Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Контрольная работа - Геммология - файл 1.docx


Контрольная работа - Геммология
скачать (36.7 kb.)

Доступные файлы (1):

1.docx37kb.16.11.2011 20:21скачать

содержание
Загрузка...

1.docx

Реклама MarketGid:
Загрузка...


Зміст


  1. Гемологія як наука. Поняття про коштовні камені. Класифікація ювелірних мінеральних……………………………..2




  1. Огранювання коштовних каменів. Форми і методи……………..4




  1. Турмалін, його властивості, використання для ювелірних виробів……………………………………………………………………..6


Література…………………………………………………………………7

  1. 

  2. Гемологія як наука. Поняття про коштовні та виробні камені. Класифікація ювелірних мінералів.


Гемологія (від лат. Gemma- дорогоцінний камінь, перлина,та грецького logos- слово, поняття,наука)- наука, яка вивчає камені для прикрас,методи їх обробки та властивості.

Всі камені поділяються на декілька груп. В Україні діє класифікація Києвленка. Була розроблена в 1972 році. В 1994 році була розроблена класифікація каменів України.

Камені поділяються на три групи:

  1. Дорогоцінні камені:

    1. Алмаз, смарагд, рубін, сапфір синій

    2. Олександрит, сапфір,благородний чорний опал, благородна шпінель

    3. Демантоїд, шпінель, опал,топази, турмалін, аквамарин

    4. Кварц (гірський кришталь, димчатий чи раухтопаз, рожевий кварц, цитрин, аметист, хризопраз (зелений)

  2. Напівдорогоцінні камені (ювелірно-виробні):

2.1. Лазурит, жадеїт, малахіт, нефрит, чароїт, янтарит (бурштин, «котяче» око, «тигрове» око, «соколине» око)

2.2. Амазоніт, агат, гагат, скам’яніле дерево, родоніт, кварцити

3. Декоративні (виробні) камені:

3.1. Майже всі гірські породи придатні до обробки: граніти, габро, лабрадорити, мармури, кварцити, пірофіліти, туфи, вапняки.

Група ювелірних каменів об’єднує прозорі кристали і зростки, рідше просвічуючі і не просвічуючі мінеральні агрегати,які володіють красивим забарвленням, яскравим блиском, кольоровою грою, високою твердістю і хімічною стійкістю. Свої властивості вона проявляє в малих поверхнях. Ювелірні камені,як правило, використовуються у вигляді огранених вставок у конструктивних поєднаннях з дорогоцінним металом. Традиційною формою огранки прозорих каменів є фасетна, непрозорих, просвічуючи і прозорих з дефектами – кабошонів.

Група ювелірно-декоративних каменів включає в основному просвічуючі і непрозорі мономінеральні (агат, малахіт, кахалонг і ін..),

І полімінеральні (лазурит, чароїт, родоніт і ін.) агрегати. Камені всієї групи володіють гарним забарвленням, інколи в поєднанні з гарним малюнком,які проявляються однаково,як на малих, так і на великих поверхнях,що дозволяє їх використовувати для виготовлення ювелірних, художніх та декоративних виробів. Ювелірно-декоративні камені широко використовуються для виготовлення кабошонів і плоских вставок для недорогих ювелірних виробів. Їх краще по якості 

різновидності обрамляти дорогоцінним металом, інколи в конструктивному поєднанні з ювелірним камінням.

Група декоративних каменів використовується, в основному, у каменерізному виробничі для виготовлення художніх виробів декоративно-утилітарного призначення. Із різновидностей,які мають дрібний малюнок, роблять кабошони і плоскі вставки для недорогих прикрас.




2. Огранювання коштовних каменів. Форми і методи

Форма. Природні форми самоцвіту підрозділяють на правильні і неправильні.

До правильних форм відносяться кристали, які утворюються в природних умовах при рості мінералів. Розрізняють правильно утворені форми кристалів,які сформулювалися в ідеальних умовах росту, і скривлені, які носять на собі відбиток особливостей кристало-утворюючого довкілля.

Неправильні форми-куски, глиби, характерні для деяких виробних каменів (яшма,нефрит, лазурит,чароїт та ін..).

Штучні форми створюють за допомогою механічної обробки (огранки) каменю. Обробка забезпечує яскравість окраски, блиск, гру кольору на поверхні каменю.

Єдиної систематики огранювання каменів не існує, однак по формі рунисту виділяють круглі, овальні, прямокутні, трикутні, квадратні та ін.. по методу обробки можна виділити фасетну огранку, гладку та змішану.

^ Фасетна огранка. Застосовується головним чином для прозорих каменів. Завдяки великій кількості дрібних, гладко відполірованих граней камінь набуває більш сильного блиску, а найчастіше і кольорову гру. Більшість різновидів фасетної огранки відноситься до двох основних форм – діамантової і ступінчату.

^ Діамантова огранка. Застосовується до алмазу. Вона використовується його оптичні властивості. Разом з тим, діамантову огранку застосовують для огранки практично всіх прозорих каменів.

Огранка розою. Древній метод огранки алмазу. Вперше ця огранка появилась в Індії, в Європу завезена в 16 ст. Огранені розою камені мають плоску основу та купол з трикутних граней. Розрізняють декілька її варіантів в залежності від числа і розташування фасет.

^ Огранка «вісімкою». Спрощений варіант 57-граневої діамантової огранки. Застосовують для огранки дрібних алмазів. Цей тип огранки називають також старою англійською огранкою або єдиною огранкою.

^ Огранка діамантова рання. Найбільш часто використовується для огранки алмазу. Нараховує 58 граней. На короні-33 грані,а павільйон складається з 24 граней.

Сучасна огранка по Толковському. Одна із ідеальних огранок алмазу в цьому типі огранки при діаметрі рунисту в 100% ширина таблиці рівна 53%, висота корони – 16,2%, глибина павільйону-43,1%.

^ Огранка королівська. 85-гранна огранка алмазу, складається із 49 граней корони і 36 граней павільйону.



Огранка ступінчата - простий вид фасетної огранки, використовується головним чином для кольорових каменів. Більшість фасет має паралельні ребра, крутизна фасет в напрямку до рунисту зростає. Число фасет в нижній частині зазвичай більше,ніж у верхній.

^ Гладка огранка. Може бути рівною (плоскою) або округлою, випуклою. Вона підходить для агату та інших непрозорих ювелірних каменів.

Кабошон – основний представник гладкого шліфування. Верхній частині каменю надається округла форма, нижній - плоска або слабо випукла. Нижню частину темних каменів роблять ввігнутими (виточують), щоб висвітлити кольоровий тон.

^ Змішана (комбінована) огранка. У ній поєднанні два типи огранки: верхня частина гладенька, нижня фасетована або навпаки.

При одному і тому ж типі шліфування каменю можна надавати різні форми, серед них такі: кругла, овал, конус, антик (квадрат або прямокутник з заокругленими кутами і пологовипуклими сторонами), трикутник, каре(квадрат), шестикутник,багет(витягнутий прямокутник), трапеція, французька огранка (загальний контур і площадка квадратні, фасети трикутні), панделок або груша, вона ж капля (груше подібна), підвіска, бріолет, оливка. Крім того, відомо багато фантазійних форм (серце, герб та ін..).



  1. 

  2. Турмалін, його властивості, використання для ювелірних виробів.


Благородні його різновиди здавна використовуються в якості ограночного матеріалу. Це зумовлено високою твердістю, відсутністю спайності, сильним блиском, а головне красою і різноманітністю кольорової гамми турмаліну. Належить до алюмоборосилікатів кільцевої будови, має складний хімічний склад, кристалізується в тригональній сингонії, кристали бувають одно-двоголові. На головках кристалів розвивається своєрідний комплекс граней з великою (до 30 і більше) кількістю простих форм.

Фізичні властивості турмалінів залежать від хімічного складу. Колір різноманітний: рожевий, червоний, жовтий, коричневий, зелений, синій, поліхромний; твердість 7–7,5; густина 3,0–3,26; володіє плеохроїзмом; від непрозорого до прозорого. Якщо нагріти турмалін, стиснути, або потерти, в ньому виникає електричний заряд, при цьому один кінець заряджається позитивно, інший негативно (піро- і п’єзоелектрика). Ювелірні різновиди: ахроїт (безколірний), рубеліт (червоний), індіголіт (блакитний). Сплутати турмаліни можна з цитрином, хризолітом, демантоїдом і ін.

Важливими діагностичними ознаками турмаліну є сильний плеохроїзм і високе двозаломлення. В сучасній ювелірній промисловості використовуються в основному турмаліни альбаїтового ряду, зрідка дравіти і ще рідше непрозорі чорні – шерли.

Турмаліни досить легко приймають поліровку, без розтріскування і замутнінь, звичайними тонкими пастами. Мінерал в’язкий і нечутливий до нагрівання. Під час обдирки, при наявності гострих кутів, в них зароджуються тріщинки, які необхідно зішліфовувати і корегувати пропорції каменю. Полірується легко оксидом алюмінію, окисом олова або окисом хрома на олов’яному кругу. Подряпини, що з’явилися на великих гранях видаляються при зміні напрямку поліровки. Кути коронки – 40°, кути павільйону – 40°. Бездефектні кольорові різновиди йдуть на виготовлення вставок, оброблених фасетним (багатогранним) огранюванням, для каблучок, сережок, брошок і ін. ювелірних виробів. Основними формами фасетного огранювання є: ступінчата, діамантова, троянда, шахова, і комбінована. Напівпрозорі, тріщинуваті, але гарно забарвлені різновиди обробляються у вигляді кабошонів, цінність яких значно поступається цінності огранених каменів. Досить високо цінуються колекційні зразки. Крупні і досконалі по формі кристали кольорового турмаліну, або друзи коштують інколи дорожче, ніж матеріал, який може бути отриманий для огранювання.




Література


Баранов П.Н. Геммология: диагностика, дизайн, обработка, оценка самоцветов: Учебник - Днепропетровск: метал,2002.-208 с.


Бакка М.Т.,Олексійчук С.Б.Гемологія. (Практичні аспекти). Навчальний посібник. – Житомир: ЖДТУ,2005. – 287 с


Скачать файл (36.7 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации