Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності - файл n1.doc


Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
скачать (1470.5 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc1471kb.06.01.2013 16:22скачать

Загрузка...

n1.doc

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Реклама MarketGid:
Загрузка...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

В. В. Поєдинок

ПРАВОВЕ

РЕГУЛЮВАННЯ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ Юрінком Інтер

2006

ББК 67.9(4УКР)301.21я73 П45

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-705 від20 березня 2006року)

Рекомендовано Вченою радою юридичного факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

(протокол № 3 від 28 листопада 2005року)

Рецензенти

О. В. Дзера - член-кореспондент АПрН України, док­тор юридичних наук, професор, зав. кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

В. С. Щербина - член-кореспондент АПрН України, доктор юридичних наук, професор, зав. кафедри госпо­дарського права юридичного факультету Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка

Поєдинок В. В.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006.-288 с.

ISBN 966-667-228-6

У навчальному посібнику на основі аналізу нормативно-пра­вових актів України, міжнародно-правових документів, матері­алів практики висвітлюються основні інститути законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД) як підгалузь господарського законодавства (регулювання ЗЕД, зовнішньоеко­номічний договір, валютне регулювання, правовий режим іно­земного інвестування, захист національного товаровиробника, відповідальність у ЗЕД тощо). Розглядаються питання регулю­вання зовнішньоекономічних відносин у рамках Світової орга­нізації торгівлі.

Для студентів та аспірантів, а також юрисконсультів, під­приємців і всіх, хто цікавиться питаннями правового регулюван­ня ЗЕД.

рБІ^&7^4УІЈРІЗР1.21я73+67.301.21я73

Поєдинок В. В., 2006 Юрінком Інтер, 2006

Передмова

Сучасний етап економічних та соціальних пе­ретворень в Україні вимагає інтегрування її у світо-ве економічне співтовариство, поглиблення співпраці з іншими державами. Це передбачає інтенсифікацію взаємовідносин з іноземними гос­подарюючими суб'єктами, активний обмін капіта­лом, товарами, послугами, робочою силою, ефек­тивний трансфер технологій, залучення іноземних інвестицій.

Необхідною умовою зазначених процесів є на­лежне правове забезпечення здійснення зовнішньо­економічної діяльності, яка становить важливий напрям діяльності значної частини вітчизняних суб'єктів господарювання. Найважливішою вимо­гою до правового регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності є дотримання балансу приватних інтересів суб'єктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів, що, в свою чергу, вимагає комплексного застосування приватноправових та публічно-правових регулятивних інструментів.

Особливої актуальності питання правового ре­гулювання зовнішньоекономічної діяльності набу­вають у зв'язку з прийняттям Україною зобов'я­зань щодо гармонізації законодавства з нормами і вимогами угод Світової організації торгівлі та пра­вом Європейського Союзу. За оцінками експертів, вступ України до СОТ, який є складовою її євро­пейської інтеграції, на 10 відсотків збільшить до­ходи України від торгівлі з іншими країнами, за­безпечить збільшення щорічного зростання вало­вого внутрішнього продукту на 2 відсотка та

Прийняті скорочення

приріст іноземних інвестицій щонайменше у 500 млн до­ларів на рік. Окрім того, набуття членства у цій впливовій міжнародній організації забезпечуватиме зменшення та­рифних та нетарифних обмежень доступу українських то­варів на ринки розвинених країн світу і, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизня­ної продукції з високим ступенем переробки. Встановлен­ня режиму найбільшого сприяння у торгівлі з країнами-членами СОТ означатиме одночасне поліпшення умов торгівлі з 149 країнами світу, на які припадає понад 95 відсотків світового товарообороту. Застосування механізмів захисту при вирішенні торгових спорів, визначених угода­ми СОТ, дасть змогу зміцнити позиції українських товаро­виробників в антидемпінгових та спеціальних розслідуван­нях, а, отже, запобігти втратам українських товаровироб­ників від застосування до них відповідних заходів з боку інших країн. Вступ України до СОТ суттєво посилить й інструменти правового захисту внутрішнього ринку від неякісних товарів.

Вивчення законодавства України, що регулює зовніш­ньоекономічну діяльність, та відповідних міжнародно-пра­вових актів є важливою складовою підготовки кваліфіко­ваних фахівців у галузі права, економіки, управління тощо, забезпечує оволодіння студентами систематизовани­ми знаннями щодо засад правового регулювання зовніш­ньоекономічних відносин, а також необхідними навичка­ми практичного правозастосування.

У пропонованому навчальному посібнику на основі ана­лізу чинного законодавства України, міжнародно-правових документів, матеріалів правозастосовчої практики висвіт­люються основні інститути законодавства України про зов­нішньоекономічну діяльність як підгалузі господарського законодавства. Виклад матеріалу сприяє закріпленню і розширенню раніше набутих студентами знань із госпо­дарського, цивільного, міжнародного приватного права. Значну увагу приділено проблемним питанням правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та перспек­тивам розвитку такого регулювання з огляду на євроінтег-раційний стратегічний курс України.

ВГСУ Вищий господарський суд України

ВМД Вантажна митна декларація

ГАТТ Генеральна угода з тарифів та торгівлі 1994 р.

ГАТС Генеральна угода з торгівлі послугами

ГК Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

ГПК Господарський процесуальний кодекс України

від 6 листопада 1991 р.

ДПА Державна податкова адміністрація України

ЗЕД Зовнішньоекономічна діяльність

ЄС Європейський Союз

МЛС Митний ліцензійний склад

МК Митний кодекс України від 11 липня 2002 р.

МТП Міжнародна Торгова Палата

НБУ Національний банк України

СЕЗ Спеціальна (вільна) економічна зона

СОТ Світова організація торгівлі

ТПП Торгово-промислова палата

ТРІМС Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

ТРІПС Угода про пов'язані з торгівлею аспекти інтелектуальної власності

УКТЗЕД Українська класифікація товарів зовнішньо­економічної діяльності

УНІДРУА Міжнародний інститут з уніфікації приватного права

УПС Угода про партнерство та співробітництво між

Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р.

ЦК Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

Розділ І

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності

Важливими проявами економічної самостій­ності України є самостійне здійснення нею керів­ництва зовнішньоекономічною діяльністю, безпо­середня участь у міжнародному поділі праці та розвиток економічного співробітництва з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди (ст. 12 Закону України від 3 серпня 1990 р. «Про економічну са­мостійність України»).

Основним законодавчим актом, який закріп­лює правові засади здійснення зовнішньоекономі­чної діяльності вітчизняними суб'єктами господа­рювання, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність». Цей За­кон визначає основні правові та організаційні за­сади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання всіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод. У Господарському кодексі України від 16 січня 2003 р. загальним положенням про зовнішньоекономічну діяльність присвячена глава 37.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовніш­ньоекономічну діяльність» , зовнішньоекономічна

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 7

діяльність визначається як діяльність суб'єктів госпо­дарської діяльності України та іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Це визначення дає уявлення про ознаки ЗЕД:

а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю,
тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері сус­
пільного виробництва, спрямованою на виготовлення та
реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг
вартісного характеру, що мають цінову визначеність» (ч. 1

ст. З ГК);

б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єкта­
ми господарювання, що перебувають під юрисдикцією
різних держав;

в) вона може здійснюватися як на території України, так
і за її межами, як з перетином митного кордону України,
так і без такого перетину.

По-іншому визначає ЗЕД ч. 1 ст. 377 ГК-як господарсь­ку діяльність, що в процесі її здійснення потребує перети­нання митного кордону майном та/або робочою силою.

Уявляється, що, визначаючи перетин митного кордону майном та/або робочою силою кваліфікуючою ознакою ЗЕД, законодавець вдався до формального, звуженого підходу до розуміння такої діяльності. На користь цього свідчить наступне:

- згідно з Митним кодексом України переміщуватися через митний кордон, підлягати митному контролю та мит­ному оформленню можуть лише товари та транспортні за­соби1. Однак предметом зовнішньоекономічної операції можуть виступати і роботи, послуги, об'єкти інтелектуаль-

1 Відповідно до пп. 39, 40 ст. 1 МК України, товарами є будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транс­портні засоби, за винятком транспортних засобів, що використову­ються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, транспортними засобами - будь-які засоби авіа­ційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що ви­користовується виключно для перевезення пасажирів і товарів че­рез митний кордон України.

8

Розділ І

ної власності, фінансові активи тощо, про перетин якими митного кордону не може йти мова;

  • правовою формою реалізації ЗЕД є зовнішньоеконо­мічний договір (контракт). Міжнародні конвенції, що ре­гулюють міжнародний господарський оборот, зокрема ра­тифіковані Україною Конвенція ООН про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 p.), Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р.) як єдиний критерій для виз­начення міжнародного характеру договору використову­ють критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав (розуміючи під ко­мерційним підприємством постійне місце регулярного здійснення ділових операцій). Вимоги ж фактичного пере­тину предметом договору митного кордону не висувають­ся, оскільки це призвело б до невиправданого виключення окремих угод з міжнародного обороту1.

  • практикою визнана необхідність правових конст­рукцій експорту товарів без фактичного вивезення цих то­варів за межі митної території України та імпорту товарів без їх фактичного ввезення на митну територію України2.

Відтак уявляється необхідним коригування позиції ГК щодо визначення ЗЕД.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяль­ності, а саме:

а) виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб;

1 Класичним можна вважати такий приклад: продавець, що має
комерційне підприємство в державі А, поставив товар до держави
Б. Покупець відмовився від товару, після чого продавець продав
товар іншому покупцю, комерційне підприємство якого знаходить­
ся в державі С. Усі дії, пов'язані з другою купівлею-продажем, мали
місце на території держави Б: товар вже знаходився у цій державі,
договір укладений і товар переданий у тій самій державі (Междуна­
родное частное право. Учебник. / Под ред. Г. К. Дмитриевой. - М.:
«Проспект», 2000. - С. 339).

2 Відповідні зміни до абзаців 10 та 14 ст. 1 Закону України «Про
зовнішньоекономічну діяльність», які визначають поняття експор­
ту та імпорту товарів, внесені Законом України №335-XIV від 22
грудня 1998 р.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 9

б) діяльність виконується на професійних засадах спе­
ціальними суб'єктами - суб'єктами господарювання;

в) результати такої діяльності реалізуються за плату,
тобто функціонують як товар;

г) поєднання приватних інтересів виробника та пуб­
лічних інтересів. При цьому публічними інтересами є
відображені в праві згармонізовані, збалансовані певним
чином інтереси держави як організації політичної вла­
ди, а також інтереси всього суспільства, значної його ча­
стини, в т. ч. територіальних громад, соціальних груп,
особливо тих з них, які власними силами за допомогою
правових засобів не спроможні захистити свої інтереси і
тому потребують державної підтримки, за відсутності
якої велика ймовірність виникнення кризових явищ у
суспільстві1.

Наявність перерахованих ознак визначає належність відносин у сфері ЗЕД до господарських відносин, що ста­новлять предмет господарського права як комплексної га­лузі права, норми якої регулюють відносини з приводу без­посереднього здійснення господарської діяльності та/або керівництва нею. Відтак поняттям зовнішньоекономічної діяльності не охоплюються:

  • відносини міждержавного співробітництва, які є пред­метом міжнародного публічного права;

  • майнові та особисті немайнові відносини за участю іноземних громадян, спрямовані на задоволення їх особис­тих, сімейних тощо інтересів, які є предметом міжнарод­ного приватного права.

Належність зовнішньоекономічних відносин до госпо­дарських визначає і методологію регулювання цих відно­син. У господарському праві як комплексній галузі права загалом (а відтак і щодо ЗЕД) діють три основні методи пра­вового регулювання2:

1 Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських
товариствах: проблеми правового забезпечення. - К., Атіка, 2003. -
С 23.

2 Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком
Інтер, 2005.-С.17.


10
Розділ І

а) метод автономних рішень суб'єктів господарюван­
ня, який ґрунтується на тому, що ці суб'єкти мають право
з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не су­
перечать законодавству України (добровільно вступати у
зовнішньоекономічні зв'язки; здійснювати будь-які види
зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічні
операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньо­
економічні договори та визначати зобов'язання за ними в
межах законодавства тощо);

б) метод владних приписів, згідно з яким діяльність
суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим
моделям правовідносин, визначеним законодавством (як-
от: необхідність отримання експортних або імпортних
ліцензій у випадках, передбачених законом, дотримання
порядку розрахунків в іноземній валюті, дотримання по­
рядку та строків проведення окремих видів зовнішньоеко­
номічних операцій - товарообмінних (бартерних) та опе­
рацій з давальницькою сировиною тощо);

в) метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює
поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом реко­
мендованих моделей відповідних правовідносин (так, ре­
комендаційною є постанова Кабінету Міністрів України і
НБУ від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні
умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і ти­
пові форми захисних застережень до зовнішньоекономіч­
них договорів (контрактів), які передбачають розрахунки
в іноземній валюті»).

Хоч у господарсько-правовій літературі наявні й інші точки зору щодо питання методів господарського права1, кожна з них вказує на притаманне регулюванню госпо­дарських (а відтак - і зовнішньоекономічних) відносин комплексне застосування приватноправових та публічно-правових елементів такого регулювання. Завдяки цьому до­сягається баланс приватних інтересів суб'єктів ЗЕД та пуб­лічних інтересів у сфері зовнішньоекономічних відносин, серед яких можна вирізнити:

1 Див. напр.: Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К Ма-мутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 28-31.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 11

а) інтереси певних частин суспільства, соціальних груп
(як-от: вітчизняні виробники певних товарів, інвестори та
реципієнти інвестицій, споживачі тощо), які потребують
державної підтримки;

б) національні інтереси України, пріоритети яких виз­
начає ст. 6 Закону України від 19 червня 2003 р. «Про ос­
нови національної безпеки України» (серед таких пріори­
тетів: створення конкурентоспроможної, соціально орієн­
тованої ринкової економіки та забезпечення постійного
зростання рівня життя і добробуту населення; збережен­
ня та зміцнення науково-технологічного потенціалу, ут­
вердження інноваційної моделі розвитку; забезпечення
екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності
громадян і суспільства, збереження навколишнього при­
родного середовища та раціональне використання природ­
них ресурсів; інтеграція України в європейський політич­
ний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний
безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигід­
них відносин з іншими державами світу в інтересах Ук­
раїни);

в) інтереси наддержавних утворень, міжнародних
організацій (як-от: ЄС, СОТ, Світовий банк тощо), які Ук­
раїна має враховувати з огляду на обраний нею стратегіч­
ний курс на європейську інтеграцію та узяті міжнародні
зобов'язання.

§ 2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Поняття джерела (форми) права включає два взаємо­пов'язаних аспекти. Це: а) зовнішня форма юридичного буття норм права; б) спосіб надання нормі (правилу пове­дінки) юридичної обов'язковості, тобто спосіб вираження державної волі.

Специфіка джерел правового регулювання ЗЕД визна­чається одночасним підпорядкуванням зовнішньоекономіч­них відносин двом відносно самостійним, але взаємопов'я­заним системам права: національному (українському) пра­ву та міжнародному праву. Відповідно, систему джерел

12

Розділ І

правового регулювання ЗЕД утворюють як національно-правові, так і міжнародно-правові форми1.

Залежно від способу вираження (формування) права традиційно виділяють такі основні види джерел права:

  1. нормативно-правовий акт;

  2. правовий звичай;

  3. нормативний договір;

  4. судовий прецедент.

Нормативно-правові акти (на чолі з законами) відігра­ють провідну роль у системі джерел правового регулювання ЗЕД. Господарсько-правова природа зовнішньоекономічних відносин вимагає їх регулювання шляхом комплексного за­стосування публічно-правових та приватно-правових інстру­ментів. З цим пов'язане явище регулювання ЗЕД норматив­но-правовими актами, що належать до різних галузей пра­ва, як-от:

  • конституційного - п. 9 ст. 92 Конституції України встановлює принцип, згідно з яким виключно законами України визначаються засади зовнішніх зносин, зовнішньо­економічної діяльності, митної справи;

  • господарського (актом господарського права є, пере­дусім, рамковий Закон України «Про зовнішньоекономіч­ну діяльність»), яке визначає правовий статус суб'єктів ЗЕД, правила здійснення окремих видів ЗЕД, форми і за­соби державного регулювання ЗЕД, правила конкуренції у сфері ЗЕД, відповідальність за порушення порядку здійснення ЗЕД та ін.;

  • цивільного, кодифікаційним актом якого є Цивільний кодекс України, що згідно з фундаментальним загально-

1 Авторка підтримує концепцію «подвійності» джерел правового регулювання відносин з іноземним елементом, прихильниками якої є, зокрема, Л. А. Лунц, Г. К. Матвеев, М. М. Богуславський. Альтер­нативною є точка зору, згідно з якою міжнародний договір не має прямого застосування у внутрішньодержавній сфері і, відповідно, не є джерелом внутрішнього права (Г. К. Дмитрієва). Справді, норми міжнародних договорів стають обов'язковими для суб'єктів ЗЕД внас­лідок процесу трансформації, шляхом якої міжнародно-правовим нормам надається юридична сила національних норм. Водночас, на нашу думку, це не виключає специфіки міжнародних договорів по­рівняно з «питомими» національно-правовими формами.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 13

правовим принципом пріоритету спеціального закону пе­ред законом загальним - lex specialis derogat generali - суб-сидіарно застосовується до господарських (у тому числі, зовнішньоекономічних) відносин у разі відсутності відпо­відних норм у актах господарського законодавства1;

  • міжнародного приватного, кодифікаційним актом якого є Закон України від 23 червня 2005 р. «Про міжна­родне приватне право». Цей закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного пра­ва; 2) процесуальна правоздатність іноземців, осіб без гро­мадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність су­дам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів;

  • фінансового, що регулює питання оподаткування (у тому числі, митного обкладення) ЗЕД та фінансового конт­ролю за здійсненням цієї діяльності;

  • адміністративного, що встановлює, зокрема, проце­дури митного контролю і митного оформлення, порядок провадження у справах про порушення митних правил;

  • природно-ресурсового - в частині встановлення право­вих умов використання природних ресурсів України іно­земними суб'єктами господарювання.

Здійснення ЗЕД за межами України підлягає регулю­ванню також законами відповідних держав.

Правовий звичай являє собою санкціоноване державою правило поведінки, що склалося в суспільстві в результаті його багаторазового і тривалого застосування. Звичай є важливим джерелом правового регулювання ЗЕД, пере­дусім, у сферах міжнародної торгівлі, міжнародного тор­говельного мореплавства та міжнародних грошових розра­хунків. Суттєва роль звичаю в регулюванні ЗЕД прямо виз­нається законодавством України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічно-

1 Науково-практичний коментар Господарського кодексу Украї­ни / За заг. ред. В. К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 5.


14
Розділ І

го договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Згідно з ст. 4 ст. 28 Закону України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж», в усіх випадках тре­тейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.

Застосування звичаю як джерела правового регулюван­ня договору міжнародної купівлі-продажу прямо передба­чено у Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 p.). Згідно з ст.9 зазначеної Конвенції, сторони пов'язані тим звичаєм, щодо якого вони домовилися. За відсутності угоди про інше вважається, що вони мали на увазі застосування до свого договору звичаю, про який вони знали або повинні були знати і який у міжна­родній торгівлі є широко відомим та постійно дотримуєть­ся у відповідній галузі торгівлі. Окрім того, в силу ст. 8 Конвенції при тлумаченні наміру сторони як один з основ­них критеріїв повинні враховуватися звичаї.

Враховуючи значну роль звичаїв міжнародного ділово­го обороту в регламентації міжнародних економічних зв'язків та складнощі встановлення їх змісту та застосуван­ня (в силу неписаного характеру), авторитетні міжнародні організації укладають своєрідні зведення звичаїв з певних питань. Особливо великим є значення публікацій Міжна­родної торгової палати (МТП), серед яких: Офіційні прави­ла тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), що діють у редакції 2000 р. (публікація МТП № 560), Уніфіко­вані правила та звичаї для документарних акредитивів у редакції 1993 р. (публікація МТП № 500), Уніфіковані пра­вила по інкасо в редакції 1995 р. (публікація МТП № 522), Уніфіковані правила для гарантій на вимогу в редакції 1992 р. (публікація МТП № 458) та ін. Зведеннями звичаєвих норм є Йорк-Антверпенські правила про загальну аварію в ре­дакції 1994 р., підготовлені в рамках Міжнародного морсь­кого комітету, Принципи міжнародних комерційних дого­ворів 1994 p., підготовлені Міжнародним інститутом уні­фікації приватного права (УНІДРУА).

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 15

Правило щодо співвідношення звичаю з нормами зако­нодавства та умовами договору закріплює ч. 2ст. 7ЦК: зви­чай, що суперечить договору або актам цивільного законо­давства, у цивільних відносинах не застосовується (за відсутності відповідних приписів у ГК це правило поши­рюється і на сферу господарських відносин).

Нормативний договір - це угода двох або декількох суб'єктів, яка встановлює загальні правила поведінки на майбутній (невизначений) час для невизначеного (неперсо-ніфікованого, крім тих, що беруть участь у його укладенні) кола суб'єктів. Нормативний договір як джерело права може належати до сфер внутрішньодержавного та міждер­жавного регулювання господарських (зовнішньоекономі­чних) відносин. Відтак у теорії нормативного договору роз­різняють: а) внутрішньодержавні нормативні договори; б) міждержавні (міжнародні) нормативні договори1.

Внутрішньодержавні нормативні договори як джере­ло правового регулювання ЗЕД легалізує ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якої ре­гулювання ЗЕД в Україні здійснюється, зокрема, і самими суб'єктами ЗЕД на підставі координаційних угод, що ук­ладаються між ними.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України встановлений Законом України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України». Згідно з ст. 19 цього Закону чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України, є частиною національного законо­давства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установлено­му порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передба­чені у відповідному акті законодавства України, то засто­совуються правила міжнародного договору.

Залежно від кількості сторін міжнародні договори мо­жуть бути дво- чи багатосторонніми.

1 Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова С. 47—48.


16
Розділ І

Двосторонні договори (угоди) є традиційним джерелом правового регулювання ЗЕД. Україною укладена значна кількість двосторонніх договорів в економічній сфері, найбільш поширеними з яких є:

- торговельні угоди (про торговельно-економічне
співробітництво, про вільну торгівлю тощо);

  • угоди про взаємне сприяння та захист інвестицій;

  • угоди (конвенції, договори) про уникнення подвійно­го оподаткування;

  • угоди про транспортне співробітництво (про торго­вельне судноплавство, про повітряне сполучення, про міжнародне автомобільне сполучення, про співробітницт­во в галузі залізничного транспорту);

- угоди про співробітництво в митних справах.
Окремо слід зупинитися на підписаній 14 червня 1994 р.

Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-члена­ми (УПС) (за формою є двосторонньою угодою). УПС являє собою специфічний міжнародно-правовий документ, що містить як політичні принципи та норми, так і положення нормативно-правового характеру. Значна частина поло-УПС безпосередньо стосується сфери ЗЕД, зокрема:

  • Розділ III «Торгівля товарами» (статті 10-23), який встановлює: режим найбільшого сприяння у торгівлі між Сторонами; свободу транзиту через територію однієї Сто­рони товарів, які походять з митної території або призна­чені для митної території другої Сторони; заборону, за за­гальним правилом, кількісних обмежень у торгівлі між Сторонами; національний режим щодо внутрішнього опо­даткування, законів, правил і вимог, які впливають на внутрішній продаж, пропонування для продажу, купівлю, транспортування, розподіл або використання товарів, що походять з території однієї Сторони та імпортуються на те­риторію іншої Сторони;

  • Розділ IV «Положення, що впливають на підприєм­ницьку діяльність та інвестиції», що встановлює недиск-римінаційні умови створення і діяльності на території однієї Сторони компаній, дочірніх компаній, філій ком­паній іншої Сторони (ст. ЗО);

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності 1J

Розділ V «Поточні платежі та капітал», що встанов­
лює умови вільного руху капіталів та здійснення поточних
платежів між резидентами Сторін (ст. 46);

- Розділ VI «Конкуренція, захист інтелектуальної, про­
мислової і комерційної власності і співробітництво у галузі
законодавства», відповідно до якого, зокрема, Сторони ут­
римуються від надання будь-якої державної допомоги ок­
ремим підприємствам чи виробництву товарів, або від на­
дання послуг, які спотворюють або загрожують спотвори­
ти конкуренцію і таким чином впливають на торгівлю між
Співтовариством і Україною (ст. 49).

Особливе значення має ст. 51 УПС, яка визначає пріо­ритетні сфери, у яких повинна мати місце приблизна адек­ватність законодавства України та законодавства Співто­вариства. Практично усі ці сфери прямо або опосередкова­но перетинаються зі сферою ЗЕД. До таких сфер належать: митне право; законодавство про компанії; банківське пра­во; бухгалтерський облік компаній; податки, включаючи непрямі; інтелектуальна власність; охорона праці; фінан­сові послуги; правила конкуренції; державні закупівлі; охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин; довкіл­ля; захист прав споживачів; технічні правила і стандарти; энергетика, включаючи ядерну; транспорт.

Специфіка УПС полягає також у тому, що ця угода вво­дить у дію між її учасниками деякі положення Генераль­ної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ), яка є основою систе­ми угод СОТ. Текст УПС (ст.Ю (1), 11 (2), 16, 19, 49 (2), 89 та ін.) містить прямі посилання на статті ГАТТ. У силу цьо­го окремі положення ГАТТ стають частиною національно­го законодавства і є обов'язковими до застосування у відно­синах між Україною та державами-членами ЄС1.

Після того, як у 1998 р. УПС набрала чинності, розпо­чалося формування нормативно-правової бази адаптації

1 Блажееич В., Водянников А. Соглашение о партнерстве и со­трудничестве между Украиной и ЕС как часть национального пра­ва Украины // Центр європейського та порівняльного права: Офіц. сайт [Електронний ресурс]. - http://www.eclc.gov.ua/new/ html/ukr/6/soglash_o_partn_sotr_kak_chact.html - Перевірено 27.12.2005 р.

18

Розділ І

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності

19


законодавства України до законодавства ЄС. Важливим проміжним підсумком цього процесу стало прийняття За­кону України від 18 березня 2004 р. « Про Загальнодержав­ну програму адаптації законодавства України до законодав­ства Європейського Союзу». Метою адаптації законодавства України до законодавства ЄС є досягнення відповідності правової системи України правовій системі ЄС (acquis communautaire1) з урахуванням критеріїв, що висувають­ся ЄС до держав, які мають намір вступити до нього.

Глобалізація економічних процесів обумовлює зростан­ня ролі багатосторонніх договорів (конвенцій) як джерел правового регулювання ЗЕД. Україна є учасницею, зокре­ма: Конвенції про скасування легалізації іноземних офіцій­них документів (Гаага, 1961 p.), Конвенції ООН про позов­ну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 p.), Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 p.), Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (Женева, 1930 p.), Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Вашингтон, 1958 p.), Європейської конвенції про зовнішньоторговель­ний арбітраж (Женева, 1961 p.), Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та інозем­ними особами (Вашингтон, 1965) та ін. Україна є членом інституцій Світового Банку. Ряд багатосторонніх договорів укладений Україною в рамках СНД.

1 Дослівно acquis communautaire перекладається з французької як надбання або доробок співтовариства, громади, як спільне над­бання. У специфічному значенні словосполучення acquis commu­nautaire вперше було вжито Європейською Комісією 1969 р. у зв'яз­ку з підготовкою до першого розширення ЄС для позначення сукуп­ності досягнень європейської інтеграції, яка не може бути предметом переговорів при вступі до Співтовариства нових держав-членів. Або держави, які бажають стати членами ЄС, приймають acquis, або вони не вступають до Співтовариства (Друзенко Г. Адаптація зако­нодавства України до законодавства Європейського Союзу чи прий­няття acquis communautaire // Центр європейського та порівняль­ного права: Офіц. сайт [Електронний ресурс]. - http:// www.eclc.gov.ua/new/html/ukr/6/article_gd_approximation.html -Перевірено 27.12.2005 p.

Регулятором міжнародного торговельного обороту на глобальному рівні є система угод COT. Організаційні заса­ди, функції та принципи діяльності COT розглядаються в окремому підрозділі посібника.

Судовий прецедент офіційно не є джерелом правового регулювання ЗЕД. Водночас для тлумачення правових норм у процесі їх застосування судова та арбітражна прак­тика (практика міжнародного комерційного арбітражу) має велике значення. Це значення зростає у зв'язку з поширен­ням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав лю­дини (у зв'язку з ратифікацією Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції) та Міжнародного центру по вирішенню інвестиційних спорів (ICSID) (у зв'яз­ку з ратифікацією Вашингтонської конвенції 1965 р. про вирішення інвестиційних спорів між державами та інозем­ними особами), а також з огляду на процес прийняття Ук­раїною acquis communautaire, одним з джерел якої є рішен­ня Європейського суду.

§ 3. Принципи зовнішньоекономічної

ДІЯЛЬНОСТІ

Принципи зовнішньоекономічної діяльності - це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Правові принципи є важливим засобом тлумачення норм, що закріплюють конкретні права та обов'язки суб'єктів ЗЕД. Адже та чи інша норма, встановлюючи кон­кретне правило поведінки, не завжди вказує, яка керівна ідея закладалася в основу цього правила поведінки. За умо­ви ж врахування принципів регулювання зміст правила поведінки стає більш чітким1.

ЗЕД є видом господарської (зазвичай підприємницької) діяльності, тому при її здійсненні слід керуватися загаль­ними принципами господарювання (ст. 6 ГК) та принципа­ми підприємницької діяльності (ст. 44 ГК).

1 Науково-практичний коментар Господарського кодексу Украї­ни / За заг. ред. В. К.Мамутова. - С 19.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Скачать файл (1470.5 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации