Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Вісник Конституційного Суду України 2010 №01 - файл 1.doc


Вісник Конституційного Суду України 2010 №01
скачать (2993.7 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc2994kb.20.12.2011 13:10скачать

содержание

1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8








A. Стрижак
Ю. Баулін
І. Домбровський

B. Кампо
М. Козюбра
М. Костицький П. Пацурківський


А. Селіванов


П. Стецюк П.Ткачук

C. Шевчук

Голова Конституційного Суду України,

кандидат юридичних наук (голова Редакційної ради)

суддя Конституційного Суду України,

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України (заступник голови Редакційної ради)

суддя Конституційного Суду України

суддя Конституційного Суду України, кандидат юридичних наук

суддя Конституційного Суду України у відставці, доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент АПрН України

суддя Конституційного Суду України у відставці,

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України

декан юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, доктор юридичних наук, професор

Постійний представник Верховної Ради України

у Конституційному Суді України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України

суддя Конституційного Суду України, кандидат юридичних наук

суддя Конституційного Суду України, кандидат юридичних наук

професор кафедри публічного права юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету, доктор юридичних наук

Згідно з постановою президії Вищої атестаційної комісії України від 9 червня 1999 р. № 1-05/07 «Вісник Конституційного Суду України» включено до переліку наукових фахових видань

^ Вісник Конституційного Суду України № 1/2010

У НОМЕРІ


Акти Конституційного Суду України

Рішення Конституційного Суду України

у справі за конституційним поданням Президента України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11
розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про першочер-
гові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової
кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 7

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням Президента України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) Закону України
«Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України»
та Регламенту Верховної Ради України 11

Окрема думка судді Конституційного Суду України Маркуш М. А.

стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Президента України щодо відповід-
ності Конституції України (конституційності) Закону України
«Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України»
та Регламенту Верховної Ради України 18

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним зверненням приватного підприємства
«Автосервіс» щодо офіційного тлумачення положень статей 177,
760, частини другої статті 777 Цивільного кодексу України (справа
про переважне право наймача на придбання військового майна) 27

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень
частин другої, шостої статті 127, частини п'ятої статті 128 Закону
України «Про судоустрій України», указів Президента України «Про
Державну судову адміністрацію України», «Про Положення про
Державну судову адміністрацію України» 35

Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампа В. М.

стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, шостої статті 127, частини п'ятої статті 128 Закону України «Про судоустрій України», указів Президента

1/2010

України «Про Державну судову адміністрацію України», «Про
Положення про Державну судову адміністрацію України» 42

Рішення Конституційного Суду України

у справі за конституційним поданням Верховної Ради Автономної
Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (консти-
туційності) пункту 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону
України «Про затвердження зміни до статті 22 Конституції
Автономної Республіки Крим щодо строку повноважень Верховної
Ради Автономної Республіки Крим» 45

Окрема думка судді Конституційного Суду України Вдовіченка С. Л.

стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Верховної Ради Автономної
Республіки Крим щодо відповідності Конституції України
(конституційності) пункту 1 розділу II «Прикінцеві положення»
Закону України «Про затвердження зміни до статті 22 Конституції
Автономної Республіки Крим щодо строку повноважень
Верховної Ради Автономної Республіки Крим» 50

Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампа В. М.

стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Верховної Ради Автономної
Республіки Крим щодо відповідності Конституції України
(конституційності) пункту 1 розділу II «Прикінцеві положення»
Закону України «Про затвердження зміни до статті 22 Консти-
туції Автономної Республіки Крим щодо строку повноважень
Верховної Ради Автономної Республіки Крим» 52

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України
щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116 Закону
України «Про судоустрій України» (справа про призначення суддів
на адміністративні посади) 55

Окрема думка судді Конституційного Суду України Вдовіченка С. Л.

стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням 51 народного депутата України
щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116
Закону України «Про судоустрій України» (справа про
призначення суддів на адміністративні посади) 62

Окрема думка судді Конституційного Суду України Дідківського А. О.

стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України

1/2010

щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116
Закону України «Про судоустрій України» (справа про
призначення суддів на адміністративні посади) 64

Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампа В. М.
стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням 51 народного депутата України
щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116
Закону України «Про судоустрій України» (справа про
призначення суддів на адміністративні посади) 66

Окрема думка судді Конституційного Суду України Шишкіна В. І.

стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням 51 народного депутата України
щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116
Закону України «Про судоустрій України» (справа про
призначення суддів на адміністративні посади) 70

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2, абзацу четвертого
частини першої статті 3 Закону України «Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)» 71

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням Президента України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого
пункту 12 Положення про Міністерство оборони України,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня
2006 року № 1080 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України
від 1 липня 2009 року № 664 (справа про погодження структури
центрального апарату Міністерства оборони України) 78

Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампа В. М.
стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Президента України щодо відповід-
ності Конституції України (конституційності) абзацу другого
пункту 12 Положення про Міністерство оборони України,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
3 серпня 2006 року № 1080 в редакції Постанови Кабінету
Міністрів України від 1 липня 2009 року № 664 (справа про
погодження структури центрального апарату Міністерства
оборони України) 83

Рішення Конституційного Суду України
про внесення змін і доповнень до Регламенту Конституційного Суду
України 87

1/2010

Ухвала Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за
конституційним зверненням громадянки Буленіної Ніни Пилипівни
щодо офіційного тлумачення положень статей 3, 17 Кодексу
адміністративного судочинства України, статті 1227 Цивільного
кодексу України 88

Ухвала Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за
конституційним зверненням громадянина Андрієвського Дмитра
Йосиповича щодо офіційного тлумачення окремих положень законів
України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-
комунальні послуги», «Про місцеві державні адміністрації», «Про
столицю України — місто-герой Київ» 91

Ухвала Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за
конституційним поданням Президента України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) пункту 1 Постанови Кабінету
Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 1 постанови
Кабінету Міністрів України від 12 липня 1999 р. № 1228 та визнання
такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України
від 10 вересня 2008 р. № 816» 95

Ухвала Конституційного Суду України
про припинення конституційного провадження у справі за консти-
туційним поданням Президента України щодо відповідності Консти-
туції України (конституційності) пункту 12 розділу III «Прикінцеві поло-
ження» Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання
негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до
деяких законодавчих актів України» 98

Зовнішні зв'язки Конституційного Суду України

Листопад - грудень 2009 року 101

Теорія та практика конституційної юрисдикції

А. Стрижак. Конституційний Суд України як інститут забезпечення та

захисту конституційної законності 102

М. Савчин. Конституційні цінності та конституційна юриспруденція

в Україні 111

О. Батанов. Науково-методологічні проблеми дослідження публічно-

самоврядної (муніципальної) влади територіальних громад 121

Наукові здобутки 135

Вітаємо ювілярів! 135

Інформація про використання Конституційним Судом України у
2009 р. коштів Державного бюджету України у розрізі кодів
економічної класифікації видатків 137

1/2010

^ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

м. К и ї в Справа 1-54/2009

24 листопада 2009 року № 29-рп/2009
Конституційний Суд України у складі суддів:

Бринцева Василя Дмитровича — головуючого,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Шишкіна Віктора Івановича — доповідача,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Прези­дента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року № 639-VI (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 14, ст. 181) з наступними змінами.

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України «Про Конституційний Суд України» стало конституційне подання Президента України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України «Про Конституційний Суд України» є наявність тверджень щодо неконституційності

1/2010

зазначеного пункту Закону України «Про першочергові заходи щодо запобіган­ня негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких зако­нодавчих актів України».

Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В. І. та розглянувши матеріали спра­ви, Конституційний Суд України

установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання — Президент України — звернув-
ся до Конституційного Суду України з питанням про відповідність Конституції
України (конституційність) пункту 11 розділу III «Прикінцеві положення» Закону
України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам
фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від
31 жовтня 2008 року № 639-VI з наступними змінами (далі — Закон № 639).

На думку автора клопотання, положення пункту 11 розділу III «Прикінцеві по­ложення» Закону № 639 щодо встановлення особливостей підтримання Національним банком України ліквідності комерційних банків, які надали креди­ти сільськогосподарським товаровиробникам, через відповідні інструменти рефінансування суперечать частині четвертій статті 13, статті 41 Конституції України. Президент України також наголошує, що новаційні норми вказаного пункту не відповідають визначеному в статтях 99, 100 Конституції України стату­су Національного банку України і гарантіям його самостійності у проведенні грошово-кредитної політики.
2. Закон № 639 було доповнено оспорюваним пунктом 11 згідно із Законом
України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання нега-
тивним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромисло-
вого комплексу» від 4 лютого 2009 року № 922-VI (Відомості Верховної Ради

України, 2009 р., № 26, ст. 323) (далі — Закон № 922).

Розглядаючи питання, порушені в конституційному поданні, Конституційний Суд України дійшов висновку про необхідність першочергової перевірки дотри­мання передбаченої статтею 94 Конституції України процедури набрання чинності Законом № 922.

Закон № 922 Верховна Рада України ухвалила в цілому 23 грудня 2008 ро­ку. Президент України його не підписав і 14 січня 2009 року повернув до парла­менту зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями щодо нього (застосував право вето). Верховна Рада України врахувала пропозиції Прези­дента України частково і прийняла вказаний закон в іншій редакції 4 лютого 2009 року. У зв'язку з тим, що не всі пропозиції було враховано, Президент України застосував право вето і до цієї редакції закону (подання від 20 лютого 2009 року). Повторне прийняття Закону № 922 шляхом подолання вето Прези­дента України відбулося 3 березня 2009 року.

За таких обставин датою прийняття Закону № 922 слід вважати дату його ос­таточного голосування за результатами повторного розгляду, тобто день долан­ня вето Президента України — 3 березня 2009 року. Саме таку правову позицію, яка ґрунтується на системному аналізі положень статей 94, 152 Конституції

1/2010

України, Конституційний Суд України з відповідною аргументацією зазначав у своїх попередніх рішеннях: від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини), від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009 (абзаци третій, четвертий, сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини), від 14 липня 2009 року № 18-рп/2009 (абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини), від 10 вересня 2009 року № 20-рп/2009 (абзаци перший, другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Президент України підписав Закон № 922 із зазначенням дати його прийнят­тя 4 лютого 2009 року, і за цією датою його було опубліковано. Відсутність під текстом Закону № 922, прийнятого за результатом повторного розгляду (до­лання вето), належної дати (3 березня 2009 року) порушує припис першого ре­чення частини четвертої статті 94 Основного Закону України щодо процедури набрання законом чинності, що відповідно до частини першої статті 152 Консти­туції України є підставою для визнання цього закону неконституційним повністю.
3. Оскільки Закон № 922 визнається неконституційним в цілому у зв'язку з порушенням встановленої Конституцією України процедури набрання ним чинності, необхідності в подальшому розгляді конституційного подання щодо відповідності Основному Закону України пункту 11 розділу III «Прикінцеві поло­ження» Закону № 639 немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 152, 153 Конституції України, статтями 51, 52, 61, 63, 65, 67, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України

вирішив:

  1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропро­мислового комплексу» від 4 лютого 2009 року № 922-VI.

  2. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо за­побігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 4 лютого 2009 року № 922-VI, визнаний не­конституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

  3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у «Віснику Кон­ституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.
^ КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

1/2010

Summary to the Decision of the Constitutional Court of Ukraine 29-rp/2009 dated November 24, 2009 in the case upon the constitutional petition of the President of Ukraine concerning conformity with the Constitution of Ukraine (constitu­tionality) of item 11 of Chapter III «Final Provisions» of the Law «On Urgent Measures Concerning Prevention of Negative Consequences of Financial Crisis and Introducing Amendments to some Legislative Acts of Ukraine»
Subject of the right to constitutional petition — the President of Ukraine — applied to the Constitutional Court with a petition to consider the issue concerning the con­formity with the Constitution (constitutionality) of item 11 of Chapter III «Final Provisions» of the Law «On Urgent Measures Concerning Prevention of Negative Consequences of Financial Crisis and Introducing Amendments to some Legislative Acts of Ukraine» No. 639-VI dated October 31, 2008 with the subsequent amend­ments (hereinafter referred to as «the Law No. 639»).

The Law No. 639 was added with the disputed item 11 according to the Law «On Introducing Amendments to some Laws of Ukraine on Prevention of Negative Consequences of Influence of the World Financial Crisis on the Development of Agro-Industrial Complex» No. 922-VI dated February 4, 2009 (hereinafter referred to as «the Law No. 922»).

The Verkhovna Rada of Ukraine approved the Law No. 922 in whole on December 23, 2008. The President of Ukraine did not sign it and returned to the Parliament with his substantiated and formulated proposals (enforced the right to veto). The Verkhovna Rada of Ukraine partially considered the proposals of the President of Ukraine and adopted the mentioned law in another edition on February 4, 2009. In view of the fact that not all of the proposals were considered, the President of Ukraine vetoed this edition of the law (petition dated February 20, 2009). The repeat adoption of Law the No. 922 by means of overriding the veto of the President of Ukraine took place on March 3, 2009.

Under such circumstances the date of adoption of the Law No. 922 shall be the date of its final voting upon the results of repeat consideration, i.e. the day of over­riding the veto of the President of Ukraine — March 3, 2009.

The President of Ukraine signed the Law No. 922 with the indication of the day of its adoption February 4, 2009 and it was promulgated with this date. The absence of the appropriate date (March 3, 2009) under the text of the Law No. 922 adopted as a result of repeat consideration (overriding veto) contravenes the provision of the first sentence of Article 94.4 of the Fundamental Law of Ukraine on the procedure of entry into force of a law, which according to Article 152.1 of the Constitution gives grounds to deem this law unconstitutional in whole.

With regard to the fact that the Law No. 922 is deemed to be unconstitutional in whole due to the violation of procedure of its entry into force established by the Constitution, there is no need in further consideration of the constitutional petition concerning conformity with the Fundamental Law of Ukraine of item 11 of Chapter III «Final Provisions» of the Law No. 639.

1/2010

Thus, the Constitutional Court of Ukraine held:

  1. To recognise as non-conforming with the Constitution of Ukraine (unconstitu­tional) the Law «On Introducing Amendments to some Laws of Ukraine on Prevention of Negative Consequences of Influence of the World Financial Crisis on the Development of Agro-Industrial Complex» No. 922-VI dated February 4, 2009.

  2. The Law «On Introducing Amendments to some Laws of Ukraine on Prevention of Negative Consequences of Influence of the World Financial Crisis on the Development of Agro-Industrial Complex» No. 922-VI dated February 4, 2009 deemed to be unconstitutional loses its legal force from the day the Constitutional Court adopts this Decision.



^ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» та Регламенту Верховної Ради України

м. К и ї в

26 листопада 2009 року № 30-рп/2009

Справа № 1-30/2009

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича — головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни — доповідача,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

1/2010

Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича,

за участю представників суб'єкта права на конституційне подання — Пред­ставника Президента України у Конституційному Суді України Ставнійчук Мари­ни Іванівни, Постійного представника Верховної Ради України у Конституційно­му Суді України Селіванова Анатолія Олександровича
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Пре­зидента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Зако­ну України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» від 4 вересня 2008 року № 374-VI (Голос України, 2009 р., 17 лютого) та Регламен­ту Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року № 547-VI (Голос України, 2008 р., 26 вересня).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону України «Про Конституційний Суд України» стало конституційне подання Президента України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 71 Закону України «Про Конституційний Суд України» є наявність спору щодо конституційності Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» та Рег­ламенту Верховної Ради України.
Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М. А., пояснення Селіванова А. О., C-тавнійчук М. І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання — Президент України — звернув­ся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), Закон України «Про ор­ганізацію і порядок діяльності Верховної Ради України» від 4 вересня 2008 року № 374-VI (далі — Закон) та Регламент Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року № 547-VI (далі — Регламент).

Глава держави вважає, що Закон не відповідає частині другій статті 6, части­нам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частині п'ятій статті 83, пунк­ту 15 частини першої статті 85, пункту 21 частини першої статті 92 Конституції України.

Автор клопотання наголошує, що при прийнятті Закону було порушено про­цедуру ухвалення та набрання ним чинності, передбачену частиною четвертою статті 94 Конституції України, що є підставою для визнання його неконсти­туційним (частина перша статті 152 Конституції України), а саме: діючий Голова Верховної Ради України, не підписавши Закон для офіційного оприлюднення, опублікував його за підписом попереднього Голови Верховної Ради України. На думку глави держави, дії щодо підписання Головою Верховної Ради України за­кону відповідно до частини четвертої статті 94 Конституції України мають інші правові наслідки, ніж за частиною першою статті 94 цієї Конституції.

^ Вісник Конституційного Суду України № 1/2010

Суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що Закон містить тільки бланкетну норму, яка відсилає до інших джерел права і не створює належної правової бази для роботи парламенту, як це закріплено в Конституції України. За своїм змістом стаття 1 Закону передбачає можливість визначити організацію і порядок діяльності парламенту підзаконним актом — Регламентом. Сам же Рег­ламент не прийнято як закон за встановленою Конституцією України процеду­рою розгляду, ухвалення законів і набрання ними чинності. Автор клопотання констатує, що Регламент унормовує організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, а тому має прийматися виключно як закон України і за визначеною статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання ним чинності.

  1. Свої позиції стосовно предмета конституційного подання висловили Кабінет Міністрів України, Голова Верховної Ради України, науковці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії.

  2. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені у конституційному по­данні питання, виходить з такого.




  1. За Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України (стаття 75); Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти (стаття 91); Голова Верховної Ради України підпи­сує акти, прийняті Верховною Радою України (пункт 3 частини другої статті 88), зо­крема закон, і невідкладно направляє його Президентові України (частина перша статті 94). Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Президент України не підписав по­вторно прийнятий Верховною Радою України закон, то такий закон невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом (частини друга, четверта статті 94 Конституції України).

  2. За результатами дослідження матеріалів справи Конституційний Суд України дійшов висновку про необхідність перевірки додержання встановленої статтею 94 Конституції України процедури набрання чинності Законом.

Закон, прийнятий Верховною Радою України 4 вересня 2008 року і підписа­ний Головою Верховної Ради України А. Яценюком, Президент України повернув зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

Юридичним наслідком застосування права вето є, зокрема, відкриття консти­туційної процедури повторного розгляду закону у Верховній Раді України (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду

1/2010

України від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України).

Верховна Рада України 3 лютого 2009 року під головуванням Голови Верхов­ної Ради України В. Литвина повторно прийняла Закон відповідно до частини чет­вертої статті 94 Конституції України. Однак 17 лютого 2009 року Закон було опубліковано у газеті «Голос України» за підписом попереднього Голови Верхов­ної Ради України із зазначенням дати прийняття Закону — 4 вересня 2008 року.

З наведеного вбачається, що опубліковано закон, щодо якого Президент України застосував право вето, а не той, який Верховна Рада України прийняла за результатами його повторного розгляду.

Конституційний Суд України враховує правові позиції, викладені в його рішен­нях від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009, від 14 липня 2009 року № 18-рп/2009, від 10 вересня 2009 року № 20-рп/2009, згідно з якими у разі прийняття Верхов­ною Радою України закону повторно після застосування до нього права вето та відмови Президента України його підписати офіційному оприлюдненню та опублікуванню підлягає саме повторно прийнятий закон з датою його повторно­го прийняття та підписом діючого Голови Верховної Ради України.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Конституції України повинен бути невідкладно офіційно оприлюднений діючим Головою Верховної Ради України і опублікований за його підписом Закон, прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу під час його повторного розгляду.

Отже, відсутність під текстом Закону, прийнятого за результатами повторно­го розгляду, належної дати та підпису діючого Голови Верховної Ради України є порушенням встановленої частиною четвертою статті 94 Основного Закону України процедури набрання ним чинності, що згідно з частиною першою статті 152 Конституції України є підставою для визнання Закону неконсти­туційним повністю.
4. За частиною другою статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України, зокрема, належить прийняття Рег­ламенту Верховної Ради України (пункт 15 частини першої статті 85 Основного Закону України). Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України встановлюється порядок роботи Верховної Ради України, а також засади форму­вання, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України (частини п'ята, дев'ята статті 83 Конституції України). Крім того, Голова Верховної Ради України здійснює свої повноваження у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України (частина третя статті 88 Конституції України). У пункті 21 частини першої статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються організація і порядок діяльності Верховної Ради України.

Верховна Рада України 19 вересня 2008 року прийняла Регламент.

Як зазначено у статті 1 Регламенту, порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинен-

^ Вісник Конституційного Суду України № 1/2010

ня діяльності депутатських фракцій, коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України, законами України та Регламен­том. Цією ж нормою передбачено, що Регламент визначає порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних ор­ганів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України.

Конституційний Суд України, проаналізувавши положення частини п'ятої статті 83, пункту 15 частини першої статті 85 Конституції України в їх системному зв'язку із положеннями частини другої статті 6, частини другої статті 19, пункту 21 частини першої статті 92 Основного Закону України, дійшов висновку, що Рег­ламент, який, зокрема, унормовує організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України за встановленою стат­тями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання ним чинності.

Аналогічні правові позиції Конституційний Суд України визначив у своїх рішеннях від 1 квітня 2008 року № 4-рп/2008 у справі про Регламент Верховної Ради України, від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 у справі про коаліцію де­путатських фракцій у Верховній Раді України. Зважаючи на наведене, Консти­туційний Суд України констатує, що Регламент не відповідає Конституції України, зокрема частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, ча­стині п'ятій статті 83, пункту 21 частини першої статті 92.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, другою статті 152, статтею 153 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 65, 67, 69, 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України

  1   2   3   4   5   6   7   8



Скачать файл (2993.7 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации