Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Інформаційні системи і технології в економіці - файл 1.doc


Лекции - Інформаційні системи і технології в економіці
скачать (594 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc594kb.17.12.2011 22:58скачать

1.doc

  1   2   3   4
ЛЕКЦІЙНИЙ КУРС

"ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ”
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 7.050102 - “ЕКОНОМІЧНА КІБЕРНЕТИКА”

(28 годин)
ВСТУП - 1 година

Предмет і зміст дисципліни “Інформаційні системи і технології в економіці”, її значення у підготовці фахівців з економічної кібернетики. Мета та завдання курсу, зв'язок з іншими навчальними дисциплінами.

Основні поняття дисципліни


Економічний об'єкт- люди, різні предмети, явища чи факт про який можуть бути зібрані дані.

^ Економічні інформаційні системи- людино-машинні системи, що збирають, накопичують, зберігають і видають по запиту чи вимозі інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об'єктом.

Інформаційна база- сукупність інформації, що використовується для функціонування системи і поділяється на зовнішню і внутрішню машинну базу.

Зовнішня машинна інформаційна база- частина інформаційної бази, що являє собою сукупність повідомлень, сигналів і документів, що призначені для безпосереднього сприйняття людини.

Внутрішня машинна інформаційна база- частина інформаційної бази, що є сукупністю інформації, що використовується в інформаційній системі на машинних носіях даних.

Інформаційне забезпечення (ІЗ)- сукупність форм документів нормативної бази і реалізованих рішень по обсягах , розміщенню і формам існування інформації, що використовується в інформаційній системі при її функціонуванні.

Структура ІЗ: методичні інструктивні матеріали (сукупність державних стандартів), система класифікації і кодування інформації, інформаційна база (зовнішня: нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, внутрішня:- інформаційні масиви).

^ Основні принципи створення ІЗ: цілісність, імовірність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація й уніфікація, адаптивність, мінімізація введення і висновку інформації.

Інформаційний засіб – комплекс упорядкованої постійної інформації на носіях даних.

Інформаційний виріб- інформаційний засіб, що пройшов іспит і передається замовнику разом із програмним забезпеченням його ведення.

^ Предметна область – визначена якимись ознаками сукупність економічних об'єктів: це знання і дані про процес, проблему, організацію.

Користувач – особистість, що бере участь у функціонуванні предметної області, чи використовує результати її функціонування.

^ Особистість приймаюча рішення – фахівець, керівник, що виконує функцію керування економічним об’єктом.

Класифікатор – офіційний документ, що представляє систематичний перелік найменувань і кодів класифікаційних угрупувань і об’єктів класифікації.

Види класифікаторів: державний, галузевий, підприємства.
^

Мета дисципліни


Дати основні теоретичні положення створення інформаційних систем, ознайомитися із сучасними підходами, складом і змістом основних операцій створення інформаційних систем, методами керування процесом створення ІС і побудови ІС.
^ Тема 1. Економічна інформація як об'єкт комп'ютерної обробки. - 1 година

Поняття та види економічної інформації. Властивості та структура економічної інформації. Вимоги до економічної інформації, як об’єкта комп’ютерної обробки. Особливості економічної інфомації.
^ Сутність та особливості економічної інформації

Усі процеси життєдіяльності людського суспільства відбуваються за допомогою інформації, яка є формою зв'язку між об'єктом, що передає повідомлення, і тим, який прийматиме його.

Інформація сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.

Інформація повинна відображати реальний світ, процеси, явища, використовувати при цьому зрозумілу користувачеві мову, бути своєчасною, корисною та необхідною йому.

У теорії автоматизованого оброблення інформації її розглядають як сукупність знань, що є об'єктом нагромадження, реєстрації, передачі, збереження, оброблення.

В економічному комплексі функціонують науково-технічна, економічна, правова, адміністративна та інші види інформації.

^ Економічна інформація один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Вона чисельно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта реальних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками народного господарства, напрями його розвитку, налагодити ефективне управління ним. Ці особливості суттєво відрізняють її від економічних даних. В об'єктивній економічній реальності постійно відбуваються події, що трактуються як будь-яка зміна стану економічного об'єкта. Ці події породжують повідомлення, що можуть бути відображені на будь-якому носію в будь-якій знаковій системі. Сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти, не співвіднесену з можливостями їх використання, називають економічними даними.

Економічні дані відображення економічних явищ, не пов'язане з конкретним завданням управління із певним споживачем.

Економічні дані стають інформацією, якщо їх споживач розв'язує певне завдання управління. Іншими словами, економічна інформація — це економічні дані, які використовуються в управлінні.

Економічна інформація розглядається в прагматичному, семантичному і синтаксичному аспектах. ^ Прагматичний аспект пов'язаний із розглядом цінності, корисності використання економічної інформації для вироблення правильного управлінського рішення. Це дає змогу відокремити потрібну інформацію для кожного рівня управління. Семантичний аспект забезпечує вивчення значеннєвого змісту (чи змістового навантаження) інформації, визначення зв'язку між її складовими частинами. Синтаксичний аспект дає змогу встановити параметри інформаційних потоків, розглянути форми подання інформації, її носії, способи кодування.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення. Вона має ряд особливостей, що впливають на способи її збирання, реєстрації та використання. Ці особливості полягають у тому, що, будучи єдиною для всього народного господарства, вона:

  • має тенденцію до постійного збільшення обсяг і в даних;

  • відображає різнобічну діяльність підприємств, організацій через систему натуральних, вартісних та інших показників;

  • є цифровою, алфавітною та алфавітно-цифровою, має лінійну форму подання;

  • в основній своїй масі дискретна (від лат. discretus —поділений, переривчатий), фіксується на матеріальних носіях;

  • характеризується масовістю та великими обсягами, тривалістю збереження і необхідністю накопичення, повторюваністю циклів виникнення й оброблення у встановлених часових межах;

  • має складну структуру.

^ Види економічної інформації

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбулися або мають відбутися.

Відповідно до виконуваних функцій управління виділяють такі види інформації: прогнозна, планово-договірна, облікова, нормативна, розцінкова, довідкова, таблична.

^ Прогнозна інформація пов'язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів із високим ступенем вірогідності. Наприклад, прогнозований розмір прибутку за рік.

^ Планово-договірна інформація пов'язана з функцією планування й описує господарські процеси, що мають від­бутися в заданому часовому періоді. Наприклад, планований обсяг випуску продукції конкретного найменування за місяць, кількість матеріалів конкретного найменування, які постачаються за договором.

^ Облікова інформація пов'язана з функціями опера­тивного, бухгалтерського, статистичного обліку і відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їхній фактичний стан. Наприклад, кількість відпущеного матеріалу конкретного найменування зі складу цеху за робочу добу.

^ Нормативна інформація пов'язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує межі витрат матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів, встановлення складу та структури об'єктів виробництва, послідовність технологічних операцій та ін. Наприклад, норма витрати матеріалу на деталь.

^ Розцінкова інформація включає ціни, розцінки, тарифи, які встановлено на матеріали, продукцію, виконання роботи. Ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні. Наприклад, планова ціна на продукцію конкретного найменування.

^ Довідкова інформація призначена для деталізації господарських процесів, їх якісного розшифрування і доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та технічна характеристика виробу, найменування й адреса підприємства.

^ Таблична інформація містить коефіцієнтні величини або заздалегідь обчислені значення. Наприклад, розмір податку з оподатковуваної суми заробітку.

Нормативна, розцінкова, довідкова, таблична інформація є загально функціональною, призначена для прийняття всіх управлінських рішень. Ця інформація ведеться сумісно й утворює в умовах автоматизованого оброблення інформації фонд нормативно-довідкової інформації (НДІ).

Економічна інформація є не тільки інструментом, а й елементом управління. За технологічного підходу до управління, коли воно подається як інформаційний процес, інформація є об'єктом збирання, передачі, збереження, оброблення. При цьому "сира" (необроблена) інформація є предметом праці в інформаційному процесі управління, а "готова" (оброблена) — продуктом праці.

За технологією оброблення та використання в управлінських рішеннях економічну інформацію поділяють на такі види:

Початкова — інформація, що надходить до об'єкта, який регулюється (вхід).

Внутрішня — інформація, що виникає в процесі виробниче-господарської діяльності об'єкта, який регулюється.

Зовнішня — інформація, що виникає за межами об'єкта, який регулюється. Необроблена — інформація, що не підлягає ніяким перетворенням і в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну. Інша — оброблена.

Вхідна — інформація, що вводиться для оброблення.

Похідна — заново створена інформація.

Проміжна — інформація, що знову надходить для чергового оброблення.

Змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень при кожному її фіксуванні (реєстрації), відображає господарську діяльність і зміни, що в ній відбуваються. Використовується в одному циклі оброблення.

Умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого періоду. Термін її застосування великий і використовується в багатьох циклах оброблення.

Вихідна — видається системою наприкінці оброблення або після закінченні окремих її етапів. До її одержання задається мета функціонування ІC. Вихідна інформація може бути для зовнішнього використання в системах управління більш високого рангу або партнерів, а також для внутрішнього використання — це власне інформація для управління об'єктом.

^ Структура і властивості економічної інформації

Оброблення інформації на ЕОМ потребує структуризації та формалізованого опису окремих її сукупностей. Розглядаючи структуру економічної інформації, виділяють її окремі елементи — прості й складні інформаційні одиниці. Логічний підхід до структуризації дає змогу встановити структурні елементи залежно від функціонального призначення інформації та її особливостей: реквізит, по­казник, інформаційне повідомлення, інформаційний масив, інформаційний потік, інформаційну підсистему, ІC.

Економічна інформація має певну структуру незалежно від застосовуваних технічних засобів для її оброблення.

Структура розкриває побудову економічної інформації, відіграючи в ній ту саму роль, що і синтаксис у розмовній мові. З елементів інформації — одиниць нижчого рангу — утворюються складові сукупності — одиниці вищого ран­гу. Одиницями нижчого рангу є реквізити, а одиницею ви­щого рангу —ІC.

Реквізит — це логічно неподільний елемент. Такі елементи бувають двох видів: реквізити-основи та реквізити-ознаки.

Реквізити-основи кількісно характеризують конкретні об'єкти управління, реквізити-ознаки — якісно. Реквізити-основи можуть бути кількісні, трудові, грошові (вартісні), абсолютні, відносні. Реквізити-ознаки можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні.

Реквізит має певну самостійність й особливі риси. Так, він може входити в найрізноманітніші складові одиниці інформації, що належать до різних сутностей і мають різну складність (як слово може входити до складу різних речень). Ця властивість реквізиту знаходить своє відображення у формі, що всебічно характеризує реквізит незалежно від його наявності у певній складовій одиниці інформації. Форма реквізиту включає найменування, структуру (формат), значення (сукупність значень). Найменування (ім'я) служить для звернення до нього і, як правило, подається словом або групою слів. Наприклад, "табельний номер робітника". Це може бути також назва графи документа. При алгоритмізації та програмуванні використовують скорочені імена — ідентифікатори, що мають обмежену довжину. Доцільно, щоб ідентифікатор реквізиту був закріплений за ним незалежно від того, чи використовується цей реквізит у тій або іншій складовій одиниці інформації, у тій або іншій підсистемі. Це особливо важливо при створенні БД і для сумісності різних ІC.

^ Структура реквізиту — це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють довжину і тип. Довжина — кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Наприклад, "Код цеху" — 2 знаки, "Кількість зданих на склад деталей" — може займати від однієї до семи позицій, "Найменування і характеристика матеріалу" — до 120 позицій.

Типи реквізитів залежать від видів значень. Найпоширенішими є чисельний, текстовий, логічний типи.

^ Значеннями реквізитів є послідовності символів (літер, цифр, різних знаків і спеціальних позначень).

Під час оброблення інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції). Однорідні за формою реквізити-ознаки, які мають різні значення, об'єднують у номенклатури. Наприклад, номенклатура виробів (продукції) - це набір значень кодових позначень або найменувань виробів. З реквізитів утворюється показник — структурна одиниця, що характеризує конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак.

Показник — це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. Він характеризує певне економічне явище. На основі показників складають документи. В документі може бути кілька показників. У конкретній системі показників відбивається вся господарська діяльність об'єкта і на їх основі здійснюється управління цією діяльністю. Економічна інформація будь-якого об'єкта складається з інформаційних сукупностей — повного набору інформації, достатньої для всебічної характеристики об'єкта за певний проміжок часу.

Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням.

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідомлень. Повідомлення, за­фіксоване на матеріальному носію відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Реквізити і показники можуть розглядатися в укрупнених сполученнях, що дає змогу виділяти інформаційну одиницю вищого рівня — інформаційний масив, який практично інтерпретує номенклатуру, об'єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні повідомлення.

Масив як структурна одиниця інформації набув провідного значення за автоматизованого оброблення інформації. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, — інформаційною підсистемою. Сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом, утворює ІC. Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформацію об'єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

Під час проектування ІC необхідно враховувати такі властивості економічної інформації:

  • вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які не підходять для автоматичного введення в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії;

  • ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;

  • основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному обробленню;

  • здобута похідна інформація часто використовується як вхідна при наступних розрахунках;

  • економічна інформація характеризується тривалістю збереження.

  • Економічна інформація має задовольняти такі вимоги:

  • точність — забезпечувати її однозначне сприйняття всіма споживачами;

  • вірогідність — визначати допустимий рівень спотворення як вхідної, так і результатної інформації, на якому зберігається ефективність функціонування системи;

  • оперативність — відображати старіння інформації з часом і втратою актуальності (цінності). Несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнятті рішень.

^ Тема 2. Загальна характеристика інформаційної системи підприємства. - 4 години
Поняття інформаційної системи (ІС). Класифікація ІС та їх загальна характеристика. Стадії розвитку ІС в економіці. Структура ІС підприємства. Інформаційно-технологічна архітектура ІС на підприємстві. Побудова ІС на основі використання комп'ютерних мереж, Інтернет, виділених ліній. Принципи поєднання, розподілення та організація інформаційних ресурсів. Модель “клієнт-сервер”.
^ Класифікація інформаційних систем

Розмаїтість сфер економічної діяльності сприяє появі великої кількості інформаційних систем економічного характеру, які вбирають у себе всі особливості структури управління, схеми декомпозиції управлінських завдань і предметних технологій. Відповідно до сфери застосування виділяють такі інформаційні системи: банківські, страхові, податкові, фондового ринку, промислових підприємств.

В економічній літературі немає єдності щодо класифікації інформаційних систем, хоча це дуже важливо для створення оптимальних інформаційних потоків, що забезпечують потреби управління. Інформаційні системи можна класифікувати за різними ознаками.

Продуктом інформаційної системи, призначеної для завдань управління виробництвом, є перетворена інформація. Оперативність отримання цієї інформації має першочергове значення для оптимізації рішень, які приймаються, а також для контролю за їх виконанням. Технічні засоби перетворення інформації є основним критерієм при класифікації інформаційних систем. Під автоматизованою системою управління (АСУ) розуміють систему управління, “...яка орієнтована на широке і комплексне використання технічних засобів й економіко-математичних методів для вирішення інформаційних задач управління”.

За ступенем автоматизації перетворення економічної інформації інформаційні, системи поділяються на такі групи: немеханізовані (ручні), напівмеханізовані, механізовані, автоматизовані та автоматичні.

До немеханізованих систем належать ті, в яких обробку обліково-економічної інформації здійснюють вручну, а найпростішу обчислювальну техніку, зокрема арифмометри і калькулятори, використовують в індивідуальному порядку для окремих обчислень.

До напівмеханізованих інформаційних систем належать такі, в яких обробку обліково-економічної інформації виконували за допомогою обчислювальних машин з ручним введенням даних (клавішні машини), котрі були в експлуатації в машинно-рахункових бюро.

До механізованих систем належать такі, в яких обробку обліково-економічної інформації виконували за допомогою обчислювальних машин з механізованим введенням даних, зафіксованих на машинних носіях. Це перфораційні обчислювальні машини, котрі експлуатувалися на машинно-рахункових станціях.

До автоматизованих інформаційних систем належать такі, в яких фіксацію, збір та обробку обліково-економічної інформації виконують за допомогою електронних обчислювальних машин, технічних засобів зв'язку, периферійного електронного обладнання. В автоматизованих системах частина функцій (підсистем) управління або обробки даних здійснюється автоматично, а частину здійснює людина.

В автоматичних інформаційних системах усі функції управління й обробки даних здійснюють технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне управління технологічними процесами).

За сферою застосування можна виділити такі класи комп'ютерних інформаційних систем:

  • системи для наукових досліджень;

  • системи автоматизованого проектування;

  • системи організаційного управління;

  • системи управління технологічними процесами.

З названих класів детальніше визначимо два:

Інформаційні системи організаційного управління призначені для автоматизації функцій адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу належать системи управління як промисловими (підприємства), так і непромисловими об'єктами (банки, біржі, страхові компанії, готелі тощо) й окремими офісами (офісні системи).

Інформаційні системи управління технологічними процесами призначені для автоматизації технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо).
^
Технологія "клієнт—сервер"

Створення архітектури "клієнт—сервер" знаменувало новий етап розвитку мережних IT. Це стало можливим завдяки збільшенню ємностей внутрішньої та зовнішньої пам'яті, підвищенню швидкодії ЕОМ, збільшенню швидкості передачі даних.

Концепція "клієнт—сервер" пов'язана з комп'ютерами спільного користування (серверами), які керують спільними ресурсами, що надають доступ до цих ресурсів як сервісу своїм клієнтам.

Обчислювальні мережі, побудовані на основі концепції "клієнт—сервер", дають змогу: реалізувати кооперативне управління ресурсами ОМ; виробити розподіл доступу до даних і процесів їх оброблення між безліччю робочих стан­цій та сервером; організувати ПЗ на основі концепції від­критих систем.

Сервер — одно- або багатопроцесорна персональна чи віртуальна ЕОМ з розподілюваною пам'яттю, розподілюваним обробленням даних, розподілюваними комунікаційними засобами та засобами управління периферійним обладнанням.

Як сервер застосовують потужні ЕОМ, що мають вели­кий дисковий простір і швидкодійні процесори.

Основна роль серверу полягає в управлінні клієнтами, які спільно користуються ресурсами системи в заданий момент часу: принтерами, БД, зовнішньою пам'яттю, програмами та ін. За функціями розрізняють файл-сервер, обчислювальний сервер, принт-сервер, комунікаційний сервер тощо.

Залежно від конфігурації технічних і програмних за­собів використовують різні концепції мережного оброблення даних ("файл—сервер", "клієнт—сервер").

Концепція "файл—сервер" передбачає наявність комп'ютера, виділеного під файловий сервер, в якому знаходяться ядро мережної ОС і файли, що централізовано зберігаються. Для цієї архітектури характерний колективний доступ до спільної БД на файловому сервері. Від конкретного АРМу на сервер надходить запит, оброблення якого зумовлює передачу по мережі на АРМ всієї інформації запитуваного файла. Вибір записів, що задовольняють умови запиту, буде здійснений на самому АРМі засобами СУБД. Це приводить до того, що в момент передачі по мережі інформації файла доступ до нього інших АРМів блокується.

Одночасний доступ багатьох користувачів до інтегрованої БД реалізуються в концепції "клієнт—сервер", згідно з якою серверу належить більш активна роль. Запит на оброблення даних посилається клієнтом (АРМом) по мережі на сервер БД. На сервері здійснюються пошук даних і їх оброблення засобами СУБД. Оброблені дані передаються по мережі від серверу до клієнта (на АРМі). Специфі­кою архітектури "клієнт—сервер" є використання мови структурованих запитів SQL (Structured Queries Language) до БД, що забезпечує роботу зі спільними даними з різ­нотипних додатків у мережі.

Мережний сервер підтримує реалізацію функцій ме­режної ОС, термінальний — функцій з багатьма користувачами системи. Кожний сервер БД може працювати з певним комп'ютером і мережною ОС.

Операційні системи серверів — це DOS версії не нижче 5.0, XENIX, UNIX, Windows NT, OS/2 та ін. Найчастіше використовують SQL-server, SQLBASE-server, ORACLE-server тощо.

Відносно серверів решта ЕОМ, які запрошують інформацію, є клієнтами.

Клієнт — робоча станція, що взаємодіє з користувачем, здатна виконувати потрібні обчислення і забезпечує приєднання до обчислювальних ресурсів та БД засобів їх оброблення, а також засобів організації інтерфейсів.

Як ЕОМ клієнта може бути використана будь-яка ЕОМ.

Концепція "клієнт—сервер" означає, що кожна технологічна процедура потребує наявності трьох елементів: клієнта, який запрошує інформацію; серверу, що цю інформацію надає; власне мережі. Сервер можна розглядати: як елемент апаратури, який забезпечує спільно використовуваний сервіс у мережному середовищі; як програмний компонент, що надає спільний функціональний сервіс іншим програмним компонентам; як поєднання ЕОМ і програми. Клієнта можна розглядати: як ЕОМ; як додаток, що формує і спрямовує запит до серверу. Він відповідає за оброблення, виведення інформації та передачу запитів серверу. Програма-сервер приймає запит, обробляє його і відправляє результат клієнту. Користувач взаємодіє тільки з програмою-клієнтом. При цьому в концепції "клієнт—сервер" програми клієнта та його запити зберігаються окремо від СУБД.

Основна ідея концепції "клієнт—сервер" полягає в тому, щоб сервери розмістити на потужних ЕОМ, а додатки клієнтів — на менш потужних. Завдяки цьому будуть за-діяні ресурси більш потужного серверу і менш потужних ЕОМ клієнтів. Введення-виведення до бази ґрунтується не на фізичному дробленні даних, а на логічному, тобто сервер відправляє клієнтам не повну копію бази, а тільки логічно необхідні порції. Завдяки цьому скорочується гра­фік мережі — потік повідомлень. Сервер обробляє запити клієнтів, вибирає потрібні дані з БД, посилає їх клієнтам по мережі, поновлює інформацію, забезпечує цілісність і збереження даних.

Концепція "клієнт—сервер", будучи більш потужною, замінила концепцію "файл—сервер". Вона дала змогу поєднати позитивні якості систем з одним користувачем (високий рівень діалогової підтримки, дружній інтерфейс, низька ціна) з перевагами великих комп'ютерних систем (підтримка цілісності, захист даних, багатозадачність).

Завдяки архітектурі "клієнт—сервер" реалізується механізм доступу великої кількості користувачів до інформації на сервері. З іншого боку, вплив концепції "клієнт—сервер" на основі ОМ виявився у тому, що вона вперше реалізувала адаптивну ОМ з можливістю нарощування її ресурсів. Ця ОМ здатна плавно адаптувати свою потужність до кількості користувачів, які працюють у ній. Конфігурація ОМ, забезпечуючи вимоги користувачів, не перевантажується і не вичерпується. При цьому сервери, що додаються, розташовуються ближче до користувача.

^ Тема 3. Організація інформаційного забезпечення систем. - 4 години

Поняття та складові поза комп’ютерного забезпечення систем. Носії інформації, вимоги до них, організація документообігу, його склад. Загальні поняття та методи класифікації і кодування економічної інформації. Види класифікаторів. Уніфіковані системи документації.

^ Організація комп'ютерних інформаційних баз та їх структура. Інформаційна, даталогічна та фізична моделі баз даних. Методика створення баз даних.
Складові комп'ютерної інформаційної системи підприємства

Огляд періодичних видань, у тому числі публікацій в Internet, дозволяє зробити такий перелік складових КІСП (докладніше про типи інформаційних систем на підприємствах розвинутих країн див. в додатку. А).

  1. Система управління ресурсами підприємства. Використовують такі абревіатури: MRP (Material Requirements Planning) —планування матеріальних потреб; MRPII (Manufacturing Resource Planning) — планування ресурсів виробництва; ERP (Enterprise Resource Planning) — планування ресурсів підприємства.

  2. Система управління логістикою (SCM Supply Chain Management — управління ланцюжками постачання).

  3. Система управління даними про вироби на промислових підприємствах (PDM Product Development Management — управління складанням виробів).

  4. Система автоматизованого проектування та технологічної підготовки виробництва (^ CAD/CAM Computer-Aided Design/Manufacturing — автоматизоване проектування і виробництво).

  5. Система документообігу (docflow — потік документів).

  6. Інформаційна автоматизована система бухгалтерського обліку (AIS — Accounting Information System), Інформаційна система бухгалтерського обліку підтримує дві основні бізнес-функції — реєстрацію господарських операцій і підтримку прийняття рішень. Це частина інформаційної системи, яка має відношення до оцінки, аналізу й прогнозування доходу, прибутку та інших економічних подій у цілому на підприємстві та у його підрозділах.

  7. Система надання даних для аналізу керівництву (MIS — Management Information Systems).

  8. Системи організації робочого простору (workflow).

  9. Середовище Internet/Intranet.

10. Система електронної комерції (е-соттеrсе).

11. Спеціалізовані програмні продукти або системи для вирішення інших завдань.

Кожна з наведених підсистем КІСП, у свою чергу, може бути досить складною і складатися з декількох програмних продуктів та методів управління ними. КІСП відрізняє від традиційних систем АСУП те, що в них наявні засоби приймання даних з технологічного обладнання, але до них часто не входять підсистеми біллінгу (виставлення рахунків), конструкторської і технологічної підготовки виробництва, диспетчеризації тощо, що становить специфіку конкретних галузей промисловості.

Практично всі розглянуті різновиди інформаційних підсистем КІСП, незалежно від сфери їх застосування, охоплюють однаковий набір компонентів: функціональні компоненти; компоненти системи обробки даних; організаційні компоненти.

Поки що жоден комплексний програмний продукт не може повністю охопити всі наведені вище підсистеми КІСП. Однак, незважаючи на це, слід погодитися, що “корпоративна інформаційна система — така сама частина (абсолютно рівноправна і необхідна) виробничої інфраструктури, як і технологічне обладнання (верстати), ресурси і персонал”.
^ MRP/ERP- системи

Сьогодні для українських підприємств найбільш актуальними є такі концепції КІСП, як MRPII і ERP, що фактично стали світовими стандартами. Вони являють собою набори загальних правил, які сформульовані відповідно на початку 80-х і 90-х років XX ст. Американським товариством з управління виробництвом і запасами (American Production and Inventory Control Society — APICS), котре об'єднує провідні американські компанії.

Сучасні автоматизовані системи організації та матеріально-технічного забезпечення виробництва беруть свій початок від систем планування матеріальних потреб MRP, що виникли в кінці 60-х — на початку 70-х років XX ст. Вони були спрямовані на вирішення проблем, які є актуальними сьогодні для українських підприємств, а саме: облік, оцінка потреб у сировині, матеріалах і управління збутом готової продукції. За допомогою цих систем можна планувати закупки або виробництво всіх компонентів кінцевого продукту, проводити оцінку матеріальних запасів з врахуванням незавершеного виробництва і прогнозів з реалізації.

До кінця 80-х років ідея створення єдиної моделі даних у межах підприємства стала привертати увагу міжнародних промислових компаній, котрі шукали спосіб спростити управління виробничими процесами. І MRP стали першим кроком у цьому напрямі. У міру розвитку MRP-систем стало зрозумілим, що для успішного управління підприємством необхідно забезпечити більш тісний зв'язок і координацію всіх підрозділів виробництв, які відповідають за проектування, виготовлення, постачання, сервісне обслуговування, реалізацію та маркетинг. Це зумовило появу нового покоління програмних продуктів під назвою систем планування виробничих ресурсів — MRP II (Manufacturing Resource Planning). Поряд з функцією планування потреб у матеріалах, системи MRP II мають інші функції (автоматизоване проектування, управління технологічними процесами, імітаційне моделювання тощо). Концепція MRPII — це методологія детального планування виробництва підприємства що включає облік, планування завантаження виробничих потужностей, планування потреб в усіх ресурсах виробництва (матеріали, сировина, комплектуючі, обладнання, персонал), планування виробничих затрат, моделювання ходу виробництва, його обліку, планування випуску готових виробів, оперативне коригування плану і виробничих завдань. І все це будується на основі єдиної, інтегрованої бази даних.

MRP згодом перетворилося в планування ресурсів підприємства (Enterprise Resource Planning — ERP), яке іноді ще називають плануванням ресурсів у масштабі підприємства (Enterprise-wide Resource Planning). В основі ERP також лежить принцип створення єдиного сховища даних (repository), що містить усю ділову інформацію, накопичену організацією в процесі ведення ділових операцій включно з фінансовою інформацією, дані, пов'язані з виробництвом, управлінням персоналом, або будь-які інші відомості. Це усуває необхідність передачі даних від підсистеми до підсистеми. Крім того, будь-яка частина інформації підприємства стає доступною одночасно для всіх працівників, котрі мають відповідні повноваження.

Концепція ERP стала дуже популярною у виробничому секторі, оскільки планування ресурсів дало можливість скоротити час випуску продукції, знизити рівень товарно-виробничих запасів, а також поліпшити зворотний зв'язок із споживачем за одночасного скорочення адміністративного апарату. ERP-системи забезпечують виконання всіх перелічених функцій обліку й контролю, причому не лише для однорідних і локально розміщених виробництв, а й для багатопрофільних підприємств та корпорацій, які мають філії і підрозділи в багатьох містах і країнах.

ERP-системи вирізняють такі основні особливості порівняно з MRP II:

а) універсальність. Ці системи мають усі необхідні засоби для організації інтегрального процесу управління і планування виробництва незалежно від його розмірів, характеру продукції, що випускається, та географічного розміщення;

б) підтримка різноманітних типів виробництва. В ERP-системи початкове входять такі модулі: виготовлення на склад (Make To Stock — MTS), виготовлення на замовлення (Make To Order — МТО), збирання на замовлення (Assemble To Order — АТО), проектування на замовлення (Engineer To Order — ЕТО). Слід відзначити, що в процесі розвитку виробництва звичайно відбувається зміна типів, наприклад, з ЕТО, характерного для початкових етапів розвитку нового бізнесу, на MTS, типового для виготовлення стандартизованої продукції. Програмне забезпечення ERP-систем забезпечує підтримку трансформації типів та їх співіснування на одному підприємстві;

в) космополітизм. Часто філії і підрозділи підприємства розміщенні в багатьох країнах, отже, виникають мовні бар'єри, а також необхідність врахування специфіки законодавства і валютних систем цих країн. У подібних ситуаціях усі турботи про забезпечення коректних перетворень для правильного виконання бізнес-трансакцій бере на себе ERP-система.

Відповідно до матеріалів асоціації APICS, сучасна система управління підприємством, що відповідає концепції ERP, має включати:

  • управління ланцюжком постачань (Supply Chain Management, SCM, раніше — DRP, Distribution Resource Planning);

  • удосконалене планування і складання розкладів (Advanced Planning and Scheduling, APS);

  • модуль автоматизації продажів (Sales Force Automation, SFA);

  • автономний модуль, відповідальний за конфігурування (Stand Alone Configuration Engine, SCE);

  • остаточне планування ресурсів (Finite Resource Planning, FRP);

  • бізнес-інтелект (Business Intelligence, BI), технологію оперативної аналітичної обробки (Online Analytical Processing, OLAP);

  • модуль електронної комерції (Electronic Commerce, EC)-,

управління даними про виріб (Product Data Management, PDM).

Концепція ERP дозволяє відслідковувати не лише виробничі,

а й інші ресурси підприємства (фінансові, збутові тощо). Ця концепція має велику функціональність, у ній значна увага приділяється фінансам і засобам підтримки прийняття рішень. Вона дає можливість планувати й управляти не лише виробничими процесами, а й усією діяльністю (бізнесом) підприємства, домогтися її оптимізації за ресурсами і часом.

Досить часто всю властиву концепції ERP сукупність завдань реалізує не одна інтегрована система, а певний комплект програмного забезпечення. В основі такого комплекту, як правило, лежить базовий ERP-пакет, до якого через відповідні інтерфейси підключено спеціалізовані продукти третіх фірм.

У будь-якому разі, у системі класу ERP слід чітко виділяти три базових блоки:

а) формування основного плану на основі замовлень клієнтів І прогноз попиту. Це організаційно-алгоритмічний процес, який включає процедуру швидкої перевірки виконуваності плану з ресурсів, так зване “приблизне планування потужності” (Rough Capacity Planning);

б) планування потреб, тобто формування плану-графіка виготовлення партій виробів власного виробництва і плану-графіка закупівлі матеріалів та комплектуючих. При цьому працюють цілком визначені алгоритми розрахунку розмірів замовлень і дат запуску замовлень на основі сітьових моделей. На цьому етапі виконують також розрахунок завантаження ресурсів або балансування плану-графіка з ресурсів — процедуру планування потужності (Capacity Planning);

в) оперативне управління. Процедури перевірки укомплектованості і запуску замовлень, управління процесом виробництва через механізми виробничих циклів, пріоритетів, розмірів замовлень, при цьому ведеться облік виконання операцій і замовлень та складський облік.

До систем класу ERP мають входити засоби, що дозволяють змоделювати весь хід виробництва при даному варіанті основного плану, щоб побачити можливі майбутні проблеми і вузькі місця. ERP-системи мають підтримувати методи Just-In-Time (точно в строк). Вони також мають планувати діяльність служб збуту, постачання і виробництва як наскрізний графік взаємозалежних замовлень. Такі системи мають охоплювати засоби бюджетування і розвинуту систему управлінського обліку та фінансового планування, а також систему бухгалтерського обліку або інтерфейс з такою системою, що працює як в українських, так і в західних (GAAP, IAS) стандартах бухгалтерського обліку і звітності.

Завдання бухгалтерського обліку вирішуються в ERP-системах інтегровано із завданнями планування виробництвом.

Залежно від особливостей виробництва для різних підприємств доцільно використовувати різні концепції управління та інформаційних систем. Умовно є п'ять типів виробництв відповідно до числа видів кінцевої продукції й обсягу випуску в натуральних показниках.

Перший тип — підприємства, які випускають складні вироби на замовлення, тобто це тип одиничного виробництва на замовлення. Його відрізняє потенційно велика різноманітність продукції, що випускається, і штучний випуск. Характеризується універсальним устаткуванням — верстатами з ЧПУ, роботами і гнучкими автоматизованими виробництвами. Персонал — висококваліфіковані наладчики і верстатники широкого профілю.

Другий, третій і четвертий типи — різні варіанти серійного виробництва: дрібносерійне, серійне і великосерійне. Чим вища серійність, тим нижча універсальність устаткування і вужче спеціалізація працівників. Число видів готової продукції менше, обсяг випуску — більший.

П'ятий тип — масове виробництво. Спеціалізоване устаткування, конвейєри, потокові лінії, технологічні комплекси. Мінімальне число видів продукції, що випускається, максимальні обсяги випуску.

Кожному типу виробництва відповідають свої методи управління. Для підприємств першого типу — це різноманітні сіткові моделі: методи PERT і критичного шляху, а також стандарти управління ERP, до яких входять методи сіткових розрахунків. Сьогодні обчислювальні можливості дозволяють застосовувати більш гнучкі та складні алгоритми розвузлування виробництва, що спричинило появу продуктів, котрі підтримують гнучке управління виробничими графіками й виробничими завданнями — APS (Advanced Planning and Scheduling — розширене планування та диспетчерування). Процес формування потреб у ресурсах виконується за їхньою допомогою за хвилини, причому завдання вирішується в умовах обмежених потужностей.

Підприємства другого, третього і четвертого типів — це сфера застосування стандартів ERP. Для підприємств п'ятого типу — масового виробництва — це методи точно в строк (Just-In-Time — JIT). На них можуть працювати також і методи ERP, хоча для досить простого виробництва цього типу ERP занадто потужні.

Вплив програмних систем MRP/ERP на бізнес величезний. Використання ERP сприяє об'єднанню, зменшенню числа непотрібних операцій, скороченню помилок, поліпшує можливості прогнозу і планування, що може забезпечити значне скорочення витрат і поліпшення процесу виробництва. Завдяки тому, що переваги систем планування ресурсів очевидні й діючі, провідні сучасні виробники і далі активно впроваджують MRP і ERP уже протягом більш ніж 25 років.
^ Перспективні інформаційні системи

Незважаючи на те, що сьогодні все більше підприємств звертаються до ERP-систем, із часом виявляються деякі їхні особливості у сферах виробництва, збуту й управління персоналом, через що виробничі підприємства часто не можуть одержати необхідні їм дані. ERP-системи завжди сфокусовані винятково на внутрішніх процесах підприємства. ERP оптимізує прийом замовлень, планування виробництва, закупівлю, виробництво, доставку й управління, тобто всі внутрішні операції. Однак сьогодні переваг у конкуренції домагаються ті підприємства, котрі зосереджуються на повному процесі руху споживчої вартості до покупця. І тут модель ERP виявляється недостатньою.

На противагу концепціям MRPII і ERP, орієнтованим на внутрішні процеси підприємств, останніми роками спостерігається тенденція інтенсивного розвитку технологій управління, спрямованих на удосконалення взаємодії із суб'єктами, які є зовнішніми щодо підприємства та його виробничого ланцюжка, тобто із замовниками, постачальниками, партнерами тощо. Метою є вихід “за ворота” підприємства й організація управління повним циклом випуску продукції, від її проектування з урахуванням вимог замовника до гарантійного і сервісного обслуговування. Такими технологіями в сучасних умовах є: MES (Manufacturing Execution System — система управління виробництвом), CSRP (Customer Synchronized Resource Planning — планування ресурсів, що є синхронним із споживачем), SCM (Supply Chain Management — управління ланцюгом поставок), CRM (Customer Relationship Management — управління взаємодією з клієнтами).

У стандартних випадках дані MES-систем мають показники руху деталей по конвейєру або інгредієнтів за реальний проміжок часу, а також інформацію для контролю за якістю й експлуатацією. Використовуючи штрих-коди або інші способи автоматизації управління виробничим процесом, підприємства в розвинутих країнах відмовляються від руйнівної і дорогої з погляду витрат часу практики, коли операторам доводиться зупинятися, щоб робити позначки від руки. У разі правильного використання дані MES-систем дозволяють менеджерам істотно спрощувати процес порівняння показників роботи різних змін, контролювати кількість комплектуючих, готових виробів, а також відходів і бракованої продукції.

Головним завданням ERP-систем є зниження витрат на види діяльності, основані на господарських операціях, — виконання замовлень, бухгалтерський облік і здійснення закупівель. Дані, що могли б сприяти, наприклад, скороченню часу виробничого циклу або виявленню проблем на конвейєрній лінії, часто залишаються поза межами можливостей ERP-систем. З іншого боку, дані, які надходять з конвейєра і є частиною MES-системи, допомагають контролювати такі види діяльності що дають прибуток, як використання виробничого устаткування, сировини, комплектуючих, а також персоналу.

Виробникам слід також інтегрувати покупця в процес планування діяльності підприємства. Інтеграція покупця в ключові бізнес-процеси потребує нової моделі управління діяльністю підприємства — планування ресурсів, синхронізованого з покупцем — CSRP (Customer Synchronized Resource Planning). Сутність технології CSRP полягає в тому, що при плануванні й управлінні підприємством враховують не лише виробничі та матеріальні ресурси, а й ті, які звичайно розглядають як допоміжні або накладні (тобто такі, які використовують в процесі маркетингової і поточної роботи з клієнтом, після продажного обслуговування тощо). Відбувається перехід від планування виробництва до планування задоволення вимог клієнтів. Реалізація цієї технології дозволяє керувати виконанням замовлень клієнтів і роботою всього підприємства набагато краще. З'являється можливість погодинної зміни виробничого графіка, що для звичайної ERP-системи практично неможливо, у той час як це часто трапляється на діючих виробництвах малого та середнього розміру. Стає можливим детальний аналіз вартості замовлення і навіть конкретного товару ще на етапі його оформлення.

Логічним розвитком ERP стали системи управління логістикою ^ Supply Chain Management — SCM. Виникло поняття інтеграції ланцюжків постачань (Supply Chain Integration), яке об'єднує покупців і постачальників у рамках єдиної структури обробки даних. SCM забезпечує управління розширеним виробничим ланцюжком, тобто не лише внутрішніми ресурсами підприємства, а й найважливішими зовнішніми (наприклад, облік розрахунків із замовниками і постачальниками). SCM реалізує новітню технологію управління, описану в стандарті CSRP, котра допускає наявність у системі можливостей управління зовнішніми щодо підприємства елементами виробничого ланцюжка. Метою виходу за межі підприємства є управління повним циклом випуску продукції від проектування до гарантійного і сервісного обслуговування. Технологія SCM означає перехід від управління поставками до управління логістичними ланцюжками поставок, які охоплюють усю інфраструктуру бізнесу — систему дистриб'юторів і дилерів, виробників і постачальників тощо. Інакше кажучи, в аналізі фінансово-господарської діяльності враховують всю низку, за якою товар із сировини перетворюється в готовий виріб і потім через мережу продажів попадає до кінцевого споживача. Причому, на відміну від CSRP, в якому основна увага акцентується на внутрішніх тонкощах виробництва, SCM фокусується на зовнішній логістиці і на зовнішніх щодо виробництва процесах.

Проблема управління замовленнями сприяла розробці систем взаємодії з покупцем (Customer relationship management — CRM). CRM — це технологія управління зв'язками і взаємодією з клієнтами підприємства, основана звичайно на прогнозуванні контрактів, на їх відслідкуванні, на підтримці й обслуговуванні клієнтів, на супроводженні процесів замовлень та продажів.

Сьогодні модулі, що забезпечують реалізацію технологій CSRP, SCM, CRM, стали невід'ємним елементом провідних ERP-систем. Вони можуть також бути виконані і у вигляді окремих CSRP-, SCM- або CRM-систем.

Інша актуальна тенденція — забезпечення функціонування ERP-систем з Inetrnet, аж до підтримки ними Web-інтерфейсу, зокрема в нових версіях Oracle Applications Rll, J.D. Edwards OneWorld, а також у програмному забезпеченні SAS System (SAS Institute, CIIIA). Досить характерною є інтеграція ERP-систем з іншими зовнішніми системами (“клієнт — банк”, електронний документообіг, автоматизоване проектування, управління технологічними процесами тощо).

^ Тема 4. Технологія створення інформаційних систем. - 4 години

Основні принципи та етапи створення ІС. Організація розробки ІС. Створення концепції ІС. Технічне завдання та робоче проектування ІС. Організація робіт по введенню в дію ІС та її супроводження. Правове забезпечення ІС.

^ Методи та засоби створення ІС. Програмне забезпечення для створення ІС. Створення ІС на базі СУБД Access, Paradox.

Використання Інтернет та WEB - технологій при побудові ІС. Програмне забезпечення для створення інформаційно-довідкових систем. Можливості програми Microsoft HTML Help Work Shop.
Технологія створення Web-сторінок

Спочатку всіма компаніями була прийнята така техно­логія. HTML-текст кожного документа містив однакові блоки, які описували дані та потребували ідентичного оформлення. Група працівників фірми, які займалися Web-сервером, готувала і передавала іншим її співробітникам шаблони Web-документів, в яких вже були заповнені розділи, що потребували однакового підходу. Службовцям залишалося тільки включити в скелет Web-документа потрібний зміст і передати результат на публікацію у WWW.

На зміну описаній прийшла фреймова технологія, розроблена фірмою Netscape. Вікно Web-броузера поділяється на фрейми — незалежні частини. У кожному фреймі розташовується окремий документ. Завдяки фреймам автор Web-документа може контролювати реальний його вигляд, розташування та розміри елементів у вікні броузера. Творець документа працює у звичному середовищі майже візуального проектування, де немає необхідності замислюватись над особливостями оброблення HTML-документів конкретним броузером.

Фрейми реалізують роздільне існування документа, який міститься, та його зовнішніх атрибутів типу назви установ, навігаційної панелі, відомостей про автора. За допомогою фреймів кожний структурний елемент Web-документа може бути розміщений в окремому файлі. Якщо розробнику треба змінити навігаційну панель документів серверу, то йому не треба проводити цю операцію з кожним із документів, розташованих на Web-сервері. Досить змінити тільки файл, який містить меню, і всі документи на сервері одержать новий навігаційний блок. Тіло доку­мента стає окремим файлом, що зручно як для розробників, так і для користувачів.

Спрощується робота користувача з документом. Незалежно від довжини документа, який читається, у користувача завжди буде навігаційна панель, що дає змогу легко переміщатися від одного документа до іншого. Крім того, в момент завантаження нового документа немає потреби "перекачувати" по мережі вміст навігаційного фрейму, а це економить і час, і кошти.

Однак фреймова технологія не тільки розширила можливості розробників Web-документів та організаторів Web-серверів, а й спричинила ряд проблем. Web-документи, оформлені за допомогою фреймів, неможливо зберігати повністю в одному файлі (вони складаються з кількох незалежних піддокументів: назви фірми, меню і власне змісту). Користувачеві потрібно зберігати всі складові Web-документа і тільки після цього можна зберегти май-стер-документ, що є каркасом, на якому кріпляться піддокументи. Потім необхідно перевірити правильність гіпер-текстових посилань в майстрові-документі, які пов'язують окремі документи його структури. Крім того, неможливо повністю надрукувати Web-документ, створений за допомогою фреймів. Можна надрукувати спочатку зміст, потім — меню та ін. Тому втрачається стрункість документа паперової копії.

Доступ до Internet можна здобути, використовуючи різні можливості:

  • користувач працює на фірмі, що надає доступ до Internet. У цьому разі він з'єднується з Internet через свою локальну мережу;

  • користувач може звернутися до офіційного постачальника послуг Internet — провайдера — і працювати в мережі за допомогою телефонної лінії. Тоді йому будуть доступні всі служби Internet;

— користувач може підключитись до діалогової інформаційної мережі, що надає доступ до Internet. У цьому разі можуть бути надані не всі послуги Internet.

Основний параметр, який характеризує підключення до Internet, є співвідношення послуги/ціна. За цим показником моделями підключення до Internet в установі є: шлюз ЕП, емуляція комутованого сполучення, комутований SLIP і виділений SLIP.

Користувач повинен зв'язати своє локальне обладнання з регіональним провайдером. Щоб установити зв'язок, більшість користувачів застосовує модем і телефонну лінію. Багато користувачів для підключення до Internet з установи використовують її локальну мережу, безпосередньо підключену до серверу регіонального провайдера Internet через високошвидкісний канал зв'язку. Локальний (місцевий) і віддалений сервери, як правило, зв'язані з Internet за допомогою високошвидкісних каналів зв'язку.

Такий механізм взаємодії з Internet можна охарактеризувати як класичний варіант системи "клієнт — сервер".

Залежно від співвідношення потужності та функціональності ЕОМ користувача (клієнта) й ЕОМ регіонального провайдера (серверу) можливими є два варіанти розподілу функцій між сервером і клієнтом.

Клієнт і сервер частково міняються ролями. При цьому забезпечуються такі самі технологічні можливості, але швидкість роботи системи істотно збільшується, оскільки основне обчислювальне навантаження припадає на ЕОМ користувача.

В Internet використовуються такі IT:

  • мультимедіа (через World Wide Web);

  • пошук за допомогою систем меню (Gopher);

  • гіпертекстові технології;

  • ущільнення даних;

  • технологія передачі через модеми і комунікаційні лінії;

  • технології, що забезпечують санкціонований доступ до інформації, та криптографія;

  • технологія комп'ютерного способу передачі інформаційних повідомлень (ЕП);

  • цифрові відео і звук.

Значний обсяг інформації, що передається в мережі Internet, займає ЕП, яка є однією з найпопулярніших її служб.

На вузлі провайдера Internet для користувача виділяється спеціальна поштова скринька, в яку потрапляють усі листи, що надходять для нього. Коли користувач підключається до вузла, листи з цієї скриньки передаються на його ЕОМ. Система проходження ЕП по мережі Internet така, що потребує наявності двох програм-серверів. Сервер SMTP (простий транспортний поштовий протокол) займається розсиланням листів в Internet. Усі листи абонентів вузла Internet спочатку потрапляють на цей сервер.

Сервер РОРЗ (поштовий протокол) здійснює приймання листів з Internet.

До поштових клієнтів для роботи з поштою Internet належать програми Outlook Express, Messenger, Eudora та Forte Agent.

World Wide Web (WWW) — одна з найпоширеніших мережних служб (ресурсів, інструментів) Internet, що забезпечує зручний інтерфейс для пошуку й одержання інформації з БД, яка зберігається в десятках тисяч джерел у

всій мережі у вигляді документів, файлів, систем колективної роботи, віртуальних бібліотек, аудіо- і відеотек, поштових повідомлень та новин.

Система гіпертексту надає доступ до безлічі текстів (документів, сторінок), пов'язаних між собою нелінійно. В документах WWW не використовуються ієрархічні меню або списки каталогу, вони містять посилання на інші документи. Перехресні посилання допомагають користувачеві швидко звернутися до документа за додатковою інформацією з питання, що його цікавить, а після цього продовжити читання вхідного тексту. Абревіатура WWW перекладається з англійського як "всесвітня павутина", тому що її гіпертекстові посилання пов'язують інформацію, розташовану в різних місцях, подібно до павутиння паву­ка. При цьому не принципово, де в Internet розміщено документ, на який вказує посилання.

Зазначена властивість робить WWW єдиною інформаційною структурою. Так, WWW трансформувала Internet, об'єднавши віддалені сервери як частину єдиного глобального гіпертексту. При цьому зв'язок є повністю однобічним. Створена сторінка WWW може бути змінена тільки автором, але прочитати її може будь-хто, тобто WWW пропонує зв'язок одного з багатьма. Велике значення має те, що користувач не зобов'язаний знати, де знаходиться документ.

У WWW доступним є практично кожний з елементів мультимедіа, тобто в інформацію, подану у вигляді сторінок тексту і рисунків, можна включати звуки та відеозоб-раження. Таким чином, WWW забезпечує гіпермедійне (гіперсередовищне) подання інформації.

Альтернативними назвами WWW є Web або W3.

Web — великий ресурс унікальної інформації. Система Web може використовуватися не тільки для розповсюдження, а й для збирання інформації. За допомогою спеці­ального ПЗ можна створювати бланки та форми, що заповнюються користувачами.

Web ґрунтується на кількох протоколах, включаючи TCP/IP і НТРР, але доступними є кілька, включаючи FTP (File Transfer Protocol — протокол передачі файлів) і NEWS (групи новин).

Web побудовано на основі технології "клієнт — сервер". На Web-серверах (або вузлах Web) інформація зберігається у вигляді гіпертекстових документів і надається Web-клієнтам. Під Web-сервером залежно від контексту слід розуміти програму, встановлену на ЕОМ, саму ЕОМ або їх об'єднання. Таким чином, вузол Web — це звичайна ЕОМ, на якій встановлено спеціальне ПЗ — програма-сер-вер. За його допомогою ЕОМ користувача з'єднується з Web. Web-клієнти запрошують інформацію, одержують її і відображають. Як клієнт Web виступає програма, яка називається Web-броузером.

Технологія роботи з Web включає два етапи:

  • роботу з програмою Web-сервер, що дає змогу установам й окремим особам створювати та зберігати свої інформаційні Web-вузли, до яких можуть звертатися користувачі програм перегляду і, таким чином, публікувати інформацію на відміну від друкованої інформації.

  • роботу з програмою-броузером, що надає доступ до інформації Web.

Доступ до Web, перегляд даних і маніпулювання ними здійснюються за допомогою Web-броузера.

Коли користувач запрошує у Web інформацію з будь-якої початкової сторінки, він запускає Web-броузер на своїй ЕОМ і дає модему команду з'єднатися з місцевим провайдером послуг Internet. Через деякий час, коли встановиться з'єднання, відповідним комунікаційним протоколом інформація пакетами надсилається на ЕОМ користувача і перетворюється на початкову сторінку про­вайдера послуг користувача. На цій сторінці, як правило, користувач може знайти посилання на корисні Web-сто­рінки. Після цього користувач побачить на екрані монітора великий список посилань на Web-сторінки, поділені на категорії. Наприклад, якщо користувач перегляне початкову сторінку певної категорії, то він побачить посилання на інші сторінки, присвячені цій категорії.

Проглядаючи далі сторінки Web за допомогою броузера, користувач бачить інформацію з поточними посиланнями на документи. Перехресні посилання, як правило, виділяються іншим кольором або підкреслюванням. Посиланням може бути будь-яке зображення або звуковий фраґмент. Щоб скористатися посиланням, користувач клацає лівою клавішею миші на виділеному тексті або рисунку, завдяки чому одержує інформацію стосовно вибраного предмета. Якщо він бачить, що ця інформація його не цікавить, то можна легко повернутися до попередньої сторінки. Для одержання більш докладної інформації користувач може клацнути мишею на іншому посиланні. Ця форма зв'язку застосовується також для графічних зображень. Ще одна ключова особливість інтерфейсу користувача — це зміна положення курсора в той момент, коли він указує на гіперпосилання.

Типові технологічні процедури Web-броузерів:

  • вмикати і вимикати відображення зображень. Це особливо зручно для користувачів, які працюють в Internet за модемом. Користувач може вимкнути зображення, не очікуючи, доки графічна інформація буде передана по телефонній лінії;

  • відображати першу сторінку тексту в той момент, коли ще триває передача іншої частини початкової сторінки;

  • записувати початкові сторінки в спеціальну область на диску, що дає змогу користуватися ними без ще однієї передачі;

  • створювати закладки, за допомогою яких можна перейти до певної початкової сторінки;

  • записувати початкові сторінки у файл;

  • друкувати початкову сторінку на принтері;

  • копіювати початкову сторінку в буфер обміну Windows;

  • виділяти переглянуті раніше гіпертекстові зв'язки;

  • показувати, яку частину (скільки відсотків) початкової сторінки вже одержано.

Серед відомих броузерів найкращою програмою є Netscape Navigator, яка дає змогу проглядати документи Web з елементами мультимедіа. Вона була розроблена для забезпечення оптимальної продуктивності та простого використання під час подорожі по Web.

Цей броузер реалізує такі технологічні процедури: дає змогу відображати і взаємодіяти з завантаженими документами; забезпечує захист при з'єднанні з сертифікованими Web-серверами; дає змогу завантажувати кілька зображень та текстів водночас, що збільшує продуктивність і швидкість системи; підтримує кешування документів та зображень для зменшення навантаження на мережу; забезпечує інтерфейс, який конфігурується користувачем, із рядком статусу, панеллю інструментів та рядком для зображення каталогу; підтримує закладки, що дають змогу спростити повторний доступ до Web-вузлів; дає змогу доступу до інших компонентів Internet; забезпечує доступність до ОС різних версій (Macintosh, Windows, Unix X-Windows).

Однак фреймову технологію підтримують тільки броузери Netscape Navigator та Internet Explorer і їхні більш нові версії. Таким чином, обмежується коло потенційних відвідувачів Web-серверу. Тому за бажанням користувача необхідно передати варіант документів з фреймами і без них. Це досягається встановленням гіпертекстового посилання на дерево документів з фреймами в безфреймовому документі.

Система WAIS — Wide Aria Information Servise (інформаційний сервіс широкої області) є альтернативою всесвітньої павутини при здійсненні пошуку. WAIS — це система серверів для вилучення інформації з БД, розкиданих по всьому світу. На відміну від Web, користувач не може пересуватися по WAIS. Замість цього він надає програмі WAIS перелік ключових слів, вона переглядає бібліотеки WAIS і повертає користувачеві перелік документів, знайдених нею у бібліотеках.

Іноді в Internet використовується система Gopher, що перекладається як "ховрашок". Ця система вкладених меню, розгалужених як нори ховрашка, була прообразом всесвітньої павутини. Проглянувши Gopher-меню, користувач знайде пункти, які виводять файл, посилаючи його до іншого Gopher-меню, або запускають ще яку-небудь службу Internet.
^ Створення файлу довідкової інформаційної системи у форматі html help

Система HTML Help має ряд переваг перед традиційною системою WinHelp, серед яких головними є наступні:

  • мова розмітки гіпертексту (HTML) забезпечує більш широкі можливості для інформаційної системи;

  • система HTML Help більш ефективна при використанні для публікації великих документів.

Серед недоліків HTML Help можна відзначити наступні:

  • для її використання потрібно установити досить багато програмних засобів:

    • Internet Explorer версії не нижче 3.02;

    • програму перегляду файлу довідки;

    • DCOM95 версії не нижче 1.2;

  • засоби перегляду довідки у форматі HTML Help вимагають набагато більших ресурсів комп’ютера. Тому виведення тексту довідкової інформації на не дуже потужних комп’ютерах виконується вкрай повільно;

  • система HTML Help не підтримує вторинні вікна. У ряді випадків це є досить серйозною незручністю.

Усі перераховані програмні засоби входять у постачання Windows 98. Однак при створенні дистрибутива додатку необхідно включити в нього все це для забезпечення можливості установки на будь-яку версію Windows 95. Нагадаємо, що для роботи з WinHelp потрібно усього лише один файл, що входить у постачання будь-якої версії Windows 95 (і навіть Windows 3.x). Крім того, необхідно мати на увазі, що до скомпільованих файлів HTML Help можна звертатися тільки в середовищі 32-розрядної Windows.
Основні елементи html help

Незважаючи на всі переваги, мова HTML не дуже придатна для створення контекстно-залежних довідкових систем прикладних програм. У першу чергу це зв’язано з наступними факторами:

  • HTML-документи звичайно складаються з великої кількості файлів, інформація в який зберігається в нестислому вигляді. Унаслідок цього дисковий простір використовується неефективно. Крім того, це може викликати певні проблеми при поширенні додатків;

  • у HTML-документах немає засобів створення змісту, пошуку по ключових словах, а також повнотекстового пошуку;

  • звичайні браузери мало придатні для перегляду файлів довідки;

  • немає можливості створювати різні типи вікон для винесення тексту довідки.

Для усунення перерахованих недоліків Microsoft доповнила стандартну мову HTML такими засобами:

  • компілюємим файлом формату (chm), що передбачає стискання і об’єднання усіх файлів HTML-документа в єдиний файл;

  • стандартними засобами навігації: змістом, предметним покажчиком і засобами повнотекстового пошуку;

  • інтерфейсом, що настроюється, який нагадує інтерфейс WinHelp, вікнами, що налагоджуються, і панелями інструментів;

  • контекстно-залежними API для організації взаємодії з прикладними програмами.

Усі ці доповнення роблять HTML Help дуже схожим на WinHelp.

^ Тема 5. Організація автоматизованих інформаційних систем у менеджменті на основі сучасних засобів обчислювальної техніки. - 4 години

Загальні особливості автоматизованих інформаційних систем. Структура автоматизованих інформаційних систем. Архітектура автоматизованих інформаційних систем.
^ Загальні особливості автоматизованих інформаційних систем

Автоматизована інформаційна система — система, що реалізує IT у сфері управління за спільної роботи управлінського персона­лу і комплексу технічних засобів.

Вона призначена для автоматизованого збирання, реєстрації, збереження, пошуку, оброблення та видачі інформації за запитами користувачів (управлінського персоналу). Це відбувається на основі використання економіко-математичних методів, моделей, ЕОМ і засобів комунікації. АІС реалізує принципово нову платформу управління, що ґрунтується на інтеграції управлінської інформації за допомогою механізму загального інформаційного зв'язку даних, які включають в оброблення з ме­тою здобуття інформації для управління. Автоматизована 1C має забезпечувати: —- постійне спостереження за поточним станом об'єкта управління та його характеристик;

—адаптації, тобто пристосування до принятої практики бізнесу та модифікації, якщо така практика змінюється;

—підтримку професійної діяльності управлінських

працівників;

  • взаємодію з управлінським персоналом;

  • здійснення збирання та аналізу даних для управління й автоматичного виконання програмних засобів при настанні заданого часу з формуванням необхідної звітності;

  • реалізацію системи підказок і рекомендацій для користувачів;

  • ефективне збереження даних у БД і можливість доступу до них будь-якого кінцевого користувача зі свого робочого місця;

  • взаємодію користувачів між собою на основі безпаперової технології.

Автоматизована 1C є людино-машинною системою, вона дає змогу підвищити якість управління завдяки оптимальному розподілу праці між людиною та ЕОМ на всіх стадіях управління. Вся сукупність операцій оброблення інформації, що включає збирання, введення, запис, реєстрацію, перетворення, зчитування, збереження, знищення, коригування, обмін по каналах зв'язку, в АІС здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів (схема 8).

Поряд із застосуванням технічних та програмних засобів створюється інформаційне забезпечення АІС, що передбачає організацію її інформаційної бази, регламентацію інформаційних зв'язків, визначення складу і змісту всієї системи інформаційного відображення. При цьому визначальним є принцип орієнтації розробленого технічного, програмного, інформаційного забезпечення на потреби конкретних користувачів — управлінський персонал, який є учасником управлінського процесу.

Автоматизована 1C здійснює інформаційне обслуговування покладених на управлінський персонал організаційних, контрольних, аналітичних, інформаційних функцій. Одержана після автоматизованого оброблення управлінська інформація завжди має цільове призначення і містить керуючі команди (директиви) або відомості про стан керованої системи і зовнішнього середовища.

Управлінський персонал в АІС здійснює постановку та коригування цілей і критеріїв управління, вносить творчий елемент у пошук найкращих способів досягнення цілей, робить остаточний вибір вироблюваних системою рішень та надання їм юридичної чинності.

На будь-якому підприємстві, в організації циркулюють величезні інформаційні потоки. Однак не всю інформацію можна обробити за допомогою комп'ютера. Причиною цього є складність структуризації інформації та формалізації процесів її оброблення. Тому в системі управління циркулює також інформація, яку не можна формалізувати (неформалізована) й оброблення якої поки що залишається справою людини.

Процес управління характеризується ієрархією рівнів управління і багатофункціональністю.

Відповідно до ієрархії в управлінні виділяють вищий, середній й оперативний рівні. ^ Вищий рівень (вище управління) приймає стратегічні рішення: визначає цілі управління, зовнішню політику, обсяги матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, розробляє довгострокові плани і стратегію їх виконання. АІС для вищого рівня управління має дати інформацію стосовно аналізу ринку, конкуренції, кон'юнктури, а також інформацію для пошуку альтернативних стратегій розвитку підприємства на випадок виявлення загрозливих тенденцій у сфері його інтересів.

На середньому рівні приймаються тактичні рішення, пов'язані зі складанням тактичних планів, контролем за їх виконанням, спостереженням за обсягами всіх ресурсів, розробленням управлінських рішень для виведення підприємства на необхідний рівень, передбачений планами. Для середнього рівня управління АІС має розв'язувати задачі з розрахунку планових показників, контролю за їх виконанням.

На оперативному рівні приймаються оперативні рішення, пов'язані з реалізацією планів. Основне завдання оперативного управління полягає в узгодженні всіх елементів виробничого процесу в часі та просторі з необхідним ступенем деталізації. На цьому рівні формуються дані про хід виконання планів і складаються звіти. Відповідно АІС має обробляти фактичні дані в реальному масштабі часу в міру їх виникнення.

На кожному з рівнів виконуються роботи, що в комплексі забезпечують управління. Ці роботи називають функціями.

Саме функції трансформуються в АІС у комп'ютерні програми. А метою розв'язання задач управління в АІС є автоматизація цих функцій.

Залежно від цілей виділяють такі типові функції: прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання.

Прогнозування — функція, за допомогою якої здійснюються формування й обґрунтування наукових передумов перспективи розвитку об'єкта управління, можливих змін його стану до певного моменту часу в майбутньому. Воно займає значне місце в діяльності вищого управління і служить інструментом для: розроблення економічної політики фірми; орієнтації в найбільш імовірній перспективі конкурентної боротьби; визначення можливостей збуту з обліком тенденцій на тому або іншому товарному ринку; розроблення інвестиційних планів; вибору оптимального рішення з можливих варіантів плану; оцінювання майбутніх тенденцій розвитку фірми. За допомогою АІС розв'язують комплекси задач із прогнозування різних ТЕПів діяльності об'єкта управління. При розв'язуванні цих задач застосовують методи прогнозування, диференційовані за точністю та горизонтом прогнозування й орієнтовані на конкретний об'єкт.

Планування — функція, за допомогою якої в ідеальній формі реалізується мета управління. На вищому рівні управління планування орієнтовано на тривалий термін, на середньому — на більш короткий термін, при цьому план вищого рівня деталізується. Оперативне управління припускає саме детальне опрацювання плану середнього рівня за тимчасовими періодами, об'єктами планування і робочими місцями. Використання АІС є достатньо ефективним і на етапі вироблення оптимальних планів випуску продукції.

Облік — функція, спрямована на одержання інформації на оперативному та середньому рівнях. Здобуті результати передаються на вищий рівень. АІС має здійснювати збирання фактичних даних у міру виконання господарських операцій та обробляти ці дані з мінімально допусти­мою затримкою, щоб у виробництві не відбулися необоротні процеси.

Контроль — зіставлення фактичних показників із плановими і нормативними, визначення відхилень, що виходять за межі допустимих значень. Виконується на всіх трьох рівнях управління.

Аналіз — установлення причин відхилень, виявлення резервів, знаходження способів усунення неузгодженостей між фактичними показниками і запланованими. Виконується на середньому та вищому рівнях управління.

Регулювання — коригування ходу роботи об'єкта управління, прийняття рішень для виправлення ситуації, що утворилася, і виведення об'єкта управління на заплановані показники. Виконується на середньому та вищому рівнях управління. Сучасні АІС здатні обробляти інформацію за всіма функціями управління і передавати її на всі рівні управління. Для обміну інформацією між рівнями управління застосовуються засоби комунікації та ме-режні технології.

Особливо ефективно в АІС реалізуються функції контролю, аналізу і регулювання, тому що всю вхідну інформацію для розв'язання цих функціональних задач підготовлено під час розв'язування задач планування й обліку і знаходиться вона в БД. Для аналізу та регулювання в АІС використовуються бази моделей, які містять фонд моделей з оцінювання економічних та виробничих ситуацій. Для пошуку шляхів виходу із ситуації, що утворилася, призначені EC. Для розв'язання слабоформалізованих задач управління, які виникають внаслідок високого рівня різного роду невизначеностей ринкового середовища, в АІС застосовуються системи підтримки прийняття рішень (СППР).

Різноманітність економічних об'єктів у ринковій системі породжує різноманітність АІС. За сферою використання виділяють АІС промислових підприємств, АІС банківських установ, АІС фінансово-кредитних установ, АІС страхових організацій, АІС податкових адміністрацій, АІС фондових бірж. Кожна з них відображає особливості структури управління об'єктом, схеми декомпозиції цілей управління, предметних технологій. Специфіку ПС кожного економічного об'єкта, для якого розробляється АІС характеризують ТЕПи його діяльності. Проте незалежно від ПС всі розвинені АІС мають виконувати безліч різно­планових функцій, починаючи з традиційних задач БО і закінчуючи такими, як оцінювання комерційного ризику з використанням систем штучного інтелекту, моделювання Інвестиційно-кредитного механізму розвитку виробництва на основі СППР. Загалом АІС має забезпечити оперативний контроль стану об'єкта управління й оперативне прийняття обґрунтованих (якісних) рішень

Автоматизовані І можуть бути класифіковані за ти­пом підтримки, яку вони забезпечують організації Системи першого класу (системи забезпечення операцій) обробляють Інформацію, що генерується та використовується в ділових операціях. Вони поділяються на три групи:

системи оброблення операцій, які реєструють та обробляють дані, одержані внаслідок ділових операцій таких, як продаж, закупівля або зміни у матеріально-виробничих запасах. Воно може проводитись або способом пакетного оброблення даних, або в масштабі реального

  • автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП), що приймають рішення з типових питань, таких, як управління виробничим процесом;

  • системи співробітництва на підприємстві, які використовують комп'ютерні мережі для забезпечення зв’язку, координації та співробітництва відділів і робочих груп, що беруть участь у процесі.

Системи другого класу (системи забезпечення менеджменту) надають допомогу менеджерам у прийнятті рішень. Такі системи поділяють на види:

інформаційні менеджерські системи — системи забезпечення менеджменту, що виробляють заздалегідь визначені звіти, подають відображення даних і результати вжитих заходів на періодичній чи винятковій основі або за запитом;

  • системи підтримки прийняття рішень — ІC які використовують моделі прийняття рішень, БД й особисті міркування особи в кожному конкретному випадку для здійснення діалогового аналітичного процесу моделювання з тим, щоб ця особа прийняла певне рішення;

управлінські ІC — це ІC з додатковими можливостями для управління, такими, як аналіз даних, використанням засобів підтримки прийняття рішень, ЕП та інструментарію підвищення особистої продуктивності.

  1   2   3   4



Скачать файл (594 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации