Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Виховна година Мій рідний край. Його історія жива - файл n1.docx


Виховна година Мій рідний край. Його історія жива
скачать (25.8 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.docx26kb.01.01.2013 11:57скачать


n1.docx

Виховна година

Мій рідний край. Його історія жива.

Мета: сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за здійснений подвиг, бажання вивчати історію; розвивати вміння учнів логічно мислити, співставляти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки; виховувати в учнів свідому любов до Батьківщини, повагу до героїчного минулого свого народу, пробуджувати позитивні почуття і викликати засудження аморального, антигуманного.

Хід заходу

  1. Мотивація учнів

Роки, обпалені війною… Чи близькі вони нам? Від слова війна пече у скронях... Оце і все? Якщо для нас це лихо тільки на словах, і ми не можемо до глибини самостійно усвідомити усю муку, біль і божевілля тих років, то це, можливо, і на краще, але історія відбулася. Живуть ще спогади і житимуть до безкінечності, бо є ще люди, яким пече від слова війна не тільки у скронях, а і у серці, у кожній клітині тіла, у невиліковній рані – душі. Ці люди ще поряд з нами – це наші дідусі, бабусі, їхні батьки. Чи не замислювалися ви, чому у них очі глибокі-глибокі і сумні-сумні, чому їхня радісна посмішка швидше нагадує гримасу болі, чому на сьогоднішні життєві негаразди вони реагують незрозумілим поглядом, адже ми – нове покоління -- і не підозрюємо, що таке справжні «негаразди»?

А варто замислитись, варто розпитати, бо, незнаючи минулого, ми не можемо відчути дійсність, зрозуміти її, не зможемо передбачити майбутнє.

У ваших очах цікавість. Справді, треба дізнатися про Велику Вітчизняну війну.

  1. Сприйняття основних подій

Слово вчителя

Жовтень-листопад – осінні місяці, які чарують нас не лише різнокольоровим листям, а й славетною подією – звільненням України від німецько-фашистських загарбників.

Велика Вітчизняна війна – визвольна війна проти фашистської Німеччини та її союзників, складова частина Другої Світової війни 1939-1945 рр. – почалася після нападу Німеччини. План нападу на Радянський Союз отримав назву «Барбаросса» на честь жорстокого германського імператора Фредеріка Барбаросси, який жив у ХІІ ст., командував лицарським військом і проливав багато людської крові. Назва «Барбаросса» визначає характер війни як жорстокий винищувальний, руйнівний. Такою війна і замислювалася, але виконання цього плану було зірване героїчною боротьбою нашого народу.

Війна принесла біль і страждання, смерть і втрати на наші землі. Воєнні дії на території України тривали з першого дня війни до 28 жовтня 1944р., тобто 3 роки і 4 місяці.

1-й учень

(Виходить з квітами і палаючою свічкою)

1 вересня 1939 р. о 4 годині 45 хвилин залпи німецького броненосця «Шлезвінг-Гольштейн» по польському прикордонному укріпленні на косі Вестерплятте розпочали Другу Світову війну.

2-й учень

22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. Близько четвертої години ранку фашистська авіація завдала удару по радянських містах і важливих стратегічних пунктах. Потім війська вермахту перейшли радянський кордон.

Все починалося з грому небесного

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому.

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!

Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на травиці… І кров на землі…

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає над лісом…

І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна».

О. Роздольський

3-й учень

«У кожного солдата був перший бій. Він, цей бій, на все життя, і в очікуванні його до людини приходить істина, прозріння, усвідомлення себе і свого місця на землі. Коли я побачив убитих – і ворогів, і наших бійців, скирти трупів – мені більше не захотілося воювати. Ніколи…» - так пише А.С. Буковський, учасник війни, кінорежисер.

4-й учень

Червень-серпень 1941 р. – тільки з України мобілізовано 2 млн. осіб, на воєний лад перебудовано народне господарство. Евакуйовано 3,8 млн. робітників, селян, службовців, більше 550-ти підприємств, майно колгоспів, радгоспів, установ. Знищувалося усе, що не могли вивезти у тил.

Задихалося літо від спеки,

І сивіли від спраги лани.

В сірім небі кружились лелеки,

А земля - в димовищі війни.

5-й учень

Роду чесного, доброго люди

Переконані твердо давно:

Хто минуле випадком забуде,

Може знов повернутись воно.
Пригадаймо тривожні дороги,

І страхіть шаленіючий вир.

Присягнімось ім'ям Перемоги

Все здолати у битві за мир!

6-й учень

Розпочалась війна. Гітлер розпочав бліц-кріг – блискавичну війну. Але в Кремлі розуміли, що встрявати в блискавичну війну ризиковано, тож нав’язали напасникам свою стратегію – затяжну війну. Величезної кількості людських життів коштувала та стратегія але в результаті бліц-кріг провалився. Особливо видно це стало взимку, коли в німецьких вояків навіть на Уманщині відмерзали вуха. Бо морози настали 30-градусні, а німецькі солдати навіть шапок не мали, ходили в пілотках. Німецькі армії не йшли широким фронтом, а вбивали клини, оточували радянські армії, брали їх в «котли». Недалеко від Умані під селом Підвисоке німцям вдалось зробити найбільший на всій правобережній Україні «котел». В ньому опинились: 20 дивізій 6-тої і 12-тої армій, в тому числі генерали-лейтенант І.М. Музиченко, генерал-майор П.Г. Понєдєлін, командир 49-го стрілкового корпусу С.Я. Огурцов, командир 8-го стрілкового корпусу М.Г. Снєгов, Я.І. Тонконогов, В.І. Чистяков. Опинилась в оточені і прославлена 99-та Червонопрапорна стрілецька дивізія. Гітлеровці повідомляли, що в районі Умані вони взяли в полон 103 тис. радянських бійців, 317 танків, 858 гармат. Про число вбитих можна тільки здогадуватись; очевидці розповідали, що вода в р. Синюсі у ті дні стала рудою від крові.

7-й учень

В кар’єрі Уманського цегельного заводу окупанти влаштували концтабір «Уманську яму», де розмістили, за даними німецького командування, 14 серпня 1941 року знаходилось близько 50 тис. російських військовополонених. Російський поет Є. Долматовський, який пройшов страхіття німецького полону, у своїй книзі «Зелена брама» розповів про уманський табір. Під пекучим сонцем, або під дощовою зливою постійно знаходилися близько 80 тис. військовополонених. Для того, щоб врятуватися від дощу, полонені будували собі «помешкання» у глиняних стінах кар’єру. Ці нори, по іншому їх важко назвати, часто обвалювалися, і це призводило до загибелі людей. У таборі постійно відчувалася нестача води та їжі.

8-й учень

Умань була окупована з серпня 1941 року по березень 1944 року. 18 серпня Гітлер прибув до Умані, де разом з Муссоліні, біля села Легедзине, вони приймали парад італійського корпусу.

Німці в місті почували себе як вдома. Немало людей радо вітали їх навіть з хлібом-сіллю, але скоро погляди змінились на протилежні. Люди зрозуміли, що прийшли поневолювачі набагато гірші за більшовиків. Євреїв і циган знищували без будь-яких причин, а українцям, у кращому випадку, випадало бути довічними рабами. В селах почались облави. Не брали до Німеччини тільки хворих заразними хворобами. Тому багато дівчат і хлопців навмисно заражали себе різними коростами, щоб до Німеччини не послали. А інші більше ховались в льохах, тікали під час облав в поле, викопували схованки в хатах. Від початку окупації євреям було дозволено мешкати тільки в гетто (район Старого базару). Під приводом проведення перепису єврейського населення гітлерівці наказали всім євреям з’явитися з речами і документами у призначений час. У Судний день (Йом-Кіпур) в Сухому Яру почалися масові розстріли.

9-й учень

Згодом ще одним «полігоном» для нацистів став Собківський ліс поблизу Умані. У цих двох місцях було розстріляно понад 20 тис. євреїв. У результаті запеклих боїв 9-10 березня 1944 р., які були складовою розгортання Умансько-Ботошанської наступальної операції, радянські війська визволили Умань від окупантів. Умансько-Ботошанська операція — наступальні дії військ 2-го Українського фронту, проведені з 5 березня по 17 квітня 1944 року з метою відвоювання у німецьких військ південно-західних областей України.

Головний удар здійснювався в напрямку Умань—Ямпіль, допоміжний — Новоукраїнка—Первомайськ. Унаслідок операції радянські війська просунулися на 200—250 км, відвоювавши значні території Правобережної України та Молдавії і вийшли в північно-східні райони Румунії.

Двадцять військових формувань, які героїчно проявили себе під час Умансько-Ботошанської операції стали носити почесні звання Уманських.

10-й учень

Порядкували гітлерівці у нашому міст 943 дні і наслідки загально відомі: концтабір «Уманська яма», 25 тисяч розстріляних уманчан у Сухому яру, зруйноване місто. Важким випробуванням для жителів міста стала Велика Вітчизняна війна. Уманська оборонна операція була однією з трагічних сторінок початкового періоду війни. Тисячі військовополонених були замучені в концтаборі «Уманська яма». Фашисти розстріляли 12 тисяч жителів міста, декілька тисяч вивезли на примусові роботи до Німеччини. Місто зазнало значних руйнувань. Під час Великої Вітчизняної війни окупанти спалили в місті близько п’ятисот кращих будинків, зруйнували п’ять великих корпусів сільськогосподарського інституту, більшість шкільних будинків і медичних закладів, будинки пошти, телеграфу і телефонної станції, знищили міську бібліотеку, пограбували краєзнавчий музей і чудовий субтропічний сад-оранжерею в парку «Софіївка», в самому парку вирубали багато вікових дерев, влаштували своє кладовище. Місто лежало у руїнах, музей та бібліотеки були розкрадені. Загальні збитки склали понад 160 млн. крб. (у цінах 1941 р.).

11-й учень

Гітлерівська Німеччина і її керівництво наш народ недооцінила. Вистояти і перемогти в такій ситуації могло лише згуртоване, об’єднане спільністю інтересів і мети суспільство.

Ті ж глибинні витоки патріотизму, що й на фронті, народжували масовий трудовий героїзм людей, які працювали в тилу, забезпечували фронт усім необхідним для розгрому ворога.

12-й учень

Свій величезний внесок у перемогу зробило мистецтво – джерело, з якого живилась велич і сила народного духу. В перші години війни була написана пісня «Священна війна», яка стала воістину народною. Текст цієї могутньої пісні вперше було опубліковано 24 червня 1941 року автором Василем Лебедєвим-Кумачем. Олександр Александров, збентежений силою рядків вірша, написав музику. Так народилася пісня-заклик «Священна війна», яка стала гімном для всіх радянських людей. Її співали і на фронті, і в глибокому тилу, вона лунала і по інший бік фронту, у фашистських таборах.

Вставай, страна огромная,

Вставай на смертный бой

С фашистской силой тёмною,

С проклятою ордой.
Приспів x 2:

Пусть ярость благородная

Вскипает, как волна!

Идёт война народная,

Священная война!
Дадим отпор душителям

Всех пламенных идей,

Насильникам, грабителям,

Мучителям людей!

Приспів
Не смеют крылья чёрные

Над Родиной летать,

Поля её просторные

Не смеет враг топтать!

Приспів
Гнилой фашистской нечисти

Загоним пулю в лоб,

Отребью человечества

Сколотим крепкий гроб!
13-й учень

Визволення України було важливою частиною процесу розгрому ворога. Перемога стала можливою завдяки героїзму, мужності та відданості українського народу.

Розгром фашистського вермахту врятував народи окупованих країн від фізичного знищення, від рабства.
Молоденькі сади ми посадим на кручі,

Яворами прикрасим дорогу походу.

Де окопи, траншеї і піски сипучі, —

Яблунева веселка поклониться в воду.
Бліндажі придніпрові плугами розорем,

Приберемо долини і скажемо: — Досить!

Хто боровся, горів і натерпівся горя,

Той достаток і щастя у хату попросить.
Солов'ями затьохкає ніч горобина,

І рясними дощами обірветься спека.

Здрастуй, саде зелений, моя Україно,

Як загірна веселка, як юність далека!

Андрій МАЛИШКО


  1. Заключне слово вчителя

Йшли роки, гоїлися рани, зростали повоєнні покоління. Шістдесят вісім років тому наша рідна сторона була звільнена від завойовників. Все менше залишається учасників Великої Вітчизняної війни. Честь їм і шана живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам’ять про героїв!

Ми – не діти війни,

Ми дітьми її тьми не були,

Ми у мирі, у щасті, у тиші зросли,

Але пам’ять про те, що творила пекельна війна,

В дні осінні щорічно в душі ожива.

(Хвилина мовчання із запаленими свічками у руках).

Список використаної літератури

  1. Жежела Л.В. Свято зі сльозами на очах // Позакласний час. – 2000. – №5.

  2. Кобюк Т.А. День пам’яті та надії // Все для вчителя. – 2003. – №12.

  3. Красоткіна Н. Вже мирних літ немало відшуміло… // Шкільний світ. – 2005. – №25-26.

  4. Могорита В.М. Ті дні у пам’яті народній // Все для вчителя. – 2003. – №12.

  5. Подолян Т.А. Незабутній День Перемоги // Позакласний час. – 2003. – №8.



Скачать файл (25.8 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации