Logo GenDocs.ru

Поиск по сайту:  

Загрузка...

Лекции - Охорона праці - файл n1.doc


Лекции - Охорона праці
скачать (152 kb.)

Доступные файлы (1):

n1.doc152kb.23.01.2013 21:50скачать

Загрузка...

n1.doc

Реклама MarketGid:
Загрузка...
Міністерство освіти та науки України

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут торгівлі, обслуговуючих технологій та туризму

Кафедра туризму та

готельного господарства
Самостійна робота

З дисципліни: «Охорона праці»

Студентки 1-го курсу

Спеціальності «Туризм»

Групи 1-Тур(б)

Аврамової Елони


Луганськ 2008

КОНСПЕКТ
Тема №1: «Основні законодавчі акти, норми та правила, що регулюють умови праці та її охорону в Україні»
План:

1.1. Законодавство про охорону праці

1.2. Основні законодавчі акти, що регулюють умови праці та її охорону в Україні

1.3. Норми та правила, що регулюють умови праці та її охорону в Україні
1.1. Законодавство про охорону праці:

- визначає основні положення з реалізації конституційного права громадянина на охорону його життя й здоров'я в процесі трудової діяльності;

- регулює відносини між власником підприємства, установи й організації (далі - роботодавцем) і працівником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища за участю відповідних державних органів нагляду;

- встановлює єдиний порядок організації ОП в Україні;

- надає право працівникові відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя або здоров'я, або людей, які його оточують, і навколишнього середовища;

- зберігає середній заробіток за період простою не з вини трудящого;

- надає право перекладу працівника на більш легку роботу тимчасово або без обмеження рядок (відповідно до медичного висновку й стану здоров’я) за умови його згоди;

- гарантує відшкодування працівникові збитку, заподіяного йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства (Правилами відшкодування власником підприємства, заставі й організації або уповноваженим їм органом збитку, заподіяного робітнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням їм трудових обов’язків) а також виплату одноразової допомоги;

- надання трудящим пільг і компенсацій за важкі й шкідливі умови праці;

- забезпечення трудящих спецодягом й іншими засобами індивідуального захисту, що змивають і знешкоджують засобами;

- відшкодування працюючого морального збитку власником;

- забезпечення комплексного вирішення завдань охорони праці жінок, неповнолітніх й інвалідів.

1.2. Основні законодавчі акти, що регулюють умови праці та її охорону в Україні:

  • Конституція України (основний закон);

  • Закон «Про охорону праці»;

  • Закон «Про охорону здоров’я»;

  • Закон «Про пожежну небезпеку»;

  • Закон «Про використання ядерної енергетики й радіаційного захисту»;

  • Кодекс законів про працю (КЗПП);

  • Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП);

ДНАОП- це правила, норми, стандарти ССБТ, положення, інструкції або інший документ, якому даний сила правової норми, обов'язкової для виконання, що затверджується Кабінетом Міністрів України або Держнаглядохоронпраці, або Держстандартом, або іншим органом нагляду в питаннях його компетенції.

  • ССБТ;

  • Санітарні норми і правила;

  • Правила дорожнього руху та ін.

1.3. Норми та правила, що регулюють умови праці та її охорону в Україні:

    • Правила внутрішнього розпорядку.

    • Права працівників на ОП під час роботи на підприємстві (Передбачається законом «Про охорону праці»).

    • Пільги й компенсації за тяжкі умови праці (Працівники, зайняті на роботах з важкими й шкідливими умовами праці, у передбаченому законодавством порядку мають пільги).

    • Охорона праці жінок і неповнолітніх (Перелік обмежень, передбачених Законом «Про охорону праці» для жінок і неповнолітніх, затверджений МОЗ України).

    • Забезпечення працюючих засобами захисту.

Працюючі в шкідливих і небезпечних умовах праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, видаються безкоштовно по встановленим нормах спеціальний одяг, спеціальне взуття й інші засоби індивідуального захисту, а також змивні й знешкоджуючі засоби.

Власник зобов'язаний організувати комплектування й зміст засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів з ОП.

Власник компенсує працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами часу видачі цих засобів порушений і працівник був змушений придбати їх за особисті кошти. У випадку дострокового зношування цих засобів не з вини робітника власник зобов'язаний видати нові.

Тема №2: «Оцінка умов праці, види інструктажів, травми і професійні захворювання»
План:

2.1. Оцінка умов праці.

2.2. Види інструктажів.

2.3. Травми і професійні захворювання.
2.1. Оцінка умов праці.

Якщо на робочому місці фактичні значення рівнів шкідливих факторів знаходяться в границях оптимальних або допустимих рівнів, умови праці на цьому робочому місці відповідають гігієнічним вимогам і відносяться відповідно до 1 або 2 класу.

Якщо рівень хоча б одного фактора перевищує допустиму величину, то умови праці на такому робочому місці, залежно від величини перевищення та відповідно до цих гігієнічних критеріїв, як по окремому фактору, так і при їх поєднаній дії можуть бути віднесені до 1-4 ступеня 3 класу шкідливих або 4 класу небезпечних умов праці.

Віднесення факторів до класу визначається з врахуванням часу їх дії протягом зміни. Для факторів, що не мають регламентованих нормативів з врахуванням часу дії, дозволяється визначення класу умов праці за рівнями на постійному робочому місці. Для віднесення умов праці до 3 класу час дії фактора повинен бути не менше 50 % часу зміни. При віднесенні фактора до 4 класу час дії шкідливого фактора не враховується.

При епізодичній дії шкідливого фактора, його облік та оцінка умов праці, залежно від мети атестації, виконується за погодженням з територіальним органом санепіднагляду.

Оцінка умов праці з врахуванням комбінованої та сполучної дії виробничих факторів виконується наступним чином. На підставі результатів вимірів оцінюються умови праці для окремих факторів відповідно до розділів 4.1-4.9 цього документа, де враховані ефекти сумування та потенціювання при комбінованій дії хімічних речовин, біологічних факторів, різних частотних діапазонів електромагнітних випромінювань та інших. Результати оцінки шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу заносять до таблиці 4.12. Загальна оцінка умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності встановлюється: за найбільш високим класом та ступенем шкідливості; у випадку поєднаної дії трьох та більше факторів, віднесених до класу 3.1, загальна оцінка умов праці відповідає класу 3.2 при поєднанні двох і більше факторів класів 3.2, 3.3, 3.4 умови праці оцінюються на один ступінь вище.

При скороченні часу контакту зі шкідливими факторами (захист часом) умови праці в окремих випадках можуть оцінюватися (за погодженням з органами санепіднагляду) як менш шкідливі, але не нижче класу 3.1.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів повинна виконуватись з використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) при адміністративному контролі за їх застосуванням (включення до технологічного регламенту, правил внутрішнього розпорядку з використанням заходів заохочення до їх застосування та/або адміністративним покаранням порушників). Застосування ефективних (при наявності сертифіката відповідності) ЗІЗ зменшує рівень професійного ризику ушкодження здоров'я, але не змінює клас умов праці робітника.

2.2. Види інструктажів.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на:

  • Вступний інструктаж

Проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство; з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформленні або зарахуванні до ЗО.

  • Первинний інструктаж

Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО: на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях, при проведенні заходів за межами території ЗО; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо; на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) - із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять

  • Повторний інструктаж

Проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.

  • Позаплановий інструктаж

Проводиться: З працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладі та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів. З вихованцями, учнями, студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

  • Цільовий інструктаж

Проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи. Проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

  • Додатковий інструктаж

У випадку незадовільних знань із питань ОП працівники повинні пройти повторний інструктаж. За бажанням працівника проводитися додатковий інструктаж з питань ОП.

2.3. Травми і професійні захворювання.

Втрата працездатності (тимчасово або постійно) працюючими в результаті нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом.

Всі інші травми ставляться до травматизму невиробничого характеру. Смороду підлягають розгляду відповідно до вимог “Положення про розслідування й облік нещасних випадків невиробничого характеру”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 №42.

До числа характерних прикладів виробничого травматизму відносяться: засмічення очей, поранення, забиті місце, перелом, опік, поразка електричним струмом, обмороження, теплові удари та ін. Головні фактори, які можуть заподіяти виробничий травматизм, це: робочі інструменти, частини машин і механізмів, що рухаються, вантажі, що падають, полум'я, пари, розплавлений метав та ін.

Вплив на організм особливо небезпечних і шкідливих факторів виробництва, у результаті чого погіршилося здоров'я працюючого (тимчасово або постійно), називається профзахворюванням.

На жаль, на виробництві ще не викоренені факти вживання алкогольних напоїв, а також поява працюючих на виробництві в нетверезому стані. Людина в такому стані стає додатковим джерелом небезпеки для навколишніх, тому що в стадії сп’яніння порушується координація його дій під час роботи. Результат - аварії, травми й інше. За вживання спиртних напоїв у робочий час або появу на роботі в нетверезому стані законодавством передбачене відсторонення від роботи та, як надзвичайний захід, - звільнення за даним мотивом з ініціативи адміністрації.

Профотруєння - це тимчасовий вплив газу, що отруюють факторів на організм працюючого, у результаті чого потерпілий непритомніє, перебуває в шоковому стані й ін.

До числа виробничих шкідливих речовин відносяться парі ртуті, аніліну, свинцю, вібрація, сильний шум, різкі температурні коливання повітря, відсутність вентиляції, рухливість і вологість повітря, радіація, підвищений рівень статичної електрики та ін. Професійні захворювання, на відміну від виробничого травматизму, проявляються не відразу, а поступово, внаслідок постійного впливу виробничих шкідливих речовин на організм працюючих. Наприклад, професійними захворюваннями можуть бути глухота в казанярів, ревматизм у будівельника, захворювання серцево-судинної системи в осіб, що працюють в умовах сильних вібрацій, кесонна хвороба, хвороба очей у зварника та інше.

Тема №3: «Методи аналізу виробничого травматизму»
План:

3.1. Вступ.

3.2. Статистичний метод.

3.3. Монографічний метод.

3.4. Топографічний метод.

3.5. Економічний метод.

3.6. Метод анкетування.

3.7. Метод експертних оцінок.
3.1. Вступ.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворювань дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворювань. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

3.2. Статистичний метод.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

3.3. Монографічний метод.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналіз: небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові; прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого! середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, і загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким: чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

3.4. Топографічний метод.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.

3.5. Економічний метод.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

3.6. Метод анкетування.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

3.7. Метод експертних оцінок.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного] обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі, вперше виявлені, хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

Тема №4: «Оздоровлення повітря у приміщеннях туристсько-готельного комплексу»
Забезпечення оптимального повітряного середовища житлових і цивільних приміщень - важлива гігієнічна та інженерно-технічна проблема. Провідною ланкою у вирішенні цієї проблеми є забезпечення приміщень таким повітрообміном, який може забезпечити необхідні параметри повітряного середовища. У проектуванні систем кондиціювання повітря в житлових і цивільних будівлях необхідна норма подачі повітря розраховується в обсязі, достатньому для асиміляції тепло- і водовиділень людини, вуглекислоти, що видихається, а в приміщеннях, призначених для палін­ня, враховується і необхідне видалення тютюнового диму.

Окрім регламентації кількості приточного повітря і його хімічного складу, певне значення для забезпечення повітряного комфорту в закритому приміщенні мають параметри електрич­ної характеристики повітряного середовища. Останнє визначається іонним режимом приміщення, тобто рівнем позитивної і негативної аероіонізації. Негативний вплив на стан організму має як недостатня, так і надлишкова іонізація повітря.

Проживання в місцевостях з наявністю негативних аероіонів порядку 1000-2000 в одному мл повітря має позитивний вплив на стан здоров'я населення.

У процесі іонізації повітря, окрім аероіонів, генеруються також озон і окиси азоту. Тому більш обґрунтованим є розгляд впливу ізольованих аероіонів, а «іонофікаційного» комплексу, тобто біологічний ефект при іонізації повітря визначається комплексним впливом аероіонів, озону, окисів азоту й електричного поля. Присутність людей у приміщеннях викликає зниження вмісту легких аероіонів. При цьому іонізація повітря змінюється тим інтенсивніше, чим більше в приміщенні людей і чим менша його кубатура (обсяг). Причиною зменшення легких іонів є поглинання їх в процесі дихання, абсорбації поверхнями і т. д., а також перетворення частини легких іонів у важкі внаслідок осідання їх на матеріальних частках, завислих у повітрі. Зокрема, зростанню кількості тяжких іонів у приміщеннях значною мірою сприяє респіраторний викид «ядер конденсації» з повітрям, що видихається людиною.

Зменшення кількості легких іонів пов'язане із втратою повітрям освіжуючих властивостей, з його меншою фізіологічною і хімічною активністю, що є причиною негативного впливу на організм людини забрудненого кімнатного повітря, скарг на задушливість і «нестачу кисню». Тому особливий інтерес викликають процеси деіонізації і штучної іонізації повітря у приміщеннях, які, звичайно, повинні мати гігієнічну регламентацію.

Особливо значних змін, порівняно з характеристиками зовнішнього повітря, іонний режим повітряного середовища закритих приміщень зазнає під «ас проходження через систему калориферів, фільтрів, повітроводів та інших агрегатів в системах опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.

До сьогодні не можна сумніватися в біологічній активності іонізованого повітря. Причому безпідставним є твердження, що тільки негативні ареоіони «корисні», а позитивні ні. Встановлена доцільність використання біополярної аероіонізації. Важливе також питання про роль «хімічної природи» аероіонів у досягненні біологічного ефекту. Тому просте кількісне доведення аероіонного режиму в приміщеннях до режиму, характерного для чистого атмосферного повітря, не може вважатися оптимальним рішенням. Необхідно підкреслити, що штучна іонізація повітря приміщень без достатнього повітрозабезпечення в умовах високої вологості і запиленості веде до неминучого зростання кількості важких іонів. Крім того, у випадку іонізації запиленого повітря процент вмісту пилу в дихальних шляхах різко зростає (пил, що несе на собі електричні заряди, затримується в дихальних шляхах людини в значно більшій кількості, ніж нейтральний). Потрапивши в легені, пил втрачає свій заряд, внаслідок чого пилові конгломерати розпадаються, створюючи великі поверхні, які складаються із дуже дрібних частинок пилу. А це може призвести до активізації фізико-хімічних властивостей пилу і посилення його біологічної активності.

Таким чином, штучна іонізація повітря не є універсальною панацеєю для оздоровлення повітря закритих приміщень. Без прийняття заходів до поліпшення всіх гігієнічних параметрів повітряного середовища вона не тільки не може забезпечити поліпшення умов проживання людини, але й, навпаки, здатна створити негативний ефект.

Оптимальними сумарними концентраціями легких іонів є рівні порядку 3*10, а мінімальна необхідність 5*10 в 1см 3. Ці рекомендації лягли в основу діючих на Україні санітарно-гігієнічних норм допустимих рівнів іонізації повітря виробничих і цивільних приміщень.

Оцінка іонного режиму приміщення проводиться за допомогою аспіраційного лічильника іонів, який дозволяє визначити концентрацію легких і важких іонів, позитивно і негативно заряджених іонів.

Тема №5: «Освітлення у приміщеннях туристсько-готельного комплексу»
Якість номера і зручність проживання в ньому залежать не тільки від числа кімнат, їх площі та ширини, але і від природного і штучного освітлення, комфортного режиму мікроклімату, оснащення сучасним санітарно-технічним і інженерним устаткуванням (радіо, телефон, телебачення, електричні та слабкострумові пристрої, сигналізація, кондиціонування), забезпечення належної звукоізоляції житлових приміщень, їх орієнтації по сторонах світу, виду що відкривається з вікна.

Природне освітлення номерів й інших приміщень готельного комплексу створюється за рахунок прямого бічного світла, що проникає через віконні отвори, і світла, що відбивається від стін, стелі, меблів та інших предметів. За наявності світлих тонів в оздобленні та меблюванні номера освітленість його збільшується. Кількість світла, що проникає у приміщення, залежить в основному від розмірів, форми і розташування віконних отворів, їх орієнтація по сторонах світу, найближчого оточення споруди, конструкцій прольотів, типу освітлення.

Система штучного електричного освітлення номера повинна забезпечувати максимум зручності для проживаючих. Це багато в чому залежить від того, які типи світильників застосовуються. Їх розташування бажано пов’язувати з прийомами меблювання номерів і загальним рішенням інтер’єру приміщень. Звичайно в номері (в тому числі однокімнатному) є декілька джерел освітлення: біля ліжка (приліжкові бра), біля столу (настільна лампа), біля крісла для відпочинку (торшер) і, нарешті, стельове освітлення.

Тема №6: «Захист від шуму та вібрації у приміщеннях туристсько-готельного комплексу»
Шум - безладне об'єднання різних за рівнем й частотою звуків у робочій зоні. Шум діє не тільки на слуховий апарат, але й викликає розлад серцево-судинної й нервової систем, трав'яного тракту, запаморочення, гіпертонічну хворобу, значно знижує продуктивність праці. Значення боротьби із шумом на виробництві важко переоцінити.

Шумовий режим туристсько-готельного комплексу – один з істотних чинників, що визначає його побутові якості. Шум у номерах – серйозний недолік, що знижує комфорт проживання. Особливо шкідливий шум великої гучності та частоти, а також безперервне тривале і одноманітне звучання, що лунає з якого-небудь джерела звуку.

На людину, що знаходиться в готелі, впливають внутрішні та вуличні шуми. Ізоляція житлових кімнат номерного фонду від внутрішніх шумів досягається:

  • зниженням шумності санітарно-технічного та інженерного устаткування;

  • конструктивними заходами, що забезпечують нормальну звукоізолюючу здатність захищаючих конструкцій;

  • планувальними заходами.

Для захисту від вуличних шумів у ряді готельних комплексів, розташованих у великих містах, застосовують потрійне віконне скління, а туристські та курортні готелі, мотелі та кемпінги будують на відстані не ближче 50 метрів від проїжджої частини швидкісних доріг і висаджують уздовж цих доріг і вулиць дерева у 3-4 ряди.

Основним методом боротьби з шумом виявляється звукоізоляція (зниження шуму методом створення конструкцій спеціального призначення).

Тема №7: «Заходи електробезпеки у приміщеннях туристсько-готельного комплексу»
План:

7.1. Вступ.

7.2. Вимоги по електробезпеки.
7.1. Вступ.

Під електробезпекою розуміють систему організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електроструму, електродуги, електромагнітного поля і статичної і атмосферної електрики.
Електробезпека в приміщеннях ВЦ згідно ГОСТ 12.1.019-79* повинна забезпечуватися:

1) Конструкцією ЕУ;

2) Технічними способами і засобами захисту людини від поразки електрострумом мають на увазі наступні технічні способи і засоби: захисні оболонки, захисні обгороджування (тимчасові і стаціонарні), безпечне розташування струмоведучих частин, ізоляція струмоведучих частин (робоча, додаткова, посилена, подвійна), ізоляція РМ, мала напруга, захисне відключення, попереджувальна сигналізація, блокування і знаки безпеки.

Для захисту від поразки електрострумом при дотику до металевих нетоковедущим частин, які можуть виявитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції, рекомендується застосовувати наступні технічні способи:

  • захисне заземлення;

  • вирівнювання потенціалів;

  • захисне відключення;

  • ізоляція нетоковедучих частин;

  • електричне розділення мережі;

  • мала напруга;

  • контроль ізоляції і СНЗ.

До організаційних і технічних заходів щодо запобігання поразці людини електрострумом відносяться: до роботи в ЕУ допускають осіб не молодше 18 років, прошедших медичний огляд, інструктаж і вчення безпечним методам праці, перевірку знань правил безпеки і інструкції відповідно до посади стосовно виконуваної роботи.

Організаційними заходами є:

  • Призначення осіб, відповідальних за організацію і безпеку виробництва робіт;

  • Здійснення доступу до проведення робіт;

  • Організація нагляду за проведенням робіт;

  • Оформлення закінчення роботи, перерв, перекладів на інші робочі місця, відпочинку.

7.2. Вимоги по електробезпеки.

1. Монтаж і експлуатація електроустаткування виробляється відповідно до вимог чинних нормативних правових актів з електробезпеки.

2. Все електроустаткування повинне мати надійне захисне заземлення або занулення.

3. Механічне устаткування з електричним приводом, на електрообігріві, холодильне устатку-вання, що захищають кожухи апаратури і тому подібне мають бути заземлені.

4. Шини і дроти захисного заземлення (занулення) мають бути доступні для огляду і забарвлені в чорний колір.

5.В організації треба періодично зовнішнім оглядом і за допомогою приладів перевіряти справність електропроводки (відсутність звисаючих і оголених кінців і тому подібне), надійність заземляючих з'єднань устаткування (відсутність обривів, міцність контакту між корпусом машини, електродвигуном і заземляючим дротом).

6. Опір ізоляції електромережі в приміщеннях без підвищеної небезпеки слід вимірювати не рідше за один раз в дванадцять місяців, в особливо небезпечних приміщеннях (з підвищеною небезпекою) - не рідше за один раз в шість місяців. Крім того, проводяться випробування захисного заземлення (занулення) не рідше одного разу в дванадцять місяців.

7. У приміщеннях з підвищеною небезпекою електропроводу полягають в труби.

8. Електроінструмент, електричні ручні машини і переносні електричні світильники повинні відповідати вимогам Правил пристрою електроустановок і технічної документації.

9. При виявленні яких-небудь несправностей робота з ручними електричними машинами має бути негайно припинена.

Тема №8: «Пожежна безпека у приміщеннях туристсько-готельного комплексу»

План:

8.1. Системи пожежної безпеки.

8.2. Система пожежної сигналізації.

8.3. Система розблокування виходів.
8.1. Системи пожежної безпеки.

Системи пожежної безпеки мас забезпечити виконання таких завдань:

    • автоматичне оповіщення служби безпеки, усіх співробітників і гостей готелю (а, можливо, і служби міської пожежної охорони) про загоряння;

    • ефективне і своєчасне виявлення загоряння з точною вказівкою місця;

    • вжиття заходів щодо гасіння пожежі, запобігання поширенню вогню, диму.

    • організація евакуації людей з будинку, що горить, включаючи розблокування всіх дверей і ліфтів, включення світлозвукових покажчиків, блокування ліфтів.

8.2. Система пожежної сигналізації.

Призначення: ефективне і своєчасне виявлення загоряння з точним визначенням місця, оповіщення співробітників служби безпеки, міської служби пожежної охорони, ініціювання подачі сигналу на включення\відключення інших систем, документування інформації.

Побудова: для виявлення факту загоряння використовуються різні тини пожежних датчиків (оповісників):

· димові (оптичні, іонізаційні, радіоізотопні, лінійні тощо). Використовуються в найбільш важливих, пожежно небезпечних зонах, а при можливості у всіх приміщеннях;

· теплові (магнітні, із застосуванням легкоплавких матеріалів, термометричні тощо). Використовуються в менш відповідальних зонах і як допоміжні;

· ручні сигналізатори пожежі. Розташовуються, як правило, поблизу запасних пожежних виходів, у місцях паління тощо;

· комбіновані тепло-димові датчики.

Усі датчики можуть бути адресними (точне визначення місця загоряння) або безадресними (визначення місця з точністю до номера, або, як правило, кількох приміщень або цілого поверху).

Інформація від датчиків збирається центральною станцією пожежної сигналізації, що виконує функції контролю стану і нездатності датчиків, виконавчих пристроїв, пристроїв оповіщення, передачі інформації, ініціювання і документування інформації.

Функції центральної сигналізації може виконувати:

· спеціалізований пожежний приймально-контрольний прилад або багатофункціональний приймально-контрольний прилад системи пожежної та тривожно-викличної сигналізації;

· модулі концентрування інформації, відображення, інтерфейсу тощо інтегрованої системи безпеки.

Система візуально-звукового оповіщення

Призначення: екстрене оповіщення і остей і співробітників готелю про виникнення пожежі або інший розвиток екстремальної ситуації, указання шляхів якнайшвидшої безпечної евакуації, подання іншої екстреної інформації.

Побудова: для оповіщення використовуються спеціалізовані гучномовці, світлові табло з фіксованими написами («Пожежа», «Вихід» тощо), піктограмами або світлодіодне табло.

Сигнал на включення засобів оповіщення подається або автоматично центральною станцією пожежної сигналізації, або оператором системи безпеки. Так само передана через гучномовці інформація може або вимовлятися через мікрофон оператором, або бути попередньо записана на магнітофон або в пам’яті комп’ютера і передаватися автоматично.

Відзначимо, що сучасні потужні інтегровані системи пожежної безпеки включають розвинуті інтелектуальні системи сповіщення, що формують звукові і візуальні повідомлення залежно від конкретної ситуації (конкретного місця загоряння, і на території, охопленої вогнем, часу, що пройшов з моменту загоряння тощо), що забезпечує найбільшу ефективність системи безпеки і системи пожежегасіння. Призначення: автоматичне гасіння загоряння, запобігання поширенню пожежі. Можливі такі варіанти будови:

· прицільне водне пожежегасіння (найдешевший варіант за умови повної реконструкції готелю);

· аерозольне або порошкове пожежегасіння;

· газове пожежегасіння (висока ефективність, не наносить шкоди інтер’єру).

В іншому випадку за рахунок використання інтелектуальних можливостей системи зменшується ймовірність помилкової тривоги, можлива реалізація превентивного включення модулів, розташованих у сусідніх приміщеннях.

Управління системою вентиляції і димовидалення

Призначення: запобігання поширенню диму і вогню по ліфтових і вентиляційних тахтах і трубах, видалення диму з приміщень кухні та допоміжних приміщень.

Побудова: включаються підсистеми:

· димовидалення (центральна станція пожежної сигналізації формує сигнали, що запускають відповідні електродвигуни вентиляційної системи);

· запобігання поширенню диму (центральна станція пожежної сигналізації формує сигнали, що управляють приводами засувок вентиляційної системи, запускає електродвигуни турбін, що створюють підвищений тиск у ліфтових шахтах).

Відзначимо, що найбільш складні інтегровані комплекси (такі, як наприклад, система фірми Siemens цілком включає до свого складу системи вентиляції (електродвигуни, вентиляційні турбіни, засувки тощо), що підвищує ефективність протипожежного захисту.

8.3. Система розблокування виходів.

Призначення: при виявленні системою пожежної сигналізації загоряння суворо необхідним є автоматичне розблокування всіх дверей, в тому числі готельних номерів, пожежних і інших виходів для забезпечення безперешкодної евакуації з готелю. Також необхідним, з погляду пожежної безпеки, є вимога автоматичного спуску ліфтів донизу і повне їхнє блокування при виникненні пожежі,

Побудова: центральна станція пожежної сигналізації формує сигнали, що передаються головному контролеру (локальним контролерам) системи управління доступом, що забезпечує розблокування дверей. При цьому система розблокування повинна бути інтелектуальною, тобто, наприклад, при локальному загорянні окремої комори госпінвентарю на останньому поверсі немає потреби розблоковувати всі двері будинку, і, навпаки, при загорянні подібної комори, прилягаючої до центральної пультової, реальною є загроза виходу з ладу всієї системи її цілому, оскільки подальший розвиток пожежі найчастіше непередбачуваний, але розраховувати треба на найгірше, може бути необхідне моментальне розблокування дверей.

Система тривожно-викличної сигналізації

Призначення: терміновий виклик (оповіщення про виникнення тривожної ситуації) служби безпеки. На додаток до цієї задачі система тривожно-викличної сигналізації може також використовуватися для подання різного роду сигналів клієнтом готелю покоївкам, технікам тощо.

Система пластикових карток

Індивідуальні пластикові картки, що використовуються в якості "електронного ключа", забезпечуючи доступ у приміщення за певним алгоритмом, існують наступних типів:

- перфоровані (найдешевші, перезапис неможливий);

- магнітні (найбільш розповсюджені, дешеві);

- штрих кодові (надійні, дешеві, без перезапису);

- viegand (індуктивні) (перезапис неможливий, середньої вартості);

- proximiti (з дистанційним зчитуванням, відносно дорогі);

- smart (з вбудованим чипом) (найбільша кількість функцій, практично неможливо підробити, найдорожчі);

Зчитувачі пластикових карток призначаються для зчитування з них інформації.

Кодонабірні пристрої призначені для набору індивідуального коду; іноді поєднуються зі зчитувачем карт, у цьому випадку код служить для підтвердження факту санкціонованого використання картки.

Контролери зчитувальних пристроїв призначені для обробки інформації, що надходить від зчитувачів і кодонабірних пристроїв і передають її на центральну станцію (головний контролер), дозволяють або забороняють доступ відповідно до закладеного алгоритму, управляють замками.


Скачать файл (152 kb.)

Поиск по сайту:  

© gendocs.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации