Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Шпаргалки - Информационные технологии - файл ответы Информац системы Аня прислала.doc


Шпаргалки - Информационные технологии
скачать (392.1 kb.)

Доступные файлы (3):

ИС1.doc316kb.27.05.2009 03:27скачать
Копия Инфармацирнные системы.doc240kb.04.01.2009 20:03скачать
ответы Информац системы Аня прислала.doc571kb.27.05.2009 00:54скачать

ответы Информац системы Аня прислала.doc

  1   2   3   4

  1. Поняття економічної інформації, стадії обробки економічної інформації


інформація – позначення даних, які можуть бути інтерпретовані людиною. Під економічною інформацією звичайно розуміють таку інформацію, яка характеризує виробничі відносини в суспільстві. Ширше і глибше економічну інформацію можна охарактеризувати як сукупність відомостей, пов'язаних з функціонуванням та управлінням економікою, тобто з плануванням, обліком, контролем, регулюванням на економічних об'єктах, які можна фіксувати, передавати, перетворювати і зберігати.

До економічної інформації відносять дані, що циркулюють в економічній системі. Це відомості про процеси виробництва, матеріальні ресурси, процеси управління виробництвом, фінансові процеси, а також відомості економічного характеру, якими обмінюються різні системи управління.

Інформація, що обслуговує процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і забезпечує розв'язання завдань організаційно-економічного управління на макро- і мікро- рівнях, називається управлінською. Вона являє собою різноманітні відомості економічного, технологічного, соціального, юридичного, демографічного та іншого змісту. В інформаційному процесі, яким є управлінська діяльність, інформація – один з важливих ресурсів разом з енергетичними, матеріальними, трудовими, фінансовими.

Економічна інформація – найважливіша складова управлінської інформації. Вона містить відомості про склад трудових, матеріальних та грошових ресурсів і стан об'єктів управління на певний момент часу. Економічна інформація відображає діяльність підприємств та організацій за допомогою натуральних, вартісних та інших показників. її можна використовувати в процесі планування, обліку, контролю, аналізу на всіх рівнях управління.

З економічною інформацією здійснюють багато операцій, які за ознакою однорідності і цільових функцій об'єднані в інформаційні процедури (процеси). Усі процедури можна згрупувати в п'ять стадій обробки інформації: збір, передача, зберігання, перетворення і споживання (рис. 1.1).


  1. Роль облікової інформації в управлінні

Інформація – невід'ємна частина системи управління. Уся економічна інформація на підприємстві поділяється на п'ять груп:

  1. описова (облікова);

  2. імовірнісна (прогнозна);

  3. дискретна (отримується в результаті діалогів людина – людина або людина – машина);

  4. випадкова (дані, які попередньо вважалися непотрібними або які знадобилися, але в поточному обліку їх не було);

5) пропагандистська (отримується для досягнення певної мети).

Для того, щоб облікова інформація була корисною, вона має бути достовірною і значимою.

Достовірність показує, що інформація повністю відображає господарські процеси на підприємстві, легко перевіряється і служить інтересам конкретної особи.

Значимість облікової інформації полягає в тому, що вона має бути корисною для складання планів, ґрунтуватися на зворотному зв'язку і надходити до користувача в потрібний час.

Для того, щоб облікову інформацію однозначно сприймали ті, хто брав участь в її підготовці на підприємстві, і ті, хто використовує її поза межами підприємства, вона має задовольняти такі вимоги:

порівнюваність і постійність – не можна протягом звітного періоду використовувати різні методи бухгалтерського обліку, інакше зникає можливість порівнювати дані;

суттєвість – не потрібно витрачати час на облік незначних факторів. Якщо зусилля щодо обліку дорівнюють за вартістю засобам, які обліковуються, облік необхідно спростити;

консерватизм – оскільки відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку не завжди є однозначним, необхідно вибирати оцінку, яка є менш оптимістичною, тобто слід враховувати можливий брак прибутку і потенційні збитки. Це забезпечить обережність в оцінці активів, майна і у визначенні величини прибутку;

повноту – містити максимум даних, необхідних користувачу


  1. Класифікація інформаційних систем


Одне зі значень терміну система – це сукупність елементів, які працюють разом під час виконання завдання1. її різновидом є інформаційна система, тобто організований набір елементів, що збирає, обробляє, передає, зберігає та надає дані.

^ За ступенем автоматизації перетворення економічної інформації інформаційні системи поділяються на такі групи: немеханізовані (ручні), напівмеханізовані, механізовані, автоматизовані та автоматичні.

До немеханізованих систем належать ті, в яких обробку обліково-економічної інформації здійснюють вручну, арифмометри і калькулятори, використовують в індивідуальному порядку для окремих обчислень.

До напівмеханізованих інформаційних систем належать з ручним введенням даних (клавішні машини), котрі були в експлуатації в машинно-рахункових бюро.

До механізованих систем належать перфораційні обчислювальні машини, котрі експлуатувалися на машинно-рахункових станціях.

До автоматизованих інформаційних систем належать електронних обчислювальних машин, технічних засобів зв'язку, периферійного електронного обладнання. В автоматизованих системах частина функцій (підсистем) управління або обробки даних здійснюється автоматично, а частину здійснює людина.

За сферою застосування можна виділити такі класи комп'ютерних інформаційних систем:

  • системи для наукових досліджень;

  • системи автоматизованого проектування;

  • системи організаційного управління;

  • системи управління технологічними процесами. З названих класів детальніше визначимо два:

Інформаційні системи організаційного управління призначені для автоматизації функцій адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу належать системи управління як промисловими (підприємства), так і непромисловими об'єктами (банки, біржі, страхові компанії, готелі тощо) й окремими офісами (офісні системи).

Інформаційні системи управління технологічними процесами призначені для автоматизації технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо).

Інформаційні системи можна класифікувати за різними ознаками (рис. 1.9).



  1. Складові комп’ютерної інформаційної системи підприємства

Огляд періодичних видань, у тому числі публікацій в Internet, дозволяє зробити такий перелік складових КІСП.

  1. Система управління ресурсами підприємства. Використовують такі абревіатури: MRP (Material Requirements Planning) – планування матеріальних потреб; MRPII (Manufacturing Resource Planning) – планування ресурсів виробництва; ERP (Enterprise Resource Planning) – планування ресурсів підприємства.

  2. Система управління логістикою (SCM Supply Chain Management – управління ланцюжками постачання).

  3. Система управління даними про вироби на промислових підприємствах (PDM Product Development Management – управління складанням виробів).

  4. Система автоматизованого проектування та технологічної підготовки виробництва ^ (CAD/CAM Computer-Aided Design/ Manufacturing – автоматизоване проектування і виробництво).

  5. Система документообігу (docflow – потік документів).

  6. Інформаційна автоматизована система бухгалтерського обліку (AIS Accounting Information System). Інформаційна система бухгалтерського обліку підтримує дві основні бізнес-функції – реєстрацію господарських операцій і підтримку прийняття рішень. Це частина інформаційної системи, яка має відношення до оцінки, аналізу й прогнозування доходу, прибутку та інших економічних подій у цілому на підприємстві та у його підрозділах.

Практично всі розглянуті різновиди інформаційних підсистем КІСП, незалежно від сфери їх застосування, охоплюють однаковий набір компонентів (рис. 1.10): функціональні компоненти; компоненти системи обробки даних; організаційні компоненти.



  1. MRP/ERP- системи

Сучасні автоматизовані системи організації та матеріально-технічного забезпечення виробництва беруть свій початок від систем планування матеріальних потреб MRP У міру розвитку MRP-систем стало зрозумілим, що для успішного управління підприємством необхідно забезпечити більш тісний зв'язок і координацію всіх підрозділів виробництв, які відповідають за проектування, виготовлення, постачання, сервісне обслуговування, реалізацію та маркетинг. Це зумовило появу нового покоління програмних продуктів під назвою систем планування виробничих ресурсів – MRP II MRP згодом перетворилося в планування ресурсів підприємства (Enterprise Resource Planning – ERP), яке іноді ще називають плануванням ресурсів у масштабі підприємства (Enterprise-wide Resource Planning). В основі ERP також лежить принцип створення єдиного сховища даних (repository), що містить усю ділову інформацію, накопичену організацією в процесі ведення ділових операцій включно з фінансовою інформацією, дані, пов'язані з виробництвом, управлінням персоналом, або будь-які інші відомості. Це усуває необхідність передачі даних від підсистеми до підсистеми. Крім того, будь-яка частина інформації підприємства стає доступною одночасно для всіх працівників, котрі мають відповідні повноваження.

ERP-системи вирізняють такі основні особливості порівняно з MRP II:

а) універсальність. Ці системи мають усі необхідні засоби для
організації інтегрального процесу управління і планування ви
робництва незалежно від його розмірів, характеру продукції, що
випускається, та географічного розміщення;

б) підтримка різноманітних типів виробництва. В ERP-системи початково входять такі модулі: виготовлення на склад (Make To Stock – MTS), виготовлення на замовлення (Make To Order – МТО), збирання на замовлення (Assemble To Order – АТО), проектування на замовлення (Engineer To Order – ЕТО).

Слід відзначити, що в процесі розвитку виробництва звичайно відбувається зміна типів, наприклад, з ЕТО, характерного для початкових етапів розвитку нового бізнесу, на MTS, типового для виготовлення стандартизованої продукції. Програмне забезпечення ERP-систем забезпечує підтримку трансформації типів та їх співіснування на одному підприємстві;

в) космополітизм. Часто філії і підрозділи підприємства розміщенні в багатьох країнах, отже, виникають мовні бар'єри, а також необхідність врахування специфіки законодавства і валютних систем цих країн. У подібних ситуаціях усі турботи про забезпечення коректних перетворень для правильного виконання бізнес-трансакцій бере на себе ERP-система.

  1. ^ Електронна комерція і бухгалтерський облік. Класифікація моделей бухгалтерського обліку

Однією з найпоширеніших сьогодні форм використання Internet-технологій у бізнесі є так звана електронна комерція. Електронна комерція – це будь-яка форма ведення бізнесу, в якій взаємодія між контрагентами відбувається за допомогою електронних засобів.

Придбання товарів та послуг у системі електронної комерції відбувається так: підприємство встановлює постійно працюючий комп'ютер – сервер з виходом до Internet і спеціальне програмне забезпечення (створює так званий віртуальний магазин).

Інструменти, якими підприємство може користуватися для реалізації можливостей електронної торгівлі, можна умовно поділити на чотири групи: спеціалізоване програмне забезпечення, власне Internet-магазин, шлюз у систему електронного обміну даними (рис. 1.13).

Порівняно із звичайним магазином електронний має багато переваг: збільшення обсягу продажу завдяки створенню додаткової торгової точки; розширення ринку збуту (сьогодні Internet користуються більше 50 млн абонентів, причому більша частина з них – за межами України); зменшення витрат на збут (витрати на транспортування і торгівлю товарами або послугами через електронний магазин менші, ніж через звичайний, торгові витрати може бути знижено); випередження конкурентів, оскільки процес передачі інформації про товари або послуги потенційним покупцям становить усього кілька секунд, і в продавця є можливість першим продати товар; можливість працювати в будь-якій точці земної кулі, оскільки Internet функціонує 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік.

З погляду комп'ютерних даних уся інформація, котра утворює магазин (логотип компанії, інформація про підприємство, каталог продукції тощо), створюється на комп'ютері, що належить продавцю або організації, через яку продавець підключений до Internet, і на ньому ж зберігається. Комп'ютер, на якому записано магазин, є частиною Internet, і тому він відкритий для будь-якого користувача мережі, котрий бажає його відвідати і переглянути дані, що там зберігаються.

З погляду руху товарів і послуг й ознайомлення з ними потенційних покупців (у даному разі це покупці з доступом до Internet) електронні магазини виконують ті ж самі функції, що й звичайні види реклами. Однак, на відміну від них, електронний магазин не припиняє своєї діяльності після того, як до нього зникне цікавість (як це відбувається, наприклад, з газетною рекламою). Він буде працювати, пропонуючи свої послуги стільки часу, скільки запланує продавець, не обмежуючи відвідувачів часом перегляду.

Електронні магазини також пропонують інтерактивні засоби спілкування з покупцем на базі мультимедіа-технологій, включаючи обробку замовлень.


  1. ^ Моделювання в економіці та бухгалтерському обліку

Модель (від лат. modulus – міра) – це уявна або матеріальна система, що, відображаючи або відтворюючи об'єкт моделювання у визначених відносинах, здатна замінювати його в такий спосіб, щоб вивчення цієї системи дозволило одержати нову інформацію про досліджуваний об'єкт або процес. Модель являє собою відображення найбільш суттєвих, з будь-якого погляду, властивостей об'єкта або процесу. Процедура побудови моделей і вивчення за їх допомогою об'єктів або процесів називається моделюванням.

Сьогодні більшість математичних моделей, які широко застосовують у різних галузях суспільних та економічних наук, поділяються на два великі класи: а) математичні (або аналітичні) моделі; б) імітаційні (або системні) моделі.

При цьому вважається, що в математичних моделях застосовуються здебільшого аналітичні методи, зокрема апарат сучасного математичного аналізу та інших розділів математики, а в імітаційних – принципово обов'язкові елементи дослідження.

Застосування в бухгалтерському обліку методів моделювання зумовлене передусім тим, що сам він являє собою модель господарської діяльності підприємства.

У бухгалтерському обліку моделювання виступає як опис найбільш загальних аспектів, властивих обліку в різних галузях та на різних підприємствах. У цьому полягає головна відмінна риса моделювання від інших методів дослідження. Модель, побудована на загальних принципах, дає методику дослідження, методику обліку, прийнятну для всіх галузей та підприємств, при цьому галузеві методики може бути представлено як окремий випадок загальної моделі.




  1. ^ Фінансове моделювання для прийняття рішень

Метою створення й використання фінансових моделей є допомога, яку такі моделі можуть надати керівництву підприємства в процесі ухвалення рішення. У цьому контексті фінансова модель (financial model) – функціональна галузь загальної моделі стратегічного планування. Це математична модель, яка описує взаємозв'язки між фінансовими змінними підприємства. Таким чином, фінансову модель можна визначити як «спрощене математичне відображення реальної фінансової сторони діяльності підприємства». Таке визначення означає, що фінансова модель являє собою спробу показати комплексний характер фінансово-господарської ситуації у формі спрощених (порівняно з дійсністю) математичних рівнянь. Вона є основним інструментальним засобом для планування і складання бюджету. Також її використовують для аналізу ризику і експериментів «а що буде, якщо...». Фінансові моделі забезпечують керівництво підприємства корисною аналітичною інформацією, котру можна використати як основу для прийняття зважених рішень. Інформацію, якою фінансові моделі забезпечують особу, котра приймає рішення, може бути проаналізовано під двома кутами зору, а саме:

а) досягнення цілей: якщо управлінці включать свої оцінки параметрів виробничої діяльності та інші відповідні дані у фінансову модель, тоді аналіз фінансової моделі покаже, чи зможуть результати рішення допомогти у досягненні цілей, поставлених перед підприємством. Для виробничого підприємства головною метою є максимізація прибутку. Отже, при використанні моделі кошторисного планування вона покаже, чи зможе підприємство максимально збільшити свої прибутки, ґрунтуючись на оцінках і допущеннях, включених у модель на певний момент часу. Також метою може бути оптимальне використання своїх ресурсів. Для цього використовують модель лінійного програмування. Ця модель може швидко визначити, чи можна досягти цілей підприємства, керуючись тим чи іншим рішенням, включеним у модель на різних етапах. Керівники можуть використовувати цю інформацію для перегляду рішень, переоцінки цілей і переосмислення процесів прийняття рішень;

б) аналіз ризику. Аналіз ризику є важливим елементом процесу ухвалення рішення. Можливість за допомогою фінансових моделей миттєво аналізувати ситуації типу «що буде, якщо...» надає керівникам швидкий і простий метод для виконання широкого аналізу, щоб прийняти будь-яке рішення. У цьому полягає основна перевага фінансових моделей.


  1. ^ Первинні документи: поняття, реквізити, класифікація

Первинні документи – це доказ виконаних господарських операцій або письмове розпорядження на право їх виконання. Із застосуванням у бухгалтерському обліку комп'ютерів під документами стали розуміти і електронні носії первинних даних.

За проф. М.В. Дембінським, первинні документи класифікуються за такими ознаками:

а) призначення;

б) обсяг даних;

в) спосіб використання.

За призначенням документи поділяються так:

  • розпорядчі, що мстять наказ на здійснення господарської операції;

  • виправдовуючі, які відображають господарські операції, що вже здійснилися;

  • комбіновані.

За обсягом даних документи поділяються таким чином:

  • первинні;

  • зведені.

За способом використання вони бувають:

  • разові;

  • накопичувальні.

Реквізити-ознаки характеризують якісні властивості об'єкта, що описується (час і місце операції, прізвище, ім'я виконавця, назва операції тощо).

Реквізити-підстави дають кількісну характеристику явищ, виражену у визначених одиницях виміру (сума внеску в гривнях, ставка податку у відсотках тощо). Окремо взяті реквізити-ознаки і реквізити-підстави економічного сенсу не мають, тому застосовуються тільки в поєднанні один з одним.

Можна виділити такі обов'язкові реквізити документів: назва документа; дата складання; назва та адреса підприємства, де було складено документ; зазначення осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; зміст операції; вимірники та підписи відповідальних осіб. Решта реквізитів визначаються характером операцій, що реєструються

  1. ^ Електронні первинні документи. Порядок ведення комп’ютеризованого первинного обліку

Отже, в інформатиці електронний документ – це сукупність трьох складових:

  • фізичної реєстрації інформації;

  • форми подання інформації;

  • активізації визначеної діяльності.

Використання комп'ютерів вносить значні зміни в організацію первинного обліку, які полягають, по-перше, у використанні електронних носіїв первинної інформації і, відповідно, електронних первинних документів, по-друге, в автоматичному складанні первинних документів. Складання, оформлення і зберігання первинних документів при комп'ютеризованому первинному обліку має ряд відмінностей від паперової обробки даних

Основні відмінності технології первинного документування в комп'ютерних облікових системах такі:

а) накопичення і первинна обробка облікових даних відбуваються на персональних комп'ютерах, установлених безпосередньо на робочих місцях облікових працівників;

б) обробка первинної інформації здійснюється за принципом об'єднання процесів складання первинного документа та введення його до бази даних КІСП;

в) автоматична реєстрація первинної інформації за допомогою технологічних датчиків, сканерів штрихових кодів, касових апаратів, смарт-карток, електронних зважувальних пристроїв, годинників, лічильників, вимірювальної тари тощо. При цьому автоматичне введення первинних даних не звільняє від необхідності оформляти згодом юридично повноцінне підтвердження здійснених господарських операцій.


  1. ^ Моделі документування в комп’ютерних програмах

моделі документів як доповнень до господарських операцій,

найголовніша складова інформаційної бази системи обробки облікових даних – масив господарської інформації

У програмах цього типу центральним є поняття господарська інформація, а документи, які формуються в системі, трактуються як вихідні форми, побудова котрих проводиться автоматично або за запитом після введення даних про операцію. Така інтерпретація документів була характерна головним чином для ранніх версій багатьох програм ведення бухгалтерського обліку,

модель документів як засіб формування записів масиву господарських операцій,

що документ у цьому разі є лише формальним підґрунтям для створення проводок.

. На основі даних, введених за цим макетом, програма формує відповідні для документа записи масиву господарських операцій. Після цього зв'язок документа з ними втрачається, а введені записи, як правило, інтерпретуються як «підтвердження» і завжди відображаються при розрахунку оборотів по рахунках.


Модель інтерпретації документів як допоміжних інформаційних об'єктів

«1С: Бухгалтерия 7.7», у розробках фірм «Парус», «Інтелект-сервіс», «Аверс»

є можливість формування бухгалтерських записів не лише безпосередньо, а й шляхом контирування документів, які вводяться в базу даних системи.

момент реєстрації документа в базі даних системи та момент його відображення в обліку можуть не збігатися. Документи, введенні без підтвердження користувача та без формування проводок на їхній основі, не впливають на обороти рахунків. Документи зберігаються в окремих реєстрах і їх можна неодноразово відкоригувати. Бухгалтер у будь-який момент може переглянути потрібний документ, а також роздрукувати вибірку з реєстру, яка задовольняє заданий набір критеріїв (наприклад, відібрати і роздрукувати перелік документів, певним чином пов'язаних із конкретною організацією або фізичною особою).

повній моделі документування

обслуговування системи зв'язку між документами різних типів

Базовим елементом такої системи є документ разом з набором унікальних зв'язків з іншими документами, які використовуються в системі управління. Бухгалтерські проводки тут є вторинною інформацією. Отже, рахунки та проводки може бути звільнено від невластивого їм технологічного навантаження, яке є в системах із домінуючим принципом подвійного запису. При цьому факт відображення або невідображення того чи іншого документа в бухгалтерському обліку ніяк не впливає на функціонування інших підсистем управління, за рахунок чого всі модулі бухгалтерського контуру системи можуть використовуватися незалежно від інших підсистем.




  1. ^ Автоматизація процедури інвентаризації

Особливістю практики проведення інвентаризації до цього часу є те, що перевірка в натурі товарно-матеріальних цінностей основана на застосуванні ручної праці. Виконання великого обсягу робіт із зняттям фактичних залишків з об'єктів майна є трудомісткою операцією, тому що необхідно перевірити десятки і сотні тисяч одиниць елементів об'єкта, їхню якість і ціну, провести таксування і підрахунки підсумків в інвентаризаційних описах. В окремих випадках намагання скоротити строки інвентаризації при ручному способі їх оформлення і обробки призводить до їх неякісного та невчасного проведення, і, відповідно, до невиявлення фактів розкрадань та зловживань. У зв'язку з цим постає проблема використання в процесі інвентаризації обчислювальної техніки і комп'ютерних програм.

є можливість майже повністю комп'ютеризувати процес проведення інвентаризації товарів, тобто штучних предметів, на яких можна проставити штрих-коди. Таке проведення інвентаризації розв'язує одразу кілька проблемних питань, а саме: дотримання об'єктивності, точності результатів, терміну проведення, зменшення обсягу затрат праці.

^ Штриховий код – це особлива система кодування інформації про товарно-матеріальні цінності як послідовність темних та світлих смуг, які зчитує автоматичний цифровий пристрій.

Підприємствам торгівлі, котрі застосовують електронні системи контролю й управління товарно-грошовим обігом, для впровадження технології штрихового кодування необхідно придбати сканери штрихових кодів, за допомогою яких проводиться автоматична ідентифікація товарів, та, в окремих випадках, принтери друку штрихових кодів для маркування товарів.

Для впровадження штрихового кодування необхідні такі компоненти:

  • апаратні засоби, що здійснюють нанесення і зчитування штрихових кодів;

  • програмне забезпечення, яке забезпечує ефективну взаємодію з апаратними засобами для вирішення завдань інвентаризації, касового обслуговування тощо;

  • персонал для роботи з програмно-апаратними засобами.

Традиційні прийоми інвентаризації: перерахування, зважування, перемірювання, контрольний обмір зберігають своє значення і в умовах комп'ютеризації бухгалтерського обліку. Застосування їх пояснюється неможливістю повного уникнення помилок при визначенні фактичної наявності цінностей.

  1. ^ Автоматизація калькулювання

В умовах комп'ютеризації обліку облік витрат на виробництво має бути нормативним. Основними завданнями розробки та впровадження нормативного методу обліку є підвищення рівня і ступеня деталізації нормування витрат, обчислення впливу зміни норм на величину фактичної собівартості, виявлення відхилень від норм за причинами, за місцями виникнення і центрами відповідальності.

В умовах автоматизації розрахунків і групування нормативів є можливість для переходу від складання нормативних калькуляцій на перше число місяця, кварталу, року до розробки їх на будь-яку дату поточного місяця. Це дозволяє відмовитися від щомісячного перерахунку залишків незавершеного виробництва у зв'язку із змінами норм на початок місяця і більш точно обчислювати фактичну собівартість товарного відпуску продукції.

Зазначимо також, що в комп'ютерній бухгалтерії завдяки розширеним можливостям аналітичного обліку можливі побудова багаторівневих розрізів статей витрат, необхідних для потреб управління, а також облік витрат за центрами відповідальності.


  1. ^ Складання звітності в комп'ютерних облікових програмах



Усю звітність, яка надається користувачам при використанні комп'ютерних програм бухгалтерського обліку, умовно можна поділити на три класи (рис. 2.8):

а) системні внутрішні звіти;

б) зовнішні (регламентовані) звіти;

в) нестандартні звіти.

Часто бухгалтери використовують звіти, які допомагають їм перевірити правильність ведення обліку, відшукати ймовірні помилки – це так звані системні внутрішні звіти. Варто зауважити, що при веденні паперового обліку вони складаються за допомогою пошуку в підшивках документів у будь-якій їх комбінації. Системні звіти заздалегідь спроектовані розробниками в частині як зовнішнього вигляду, так і опису алгоритмів формування їхньої змістової частини. Номенклатура таких звітів у стандартних конфігураціях програм може коливатися від одиниць до десятків. Це «Відомість операцій по рахунку», «Оборотна відомість по рахунку», «Оборотно-сальдовий баланс», «Аналітична довідка по рахунку», «Головна книга» тощо. їх формування відбудеться за будь-якого варіанта розробленого бухгалтером робочого плану рахунків, внутрішніх стандартів кодування й облікової політики. Ця особливість породжується самим механізмом формування таких звітів, який має жорсткі правила введення значень, обмежених кількістю параметрів, за якими програма здійснює підбір даних у відповідній базі, в якій заздалегідь відомо, що ці параметри існують.

Зовнішні (або регламентовані) звіти – це звіти, які є обов'язковими для подання юридичними особами державним органам, інвесторам, кредиторам тощо. Під ними розуміють можливість автоматичного отримання в програмах звітів для податкової інспекції, позабюджетних фондів, різноманітних довідок, фінансових звітів.

^ Нестандартні звіти необхідні для задоволення потреб керівників підприємства у систематичному отриманні відповідей на актуальні питання. До цієї групи належать звіти, які є засобом для проведення оперативного аналізу, наприклад, щоденний звіт про оприбуткування грошових коштів і напрямки їх витрачання. Такий звіт не може бути заздалегідь передбачений розробниками, відповідно, його неможливо безпосередньо отримати штатними засобами програми.


  1. ^ Поняття електронного документообігу

Нормальна робота бухгалтерії та підприємства в цілому можлива тільки за умови, що необхідна інформація, будь-який документ можуть бути швидко знайдені. Жоден документ, що вимагає певних дій, не повинен залишитися без виконання, жодне доручення керівника не повинно бути забуте. Цього можна досягти тільки при обліку всіх документів шляхом їх реєстрації і організації контролю за їх виконанням

Під документообігом розуміють рух документів від моменту складання їх на конкретному підприємстві або одержання від інших підприємств до здачі в архів після опрацювання та систематизації. Під рухом документів у комп'ютерній бухгалтерії ми будемо розуміти не фізичне переміщення електронних документів, тому що вони зберігаються в базі даних, а передачу прав на їх використання із повідомленням користувачів і контролем за виконанням.

За умов комп'ютеризації управління і з переходом до зберігання інформації на електронних носіях документообіг (документальне забезпечення управління) розуміють як створення інформаційної бази документів на різноманітних носіях для використання управлінським апаратом у процесі реалізації його функцій.

Одна з основних переваг передачі документа безпосередньо з комп'ютера на комп'ютер – це можливість отримати документ у тому вигляді, в якому його підготовлено, з включеними в нього таблицями, графіками, зображеннями тощо. Відомості з такого документа можна легко включити в інші документи, а сам він може передаватися по мережі всередині підприємства.


  1.   1   2   3   4



    Скачать файл (392.1 kb.)

    Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации