Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Інформаційні системи і технології в економіці - файл 1.doc


Лекции - Інформаційні системи і технології в економіці
скачать (594 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc594kb.17.12.2011 22:58скачать

1.doc

1   2   3   4
^

Структура автоматизованих інформаційних систем


Автоматизація ПС може здійснюватися в різних масштабах — від окремих інформаційних процесів і процедур оброблення даних, задач або комплексів задач управління до створення функціонально повних АІС.

Функціонально повні АІС включають автоматизацію всіх підсистем, функцій і комплексів задач.

Як і будь-яка складна система, АІС складається з елементів — підсистем, які можна розглядати як АІС нижчого рівня, що складаються з елементів. У зв'язку з наявністю в АІС великої кількості елементів виникає необхідність визначення їхньої структури.

Структура АІС внутрішня організація системи при поділі її на частини, виявлення зв'язків між цими частинами.

Структуру АІС утворюють безліч елементів і відносин між ними. Найзагальнішим поділом АІС є виділення в ній функціональної та забезпечувальної частин.

Функціональна частина АІС завжди пов'язана з ПС і фактично є моделлю системи управління конкретним об'єктом. Вона розбивається на функціональні підсистеми. Склад функціональних підсистем АІС конкретного економічного об'єкта різний. Однією з ознак виділення функціональних підсистем є функції управління об'єктом.

^ Функціональна підсистема — це частина АІС, виділена за спільністю функціональних ознак управління. Часто у функціональній структурі АІС немов би повторюється склад функціональних підрозділів організаційної структури об'єкта. Назви функціональних підсистем пов'язують з функціями, тобто їх назви відображають цільові функції, діяльність органів управління.

^ Функціональна ознака декомпозиції АІС визначає призначення підсистеми, тобто для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, задачі та функції виконує.

Залежно від складності об'єкта кількість функціональних підсистем становить 10—20 найменувань і більше. Хоча деякі функціональні підсистеми на різних об'єктах мають одне й те саме найменування (наприклад, підсистема БО), їх внутрішній зміст щодо різних об'єктів значно відрізняється.

Специфічні особливості кожної конкретної підсистеми певного об'єкта відображаються у функціональних задачах, для автоматизації яких призначена підсистема.

При виділенні функціональних підсистем в АІС необхідно дотримуватися таких вимог:

  • межі задач, які утворюють підсистему, не повинні перетинатися між собою;

  • задачі, що розв'язуються в підсистемах, мають бути тісно пов'язані між собою в інформаційному плані, тобто при їх розв'язуванні має використовуватися єдина вхідна інформація, а результати розв'язання одних задач мають використовуватися для розв'язання інших;

  • результати розв'язання повинні мати єдиного споживача (управлінського персоналу одного або кількох функціональних підрозділів об'єкта).

При виділенні функціональних підсистем мають бути визначені їхні параметри:

  • мета функціонування підсистеми;

  • вид керованих ресурсів;

  • особливості показників, що розраховують у підсистемі;

  • підрозділи, які здійснюють управління. Наприклад, на промисловому підприємстві в складі АІС виділяється функціональна підсистема управління матеріально-технічним постачанням (УМТП). Мета функціонування підсистеми полягає в забезпеченні ритмічного виробничого процесу необхідними матеріалами та комплектуючими виробами при оптимальних запасах.

Вид керованих ресурсів — матеріальні ресурси. Особливості показників визначаються в натуральному і вартісному виразах.

Підрозділи, які здійснюють управління, — відділ матеріально-технічного постачання і відділ зовнішньої комплектації та кооперації. Мета функціонування підсистеми визначає склад задач, що розв'язуються.

Кожна задача характеризується змістом, функцією управління, в рамках якої вона розв'язується, ресурсом, який вона відображує, періодом часу, за який відбивається споживання ресурсу, взаємодією з іншими функціональними задачами, здійснюваною на інформаційній основі.

Зміст задачі визначає сукупність вихідних показників, які формуються й обчислюються в задачі за відповідними алгоритмами. При цьому розвинені АІС дають змогу реалізувати багатоваріантні алгоритми розрахунку показників на основі вибору з банку моделей та алгоритмів найефективніших математичного методу, моделі й алгоритму для конкретного об'єкта управління. Крім того, задачі, що розв'язуються з використанням HIT, можуть забезпечити відповіді на комплекс нерегламентованих запитів користувачів.

Саме задача є об'єктом розроблення, впровадження та експлуатації кінцевим користувачем. Із використанням АРМів, що мають засоби IT, поняття "задача" розглядається ширше — як закінчений комплекс оброблення інформації з забезпеченням видачі або прямих керуючих впливів на хід виробничого процесу (об'єкт управління), або необхідної інформації для прийняття рішень управ­лінським персоналом, або генерації готового рішення для затвердження керівництвом. Тому задача розглядається як елемент системи управління, що забезпечує якісно нові рішення стосовно управління, а не як елемент системи оброблення даних.

Кожній функціональній підсистемі АІС властива своя внутрішня структура. Організаційно кожна підсистема складається з сукупності АРМів управлінського персоналу, на яких розв'язуються комплекси задач. Між функціональними підсистемами встановлюються відповідні інформаційні відносини — інформаційні зв'язки. При використанні немережних технологій оброблення інформації інформаційні зв'язки реалізуються передачею інформації на ГМД. Найефективніше інформаційні зв'язки здійснюються в умовах ЛОМ, коли інформація передається лініями зв'язку, а також телекомунікаційними каналами із зовнішнім середовищем. Кожна кон­кретна задача при розробленні АІС має розглядатися в інформаційному взаємозв'язку з іншими задачами даної підсистеми та інших підсистем, а також із зовнішніми АІС. Функціональна структура АІС має орієнтуватися на ті інформаційні потреби кінцевих користувачів, які зміню­ються в умовах ринку, та відображати зміст і специфіку функцій управління конкретним економічним об'єктом. АІС повинна мати гнучку структуру і бути відкритою системою, тобто допускати внесення необхідних змін у розроблену модель та забезпечувати нарощування функціональних можливостей в міру необхідності.

Ця вимога реалізується за допомогою принципу модульності АІС. Кожний прикладний модуль системи має обслуговувати деяку інформаційну сферу. Головною ви­могою при розробленні модулів повинна бути орієнтація системи на автоматизацію управління діяльністю об'єкта, а не на розв'язання локальних функціональних задач. При цьому функції, що реалізуються, та модулі мають розглядатися з точки зору потреб кінцевих користувачів, а не програмної реалізації. Комплексність системи забезпечується завдяки інтеграції модулів в єдину систему.

Модульна побудова АІС передбачає безліч різних типів архітектурних рішень у межах єдиного комплексу.

За допомогою принципу модульності вирішується проблема розподілу задач між учасниками процесу управління, оскільки деякі задачі можуть бути повністю розв'язані на одному робочому місці, а інші для цього потребують участі багатьох управлінських працівників.

У різних АІС як модуль можуть розглядатися ком­плекси задач, АРМи або функціональна підсистема.
Функціональна структура АІС є домінуючою. Серед функціональних підсистем можна виділити: управління маркетинговою діяльністю (УМД); автоматизовану систему наукових досліджень (АСНД); управління технічною підготовкою виробництва (УТПВ); техніко-економічне планування (ТЕПл); оперативне управління основним виробництвом (ОУОВ); УМТП; управління реалізацією та збутом (УРЗ); БО; управління кадрами (УК); аналіз фінансово-господарської діяльності (АФГД).

Для експлуатації функціональних підсистем потрібні відповідні ресурси, які створюють забезпечувальні підсистеми АІС: інформаційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове, лінгвістичне, ергономічне та технологічне забезпечення.

Інформаційне забезпечення є сукупністю єдиної системи класифікації та кодування ТЕПів, уніфікованих систем документації і масивів інформації, використованих в АІС.

^ Технічне забезпечення — комплекс технічних засобів, які забезпечують роботу АІС.

Програмне забезпечення — сукупність програм, які реалізують мету та задачі АІС і забезпечують функціонування комплексу технічних засобів системи.

^ Математичне забезпечення — сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації в АІС.

Організаційне забезпечення — сукупність документів, що регламентують діяльність персоналу в АІС, взаємодію з технічними засобами і між собою в процесі розв'язування задач управління.

^ Правове забезпечення — сукупність правових норм, які регламентують правові відносини при функціонуванні АІС та її юридичний статус.

Лінгвістичне забезпечення — сукупність мовних засобів, призначених для формалізації природної мови, побудови і поєднання інформаційних одиниць при спілкуванні управлінського персоналу з засобами обчислю­вальної техніки.

^ Ергономічне забезпечення — сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов високоефективної та безпомилкової діяльності людини в АІС і найшвидшого її освоєння.

^ Технологічне забезпечення — сукупність організацій­них, методичних та технологічних документів, що регламентують процес людино-машинного оброблення інформації в АІС.

Інформаційне забезпечення АІС об'єднує інформаційні ресурси, засоби їх ведення, в тому числі структуризації та систематизації інформації про об'єкт управління. Ядром його є БД — автоматизоване сховище інформації, яка оперативно поновлюється.

В основу організації БД автоматизованих 1C має бути покладено принцип єдності, тобто БД повинна бути єдиною. Єдина БД здійснює інтеграцію всіх інформаційних потоків. Якщо на конкретних АРМах створюються локальні БД, то їхні компоненти мають бути пов'язані за структурою і поданням даних з відповідними компонентами єдиної БД та має бути забезпечене їх синхронне поновлення. Організація БД багато в чому визначає рівень розвитку АІС і впливає на рівень інформаційної оснащеності АРМів управлінських працівників.

Підвищення гнучкості АІС досягається використанням в її побудові архітектури "клієнт — сервер".

За використання мережних IT .створюються БД колективного користування, центральною ланкою яких є сервер БД. Сервери БД розраховані на підтримку різноманітних додатків. Завдяки відокремленості БД від клієнтського додатку можна швидко створювати нові модулі, своєчасно задовольняти попит на автоматизацію нових додатків.

Основою АІС є платформа, на яку її орієнтовано, тобто які види комп'ютерів і програмних середовищ закладено в IT реалізації процесу управління.

Як основу архітектури "клієнт — сервер" використовують реляційну систему управління БД (СУБД), орієнтовану на мову SQL. До групи таких СУБД-платформ належать:

  • Informix On line (фірми Informix Software);

  • Ingress Intelligent Database (корпорації Ask Group);

  • ORACLE (корпорації Oracle);

  • Sybase Server (фірми Sybase).

У системах з архітектурою "клієнт-сервер" безліч запитів виконується централізовано на сервері, що й є принциповою відмінністю від традиційних файлових систем.

Технічне забезпечення є одним із найважливіших компонентів, які створюють ресурси АІС. Рівень автоматизації функцій управління значною мірою залежить від прогресивності застосовуваних технічних засобів. Цей комплекс у сучасних АІС покликаний реалізувати децентралізовану і розподілену технології оброблення інформації. При цьому технічні засоби встановлюють в місцях виникнення та використання інформації. Вони мають виконувати операції складання, розмноження, копіювання, збереження документів, оброблення інформації, яка міститься в них, і передавати її користувачам.

Технічне забезпечення АІС визначає вимоги до характеристик персональних комп'ютерів (ПК), мережного обладнання, пропускної здатності каналів зв'язку, а також впливає на оптимальний розподіл навантаження у вузлах мережі, в яких ресурси закріпляються за кінцевим користувачем.

Основою технічного забезпечення АІС є ПК, які забезпечують широкий набір функціональних можливостей. Сучасні ПК нарівні з обробленням алфавітно-цифрової інформації (її введенням, обробленням за відповідною програмою, виведенням здобутих результатів у формі, придатній для сприйняття людиною) здатні працювати зі звуком, відтворювати відеосигнал, працювати в комп’ютерних мережах.

Технічні характеристики ПК різних моделей визначаються швидкодією центрального процесора, кількістю периферійних пристроїв, які можна приєднувати до комп'ютера одночасно, ємністю оперативного запам'ятовуючого пристрою, швидкістю і надійністю вінчестера та ін.

При виборі технічного забезпечення АІС необхідно прагнути до якомога повнішої відповідності споживчих якостей ПК задачам, для розв'язання яких він використовується.

Крім того, потужність і характеристики ПК визначаються вимогами програмних засобів, установлених на ньому. Наприклад, для роботи у програмному середовищі Windows 95 потрібні: процесор 386 і вище; оперативна пам'ять ємністю не менше за 4 Мбайт (рекомендується 8 Мбайт); VGA-сумісний відеоадаптер.

Базовою платформою, що забезпечує досить високу швидкість розв'язання задач, можна вважати процесор 486 та оперативну пам'ять ємністю 8 Мбайт.

При реалізації в локальній мережі технології "клієнт — сервер" зростають вимоги до характеристик ПК-сервера. Вдалий вибір його моделі має велике значення для ефективного функціонування мережі, оскільки навантаження концентрується на серверах. Як клієнти застосовуються менш потужні ПК.

Технічною основою реалізації комплексної АІС є багатомашинна обчислювальна мережа конкретної топології, яку можна за необхідності підключати до зовнішніх мереж. Мережа може бути одноранговою або ієрархічною.

За великої кількості користувачів у мережі, різних функціях, що виконуються мережею, її територіальній розкиданості доцільно поділити мережу на частини — невеликі окремі мережі. Кожна така частина виконує однорідні функції (наприклад, мережа в бухгалтерії) і має свій сервер. Користувач може мати доступ до будь-якого серверу. Зв'язувальною ланкою, яка об'єднує кілька мереж в єдину мережу, є базова мережа.

У найближчі роки очікується ускладнення ПЗ, призначеного для 1C різних класів. Це пов'язано з підвищенням інтелектуальності програмних засобів управління. Залежно від функцій, які виконуються ПЗ, його можна поділити на дві групи: базове (системне) та прикладне.

Базове ПЗ організовує процес оброблення інформації в комп'ютері, створюючи нормальне робоче середовище для прикладних програм. Воно дуже тісно пов'язане з апаратними засобами й іноді вважається частиною ПК. До складу базового ПЗ входять: операційні системи (ОС) — одно-та багатозадачні, мережні; сервісні програми (оболонки, утиліти, антивірусні засоби); транслятори мов програмування; програми технічного обслуговування.

Типовим представником однозадачних ОС є MS-DOS, розроблена фірмою Microsoft. Типовими представниками багатозадачних ОС є UNIX, OS/2, Microsoft Windows xx, Microsoft Windows NT. Типовими представниками мереж-них ОС є Novell Net Ware, Microsoft Windows NT, IBM LAN, UNIX та ін.

Прикладне ПЗ призначене для розв'язання конкретних задач користувача й організації обчислювального процесу 1C загалом. Працює воно під управлінням базового ПЗ. До складу прикладного ПЗ входять:

  • ППП загального призначення (редактори текстові та графічні, електронні таблиці (ЕТ), інтегровані пакети, CASE-технології, EC, СУБД);

  • методо-орієнтовані ППП (математичного програмування, мережного планування й управління, теорії масового обслуговування, математичної статистики);

  • проблемно-орієнтовані ППП (для промислової сфери, непромислової сфери, окремих ПС);

  • ППП глобальних мереж ЕОМ. Організаційне забезпечення АІС включає:

  • розроблення методичної документації, що регламентує функціонування і використання технічного, програмного, інформаційного забезпечення для прийняття управлінських рішень індивідуально або колективно в мережі;

  • розроблення посадових інструкцій, які визначають права, обов'язки, відповідальність персоналу за оброблення інформації в АІС, правила користування інформацією;

  • розроблення документації, що регулює порядок обміну інформацією в АІС та із зовнішніми 1C, правила виходу з нештатних ситуацій;

  • складання графіків введення та оброблення даних. Правове забезпечення АІС включає загальну і спеціальну частини.

^ Загальна частина містить нормативну документацію, яка регулює діяльність АІС. Ця документація визначає: умови надання юридичної сили документам, рішенням, оформленим за допомогою обчислювальної техніки; законодавчі акти, що регулюють доставку документів електронними засобами, встановлюють процедуру перевірки на автентичність й описують процедуру вирішення кон­фліктних ситуацій.

^ Спеціальна частина містить засоби юридичної підтримки рішень, що приймаються. Ця частина реалізується введенням в АІС комерційних юридичних БД.

Основу технологічного забезпечення АІС складають предметні та сучасні IT.

У сучасних АІС використовують різноманітні IT, які реалізуються за допомогою комп'ютерів і програмних за­собів: текстові, графічні та табличні процесори, ЕП, системи управління базою даних (СУБД), гіпертекстові технології, технології мультимедіа, EC, СППР.

При виборі IT потрібно враховувати ряд чинників: попит на ринку; підвищення продуктивності праці користувача; надійність, ступінь забезпечення інформаційної і комп'ютерної безпеки; необхідні ресурси пам'яті та інших пристроїв; можливості, які надаються; простоту експлуатації; час на навчання, якість інтелектуального інтерфейсу; можливості підключення до мережі; стикування з ПЗ, що експлуатується.

Усі IT реалізуються в мережі взаємозв'язаних і взаємодіючих АРМів.

Забезпечувальна частина не тільки здійснює підтримку роботи функціональної частини АІС, а й об'єднує всі функціональні підсистеми в інтегровану систему — єдину багатофункціональну АІС.

Автоматизована 1C ніколи не може бути остаточною, оскільки процес її вдосконалення відбувається весь час.

Удосконалення АІС відбувається в двох напрямах. Перший напрям пов'язаний з розвитком функціональної частини — включенням у функціональну структуру АІС нових підсистем, функцій, АРМів, задач. Зміна функціональної структури пов'язана із зміною ринкового середовища, ринкових стратегій, законодавчих актів, правових норм та ін. Поліпшення функціональних характеристик АІС приводить до повноти використання функцій, які реалізуються автоматизованим способом, до зростання функціональної придатності АІС, що відбивається на підвищенні ефективності управління.

Другий напрям пов'язаний з удосконаленням і розвитком забезпечувальної частини АІС. Характеристики забезпечувальних підсистем досить відносні, оскільки відбувається зміна поколінь комп'ютерів, швидкими темпами йде розвиток системного та прикладного ПЗ, засобів телекомунікацій, внаслідок чого змінюються зміст, назва і функції 1C.

Однак межі проникнення комп'ютерів у сферу людської діяльності залишаються відносно сталими. Існує поріг, після якого комп'ютер безсилий, — це творчість та інтуїція. А без цього не може успішно функціонувати жодна система управління.
^ Архітектура автоматизованих інформаційних систем

За децентралізованого використання обчислювальної техніки АІС створюється або як сукупність автономних систем, об'єднаних лініями зв'язку в локальну мережу (однорівнева система), або як дворівнева система, в якій на АРМах ведеться попереднє оброблення первинної інформації з подальшою передачею її на інформаційно-обчислювальний центр (ЮЦ) для остаточного оброблення. У дворівневих АІС поєднуються переваги систем децентралізованого оброблення інформації, в яких технічні засоби наближено до місць її виникнення, і централізованих систем, коли найскладнішу, об'ємисту роботу для розв'язання функціональних задач виконує ЮЦ.

При створенні децентралізованої АІС локальним само­стійним елементом системи є АРМ, призначене для комп'ютеризації праці робітників управління. В основу створення АРМу мають бути покладені такі принципи:

  • АРМ призначене для розв'язання комплексу управлінських задач одним фахівцем або групою фахівців на рівні підприємства і/або його підрозділів. Розв'язання задач може зводитися до оцінювання господарської ситуації, здобуття результатів виробничо-господарської діяльності, аналізу резервів, формування плану на основі договірних зобов'язань та ін.;

  • АРМ є системою, відкритою відносно складу показників, що обчислюються на ньому, оскільки господарський механізм постійно удосконалюється, змінюються система показників та форми звітності;

  • АРМ здатне до саморозвитку, тобто є можливість програмними засобами АРМу видозмінювати його функціональну структуру;

  • локальність відносно системного ПЗ персональних ЕОМ, насамперед до їхніх ОС. Працюючи з АРМом, користувач повинен мати доступ до табличних пакетів, побудови графіків, редагування текстів, наданих йому системним ПЗ.

З урахуванням зазначених вимог до АІС на схемі 11 показано архітектуру АІС промислового підприємства

З технічної точки зору — це обчислювальна мережа з центральною ЕОМ та АРМами управлінських працівників, які мають доступ до спільної БД.

Виконання функцій в АІС можна розглядати як послідовність дій над інформацією в БД і різних операцій введення-виведення. В БД зберігається інформація, накопичена всіма службами, і будь-який користувач системи може мати доступ (якщо це йому дозволено) до всієї інформації.

Унесені в БД зміни відразу видно всім зацікавленим особам, що забезпечує вірогідність і несуперечність інформації.

Для створення і ведення БД використовують могутню СУБД, що надає засоби для оброблення інформації (пошук, сортування, селекція даних за умовою та ін.). Застосування СУБД дає змогу модифікувати дані, не порушуючи їх цілісність. Оскільки всі програми оброблення інформації звертаються до БД через стандартний програмний інтерфейс СУБД, програми, складені в різний час і різними програмістами, виявляються сумісними.

Обмін даними між підсистемами проводиться через спільну БД. Можна легко змінювати наявні підсистеми і додавати нові, тобто оперативно реагувати на зміну структури виробництва й управління.

Виклик функцій АІС здійснюється за допомогою ме­ню, в якому з кожним рядком пов'язані або виклик функції, або візуалізація допоміжного меню. Для кожного користувача в системі має бути своє меню, в яке заносять тільки потрібні йому функції. Таке індивідуальне меню вирішує питання прав доступу до функцій системи — кожний користувач може звертатися тільки до передбачених у його меню функцій. Формуванням меню конкретних користувачів займається адміністратор системи, тобто найбільш кваліфікований користувач, наділений відповідними повноваженнями.

В АРМах керівників різних рівнів БД (або БЗ) ведеться ними самими і закладено модель сценарію. Персональні розрахунки виконують на АРМах засобами ПЕОМ. Під­готовка рішень, аналіз поточної та перспективної ситуацій здійснюються через спільну ЕОМ.

Інформація в БД (БЗ) має бути впорядкована за рівнями управління у вигляді сценарію, в якому міститься інформація про орган управління, об'єкт управління, цілі його діяльності, про наявні ресурси.

У системі на основі розроблених моделей мають бути закладені режими функціонування об'єкта. При виникненні проблемної ситуації користувач може оперативно звернутися до БД АРМів різних рівнів управління, а також до централізованої БД. Отже, користувач може кон­кретизувати інформацію й оперативно прийняти управлінське рішення в разі виявлення відхилення від еталон­ного режиму.

Упровадження вищенаведеної архітектури АІС забезпечує створення інтегрованої системи, в якій здійснюється автоматизація підготовки і прийняття управлінських рішень. Однак для реалізації інтегрованої системи необхідно створити додаткову структурну частину, що містить моделі, які відображають логіку процесу прийняття рішень управління параметрами об'єктів. У цій частині створюються типові моделі прийняття управлінських рішень.

Поява досконаліших апаратних і програмних засобів підштовхує користувачів до постійної модернізації АІС.

Модернізація не є самоціллю. Завдяки їй з'являється можливість більш адекватно реагувати на зміни ринкової кон'юнктури, здобувати максимум прибутку при міні­мальному ризику.

Логіка розвитку АІС в останні ЗО років наочно демонструє ефект маятника: централізована модель оброблення інформації на основі великих ЕОМ (мейнфреймів), що домінувала до 80-х років XX ст., усього за кілька років поступилася своїми позиціями розподіленій архітектурі однорангових ЛОМ, але потім почався зворотний рух до централізації ресурсів системи. Сьогодні в центрі уваги знаходиться архітектура "клієнт — сервер", що ефективно об'єднує переваги своїх попередників.

Особливістю сучасних АІС, які перебувають у стадії зародження, є ієрархічна організація, коли централізоване оброблення інформації та єдине управління ресурсами АІС на верхньому рівні поєднуються з розподіленим обробленням на нижньому рівні.

Концепція АІС нового покоління сформувалася на основі синтезу централізованого і розподіленого оброблення інформації. АІС нового покоління ґрунтуються на ієрархічній архітектурі, в якій центр тяжіння перенесено з локальних мереж кінцевих користувачів на мережу локальних серверів.

Подібну організацію АІС називають централізованою мережею.

Концентрація системи навколо єдиного сервера не завжди ефективна. По-перше, існують жорсткі обмеження кількості клієнтів, підключених до сервера. А в умовах комп'ютеризації ця кількість весь час зростає. По-друге, від сучасних АІС вимагається виконання безлічі різнопланових функцій. Це можуть бути традиційні бізнес-додатки до програм БО, але можуть бути і задачі оптимального планування, EC, СППР.

Змішувати весь спектр подібних задач в одному комп'ютері неефективно. Найраціональнішим рішенням вважається ієрархічна модель АІС, організована відповідно до організаційної структури підприємства:

  • центральний сервер (центральний офіс);

  • локальні сервери (підрозділи);

  • станції-клієнти (персонал підприємства).

Високу ефективність АІС забезпечує процес концентрації навантаження на серверах. Однорангові мережі та мережі з найпростішим файлом-сервером трансформують­ся в ієрархічні структури "станції-клієнти — сервер бізнес-додатків".

В основу цих АІС покладено вимоги щодо скорочення експлуатаційних ресурсів при збільшенні масштабності системи і розширення кола її функціональних обов'язків. Остання обставина особливо важлива, оскільки існує стійка тенденція до практично 100%-ної інтеграції IT різних функціональних підсистем (бізнес-додатків) в єдину бізнес-модель підприємства.

Структурною основою АІС є мережа масштабу підприємства, що об'єднує локальні мережі станцій-клієнтів в єдине середовище за допомогою базових апаратних, програмних засобів і методів організації бізнес-додатків. При цьому спостерігається стійка тенденція підвищення інтелектуальності ППП управління бізнесом, що реалізується в архітектурі "клієнт—сервер".

Стосовно подібних систем було запроваджено поняття "модель інформатизованого підприємства XXI ст.", що є узагальненою схемою організації ресурсів 1C, орієнтованою на інтеграцію систем різного класу.

^ Тема 6. Організація технологічного забезпечення автоматизованої інформаційної системи. - 6 годин

Інформаційна технологія та її місце в інформаційній системі підприємства. Сутність технологічного забезпечення та його місце в автоматизованій інформаційній системі. Вплив параметрів задач автоматизованої інформаційної системи на оброблення економічної інформації. Режими оброблення інформації та їх вплив на інформаційну технологію. Методологічні особливості інформаційних технологій в різних умовах використання обчислювальної техніки. Гіпертекстова та мультимедійна технології. Мережні інформаційні технології оброблення економічної інформації.
Інформаційна технологія та її місце в інформаційній системі підприємства

Процес управління є насамперед інформаційним процесом. На першому його етапі здійснюють збирання й накопичення інформації про стан об'єкта управління та зовнішнє середовище, на другому — її перероблення для прийняття управлінських рішень. При цьому використовуються задані критерії цілі. Сукупність логічних й обчислювальних дій для вироблення потрібних рішень називають алгоритмом управління. Третій етап процесу управління передбачає видачу й доведення до керованого об'єкта розпоряджень (команд).

Кожний об'єкт управління не може функціонувати без пов'язаної з ним економічної ІC, яка за своїм складом нагадує підприємство, що переробляє дані та виробляє вихідну інформацію. Як і в будь-якому виробничому процесі, в 1C присутня технологія перетворення вхідних даних на результатну інформацію.

Поняття "технологія" (від грец. techne — мистецтво, майстерність, уміння) охоплює систему методів і способів оброблення, зміни побудови, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату та способів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Менеджмент завжди тісно пов'язаний зі збиранням, опрацюванням інформації та доведенням прийнятих рішень. Технологія прийняття рішень завжди мала інформаційну основу. Із застосуванням засобів обчислювальної техніки в менеджменті з'явився спеціальний термін "інформаційна технологія".

Поняття IT охоплює як методи оброблення інформації, так і організаційно-управлінські концепції її формування та споживання, а також сукупність усіх видів інформаційної техніки.

Інформаційна технологія — поєднання процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів.

Тому IT невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від таких компонентів: технічних засобів; персоналу, здатного використовувати їх; організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі; інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Основу технології оброблення даних складають процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна IT закінчується створенням інформаційного продукту.

Технологія розв'язання задачі на ЕОМ охоплює роботи, необхідні для збирання, реєстрації, передачі вхідних даних, їх збереження, оброблення на ЕОМ за відповідним алгоритмом, видачі результатів, передачі їх користувачам, а також послідовність виконання цих робіт.

Інформаційні технології впливають на підвищення якості та кількості послуг; розвиток ПЗ; створення умов для підвищення рівня життя населення; зміну умов дії соціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці й залучення інформації як предмета праці; значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат; розширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей одержання, збереження, поширення інформації при використанні різноманітних джерел; підвищення ефективності економічних контактів; створення нових можливостей зміцнення національної обороноздатності країни.

Комп'ютерні IT пройшли у своєму розвитку етап машинних ресурсів, етап програмування, етап HIT, етап високих IT.

Функціональні обмеження і висока вартість ЕОМ визначали основне завдання IT етапу машинних ресурсів (50—60-ті роки XX ст.) — підвищення ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Для прискорення кодування за алгоритмами були створені алгоритмічні мови Алгол, Фортран. Однак загальні витрати на програмування становили кілька відсотків вартості машинного часу ЕОМ. Тому завданням технології на цьому етапі була економія машинних ресурсів, щоб при мінімальній ємності пам'яті, яку займає програма, забезпечувалась максимальна кількість операцій, виконуваних за одиницю машинного часу. Вирішенню цього завдання сприяли операційні системи (ОС), орієнтовані на пакетний режим оброблення даних, оптимізувальні транслятори.

^ Етап програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) вимагав перегляду сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів. Успіхи в розвитку електроніки вели до швидкого зниження питомої вартості машинних операцій і біта оперативної пам'яті, тоді як витрати на розроблення й супровід програм мали тенденцію до зростання. Тому центральне завдання технології на цьому етапі полягало в економії людських ресурсів.

Основу концепції третього етапу — HIT (початок 80-х років XX ст.) складали ідеї: автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі АРМів, інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів із технічними засобами. Технічною базою на цьому етапі розвитку IT був масовий випуск ПЕОМ. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програму вати без програмістів. Основним завданням HIT було створення типової технології автоматизації персональних знань, а метою - економія праці користувачів. Елементом HIT стало АРМ фахівця певного профілю.

В основу концепції високих IT (четвертий етап) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Виникнення високих IT стало можливим завдяки здешевленню вартості ПЕОМ і широкому їх охопленню глобальними комп'ютерними мережами, що ґрунтується на платформі "клієнт—сервер".

Програмне забезпечення включає вже не тільки індивідуальні додатки, а й системи конференцій, підтримує мультимедіа і тривимірну графіку. Відбувається злиття двох течій у "хвилю активних додатків", які, з одного боку, є інтерактивними розподіленими додатками (загальна парадигма систем "клієнт—сервер"), а з іншого — інтерактивними мультимедійними додатками, що полегшують спілкування людей. Інформаційне забезпечення будується на основі розподілених БД.

Основними завданнями високих IT є: досягнення універсальності методів комунікацій; підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу "людина — ЕОМ", який ґрунтується на принципах інтуїтивного інтерфейсу; відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web-сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою цього етапу є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережних.

За способом використання засобів обчислювальної техніки під час оброблення інформації виділяють IT у централізованих автоматизованих 1C та IT у децентралізованих системах оброблення даних.

За способом реалізації в АІС розрізняють традиційні, нові та високі IT.

За ступенем охоплення задач управління IT поділяють на: IT електронного оброблення даних, IT автоматизації функцій управління, IT підтримки прийняття рішень, IT електронного офісу, IT експертної підтримки.

За типом користувацького інтерфейсу класифікують пакетні, діалогові та мережні IT.

За способом побудови мережі виділяють локальні, багаторівневі, розподілені IT.

За моделями обчислювального процесу розрізняють такі IT: хост-орієнтовані; технології, що реалізують модель процесу з розподіленими ресурсами; технології "клієнт — сервер".

Інформаційні технології різняться видом інформації, яка обробляється:

^ Вид інформації, що обробляється Вид IT

Дані СУБД, алгоритмічні мови, табличні процесори

Текст Текстові процесори

Графіка Графічні процесори

Знання EC

Об'єкти реального світу Мультимедіа

Технологія як процес присутня у будь-якій ПС. Як інструмент IT може використовуватися різними користувачами: як розробниками IT, так і непрофесіоналами.

^ Предметна технологія — це послідовність технологічних етапів модифікації первинної інформації у результатну. Наприклад, предметна технологія БО припускав оформлення та приймання первинної документації, запис бухгалтерського проведення, зміну стану аналітичного обліку, на основі чого — зміну рахунків синтетичного обліку й балансу.

Технологія оброблення інформації, що використовується як інструментарій у різних ПС для розв'язання різноманітних задач, називається забезпечувальною. Такі IT можуть класифікуватися за класами задач, на які їх орієнтовано.

За ПС, що обслуговуються, IT поділяються на ^ IT бухгалтерського обліку, IT банківської діяльності, IT податкової діяльності, IT страхової діяльності та ін.

Об'єднання забезпечувальних технологій на основі предметної технології, зведення їх до єдиного стандарту інтерфейсу є функціональною IT — середовищем пере­творення даних і частиною IT. Наприклад, робота співробітника кредитного відділу банку з використанням ЕОМ припускає застосування банківських (предметних) технологій для оцінювання кредитоспроможності позичальника, формування кредитного договору і термінових зобов'язань, розрахунку графіка платежів, реалізованих у певній IT: СУБД, текстовому редакторі та ін. Перетворення забезпечувальної IT на функціональну може здійснюватися як програмістом-проектувальником, так і самим користувачем, що залежить від інтерфейсу "користувач — ЕОМ".
^ Сутність технологічного забезпечення та його місце в автоматизованій інформаційній системі

Системою, що реалізує IT за допомогою персоналу й комплексу технічних засобів, є автоматизована ІC. Вона поєднує людські ресурси, устаткування, ПЗ, мережі зв'язку та інформаційні ресурси з метою збирання, перероблення й поширення інформації.

Залежно від технології та функціональних аспектів АІС може бути розбита на кілька складових елементів (схема 54). Використовуючи технологічний аспект розгляду, в АІС виділяють апарат управління, техніко-економічну інформацію, методи й засоби її технологічного оброблення.

Якщо відокремити апарат управління, то залишаться технологічно тісно взаємозв'язані елементи, які за єдиного системного використання економіко-матема-тичних методів та технічних засобів управління утворять IT.

Інформаційні технології реалізують інформаційні процеси в АІС організаційного управління за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів.

Автоматизована ІC як людино-машинна система, в межах якої реалізується інформаційна модель, формалізує процеси оброблення даних, замикає за допомогою IT через себе прямі та зворотні інформаційні зв'язки між об'єктом й апаратом управління, а також вводить у систему і виводить із неї потоки зовнішніх інформаційних зв'язків.

Автоматизована 1C за допомогою IT забезпечує автоматизоване збирання та оброблення інформації, зберігання інформації в БД і її комплексне використання під час розв'язування задач менеджменту, організацію раціонального документообігу і в перспективі — безпаперове оброблення інформації.

Функції IT визначають її структуру, що включає процедури збирання та реєстрації, підготовки інформаційних масивів, оброблення, накопичення і зберігання даних, формування результатів інформації, передачі даних, прийняття рішень.

Автоматизовані 1C за допомогою IT реалізують розв'язання функціональних задач управління. Забезпечувальні підсистеми створюють умови для роботи функціональних компонентів АІС. У складі цих підсистем виділяють інформаційне, технічне, програмне, математичне, право­ве, лінгвістичне, організаційне, ергономічне, технологічне та інше забезпечення.

Технологічне забезпечення АІС — сукупність організаційних, ме­тодичних і технічних документів, що регламентують процес люди-но-машинного оброблення даних.

Основу технологічного забезпечення АІС складають предметні та функціональні технології.

^ Предметна технологія відображає традиційну технологію управління, є послідовністю технологічних (ручних) операцій перетворення первинної інформації на результатну. Наприклад, у БО інформація первинних документів, відображаючи господарську операцію, трансформується в бухгалтерське проведення, яке змінює стан аналітичного обліку і спричиняє зміну рахунків обліку, балансу.

В автоматизованих 1C помітну роль відіграють забезпечувальні IT, що використовуються як інструментарій в різних ПС для розв'язання задач управління. Застосування IT з метою реалізації предметних технологій трансформує її у функціональну IT. Ідеться про управління об'єктом на основі HIT.

Предметна та функціональна IT впливають одна на од­ну. Перша наповнює другу специфічним змістом, забезпечує виконання нею певних функцій.

Функціональні IT можуть використовуватися управ­лінськими працівниками без посередників (програмістів). Вони характеризуються діалоговим режимом розв'язування задач. Мережні технології забезпечують взаємодію багатьох користувачів.

Технологічне забезпечення включає опис технологічного процесу автоматизованого оброблення даних, сцена­рій діалогу "користувач — ЕОМ", порадник користувача.

^ Схема технологічного процесу — це основний документ технологічного процесу оброблення інформації стосовно певної задачі, завдяки якому простежуються її внутрішні та зовнішні зв'язки з іншими задачами, підсистемами, підрозділами, серверами. Для наочності в схемі відображають організаційні форми використання технічних засобів й інших структурних підрозділів, пов'язаних із реалізацією технологічного процесу. Це місця виникнення і споживання інформації.

Схеми технологічного процесу розробляють на основі постановки задачі та її інформаційної моделі. При цьому потрібно визначити: які технічні засоби будуть використані на всіх етапах технологічного процесу; яка буде технологія; яка буде застосовуватися СУБД; як будуть готуватися первинні дані; в якому вигляді будуть видаватися результати.

^ Сценарій діалогу є своєрідним описом, що дає змогу в кожному конкретному випадку простежувати послідовність повідомлень, якими обмінюються партнери — ПЕ­ОМ і користувач.

Він є сукупністю команд, організованою так, що в кожний момент роботи ЕОМ відомо, яка команда виконуватиметься наступною. Команди сценарію мають дві особливості: про кожну відомо, який з партнерів діалогу її виконує; дії, що призначаються кожною командою, містять один елементарний акт взаємодії. Сценарій діалогу складається з послідовності кадрів.

У 1989 р. була анонсована технологія сценаризації, яка забезпечила доступ до можливостей сучасної ЕОМ фахівців різних ПС незалежно від їхнього досвіду програмування. Технологія сценаризації є новим методом взаємодії людини та ЕОМ при створенні додатків і концептуальною базою для побудови авторських інструментальних систем. Написання додатка замінюється побудовою безпосередньо на екрані монітора логічної схеми процесу, який виконуватиме ЕОМ під час розв'язування задачі. Сценарна схема на екрані монітора є одночасно описом послідовності дій програми, що створюється, і готовим до виконання додатком. При цьому процес побудови сценарної схеми розв'язання задачі та формування необхідних даних візуалізовано. Прикладом реалізації технології сценаризації є інструментальна система "СЦЕНАРІЙ-W" для середовища Windows.

Фрагмент схеми технологічного процесу розв'язування задачі "Розрахунок потреби цеху в матеріалах" наведе­но в додатку Б (схема 110), фрагмент сценарію взаємодії користувача та ПЕОМ стосовно цієї задачі — в додатку Б (схема 111).

Технологічний процес розв'язування задачі на ЕОМ є деякою сукупністю операцій перетворення початкової інформації з метою здобуття результатної інформації, потрібної для прийняття управлінського рішення.

Технологічний процес оброблення інформації складається з етапів — відносно самостійних, логічно закінчених, відособлених у часі та просторі збільшених частин процесу. В централізованих АІС технологічний процес включає чотири етапи: первинний, підготовчий, основний, заключний.

^ Первинний етап здійснюється в місцях виникнення початкової інформації. На цьому етапі виконують вимірювання, реєстрацію та передачу інформації на оброблення.

^ Підготовчий етап включає контроль, приймання но­сіїв інформації, в разі необхідності — створення машинних носіїв, введення їх в ЕОМ, контроль, формування файлів на машинних носіях.

^ Основний етап полягає в змістовому обробленні даних, суть якого визначається постановкою конкретної задачі, структурою даних, що обробляються, складом ПЗ. Результати можуть видаватися на принтер, екран або на магнітні носії.

^ Заключний етап передбачає контроль результатної інформації, яка виводиться на друк або екран ЕОМ, розмноження її в необхідній кількості засобами копіювальної техніки та передачу користувачам за призначенням.

Технологічний процес в умовах децентралізованих АІС включає три автоматизованих етапи: створення й обслуговування БД; розв'язання функціональних задач (реалізація запитів); реалізація сервісних функцій.

Етап технологічного процесу складається з множини операцій.

Технологічна операція закінчена частина технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці одним працівником неперервно над певною сукупністю даних.

Серед технологічних операцій виділяють виконавчі та контрольні. ^ Виконавчі операції змінюють форму подання інформації або значення атрибутів: розрахунок потреби цеху в матеріалі, річної виробничої програми та ін. Контрольні операції лише перевіряють правильність виконавчих операцій (наприклад, контроль якості друку відомості).

За ступенем автоматизації операції поділяють на ручні, машинно-ручні та машинні, за просторово-часовими характеристиками — на операції збирання та реєстрації інформації, передачі її на оброблення, підготовки машинних носіїв, оброблення, видачі та розмноження результатів.

За способом поєднання операцій виділяють такі типи технологічного процесу: операційний, предметний, мішаний. В операційному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюють одну або кілька споріднених операцій оброблення будь-яких видів інформації (операція введення даних на МД комп'ютера та контроль цього введення). У предметному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюють одну або кілька операцій оброблення інформації одного виду або одного документа (автоматизація обліку матеріалів на складі). За мішаного технологічного процесу частину операцій виконують за операційним типом, а частину — за предметним.

Технологічні операції об'єднують в процедуру — певну сукупність послідовних операцій, після реалізації яких дані або їх носій набувають конкретної, завершеної форми подання (файл, вихідна форма).

Мета раціональної організації технологічного процесу оброблення інформації полягає в здобутті необхідної інформації для управління, при цьому мають бути забезпечені вірогідність і терміновість з найефективнішим використанням ресурсів АІС та найменшою вартістю.

Технологічний процес оброблення інформації характеризується такими параметрами: витратами на підготовку і контроль інформації; витратами машинного часу; розподілом процесу оброблення інформації; забезпеченням ефективної експлуатації ІФ; здобуттям необхідної інформації в заданий час у заданому місці; ефективною організацією введення даних; здійсненням повного контролю за всіма операціями; захистом даних та санкціонуванням зміни і використання інформації.

На параметри технологічного процесу оброблення інформації впливають: конфігурація комплексу технічних засобів; обсяг, спосіб збирання та реєстрації інформації; організація БД; алгоритм розв'язання задачі; ПЗ; СУБД; режим оброблення даних; вимога до надійності, а також вірогідності інформації; вимога до захисту даних.
^ Вплив параметрів задач АІС на оброблення економічної інформації

Система оброблення даних складається із задач — алгоритмів або сукупностей алгоритмів формування вихід­них документів (повідомлень), що мають певне функціональне значення для управління діяльністю суб'єкта господарювання.

Будь-яку задачу оброблення даних можна подати у вигляді

У = f(x),

де у — вихідна сукупність показників; f — операторний комплекс, що складається із взаємозв'язаних елементарних операцій оброблення даних; х — вхідний комплекс показників (первинних і проміжних).

^ Розв'язування задачі є процесом здобуття підсумково­го показника (документа, ВК), що містить інформацію для прийняття рішень під час управління діяльністю суб'єкта господарювання.

Робота над кожною задачею, що розв'язується в АІС, складається з таких етапів: формування мети розв'язання задачі; вибір методу її розв'язання; розроблення алгоритму; складання програми; розв'язання задачі на ЕОМ; аналіз результатів і прийняття рішень.

За характером впливу на керований об'єкт задачі поділяють на три класи:

  1. ^ Розрахункові задачі. При їх розв'язуванні знаходять кількісні величини, що характеризують діяльність суб'єкта господарювання. Ґрунтуються на алгоритмі прямого розрахунку, регламентуються економічними та правовими умовами.

  2. ^ Оптимізаційні (варіантні) задачі. У процесі їх розв'язування на основі оптимізаційного алгоритму з використанням економіко-математичних методів здійснюють багаторазові повторення розрахунків. Це дає змогу вибрати за заданим критерієм вихідну інформацію для прийняття управлінського рішення, яка найадекватніше відповідає виробничо-господарській ситуації.

  3. ^ Задачі, що не формалізуються або слабко формалізуються. Ці задачі в рамках системи підтримки прийняття рішень (СППР) орієнтовано не на автоматизацію ОПР, а на надання їй допомоги в пошуку розв'язку.

Розрахункові задачі, що розв'язуються регулярно з установленою циклічністю і не потребують миттєвої реакції обчислювальної системи, реалізуються в режимі пакетно­го оброблення. Кілька таких задач об'єднуються в пакет, який вводять й обробляють в ЕОМ. Мета пакетування — досягти найефективнішого завантаження пам'яті, пристроїв введення-виведення. Тривалість обчислення при цьому не має значення. Задачі, що розв'язуються в режимі пакетного оброблення, поділяють на задачі прямого доступу й оптимізаційні.

З технологічної точки зору реалізація оптимізаційних задач пов'язана зі значним завантаженням процесора, периферійні пристрої використовуються менш інтенсивно. Розв'язання задач прямого доступу веде до переважного завантаження пристроїв введення-виведення; процесор використовується менше, оскільки ці задачі зводяться до виконання нескладних арифметичних операцій, багаторазового угруповування і вибірки великого обсягу даних.

Наступна група функціональних задач АІС потребує швидкої реакції обчислювальної системи на запит. До цієї групи входять задачі інформаційно-довідкові й оперативної лічби. Інформаційно-довідкові задачі задовольняють потребу користувача в інформації, що зберігається в БД. Тому вони характеризуються не визначеними заздалегідь запитами користувача, а необхідністю в оперативному діалозі з ЕОМ. Крім того, час відповіді ЕОМ не повинен перевищувати кількох секунд. Характерна особливість за­дач оперативної лічби полягає в тому, що в процесі їх розв'язування не тільки вилучають необхідні дані з БД, а й виконують розрахунки із залученням оперативної інформації, які актуалізують БД. З точки зору технології розв'язування ця група задач потребує системи доступу користувачів до БД, контролю інформації, що вводиться. Системи підготовки прийняття рішень орієнтовано на розв'язання слабкоформалізованих задач управління під­приємствами, які виникають внаслідок невизначеності ринкового середовища. Задачі цього класу мають спільну БД і спільну базу моделей для розв'язання. Особлива увага в них приділяється діалогу, зокрема дружності інтерфейсу ОПР—СППР. На параметри технологічного процесу також впливають структура алгоритму розв'язання задачі, часові інтервали, коли потрібна результатна інформація стосовно розглядуваної задачі, відповідна конфігурація технічних засобів.

1   2   3   4



Скачать файл (594 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации