Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Конспект біологія людини - файл 1.docx


Конспект біологія людини
скачать (110.3 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx111kb.19.12.2011 10:06скачать

содержание

1.docx

БІОЛОГІЯ людини

Травна система

Травний канал являє собою порожнисту трубку, в якій відбувається травлення, всмоктування їжі й видалення неперетравлених залишків. Травний канал складається з трьох шарів. Зовнішня оболонка — серозна — представлена дірчастою сполучною тканиною. Середня — м’язова — утворена поздовжніми та кільцевими шарами м’язів (у ротовій порожнині та верхній третині стравоходу — поперечносмугасті, в інших відділах — гладенькі). Внутрішня по

верхня — слизова — вистелена епітелієм.

Травний канал включає відділи: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, який закінчується прямою кишкою з анальним отвором. Поза каналом знаходяться слинні залози, підшлункова залоза та печінка.
Ротова порожнина починається ротовою щілиною, обмежованою губами. Верхньою стінкою ротової порожнини є піднебіння (м’яке і тверде), бічними — щоки, а нижньою — м’язи, на яких лежить язик. У ротовій порожнині знаходяться зуби, туди відкриваються протоки слинних залоз.
Зуби розташовані на верхній і нижній щелепах. Зуби різної форми виконують різні функції: різці — розрізають, ікла — розривають, малі кутні — подрібнюють, великі кутні — перетирають їжу.

У зубі виділяють коронку, шийку і корінь. Речовина зуба складається з дентину, емалі та цементу. Дентин утворює основну 

масу зуба. Коронка зовні покрита емаллю, а корінь — цементом. Усередині зуба знаходиться порожнина — пульпа, в яку проходять нерви і судини.
Змочування їжі та її хімічна обробка здійснюється слинними залозами. Є три пари великих слинних залоз — привушні, піднижньощелепні, під’язикові — і дуже багато дрібних (губні, щокові, піднебінні, язикові).
Процес слиновиділення посилюється внаслідок подразнення ротової порожнини смаковими подразниками, носової порожнини — нюховими, завдяки приро

дженим безумовним слиновидільним рефлексам.
У ротовій порожнині відбувається визначення якості їжі, її механічна обробка, формування харчової грудки, а також початкові етапи розщеплення вуглеводів і ліпідів.
Харчова грудка, що утворилася, за допомогою язика проштовхується до глотки. Харчова грудка підштовхується коренем язика в стравохід — м’язову трубку завдовжки близько 25 см. Рух їжі по стравоходу здійснюється завдяки хвилеподібним скороченням його м’язів. Тверда їжа досягає шлунка через 4—6 секунд.
Шлунок — це мішкоподібне розширення травного каналу, що має вигнуту форму. Ємність шлунка може сильно варіювати через складчастість його стінок. М’язова оболонка шлунка складається з трьох шарів м’язів — поздовжніх, кругових і косих. У слизовій оболонці розташовані залози, які виділяють різні компоненти шлункового соку.
Функції шлунка:
1) травна — механічна обробка їжі за рахунок скорочень шлункової стінки, розщеплювання білків і всмоктування води та вітаміну B12;
2) захисна — низьке значення рН перешкоджає проникненню хвороботворних мікроорганізмів у кишечник;
3) транспортна — частково переварена їжа порціями транспортується в тонкий кишечник.
До складу шлункового соку входять: хлоридна кислота (HCl); травні ферменти (пепсин); слиз. Пепсин розщеплює білки до пептидів. Хлоридна кислота виконує такі функції:
1) активує пепсин і забезпечує його функцію;
2) знищує мікроорганізми, що потрапили до шлунка;
3) денатурує білки.


Слиз, який у значній мірі виділяється шлунковими залозами, обволікає слизову оболонку й оберігає її від дії хлоридної кислоти.
Тонкий кишечник має довжину 5—7 м і складається з трьох відділів: дванадцятипалої, порожнистої та клубової кишок.
Функції тонкого кишечника:
1) травна — розщеплювання пептидів, вуглеводів і ліпідів та їх всмоктування;
2) транспортна — просування речовин, що не всмокталися, далі по травному каналу.
У кишечнику розрізняють два види травлення: порожнинне — ферменти виділяються в порожнину кишки, і пристінкове — травні ферменти містяться в мембранах клітин слизової оболонки.
Підшлункова залоза розділена перегородками на ряд часточок. По всій довжині залози проходить протока підшлункової залози, що відкривається в два

надцятипалу кишку. Залозисті клітини часточок (екзокринна частина) виробляють підшлунковий сік. До складу підшлункового соку входять:
1) бікарбонат, який нейтралізує хлоридну кислоту;
2) травні ферменти.
Виділення підшлункового соку відбувається періодично. Воно починається через 2—3 хвилини після початку їжі й триває протягом декількох годин. Виділення активується як нервовою системою, так і гормоном кишкової стінки — секретином.
Печінка — найбільша залоза людського тіла. Вона розташована в черевній порожнині під діафрагмою і бере участь у різних процесах обміну речовин. Жовч виділяється печінкою безперервно і надходить у жовчний міхур, де накопичується і згущується. Із жовчного міхура вона по загальній жовчній протоці порціями надходить у дванадцятипалу кишку.
Жовч виконує такі функції:
1) нейтралізує хлоридну кислоту;
2) емульгує жири;
3) виводить з організму деякі продукти обміну, лікарські препарати.
^ Кишковий сік виділяється спеціалізованими залозами, які розташовані вздовж усього тонкого кишечника в його слизовій оболонці.
Слизова оболонка тонкого кишечника утворює велику кількість складок — ворсинок. Стінки ворсинки складаються з одношарового епітелію і підтримуються поздовжньо і поперечно 

орієнтованими пучками гладеньких м’язів. Усередині кожної ворсинки проходять кровоносні та лімфатична судини. Клітини ворсинки мають вирости мембрани — мікроворсинки. У мембрані мікроворсинок є ферменти, що розщеплюють дісахариди на моносахариди й олігопептиди на амінокислоти. Пристінкове травлення забезпечує найретельніше розщеплення поживних речовин і всмоктування мономерів.
Всмоктування — фізіологічний процес перенесення речовин з отвору кишки у внутрішнє середовище організму. Всмоктуються амінокислоти, олігопептиди, моносахариди, гліцерол, жирні кислоти, вода, електроліти. У тонкому кишечнику всмоктується 90 % білка, що надійшов з їжею, 95 % жирів і практично всі моносахариди.
Харчові залишки, які не перетравилися і не всмокталися, пересуваються по тонкому кишечнику і потрапляють у товстий. Рух здійснюється завдяки перистальтиці — ритмічним хвилеподібним скороченням кишкової стінки. Перистальтика регулюється нервовими сплетеннями (підслизовим і міжм’язовим), розташованими вздовж усього кишечнику.
Товстий кишечник (1,5—2 м) представлений такими відділами:
1) сліпа кишка з червоподібним відростком;
2) ободова кишка (висхідна ободова, поперечна ободова і низхідна ободова);
3) сигмоподібна кишка;
4) пряма кишка, що закінчується анальним отвором.
У товстому кишечнику відбувається інтенсивне всмоктування води (4 л/добу), формування калових мас і бактерійна обробка неперетравлених залишків. Сли

зова оболонка товстого кишечнику має півмісяцеві складки. Залози виробляють сік.
Речовини, що мають хімічні зв’язки, непридатні для їх розриву травними ферментами, розщеплюються тут бактеріями.
Бактерії синтезують деякі вітаміни з групи B і вітамін К, необхідні організму людини.

^ Обмін речовин

Обмін речовин в організмі пов’язаний з перетворенням поживних речовин їжі на складні складові частини клітини. У кожній клітині тіла молекули постійно обновлюються: одні повністю руйнуються, і на зміну їм синтезуються нові, інші перебудовуються тільки 

частково. При цьому частина речовин стає непридатною для подальшого використання й повинна виводитися з організму.
Обмін речовин і обмін енергії — це два боки єдиного процесу. Обмін речовин складається з двох різноспрямованих наборів реакцій: асиміляції і дисиміляції. У ході асимі

ляції (пластич

ного об

міну) з відносно простих молекул будуються складні органічні компоненти клітини. Це реакції синтезу, які майже завжди супроводжуються витратами енергії.
У ході процесу дисиміляції (енергетичного обміну) відбувається руйнування великих органічних молекул, що потрапляють в організм з їжею, до простих клітинних компонентів. Це реакції розпаду, які супроводжуються виділенням енергії. Енергія використовується організмом для підтримки росту, розвитку, розмноження, а також перетворюється на інші форми — механічну, електричну та теплову.
Обмін білків. Білки їжі під дією ферментів шлункового, підшлункового і кишкового соків розщеплюються на амінокислоти, які в тонкому кишечнику всмоктуються в кров, яка доставляє їх до всіх клітин тіла. Одночасно з цим частина білків, які входять до складу клітин і тканин, і амінокислоти, не використані для синтезу білків, піддаються розпаду із звільненням 17,6 кДж енергії на 1 г речовини. Кінцеві продукти розпаду білків — вода, вуглекислий газ, аміак, сечова кислота та ін. Вуглекислий газ видаляється з організму через легені, вода — через нирки, легені та шкіру.
Білки в організмі практично ніколи не відкладаються в запас. У дорослої людини загальна кількість білків постійна, оскільки їх синтезується рівно стільки, скільки піддається розпаду. У разі недостатньої кількості білків у їжі розвивається білкове голодування, небезпечне для організму. При надмірному надхо

дженні білків в організм вони перетворюються на жири і глікоген.
Обмін вуглеводів. У травному тракті на вуглеводи їжі (глікоген, крохмаль) впливають ферменти слини, підшлункового та кишкового соків, унаслідок чого вони розщеплюються до глюкози. Глю

коза всмоктується в тонкому кишечнику в кров, що доставляє її до органів, зокрема до печінки. У печінці надлишок глюкози відкладається у вигляді нерозчинного у воді глікогену. Вуглеводи — головне джерело енергії в організмі. При розщепленні 1 г вуглеводів звільняється 17,6 кДж енергії. У разі надмірного надходження в організм вони перетворюються на жири, що 

відкладаються про запас, а в разі їх недостатньої кількості в їжі можуть утворюватися з білків і жирів.
Обмін жирів. Жири їжі під дією ферментів підшлункового та кишкового соків (за участю жовчі) розщеплюються на складові — гліцерол і жирні кислоти. З гліцеролу та жирних кислот в епітеліальних клітинах ворсинок тонкого кишечника синтезується жир, властивий організму людини. Надмірна кількість відкладається в підшкірній жировій клітковині та між внутрішніми органами. Жири — поживні речовини, що містять найбільший запас енергії. При розпаді 1 г жиру виділяється 38,9 кДж енергії. Основним джерелом енергії для організму є вуглеводи, а не жири. Добова потреба в жирах у середньому складає 100 г.
Обмін води та мінеральних солей. Окрім органічних сполук людині необхідна вода та мінеральні солі. Ці речовини не є джерелами енергії, але без них обмін речовин відбуватися не може. Вода складає 2/3 маси тіла людини і входить до складу її клітин, міжклітинної та тканинної рідини, плазми й лімфи. У клітинах вона хімічно пов’язана з білками, жирами й вуглеводами. Вода виконує такі функції: служить середовищем, у якому проходять хімічні реакції; бере участь у хімічних реакціях (гідролізу, гідратації, окиснення); необхідна для формування секретів і екскретів (виділень — поту, сечі); бере участь у підтримці біологічних констант (температури — за рахунок високої теплоємності та теплопровідності, осмотичного тиску, рН); зменшує тертя між дотичними поверхнями (суглобами, внутрішніми органами).
Мінеральні речовини надходять в організм з їжею, відкладаються у вигляді солей і входять до складу складних органічних сполук. У найбільших кількостях в організмі містяться Кальцій і Фосфор, у менших — Ферум, Іод, Цинк. Мінеральні солі виводяться з організму з сечею, калом і потом. Добова потреба людини в різних солях невелика й повністю забезпечується за рахунок різноманітної їжі.
Основні функції мінеральних речовин: структурна — входять до складу клітин і тканин; регуляторна — входять до складу гормонів, білків, регулюють активність ферментів; інші функції — кровотворна, клітинного дихання, забезпечення біоелектричних процесів.

^ Видільна система



До видільної системи людини відносять нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечовидільний канал.

Система виділення виконує такі функції:
1) видалення продуктів обміну речовин з організму;
2) підтримка концентрації солей у крові (тобто регуляція осмотичного тиску);
3) контроль об’єму циркулюючої крові.
Функцію виділення частково виконують і інші органи: легені, шкіра, кишечник.
Нирки — спеціалізовані органи виділення, основна функція яких полягає у видаленні з організму надмірної кількості води, сечовини, мінеральних солей. Вони розташовуються на задній стінці черевної порожнини і вкриті жировою капсулою. У кожній нирці розрізняють зовнішню кіркову та внутрішню мозкову речовину. Основною структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон. Він складається з ниркового тільця і канальцевого апарату.
Ниркове тільце нефронів розташоване в кірковій речовині й виконує функцію фільтру.
У нирковому тільці відбувається перший етап сечоутворення — фільтрація. Воно утворене судинним мальпігієвим клубочком і капсулою Шумлянського-Боумена. Капсула являє собою чашу, що охоплює капіляри клубочка; вона виглядає як дві сфери, менша з яких поміщена у велику таким чином, що між їхніми стінками є порожнина. Внутрішня стінка капсули складається з одного шару епітеліальних клітин, які в місцях зіткнення з капілярами мають вирости — ніжки, що значно збільшує поверхню фільтрації. Капіляри мальпігієвого клубочка утворюються з приносної артеріоли і збираються тут же у виносну артеріолу, яка має менший діаметр, ніж приносна. Завдяки цьому створюється ефективний тиск клубочкової фільтрації.


Фільтрації піддаються вода, глюкоза, амінокислоти, деякі гормони, сечовина, йони Na+, Ca2+, K+. Усі ці речовини утворюють фільтрат, або первинну сечу. У крові, що відтікає по виносній артеріолі, залишаються лише формені елементи, білки та молекули інших речовин з масою не меншою за 68 000 кДа.
Далі з ниркового тільця первинна сеча потрапляє в канальцевий апарат нефрону. У канальцях відбувається наступний етап сечоутворення — реабсорбція, яка являє собою АТФ-залежний процес всмоктування більшості молекул, що профільтрувалися, назад у кров.

^ Канальцевий апарат нефрону складається з системи прямих і звивистих канальців і петлі Генле, яка глибоко заходить у мозкову речовину нирки. Вони утворені одношаровим епітелієм з виростами-війками, що збільшують його поверхню. У різних відділах канальців реабсорбуються вода, іони, глюкоза, а кон

центрація сечовини дедалі більше зростає. Реабсорбція здійснюється епітеліальними клітинами канальцевого апарату, які потім секретують поглинені ними речовини назад у кров. Кров до канальців доставляють виносні артеріоли, які повторно розпадаються на капіляри. Капіляри проходять уздовж канальців і збираються далі у венули, вени, які в результаті утворюють ниркову вену.
Звивистий каналець відкривається в сечозбірну трубочку, де відбувається подальше всмоктування води. Сеча за системою збірних трубочок надходить у ниркові чашечки, а потім у ниркову миску, яка переходить у сечовід. Пересування сечі по сечоводу здійснюється завдяки перистальтичним скороченням гладеньких м’язів його стінки. Обидва сечоводи відкриваються в сечовий міхур — непарний порожнистий м’язовий орган, де сеча накопичується. Його нижній відділ утворює сечовидільний канал. Сечовидільний канал жінки має довжину 3—6 см, чоловіка — 16—22 см.
У процесі реабсорбції корисні речовини повертаються в кров, а всі 

інші концентруються, і це призводить до утворення вторинної сечі. Вторинна сеча виводиться з організму.




Скачать файл (110.3 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации