Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Доповідь - аполонійське і діонісійське у Ф.Ніцше - файл 1.doc


Доповідь - аполонійське і діонісійське у Ф.Ніцше
скачать (34.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc35kb.16.12.2011 08:27скачать

Загрузка...

1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Наприкінці XIX – початку XX ст. розвивається ірраціоналістичне розуміння культури в межах «філософії життя». Поява цього напряму була зумовлена як внутрішньою логікою розвитку філософії, так і суспільними процесами, що відбувалися в Західній Європі на зламі століть. Головні проблеми, сколихнуті у «філософії життя», пов’язані з усвідомленням кризи класичного раціонального мислення та спробою переосмислити основоположні постулати класичної філософії.

Найхарактерніший представник цього напряму Ф. Ніцше (1844-1900) теоретично розвинув принципи «філософії життя». Він вважав, що великих людей робить не сила високих почуттів, а їхня тривалість. Так і велич культури, якщо підходити до неї з погляду розуміння «філософії життя», створюється волею людей, що її творять. Таким чином Ф. Ніцше, намагався зрозуміти витоки кризового стану культури свого часу і пояснити нігілізм як явище.

На думку Ніцше, нігілізм переважає з причини відсутності відповідної заміни традиційної моралі, коли вона перестає бути актуальною, допомагаючи вирішувати життєві проблеми. Але нігілізм можна здолати «переоцінкою» всіх попередніх цінностей і поверненням до істинних знань. Нігілізму він протиставляв філософію життя, в основі якої була думка про два інстинкти, або дві природні засади європейської культури: аполлонійство і діонісійство. На жаль, вони незаслужено забуті, хоч, на думку філософа, могли б пояснити протиріччя у житті й культурі.

Діонісійська засада – джерело неспокою, страждань, нещасть, стихійного пориву. Аполлонійська забезпечує гармонію, тишу, спокій. Мистецтво і нетрадиційна мораль, на думку Ніцше, допоможуть перебороти кризу культури. До життя, писав він, необхідно ставитись, як до «естетичного феномену». Отже, грецькі боги Апполон і Діоніс стали для Ніцше символами різних світовідчуттів та інстинктів.

Апполон застерігав від диких поривів, передавав мудрий спокій бога. Краса і гармонія аполлонійського світовідчуття відбилась у творчості Гомера. Але і при цьому Аполлон залишався богом ілюзій. Він начебто заслоняв людину примарою вічності. Діоніс же породжував протилежні інстинкти: тривогу, сумнів, збентеження, дикий розгнузданий вихід людських інстинктів. Під впливом такого світовідчуття людина наче пробуджувалася від сну ілюзій і святкувала торжество злиття з природою. Адже тільки природа здатна навчити людину жити, вона краще, ніж християнство і традиційна мораль, знає, що є добро і зло.

Найважливіший інстинкт життя він назвав ім’ям одного з грецьких богів – Діоніса.

Початок розвитку у людей власне людської культури пов'язаний з появою в людей «метафізичних» задатків, схильності до розумних спостережень та узагальнень. Поява таких здібностей породила сократівський, художній і трагічний типи культур. В історії різних народів вони проявляються як культури олександрійська, еллінська та індійська (брахманська). Три типи культури породжені трьома типами людських потреб. Одного заполонює сократівська радість пізнання і мрія зцілити з її допомогою людство; іншого задаровує осяйний покрив краси; третього – метафізичне втішання, що під вихором марноти непорушно плине вічне життя і смерті не існує.

Песимізм і трагізм свідомості здатна подолати лише еллінська культура, побудована на єдності аполлонійського і діонісійського начал. Але неприборкану жадобу до життя і радість життя давало діонісійство. Саме воно повинно стати началом культури, мистецтва, моралі.

Бідою європейської культури Ніцше вважав той факт, що праматір’ю її була не еллінська, а олександрійська культура, типовим представником якої був Сократ, та перша «теоретична людина», яка поставила знання на місце життєвих інстинктів.Сократівська культура сприяла тому, що поступово виштовхувалися істинні життєві цінності та саме життя. Культуру XIX ст. Ніцше назвав сократівською – плід перемоги аполлонійського начала.

Релігію і, власне християнську мораль, Ніцше вважав винною у спотворенні моральних цінностей. У християнстві він спростовував догматичне вчення, суспільну мораль, нав’язування людям відповіді на всі найскладніші моральні питання. Відповіді на них повинна давати не мораль, що обмежує і стримує природу, а саме життя.

Звернення суспільства до абстрактних цінностей (створення «механічного богу», ідеології) здатне призвести до трагедії. Все це Ніцше вважав результатом прагнення знайти просте рішення для складної проблеми, якою є культура. Наука і освіта, вважав він, заперечили міфологію і метафізику, на місце богів поставили бога машин – і саме життя, що «керується наукою», втратило свій істинний сенс. Під впливом прагматичної науки та індустрії життя стало «хворим» та безликим, наука знеособила і саму людину.

Тільки «вільний дух» і «вільний розум» може володіти наукою, використовувати її. Ніцше згоден з античними мислителями, що «той, хто володіє собою, вищий за того, хто володіє містом». Влада над собою дає дійсну свободу людині. Вона вища і значніша влади над іншими. У розумінні Ніцше, рабська свідомість – це свідомість залежна, підлегла обов’язку, традиції, моралі. Такій свідомості Ніцше протиставив людину, вільну від усіх соціальних зв’язків та авторитетів.

Заповідь «не сотвори собі кумира» була дуже важливою для Ніцше. Більше вчися у життя, ніж вивчай життя; більше сумнівайся, ніж слідуй традиції. Для вченого не існувало вчителів і учнів. Кожен повинен іти своїм шляхом, по-іншому не можна створити своє життя. Перетворюючи в реальність чиїсь настанови і пророцтва, ідеї і теорії, людина не може стати нічим іншим як рабом обставин, доктрин, ідеологій.

Культурфілософія Ніцше і зараз звучить застереженням про грізну силу зашкарублості, повсякденності, утилітаризму і прагматизму, що породжують у своїй сукупності залежну людину, рабську свідомість. Тільки зараз ми усвідомлюємо всю загрозу заформалізованого суспільства і породжуваної ним залежної свідомості.


Скачать файл (34.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации