Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Голєв С.В. Психологія організацій. Навчальна програма курсу - файл 1.doc


Голєв С.В. Психологія організацій. Навчальна програма курсу
скачать (122.5 kb.)

Доступные файлы (1):

1.doc123kb.05.02.2012 08:14скачать

содержание

1.doc

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Херсонський державний університет

ЗАТВЕРДЖУЮ

О.Мішуков
Перший проректор, професор,
голова науково-методичної ради
«___ »_______ 200 __ р.
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
З «ПСИХОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ»___

назва навчальної дисципліни
Інститут психології, історії та соціології

Кафедра практичної психології

Напрям підготовки/галузь знань 0301 Соціально-політичні науки

Спеціальність/напрям підготовки 7.0401.01. Психологія. Практична психологія

Курс ____4______
Форма навчання денна, заочна, екстернатна

Херсон - 2009

Програма розроблена:
1. Голєв С.В., - ад’юнкт-професор психології, доцент кафедри

(прізвище, ім'я, по-батькові, посада, вчене звання викладача)

Програма розроблена на основі ___на основі галузевого стандарту вищої освіти напряму підготовки 0401 Психологія (наказ Міністерства освіти та науки України № 492 від 16.06.2004 р.)_______

(або авторської або типової навчальної програми, коли і ким затверджена)
Схвалено навчально-методичною комісією

інституту психології, історії та соціології

Протокол № _____ від « » січня 20 р.
Голова ради

_________________________

(підпис, ПІП)

ВСТУП
У вітчизняній науковій і виробничій практиці організаційна психологія розглядається у якості прикладної галузі соціальної психології. Також у предметну сферу організаційної психології включаються дослідження, які стосуються психології праці, інженерної психології, психології управління, психології підприємницької діяльності, економічної психології. У програму курсу увійшли теми, що пов'язані з методологічними проблемами організаційної психології і напрямами в аналізі і описанні організацій; з розгляду організації як соціальної системи, базовою детермінантою якої є психологічна складова. Важливими є проблеми вивчення основних підходів дослідження організації, психологічний аналіз структурно-функціональних особливостей організації, організаційна поведінка і взаємодія, поведінка людини в умовах організації; розвиток організації, корпоративна культура організації; соціально-психологічний клімат; управління інноваціями в організації; гендерні аспекти в організації; управління організаційними конфліктами. Зміст та особливості діяльності психологів в організації, основні технології роботи організаційних психологів з менеджерами та персоналом організації.

^ Ціль курсу - сприяти професійній підготовці фахівців, яка була б адекватною до сучасних вимог суспільства, процесів гуманізації та гуманітаризації, притаманних йому. Здійснення підготовки студентів психологів до професійного вирішення організаційно-психологічних проблем.

^ Завдання курсу:

  • методичні - засвоєння студентами методології і основних принципів
    побудови, функціонування і розвитку організації; планування організаційно-психологічних досліджень.

  • пізнавальні - вивчення теоретичних та прикладних основ психологічної роботи в організації; ознайомлення студентів з сучасним станом організаційної психології, з вітчизняними та зарубіжними організаційно-психологічними теоріями і концепціями; формування системних знань про психологічні засади управлінської діяльності та їх використання в вирішенні практичних завдань в організації;

  • практичні – розвиток у студентів здібностей здійснювати самостійну аналітичну і науково-дослідницьку роботу в організації; ознайомлення студентів з практичними методами, методиками та технологією організаційно-психологічної роботи; оволодіння вміннями і навичками роботи організаційних психологів (психодіагностичної, консультаційної, психопрофілактичної, психокорекційної).

^ Студенти повинні вміти:

- використовувати теоретичні знання для аналізу організаційно-психологічних проблем;

- здійснювати самостійну аналітичну і науково-дослідницьку роботу в області організаційної психології, застосовуючи організаційно-психологічні методи і методики відповідно до мети, задач і методології дослідження;

- вміти проводити психопрофілактику та вирішувати організаційні конфлікти;

- володіти технологією прийняття організаційних управлінський рішень і практичними навичками щодо психологічного забезпечення професійної діяльності;

- здійснювати аналіз особистостей та міжособистісних взаємин у групах;

- вміти проводити психологічний аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища організації;

- визначати засоби оптимального впливу на персонал організації для створення належного соціально-психологічного клімату в колективі;

- застосовувати психологічні методи оцінки персоналу;

- використовувати психотехнології роботи з різних проблем виникаючих перед персоналом організації.
^ Міждисциплінарні зв’язки

Зміст курсу „Психологія організацій” пов’язаний з основними дисциплінами, які викладаються студентами спеціальності психологія: „Загальна психологія”, „Історія психології”, „Соціальна психологія”, „Психодіагностика”, „Психологія розвитку і вікова психологія”, „Психологія управління”, „Психологія праці”, „Інженерна психологія та ергономіка”.
^ ЗМІСТ КУРСУ

Основні розділи:

1. Історія формування, предмет та проблематика психології організацій

2. Розвиток організації. Психологічний аналіз структурно-функціональних особливостей організацій. Основні підходи дослідження організації

3. Влада та лідерство як базові організаційні процеси

4. Організаційна поведінка і взаємодія

5. Корпоративна культура організації. Соціально-психологічний клімат організації

6. Організаційне мислення та прийняття рішень в групі

7. Творчість та інновації в організаційній психології

8. Зміст та особливості діяльності психологів в організації
1. Історія формування, предмет та проблематика психології організацій

Управління організаціями, як вид соціального управління. Предмет, задачі, структура психології організацій. Основні поняття психології організацій. Місце психології організацій в системі психологічної науки. Психологія організацій як прикладна галузь психології, складова частина науки управління (менеджменту) і, разом з тим, самостійна галузь психологічного знання. Як наукова дисципліна психологія організацій має власну історію розвитку, тісно пов'язану із зростанням і ускладненням виробництва і організацій.

Психологія організацій як науково-практичний напрям. Методи дослідження в психології організацій. Характеристика конкретних методів психології організацій: спостереження, бесіда, інтерв'ю, експеримент, вивчення продуктів діяльності, анкетування, тестування.

Історія виникнення психології організацій. Суміжні області знання. Оформлення психології організацій в самостійну область знання. Область і предмет дослідження психології організацій. Психологія організацій і менеджмент. Психологія організацій як система поведінкових технологій. Психологічні проблеми управління організаціями: зарубіжний досвід дослідження. Головні школи і напрямки теорії організації і управління. Школа «наукового менеджмента» Ф. Тейлора. Школа «людських відносин» Е.Мейо. «Емпірична школа» Г.Кунца. Школа «соціальних систем» Ч. Барнарда. Психологічні проблеми управління організаціями: вітчизняний досвід дослідження (Г.Мюнстерберг, А.Л.Свенцицкий, В.Г.Лоос, В.Х.Шакуров). Психологія управління та організаційна психологія: порівняльний аналіз вітчизняних і зарубіжних підходів.

Рівні аналізу психології організацій. Ситуаційний підхід в психології організацій. Обмеження сучасної наукової парадигми психології організацій. Пошуки нової парадигми. Перспективи розвитку психології організацій.
^ 2. Розвиток організації. Психологічний аналіз структурно-функціональних особливостей організацій. Основні підходи дослідження організації

Управлінська філософія і стратегія. Поняття про філософію і стратегії організації. Категорія сенсу в філософії організації. Функції філософії організації. Організаційні стратегії. Моделі стратегії організації: стратегія продукту; стратегія просування продукту (політика маркетингу, політика реклами, стратегія персоналу, основні політики стратегії персоналу, політика адаптації, політика кадрового моніторингу, політика мотивації і стимулювання, політика взаємодії, політика контролю); стратегія ресурсів; стратегія конкуренції; стратегія інновації.

Структурно-функціональний підхід в теорії організації. Принцип справедливості в економічному розподілі результатів праці. Концепція рівноваги в теорії організації (К.Левін, 1948). Проблема адаптації організації до змін зовнішньої середи (концепція „відкритих систем”). Чотирьохмірна типологія організації (по Р.Блау, 1962). Принципи залучення людей в організацію. Причини організаційних ролей і конфліктів. Принцип випереджуваного вкладу кваліфікації і активності в розвиток організації.

Проектування організацій. Організація як об»ект проектування. Структура проектування. Діяльність як предмет проектування. Алгоритми діяльності. Проектування діяльності організації: індивідуальна діяльність спеціаліста, діяльність групи спеціалістів. Проектування посадових інструкцій. Проектування експлуатаційних інструкцій. Проектування діяльності організації.

Внутриорганізаційне забезпечення менеджменту. Концепція організації (по Ч.Бернард). Типи зовнішніх умов які здійснюють серйозний вплив на функціонування організації. Параметри концепції підприємства, які дають пояснення поведінки організацій та визначають різницю між ними. Концепція управління ресурсами (Б.Карлов, 1991; Дж.Гібсон, 1988). Складові успіху майбутньої організації на „інструментальному” рівні (Х.Хендрик). Типологія організаційних концепцій. Сутність трансформованої культури. Базові компетенції управлінських кадрів. Модель компетенції в стратегічному менеджменті. Управління емоційною компетенцією менеджера.

Поняття організації. Концепція життєвого циклу організації. Загальні характеристика організації. Цілі організації. Формальна і неформальна організація. Характеристики неформальних організацій. Горизонтальний і вертикальний розділ праці. Організація по М.Веберу, Т.Парсонсу, Р.Акоффу, А.І.Пригожину, С.Роббінсу, Т.Пітерсу.

Основні теоретичні підходи дослідження організації. Школа наукового менеджменту (Ф.Тейлор). Теорія групових процесів (К.Лєвін). Теорія організації як соціотехнічної системи яка залежить від характеру соціального оточення (Ф.Є.Емори, Є.Л. Трист). Теорія класичної, або апаратної формальної бюрократії (М.Вебер). Теорія стимулювання і мотивації (Х.Хаймон, Д.Каті та І.Раймер). Мережева модель організації (С.Дж. Ламмерс). Теорії відкритих систем: теорія загальних систем (Л. фон Берталанффі, 1956); концепція невизначеності. Загальні характеристики відкритих систем. Організація як соціально-економічна система. Етапи розвитку організації: створення ініціативної групи; орієнтація і формалізація; структурування організації; тиражування ідей.

Характер організації. Індивідуальність організації. Використання теорії психологічних типів дослідження організації. Інформаційна трактова психологічних типів організації (І.Майєрс і К.Бриггс). Характеристика екстравертної та інтравертної організації. Основні риси відчуваючої та інтуїтивної організації. Основні риси розумової і відчуваючої організації. Риси оцінюваючої та сприймаючої організації. Методика виявлення типологічного коду організації.
^ 3. Влада та лідерство як базові організаційні процеси

Феномен влади. Влада як міжособова взаємодія. Загальна класифікація підстав влади. Підстави влади і контроль. Взаємозв'язок підстав влади. Непрямі методи впливу. Потреба у владі. Модель влади в міжособовій взаємодії. Влада і свобода. Влада і покора.

Феномен лідерства. Лідерство і керівництво, як соціально-психологічні феномени. Основні функції управлінської діяльності: цілеполагання; планування; організації; стимулювання; контролю, обліку та аналізу діяльності; функція прийняття управлінських рішень (делегування повноважень); функція мотивації і стимулювання. Лідерство і організаційна влада. Лідерство і еволюція влади в організації. Теорії лідерства. Професійно-важливі якості керівника. Психологія індивідуального стилю управління. Незалежність керівника: плюси і мінуси (Дж.Вагнер). Підприємницьке лідерство (Н.Нікольсон): відмінності від традиційних уявлень. Уміння та навички досвідченого керівника.

Здоров’я керівника як фактор ефективної діяльності. Стрес в діяльності керівника. Управління емоційними станами. Життєві кризи в діяльності керівника. Технологія профілактики та подолання синдрому „професійного вигорання” у менеджерів і персоналу організації.
^ 4. Організаційна поведінка і взаємодія

Організаційна комунікація. Структури комунікації. Значення і сенс в комунікації. Сучасні теорії комунікації. Організаційна комунікація як система. Спілкування в організації. Функції спілкування. Комунікативна функція спілкування. Структура комунікативного акту. Засоби комунікації. Вербальне спілкування. Невербальні засоби спілкування. Регулятивна функція спілкування. Перцептивна функція спілкування. Ідентифікація. Емпатія. Рефлексія. Інтерпретація і атрибуція. «Ефекти» міжособового сприйняття. Точність міжособової перцепції. Міжособова аттракція. Зворотний зв'язок. Спілкування і розуміння. Бар'єри ефективного спілкування. Оцінка джерела повідомлення. Спілкування і статус. Система організаційного спілкування. Інформаційні потоки. Типи комунікаційних сітей. Неформальне спілкування в організації. Спілкування і стиль управління. Задоволеність в організаційному житті. Стереотипи людяності і моральності у бізнесі. Теорія рівності (С.Адамс). Загальні теорії мотивації організаційної поведінки. Змістовні теорії мотивації (теорії потреб): ієрархія потреб (А.Маслоу); теорія двох факторів (Ф.Герцберг); теорія мотивації Х і Y (Д. Мак-Грегор). Процесуальні теорії мотивації: теорія очікування (В.Врум); розширена модель очікування (Л.Портер і Е.Лоулер); теорія справедливості (Дж.С. Адамс); теорія посилення (В.Ф.Скіннер); гроші як мотиватор. Поняття валентності результату. Мотивація і очікування. Делегування та наділення повноваженнями в організації (Р.М.Кантер). Оцінка результатів і зняття оборотного зв’язку в організації.

Поняття про виробничу адаптацію особистості. Зміст і показники адаптації особистості. Поведінка людини в організації. Типи поведінки людини в організації. Соціальна та професійна адаптація персоналу організації. Тренінги особистісної адаптації.

Соціально-психологічний зміст поняття „кар’єра”. Типи кар’єри (Д.Сьюпер). Поняття „професіоналізм” та „кар’єрний ріст”. Основні стадії та етапи індивідуальної кар’єри (по С.Н.Паркінсону, А.М.Толстой).

Взаємодія в організації: групові процеси. Психологія малої групи. Умови утворення групи. Формальна і неформальна структура групи. Груповий тиск. Групова згуртованість. Сумісність. Спрацьованість. Вселяння. Ролі, які необхідні для успішного існування групи (по Бейлзу). Семантичне поле як першопричина групової динаміки. Комунікація в різних типах груп. Визначення спілкування. Функції спілкування: комунікативна; когнітивна; емотивна; конативна; креативна. Інформаційні функції співробітника. Інформаційні ролі співробітника організації. Розподіл інформаційних ролей. Теорія символічного інтеракціонізму (Дж.Г.Мід). Концепція Д.Кіслера. Групова динаміка по Т.Лірі. Концепція трансакцій по Е.Берну. Етапи ділового діалогу. Оборотний зв’язок в спілкуванні. Групові ефекти: ефект „соціальної фасілітації”; ефекти „лінощі” і „розподіл відповідальності”; ефект „соціального порівння” (Л.Фестінгер); ефект „конформізму”; ефект групової поляризації; ефект приналежності до групи; психофізіологічний ефект; ефект синергії; ефект наслідування; ефект ореолу; ефект маятника; ефект пульсара; ефект „Ми і Вони”; ефект групового фаворитизму; ефект групового егоїзму; ефект „сніжного кому”; ефект бумерангу. Підстава угодовства, підпорядкування і переконання: переконання, самопросування, прохання, конструктивна критика, наказ, провокація, стимулювання заохоченням, стимулювання покаранням, подяка, рольове управління.

Принципи угодовства, підпорядкування і переконання: принцип послідовності, принцип взаємного обміну, принцип соціального доказу, принцип прихильності, принцип авторитету, принцип дефіциту.

Спротив в організації. Вирішення конфлікту особистості і організації (сітка Т.Кілмана). Специфіка конфлікту в організації. Організаційні конфлікти. Виробничі конфлікти. Трудові конфлікти в організації. Інноваційні конфлікти. Особливості управління конфліктами. Типові бар’єри, що перешкоджають вирішенню конфліктних ситуацій. Попередження конфлікту в організації.

Проблема типології співробітників організації. Гендерні проблеми в організації. Групова динаміка. Стадії розвитку групи. Технологія профілактики та подолання комунікативних бар’єрів в організації.
^ 5. Корпоративна культура організації. Соціально-психологічний клімат організації

Визначення корпоративної (організаційної) культури (Е.Джакус, Х.Шварц і С.Девис, С.Мішон, П.Штерн, К.Голді, Е.Шейн, Г.Морган). Компоненти корпоративної культури. Основні поняття що асоціюються з культурою (К.Юнг). Концепції корпоративної культури. Рівні культури. Цінності корпоративної культури. Типи корпоративної культури. Види корпоративних культур по Д.Зонненфельду: „бейсбольна команда”; „клубна культура”; „академічна культура”; „оборонна культура”; позитивні і негативні корпоративні культури (на підставі класифікації С.Г.Абрамової і І.А.Констенчук). Характер корпоративної культури що виявляється через систему відношень. Характеристика позитивної культури через особливості соціально-трудових відносин. Основні етапи формування корпоративної культури. Традиції, зовнішні признаки, по яким можна судити про корпоративну культуру організації. Характеристики корпоративної культури по Ф.Харрис і Р.Моран. Типи сучасної української корпоративної культури: „друзі”; „сім’я”; „культура начальника”. Феноменологічна концепція корпоративної культури. Раціонально-прагматична концепція корпоративної культури. Рівні культури по Е.Шейну: артефакти; проголошенні цінності; базові уявлення. Зміни корпоративної культури: в когнітивних структурах, в психічних процесах, емоційних реакціях. Методи дослідження конкретної корпоративної культури (по А.Русалинової). Методи підтримки корпоративної культури. Технологія формування професійної етики менеджерів.

Соціально-психологічний клімат (СПК). Основні підходи до визначення природи СПК. Фактори формування СПК: фактори макросреди, фактори мікросреди. Характеристика методів вивчення клімату. Показники СПК. Характеристика сприятливого і несприятливого СПК. Оптимізація СПК. Технологія формування сприятливого СПК в організації.
^ 6. Організаційне мислення та прийняття рішень в групі

Роль соціальних стереотипів і мемів в прийнятті групових рішень. Групове мислення. Феномен огрупління мислення. Рекомендації по подоланню огрупління мислення. Признаки огрупління мислення. Фактори, що впливають на прийняття рішень в групі. Якісні методи прийняття рішень: SWOT – аналіз, суб’єктивне „зважування” наслідків, рефлексивне рішення, виділення ключових критеріїв, дерево рішень, метод інверсії, метод емпатії (метод особистої аналогії), метод організованих стратегій, метод „мозкового штурму”, метод гарної ідеї, метод синектики, метод утопічних ігор, метод Дельбеки. Методики прийняття групового рішення: модифікації методу „мозкового штурму” та його модифікації; метод аналогій; морфологічний метод та метод аналізу кругу проблем; випадковий імпульс; метод ”635”; метод модерацій. Модифікація проведення „брейнстормінгу”. Методика „сім ступіней”. Етапи прийняття рішень. Критерії оцінки результату. Когерентність по П.Тагарду. Стилі прийняття керівником рішень з групою персоналу. Технологія прийняття менеджерами управлінських рішень в організації.
^ 7. Творчість та інновації в організаційній психології

Поняття інноваційної діяльності (П.Дракер). Інноваційна стратегія. Види інновацій. Класифікації нововведень: радикальні і модифікуючи; продуктивні, технологічні, соціальні (Н.А.Ільїна). Основні етапи процесу нововведення. Основні області здійснення інновацій в організації. Фактори, що впливають на відмову від нововведень. Оцінка інноваційного клімату в організації (по Дж.Екваллу). Витоки інноваційних можливостей в межах та за межами організації. Характеристика методів та засобів інноваційної діяльності. Реінженирінг. Класифікація соціально-економічних типів особистості в залежності від установки до нововведень (А.Л.Журавлев). Бар’єри по відношенню до інновації: психологічний, економічний, особистісний та соціальний. Шляхи оптимізації нововведень в організаціях (Н.А.Ільїна). Програма тренінгу креативності (С.І.Макшанов і Н.Ю.Хрящова), по здійсненню інновацій в організацій. Концепція управлінського таланту (Ф.Садлер).
^ 8. Зміст та особливості діяльності психологів в організації

Поняття про модель психологічної служби. Характеристика моделей психологічних служб: „суспільна”, „організаційна”, „групова” та „особистісна”; „екстремальна” та „стабільна”, „безпосередня” та „опосередкована”. Положення про психологічну службу в організації. Планування роботи психолога в організації. Основні види діяльності організаційних психологів. Зміст діагностичної роботи психолога організацій. Діагностична робота психолога в рішенні задач професійного підбору персоналу. Мета і задачі професійного відбору. Модель визначення професійної придатності персоналу.

Методики психологічного дослідження при вирішенні задач професійного підбору та визначення професійної компетентності персоналу. Особливості корекційно-розвиваючої роботи психолога в організації. Класифікація методів групової психокорекційної роботи в організації. Корекція і розвиток: мотиваційної сфери персоналу; емоційного потенціалу колективу; міжособових відносин в організації; розвиток особистості і особистісний ріст члена організації; придатності, адаптація і компетентності персоналу.

Основні поняття, умови та ефективність психологічного консультування в організації. Особливості організації особистісно-спрямованого та соціально-організованого направлення в організаційному консультування. Коучинг як вид організаційного консультування. Оцінка результатів організаційного психологічного консультування.

Технології роботи психолога організації з персоналом та менеджерами організації. Використовування сучасних методик психологічного дослідження організації і персоналу (опитувальник К.Л.Вілсона „Цикл управлінських умінь”; біографічний опитувальник (ВІV); опитувальник „Якоря кар’єри” Е.Шейна; тест самомоніторингу М.Снайдера; методика оцінка загальних і спеціальних технічних здібностей Дж.Фланагана; анкета по вивченню організаційних умов, задоволеністю працею і професійним розвитком).
^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

Основна література:

1.Истратова О.Н. Справочник психолога-консультанта организации / О.Н. Истратова, Т.В. Экссакусто. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 638с.

2.Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монографія.-К.: МЗЗП, 1993-384с.

3.Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. - К.: Ніка-Центр, 2000. – 332с.

4.Ньюстром Дж.В., Дэвис К. Организационное поведение / Перевод с англ. под ред. Ю.Н.Каптуревского - СПб.: Изд-во «Питер», 2000. – 448с. – (Серия «Теория и практика менеджмента»).

5.Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с.

6.Организационная психология / под ред. Г.В.Суходольского. – Харьков: Изд-во Гуманитарный Центр, 2004. – 256с.

7.Пачковський Ю.Ф. Психологія підприємництва. Навчальний посібник.-Львів, 2001.-276с.

8.Психология менеджмента / под ред. проф. Г.С. Никифорова. – 3-е изд. – Харьков: Изд-во Гуманитарный Центр, 2007. – 512с.

9.Почебут Л.Г., Чикер В.А. Организационная социальная психология: Учебное пособие. - СПб.: Речь, 2002. – 298с.

10. 18 программ тренингов: Руководство для профессионалов / Под науч. ред. В.А. Чикер. – СПб.: Речь, 2007. – 368с.

11.Технології роботи організаційних психологів: Навч. Посібник для студентів вищ. навч. закл. та слухачів інститутів після диплом. освіти / За науч. ред. Л.М. Карамушки. – К.: Фірма „ІНКОС”, 2005. – 366с.

12.Чикер В.А. Психологическая диагностика организации и персонала. – СПб.: Речь, 2004. – 176с.

Додаткова література:

1.Авдеев В .В. Управление персоналом. Технология формирования
команды: Учеб. пособие. - М., 2002.

2.Авраменко О.М. Підприємство від „А” до „Я” (Настільна книга для підприємців та малих підприємств). Вид. Регіональний Фонд підтримки підприємства по Херсонській області в рамках заходів Регіональної програми розвитку малого підприємства в Херсонській області., - Херсон., 2006. – 211с.

3.Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник. - М.; 2005.

4.Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. - М., 1999.

5.Базаров Т.Ю. Управление персоналом: Учеб.пособие. - М., 2002.

6.Блейк P., Моутон Дж. Научные методы управления / Пер. с англ. - К.,
1996.

7.Бодди Д., Пэйтон Р. Основы менеджмента. - СПб., 1999.

8.Венделин А. Подготовка и принятие управленческих решений. - М.,
1997.

9.Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой
работе.-М., 2001.

10.Гришина Н.В. Психологическая работа с конфликтами: три вида диалога // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред.
Л.А.Головей, Л.А. Коростылевой. - СПб., 1999. -Вып. 3.

11. Дерманова И.Б., Сидоренко Е.В. Психологический практикум. Межличностные отношения. - СПб., 1996.

12. Джуэлл Л. Индустриально-организационная психология. Учебник для вузов - СПб.: Изд-во «Питер», 2001. – 720с. ил. – (Серия «Учебник нового века»).

13. Дудченко B.C. Основы инновационной методологии. - М., 1996.

14.Забродин Ю.М. Психология личности и управление человеческими ресурсами. - М., 2002.

15. Завлин П.Н., Васильев А.В, Оценка эффективности инноваций. - СПб.,
1998.

16. Занюк С. Психология мотивации. - Киев, 2001.

17. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М.Гохберг, СЮ. Ягудин и др. / Под ред. С.Д. Ильенкова. - М., 1997.

18.Каммероу Дж., Баргер П., Кирби Д. Ваш психологический тип и стиль работы.-М., 2001.

19. Келли Г., Армстронг Р. Тренинг принятия решений. - СПб., 2002.

20.Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: Учебник. - М.,2001.

21.Корпоративная культура и лидерство. — М.: «Альпина», 2008. — С. 160.

22.Кочеткова А.И. Основы современного управления персоналом. - М.,
1999.

23.Литвак В.В. Разработка управленческих решений: Учебник. - М., 2002.

24.Лозниця B.C. Психологія менеджменту. Навч. посібник. - К., 2000.

25.Майерс Д. Социальная психология. - СПб., 2003.

26.Маслов Е.Б. Управление персоналом организации: Учебное пособие. -
Новосибирск, 2001.

27.Машков Е.Б. Психология управления: Учеб. пособие. - Спб., 2002.

28.Мильнер В.И. Теория организаций. - М., 2002.

29.Моргунов Е.Б. Управление персоналом: исследование, оценка,
обучение. М.: Бизнес-школа «Интел-синтез», 2000.

30.Моргунов Е.Б. Личность и организация. Конспекты лекций. М.:
Тривола, 1996.

31.Морозова Г.Б. Психологическое сопровождение организации и персонала. - СПб.: Речь, 2006. – 400с.

32.Основы инновационного менеджмента. Теория и практика: Учебное пособие / под ред. П.Н.Завлина, А.К.Казанцева. - М., 2000.

33.Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1971.

34.Психолог в организации: Советы профессионалов. - М., 2002.

35.Психология управления персоналом: Пособие для специалистов,
работающих с персоналом / под ред. А.В.Батаршева, А.О.Лукьянова. -
М., 2005.

36.Санкин М.И. Психология управления. - М., 2002.

37.Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. - Л.: Изд-во
ЛГУ, 1980.

38.Станкин М.И. Психология управления. - М., 2002.

39.Управление персоналом организации: Учебное пособие / Под ред.
А.Я.Кибанова. -М., 2001.

40.Управление персоналом предприятия: Учебное пособие / Под ред
А.А.Крылова, Ю.В.Прушинского. - М., 2002.

41.Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. -
М.: Наука, 1990.

42.Хасан Б.И. Психотехника конфликта и конфликтная компетентность. -
Красноярск, 1996.

43.Швалб Ю.М., Данчева О.В. Практична психологія в економіці та
бізнесі. - К., 1998.

44.Шейн Э. Х. Организационная культура и лидерство. — СПб.: Питер, 2002.







Скачать файл (122.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации