Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Колтунович Т.А. Етичний кодекс психолога - файл 1.doc


Колтунович Т.А. Етичний кодекс психолога
скачать (1660 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc1660kb.18.12.2011 20:49скачать

содержание
Загрузка...

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Реклама MarketGid:
Загрузка...
Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича
Т.А.Колтунович
Етичний кодекс психолога
Навчальний посібник

Чернівці-2007

«Рута»

ББК 88п3; 87.754

К – 82

УДК – 159.9-051:174
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича

Рецензенти: Марков С.Л., кандидат психологічних наук, доцент, завіду­вач кафедри психології Університету економіки та права «КРОК» (м.Київ)

^ Поліщук О.М., кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Струннікова Д.І., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

К - 82 ^ Колтунович Т.А. Етичний кодекс психолога: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧНУ, 2007. – 232с.

У виданні висвітлено основні етичні проблеми, їх рівні, принципи, протиріччя, зваби, які трапляються у ро­боті психолога, подано зразки етичних стандартів, норм, правил та кодексів інших країн, етичний кодекс психо­ло­га, прийнятий Товариством психологів України.

Навчальний матеріал викладено за модульним прин­ципом. Посібник призна­че­ний для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Психологія», «Соціа­льна педагогіка». Може бути вико­ристаний у системі пі­слявузівської підготовки для самос­тійного вивчення спе­ціалістами-психологами.
ББК 88п3; 87.754

ЗМІСТ


Вступ _______________________________________________

4

Модуль 1. Етичні категорії у психології ________________

5

НЕ 1.1. Вступ до курсу «Етичний кодекс психолога» _______

5

НЕ 1.2. Етичні проблеми у психології ____________________

24

НЕ 1.3. Мораль як соціально-психологіч­ний феномен ______

31

НЕ 1.4. Проблема загальнолюд­ських цінностей у психології _

42

НЕ 1.5. Етика спілкування у роботі практичного психолога _

48

Модуль 2. Етичний кодекс психолога. Етичні принципи, стандарти та проблеми у роботі психолога ______________


87

НЕ 2.1. Основні етичні проблеми і «зваби» практичної психології ___________________________________________


87

НЕ 2.2. Основні етичні протиріччя, принципи, правила та стандарти у роботі психо­лога ___________________________


123

НЕ 2.3. Етичний кодекс психолога ______________________

152

НЕ 2.4. Етичні основи компетентної практики консультуван­ня та психо­терапії ___________________________________


177

^ Кредитно-модульна програма з курсу «Етичний кодекс психолога» __________________________________________


190

Література __________________________________________

213

Додатки ____________________________________________

216


^ ВСТУП ДО КУРСУ
Етичний кодекс психолога – дисципліна, спрямована на вивчення студентами основних законів, норм, правил, стандартів та цінностей, яких повинен дотримуватися психолог (користувач, консультант, психо­метрист, спеціаліст-непсихолог) у ході своєї професійної діяльності.

Успішність діяльності психолога залежить не тільки від рівня його фахової освіти, а й від особистісних якостей: високої духовної культури, відповідальності, активної життєвої позиції, компетентності, емпатійно­го розумінням проблем іншої людини, здатності до рефлексії, конгруен­тності, етикету та ін.

Психолог надає великого значення достоїнству та цінності буття людини, приймає на себе зобов’язання покращити розуміння нею себе та інших, охороняє її благополуччя, приймає на себе відповідальність на умовах власної компетентності, об’єктивності та уваги до інтересів своїх клієнтів, колег, суспільства.

Етика професійної поведінки психолога особливо важлива, оскіль­ки психолог реалізує свою професійну діяльність у процесі суб’єкт-су­б’єктних відносин.

Діяльність психолога пов’язана з «людським фактором», тому вона повинна відповідати певним нормам (своєрідному «кодексу честі» про­фесіонала), які регламентують його взаємостосунки з клієнтами, колега­ми. Психолог, який щодня зустрічається з тонкими та інтимними момен­тами життя людини, якому довіряють сокровенне, від якого багато в чо­му залежать долі тих, хто звернувся за допомогою, особливо відповіда­льний у виборі моральної позиції, принципів та методів роботи, які їй відповідають.

У психологічній практиці існує чимало етичних проблем. Завдан­ня цього курсу: ознайомити студентів з існуючими сьогодні етичними проблемами психологічної практики та перевести етичну проблемати­ку із області vision nulle в область vision noire1, тобто зробити цю об­ласть усвідомленою, відомою. Саме по собі знайомство з цими пробле­мами чи знання цих проблем, звичайно, на сто відсотків не визначатиме поведінки психолога в конкретній ситуації. Вибір залишиться за ним…
^ МОДУЛЬ 1. ЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ У ПСИХОЛОГІЇ

НЕ 1.1. Вступ до курсу «Етичний кодекс психолога»

План

1. Поняття «етичного кодексу психолога», функції та завдання дисцип­ліни.

2. Зв’язок етики та психології. Проблема моральності у психології.

3. Основні поняття дисципліни. Поняття професійної етики психолога.

4. Історія становлення етичного кодексу психолога у світі та в Україні.

5. Основні етичні норми та вимоги до особистості психолога.
Основні терміни та поняття: етичний кодекс психолога, етика, психо­логія, професійна етика психолога, клієнт, замовник, досліджуваний, мораль, моральність, ціннос­ті, відповідальність, толерантність, етикет, професійна кооперація та ін.

Література:

1. Етичний кодекс психолога / Психолог. – 2004. – №43 (139). – С.1-4.

2. Братусь Б.С. Психология и этика. Возможна ли нравственная психология? // Человек. – 1998. – №1.

3. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб.пособие / В.И.Вачков, И.Б.Грин­ш­пун, Н.С.Пряжников; Под ред. И.Б.Гриншпуна. – 3-е изд., стер. – М. – Из­да­тельство Мо­с­ковского психолого-социального института; Воронеж: Изда­те­льст­во НПО «МОДЭК», 2004. – 464с.

4. Глоссарий //http:// www.glossary.ru/index.htm

5. Квинн В. Прикладная психология. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – С.115.

6. Кон­даков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь / И.М.Кондаков. - 2-е изд., доп.и перераб. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 783с.

7. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – 5-те вид. – К.: Либідь, 2004. – 384с.

8. Тлумачний словник української мови / Укл. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Син­тес, 2002. – С. 265.

9. Ingarden R. O odpowiedzailnosci I jej podstawach ontycznych, [w] Ksiazeczka o czlowieku. – Krakow, 1972.

10. Ingarden R. Wyklady z etyki. – Warszawa,1989. – Wyklady krakowskie. Wyklady XIII i XIV.
1. Предмет, функції та завдання дисципліни
Дисципліна «Етичний кодекс психолога» призначена для викладання студентам спеціальності «Психологія», «Практична психологія», «Соціальна психологія», «Педагогічна психологія». Це відносно нова дисципліна, яка сформувалася на межі психо­логії, етики, юриспруденції.

^ Етичний кодекс психолога – дисципліна, спрямована на вивчення основних норм, правил та цінностей, яких повинен до­тримуватися пси­холог у ході своєї професійної ді­яльності.

^ Мета курсу:

- оволодіти уявленнями про: соціальні, етичні норми у роботі пси­холога, співвідношення та роль етичних норм у суспільстві, міжосо­бистісні стосунки та шляхи їх гармонізації;

- знати: цінності та соціальні норми, які повинен сповідувати та яких повинен дотримуватися у своїй професійній діяльності пси­холог, по­няття «свобода», «відповідальність», «духовність», «то­лерантність», «компетентність», «професійна кооперація», «за­хист інтересів клієнта», «конфіденційність», «етичні правила психоло­гічних досліджень», проблеми та завдання кваліфікованої пропа­ганди психології;

- використовувати: основи міжособистісного спілкування, шляхи конструктивного розв’язання міжособистісних конфліктів, основні моральні норми та цінності, правила етикету та положення етичного кодексу та ін.;

- володіти уміннями визначати життєві цінності та орієнтири (свої та інших людей), аналізувати власний досвід ефективного спілкуван­ня, ефективно спілкуватися та співпрацювати, керуватися в поведін­ці моральними нормами та цінностями, відрізняти моральність та аморальність та ін.

Загальну мету дають змогу реалізувати такі завдання: по­глиблювати знання студентів про моральні взаємини, основні моральні норми та цінності українського суспільства та людства, правила етикету, правила культури поведінки; удосконалювати вміння керуватися в поведінці та у своїй професійній діяльності моральними нормами та цінностями, виявляти дружелюбність, ввічливість, повагу й чуйність до інших, толерантність та мило­сердя, відрізняти моральність та аморальність, дотримуватися етичних норм у повсякденному житті, контро­лювати, оцінювати та регулювати свої взаємини з іншими, здійснювати вибір у складних ситуаціях, орієнтуючись на моральні цінності; форму­вати позитивне ставлення й мотивацію до застосування моде­лей поведінки, орієнтованих на моральні цінності та етичні нор­ми; збагачувати досвід моральних взаємин з однолітками, бать­ками, викладачами, знайомими й незнайомими людьми; сти­му­лювати пізнавальний інтерес студентів до етичного знання, до основ моральної культури.

^ Зміст предмету передбачає формування в студентів здат­ності:

  1. Орієнтуватися в морально-етичних питаннях життя й визна­чати в них власну позицію, узгоджуючи її з системою моральних цінностей демократичного суспільства та положеннями етич­но­го кодексу психолога.

  2. Робити свідомий вибір моделей поведінки, орієнтуючись на сис­тему індивідуальних, національних і загальнолюдських мора­ль­них цінностей, насамперед на доброчинність, гідність, чуй­ність, то­ва­ри­ськість, доброзичливість, благородст­во й сучасні нор­ми етикету та керуючись положеннями етичного кодексу пси­холога.

  3. Оцінювати власну поведінку та поведінку інших з позиції доб­ра та зла, моральних норм та етикетних правил, вимог міжку­ль­турного спілкування та демократичної толерантності.

  4. Користуватися розмаїттям засобів мовного етикету, дотри­му­ватися мовної культу­ри та етикету спілкування.

  5. Застосовувати моделі неконфліктної поведінки й досягнення консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання.

Дисципліна «Етичний кодекс психолога» реалізує прак­тично всі функції, властиві психологічній науці:

  • ^ Теоретико-пізнавальна функція допомагає розкрити суть, природу морально-етичних проблем, які виникають у процесі про­фесійної діяльності психолога та в пов­сякденному житті та ін.

  • ^ Світоглядна функція синтезує сучасні наукові уявлення про етичні норми, прин­ципи, цінності, кодекси, стандарти та їх вико­ристання у процесі професійної діяльно­сті психолога, сприяє ви­робленню певного бачення роботи психолога-про­фе­сіонала на етичних засадах та ін.

  • ^ Гуманістична функція полягає в дотриманні норм етики та моралі у процесі здійс­нення практичної роботи психологом-професіоналом, взаємодії з іншими людьми.

  • Комунікативна функція полягає у систематизації знань з даної дисципліни, пере­дачі інформації наступним поколінням та ін.

  • ^ Прогностична функція дозволяє побачити який вплив за­стосовані практичним психологом методи, форми, прийоми ро­боти, дотримання етичного кодексу, норм, стандартів пси­холога будуть здійснювати на клієнта; уявити і зрозуміти віддалену перспективу, правильно та всесторонньо оцінити її.

  • ^ Аксіологічна функція дозволяє визначити реальні й уявні цінності у житті та ді­яльності людей, вплетених до даної галузі.

  • Практична функція полягає у виробленні практичних реко­мендацій щодо попе­редження виникнення, а також вирішення етич­них проблем у процесі практичної діяльності психолога й вико­ристанні їх на практиці.


^ 2. Зв’язок етики та психології. Проблема моральності у психології

Теоретичний фундамент дисципліни «Етичний кодекс пси­холога» складають: філософія, психологія, етика, юриспруден­ція, аксіологія та ін. Якщо говорити про міждисциплінарні зв’яз­ки, то вони очевидні та багатогранні. Дисципліна «Етичний ко­декс психолога» черпає відомості з різноманітних галузей психо­логічних, загальногуманітарних, соціологічних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями.

Актуальним є зв’язок дисципліни з психологією, віковою психологією, диференціальною психологією, соціальною психо­логією, психологією праці, геронтопсихологією, спеціальною пси­хологією, психогігієною, психологією релігії, психологією сім’ї, психологією конфліктів, медичними науками: анатомією, фізіоло­гією, педіатрією; економічними та політичними науками, соціоло­гією, культуро- та етнологією, з математикою, історією та ін.

Доцільно детальніше розглянути зв’язок психології та ети­ки, дискусії про який серед авторитетних вітчизняних і зарубіж­них психологів про­довжуються по сьогоднішній день.

Розглянемо предмет вивчення даних дисциплін.

^ Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя у їх якісній та кількісній характеристиках. Психологія – наука, яка намагається вияснити, як виникають психічні явища, як з них складаються психічні стани, як фор­му­ються із них психічні процеси, як вони закріплюються у психіч­них властивостях, як це відображається у діях, поведінці та ді­яльності людини. Психологія – наука, яка вивчає факти, законо­мірності та механізми психіки. Психологія виявляє індивідуаль­ні, вікові особливості та закономірності розвитку і поведінки людей, що слугує передумовою для визначення способів і засо­бів виховання, навчання [4].

Психологія (від грецьк. psyche – душа та logos вчення) – наука, яка вивчає закономірності формування та розвитку психі­ки як особливої форми життєдіяльності [6, с.468].

^ Предметом вивчення етики є мораль, моральність як фор­ма суспільної свідомості, як одна із важливих сторін життє­діяль­ності людини, специфічне явище суспільного життя. Етика ви­значає місце моральності у системі інших суспільних відносин, аналізує її природу та внутрішню структуру, вивчає похо­дження та історичний розвиток моральності, теоретично обґрунтовує ту чи ін­шу її систему [7, с.17-18].

Етика як наука існує вже понад 23 століття. Термін «етика» («Ніко­махова етика», «Велика етика», «Евдемова етика») було вве­дено Аристотелем. Він же і виділив її в особливу дис­ципліну, по­містивши між вченням про душу (психологією) та вченням про дер­жаву (політикою): базуючись на першому, вона служить друго­му, оскільки її мета – формування доброчинного громадянина держави.

Більшість сучасних вітчизняних психологів вважають ціл­ком можливим існування «моральної психології» (Б.С.Братусь), В.В.Давидов стверджує, що психологія повинна бути «пов’язана з етикою», А.В.Брушлинський вважає, що «союз етики та психо­логії є доволі актуальним», В.В.Умріхін зазначає, що «психоло­гія невіддільна від етики», М.Г.Ярошевський стверджує, що «ду­мка про несумісність природничонаукового образу з ціннісно-моральним поглядом на сутність людини є неправомірною».

У той же час, ряд авторів (Н.Л.Мусхелішвілі, Ю.А.Шрей­дер, В.І.Слобод­чиков, Б.Г.Юдін) закликають до більш обережно­го розгляду зв’язку етики та психології.

З часів З.Фрейда етика та мораль розглядалися як тиск «над-Я» на осо­бистість, як деяка сублімація. Етика говорить про мис­тецтво жити достойно. Вона як хороший глушник в машини, який, усуваючи шум, очищаючи вихло­пи, забирає знач­ну міць мотора, але завдяки цьому глушнику ми не глохнемо від шуму і ще можемо дихати в місті. Завдяки обмеженням ети­ки ми зали­шаємось людьми і даємо можливість жити іншим. Знання етики допомагає пізнавати та ранжувати цінності [2].

Етика – філософськи оформлена совість, механізм нашого мучіння. Наго­рода за ці муки – яскравий погляд на світ, своє місце і своє (в тому числі професійне) призначення в ньому.

Сьогодні психолог починає діяти в нових контекстах, з од­ного боку, аналізується його необхідність, як спеціаліста, і роз­ширюються можливості, а з іншого – з’являються нові, невідомі попередньому досвіду проблеми: психолог не просто взаємодіє з досліджуваним, клієнтом, пацієнтом, підозрюваним і т.д., але й так чи інакше, впливає на нього. Тобто відбувається «втручан­ня» психолога у пси­хічне життя людини, що часто має не тільки позитивні, але й не­гативні наслідки.

Сфера психологічних практик поки що не дозріла до юридич­ного регулю­вання, але етична рефлексія тут особливо не обхід­на.

З моменту перебудови у психології людини відбулися певні зміни в обистісних моральних нормах, люди почали не­одно­знач­но ставитися до мо­ральних цінностей, що склалися сто­літтями. Для прикладу візьмемо таку цін­ність як чесність. Чесна людина – це та, котра знайшла гаманця і повернула його людині, котра його загубила. Згадайте ж більшість сьогоднішніх оголо­шень: «Пропала собака, тому, хто знайшов, – винагорода гаран­ту­єть­ся». І більшість людей сьогодні так і розуміють чесність. Вихо­дить, якщо кіллер взяв замовлен­ня і виконав його, – то він теж вчинив чесно по відношенню до замовника [2].

Інші питання, про які варто згадати, це питання про те, на­скі­льки ети­чними є психологічні експерименти, обман з боку експе­риментатора та чи при­множують знання моральність лю­ди­ни?

В.В.Знаков з цього приводу говорить таке: брехня та обман входять до те­хнології професіоналів-психологів, психотерапев­тів, тому що в половині екс­периментів досліджуваним вони да­ють зовсім не ту інструкцію, про яку самі думають. Наприклад, експерименти на конформність2 стали б просто неможливими, якщо б досліджуваним говорили правду. Так само як і не є ети­ч­но «чистими» експери­менти по ефекту плацебо3. Оскільки, коли пацієнту повідомляють, що мо­же бути плацебо, то склада­ється вже зовсім інша ситуація; вся історія людства свідчить про те, що не­має жодного зв’язку між інтелектуальним та моральним розвит­ком. Тому немає надії на те, що розповівши про етику, хто-не­будь від цього стане вести себе більш етично [2].

Б.С.Братусь вважає, що звернення до етики – несхвальний, мало не заборонений прийом у психологічних міркуваннях. Ети­ку почали сприймати як нормативний кодекс (близький до циві­льного та кримінального кодексів), де постулюється, чого ро­би­ти не можна, навіть якщо дуже хочеться. Але більшість все ж та­ки це роблять – просто маскуючись, ховаючись в інші форми ро­боти, які не засуджуються суспільст­вом.

Крім того, як уже зазначалось, етика «заважає» досліджен­ням, простору дій. Н.М.Авдеєва наводить такий приклад: «…ме­ні слід дослідити, як людина буде реагувати на глобально нега­тивне ставлення до неї, а що потім буде з нею, як цей досвід на неї вплине – це вже мене не стосується. Якщо я як дослідник бу­ду турбуватися про ці наслідки, обмежувати себе з етичних мір­кувань – це буде заважати моєму науковому дослідженню. Тому, говорячи про етику, ми говоримо про деяку силу, яка повинна увійти в психологічну реальність, потіснити й обмежити її, по­сіяти сумніви в правомірність наших дій, стати нашим мучите­лем, дати право засобам виправдати чи дискредитувати постав­лені цілі. Мова йде про досить серйозні речі, і невипадково чи­мало колег-психологів так змінюються в обличчі, коли чують слова «етика», «моральність» [2].

Звичайно, не слід акцентувати увагу тільки на обмеженнях. Насправді, етика говорить про мистецтво жити достойно. Завдя­ки її обмеженням, ми залишаємося людьми і даємо можливість жити іншим.

Слід зазначити, що етика психологічного співтовариства на­пряму пов’язана з етикою суспільства. До питань етики психоло­гії можна підходити з точки зору юридичних норм, а можна – з точки зору духовно-моральних.

Ф.Г.Майльонова говорить, що «проблема етики в психології – це насамперед проблема рівнів рефлексії. І звідси – хто є суб’­єктом звернення? Само со­бою зрозуміло, це не ті, хто навіть не знає, що таке етика, не знає і не замислює­ться, що таке вибір, а ті, для кого це питання вже стоїть, хто цим займається, цим му­читься… Але я бачу етику не тільки як «механізм мучіння», а ще й як те, що рятує від цих мук, тому що від цих мук нікуди не дінешся, вони завжди будуть, були і є, тому що людина, особ­ливо людина, яка рефлексує, мислить, живе у ментальному світі постійно зіштовхується з ситуацією, коли їй необхідно вибира­ти: або що-небудь із рівновеликих цінностей, або найменше зло, або добро й добро: коли обране одне – інше знищується вибра­ним. Така ситуація найбільше мучить, в ній неможливо жити, якщо не вибирати» [2]. Вчена вважає, що цьому можна навчати.

Тому етика повинна допомогти в тому як вибирати, як ран­жу­вати цінності, що є більш цінним, а що менш цінне, що заради чого.
^ 3. Основні поняття дисципліни

Оскільки психологи знаходять все більше і більше механіз­мів впливу на поведінку людини, природним чином постає пита­ння етичності подібного роду впливів на іншу людину. Одні вва­жають, що це обмежує свободу особистості. Інші заявляють, що з допомогою обумовлення наш світ стане кращим, оскільки люди не будуть здійснювати небажаних та егоїстичних вчинків, і бачати­муть у мож­ливості цілеспрямованої зміни поведінки важливий крок вперед у рішенні пси­хологічних проблем (Хілл, 1985).

До основних понять дисципліни відносяться такі:

- кодекс – це сукупність етичних норм, правил поведінки, що скла­лися у певному суспільстві; збірник правил, інструкцій, що регу­лю­ють певну галузь діяльності, спортивних змагань тощо; єдиний сис­тематизований законодавчий акт, у якому містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин [8];

- етика (від грецьк. етос, що ще у Гомера означало місце пе­ребування, спільне житло, згодом почало переважати інше зна­чення – звичай, вдача, характер, чесноти, той, що стосується мо­ральності) – наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей; норми поведінки, су­купність моральних правил якого-небудь класу, суспільної орга­нізації, професії й т.ін. (лікарська етика) [7, c.15];

- етичний кодекс психолога – нормативний акт, який висту­пає гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної дія­льності психологів України, яка здійснюється в залежності від спеціалізації та сфери інтересів; сукупність етичних норм, пра­вил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві та регулюють його життєдіяльність [1].

Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психо­логами своєї професійної діяльності.

  • практичний психолог – фахівець з психології, практичний діяч у галузі психології; особа, яка має спеціальну психологічну освіту, підтверджену державним дипломом і яка представляє науково-дослідну, навчальну, виробничу, лікувальну, кооперати­вну чи іншу організацію (див. додаток А);

  • замовник – керівник державної чи кооперативної організації чи приватна особа, яка звернулася до психолога за консульта­цією психологічного характеру, ознайомлена з правилами і принципами роботи психолога і яка погоджується з ними. У ролі замовника мо­же виступати і сам психолог, якщо йому необхідно здійснити пси­хокорекційний вплив на основі результатів дослідження, і до­слі­джуваний, якщо на основі результатів дослідження він має намір здійснювати у тій чи іншій формі самовдосконалення (аутотре­нінг та ін.) [3, с.152];

  • досліджуваний – особа, яка погодилася бути об’єктом психо­логічного дослідження в особистих, наукових, виробничих, чи со­ціальних інтересах; умовне позначення людини, яку консультують, навчають, тренують, хворої людини, чи такої, яку обрали, атесту­ють або анкетують і тестують для наукових досліджень [4];

  • користувач – людина, яка отримує від психолога необхідну психологічну інформацію;

  • клієнт – людина, яка передає психологу знання про себе чи інших людей, при цьому вона не вважає себе відповідальною за зміст цієї психологічної інформації [3, c.152];

  • мораль – система поглядів та уявлень, норм й оцінок, що ре­гулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості [8];

  • етикет – установчі норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві;

  • цінність – це позитивна чи негативна значимість об’єктів ото­чуючого світу чи символів, пов’язаних з ними, для суб’єкта пізна­ння і діяльності, яка визначається їх зв’язком з життєдіяльністю людини [6, с.662];

  • вільний розвиток людини – процес кількісних та якісних змін, який нічим не об­ме­жується, якому ніщо і ніхто не заважає;

  • свобода – відсутність гноблення, утиску й обмежень у суспі­ль­но-політичному житті; життя, існування і т. ін. без залежності від кого-небудь, можливість поводитися на свій розсуд; можливість діяти без за­борон і перешкод у якій-не­будь галузі;

  • індивідуальність (від лат. indiduum – неподільне) – сукуп­ність психічних властивостей, ха­рактерних рис і досвіду ко­жної особистості, що відрізняють її від інших індивідів [6, c.219];

  • відповідальність – особливо важливе, серйозне, сумлінне ставлення до виконання сво­їх обов’язків;

  • толерантність – поблажливість, терпимість до чиїх-небудь ду­мок, поглядів, вірувань, способу життя, поведінки, цінностей то­що;

  • компетентність – добра обізнаність у певній галузі;

  • захист інтересів клієнта – відстоювання, оборона тверджень, суджень, думок клієнта;

  • конфіденційність – те, що не підлягає розголосові;

  • етичні правила психологічних досліджень – дотримання у процесі психологічних досліджень етичних норм та принципів;

  • кваліфікована пропаганда психології – компетентне по­шире­ння, постійне і глибоке роз’яснення психологічних ідей, по­глядів, знань;

  • професійна кооперація – форма організації праці, при якій кілька психологів-професіоналів беруть участь у тому само­му процесі або в різних, але пов’язаних між собою процесах пра­ці; спільна дія;

  • професійна етика психолога – це реалізація психологом у своїй діяльності специфічних моральних вимог, норм поведінки як у взаємостосунках з колегами, науковим співтовариством, так і до­сліджуваними, респондентами, особами, які звернулися за психо­ло­гічною допомогою; сукупність моральних норм, які ви­значають відношення людини до свого професійного обов’язку та ре­гу­лю­ють відносини людей у трудовій сфері. Змістом профе­сійної етики є кодекси поведінки, які визначають певний тип мо­ральних взаємо­відносин між людьми і способи обґрунтування даних кодексів [4].


^ 4. Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні

Як ми вже зазначали, діяльність психолога-професіонала по­в’язана з так зва­ним «людським фактором», тому вона вима­гає слі­дувати певним нормам, які регламентують у першу чергу вза­ємо­сто­сунки з клієнтами та колегами, своєрідному «кодексу честі» професіонала. Від того, як побудує свою роботу психолог, залежать долі його клієнтів. Тому він особливо відповідальний у виборі мо­ральної позиції, принципів, методів роботи, які їй відповідають.

Спроб розробити «кодекс честі» психолога доволі багато, хоча, наскільки нам відомо, вони існують лише в «локальних» варіантах, прийнятих в окремих асо­ціаціях.

Спонтанна поява перших професійно-етичних кодексів пере­ду­вало виникненню наукових етичних поглядів та теорій. Воно від­но­ситься до періоду ремеслового розподілу праці в умовах роз­вит­ку та становлення середньовічних цехів у ХI-ХII ст. Саме у цей пе­ріод з’явилися цехові устави, які містять ряд моральних вимог по від­но­шенню до професії, характеру праці та учасників трудового процесу. Поява етичних кодексів, як писаних, так і не писаних, отримало що­денну потребу в регулюванні взаємостосунків між лю­дьми в тій чи іншій професійній сфері і представляло собою прояв моральної сві­домості. Конкретні ситуації, в яких опинялися люди, виконуючи свої професійні завдання, визначали зміст професійної етики.

Професійна етика нерозривно пов’язана з прийнятою у суспі­льстві системою моралі. Суспільні моральні норми конкретизують­ся і коректуються професійною діяльністю. Порушення трудової етики супроводжується руйнуванням загальних моральних уста­но­вок і правил.

Наукові основи професійної етики спеціалістів системи «лю­дина-людина» закладені деонтологією (від грецьк. deonthos – пови­нний) – вченням про належну поведінку, вчинки, образ дій. Виник­нення деонтології пов’язане з ім’ям англійського священика, філо­софа І.Бентама (ХVIII ст.), який вкладав у це поняття релігійно-мо­ральний зміст. У сферу деонтології входить вивчення моральних якостей спеціалістів, які визначають виконання професійного обо­в’язку і ставлення до об’єкта діяльності, а також вивчення взаємо­стосунків всередині колективу, особливостей професійного вихо­ва­ння, а також аналіз тих специфічних моральних норм, які властиві даній професії.

Деонтологія швидко поширилась і вкоренилась в медицині, виражаючи комплекс етичних правил, норм і принципів, якими ке­рується лікар. Цілком очевидно, що уявлення про виняткову важ­ливість моральних, етичних питань у діяльності лікаря склались за­довго до появи терміну «деонтологія». Про це свідчать висловлю­вання лікарів стародавнього світу, їх заповіти, які дійшли до на­шо­го часу. Яскравим прикладом морального кодексу лікарів, своєрід­ним символом обов’язку та відповідальності і для сучасних лікарів є «клятва Гіппократа».

Ма­буть, лікарі перші зрозуміли, наскільки важливим є слово у вза­є­модії з пацієнтом і наскільки великою є роль етичних засад дія­льності лікаря, його етичної культури, етичних моральних пе­ре­конань щодо професійної діяльності. Згодом з’явилися етичні кодекси у юри­стів, викладачів, зараз – у політтехнологів, фа­хів­ців із паблік-рілейшнз, журна­лістів і т.д. Усе це свідчить про те, що разом із дотриманням певних норм зако­нодавства, правових норм необхідно дотримуватися ще й етичних норм, які не ві­до­бражені у законодавстві.

Лікарська етика близька до етики психологів. Між психоло­гіч­ними та лікарськими принципами існує нерозривний зв’язок. Так само, як і при підготовці медичних спеціалістів, етика перетво­рю­ється в саму суть становлення психолога-професіонала. Етика по­ряд з отриманням теоретичних знань з психології людини і набут­тям навичок діагностичної, дослідницької, профорієнтаційної і кон­сультаційної роботи, визнається обов’язковим і вагомим елементом професійного, особистісного і духовного росту психолога.

У зарубіжних країнах кодекси психолога виникли на почат­ку минулого століття й активно розвивалися, але не тільки в пла­ні аналізу практики і вне­се­н­ня коректив у статут чи в кодекси, а й у плані наукових досліджень етичних ас­пе­ктів діяльності пси­холога. На жаль, у нашій країні проблемам етики не приділя­єть­ся до­ста­т­ньої уваги.

В основі етичних кодексів лежать моральні норми, які ви­ра­жають собою ка­тегорії добра, тобто такі загальні принципи, ви­роблені в історії людської ку­ль­тури і цивілізації, слідування яким складає благо для людей, приносить їм ко­ристь, робить їх щасливими. Етичні кодекси ґрунтуються на нормах моралі, а не права. Це означає, що людина, яка його порушує, не підлягає су­ду у відпові­дності з законом, не може отримати покарання, яке допускає застосування до неї мір примусу. У роботу психолога етичний кодекс вводиться тому, що дале­ко не всі проблеми, з якими у житті зіштовхується психолог, можуть мати одно­значне і точне правове вирішення, бути розписаними і представленими у формі юридичних норм, які регламентують дії психолога в тій чи іншій соціальній си­туації. Йому часто доводиться діяти і при­ймати рішення на основі інтуїції та відчуттів, що не допускаєть­ся в юридичній практиці.

Джерелами, на основі яких вироблено норми етичного коде­ксу психолога, є: філософія, релігія, культура, звичаї, традиції, ідеологія, політика, які виступа­ють як сфери чи атрибути люд­сь­кої діяльності, що задають базові принципи мо­ралі для ство­рен­ня та функціонування етичного кодексу.

У більшості професійних організацій, які об’єднують психо­логів, психоконсультантів та ін., кодекси професійної етики схо­жі перш а все тим, що відо­бра­жають модель стосунків двох лю­дей: психолога та досліджуваного/клієнта.

Найбільша міжнародна організація психологів – Міжнарод­ний союз психологічної науки – The International Union of Psy­chological Science, заснований у 1951 р. і на сьогодні об’єднує психологів 54 країн (національних психологічних асоціацій). Міжнародний союз організовує всесвітні психологічні конгреси (останній XXVI Міжнародний психологічний конгрес відбувся у 1996р. в Канаді). Окрім національних асоціацій до Міжнародно­го союзу входять різноманітні міжнародні об’єднання спеціалі­зованої спрямованості – наприклад, Міжнародна асоціація прик­ладної психології, Європейська асоціація експериментальних со­ціальних психологів, Міжнародне товариство вивчення розвитку поведінки та ін. Поряд з всесвітніми психологічними конгреса­ми, Союз організовує і кон­ференції за спеціальними тематиками.

У сусідній Росії у 1994р. було створено Російське психоло­гічне товариство, до якого входять 54 регіональних відділення. Керівництво товариством здій­снює Координаційна рада, яка обирається з’їздом Товариства, а між з’їздами – Президент та Президія Координаційної Ради. Товариство має свій устав. На сьогодні (2007 р.) Президент Російсь­кого психологічного това­риства – доктор психологічних наук, академік Російської акаде­мії освіти Є.О.Клімов.

Американська пси­хологічна асоціація прийняла у січні 1963 р Етичні стандарти психолога (надруковані в журналі «Амери­канський психолог», січень, 1963р.), поправки внесені у вересні 1965 р. та грудні 1972 р. [3, c.443-458].

Існують самостійні кодекси психологів різних шкіл або спі­лок, кожен із них може по-своєму трактувати прийнятну та не­прийнятну поведінку психоло­га, і які-небудь спірні чи складні випадки повинні розглядатися крізь призму кодексу тієї школи чи асоціації, в якій психолог-«винуватець» перебуває.

Етичний кодекс психолога в Україні було прийнято на І Установ­чому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 р. у м.Києві.

В Україні існує Комісія з етики, заснована Товариством пси­хологів Украї­ни. Вона провидить роботу, спрямовану на пра­виль­не тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує форму­вання у пси­хо­логів спри­йняття цього Кодексу як зобов’язання перед громадсь­кістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.

Окрім Товариства психологів існує сила-силенна грома­д­сь­ких органі­зацій – професійних співтовариств (наприклад, Лі­га практикуючих психологів, Асоціація професійних психологів, Асо­ціація політичних психологів і т.д.). На жаль, ці організації малопотужні та не досить впливові. Немає в науковому співтова­ристві й людей, які б солідно та ґрунтовно працювали над проб­лемами професійної етики.

Тим часом в США та Західній Європі написано сотні книг, які стосуються цього питання. Суперечливість проблематики змушує періодично змінювати етичні кодекси, вносити доповне­ння. Їх переглядають на кожному з’їзді психологів. Так, напри­к­лад, Американсь­ка асоціація психологів, у якій підхід до етич­них питань, мабуть, найбільш структурований, протягом остан­ніх тридцяти років тричі виправляла кодекс професійної етики.

Подібні кодекси прийняті в кожній країні. Вони різняться ок­ремими положеннями, але всі ґрунтуються на нормах моралі, за­га­льнолюдських цінностях та легітимності діяльності психоло­га.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



Скачать файл (1660 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации