Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Організація і планування експортно-імпортної діяльності - файл 1.doc


Лекции - Організація і планування експортно-імпортної діяльності
скачать (422 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc422kb.18.12.2011 04:06скачать

1.doc

1   2   3   4
^ ТЕМА 10. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ


  1. Спільні підприємства на території України.

  2. Організація і планування роботи зовнішньоекономічних об'єднань і фірм.

  3. Міжнародні інститути регулювання експортно-імпортної діяльності.


^ Спільні підприємства на території України.

Спільне підприємство – підприємство, що базується на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному керуванні і на спільному розподілі результатів і ризиків.

Іноземні капітали у виді капіталовкладень займають 80% експорту капіталу економіки розвинутих країн світу. Практика організації СП одержала розвиток у США, Японії й Англії. Останнім часом у Китаї і країнах ЦСЄ (Центр Східної Європи). У цілому на планеті близько 36 держав практикують створення СП.

Наприклад, до кінця 90-х років ХХ століття в Китаї за участю іноземного капіталу було створено більш 15 тисяч СП із загальною сумою іноземних капіталовкладень близько 35 млрд. дол. США. У країнах ЦСЄ лідером по створенню СП є Угорщина. В Угорщині до початку 90-х років нараховувалося більш 2000 СП, на Україні – 650. У структурі експорту України продукція СП – близько 6%. СП на Україні створені з фірмами США – близько 15% від загального числа, Німеччина – близько 10%, Польща – близько 7%, Австралія – 6%, Болгарія – 6%, Угорщина – 5%, Італія – 5%, Швейцарія – 4%.

СП в Україні створюються в основному в переробній промисловості, у науково-технічній діяльності, у сфері інформаційних технологій, в АПК (зокрема в АПК створено близько 86 СП).

Іноземні партнери виявляють цікавість до створення СП на Україні в сфері інжинірингових, консалтингових послуг, інформаційного, сервісного, комп'ютерного забезпечення, що не вимагають значних інвестицій при створенні і дають прибуток у більш короткий термін. У цьому зв'язку основна частка в загальному обсязі експорту України СП – це наукомістка продукція:

  • Патенти, ліцензії, ноу-хау – 22%;

  • Сервіс – 22%;

  • Сировина й устаткування – 26%;

  • Будівельні матеріали – 11%;

  • Одяг, сувеніри – 11% і ін.

Основні мотиви, що спонукують до створення СП:

  • Скорочення обсягів капітальних витрат і ризику при створенні нових потужностей;

  • Придбання управлінського досвіду;

  • Придбання виробничої бази або джерел сировини;

  • Розширення діючих продуктивних напрямків;

  • Вивчення потреб нових ринків;

  • Використання переваг, зв'язаних з більш низькою вартістю факторів виробництва.

Відповідно до закону України “Про підприємства в Україні” СП створюються відповідно до рішення власника майна або уповноваженого їм органа, або засновника відповідно до рішення трудового колективу у випадках і в порядку, передбачених законодавчими актами державної реєстрації.
^ Організація і планування роботи зовнішньоекономічних об'єднань і фірм.

Підприємство, організація, що працює на зовнішньому ринку – це якісно нове явище для української економіки. Суб'єкт, що господарює, насамперед, повинний сформувати свою економіку відкритого типу і пристосувати її до виходу в систему світового господарства. У частині організації робіт для суб'єктів ЗЕЗ в Україні з'явилися нові задачі, а саме:

  • Вихід на зовнішній ринок;

  • Експортно-імпортні постачання товарів, послуг і капіталу;

  • Валютно-фінансові і кредитні операції;

  • Створення й участь у діяльності СП;

  • Міжнародний маркетинг;

  • Моніторинг національно-економічної політики й економіки світових господарських зв'язків.

Для успішної організації робіт у сфері ЗЕЗ суб'єкту, насамперед, необхідно розробляти ринкову стратегію. Під ринковою стратегією розуміється зіставлення всіх альтернативних варіантів у сфері ЗЕЗ і обґрунтування ухвалення оптимального рішення.

Процес вироблення ринкової стратегії фірми можна представити у вигляді наступних етапів:

  1. Аналіз усіх сторін (аналіз положення фірми на ринку з товарами і послугами, що вона випускає в даний момент і аналіз діяльності фірми з позицій споживача, аналіз діяльності фірми з позиції ринку);

  2. Аналіз ринку майбутнього (яким буде ринок у найближчому майбутньому, у якому напрямку розвивається, і що чекають споживачі від фірми в майбутньому);

  3. Аналіз можливостей фірми – аналіз передбачуваного збільшення обсягу ЗЕЗ, переходу фірми на інші ринки, діяльність у новому середовищі і т.п., технологічні, трудові, енергетичні ресурси;

  4. Аналіз бюджетно-податкової політики як усередині країни, так і за рубежем;

  5. Вплив тенденцій у світовій економіці (аналіз світового ринку позичкового капіталу, аналіз зовнішньоторговельної політики різних країн);

  6. Розробка довгострокової стратегії ЗЕЗ:

    1. Формулювання глобальної довгострокової мети ЗЕЗ;

    2. Формулювання варіантів досягнення мети ЗЕЗ;

    3. Декомпозиція глобальної мети на підйом (зміна місцями цілей і її складових);

    4. Порівняння варіантів досягнення мети ЗЕЗ;

    5. Вибір оптимального варіанта довгострокової стратегії ЗЕЗ.


^ Пріоритети в організації і плануванні ринкової стратегії фірми.

При виборі пріоритетів ринкової стратегії необхідно зіставляти вимоги ринку і свої можливості. При цьому управлінські рішення можна позначити у виді схеми “ЕПРГ” (етноцентризм – етноценричне підприємство – це підприємство, що розглядає свій міжнародний розвиток як вторинне стосовно “внутрішньої економічної експансії”, а зовнішній ринок як – “поглинач надлишків продукції”). (Суть етноцентризму – “спочатку наїстися самому, а надлишки продай”).

Поліцентризм – підприємство визнає важливість специфічних факторів, що впливають на його міжнародну діяльність і вплив цієї діяльності на оборот капіталу і рентабельність, тобто формується “центр”, яким є діяльність підприємства. При цьому допускається високий ступінь автономії, незалежності для кожної країни на ринку у виробленні своєї політики.

Регіоноцентризм. Розглядає світ, як сукупність ринків, що мають деякі загальні характеристики.

Геоцентризм. Трактує світ, як єдиний ринок.

Ці два підходи дозволяють здійснювати політику, що з’єднує загальні умови ринку з нюансами його конкретного освоєння.
^ Міжнародні інститути регулювання експортно-імпортної діяльності.

Економічні органи системи ООН:

  1. ЕКОСОС – економічна і соціальна рада, орган ООН, що займається питаннями координації, зокрема, регулюванням експортно-імпортної діяльності.

Задачі:

      1. Координація міжнародної економічних і соціальних програм глобального і міжгалузевого характеру; вироблення рішень з експортно-імпортної політики країн;

      2. Контроль і оцінка виконання стратегій і першочергових задач ВТО/ГАТТ;

      3. Координація діяльності організацій системи ООН, у виконанні задач генеральної асамблеї ООН з експорту-імпорту;

  1. Регіональні економічні комісії:

          1. ЄЕК – європейська економічна комісія, створена 28 березня 1974 року. Її задача – регулювання експортно-імпортних відносин у Європі і європейських державах із третіми країнами;

          2. Економічна комісія ООН для Африки (ЕКА) створена 29 квітня 1958 року. Задача та ж;

          3. ЕКЛА – економічна комісія Латинської Америки;

          4. ЕКЗА – економічна комісія Західної Азії;

          5. Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану – ЕСКАТО (28 березня 1947 року). У задачі її входять: надання допомоги країнам-членам у рішенні їхньої соціальної й економічної проблем за допомогою проведення досліджень, розробки управлінських рішень і рекомендацій, а так само сприяння країнам-членам у регіональному і національному економічному розвитку.

Галузеві економічні організації є спеціалізованими установами ООН:

  1. ІКАО – організація міжнародної цивільної авіації. Займається питаннями співробітництва держав планети в області уніфікації технічних правил експлуатації цивільної авіації, регулювання міжнародних польотів, координації експлуатації повітряних судів, аеродромів і аеронавігаційних засобів. ІКАО розробляє з перерахованих питань технічні правила, стандарти і рекомендації;

  2. ІМО – Міжнародна морська організація – спеціальна установа ООН, займається питаннями морського судноплавства і безпеки на морі.

Основні цілі ІМО:

              1. Забезпечення механізму міжурядового регулювання міжнародного судноплавства по безпеці мореплавання, а так само запобігання забруднення морського середовища;

              2. Розробляє правила, пропозиції по коректуванню правил класифікаційних суспільств і різні рекомендації з безпечної експлуатації цивільних судів різного призначення (ВМФ під компетенцію не попадає);

  1. ЮНЕСКО – організація з питань утворення, науки і культури. Її задачі: сприяння зміцненню світу і безпеки шляхом співробітництва в області утворення, науки і культури. У відповідності зі статтею 1 статуту ЮНЕСКО проголошується для всіх народів без розходження раси, мови і релігії законність прав людини й основних свобод (слова, віросповідання, вибору місця проживання на планеті);

  2. ВІЗ – всесвітня організація охорони здоров'я. Відповідно до статуту ВІЗ проголошена основна мета – досягнення всіма народами можливо вищого рівня здоров'я;

  3. ВПС – всесвітній поштовий союз створений з метою розвитку ефективного функціонування поштових служб і сприянню міжнародному співробітництву в соціально-культурному й економічному плані.

  4. МСЕ – міжнародний союз електрозв'язку – створений для міжнародного співробітництва в області раціонального використання усіх видів електрозв'язку. МСЕ займається питаннями надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, у справі планування й організації електрозв'язку, підготовки національних кадрів у цій області й у будівництві підприємств і засобів зв'язку;

  5. ВОІС – Всесвітня організація інтелектуальної власності – сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі і забезпечення адміністративного співробітництва міжнародних союзів інтелектуальної власності.


^ Регулювання зовнішньої торгівлі.

  1. ВТО/ГАТТ;

  2. ЮНКТАД (конференція ООН по торгівлі і розвитку) – спеціалізована організація ООН, що займається сукупністю проблем по розвитку рівноправної і взаємовигідної міжнародної торгівлі. Її функції:

    1. Заохочення міжнародної торгівлі шляхом лібералізації;

    2. Координація міжнародних торгових організацій в області розвитку торгівлі й освоєння нових суб'єктів ринку.

ВТО має більше компетенції і права, аспект ЮНКТАД – конкретний розвиток (нові ринки, нові конференції, науково-дослідна робота).
^ Координація макрополітики.

  1. Група “семи” (G-7) – нарада семи ведучих капіталістичних країн з економічних питань: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Канада, Італія, Японія. Компетенція групи 7 – розробка концепції на макрорівні у світовій економіці;

  2. МВФ – міжнародний валютний фонд;

  3. ОЕСР – організація економічного співробітництва і розвитку. Мети: сприяння економічному і соціальному розвитку країн-учасниць, розробка торгової політики, допомога державам, що розвиваються.

Інвестиції і промисловий розвиток.

  1. МБРР – міжнародний банк реконструкції і розвитку;

  2. ЄБРР – європейський банк реконструкції і розвитку;

  3. ЮНІДО – організація ООН по промисловому розвитку, установа ООН з 1984 року. Головна мета – прискорення промислового розвитку й індустріалізації країн, що розвиваються, а так само координації індустріалізації.

Регіональні економічні союзи (загальні ринки):

  1. Європейське економічне співтовариство;

  2. Європейська асоціація вільної торгівлі;

  3. АСЕАН;

  4. НАФТА.



^ ТЕМА 11. СУЧАСНА “ФРІТРЕЙД” І ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ ДАВИДА РІКАРДО
На сучасному етапі, не модернізуючи класичну теорію Д. Рікардо про порівняльні переваги для країн “” розвитку, щодоганяє, (Україна), можна відстати назавжди. “Фрітрейд” для подібних країн “консервує” індустріальне лідерство одних і відсталість інших.

Наприклад, сьогодні для зборки одного комп'ютера в Росії необхідно затратити 3 умовні одиниці праці, а для видобутку однієї тонни нафти в Росії потрібно затратити одну одиницю праці. У США сьогодні практикують нафту не добувати, а купувати, тобто при “Фрітрейде” по Рікардо. Росії рекомендується не займатися зборкою комп'ютерів, а добувати нафту і за виручені гроші купувати комп'ютери.

Таке положення не припустиме для країн розвитку, що доганяють, (Росія), що мають достатній науково-технічний потенціал і сприяє розвитку наукомісткого виробництва.

Сучасне коректування в теорію Рікардо вніс німецький економіст Фрідріх Ліст. Концепція його теорії в поділі праці полягає в наступному: “мале дитя необхідно виростити до стану зрілого чоловіка і зробити його конкурентноздатним”. Ліст наполягає у своїй теорії, щоб будь-яке рішення по міжнародному поділі праці (МПП) повинне бути довгостроковим. Ліст стверджує, що при сучасному “Фрітрейде” по Рікардо економіці вигідніше вбити дитя в зародку. Для країни розвитку, що доганяє, “Фрітрейд” – смерть. Для цих країн потрібний протекціонізм.

Сьогодні в США в результаті “Фрітрейда” зросли доходи від екзотичних професій – менеджери-консультанти, дизайнери, юристи. У виробників заробітна плата падає, у результаті в США одержали розвиток галузі, орієнтовані на задоволення розбагатілої верхівки. Послуги розчісування вовни собачок, масажистів, стилістів стали цінуватися високо, а норма прибутку в цих сферах різко зросла.

Таким чином, на сучасному етапі користування концепціями “Фрітрейда” на рівні міжнародного регулювання з боку ВТО, МВФ і інших міжнародних інститутів, повинні здійснюватися з обліком довгострокових економічних інтересів країн планети й особливо країн розвитку, що доганяє. У цих країнах ВТО, МВФ повинні заохочувати розвиток наукомістких технологій і виробництва, а країнам, у свою чергу, необхідна політика національного протекціонізму.
^ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ


  1. Предмет дисципліни, мета, задачі, терміни і визначення.

  2. Розробка основ теорії міжнародної торгівлі. Абсолютні переваги .

  3. Порівняльні переваги по Рікардо.

  4. Природний розподіл грошового металу.

  5. Сучасні концепції в теорії зовнішньої торгівлі.

  6. Основні методи операції по експорті-імпорті товарів.

  7. Загальні принципи організації і керування виробничо-збутової діяльності промислових фірм.

  8. Механізм організації експортних операцій.

  9. Механізм організації імпортних операцій.

  10. Поняття і види торгово-посередницьких операцій (ТПО).

  11. Організаційні форми ТПО.

  12. Сучасний інструментарій здійснення ТПО.

  13. Чотири основних стадії висновку контракту.

  14. Види контрактів.

  15. Структура контракту. Базисні і додаткові умови контракту.

  16. Терміни і визначення.

  17. Загальні правила переміщення товарів і транспортних засобів через митну територію України.

  18. Перелік умов і вимог, по яких не можуть бути пропущені вантажі і транспортні засоби України.

  19. Обкладання митом.

  20. Роль торгів у сучасній світовій торгівлі.

  21. Регулювання тендерної діяльності.

  22. Правове забезпечення тендерної діяльності на Україні.

  23. Міжнародні інжинірингові послуги.

  24. Міжнародні лізингові послуги.

  25. Міжнародний туризм.

  26. Суть міжнародного технічного обміну.

  27. Об'єкти ліцензування.

  28. Організація ліцензійної торгівлі.

  29. Міжнародне регулювання ліцензійної торгівлі.

  30. Спільні підприємства на території України.

  31. Організація і планування роботи зовнішньоекономічних об'єднань і фірм.

  32. Міжнародні інститути регулювання експортно-імпортної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:


  1. Закони України:

  1. “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 13 вересня 1995 р.;

  2. “Про єдиний митний тариф” від 5 лютого 1992 р.;

  3. “Про підприємство” від 7 лютого 1991 р.;

  4. “Про митну справу в Україні” від 25 червня 1991 р.;

  5. “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р.;

  6. “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 7 травня 1996 р.;

  7. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 р.

  1. Указ Президента України “Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 27 січня 1995 р.

  2. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” від 18 червня 1994 р.

  3. Декрет Кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р.

  4. Наказ МЗЕІТ “Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” від 5 жовтня 1995 р. №75.

  5. Внешнеторговые сделки Сост. И.С. Гринько. – Сумы: Фирма “Реал”, 1991.

  6. Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. – М.: Внешторгиздат, 1991.

  7. Дегтярева О.И. Организация и техника внешнеторговых операций. – М.: Мир, 1990.

  8. Как продать товар на внешнем рынке: Справочник. Отв. ред. Ю.А. Савинов. – М.: Мысль, 1990.

  9. Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. – К.: Лира, 1994.

  10. Основы внешнеэкономических знаний. С.Н. Долгов, В.В. Васильев, С.Н. Гончарова и др. – М.: Высшая школа, 1990.

  11. Синецкий Б.И. Внешнеторговые операции (организация и техника). – М.: МО, 1989.

  12. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украины. – К.: Демос, 1995.

  13. Украинская таможня. Справочник. – К.: Либра, 1995. – С. 95.

  14. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник для вузов /Г.Д. Гордеев, Л.Я. Иванова, С.К. Казканцев и др.: Под ред. Проф. Л.Е. Стровского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. – С. 408.

  15. Макогон Ю.В., Гохберг Ю.А. Совместное предпринимательство, инвестиционный и инновационный процессы, свободные экономические зоны (учебное пособие). – Донецк: ДонГУ, 1996.

  16. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студентів юрид. спец. вузів. – К.: Ділова Україна, 1996. – 353 с.

  17. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник для студ. ек. вузів./А.С. Філіпенко, Р.Л. Балакін. – К.: Либідь, 1994. – 256 с.

  18. Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. – К.: Либра, 1994. – 184 с.

  19. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине: Сб. нормат.док./Сост. И.П. Рамусь, С.И. Кульбачная. – К.: “Блиц-Информ”, 1996 – 335 с.

  20. Фомичев В.И. Международная торговля. – М.: ИНФРА, 1998.

  21. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учебное пособие /Под ред. А.И. Кредисова. – К.: Феникс, 1996.

  22. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1998.

  23. Кандыба А.М. Зовнішньоекономічна діяльність в агропромисловому комплексі. – К.: Урожай, 1993.


Наукове видання

Організація і планування експортно-імпортної діяльності

Відповідальний за випуск:

Зазуляк І.Б.
Херсонський економічно-правовий інститут
Підп. до друку 26.07.2002 р. Формат 60х84/16. Папір офсет.

Ум. друк. арк. 4,7 Ум. від. 4,93 Обл. вид. арк. 5,67

Тираж 100 пр. Зам. №1026
***************************************************

73028, Херсон – 28, ХЕПІ, вул. Кримська, 130
1   2   3   4



Скачать файл (422 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации