Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Довести об’єктивну необхідність страхування автотранспортних,морських і авіаційних ризиків - файл 1.doc


Довести об’єктивну необхідність страхування автотранспортних,морських і авіаційних ризиків
скачать (74 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc74kb.18.12.2011 03:16скачать


1.doc

Міністерство фінансів України

Дніпропетровська державна фінансова академія


ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Страхові послуги»

на тему: «Довести об’єктивну необхідність страхування автотранспортних,морських і авіаційних ризиків»
Виконала:

студентка групи Ф-06-4

Власенко Ю.М.

Перевірила:

Ткаченко Н.М.

Дніпропетровськ – 2009

Зміст
Вступ………………………………………………………………………3с.

Необхідність автотранспортного страхування…………………………4с.

Необхідність морського страхування……………………………………6с.

Необхідність авіаційного страхування…………………………………10с.

Висновки…………………………………………………………………14с.

Список використаної літератури……………………………………….15с.

Вступ
Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

У наш час, з розвитком транспортної інфраструктури, транспортне страхування набуває все більшої популярності. Бо, як ми бачимо, усюди одні катастрофи. Але завдяки саме цьому виду страхування, знаходячись в літаку, поїзді, автобусі або на борту судна, ми вже є застраховані. І на випадок невдалої подорожі можемо вимагати матеріальної компенсації. Адже, обов’зкова страховка входить у вартість білета. Та для цього ми повинні бути обізнані у цій сфері.

Необхідність автотранспортного страхування
Наземний автомобільний транспорт – найбільш наближений до людей засіб пересування. Наземний транспорт, як об’єкт підвищеної небезпеки, несе ризик довкіллю, і особливо життю та здоров’ю людей, а водночас сам досить часто і легко стає об’єктом ушкодження. Саме тому було б дуже непогано, аби люди усвідомлювали необхідність такого страхування, а не жалкували грошей, щоб отім лишитися без машини.

Розглянемо необхідність автотранспортного страхування на прикладі умов страхування, що висувають страховики.

Страхування засобів наземного транспорту користується найбільшим попитом порівняно зі страхуванням інших видів транспорту.

Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є дорожно-транспортна пригода (ДТП). За даними МВС в Україні скоюється щорічно приблизно 40 тис. ДТП з людськими жертвами, в яких гине до 5 тис. і травмується до 40 тис. осіб.

Сама дорожно-транспортна пригода має ряд характерних статистичних показників щодо місця, часу настання, стажу водія тощо.

Усі ці фактори слід ураховувати при визначенні тарифу в разі укладання договору страхування на випадок пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП. Велика вірогідність настання ДТП порівняно з протиправними діями компенсується невеликою збитковістю цього ризику, який становить у середньому 2 – 5 тис. грн., тому середній тариф за цим ризиком становить 1,5 – 3,5%.

Інших значних збитків завдають протиправні дії третіх осіб, викрадення та пограбування транспортних засобів. При укладанні договору страхування повного каско тариф від викрадення становить більш як половину в частці страхового тарифу і досягає близько 4 – 6%. Це пояснюється майже 100% збитковістю страхової суми. Тобто, в разі настання страхового випадку необхідно виплачувати всю страхову суму. До того ж такий страховий випадок досить легко сфальсифікувати. Тому більшість страховиків в загалі не беруть на страхування транспортних засобів від крадіжки. В разі ж прийняття такого ризику застосовують великі розміри франшизи.

Ще одна група стихійних ризиків – стихійні лиха. Значне місце в цьому питанні посідає регіон експлуатації транпортного засобу. Тариф від стихійних лих не перевищує 1%.

На страхування приймається автотранспортний засіб та причіпи до нього в технічно справному стані.

До страхових ризиків більшість страховиків відносять:

пошкодження, знищення об’єкта, страхування внаслідок аварії та інші пошкодження, що сталися в процесі руху;

пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок протиправних дій третіх осіб при його знаходженні:

у будь-якому місці;

на стоянці, що охороняється, чи в гаражі;

пошкодження, об’єкта страхування внаслідок стихійних лих, падіння дерев, нападу тварин, а також пожежі чи вибуху в автотранспортному засобі;

угон або викрадення автотранспортного засобу на стоянці, що охороняється, у будь-якому місці чи гаражі.

Договір страхування укладається від декількох днів до одного року (або на сезон).

Страховий тариф залежить від виду автомобіля, терміну його експлуатації, кольору автомобіля, віку водія і його стражу, умови зберігання автомобіля.

Порядок внесення страхового платежу має звичайний характер. У разі настання страхового випадку відшкодовуються тільки прямі збитки.

Збитки відшкодовуються за системою пропорційною відповідальності. При цьому сума страхового віджкодування зменшується на величину безумовної франшизи. Розмір якої залежить від виду автомобіля: 5-10% для вітчизняних марок; 10-40% - для дорогих імпортних автомобілів.

Необхідність морського страхування
Морське страхування – один із найдавніших видів страхування. Першим зі збережених донині страхових полісів було виписано в середньовічній Італії (1347) у зв’зку саме з морським перевезенням.

Сучасне страхування асоціюється з Лондонським Ллойдом, який розпочав свою діяльність в 1688 року також із морського страхування.

У статті 1-й англійського Закону 1906 року говориться, що «договір морського страхування – це договір, згідно з яким страховик бере на себе забов’язання відшкодувати страхувальникові в порядку й розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, яких він зазнав під час морського плавання».

Термін “морське страхування” неможливо знайти в класифікаціях, пропонованих східноєвропейськими авторами. Пояснюється це тим, що йдеться про комплексне поняття, яке охоплює види страхування, що традиційно належать як до страхування майна, так і до страхування відповідальності.

Основні види морського страхування такі:

страхування каско суден на термін;

страхування каско суден на період будівнивцтва;

страхування військових та страхових ризиків;

страхування особливих майнових інтересів;

страхування ризику втрати фрахту;

страхування відповідальності судновласників;

страхування додаткової відповідальності;

страхування контейнерів;

страхування відповідальності судових агентів;

страхування відповідальності судових брокерів;

страхування відповідальності фрахтувальників.

Страхування каско суден (СКС) – вид морського страхування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов’язаних з експлуатацією суден, від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.

Усі страхові ринки надають покриття від небезпек, які можна поділити на три групи:

Безпосередньо пов’язані з фізичною загибеллю, ушкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;

Пов’язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;

Витрати судновласника.

Фізична загибель, ушкодження, ламання.

У цій групі розрізняють:

повну загибель – фактичну (руйнування, затоплення, зникнення судно безвісти) чи конструктивну (судно не зруйновано, але його відновлення чи рятування економічно не доцільне).

ушкодження корпусу чи гвинтового-кермової групи;

помилки машин та устаткування судна.

Відповідальність перед третіми особами.

За деякими умовами СКС можна застрахувати платежі власникам ушкоджених судном берегових чи плавучих споруд – причалів, кранів, складів.

На підставі різного роду спеціальних умов можна застрахувати низку ризиків відповідальності перед третіми особами. Такі ризики покриваються, як правило, полісом страхування відповідальності судновласника.

Один з найспецифічніших видів витрат судновласника стосується загальної авіації. Коли якась небезпека загрожує водночас і судну, і вантажу, який воно перевозить, судновласник може вдатися до витратних заходів: зайти в порт-притулок, превантажити вантаж, оплати послуги рятувальників. Такі доцільні витрати відносяться на загальну авіацію й розподіляються між судновласником і власниками вантажу. Частка, що припадає на судновласника, відшкодовується за договором страхування каско.

Витрати з рятування судна з вантажем на борту належать до загадьноаварійних. Умови договору рятування повинні попередньо узгоджуватися зі страховиком.

Витрати які маютль на меті запобігти збитку чи зменшити його розмір – витрати, спрямовані на збереження (не на рятування) судна, а також витрати з найму адвокатів й експертів.

З ініціативи як судновласника, так і страховика за договором страхування може пропонуватися різні за обсягом покриття. Спектор можливих умов – від страхування лише повної, тільки фактичної повної загибелі, до стахування повного обсягу ризиків. Проміжні варіанти різняться тим, що містять ризики загальної аварії, рятування та відповідальності стосовно зіткнень.

Застраховані ризики (небезпеки). Розрізняють дві групи причин страхових випадків:

Не пов’язані (з людським фактором);

Пов’язані з ним.

Ризики, що незалежать від волі судновласника:

Різні навігаційні небезпеки (затоплення судна, зіткнення, посадка на мілину);

Вибух, пожежа;

Крадіжка із застосуванням сили;

Піратський напад;

Зіткнення чи зачіпання сухопутних транспорних засобів, доків або портового устаткування;

Землетрус, виверження вулкану, удар блискавки;

Подія під час навантажувально-розвантажувальних робіт чи в процесі бункерування.

Збитки, яким міг би запобігти судновласник:

Вибух котлів, ламання валів, прихований дефект устаткування чи корпусу – недбалість капітана, офіцерів чи ремонтників – фрахтувальників; шахрайстово з боку офіцерів команди;

Ушкодження від літальних апаратів чи предметів, які впали з них;

Особливий ризик – знищення за наказом влади судна яке стало потенційним джерелом забруднення навколишнього середовища.

Якщо страхувальник зможе довести, що причиною збитку була одна з тих, які перелічено в п. 1, подальший розгляд практично відпадає. А коли йдеться про одну з причин п. 2, збитки судновласника буде відшкодовано лише в тому разі, якщо вдасться довести, що збитки сталися через недогляд або недбалість із боку страхувальника, судновласника, менеджера чи керівник працівників берегового персоналу судновласницької компанії.

Не менш істотна умова: договір страхування чинній у межах певного географічного регіону.

Виходи за ці межі можуть страхуватися лише за умови сплати додаткової премії, іноді дуже істотної, хоча можуть бути погоджені інші варіанти.

Істотним як для страховиків, так і для судновласників є питання про мореплавність судна, точніше важливі ті випадки, коли страховики визнають судно не морехідним і страхове відшкодування не виплачується.

Судно вважається морехідним, коли воно з усіх поглядів підготовлене до того, щоб протистояти звичайним небезпекам мореплавання під час застрахованого морського походу. Якщо за участю і з відома страхувальника судно посилається в рейс у неморехідному стані, страховик не несе відповідальності за збитки, пов’зані з такими обставинами.

Як ми бачимо, перелік ризиків дуже великий і витрати для відновлення таких збитків дуже великі. Саме це і є найвагомішою причиною морського страхування.

Необхідність авіаційного страхування
Авіаційне страхування – це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов’язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов’язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами.

Добровільні види авіаційного страхування – це широкий сектор в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.
Авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Можна відокремити такі особливості авіаційного страхування:

Комплектність (майнове, особисте, відповідальності);

Великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

Дія полісів за межами України;

Значна акумуляція ризиків.

Під повітряним транспортом розуміють:

повітряні судна цивільної авіації, що входять до Єдиного державного реєстру цивільної авіації України;

повітряні судна та літальні апарати, що не входять до реєстру ЦА;

повітряні судна цивільної авіації, що входять до Єдиного державного реєстру військово-транпортної авіації.

З усіх вище перелічених об’єктів обов’язковому страхуванню підлягає тільки повітряний транспорт першого пункту.

Страховим ризиком в авіаційному страхування пасажирів є будь-яка авіаційна подія за участю повітряного судна, внаслідок якого настає відповідальність авіакомпанії за шкоду причинену життю і здоров’ю пасажирів та їхньому майну, а також факт пошкодження або спричинення іншого збитку, за який перевізник несе відповідальність відповідно до багажної квитанції або пасажирському квитку. Крім того, авіакомпанія страхується на випадок спричинення шкоди іншим користувачам повітряного транспорту, пасажирам і третім особам.

Страховий тариф для авіакомпаній на 1 рік не може перевищувати:компанії, які займають перевезенням пасажирів, повинні страхувати свою

2% страхової суми за відшкодування збитку, спричинених пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

1% страхової суми – іншим користувачам повітряного транспорта і третім особам.

Якщо потерпілий пасажир або його нащадки зможуть довести, що нанесений збиток був більший встановленого законодавством ліміту, він може звернутись з іском про відшкодування збитку до авіакомпанії-перевізника.

Розмір відшкодування збитку третьою особою (потерпілий від падіння літака) залежить від маси повітряного судна і коливається від 200 тис. Грн. До 20 млн. грн. При цьому маються на увазі літаки цивільної авіації, а військові повітряні судна, відповідно, обов’зковому страхуванню не підлягають.

Страхування каско повітряних суден. Цей вид страхування здійснюється з метою зихисту майнових інтересів власника повітряного судна. Оскілки в Україні власником більшості повітряних суден є держава, то цей вид є обов’язковим. Страхова сума має бути не меншою за залишкову балансову вартість літака. Страхування повітряного судна або каско, можна здійснити за двома основними умовами:

тільки від повної загибелі;

повної загибелі та пошкодження;

Повна загибель повітряного судна означає:

повну втрату повітряним судном здатності здійснювати політ у зв’язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій або в разі, коли компетентною комісією встановлено, що аварійний ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно не доцільний (вартість ремонту буде більшою за страхову суму);

зникнення повітряного судна безвісти, коли воно після планового польоту здійснюваного в період дії договору обов’язкового страхування, не прибуло до місця призначення і заходи щодо його розшуку протягом 6 діб не дали наслідків або його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну;

втрата повітряного судна у зв’язку з вимушеною посадкою на важко доступну та непридатну для евакуації цього повітряного судна місцевість.

Договір страхування може передбачити інші страхові випадки з оплатою додаткових страхових платежів за тарифами установленими страховиком. Як, наприклад, включати покриття від “воєнних ризиків” (тероризм, бойові дії, страйки, переворот і т.п.), або від пошкоджень із зазначенням величини франшизи.

Страхування повітряних суден є саме тим видом авіаційного страхування за яким зафіксовано найбільше страхових випадків і здійснюється найбільше страхових виплат, оскільки поламів і пошкоджень літаків буває чимало.

Постановою КМУ від 13 липня 1998 року за №1083 передбачено обов’язкове страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу. Установлена мінімальна страхова сума 50 тис.грн. за одну особу. Страхувальником авіаексплуатант, а члени екіпажу – застрахованими. Страхувальник забов’язаний застрахувати членів екіпажу лише під час знаходження їх на борту літака. Але в більшості авіакомпанії потребують широкого покриття ризиків, зв’язаних із страхуванням членів екіпажів. Таке покриття називається “24 години при виконанні службових обов’язків”.

Добровільні вили авіаційного страхування це види, передбачені Законом “Про страхування” ст. 6, п. 7 “Стахування повітряного транспорту” та п. 13 “Страхування відповідальності власників повітряного транспорту”. Поняття “повітряний транспорт”, - багато ширший і виходить за межі регламентації цивільної авіації. Якщо страхувальник бажає застрахувати, наприклад, військовий літак при виконанні ним показових виступів чи страхувальник страхує мотодельтоплан або повітряну кулю, то він укладає договір добровільного страхування.

Але договори добровільного страхування можуть укладатися і для страховаого захисту різних ланок авіаційно-транспортної системи.

Космічне страхування як вид є одним із наймолодших у світі і з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захистукосмічної діяльності держав при реалізації космічних проектів. Щорічно страхуються більше 15 космічних об’єктів.

Для кожного космічного проекту розробляється консолідована програма управління ризиками. Вона передує укладенню договору страхування. Така програма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.

Висновки

З усього вище сказаного можна зробити висновки, що транспортне страхування відіграє не останню роль в економічному житті, а також і в нашому. Дуже радує те, що цей вид страхування розвивається і все більше страхових компаній орієнтуються на нього.

Люди завжди прагнули захистити свої інтереси, свої гроші. Ми намагаємось бути обережними і уникати будь-яких небезпек. Але ми дуже часто неспроможні попередити деякі ризики, а природні явища так і взагалі нам не підвладні. Саме ці фактори мають схилити людей до визнання необхідності визначених видів страхування і більше довіряти страховим компаніям.

Але все ж таки в нашій країні транспортне страхування не має такого розвитку як за кордоном. Це дуже просто пояснюється. Наша законодавча база є недосконалою. Не існує достатньої кількості законопроектів і кодексів. Наша влада не приділяє належної уваги вирішенню цієї проблеми.

З іншого боку Україна не має стабільного положення на зовнішньоекономічному щаблі, що ускладнюе страхування при зовнішніх перевезеннях.

Все ж таки маю надію, що наша країна вийде на світовий ринок, подолавши всі перепони і наша єкономіка вийде на світовий рівень, і страхування відіграє неостанню роль в цьому процесі.

Список використаної літератури
1.Закон України “Про страхування”, регламентований від 4 жовтня 2001 року // Урядовий кур’эр – 2001 – 14 липня (№ 35);

2.Страхування за ред. С. Осадця, КНЕУ, 1998;

3.Конспект лекцій з дисципліни “Страхування”;

4.Положення Кабінету Міністрів України № 1083 “Про парядок та умови проведення обов’язкового авіаційного страхування”;

5.Перепаченко Ю. / Если не повезёт и с вами что-то случится…/ Бизнес – 2002 – 9 сентября (№ 37). – с. 24.


Скачать файл (74 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации