Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Рекультивація земель - файл 1.doc


Лекции - Рекультивація земель
скачать (7346.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc7347kb.18.12.2011 06:30скачать

содержание

1.doc

  1   2   3   4
РОЗДІЛ І: НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ.
СУТЬ І ЗМІСТ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ.

План.

  1. Загальний термін «рекультивація».

  2. Визначення рекультивації з позиції закордонних вчених.

  3. Терміни рекультивації у науковій літературі США і Канади.

  4. Рекультивація за тлумачним словником та Державним стандартом "Охорона природи. Рекультивація земель. Терміни і визначення".

  5. Визначення рекультивації у розумінні екологів.


Рекультивація земель — порівняно новий науково-технічний напрям в теоретичному і практичному плані.

Рекультивація від лат. rе - відновлення або повторність дії чи явища і cultus - обробіток, введення, розведення, дослівно введення у використання, повторне використання (Л.В. Моторина, 1975).

Як свідчать літературні джерела, термін рекультивація одержав поширення з розвитком відкритого способу випробування корисних копалин, зокрема відкрито добування кам'яного вугілля в провінції Рейнладс (Німеччина.)

Наприклад, за визначенням В. Кнабе(W. Knabe, 1959) рекульти­вація - це сукупність людської діяльності, спрямованої на відновлен­ня культурного ландшафту. Інші автори під рекультивацією розу­міють усі заходи, за допомогою яких матеріал, "вивантажений" після гірничих розробок, шляхом цілеспрямованого підвищення родючості перетворюється у ґрунт.

У російській літературі термін рекультивація вперше зустрічається у праці І.В. Лазаревої в 1962 році. Запозичуючи цей термін у зарубіжних авторів, вона розглядає рекультивацію земель, як "спеціальний захід з підготовки ґрунту для сільськогоспо­дарського або рільничого використання."

І.І. Руський (1979) вказує, що під рекультивацією треба розуміти відновлення порушених промисловістю земельних ділянок з метою використання їх в інших галузях народного господарства. На його думку, рекультивація в кожному випадку має свою специфіку і соціально-економічну доцільність. В результаті рекультиваційних робіт можуть створюватись землі, придатні для сільського і лісового господарства, цивільного і промислового будівництва, організації зон відпочинку та ін.

Чеський вчений О.Штис (1962) підкреслював, що рекультивацію не можна розуміти лише як дію, суто спрямовану на відновлення ґрунтового фонду, а треба розглядати у більш широкому розумінні, зокрема як процес поліпшення ландшафту, який включає відновлення всіх його абіотичних і біотичних компонентів, порушених промисловими гірничими роботами. Розглядаючи рекультивацію як комплекс заходів, спрямованих на створення нового ландшафту, цей процес він називає ще "ренатуралізацією".

У науковій літературі США і Канади в рекультивації прийнято три терміни: restoration, reclamation, rehabilitation.

Restoration - повне відновлення, причому порушена поверхня землі відновлюється до такого стану, який вона мала до початку розкриття родовища.

Reclamation - біологічне відновлення, причому земна поверхня відновлюється через створення умов, сприятливих для існування організмів, які жили на цій території до початку робіт, або організмів близького видового складу; друге тлумачення - залучення порушених земель для якогось іншого використання.

Rehabilitation - відновлення порушених земель і наступне використання їх у господарстві із дотриманням екологічної рівноваги, забезпеченням нешкідливості для навколишнього середовища і збереженням місцевих естетичних цінностей; друге тлумачення - створення умов для нового або істотно відмінного від попереднього використання земель.

У стислому тлумачному словнику з рекультивації земель (1980) є ще такі терміни: рекультивація земель тимчасова, рекультивація земель постійна, рекультивація ландшафтів.

^ Тимчасова рекультивація здійснюється на землях, де у перспективі планується зміна їх використання: повторна переробка корисних копалин, будівництво та ін. Ця рекультивація, як правило, зводиться до озеленення і закріплення поверхні від ерозії, а також дотримання санітарно-гігієнічних норм.

^ Постійна рекультивація здійснюється на землях, де не передбачена зміна попереднього (до розробки родовища) використання земель. Рекультивація ландшафтів - це рекультивація земель, яка не обмежується лише локальними заходами стосовно "приведення до ладу" окремих порушених ділянок, а передбачає комплексне перетворення порушених земель у загальній системі заходів щодо оптимізації техногенних ландшафтів.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил суспільства багато вітчизняних і зарубіжних учених рекультивацію порушених земель розглядають як комплексну проблему відновлення продук­тивності та реконструкції ландшафтів, порушених промисловістю, створених на місці "промислових пустель" нових культурних ландшафтів.

Державний стандарт "Охорона природи. Рекультивація земель. Терміни і визначення" трактує рекультивацію як комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності та народногос­подарської цінності земель, а також поліпшення умов навколиш­нього середовища.

На думку Б.П. Колесникова (1974), науково-технічну основу рекультивації земель становить комплекс таких біологічних і географічних наук, як ландшафтознавство та біогеоценологія, геоботаніка та екологія рослин, ґрунтознавство та агрохімія, лісівництво та фітомеліорація.

С.С. Трофимов (1974) вважає, що теоретична основа рекультивації повинна опиратися на біологічний, екологобіо-ценотичний і біохімічний фундамент, тому що порушення земель у процесі гірничих робіт відбувається хаотично та стихійно і за характером супроводжується катастрофічним знищенням не тільки раніше існуючого природного ландшафту, але й геологічного фундаменту на глибину до декількох десятків і навіть сотень метрів.

Л.В. Моторина і В.О. Овчинников (1975) досить справедливо звертають увагу на те, що неточність у термінології може призвести до серйозних помилок. На їхню думку, підміна поняття "рекультивація" терміном "фітомеліорація" зводить весь складний процес до однієї із завершених стадій рекультивації. Вони вважають, що поняття рекультивації ґрунтів і порід є не цілком правомірним, оскільки об'єкти рекультивації - це не тільки ґрунти, яких на порушених ділянках може й не бути, і не гірські породи, а порушені землі в цілому.

Таким чином, рекультивація земель - це здійснення різноманітних робіт, метою яких є не тільки часткове перетворення природних територіальних комплексів, порушених промисловістю, але й створення на їх місці ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, тобто в кінцевому рахунку оптимізація техногенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього природного середовища.

В останні роки рекультивація земель входить до програми "Людина і природа" і порушує досить складні питання медико-біологічного характеру, які пов'язані з розвитком і запобіганням різним захворюванням, що призводять до інвалідності та передчасної смерті.

Враховуючи це, в основу теорії рекультивації порушених земель повинна бути покладена концепція просторової локалізації та нейтралізації шкідливих впливів відкритих гірничих робіт на довкілля і створення умов для активного самовідновлення з викорис­тання родючих ґрунтів, попередньо знятих із земель гірничого відводу. Основний фундамент проведення рекультиваційних робіт селективне і скероване формування оптимальних гірничопро­мислових ландшафтів для цільового народногосподарського призначення.

В умовах інтенсивного землеробства і бурхливого розвитку гірничо-хімічної та інших видів промисловості, які призводять до порушення ґрунтового покриву, рекультивація земель - це частина агроекологічної проблеми, з якою пов'язані умови сільськогоспо­дарського виробництва, зокрема спеціалізації господарства, умови формування врожаїв сільськогосподарських культур, родючість староорних земель та ін.

Рекультивація земель – це комплекс робіт, спрямованих на відновлення порушених в наслідок господарської діяльності людини земель, в стан придатний для подальшого використання їх у народному господарстві.
Питання для самоперевірки:

  1. Що таке рекультивація по Л.В. Моторина, 1975?

  2. З розвитком чого термін рекультивація одержав поширення?

  3. Що таке рекультивація за визначенням В. Крабе (W. Knabe, 1959)?

  4. Що таке рекультивація за визначенням І.І. Руського (1979)?

  5. Яку думку висловлював чеський вчений О. Штис (1962) на рахунок рекультивації?

  6. Назвіть три терміни рекультивації, які прийняті в науковій літературі США і Канади?

  7. Що таке тимчасова рекультивація?

  8. Що таке постійна рекультивація?

  9. Як трактує рекультивацію Державний стандарт "Охорона природи. Рекультивація земель. Терміни і визначення"?

  10. Які питання порушує рекультивація у програмі "Людина і природа"?

  11. Що таке рекультивація за розумінням екологів?

^ ЕТАПИ І НАПРЯМИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ. ПЕРЕДУМОВИ НАПРЯМУ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ.

План.

  1. Етапи рекультивації земель.

  2. Напрями рекультивації земель.

  3. Передумови вибору напряму рекультивації земель.


Процеси рекультивації порушених земель звичайно рекомен­дують поділяти на два основні етапи: гірничотехнічний і біо­логічний. Проте у практичному плані більш виправданим вважають визначення трьох етапів: підготовчий, гірничотехнічний і біо­логічний.

Підготовчий, або проектно-вишукувальний, етап включає: обстеження і типізацію порушених земель та земель, які підлягають порушенню; вивчення властивостей розкривних порід і класифікацію їх щодо придатності для біологічної рекультивації; визначення напрямів і методів рекультивації; складання техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) і технічних робочих проектів з рекультивації.

Гірничотехнічний, або інженерний, етап, який ще називають технічною або гірничотехнічною рекультивацією, передбачає ви­конання робіт щодо підготовки земель, що звільнилися після гір­ничих розробок родовищ до подальшого цільового використання в народному господарстві. В цей період підприємства або виробничі об'єкти, які здійснюють розробку родовищ, виконують такі роботи:

*селективне зняття, складування і збереження придатних для біологічної рекультивації розкривних порід, у тому числі родючий шар ґрунту;

*селективне формування відвалів розкривних порід;

*за потреби планування і покриття спланованої поверхні шаром родючого ґрунту або потенційно родючих розкривних порід;

*засипання і планування деформованих поверхонь (провали, кар­стові лійки та ін.);

*влаштування під’їзних доріг;

*меліоративні та протиерозійні заходи.

Біологічний етап рекультивації, або просто біологічна рекультивація, виконується після гірничотехнічної і включає заходи щодо відновлення родючості порушених земель (агротехнічні, фітомеліоративні та ін.), спрямовані на відтворення флори і фауни.

Біологічну рекультивацію здійснюють землекористувачі, яким передають землі після гірничотехнічної рекультивації за рахунок коштів підприємств та організацій відповідного міністерства, які проводили на землях гірничі роботи.

Напрямки рекультивації визначають кінцеве використання порушених земель після проведення відповідних гірничотехнічних, інженерно-будівельних, гідротехнічних та інших заходів. їх вибира­ють на основі комплексного обліку таких чинників:

- природні умови району розробки родовища (клімат, типи ґрунтів, геологічна будова, рослинність, тваринний світ та ін.);

- стан порушених земель до моменту рекультивації (характер техногенного рельєфу, ступінь природного заростання та ін.);

- мінералогічний склад, водно-фізичні та фізико-хімічні власти­вості гірських порід;

- агрохімічні властивості (вміст поживних речовин, кислот­ність, наявність токсичних речовин та ін.) порід і їх класи­фікація за придатністю для біологічної рекультивації;

- інженерно-геологічні та гідрологічні умови;

- господарські, соціально-економічні, екологічні та санітарно-гігієнічні умови;

- термін служби рекультиваційних земель (можливість повтор­них порушень і їх періодичність);

- технологія і механізація гірничих і будівельно-монтажних робіт.

У процесі вибору напрямку рекультивації земель необхідно мати

на увазі, що рекультивовані землі і території, що їх оточують - після

закінчення робіт, являють собою оптимально сформовану та

екологічно збалансовану ландшафтну ділянку.

Найчастіше поширені такі напрями рекультивації порушених земель:

сільськогосподарський;

лісогосподарський;

водогосподарський;

рекреаційний;

санітарно-гігієнічний

будівельний.

Сільськогосподарський напрям рекультивації має перевагу поширення у сільськогосподарських районах із сприятливими грунтово-кліматичними умовами в густо населених районах з низькою часткою ріллі на душу населення і з наявністю родючих ґрунтів або потенційно родючих розкривних порід. Передусім для цієї мети використовують невисокі відвали розкривних порід, на яких без значних витрат можна провести гірничотехнічну рекульти­вацію, котра передбачала б нанесення на поверхню відвалів шару родючого ґрунту або потенційно родючих розкривних порід.

Лісогосподарський напрям рекультивації має перевагу по­ширення в лісовій зоні з метою збільшення лісового фонду або в умовах складного технологічного рельєфу, де неможлива сільсько­господарська рекультивація.

Водогосподарський напрям рекультивації передбачає ви­користання кар'єрних виїмок та інших техногенних знижень для різноманітних водоймищ, у тому числі рибницьких, а також для плавальних басейнів та ін.

Рекреаційний напрям рекультивації доцільний поблизу великих

населених пунктів у поєднанні з водогосподарською рекульти­вацією. Для цієї мети можуть бути використані внутрішні та зовнішні відвали розкривних порід, які малопридатні для сільсько­господарської рекультивації.

Санітарно-гігієнічний напрям рекультивації можливий в усіх зонах поблизу населених пунктів і промислових підприємств у випадку необхідності біологічної або технічної консервації порушених земель, які негативно впливають на навколишнє природне середовище або рекультивація яких з подальшим викорис­танням рекультивованих земель у народному господарстві неефективна.

Будівельний напрям рекультивації передбачає приведення порушених земель до стану, придатного для промислового і цивіль­ного будівництва. Його можна використати поблизу населених пунктів будь-якої зони на породах, які за своїми фізико-механічними властивостями відповідають будівельним нормам і правилам (БНП).

Вибір виду й напряму рекультивації визначається природно-економічними умовами і в більшості випадків диктується тим, які землі були порушені в процесі розробки корисних копалин та як вони раніше використовувалися.

Наприклад, не можна однаково підходити до вибору виду рекультивації, якщо розробками родовищ порушені родючі чорно­земи і малогумусні, безструктурні підзолисті або дерново-підзолисті ґрунти. Отже, вже сама ґрунтова характеристика значною мірою підказує, які треба приймати рішення. Аналогічну допомогу під час вибору виду й напряму рекультивації можуть надати такі показники, як ступінь і вид засолення, рівень ґрунтових і підгрунтових вод, спосіб розробки родовища та ін.

Ефективність рекультивації значною мірою залежить від строків і якості її проведення. При цьому треба врахувати, що відпо­відальність за своєчасну гірничотехнічну рекультивацію і передачу земель в належному стані, які звільнилися після завершення робіт із добування сировини, покладається на керівників гірничодобувних підприємств, а за своєчасне і раціональне використання - на землекористувачів, яким передаються рекультивовані землі.
^ Передумови вибору напряму рекультивації земель.

Дослідження свідчать, що повторне використання рекульти­вованих земель може бути раціональним та ефективним лише у разі правильного вибору напряму відновлюваних робіт на порушених землях. Якраз такий підхід дозволяє пізніше відтворити порушений ландшафт і частково або повністю відновити флору й фауну, втра­чену в процесі гірничих розробок.

При цьому треба врахувати, що приведення порушених земель у стан, придатний для повторного використання, не завжди може збігатися з попереднім їх призначенням.

Залежно від природних і соціально-економічних умов найчастіше використовуються такі напрями рекультивації: сільсько­господарський, лісовий, водогосподарський і будівельний.

Сільськогосподарська рекультивація можлива:

- у разі нанесення ґрунтового шару на сплановану поверхню відвалів, сформовану із рихлих нетоксичних порід;

- без нанесення ґрунтового шару за наявності на поверхні потен­ційно родючих розкривних порід для використання їх під сінокоси;

Під сади придатні відвали, сформовані у верхній частині із потенційно родючих грантів.

Ліси можна розміщувати на:

- придатних породах;

- на малопридатних і непридатних породах у разі нанесення і потенційно родючих порід на поверхню для захоронення . '' токсичних та непридатних для рослин порід.

Порушені землі, які не придатні для біологічної рекультивації, можна використовувати під промислове і цивільне будівництво.

Таким чином, правильний вибір напряму рекультивації повинен передбачати єдину мету - раціональне повторне використання порушених земель у народному господарстві.

Обґрунтування виду рекультивації і наступного використання рекультивованих земель проводиться в кожному конкретному випадку на основі сукупного врахування комплексу різних чинників (ціна землі і її призначення в народному господарстві, агрохімічний склад розкривних порід, географічне розташування, соціально-економічні чинники і перспективи, розвитку району розробки родовища).

Наприклад, у районах з м'яким і помірним кліматом та розвинутим сільським господарством доцільно відновлювати порушені землі для використання їх під ріллю, сади, пасовища, сінокоси і т. д.

В районах, де сільськогосподарська рекультивація малоефек­тивна або недоцільна через різні причини, необхідно визначити можливість використання рекультивованих земель під ліси або забудову.

Питання для самоперевірки.
1. Які існують етапи рекультивації земель?

2. Надайте характеристику підготовчому етапу рекультивації земель.

3. Надайте характеристику гірничотехнічному етапу рекультивації земель.

4. Надайте характеристику біологічному етапу рекультивації земель.

5. Які існують напрями рекультивації земель?

6. Назвіть основні передумови вибору напряму рекультивації земель.


^ РОЗДІЛ ІІ: ПОРУШЕНІ ЗЕМЛІ, ЯК ОБ’ЄКТ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ.
ПОРУШЕННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ У ПРОЦЕСІ ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНИХ РОБІТ.

План.

  1. Вплив спорудження доріг геологорозвідувального призначення на НС.

  2. Основні способи прохідки відкритих розвідувальних виробок.

  3. Норми площ земельних ділянок для розвідувального буріння.

  4. Види відвалів розкривних порід за формою рельєфу.


Геологорозвідувальні роботи пов'язані із використанням автомобільно-транспортного парку (АТП) машин і буріння свердловин на відповідну глибину. У свою чергу для використання АТП виникає необхідність вилучення із фонду земель сільськогосподарського призначення або інших об'єктів під будівництво доріг. Так, підрахунки свідчать, що на спорудження навіть проектної дороги шириною 4 м розмір займаної нею площі становить орієнтовно 1 га на кожні 2,5 км траси.

Спорудження доріг геологорозвідувального призначення супроводжується такими основними змінами ділянок земної поверхні:

- вирубування лісу на трасі;

- знищення трав'янистого покриву і чагарників під проектованим полотном дороги;

- порушення гумусового шару;

- аналогічними порушеннями на сусідніх із дорожнім полотном земельних ділянках, з яких береться порода для будівництва дороги;

- створення нового мікроландшафту на окремих ділянках траси у зв'язку з влаштуванням виїмок і насипів, створення дамб тощо.

Знищення трав'янистого покриву і чагарників у зв'язку з під­готовчими роботами на полотні дороги та розробки сусідніх земельних ділянок може мати деякі (іноді значні) екологічні наслідки в районах з несприятливими географічними умовами (властивості ґрунту, клімат), де процеси відновлення рослинного покриву проходять повільно. Порушення гумусового шару, яке супроводиться зміною структури ґрунтів, забрудненням піском, гравієм, щебенем і в'язкими матеріалами, за своїми наслідками найбільш істотні для родючих земель.

Під час прокладання дорожніх трас у лісистій місцевості робляться просіки шириною 10-15 м, тобто уразі будівництва 1 км дороги вирубується ліс на площі 1,0-1,5 га. Значна кількість дерев вирубується для використання як будівельний матеріал у процесі прокладання доріг в болотній місцевості.

До серйозних екологічних наслідків призводить бездорожнє транспортування вантажів на автомобілях високої прохідності, а також на тракторах. Природний стан грунтово-рослинного покриву порушується і на земельних ділянках, на яких облаштовують виробничі майданчики геологорозвідувальних партій, що прово­дять буріння і гірничі роботи. Зокрема, порушення зводяться до знищення деревної та чагарникової рослинності, деградації або знищення трав'янистого покриву, ущільнення і забруднення ґрунту пально-мастильними матеріалами, промивними розчинами і буровим шламом.

Для орієнтації в табл.2.1. наведені норми площ земельних ділянок, які відводяться для робіт у разі розвідувального буріння на тверді корисні копалини.
^ Таблиця 2.1. Норми площ земельних ділянок для розвідувального буріння.


Клас бурових установок

Типи бурових машин

Гранична глибина буріння

Норми відведення земельних ділянок, м2

На рівному рельєфі

На гірському рельєфі

Для установок з дизельним приводом

Для установок з електроприводом

Для установок з дизельним приводом

Для установок з електроприводом

1

2

3

4

5

6

7

8

УКБ-1

УКБ-2

УКБ-3

УКБ-4

УКБ-5

УКБ-6

УКБ-7

УКБ-8

25

100

300

500

800

1200

2000

3000

50

1200

1500

1500

2300

2300

3500

3500


50

800

1000

1000

1500

1500

2600

2600


-

2100

2700

2700

3100

3100

4100

4100


-

1300

1800

1800

2300

2300

3300

3300



Порушення природних ландшафтів місцевості, на якій проводяться геологорозвідувальні роботи, пов'язане з утворенням западин в результаті проведення відкритих гірничих виробок і підвищення внаслідок залишення на земній поверхні породної маси, яка виділяється із гірничих свердловин або виробок.

Для розкриття корінних порід і корисних копалин, що залягають на незначній глибині від поверхні, широко використовуються роз­відувальні канави. Параметри цих канав різні: довжина їх встановлюється залежно від розмірів досліджуваних площ і вимог методики розвідки, ширина канав залежить від глибини, форми поперечного січення і властивостей порід.

Залежно від умов та обсягу робіт використовують такі основні способи прохідки відкритих розвідувальних виробок:

- машинний (навантажувачами, екскаваторами, бульдозерами, колісними і канатними скреперами) з використанням енергії вибухових речовин та вручну. Ці способи по-різному характери­зуються з екологічної точки зору. Наприклад, прохідка роз­відувальних канав навантажувачами і вручну супроводжується найменшими порушеннями поверхні. Бульдозерна ж прохідка призводить у багатьох випадках до невиправданого збільшення ширини виробок і створення відвалів, ліквідація яких вимагає додаткових витрат. Нарешті, найбільшими негативними екологіч­ними наслідками характеризується прохідка розвідувальних канав вибухом. При цьому ширина утворених вибухом канав перевищує у 2-4 рази їх глибину, розкидання породи на поверхні вимірюється десятками метрів у кожний бік виробки. Тому не випадково, що прохідна канава вибухом на викидання зараз дозволяється лише у виняткових випадках у важкодоступних (переважно гірських) районах при низькопродуктивних ґрунтах.

Дещо по-іншому проводяться розвідувально-експлуатаційні гірничі виробки, за допомогою яких здійснюються розвідка та одночасно часткова розробка родовищ кристалічної сировини. Ці виробки у вигляді окремих траншей або кар'єрів мають значні параметри.

Відвали гірських порід, що утворюються у разі проведення розвідувальних виробок, поділяють на тимчасові та постійні. До тимчасових відносять скупчення породної маси, вивернутої у процесі проведення розвідувальних канав і неглибоких шурфів, які згодом використовуються для засипки цих виробок після оформлення їх екологічної документації та випробування. Породи, що виділені з інших розвідувальних виробок, складуються на поверхні у постійні відвали.

Найбільші за своїми розмірами відвали виникають на промислових майданчиках геологорозвідувальних експедицій, які проводять розвідку родовищ радіоактивних руд і розвідувально-експлуатаційні роботи на родовищах кристалічної сировини.

Кар'єри за характером порушень та формою рельєфу бувають терасовані, котловано- і западиноподібні та ін. За глибиною розробки їх поділяють на глибокі, середньоглибокі та неглибокі. Глибокі та середньоглибокі найдоцільніше відводити під водоймища, а неглибокі - під будівництво або для розміщення відходів виробництва.

Відвали бувають внутрішні і зовнішні, а за характером порушення і формою рельєфу - платоподібні, терасовані та гребенеподібні. Відновлення й використання відвалів значною мірою залежить від способу їх відсипки, товщини і фізико-хімічних властивостей розкривних порід. Наприклад, платоподібні внутрішні та зовнішні відвали, які відсипані транспортними засобами і мають висоту в межах 5-30 м можна використовувати під ріллю, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження і задерніння для природоохоронного призначення, а в деяких випадках - під зони відпочинку та спорту.

Гребенеподібні відвали, що відсипаються безтранспортною системою з використанням драглайнів або консольних відвалоутворювачів висотою 30-50 м, і - можна використовувати під сінокоси, багаторічні насадження і задерніння для природоохоронного призначення.
^ Питання для самоперевірки.

  1. Які порушення земної поверхні відбуваються під час геологорозвідувальних робіт?

  2. Які існують норми виділення площ земельних ділянок для розвідувального буріння?

  3. Які розрізняють види відвалів розкривних порід за формою рельєфу?

^ ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬ У ПРОЦЕСІ ВІДКРИТИХ РОЗРОБОК РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ.

План.

  1. Недоліки та переваги відкритого способу розробок родовищ корисних копалин.

1.1. Порушення земель на прикладі Кривбасу та Нікопольського

марганцевого басейну.

2. Класифікація порушених земель.

2.1. Визначення ступінь порушення ділянки;

2.2. Класифікація порушених земель за А.К. Поліщуком,1977.
Відкритий спосіб розробки корисних копалин вважається про­гресивним, оскільки забезпечує високу продуктивність гірничо-видобувних механізмів. Проте у випадку відкритих розробок використовується значна територія, на якій розташовуються кар'єри, відвали, залізничні й автомобільні дороги та різноманітні промислові споруди. Так, площа кар'єру будівельних матеріалів становить 30-250 га, кар'єру марганцевої руди або вугілля - 1000-2000 га, залізорудного кар'єру - 150-500 га. Глибина рудних кар'єрів зараз сягає 250 м, а може сягати до 1000 м та більше. Висота відвалів розкривних порід нині не перевищує 50 м і, напевно, не буде вищою, бо це може призвести до значного вилучення площ під відвали. Так, розрахунки свідчать, що за глибини відкритих розробок 500-1000 м площа відвалу буде перевищувати площу кар'єру у 4 -7 разів.

Отже, порушення земель через видобуток корисних копалин значні як за площею, так і за глибиною. Крім того, відвали, як пра­вило, складені хаотично, в них перемішані суглинки, глини, сланці та інші породи. Вони утворюють пересічний рельєф, який скла­дається із високих насипів (відвалів) і глибоких западин (кар'єрних виїмок). При цьому на поверхню виносяться малопродуктивні або безплідні гірські породи. Прикладом цього може бути Кривбас, де щорічно переміщується у відвали 62 млн. м3 покрівлі та 48 млн. м3 відходів збагачувального виробництва. За період експлуатації родовищ під об'єкти гірничих підприємств від сільськогосподар­ських підприємств басейну вилучено 23 тис. га земель, з яких 21 тис. га порушено.

Або візьмімо Нікопольський марганцевий басейн, який розташо­ваний поблизу міст Орджонікідзе, Нікополя, Марганця і Запоріж­жя, загальна площа якого перевищує 47 тис. га, а під розробками зайнято понад 16 тис. га. Переважна більшість (до 98%) вилучених земель - родючі чорноземи, на яких колись вирощували високі врожаї сільськогосподарських культур, а нині нагадують місячну поверхню.

Подібна ситуація спостерігається й у випадку розробки бурого вугілля, під яку в Україні вилучено понад 16 тис. га земель з чорноземними ґрунтами, які містять 5,5-6,0% гумусу з товщиною гумусового горизонту до 100 см.
^ Класифікація порушених земель.

В основу класифікації порушених земель покладено площу порушень, їх глибина, вид наступного освоєння земель та агробіологічна оцінка порід на поверхні відповідного об'єкта. У разі оцінки порушень приймається одиничний показник - бал. До одного балу прирівнюється порушення 1 класу на площі, що дорівнює 1 га і складається з родючого ґрунту або потенційно родючих розкривних порід, найбільш придатних для біологічної рекультивації. Кожний наступний клас порушень приймається за 1 бал вище (табл. 2.2.).

У більшості випадків ступінь порушення ділянки визначають за формулою:
Wi = Ki *i*Si , бали

де Ki – клас порушень і-ї ділянки, балів;

i – група поверхні шару і-ї ділянки, балів;

Si – площа порушень і-ї ділянки, га.

Питома порушеність ділянки (глибина або висота порушень) - це ступінь порушення у балах, що припадає на 1га порушень. Вона визначається за формулою:

Yi = , бали/га

^ Таблиця 2.2

Класифікація порушень (за А.К. Поліщуком,1977)


Тоді ступінь порушеності території (декількох ділянок):

Wт = ,бали

а середньозважена питома порушеність території:

Yт = =, бали/га

Для прикладу, в табл. 2.3. наведено дані, що характеризують порушення земель, зайнятих гірничо-збагачувальними комбінатами Кривбасу та Орджонікідзівського збагачувального комбінату.
Таблиця 2.3.

Гірничо-збагачувальний комбінат

Площа під відвалами, кар’єрами і шламосховищами, га

Ступінь порушеності території, бали

Питома порушеність території, бали/га

Північний

Південний

Центральний

Новокриворізький

Інгулецький

Орджонікідзівський


3034

2800

1970

1710

1660

7210


26646

22800

15430

12550

11500

37100


8,78

8,14

7,87

7,34

6,92

5,3



З табл. 2.3. видно, що із приведених гірничо-збагачувальних комбінатів найменшим порушенням території характеризується Орджонікідзівський, а отже, його порушені землі рекультивувати простіше і дешевше.
Питання для самоперевірки.

  1. Назвіть переваги відкритого способу розробок родовищ корисних копалин порівняно з підземним.

  2. Назвіть співвідношення глибини рудникових кар’єрів та висоти відвалів розкривних порід.

  3. Наведіть співвідношення зайнятих і порушених земель на прикладі Кривбасу та Нікопольського марганцевого басейну.

  4. Що є одиницею оцінки порушення землі?

  5. Які показники необхідно знати при визначенні ступеня порушеності території?

  6. Який з відомих Вам гірничо-збагачувальних комбінатів характеризується найменшим порушенням території?



^ ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ГІРНИЧИХ РОБІТ ТА ЇХ ВПЛИВ НА САНІТАРНО - ГІГІЄНІЧНІ ТА ЕСТЕТИЧНІ УМОВИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

План.

  1. Гірничі роботи як невід’ємна частина природи і суспільства.

  2. Вплив гірничих робіт на санітарно-гігієн6ічні та естетичні умови навколишнього середовища.

  3. Вплив гірничих робіт на гідрологічні умови території.

  1   2   3   4



Скачать файл (7346.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации