Лекции по бизнес-плану (на укр. яз) - файл Финансовый план.doc

ТЕМА 8: ФІНАНАСОВИЙ ПЛАН

(Для розробки розділу необхідно засвоїти навчальні дисципліни: «Фінанси підприємств», «Фінансовий менеджмент», «Бухгалтерський об­лік», «Ціноутворення», «Система оподаткування», «Бізнес-планування»).

8.1. Основні завдання та інструментарій розробки розділу

Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плат — узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-план}', зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, наочно продемонструвати рівень привабливості, ефективності та доцільності даного підприємницького проекту за економічними критеріями.

Особливий інтерес до фінансового плану пов'язаний з тим, що в ньому:

• 
  узагальнюються у вартісній формі результати розробки всіх розділів бізнес-плану;
  
• 
  кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;
  
• 
  відображені розміри прибутку, податків, обсяги інвестицій, використання власних і залучених коштів, резерв виплати диві­дендів, фінансові резерви тощо.
  

Фінансове планування діяльності фірми поділяється на перс­пективне, поточне й оперативне. Вказані види планування органічно пов'язані між собою.

Першим етапом фінансового планування є прогнозування фінансової діяльності бізнесу підприємства (перспективне фінансо­ве планування на період 3 років). Другий етап — поточне планування що конкретизує фінансовий прогноз на плановий період (рік) і є основою для застосування оперативного фінансового планування протягом коротших проміжків часу (квартал, місяць) в межах планового періоду.

Цей розділ є узагальнюючим для всіх попередніх розділів біз­нес-плану, тому всі фінансові показники фінансового плану повинні підтверджувати інформацію, яка наведена в інших розділах.

^ Для складання розділу необхідно:

1. Охарактеризувати результативність майбутньої діяльності фірми з погляду формування і динаміки прибутку в плановому періоді (додаток 9):

• 
  Якими передбачаються обсяги продажу продуктів (послуг) фірми в плановому періоді (за місяцями за перший рік і за кварталами за другий і третій роки)?
  
• 
  На яких припущеннях ґрунтуються прогнози очікуваних обсягів продажу?
  
• 
  Які прямі та операційні витрати на виробництво і реаліза­цію продуктів (послуг) фірми ви прогнозуєте?
  
• 
  Які, на вашу думку, будуть обсяги валового, операційного і чистого прибутку фірми?
  
• 
  Якими (згідно з графіком беззбитковості) мають бути обся­ги продажу фірми, щоб вона стала прибутковою?
  

2. Пояснити, як саме узгоджуватимуться в часі грошові над­ходження й виплати фірми протягом планового періоду (дода­ток 10):

• 
  Скільки готівкових коштів буде у фірми на початок кожно­го місяця протягом першого року її функціонування?
  
• 
  Які грошові надходження й виплати плануються протягом кожного місяця?
  
• 
  В якому періоді фірма відчуватиме дефіцит (або надли­шок) готівки?
  
• 
  Скільки коштів потрібно взяти в борг на періоди дефіциту і коли вони будуть повернуті?
  

3. Охарактеризувати фінансовий стан фірми на кінець кожного року планового періоду і дати оцінку очікуваної ефективності фінансової діяльності фірми (додаток 11):

• 
  
  
  
  Обчислити активи, пасиви і власний капітал фірми на кінець кожного року планового періоду, скласти баланси.
  
• 
  З'ясувати, чи буде фірма спроможна сплачувати свої корот­кострокові боргові зобов'язання (яким є рівень ліквідності фірми)?
  
• 
  З'ясувати, чи буде фірма спроможна виконувати свої дов­гострокові зобов'язання по мірі настання строків платежів (яким є рівень платоспроможності фірми)?
  
• 
  Якого рівня рентабельності прагне досягти фірма в плано­вому періоді?
  
• 
  Як розраховані фінансові коефіцієнти співвідносяться з показниками аналогічних фірм та із середньо галузевими? Які коефіцієнти не збігаються і як це пояснити?
  
• 
  Наскільки вірогідними є прогнози, на яких ґрунтувалися фінансові розрахунки? У якому діапазоні можуть змінюва­тися ці прогнози, щоб реалізація даного підприємницького проекту залишалася економічно доцільною?
  

4 ^ Описати фінансові потреби фірми для здійснення проекту й можливі механізми повернення кредиторам та інвесторам їхніх коштів (додаток 12):

• 
  Скільки коштів потрібно для фінансування даного підпри­ємницького проекту (у тому числі наявних, і тих, що по­трібно додатково залучити)?
  

• 
  Звідки передбачається одержати ці кошти?
  

• 
  Якою є бажана форма участі кредиторів та інвесторів у проекті (участь в акціонерному капіталі, надання кредиту, лізинг тощо)?
  

• 
  На які цілі буде витрачено залучені кошти?
  
• 
  Як передбачається гарантувати кредит?
  

• 
  Як і коли здійснюватиметься повернення коштів кредито­рам та інвесторам?
  
• 
  Які вигоди матимуть кредитори та інвестори у разі їхньої участі в реалізації даного проекту?
  

^ Завдання для розробки та значення фінансового плану Головне завдання фінансовою плану — узагальнити результати всіх попередніх розділів бізнес-плану у вартісній формі та обґрунту­вати доцільність реалізації даного підприємницького проекту за еко­номічними критеріями.

Значення фінансового плану полягає в тому, що розрахунки, які він містить, мають дати чіткі та вичерпні відповіді на такі за­питання:

1. Для підприємця:

• 
  Звідки і коли фірма отримуватиме кошти і на що конкрет­но їх буде витрачено?
  
• 
  Як співвідносяться поточні потреби фірми в грошах з ру­хом готівки?
  
• 
  Яким буде фінансовий стан фірми па кінець прогнозованого періоду?
  

2. Для потенційних інвесторів або кредиторів:

• 
  Чи зможе підприємець виконати взяті на себе фінансові зо­бов'язання?
  
• 
  Чи здатний підприємець належно розпорядитися отрима­ними коштами, щоб своєчасно повернути борги та забез­печити достатній прибуток на вкладений капітал.
  

^ Таблиця 8.1

Інформація для розробки розділів бізнес плану

^ Розділ бізнес - плану	Необхідна інформація	Перелік дій
Фінансовий план	1.________________ 2. -_______________ 3.________________	1.__________________ 2.__________________ 3. __________________

У процесі розробки фінансового плану слід враховувати певні його особливості:

1. 
   
   
   
   Фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану, оскільки містить певну обов'язкову кількість фінансових документів (а також таблиць і графіків). Кожен з цих документів має стандартну форму для забезпечення стандартної методики розрахунків.
   
2. 
   Як правило, фінансовий план складається з перспективою на З роки (найчастіше з помісячною розбивкою інформації за пер­ший рік та поквартальною — за другий та третій роки).
   

3 Фінансові показники цього розділу не можуть суперечити інформа­ції, наведеній в усіх інших розділах бізнес-плану.

4. 
   У зв'язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується певною мірою ймовірності, у фінансо­вому плані доцільно опрацювати декілька сценаріїв розвитку подій. Рекомендується розробляти як мінімум три варіанти фінансового плану (один ґрунтується на оптимістичних прогнозах, другий — на прогнозах середнього рівня спри­ятливості, третій — на прогнозах несприятливої ситуації).
   
5. 
   У фінансовому плані слід (наскільки це можливо) використовувати реальну (конкретну) інформацію. Якість такої інформації безпосе­редньо позначається на достовірності фінансових розрахунків.
   

^ Структура фінансового плану

Цілі та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовність опрацювання і рівень докладності. Фінан­совий план містить такі основні підрозділи:

1. 
   План доходів і витрат (план прибутків і збитків).
   
2. 
   План грошових надходжень (план руху готівки).
   
3. 
   Плановий баланс.
   

4 Фінансові коефіцієнти (дозволяють прогнозувати фінансову
привабливість та майбутнє підприємства.

Поряд з основними показниками вищевказаних підрозділів у фінансовому плані необхідно навести припущення (прогнози), на яких ґрунтуються ці показники. Ці припущення (прогнози) наво­дяться в текстовій частині фінансового плану.

Для фірми, яка вже створена, у фінансовому плані обов'язково наводиться динаміка основних фінансових показників за минулі роки (як правило, за три останні роки) Копії документів бухгалтер­ської звітності наводяться у додатках.

^ 8.2. Алгоритм розробки розділу

1. Алгоритм розробки підрозділу фінансового плану «План доходів і витрат» визначається за критерієм прибутково­сті та можливості виживання:

• 
  визначити відповідні середні показники в галузі, до якої на­лежить бізнес фірми;
  
• 
  скласти прогнози обсягів продажу продуктів (послуг) фірми для кожного виду продукції на три роки; при цьому реко­мендується дотримуватися багатоваріантного підходу (опти­містичний, середньої результативності та несприятливий прогнози обсягів продажу); у текстовій частині дається пояснення щодо передбачуваних змін обсягів продажу, по­в'язаних з сезонними коливаннями попиту, застосуванням політики знижок цін тощо;
  
• 
  розрахувати прямі витрати фірми на виробництво і реаліза­цію продукції (послуг), які включають.
  

а) прямі матеріальні витрати (вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інших змінних витрат, пов'язаних з виготовленням продукції на фірмі);

б) прямі витрати праці (заробітна плата та інші виплати виробничому персоналу фірми);

• визначити валовий прибуток фірми (різниця між вартістю загального обсягу продажу фірми і сумою прямих витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції);

• 
  
  
  
  розрахувати операційні витрати фірми на виробництво і реалізацію продукції (послуг), які включають усі інші витрати (крім прямих втрат), які є необхідними для нор­мальної діяльності фірми;
  
• 
  обчислити операційний прибуток фірми (шляхом відрахову­ванням від валового прибутку фірми операційних витрат);
  

• 
  розрахувати суму сплати відсотків за отримані кредити;
  

• 
  обчислити прибуток до сплати податків як різниця між опера­ційним прибутком і сумою сплати відсотків за кредит;
  
• 
  обчислити суму податків з прибутку фірми (згідно з чинним законодавством);
  
• 
  визначити чистий прибуток фірми (різниця між прибутком до сплати податків і сумою податків з прибутку фірми). Додатково у підрозділі потрібно провести аналіз беззбитковості
  

та обчислити точку беззбитковості. Аналіз беззбитковості з'ясовує, якими повинні бути обсяги виробництва та продажу продукції (послуг) фірми, щоб досягти прибутковості. Точка беззбитковості по­казує, скільки одиниць продукції має продати фірма, щоб її втрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції даватиме фірмі прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу про­дукції нижче точки беззбитковості, означає, що фірма має збитки. Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою:

ТБ = ∑Вп / (Ц - Взм)

де ТБ — точка беззбитковості;

∑Вп — сума постійних витрат;

Ц— ціна одиниці товару; Взм — змінні витрати на одиницю товару.

2. Головне завдання розробки «Плану руху готівки» полягає в узгодженні в часі грошових надходжень та виплат, щоб забезпечити ліквідність фірми в плановому періоді, тобто постійну наявність на ра­хунку фірми коштів, достатніх для розрахунків за її зобов'язаннями.

Складання плану грошових надходжень і виплат створює осно­ву для:

• 
  визначення періодів, коли фірма матиме тимчасовий дефіцит або надлишок готівки;
  
• 
  обчислення, скільки коштів потрібно взяти у борг на період де­фіциту;
  

• 
  визначення цільового призначення цих коштів;
  
• 
  з'ясування, коли ці кошти можуть бути повернені.
  

План грошових надходжень і виплат («План руху готівки») складається на основі «Плану доходів і витрат» з поправкою на очікувані зрушення у надходженнях та виплатах готівкових кош­тів. Для того, щоб скласти план грошових надходжень і виплат, не­обхідно:

• 
  визначити готівкові кошти, що будуть у розпорядженні фірми на початок першою місяця розрахунковою періоду (для друго­го, третього і наступних місяців ця сума дорівнює готівковим коштам на кінець попереднього місяця),
  
• 
  обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надхо­джень на фірму протягом кожного місяця (надходження від продажу продукції чи надання послуг, кошти, отримані від дебіторів, готівка від продажу акцій, кошти, які власники до­датково інвестують у фірму, отримані позики тощо);
  
• 
  розрахувати загальну суму всіх обов'язкових платежів фірми протягом кожного місяця (перелік усіх платежів є достатньо широким, а том}' в процесі розрахунків важливо не пропустити жодного з них);
  
• 
  визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різницю між загальною сумою всіх передбачуваних грошових надхо­джень і загальною сумою всіх обов'язкових платежів фірми за місяць (якщо грошові надходження за місяць перевищують пла­тежі, то фірма має позитивний баланс руху готівки; навпаки,коли грошові надходження за місяць менші за платежі — фірма має від'ємний баланс руху готівки):
  
• 
  розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця;
  для цього до готівкових коштів на початок кожного місяця до­дають позитивний або відраховують від'ємний баланс руху готівки за відповідний місяць.
  

У текстовій частині плану грошових надходжень і виплат ма­ють бути чітко сформульовані прогнози щодо методів погашення дебіторської заборгованості, цінових знижок, циклічності обсягів продажу. Ці прогнози складають основу планування руху готівки.

3. Підрозділ «Плановий баланс» складається, щоб отримати «фотографію» фінансового стан}' фірми на певну дату (за стандар­том — на 31 грудня поточного року), яка має зафіксувати фінансові позиції фірми.

У бізнес-плані складається баланс, форма якого потребує верти­кального розміщення інформації:

• 
  верхня частина — активи;
  
• 
  середня — пасиви;
  
• 
  нижня — зобов'язання перед власниками.
  

У балансі мають бути зведені в єдине ціле й описані:

• 
  активи фірми (ресурси, які має фірма у своєму розпорядженні і завдяки яким формується її прибуток);
  
• 
  пасиви фірми (зобов'язання фірми перед кредиторами, іншими фірмами, організаціями, банками);
  
• 
  власний капітал (зобов'язання фірми перед власниками + нероз­поділений прибуток).
  

Баланс складається згідно з універсальним бухгалтерським рів­нянням:

Активи - Пасиви + Власний капітал.

4. «План доходів і витрат», «План руху готівки» та «Плановий баланс» містять усю необхідну інформацію для оцінки майбутнього фінансового стану фірми за допомогою розрахунків стандартних «Фінансових коефіцієнтів». Користуючись ними, кредитори, інвес­тори, а також самі власники фірми можуть;

• 
  порівняти показники фірми, в яку вони вкладають кошти, з показниками інших аналогічних компаній та з середніми показ­никами в галузі;
  
• 
  простежити тенденцію зміни відповідного показника протягом планового періоду.
  

У бізнес-плані «Фінансові коефіцієнти», як правило, групують за сферами інтересів кредиторів, інвесторів та власників фірми:

• фінансові коефіцієнти, що відбивають інтереси короткостроко­вих кредиторів:

а) чистий оборотний капітал;

б) коефіцієнт поточної ліквідності;

в) коефіцієнт термінової ліквідності.

• фінансові коефіцієнти, що відбивають інтереси довгострокових
кредиторів (інвесторів):

а) коефіцієнт заборгованості;

б) коефіцієнт співвідношення довгострокових боргів і влас­них коштів.

• фінансові коефіцієнти, що відбивають інтереси власників фірми:

а) коефіцієнт валового прибутку;

б) коефіцієнт операційного прибутку;

в) коефіцієнт чистого прибутку;

г) окупність інвестицій;

д) окупність власного капіталу.

Складаючи фінансовий план, необхідно усвідомлювати, що се­редні по галузі значення фінансових коефіцієнтів різняться за сфера­ми бізнесу (оскільки кредитори та інвестори обов'язково врахову­ють такі моменти, будь-які відхилення відповідних фінансових кое­фіцієнтів від середніх по галузі параметрів, обов'язково слід поясни­ти в текстовій частині фінансового плану

^ Методика розрахунку фінансових коефіцієнтів, які розраховуються з метою отримання короткострокових кредитів

Основною характеристикою здатності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання, є ліквідність (спроможність активів фірми перетворюватися на готівку, яка і є абсолютно ліквідним засобом). Недостатня ліквідність може підвищити витрати на фінан­сування фірми та призвести до нездатності сплатити рахунки та виплатити дивіденди.

Основними показниками та коефіцієнтами ліквідності є:

• чистий оборотний капітал, який ство­рюється за рахунок довгострокових джерел і не потребує по­вернення найближчим часом, розраховується за допомогою формули:

де О_к — чистий оборотний капітал;

П_а — поточні активи ; П_п — поточні пасиви ;

• коефіцієнт поточної ліквідності, за його допо­могою можна оцінити, яку частку своїх короткострокових зо­бов'язань фірма може покрити за рахунок реалізації поточ­них активів; розраховується за формулою:

Кпл = Па / Пп

де Кпл— коефіцієнт поточної ліквідності;

• коефіцієнт термінової ліквідності, він дає можливість більш точно визначити рівень ліквідності фірми:
Кпл = (Па – Мз) / Пп

де К_тл— коефіцієнт термінової ліквідності; М₃— матеріальні запаси.

Методика розрахунку фінансових коефіцієнтів, які розраховуються з метою отримання довгострокових кредитів.

Основною характеристикою здатності фірми виконувати свої довгострокові зобов'язання по мірі настання строків платежів є пла­тоспроможність.

Основними показниками (коефіцієнтами) платоспроможності є:

• 
  ^ Коефіцієнт заборгованості показує, який відсоток активів фінан­сується за рахунок боргу. Чим нижче значення цього показника, чим нижчим є фінансовий ліверидж, який означає фінансування інвестицій за рахунок позик
  

Кз = З / А

де К₃ — коефіцієнт заборгованості; З — загальна сума зобов'язань; А — загальна сума активів.

Ще одним показником заборгованості є співвідношення довгостро­кової заборгованості та власного капіталу або співвідношення довгострокової заборгованості та сумарних активів. Він показує, якою мірою підприємство фінансує свої активи за рахунок довгострокового боргу (Він показує здатність фірми повер­нути борги та відшкодувати збитки за рахунок власного ка­піталу:

Ксвбск = (ДЗ / ВК) х 100%

де Ксдбвк — коефіцієнт співвідношення довгострокових боргів і власного капіталу;

^ ДЗ — сума довгострокових зобов'язань ; ВК— власний капітал.

При прийнятті управлінських рішень, важливо мати інформацію про можливості підприємства щодо сплати процентів за свої борги

• 
  Для нього використовують коефіцієнт кратності процентів:
  

К.к.пр.1 = Преал / Пр

К.к.пр.2 = (Преал + А) / Пр

де Преал — сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.;

Пр - сума проценті за рік, твис. грн.

^ Методика розрахунку фінансових коефіцієнтів, які розраховуються в інтересах власників фірми.

Основною характеристикою здатності фірми отримувати при­буток на вкладений капітал є рентабельність. Показники рентабель­ності є індикаторами фінансового стану та ефективності управління фірмою.

Основними показниками (коефіцієнтами) рентабельності є:

* коефіцієнти валового чистого прибутку

Квал.пр. = Пвал / Вреал; Кчист.пр. = Пчист. / Вреал.

Пвал – валовий прибуток підприємства, тис.грн.; Пчист. – чистий прибуток підприємства, тис. грн..; Вреал. – доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.

* коефіцієнт окупності власного капіталу:

Кок.вл = Пчист. / Квл

де Квл – сума власного капіталу, тис. грн.

* коефіцієнт окупності загального капіталу за балансом:

Кок = Пчист. / К

де К – сума загального вкладеного капіталу, тис. грн.

*При плануванні фінансових показників розраховують коефіцієнти рентабельності коштів підприємства:

Кр.1 = Пвал / Сп.реал.

Кр.2 = Поп / Сп.реал.

Кр.3 = Пчист / Сп.реал.

де Пвал., Поп., Пчист. – валовий, операційний і чистий прибуток підприємства, тис. грн.;

Сп.реал – повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн..

* Чистий доход на акціонерний (власний)капітал:

Дчист = _____Пчист_____

Азаг – Пзаг

де Азаг і Пзаг – сума загальних активів і пасивів підприємства, тис. грн.

Проведений за допомогою фінансових коефіцієнтів аналіз майбутнього фінансового стану фірми, так само як і розробка пла­нових фінансових документів фірми, ґрунтується на певних про­гнозах та припущеннях. Тому часто виникає потреба перевірити початкові припущення. Таку перевірку заведено називають аналі­зом чутливості.

Аналіз чутливості — це процес оцінки достовірності прогно­зів та припущень, на яких ґрунтувались розрахунки фінансових документів. Процедура аналізу чутливості передбачає розрахунки декількох варіантів прогнозів з допомогою послідовного введення в них ключових припущень та оцінки впливу відповідних змін на май­бутні фінансові результати діяльності фірми. Дтя того, щоб не втра­тити відправну точку аналізу та запобігти плутанині, рекомендується вводити припущення по одному, залишаючи решту умов незмінни­ми. Після цього можна досліджувати результати змін різних пар при­пущень. У процесі аналізу чутливості підприємець повинен са­мостійно визначити межі доцільної зміни припущень.

Результати аналізу чутливості слід розглядати з позиції вже визначених у бізнес-плані рішень. Тоді аналіз чутливості дасть змогу встановити такий діапазон варіацій похідних припущень, за межами якого здійснення даного підприємницького проекту є проблематичним.

У підсумковій частині фінансового плану мають бути зведені в єдине ціле і охарактеризовані потреби фірми у фінансових ресурсах, які фірма прагне отримати, презентуючи свій бізнес-план, а також подано план повернення кредиторам та інвесторам їхніх коштів, тобто конкретні розрахунки та пропозиції щодо:

• загальних фінансових потреб фірми в плановому періоді:

а) за напрямками використання;

б) за передбачуваними джерелами фінансування (власні кошти, акціонерний капітал, торговий кредит, позики).

• бажаних умов і порядку отримання фінансових коштів:

а) загальна сума позики (як правило, не більше 2/3 загальної вартості проекту);

б) терміни позики (максимум 3 роки в невизначеному середовищі);

в) відсоткові платежі;

г) пільговий період погашення боргу (як правило, не більше 1/3 загального терміну позики);

д) вартість застави, яка пропонується для гарантування позики (вартість застави має перевищувати вартість позики не біль­ше, ніж в 2-3 рази).

• умов та термінів повернення коштів кредиторам та інвес­торам:

а) графік погашення заборгованості;

б) умови сплати суми боргу (здебільшого передбачається сплата рівними частками кожні 6 місяців);

в) умови сплати кредитних платежів (типовою є щомісячна спла­та, починаючи з моменту отримання позики).

Результати фінансових розрахунків заносяться у табл. 8.2-8.8.