Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Курсовий проект - Звіт з польової практики з курсу Гідрологія - файл n1.doc


Курсовий проект - Звіт з польової практики з курсу Гідрологія
скачать (24637.5 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc24638kb.27.12.2012 10:40скачать


n1.doc



«Міністерство освіти і науки України»

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

«Кафедра географії та геоекології»
Звіт з польової практики з курсу «Гідрологія»

Мельника Юрія Васильовича

студента І курсу, 11 групи,

природничо-географічного факультету


Кіровоград 2011

Вступ

Місцем проведення гідрологічної практики є місто Кіровоград та його околиці, зокрема селище Соколівське та Черняхівка. Це територія де протікають річки Інгул, Сугоклія та Біянка. Тут спостерігаються гирла річок Біянка та Сугоклія. Інгул у північній частині міста має набагато ширше русло ніж в південній частині. Основні дослідження річок Біянка та Інгул проводились в межах Кущівки.

Метою проведення практики з гідрології є закріплення теоретичного матеріалу та знань сформованих під час аудиторних занять з курсу гідрології. Також необхідне є набуття навичок роботи з гідрометричними приладами при вивченні водних об’єктів.

Основні завдання практики: навчитись працювати з гідрометричними приладами, проводити гідрометричні виміри та їх камеральну обробку, виявити закономірності розподілу гідрологічних характеристик, спостерегти гідрологічні закономірності місця проходження практики.

В умовах проведення індивідуальної гідрологічної практики в межах міста склад бригади був не постійним. Дослідження замірів глибин, швидкостей течії та спостереження за річками проводились у наступному складі бригади: Ковцун В., Марущак Я., Мельник Ю., Мудра О. Камеральні роботи проводились як індивідуально, так і у складі бригади. В перший день практики 20 червня 2011 року було проведено індивідуальні камеральні роботи з визначення основних фізико-географічних та морфометричних характеристик басейну річки Інгул, роботи проводились за топографічними картами Кіровоградської області, в ході їх виконання було визначено числові показники відповідних характеристик, а також побудовано гідрографічну схему річки та її приток. 22 червня 2011 року було зроблено заміри глибин у річці Інгул методом промірів лінійними об’єктами визначеної довжини. Того ж дня індивідуально було проведено заміри швидкості течії в річці за допомогою поперечного створу, на основі отриманої інформації з замірів глибин студенти даного складу бригади провели камеральну роботу з побудови профілю поперечного перерізу річища. В період 23, 24, 27 червня було вивчено (за планом опису річки у щоденнику) річки Інгул, Сугоклію та Біянку відповідно. Дослідження проводились методом спостереження, вимірів річкових долин, терас та річищ. Досліджувались також алювіальні відклади та робота річок. 1 липня було проведено виміри дебіту джерела річки Біянка, також того дня відбулись спільні камеральні роботи з опису річок за даними спостереження. А 3 липня було проведено дослідження з визначення гідрологічних характеристик річки Біянка, поблизу вулиць Олександрійської та Кримської.

Коротка фізико-географічна характеристика району практики

Кіровоградська область розташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України. Площа становить 24,6 тис. км І (4,1% від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.

У геоструктурному відношенні територія міста та його околиць лежить у межах центральної частини Українського щита - Кіровоградського тектонічного блоку. Кристалічний фундамент складений протерозойськими метаморфізованими породами (гранітами, гнейсами, сланцями), зібраними у лінійні складки, та їхніми продуктами вивітрювання. Осадочний чохол залягає на денудованій поверхні фундаменту.

В Кіровоградській області видобувають корисні копалини металічні (руди різноманітних металів), неметалічні (будматеріали, хімічна сировина, міндобрива, вогнетривкі і абразивні матеріали) і горючі (вугілля, торф, горючі сланці тощо). До особливої групи відносяться підземні води. На території області експлуатуються родовища більш ніж двох десятків різноманітних видів корисних копалин а також відкриті рудопроявлення ще багатьох інших видів мінеральної сировини.

Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця. Говорячи про Кіровоград варто зазначити що місто перетинає річка Інгул та її притока Сугоклія, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища.

У північній території регіону переважають чорноземи середньогумусні звичайні, також малогумусні в лесових породах. Найбільший вміст гумусу мають чорноземи південно-східної частини області (7,2 %). На південь від смуги середньогумусних чорноземів поширені малогумусні (вміст гумусу — 5-5,8 %). На плакорах ґрунтовий покрив однорідний, на схилах поширені змиті відміни звичайних чорноземів, на терасових рівнинах розвинуті чорноземи солонцюваті та лучно-чорноземні ґрунти.

Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця. Говорячи про Кіровоград варто зазначити що місто перетинає річка Інгул та її притока Сугоклія, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища.

Геоботаніки відносять регіон Кіровоградських степів до великої Євроазіатської степової області. У природних ландшафтах їх до розорювання на плакорах домінували дернинні злаки: ковили Лессінга, українська, Залеського, костриця борозниста (типчак), стоколос, келерія, житняк, тонконіг та ін. У степовому різнотрав'ї представлені півонія вузьколиста (воронець), катран татарський, шавлія поникла та австрійська, полини, кермек та ін. У степовій зоні наявні також лісові, лучні й болотні рослинні угруповання. Середня лісистість становить лише 3 %, причому з усієї лісопокритої площі близько 39 % займають насадження з дуба, 33 — соснові, 6 % — ясеневі та ін. Деревна рослинність (байрачні ліси) частіше зустрічається на півночі зони. Зазначимо, що степова флора відрізняється від різнотравно-лучних угруповань лісостепу. В степу домінують багаторічні ксерофільні злаки, а різнотрав'я має підпорядковане значення. У степових фітоценозах більше ефемерів та ефемероїдів, є полини, галофітна рослинність, рослинний покрив розріджується. У розподілі рослинного покриву простежуються підзональні відмінності. У північному степу в минулому панували різнотравно-типчаково-ковилові степи, у центральній частині зони — типчаково-ковилові, у приморській смузі та Присивашші — розріджені типчаково-ковилові та полиново-типчакові степи. У річкових заплавах є ліси з осокорів, верб. Поширені чагарники з терену, вишні, шипшини, дерези, карагани та ін. Між окремими Олешківськими піщаними аренами ростуть дубово-березові гаї. На Азово-Чорноморських прибережних злаково-полинних степах поширені житняк, типчак, полини Бошняка і кримський, кермек, камфоросма, сарсазан та ін.

За умовами зволоження, теплозабезпеченістю, характером ґрунтового покриву, природної рослинності, сучасного сільськогосподарського використання Кіровоградська степова зона умовно поділяється на підзони. Північностепову, середньостепову, південностепову (сухостепову). Такий поділ зумовлюється поширенням типових зональних і підтипових (підзональних) степових ландшафтів з їх внутрішньо-, підзональними та регіональними відмінностями. Господарське використання місцевих ландшафтів має враховувати особливості їх генези, динаміки, морфологічної структури, дотримання величин антропогенних навантажень на них, базуватися на системі заходів, що запобігають негативному впливові сучасних фізико-географічних процесів. Серед природно-територіальних комплексів найбільш поширені: ландшафтні місцевості лесових хвилястих рівнів зі звичайними середньогумусними чорноземами, значно еродованими.

Гідрографічна характеристика басейну річок

Площа басейну річки Інгул, в межах Кіровоградської області, становить 5106 кмІ. Довжина річкового басейну по області складає 110 км. Ширина басейну близько 46,4 км, максимальна ширина складає 86,8 км. Коефіцієнт асиметрії річкового басейну 6,3. Похил басейну складає 1,06 м/км. Наведені числові характеристики частини басейну що розташована у Кіровоградській області. Обраховано за топографічною картою.

Щодо гідрографічних характеристик річки Інгулу в межах області, можна навести такі дані. Довжина річки виміряна на карті – 175 км, коефіцієнт звивистості 1,6. Справждня довжина річки 280 км. Коефіцієнт густоти річкової сітки становить 0,1. Падіння річки 117 метрів, середній похил 0,4 м/км. Головними притоками Інгулу в нашій області є річки Біянка, Сугоклія (Олено-Косогорівська), Сугоклія, Аджамка, Березівка та Громоклія.

Площа басейну Сугоклії становить 528 кмІ. Довжина річкового басейну 33 кілометри. Ширина басейну в середньому 13 км, максимальна 16,2 км. Асиметрія річкового басейну складає 5,5. Похил басейну 2 м/км.

Річка Сугоклія має довжину 39,7 км. Коефіцієнт звивистості становить 1,3. Коефіцієнт густоти річкової сітки складає 0,169. Падіння річки (витік на висоті 186 м, а гирло на висоті 107 м) дорівнює 79 метрів. Середній похил річки складає 2 м/км. Говна притока це річка Лозуватка.

Площа басейну Біянки складає 40 кмІ. Довжина річкового басейну 5,5 км. Середня ширина басейну – 2,8 км, максимальна – 4,2 км. Ліва частина басейну (в межах цетральної частини міста) має площу близько 8 кмІ, а права – 32 кмІ. Асиметрія басейну складає 1,2. Верхня частина басейну розташована на висоті 169 метрів над рівнем моря, а нижня на висоті 108 метрів над рівнем моря, отже похил басейну складає 11,1 м/км.

Річка Біянка має довжину 4,6 кілометрів. Коефіцієнт звивистості – 1,33. Коефіцієнт густоти річкової сітки не первищує 0,115 якщо не брати до уваги тимчасові струмки. Витік річки знаходиться на висоті 149 метрів над рівнем моря, а гирло на висоті 108 метрів над рівнем моря, отже падіння річки складає 41 метр, а середній похил 8,91 м/км. Приток у річки Біянки немає, наявні лише деякі тимчасові водотоки (струмки), що протікають у системі ярів в центральній частині Картанівки, а також у Великій Балці.

Водомірні спостереження

Водомірні спостереження в ході виконання завдань практики проводились на визначеній ділянці річки звільненій від рослинності, з якої було помітно значну частину річки, була можливість дослідити глибину, швидкість течії та інші гідрологічні та морфометричні показники водойми. Ця територія була обладнана певним набором приладів для водомірного спостереження. Отже ця ділянка річки загалом являє собою палійовий (штоковий) водомірний пост, котрий експлуатувався у ході проведення гідрологічних досліджень та спостереження за водним режимом річки.

До приладів необхідних для гідлологічного дослідження (вимірювань) річки можна віднести гідрометричну вертушку (млинок) що є поширеним приладом вимірювання швидкостей течії і налічує такі головні частини: корпус, хвостове оперення, ходову частину з контактним механізмом і лопатевим гвинтом, сигнальний пристрій. Також для виконання вимірів швидкості течії застосовуються поверхневі поплавки, що складаються з пінопласту, мають незначну вагу, та форму придатну для найменшого опору течії, що дозволяє визначати за ними точну її швидкість. Нівелірна рейка прилад необхідний для обслуговування рейкового водомірного посту. Рейка переносна (ГР-23 або більш новітній варіант) має поділки через 1 см і цифри через 10 см. Загальна її довжина 1,25 м, а робоча 1 м. Всередині рейки встановлена трубка з отворами внизу, які закриваються клапанами. Трос (мотузка) з мітками призначений для побудови поперечних створів на річищі, з замітками на ньому що дозволяють визначити метричні показники на поверхні водойми. Віхи – палиці, які призначені для відмічення точки на земній поверхні, повинні бути помітними здалеку. Кілочки дерев’яні – потрібні для побудови поперечних створів, тримають кінці мотузки. Рулетка – метричний прилад для визначення відстаней, складається з корпусу та гнучкої металевої стрічки з сантиметровими та міліметровими відмітками. Секундомір – прилад для точного визначення часу, що при визначенні швидкості течії потрібний для фіксації часу проходження поплавків через поперечний створ. Термометр водний – необхідний для замірів температури води у досліджуваних водних об’єктів. Компас – це прилад для орієнтування на земній поверхні відносно географічного меридіана. Диск Секкі — прилад для виміру прозорості води в водоймах. Являє собою білий диск діаметром 30 см, що на тросі опускають у воду й зауважують глибину, на якій він перестає бути видимим. Ця глибина, виражена в метрах, приймається за міру прозорості води. Названий по імені Анжело Секкі (іт. Angelo Secchi), який вимірював в 1865 прозорість морської води таким методом. Засоби рятування, необхідні для роботи на водоймі у польових умовах засоби що зорієнтовані на порятунок у небезпечній ситуації.

На даному посту було проведено дослідження швидкості течії методом поплавків, проведено заміри глибин на відстані водного перерізу річища, що складав близько 6 метрів. Заміри було проведено на кожні 20 см перерізу. За даними складено поперечний переріз русла. Обстежено дно річки, спостережено прозорість води та температуру. За допомогою мірної кружки було визначено дебіт джерела. З положення поста було визначено та занотовано основні числові показники, метричні та інші характеристики річок, що були включені до їх загального опису. Також було досліджено мутність води, водну рослинність та роботу річок (алювіальні відклади, деформацію берегів).

Вимірювання глибин

Промірні роботи в річках були спрямовані для визначення їх глибин на різній відстані точок від берега. Для вимірів глибин на річці Інгул було визначено 29 точок на відстані ~6 метрів. Кожен промір здійснювався на відстані 20 сантиметрів від попереднього. За відсутності водомірних рейок проміри глибин робились за допомогою лінійних об’єктів визначеної (рулеткою) величини. Використовувався метод глибинних замірів від водної поверхні до дна, під кутом 90°. Первинна обробка результатів, що включала перенесення числових показників (записи) до щоденника, здійснювалась на місці посту. Перед початком замірів було визначено та занотовано примітки (характер дна, температуру та прозорість води).

№ промірних точок

Відстань від постійного початку (м)

Глибина (м)

Примітки

1

0,2

0,15

Дно замулене, з залишками водоростей.

Спостерігається мілина з алювіальних відкладів (алювіальний ґрунт, супіски).

t = 19° С.

Вода – непрозора.

2

0,4

0,6

3

0,6

0,75

4

0,8

0,62

5

1,0

0,67

6

1,2

1,15

7

1,4

1,17

8

1,6

1,25

9

1,8

1,35

10

2,0

1,36

11

2,2

1,36

12

2,4

1,42

13

2,6

1,4

14

2,8

1,42

15

3,0

1,43

16

3,2

1,4

17

3,4

1,45

18

3,6

1,45

19

3,8

1,41

20

4,0

1,38

21

4,2

1,27

22

4,4

1,25

23

4,6

1,05

24

4,8

0,58

25

5,0

0,58

26

5,2

0,55

27

5,4

0,43

28

5,6

0,13

29

5,8

0,05

Таблиця 1. Журнал промірів глибин на річці Інгул (щоденник ст. 17)
За даними результатами визначено середню глибину перерізу яка складає 1 м. Форма заплави ввігнута V-подібна з широким дном. Побудовано поперечний переріз рельєфу дна річки (див. щоденник ст. 21, Біянка – ст. 30).

Виміри глибин на річці Біянка проводились на 9 промірних точках, кожна нова точка на відстані 25 см від попередньої. Середня глибина – 33 см.

№ промірних точок

Відстань від постійного початку (м)

Глибина (м)

Примітки

1

0

0

Дно замулене.

t = 14° С.

Вода непрозора.

2

0,25

0,07

3

0,5

0,25

4

0,75

0,5

5

1

0,54

6

1,25

0,49

7

1,5

0,28

8

1,75

0,16

9

2

0,04

Таблиця 2. Журнал промірів глибин на річці Біянка (щоденник ст. 26)

Визначення швидкості течій води і розрахунки витрат води
Швидкість течії була виміряна за допомогою поплавків. Для двох річок було використано 18 поплавків, 10 для Інгулу та 8 для Біянки. При визначенні швидкість руху поплавка рахувалась як швидкість течії. Обробка вимірів проводилась так – запускався поплавок біла першого створу, долаючи відстань 5 метрів до створу другого поплавок показував час руху течії, котрий фіксувався секундоміром та нотувався у тимчасові записи, котрі згодом переносились у щоденник практики.

Для річки Інгул було отримано такі записи:


№ поплавка

Місце проходження поплавка через середній створ від постійного початку

Тривалість ходу поплавка, в секундах

№ групи до якої віднесено поплавок

Швидкість течії м/с

Примітка

1

центр

22

1

0,22

слабкий вітер

2

центр

19

1

0,26

слабкий вітер

3

центр

19

1

0,26

слабкий вітер

4

центр

20

1

0,25

слабкий вітер

5

центр

20

1

0,25

слабкий вітер

6

лівий край

18

1

0,27

слабкий вітер

7

лівий край

38

1

0,13

слабкий вітер

8

правий край

44

1

0,1

слабкий вітер

9

правий край

42

1

0,12

слабкий вітер

10

правий край

45

1

0,1

слабкий вітер

Таблиця 3. Швидкість течії в річці Інгул (щоденник ст.. 19-20)
Показники 7 поплавка – показують течію біля лівого берега, а 8-9 – правого берега річки.

Для річки Біянка отримано наступні дані:


№ поплавка

Місце проходження поплавка через середній створ від постійного початку

Тривалість ходу поплавка, в секундах

№ групи до якої віднесено поплавок

Швидкість течії м/с

Примітка

1

центр

16

1

0,3




2

центр

16

1

0,3




3

центр

16

1

0,3




4

центр

16

1

0,38

вітер

5

центр

16

1

0,4

вітер

6

центр

16

1

0,38

вітер

7

центр

16

1

0,26

вітер

8

центр

16

1

0,38

вітер

Таблиця 4. Швидкість течії в річці Біянка (щоденник ст. 28-29)
Показники площі водного перерізу річища (W), ширину річки (B), змочений периметр (P), гідравлічний радіус (R), середню та максимальну глибину в промірній вертикалі (h серед., h макс.), а також середню швидкість течії водяного потоку (V серед.) та витрати води (Q), для двох річок подано у зведеній таблиці. Площа водного перерізу була обчислена аналітичним способом, ширина річки виміряна на водомірному посту під час промірів глибин.


Річка

W (мі)

B (м)

P (м)

R (м)

h серед. (м)

h макс. (м)

V серед. (м/с)

Q (мі/с)

Інгул

6,127

6

7,26

0,84

1,02

1,45

0,16

0,98

Біянка

0,7

2,1

2,3

0,3

0,33

0,54

0,28

0,196

Таблиця 5. Таблиця гідрометричних розрахунків
Гідрологічний режим Інгулу позначається тим що живлення річки типове до даного регіону, основні складові – снігові (тала вода) та дощові опади, подекуди підземні води. Річний стік залежить від кількості та циклічності випадіння опадів. Най інтенсивніший він весною (березень, початок квітня), а також в окремі часові періоди літа та осені. В період практики помічалось значне підвищення стоку, що почалось після тривалого випадіння опадів. Водний режим річки позначається періодами водопілля (снігового та дощового), що припадає на зимові відлиги та дощові літні та осінні періоди. Характерний межень у зимовий період та літні місяці. Паводки помічаються як правило весною, впродовж перших днів інтенсивного танення снігового покриву та літом після грози, можливі після затяжних осінніх дощів.

В річці Біянка живлення снігове та дощове, збільшується весною, найменше взимку перед відлигою та в посушливі періоди літа. Річний стік посилюється весною та осінню. Весняна повінь починається 15-20 березня, а закінчується в перший посушливий період квітня (5-7 днів без дощових опадів). Найбільший рівень води спостерігався після тривалих опадів у період проходження практики. Найнижчій рівень води спостерігається в посушливі літні тижні. Замерзає річка з появою першого морозу на початку грудня, товщина криги незначна.

Висновки
В ході виконання навчальної практики з курсу «гідрологія», яка проходила в межах міста Кіровоград з 20 червня по 3 липня 2011 року, було проведено спостереження та здійснено маршрути до трьох річок міста. Виконувались як польові заняття, з роботою безпосередньо на водоймах, так і камеральні (лабораторні) заняття, пов’язані з обробкою отриманих результатів. Було визначено основні морфо метричні та гідрологічні характеристики двох річок Кіровограда (Інгул та Біянка), а також зроблено загальний опис (за планом опису річки, у щоденнику) трьох річок. Маршрути зі спостереження за річками відбувались лише у межах проходження цих річок через місто. Гідрологічні спостереження та виміри проводились на водомірному посту, в якому була відсутня частка необхідних приладів (гідрометрична вертушка, рейка нівелірна, рейка переносна, диск Секкі). Однак необхідні спостереження пройшли за допомоги інших підручних методів.

Всі члени бригади (у складі Ковцун В., Марущак Я. Мельник Ю., Мудра О.) виконали необхідні дослідження під керівництвом Зарубіної Антоніни Володимирівни, за допомоги методичних рекомендацій з щоденника польової практики з гідрології (Онищенко Є.В.). Камеральні роботи було проведено у корпусі природничо-географічного факультету. Підсумок лабораторних робіт, було зроблено у повному складі бригади 1 липня (п’ятниця, 12 день практики). Останнє польове дослідження було проведено 3 липня.

Список літератури


  1. Бегам Л.Г., Болдаков Е.В., Журавлев М.М, Лиштван Л.Л. Переходы через водотоки. М. Изд-во "Транспорт". 1973. - 455с.

  2. Бишовець Л.В., Богатов Є.О., Яцик А.В. Малі річки України: Довідник. К.: Урожай, 1991. — 296 с.

  3. Быков В.Д. Проблемы речного стока. М: «Московский университет»,1968. – 183 с.

  4. Біланюк В.І. Практикум із загальної гідрології. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - 38 с.

  5. Будз О.П. Гідрологія. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення – Рівне: НУВГП, 2008. - 168 с.

  6. Доманицкий А.П., Дубровина Р.Г., Исаева А.И. Реки и озера Советского Союза. Л.: Гидрометеорологическое издательство, 1971. - 115 с.

  7. Дружинин B.C., Сикан А.В. Методы статистической обработки гидрометеорологической информации. СПб.: РГГМУ, 2001. - 167 с.

  8. Евстигнеев В.М. Речной сток и гидрологические расчеты. М.: Изд-во МГУ, 1990. — 304 с: ил.

  9. Маккавеев Н.И. Русло реки и эрозия в ее басейне. Москва, Географический факультет МГУ, 2003. - 355 с.

  10. Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гідрология. М. "Высшая школа", 1991. - 368 с.: ил.

  11. Неклюкова Н.П. Практикум по об щему землеведению. М.: Просвещение, 1977. – 443 с.

  12. Нечаев А.П. Работа рек и ручьев. Л.: Учпедгиз, 1939. - 98 с.

  13. Пустовойт С.П. Гідрометрія. К: Вища школа, 1974. 208 с.

  14. Сидорчук А.Ю. Структура рельефа речного русла. СПб, Гидрометеоиздат, 1992. - 126 с.

Опис річки Інгул
Річка Інгул, яку було вибрано для опису, витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що лежить північніше Кіровограда. Протікає річка територією Придніпровської височини, що на півдні переходить у Причорноморську низовину. Загалом річка знаходиться в Кіровоградській та Миколаївській областях. Напрямок течії річки – з півночі на південь. Серед найбільших приток річки є – Сугоклія, Аджамка, Березівка та Громоклія. Впадає річка Інгул в Південний Буг і є його найбільшою притокою. В межах Кіровоградської області довжина річкового басейну складає 110 км, а площа – 5106 км І. Вимірюючи басейн річки в цілому маємо показники довжини близько 360 км та площі басейну 9890 км І.

Геологічна будова басейну річки представлена кристалічним фундаментом, що складений протерозойськими метаморфізованими породами (гранітами, гнейсами, сланцями), зібраними у лінійні складки, та їхніми продуктами вивітрювання. Осадочний чохол залягає на денудованій поверхні фундаменту. На всій території в його будові беруть участь кайнозойські, лише на північній частині території - мезозойські відклади. Всюди в межах басейну залягають четвертинні відклади. Рельєф річкової долини і басейну в цілому визначається рівнинним положенням, дуже поширений флювіальний рельєф (балки, яри, ерозійні борозни), спостерігаються чисельні схили та деякі антропогенні форми рельєфу (кургани, шахти, насипи). Клімат в цілому сталий, однак частково вирізняється залежно від зональності. Отже, клімат помірно континентальний. Зима м'яка, спостерігається льодостав, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура оточуючого середовища липня + 21 °C, січня — 5,5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів. Серед ґрунтів спостерігаються чорноземи потужні мало гумусні із вмістом гумусу 5,0% та середньо гумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5%. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти. Найбільшими населеними пунктами тут є Кіровоград та Миколаїв, однак є також значна кількість інших міст та селищ.

Поперечний профіль долини річки має типові морфологічні характеристики. На місці проходження практики (м. Кіровоград) ми можемо спостерігати що ширина долини змінюється з півночі на південь. В північній частині міста найширша частина долини разом з руслом має ширину близько 662 метрів, тоді як на півдні міста цей показник складає від 50 до 35 метрів. Форма профілю річки у південній частині міста нагадує ввігнуту площину, з більш пологими (25-30 °) схилами з гори, до дуже крутих схилів в межах русла річки, підводна частина подібна до крутої впадини, що переходить у площину. Схили річки у південній частині міста відносно невеликі але дуже круті, мають висоту до 6 метрів. Виділяють дві тераси річки Інгул, в окремих частинах міста помітна лише одна. Рослинність змінюється від звичайної степової та болотної, до деревної (сосна, липа, дуб). У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло, на ділянці між селами Костичі і Виноградівка – плавні, в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній – до 80 м і більше.

Річище річки Інгул має середню ширину 12 метрів, глибина в середньому складає 0,9 метрів. Коефіцієнт звивистості річки складає 1,6. Має декілька великих приток. Помітні незначні мілини, перекати, пов’язані з нагромадженнями алювіальних відкладів річки. Спостерігається також водна рослинність (водорості).

Характеристики річки помітно змінюються в залежності від місця розташування певних її ділянок. На місці проведення основних досліджень береги круті, мають висоту 4-6 метрів з нахилом до 45°, виходи відслонень трапляються поблизу Завадівки та селища Гірничого. Складовими відслонень є граніти, метаморфізовані гранітогнейси та кварцити. Основну масу відслонень складають граніти з порфіровою структурою. Ґрунти навколо річки родючі, характерні для даного регіону. Поблизу русла спостерігаються алювіальні ґрунти з сумішшю суглинків та піску. Береги розмиваються у зоні врізання річок у земну поверхню. Типова степова рослинність помітна всюди на берегах, спостерігається і деревна рослинність, прибережні смуги річки звільнені від алювіальних пісків та суглинків – активно заростають.

Дно річки мулисте, з наявністю як мулу так і інших осадових порід та різноманітного відсортованого алювіального матеріалу, котрий подекуди характеризується наявністю крупних мінеральних зерен. Однак основна складова дна – мул, вкрита рештками біологічних організмів.

Живлення річки типове до даного регіону, основні складові – снігові (тала вода) та дощові опади, подекуди підземні води.

Річний стік залежить від кількості та циклічності випадіння опадів. Най інтенсивніший він весною (березень, початок квітня), а також в окремі часові періоди літа та осені. В період практики помічалось значне підвищення стоку, що почалось після тривалого випадіння опадів.

Водний режим річки позначається періодами водопілля (снігового та дощового), що припадає на зимові відлиги та дощові літні та осінні періоди. Характерний межень у зимовий період та літні місяці. Паводки помічаються як правило весною, впродовж перших днів інтенсивного танення снігового покриву та літом після грози, можливі після затяжних осінніх дощів.

Помітна типова алювіальна діяльність річки з проявом деформації берегів та акумулятивно-денудаційних процесів. Денудаційні властивості річки полягають у поздовжній та вертикальній деформації берегів врізанням водного потоку, вимитий матеріал переноситься річкою, збільшуючи її мутність. Цей матеріал згодом акумулюється у вигляді річкового алювію, відклади помітні часто в річкових заплавах, трохи рідше утворюють тераси та мілини.

Поздовжній профіль річки позначається нерівномірним розміщенням швидкостей річкового потоку, найбільші швидкості помічаються у стрижні водотоку (лінії на верхній центральній частині поздовжнього профілю).

Господарське використання річки незначне. В межах міста майже не помічено споруд які могли б суттєво вплинути на річку, окрім Лелеківського водосховища, однак наявна певна категорія антропогенних споруд що все ж розташовані на річці за межами міста, до таких споруд входять греблі та канали, різноманітні меліоративні системи локального та регіонального значення. Наприклад гребля в Інгуло-Кам’янці. Воду з річки Інгул також використовують фермерські господарства та жителі місцевих населених пунктів.

Опис річки Сугоклія
Сугоклія бере свій початок у селі Олено-Косогорівка, що неподалік від міста Кіровоград в межах Кіровоградського району. Річка протікає рівнинною територією, що перебуває у зоні лісостепу, оточуюча місцевість тут степова, спостерігаються окремі заболочені території (с. Шевченкове, с. Крупське) та острівці (с. Нова Павлівка). Переважаючий напрямок – східний. Фактично відсутні будь-які притоки, за виключенням річки Лозуватка. Довжина річки становить трохи менше 44 кілометрів, а площа басейну 527 км І.

Геологічна будова схожа з геологією Інгулу. Тут спостерігається шар молодих осадових відкладів, що на зрізах змінюється виступами гранітного та слабо метаморфізованого гнейсового матеріалів. Спостерігаються алювіальні процеси. Рельєф рівнинний, ґрунти родючі з високим вмістом гумусу, подекуди збіднені внаслідок ерозії та антропогенної діяльності, а також – алювіальні, з сумішшю дрібнозернистих осадів. Рослинність типова степова та болотна, наявні водорості. Населені пункти; села: Олено-Косогорівка, Миколаївка, Корлюгівка, Шевченкове, Крупське, Нова Павлівка, Новопетрівка, Соколівське, Черняхівка; місто – Кіровоград.

Ширина долини – в середньому 180 метрів. Повсюдна, відносно широка долина. Профіль долини ввігнутий, V- подібної форми, з заокругленою зоною дна. Схили незначні, крутизна їх у межах селища Миколаївка складає до 20°. На околицях Кіровограда схили майже відсутні, вглиб міста – висота схилів збільшується. Помітна одна річкова тераса. Рослинність тераси болотна та степова, спостерігаються також кущі. Заплава річки типова – сегментна, алювіальна. Ширина різниться в залежності від місця. Найбільша у зонах активного господарського користування (ставки).

Річище має ширину до 190 метрів у Черняхівці, 300 у Кіровограді, до 2,9 метрів поблизу злиття з Інгулом. Спостерігаються мілини та острови, а також водна рослинність.

Висота берегів декілька метрів біля Нової Павлівки, поблизу Кіровограда незначна. Відслонення спостерігаються поблизу гранітного кар’єру в Кіровограді. Наявні джерела. Ґрунти типові чорноземи з домішками перевідкладених лесів та алювію. Береги розмиваються у мажах дамб та ставків. Рослинність – шипшина, терен, типчак, тонконіг лучний, стоколос, волошка, молочай, ромашка,очерет, жовтець, подорожник, осока тощо. Помірно заростає.

Дно Сугоклії піщане, зі значною масою мулу та різних органічних решток.

Живлення річки взимку і на початку весни майже повністю снігове, або сніго-дощове. У всі інші пори року – дощове. Помітний характерний водний режим (типовий гідрограф).

Річний стік цієї річки залежить від потужності снігового покриву та інтенсивності випадіння опадів, найменший він взимку, а найбільший у середині березня, або на початку квітня.

Весняна повінь на річці починається в той час коли і повінь на річці Інгул, в той час коли весь сніго-льодовий покрив тане, а вода стікає по схилах у русло річки. Закінчення весняної повені характеризується закінченням періоду весняної відлиги, проходженням основної маси води що стікає через течію річки. Найбільші рівні підняття води помітні після затяжних дощів у літку та окремі дні осені. Розливається річка не часто, заливаючи незначну частину оточуючої долини (заплаву). Замерзає річка як правило у перші дні грудня, однак у останні роки цей показник можна перенести на декілька днів пізніше. Товщина криги незначна, зазвичай до 10 см.

Робота річки Сугоклія полягає у пасивному прояві руйнування берегів, та посередній інтенсивності відкладання алювію. Основними денудаційними процесами є поздовжня та вертикальна деформація берегів, що проявляється при сезонному посиленні стоку та швидкості течії річки.

Поздовжній профіль характеризується нерівномірним розподілом швидкості потоку, а також наявністю мілин та острівців на деяких ділянках річки.

Господарське використання річки позначається наявністю гребель та ставків на багатьох ділянках річища. Загалом річка достатньо інтенсивно використовується у господарських цілях.

Опис річки Біянка
Ріка Біянка (назва сформувалась лише у ХХ столітті) витікає поблизу Черкаської вулиці, на просторах північно-східної околиці міста Кіровоград. Річка протікає територією міста Кіровоград, котра характеризується наявністю антропогенних ландшафтів. Значна частина річки похована під сміттям (пластикові пляшки). Напрямок річки південний та південно-західний. Притоки відсутні, впадає у річку Інгул. Довжина річки складає 5,5 км, а площа водозбірного басейну 43 км І.

Геологічна будова зони протікання річки переважно одноманітна, наявний шар осадових відкладів, з смугами лесів та суглинків, що в окремих ділянках змінюється виступами кристалічної породи. Рельєф річки рівнинний (антропогенний). Клімат ідентичний клімату міста Кіровоград. Наявні чорноземи, на яких росте типова для регіону лучна рослинність, також вздовж річки помічаються насадження дерев (клен, тополя, липа). До населених пунктів річки відноситься лише місто Кіровоград.

Ширина долини незначна і складає понад 60 метрів у районі Великої Балки, змінюючись до 26 метрів у промисловій частині Катранівки. Форма профілю ввігнута, подекуди наявні дуже пологі схили з загальним ухилом 6°-12°. Помітна одна тераса - з лучною, лісовою та болотною рослинністю. Заплава річки невелика (в межах витоку).

Ширина річища в середньому від 5 до 1,9 метрів. Глибина складає в середньому декілька десятків сантиметрів. Водна рослинність помічається.

Береги річки невисокі, з загальним ухилом до 12°. Відслонення майже не спостерігаються. Джерело річки знаходиться на південь від вулиці Полтавська. Ступінь заростання помірний.

Дно мулисте, подекуди вкрите побутовими та промисловими сміттєвими відходами.

Живлення снігове та дощове, збільшується весною, найменше взимку перед відлигою та в посушливі періоди літа.

Річний стік посилюється весною та осінню.

Весняна повінь починається 15-20 березня, а закінчується в перший посушливий період квітня (5-7 днів без дощових опадів). Найбільший рівень води спостерігався після тривалих опадів у період проходження практики. Найнижчій рівень води спостерігається в посушливі літні тижні. Замерзає річка з появою першого морозу на початку грудня, товщина криги незначна.

Робота річки позначається алювіальною та транспортуючою денудаційно-акумулятивною діяльністю. Внаслідок денудації берегів та транспортування твердих наносів збільшується мутність річки.

Поздовжній профіль описаний за окремий період вказує рівномірне розповсюдження швидкостей течій від берегів до центру, так поблизу берегів течія незначна, сповільнюється при взаємодії з берегом, а в центрі потоку наявна найбільша швидкість течії.

Господарське використання річки пов‘язане з побудовою дамби поблизу вулиці Кримської.

Фотографічна галерея річок


Фотографічне зображення 1. Виступ кристалічних порід в долині річки Інгул.


Фотографічне зображення 2. Загальний вигляд річки Інгул.



Фотографічне зображення 3. Заплава річки Інгул.


Фотографічне зображення 4. Ділянка проведення спостережень річки Інгул.



Фотографічне зображення 5. Виступ кристалічних масивів в долині річки Сугоклія.


Фотографічне зображення 6. Сугоклія.



Фотографічне зображення 7. Долина річки Сугоклія.


Фотографічне зображення 8. Береги річки Сугоклія.



Фотографічне зображення 9. Русло річки Біянка.


Фотографічне зображення 10. Дамба і міст на Біянці.




Скачать файл (24637.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации