Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Історія економічних вчень - файл Історія економічних вчень.doc


Лекции - Історія економічних вчень
скачать (145.8 kb.)

Доступные файлы (1):

Історія економічних вчень.doc792kb.14.09.2005 16:59скачать

Історія економічних вчень.doc

1   2   3   4   5

(1727 – 1781)


Міністр фінансів Франції за часів Людовіка XVI

Основний твір – “Роздуми про створення і розподіл багатств”(1776)
Доходи

Розрізняє чистий продукт і заробітну плату, визначаючи їх аналогічно Ф. Кене, але на відміну від багатьох фізіократів, під чистим продуктом А. Тюрго має на увазі результат більшої продуктивності праці робітника у сільському господарстві. Праця сільськогосподарського робітника є „єдиною працею, яка виробляє понад те, що йде на її оплату”.

Прибуток у А. Тюрго – самостійний вид доходу. Він складається з:

  • доходу, що отримує підприємець як власник грошей;

  • доходу за “працю, ризик та мистецтво”;

  • земельної ренти.

Процент – це „ціна втрат”, яких зазнає певний час кредитор. На його величину впливає наявність капіталу, попит та пропозицій грошей. Процент і прибуток є частинами чистого прибутку.

^ Теорія капіталу

Визначає капітал як “накопичену цінність” і виділяє фактори його зростання:

  • купівля землі і отримання ренти;

  • купівля промислового підприємства і отримання прибутку;

  • організація великого сільськогосподарського виробництва і отримання фермерського прибутку;

  • ведення торгівлі і отримання торгового прибутку за рахунок обраховування покупців.

^ Цінність і ціна

Цінність пов‘язана з корисністю речі, її здатність задовольняти потреби. А. Тюрго визначає її як оцінку , яку суб‘єкт дає різним предметам своїх бажань. Таким чином кожна людина має свою оцінку цінності, елементом якої є рідкісність речи. Ціна ж товару залежить від попиту та пропозиції на ринку.

Гроші

Розглядає їх як звичайні товари. На його думку, у кожному товарі закладено потенційні гроші і кожний товар вимірює цінність іншого.

^ Теорія відтворення

Удосконалює модель відтворення Ф. Кене виділенням у середині виробничого класу двох груп – підприємців, що надають аванси, та робітників, що отримують заробітну плату, а також поділом безплідного класу на дві підгрупи – підприємців-мануфактурників як власників підприємств, що дають роботу, та простих ремісників – отримувачів заробітної плати.
^ 4.2. Зріла класична політична економія
Історичні умови

Швидкі темпи розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

Поглиблення суспільного поділу праці, розширення товарно-грошових відносин.

Промисловий переворот першої половини XIX ст. приводить до заміни мануфактурного виробництва фабричною індустрією.

Формування класової структури суспільства (буржуазія, пролетаріат, селянство, землевласники).

Загострення соціально-економічних і політичних суперечностей.

Особливості економічних поглядів

  1. Предметом дослідження виступають:

  • у А. Сміта – закони зростання багатства нації;

  • у Д. Рікардо – закони розподілу багатства.

  1. Методами дослідження виступають теоретичний аналіз та емпіризм.


4.2.1. Економічна система А. Сміта
Адам Сміт

(1723 – 1790)
^

Професор Единбурзького університету


Основний твір – “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776)
Методологія

Використовує подвійну методологію: виділяє закономірні, корінні та визначальні процеси в економіці, не бере до уваги випадкові, поверхневі явища (езотеричний метод) і одночасно використовує каталогізацію та зведення явищ до систематизованого вигляду, в якому вони проявляються в реальній дійсності (екзотеричний метод). Така подвійна методологія призводить до існування у А. Сміта двох підходів при визначенні економічних процесів – з точки зору їх сутності та форми прояву сутності.

^ Теорія вартості

  1. Визначає вартість як такі витрати праці на виробництво товару, що в середньому необхідні для даного стану виробництва. Вважає, що складна і кваліфікована праця створює за одиницю часу більшу вартість, ніж проста і некваліфікована.

  2. Розрізняє природну ціну товару, під якою розуміє грошовий вираз вартості, та ринкову, яка може значно відхилятися від природної, проте все ж таки тяжіє до неї.

  3. Визначає вартість як суму доходів: “… заробітна плата, прибуток, рента є трьома першоджерелами доходу, рівно як і всякої мінової вартості”.

Доходи

Розрізняє заробітну плату, прибуток, ренту, які називає первісними доходами, та процент як вторинний доход.

^ Заробітна плата – вартість засобів існування, необхідних для життя робітника та виховання дітей, що замінять його на ринку праці. Заробітна плата – ціна праці робітника. Рівень заробітної плати залежить від попиту та пропозиції на ринку праці. Його зниження загрожує робітникам вимиранням, а значне підвищення веде до зростання народжуваності, збільшення пропозиції робочої сили, конкуренції на ринку праці. Попит на труд грає визначну роль: капіталісти мають змогу змовитися і утримувати величину заробітної плати на невисокому рівні. На думку А. Сміта, зарплата робітників повинна бути високою, тому що вона впливає на рівень продуктивності праці.

Прибуток – різниця між доданою вартістю та заробітною платою. Прибуток – природна винагорода підприємця, залишок після виплати ренти і заробітної плати. Він визначається величиною капіталу, що використовується у виробництві.

Процент – частина прибутку промисловця. Процент – природна винагорода грошового капіталу. Його величина визначаються нормою прибутку, яка з розвитком промисловості і торгівлі має тенденцію до зниження.

Зниження норми прибутку і процента – це прояв економічного здоров‘я нації, котре забезпечується природним порядком. Але на такий порядок може негативно вплинути монополія. Тому А. Сміт виступав проти існування будь-яких монополій та привілеїв.

Рента – нетрудовий доход, надлишок вартості над заробітною платою робітників і прибутком фермера. Рента – природна винагорода послуг землі. „Рента входить до складу ціни продукту інакше, ніж заробітна плата і прибуток. Висока або низька зарплата і прибуток на капітал є причиною високою або низької ціни; більший чи менший розмір ренти є результатом останньої”.

^ Теорія капіталу

Визначає капітал як:

  • вартість, що дає приріст завдяки експлуатації найманої праці;

  • запаси, що призначені для подальшого виробництва.

Вводить до наукового обігу терміни “основний” та “обіговий” капітал, даючи їм таке визначення:

основний капітал – частина капіталу, що приносить прибуток “без переходу від одного власника до іншого або без подальшого обігу” і включає в себе:

  • машини та інші засоби виробництва;

  • будівлі, призначені для торгово-промислових цілей;

  • заходи для покращення землі;

  • трудові навички та здібності;

обіговий капітал – та частина капіталу, яка “постійно йде від власника в одній формі і повертається до нього в іншій” і включає в себе:

  • гроші;

  • запаси продовольчих товарів;

  • сировину, матеріали, напівфабрикати;

  • готові, але ще не реалізовані товари.

Учення про продуктивну та непродуктивну працю

А. Сміт визначає продуктивну та непродуктивну працю залежно від того, що виготовляється з її допомогою. Він має два підходи до визначення цих категорій:

  1. Ціннісний підхід. Продуктивна праця є та, що створює цінність. Наприклад, праця мануфактурного працівника додає цінності матеріалам, які він виробляє. Навпаки, праця слуги не додає цінності ні до чого. На купівлю продуктивної праці витрачається капітал, а непродуктивну – дохід.

  2. Матеріальний підхід. Продуктивна праця – праця робітника, яка закріплюється і реалізується в товарі, що йде на продаж. Непродуктивна праця – праця робітника у сфері нематеріального виробництва. До цієї сфери А. Сміт відносить діяльність держави, її чиновників, церкву, армію, флот тощо.

Збільшення кількості продуктивної праці економіст зв‘язав з зростанням національного багатства країни.

^ Теорія відтворення („догма Сміта”)

Річний продукт країни, що створюється протягом одного року, називає валовим доходом. Якщо з цього продукту відрахувати споживчий запас (чистий продукт), то залишиться величина авансованого на виробництво капіталу. Оскільки річний продукт країни складається з доходів (заробітна плата, прибуток, рента), то і чистий продукт та авансований капітал також формуються з цих же доходів. Економіста звинуватили в тім , що він виключає перенесену вартість (матеріальні витрати) із вартості сукупного продукту. Перенесена вартість – це чиїсь доходи, отримані на попередніх стаціях виробництва. Такий підхід дуже спрощує аналіз теорії вартості, тому що з процесу відтворення у А.Сміта вилучено основний капітал, і ця його помилка одержала в теорії назву “догма Сміта”.

^ Теорія абсолютних переваг у зовнішній торгівлі

“Якщо якась чужа країна може постачати нам будь-який товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі можемо його виготовити, набагато краще купувати цей товар у неї за деяку частину власної промислової праці, витраченої в тій галузі, в якій ми маємо деякі переваги”.

^ Теорія соціально-економічного устрою суспільства

Кожна людина намагається перш за все реалізувати свій егоїстичний інтерес – прагнення до покращання свого матеріального становища, і в процесі своєї діяльності вона не думає про суспільну корисність. Але так чи інакше людина “невидимою рукою” спрямовується до мети, яка не входила до її намірів – створює користь для всього суспільства. Під “невидимою рукою” А. Сміт розуміє стихійну дію економічних законів, які ми сьогодні називаємо законами попиту, пропозиції та конкуренції. Умови, за яких найбільш ефективно діє принцип “невидимої руки”, А. Сміт називає “природним порядком” (повна економічна свобода), а державі відводить роль забезпечення безпеки та правопорядку. “Для того, щоб підняти державу з найнижчого ступеня варварства до найвищого ступеня добробуту, потрібні лише мир, легкі податки і терпимість в управлінні – все інше зробить природний рух речей”.
4.2.2. Економічні погляди Д. Рікардо
Давид Рікардо

(1772 – 1823)

Біржовик, одна з найбільших фігур

лондонського фінансового світу,

з 1819 року – член британського парламенту.

Основний твір – “Начала політичної економії та оподаткування” (1817)
Методологія

Предметом політичної економії вважає “закони, які управляють розподілом”.

Відхиляє емпіричну сторону (екзотеричний метод) методології А. Сміта і зосереджується на вивченні внутрішніх, істотних характеристик економічних явищ.

Започатковує застосування методу сходження від абстрактного до конкретного.

^ Теорія вартості

  1. Визначає вартість як витрати праці за гірших умов виробництва.

  2. Виводить закон, згідно з яким вартість прямо пропорційна витратам робочого часу і обернено пропорційна продуктивності праці.

  3. Наголошує на включенні у вартість товару перенесеної вартості.

  4. Розрізняє природну і ринкову ціни. Під природною Д. Рікардо розуміє цінність, під ринковою – ціну. Ринкові ціни зазнають випадкових і тимчасових коливань. Короткостроковий вплив на відхилення ринкових цін від природних справляють попит та пропозиція. Але за умов вільної конкуренції та переливання капіталів ринкові ціни не можуть надовго відхилятися від природних. У довготривалому аспекті зміна цін пояснюється зміною витрат виробництва.

Гроші

Підтримує кількісну теорію грошей. На думку Д. Рікардо, в обігу може бути будь-яка кількість не лише паперових знаків, а й золотих монет, якій протистоятиме сукупна маса товарів. Співвідношення цих величин і визначає як рівень цін, так і цінність самих грошей.

Доходи

Розвиває в основному езотеричні погляди на доходи і визначає такі їх види:

^ Заробітна плата – вартість засобів існування робітника і його сім’ї. Вона поділяється на природну та ринкову. „Природною ціною праці є та, яка необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або зменшення їхньої кількості”. Ринкова (реальна) ціна праці – ціна, яка фактично сплачується робітникам. Вона залежить від попиту і пропозиції, тобто від кількості народонаселення. Під впливом руху народонаселення ринкова заробітна плата має зближуватися з природною. Д. Рікардо виступає проти втручання держави у функціонування ринку праці, наполягає на необхідності припинення дія законів, захищаючих бідне населення.

Прибуток – надлишок вартості над заробітною платою. Таким чином на прибуток впливає рівень заробітної плати робітників та продуктивність праці.

Рента – надлишок вартості над заробітною платою і прибутком.

Оскільки земля як економічний ресурс носить обмежений характер, то доводиться обробляти також і середні та гірші ділянки землі. Вартість сільськогосподарської продукції визначається витратами праці на гірших ділянках. Оскільки витрати виробництва на середніх і кращих землях нижчі ніж на гірших, то фермери, що використовують кращі та середні ділянки, отримують різницю у вигляді ренти. Гірші ділянки землі ренти не приносять. Постає питання, що ж примушує підприємців обробляти такі ділянки? Відповідь Рікардо знаходить у господарському досвіді Англії, де внаслідок прийнятих парламентом “хлібних законів” постійно утримуються високі ціни на хліб. У результаті такого втручання держави утворюється різниця між ринковою ціною на хліб та витратами на його виробництво (цей надлишок Рікардо називає також рентою), що заохочує фермерів вести землеробство на гірших ділянках. “Не тому хліб дорогий, що платиться рента, а тому платиться рента, що дорогий хліб”.

^ Теорія капіталу

Визначає капітал як запаси, що призначені для подальшого виробництва.

Поділяє капітал на основний та обіговий, використовуючи як критерій поділу час обігу.

^ Теорія відтворення

Виробництво, породжуючи доходи, автоматично створює платоспроможний попит, який забезпечує повну реалізацію товарів і послуг. „Продукти завжди купуються за продукти і послуги, гроші служать лише мірою, за допомогою якої здійснюється цей обмін. Будь-який окремий товар може бути виробленим у надлишку, і ринок буде до такого рівня переповнений, що не буде навіть відшкодовано капітал, витрачений на цей товар. Але це не може статися одночасно з усіма товарами”.

^ Теорія відносних переваг у зовнішній торгівлі

Теорію абсолютних переваг А. Сміта вважає одиничним випадком. Доводить, що торгівля між двома країнами вигідна і тоді, коли одна з них виробляє товари при більш високих витратах, ніж інша. Вигідність торгівлі можлива за умови, коли різниця між відносними витратами у першій країні більша, ніж у другій.

4.2.3. Розвиток політичної економії в Україні середини XIX ст.
Історичні умови

Загострення у першій чверті XIX ст. тривалої кризи як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи.

Розвиток елементів капіталізму в промисловості, землеробстві, занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації.

Починається промисловий переворот, проте зберігається відставання рівня економічного розвитку від передових західноєвропейських держав.

Початок формування класу буржуазії.

Розвиток капіталістичних відносин вимагає від економічної теорії обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів “вільної конкуренції та невтручання держави в економіку”.
Економічна наука у ХІХ ст. була представлена поглядами професури Київського, Харківського, Новоросійського (Одеського) університетів, а також Київського політехнічного і комерційного інститутів.
^ Тихін Федорович Степанов

(1795 – 1847)

Професор Харківського університету, один з перших

авторів курсу політичної економії російською мовою

Основні твори – “Про теорію та практику політичної економії”, “Про джерела багатства у політичній економії”, “Про виробничий клас у політичній економії”, “Про виробництво та споживання взагалі”


  1. Виступав проти ідеї меркантилізму, підтримував вчення А. Сміта і Д. Рікардо.

2. Характеризуючи предмет політекономії, підкреслював, що слід відрізняти цю науку від політики: політична економія показує, яким чином багатство в суспільстві накопичується, споживається та розподіляється.

3. Вважав, що багатство складається з природи, праці та капіталу. Показав, що капіталісти отримують надлишок продукції у вигляді додаткової вартості.

4. Підкреслював, що всі класи мають рівне право на існування. Багатство необхідно розподіляти пропорційно отриманому прибутку за допомогою встановлення диференційованого розміру податків.

5. Вважав, що прибуток – це частина вартості, яка створена працею. Рівень заробітної плати залежить від професійної підготовленості робітників та традицій, прийнятих у країні.

6. Показав мету капіталістичного виробництва – прагнення до збагачення.

1   2   3   4   5



Скачать файл (145.8 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации