального використання.

Показники екстенсивного використання основних фондів відображають рівень їх використання з часу. До них відносяться коефіцієнт екстенсивного використання Кекст і коефіцієнт змінності робіт обладнання Кзм.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання Кекст визначаються як відношення фактичної кількості годин роботи обладнання Тф до кількості годин його роботи згідно з нормами Тн:

.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання Кзм визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих обладнанням станко-змін Дст.-зм, до кількості одиниць обладнання, яке робило найбільшу зміну n:

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання Кінтенс визначається як відношення фактичної продуктивності обладнання Пф до нормативної його продуктивності Пн:

Показник інтегрального використання обладнання Кінтегр визначається як добуток коефіцієнта екстенсивного і коефіцієнта інтенсивного використання обладнання і комплексно характеризує його експлуатацію за часом і продуктивністю:

.

^ 1.6. Шляхи підвищення ефективності основних виробничих фондів

Підвищення ефективності основних виробничих фондів може бути забезпечено підвищенням їхньої технічної досконалості, а також покращенням їхнього використання.

До шляхів підвищення технічної досконалості основних виробничих фондів відноситься: їхнє технічне удосконалення, реконструкція виробництва на базі нової техніки, використання прогресивних технологічних процесів, модернізація обладнання.

Покращення екстенсивного використання основних фондів досягається зменшенням планових та усуненням позапланових простоїв обладнання, покращенням стану обладнання, підвищенням рівня спеціалізації виробництва, своєчасним забезпеченням робочих місць матеріалами, електроенергією, оснащенням і пристроями, підйомно-транспортними засобами.

Для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів велике значення мають своєчасна заміна фізично спрацьованого й технічно застарілого обладнання, модернізація діючого устаткування, запровадження нових технологій та інтенсифікація виробничих процесів.

Притому, якщо підвищення рівня екстенсивного використання основних фондів обмежено календарним фондом часу їх роботи, то покращення інтенсивного використання основних фондів необмежено, як необмежений науково-технічний прогрес.
  1   2   3   4   5



Скачать файл (204.7 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации